WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ 79 УДК 323 О.М. Максимова, доцент, канд. політ. наук Севастопольський національний технічний університет вул. Університетська, 33, м. Севастополь, ...»

-- [ Страница 1 ] --

ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ 79

УДК 323

О.М. Максимова, доцент, канд. політ. наук

Севастопольський національний технічний університет

вул. Університетська, 33, м. Севастополь, Україна, 99053

E-mail: astarta_05@mail.ru

ДИСФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ ЯК ЧИННИК НЕСТАБІЛЬНОСТІ

ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Визначається вплив дисфункцій політичної участі на стабільність політичної системи.

Виділяються основні прояви партиципаторних дисфункцій у політичній системі. Підкреслюється залежність допустимих обсягів політичної участі від домінуючого типу політичного режиму.

Ключові слова: політична участь, дисфункція політичної участі, нестабільність політичної системи, неконвенційна політична участь.

В останнє десятиліття проблематика політичної участі отримала досить широку розробку в публікаціях вітчизняних авторів. Комплексне дослідження політичної участі в умовах перехідних політичних процесів проведено в монографіях О.О. Чемшита, Н.Ю. Ротар, В.І. Бортнікова та ін.

Політична участь вивчалася з позицій форм, процедур, спрямованості, а також в контексті українських політичних процесів. Однак українські науковці в більшій мірі акцентують увагу, по-перше, на вивченні конвенційних форм політичної участі, у той час як аспекти неконвенційної політичної участі залишаються недостатньо дослідженими. По-друге, недостатньо чітко визначено вплив політичної участі на стабільність політичної системи. Дослідження цього аспекту політичної участі є метою статті.

Слід зазначити, що починаючи з ХХ ст. політична участь пояснювалася з позицій різних парадигм: поведінкової (Б. Берельсон, Х. Макклоскі); соціально-психологічної (Ф. Конверс, А. Кемпбелл); системно-функціональної (Г. Алмонд, С. Верба, М. Каазе) та ін. Очевидно, що при вивченні впливу політичної участі на стабільність політичної системи необхідно відштовхуватися від системно-функціонального розуміння політичної участі. В рамках даної парадигми політична участь розглядається як органічний компонент структури політичних інститутів, який несе певне функціональне навантаження в рамках політичної системи.

Системна і структурно-функціональна парадигми ґрунтуються на конструктивному баченні ролі політичної участі (існує також і критичний підхід до політичної участі, наприклад, в теоріях демократичного елітизму). Як відзначає український дослідник Е. Клюєнко, конструктивне значення політичної участі підкреслює не тільки прихильники структурного функціоналізму, але і їхні опоненти – прихильники теорії конфлікту. «Обидві теорії, хоча і з різних позицій, обґрунтовують важливість феномена політичної участі в соціально-політичному житті. Функціоналізм визначає політичний участь як один із способів підтримки гомеостазу, рівноваги соціальної системи, як найважливіший елемент її політичної підсистеми, за допомогою якого долається відчуження широких верств населення від впливу на політику, на прийняття рішень» [1, с. 50]. Цитуючи таких класиків політичної науки, як Т. Парсонс, Р. Мертон, С. Ліпсет і Б. Барбер, Е. Клюєнко приходить до висновку, що головна функція політичної участі полягає в забезпеченні соціальної стабільності (рівноваги) за допомогою реалізації політичної демократії.

На наявність конфліктної складової політичної участі вказує українська дослідниця Г.М. Іовчу.

На її думку, роль політичної участі в суспільстві полягає в наступному:

– політична участь залишається традиційною формою політичної взаємодії між громадянами, а також основним механізмом інтеракції між владою та суспільством;

– політична участь за умов демократичних режимів стає також фактором інтеграції соціальнополітичної системи та консолідації інститутів громадянського суспільства;

– політична участь мотивована певними індивідуальними або груповими інтересами, які можуть іноді мати антагоністичний характер та призводити до нарощування напруженості в суспільстві. Але її підпорядкування певним процедурним та ціннісним нормам трансформують її у ефективний канал вирішення політичних та соціальних протиріч. Політична участь є певною мірою вираженням соціальнополітичного конфлікту в суспільстві, але у його цивілізованій, конструктивній формі, що відрізняє інституціоналізовані конфлікти від деструктивних спорадичних соціальних вибухів [2, с. 530].

Політична участь не завжди дозволяє вирішувати конфлікти конструктивним чином. У політичній практиці різних співтовариств, у тому числі демократичних, не становлять виняток ситуації, коли для певної соціальної групи відсутня реальна можливість вплинути на процес прийняття політичних рішень, або канали участі вузькі, або політична система не сприймає вимоги, які виходять від певної соціальної групи. Наявність таких умов може стати передумовою використання деструктивних форм політичної участі, зокрема тероризму.

Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 136/2012. Серія: Політологія. — Севастополь, 2012.

ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ Таким чином, політична участь є одним з чинників стабільного / нестабільного стану політичної системи. Коли політична участь виконує своє функціональне навантаження в рамках політичної системи, можна стверджувати, що чинник політичної участі не надає дестабілізуючого впливу на систему. За умови стійкого невиконання політичною участю її основних функцій (наявності дисфункцій) створюються передумови для дестабілізації політичної системи.

Наявність або відсутність дисфункцій політичної участі тісно пов'язана з рівнем її політичної ефективності. Так, український дослідник В.І. Бортніков висловлює думку, що індикатором якості політичної участі вважають політичну ефективність, яка, в свою чергу, надає змістовну характеристику політичній культурі, що панує у суспільстві. Під політичною ефективністю розуміють відчуття пересічною людиною можливості справляти вплив на політичний процес. Чим вищий рівень політичної ефективності в масовій свідомості пересічних громадян, тим про вищий рівень розвитку демократії у країні можна вести мову [3, с. 54].

Близьку позицію займає Е. Клюєнко. Дослідник відзначає, що «за загальним визнанням дослідників, серед різних чинників, що впливають на участь у політиці, найбільш важлива політична ефективність - відчуття громадянами можливості впливати на політичний процес. В іншому випадку знижується рівень політичної участі і, більш того, як показують емпіричні дослідження, створюється сприятливий грунт для посилення протестних настанов. Для стабільних суспільств характерно оптимістичне ставлення рядових членів до участі в політиці, тоді як в нестабільному суспільстві, про що також свідчать емпіричні дослідження, поширюється крайній скепсис щодо власної здатності «конвенційно» впливати на політичні рішення, які зачіпають безпосередні інтереси населення» [1, с. 57].

Виходячи з цього, можна стверджувати, що часті прояви неконвенційної участі свідчать про появу дисфункцій політичної участі і певною мірою дестабілізацію політичної системи. В даному контексті є важливим питання розмежування конвенційних і неконвенційних форм політичної участі. У теорії політичної участі існує кілька різних точок зору на це питання.

Американський вчений Л. Мілбрайт виділяє чотири основних види конвенційної політичної участі: голосування; участь у роботі партій і політичних організацій; участь у політичному житті громади; контакти з офіційними особами на різних рівнях. До неконвенційних форм політичної участі вчений відносить участь у публічних вуличних демонстраціях, мітингах та інших формах протесту з порушенням закону; протест проти влади у вигляді голодувань; відмова коритися несправедливим законами та ін.

При цьому підході до конвенційної політичної участі зараховуються всі ті форми, які демократична політична система пропонує громадянам. У свою чергу, до неконвенційної політичної участі віднесені всі ті форми участі, які характеризуються негативним ставленням до політичної системи і пов'язані з тими чи іншими формами політичного протесту.

Близьку позицію до визначення конвенційності політичної участі займає В.І. Бортніков. «Під конвенційними формами мають на увазі політичну поведінку, яка використовує інституційні канали і є прийнятною для домінуючої політичної системи. Під неконвенційними – ту, яка кидає виклик чинним інститутам і панівним нормам або ж відкидає їх. Вважається, що неконвенційні форми, котрі мають переважно вимушений характер, обумовлюються надійністю каналів зворотного зв'язку між громадянами і владою або браком у тих чи тих суб'єктів політики достатніх ресурсів для отримання бажаного політичного зиску [4, с. 75].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Очевидно, що наведені трактування конвенційності політичної участі ґрунтуються на відповідності форми участі критерію легітимності. Поряд з цим існує підхід, в основі якого лежить правової критерій. Так, український соціолог О.В. Лісеєнко вважає, що конвенційна політична поведінка формується згідно з нормами права або традицій, що регулюють участь людей в політиці при цьому режимі, тобто мова йдеться про легальні політичні дії, що регулюються законом. До конвенційних форм політичної поведінки можна віднести: а) голосування (включаючи відмову від голосування або свідомо неправильне заповнення бюлетеня, що робить його недійсним, що є формою протесту) на виборах різних рівнів і на референдумах; б) регулярну партійну роботу, активну участь у зборах осередків партії, контактування з посадовими особами; в) роботу в рамках виборчих кампаній (в тому числі відвідування виборчих акцій, агітацію, поширення рекламних листівок, пожертвування грошей, роз'яснення іншим, як голосувати); г) інформаційну діяльність (видання, написання, поширення рекламних брошур, e-mail і sms-повідомлень і листівок; публікацію політичної інформації на web-сайтах); д) членство в неурядових організаціях, мета яких – впливати на політичні рішення [5, с. 283].

Неконвенційна політична поведінка порушує норми моралі і норми закону і виражається в прямих колективних діях, які суперечать системі представництва інтересів. У сучасних дослідженнях в рамках "неконвенційної" поведінки зазвичай розрізняють три основних види, які можуть реалізовуватися в індивідуальних або колективних, стихійних або організованих діях: 1) ненасильницьку легітимну поведінку (бойкоти, захоплення приміщень, що не пов'язуються з порушенням закону та ін.);

2) ненасильницькі іллегітимні дії, до яких належать акти громадянської непокори, коли суб'єкт за Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 136/2012. Серія: Політологія. — Севастополь, 2012.

ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ 81 морально-політичних мотивів відмовляється підкорятися закону, не застосовуючи при цьому сили до влади, а також участь у незаконних демонстраціях, страйках; 3) насильницькі дії (тероризм, бунт, блокування доріг, захоплення установ, бійки з поліцією, нанесення збитку чужій власності тощо) [6, с. 340].

Для вирішення завдань дослідження необхідно уточнення дефініції неконвенційної політичної участі. Така необхідність пояснюється тим, що масштаби неконвенційної партиципації є передумовою політичної нестабільності. Базовим визначенням політичної участі будемо вважати трактування О.О. Чемшита. «Політична участь – це будь-яка дія або бездіяльність, спрямована на зміну або збереження існуючого способу розподілу ресурсів у масштабах усього суспільства» [7, с. 254]. Що стосується визначення неконвенційної політичної участі, то у цьому процесі необхідно виходити з двох критеріїв: правового та політичного. Враховуючи обидва критерії, неконвенційна політична участь являє собою дії або бездіяльність, що суперечать Конституції або чинному законодавству, і спрямовані на зміну існуючого способу управління і розподілу ресурсів у масштабах національних кордонів.

У різних політичних системах залежно від політичного режиму, культурних традицій і проведених політичних перетворень, способи політичного управління і розподілу ресурсів неоднакові. Отже, окремі форми політичної участі, що мають конвенційний характер в рамках однієї системи, можуть бути неконвенційними – в іншій.

У разі визначення неконвенційних форм участі для конкретної політичної системи необхідно враховувати обсяги конвенційної політичної участі, що пропонуються громадянам політичною системою. В рамках демократичних теорій існує два основних підходи до оцінки бажаних масштабів політичної участі.

Як відзначає російський дослідник М.

М. Грачьов, прихильники партиципаторної демократії (Б. Барбер, К. Петмен та ін.), розвиваючи ідеї Ж.-Ж. Руссо і Дж. Мілля, виступають за розширення можливостей участі пересічних громадян у безпосередньому прийнятті політичних рішень. У сучасних великомасштабних державах це призвело б до децентралізації ухвалення багатьох рішень, його перенесення з загальнонаціонального на регіональний або місцевий рівень, а також до більш широкого використання референдуму. Навпаки, прихильники концепції демократичного елітизму, зближуючись з точкою зору Е. Берка і Й. Шумпетера, бачать у надмірному розширенні політичної участі загрозу сформованим демократичним інститутам і висловлюються за її обмеження, щоб залишити прийняття політичних рішень за тими, хто краще поінформований і більш ефективно підтримує демократичні цінності [8, с. 240-241].

Партиципаторна модель демократії, яка передбачає широку участь громадян у політичних процесах, реалізується лише в окремих політичних системах (наприклад, в Швейцарії). Для її ефективного використання повинні існувати певні умови. По-перше, найбільш сприятливо її використання в малих групах, де громадяни мають реальну можливість здійснювати частину владних функцій. По-друге, в суспільстві поряд з демократичним досвідом повинна існувати політична культура з переважанням активістських настанов.

У більшості демократичних політичних систем, незважаючи на надання індивіду політичною системою широких можливостей для політичної участі, найбільш поширеними залишається форми електоральної політичної участі. Для такого типу політичних систем певною мірою характерні прояви абсентеїзму. Ухилення від політичної участі пояснюється не стільки розчаруванням в політичний курс, що реалізується політичними інститутами, скільки довірою до демократичних інститутів і правилам політичної гри, що склалися в політичній практиці.



Pages:   || 2 |
 
Похожие работы:

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ШЕМЧУК ВАДИМ АНДРІЙОВИЧ УДК [378.046-021.68+378.22]:[159.955:355.233] ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ – 2012 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Національному університеті оборони...»

«Особливості діагностичної роботи з дітьми з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги. 1 Мушкевич М. І. УДК 159.922.7 Мушкевич М. І., кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри медичної психології та психодіагностики ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ГІПЕРАКТИВНИМ РОЗЛАДОМ ТА ДЕФІЦИТОМ УВАГИ В статті описано особливості діагностичної роботи з дітьми з гіперактивністю та дефіцитом уваги, виділено основні симптоми синдрому, представлено методи та способи діагностичної...»

«Всеукраїнський громадський рух Твереза Україна Київська мiська органiзацiя товариства тверезостi та здоров’я Бiлоцеркiвська мiська молодiжна громадська органiзацiя Молода Елiта Ми за тверезе життя! Збiрник кращих конкурсних робiт учнiв 4–8 класiв Київ УДК: 373/82-3 ББК: 51.204.0 М-57 М-57 Ми за тверезе життя: збiрник конкурсних творiв учнiв 4–8 класiв // Ред. Почекета О.А. Київ, 2013. 72 с. До збiрника увiйшли 53 лiтературнi твори учнiв 4–8 класiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв України на...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Кафедра загальної та соціальної психології СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ РОБОЧА ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра на базі повної загальної середньої освіти напряму 6.010106 – «Соціальна педагогіка» (заочної форми навчання) Луцьк – 2014 УДК [159.922.(075.8)] ББК 88.5я73-9 Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. ДРАГОМАНОВА ФУРДУЙ Світлана Борисівна УДК 378.013.42 (043.3) ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОБДАРОВАНИХ СТУДЕНТІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ 13.00.05 – cоціальна педагогіка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ 2009 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано на кафедрі педагогіки та психології Запорізького національного університету, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник – доктор...»

«УДК 378.147 Драч І.І., канд. пед. наук, доцент ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» АПН України АКМЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ Анотація. У статті розглядається проблема формування професійної компетентності випускника вищого навчального закладу з позицій акмеологічного підходу. Висвітлюються поняття «акмеологія», «компетентність», «ключові компетентності». Пропонується структура професійної компетентності випускника вищого...»

«ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ЛІТЕРАТУРА: 1. Дурай-Новакова К. М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: автореф. дис.. д-ра пед. наук: 13.00.01 / К. М. Дурай-Новакова. – М., 1983. – 32 с.2. Дьяченко М. И. Психологическая проблема готовности к деятельности / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск: Изд-во БГУ, 1976. – 176 с.3. Линенко А. Ф. Готовність майбутніх учителів до педагогічної діяльності / А. Ф. Линенко // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С....»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Cер. пед. 2005. Вип. 19. Ч. 2. С. 111–117 Ser. Pedagog. 2005. N 19. Р. 2. P. 111–117 УДК 37.064.2:377 ФОРМИ ІНТЕГРАТИВНОГО НАВЧАННЯ ЯК ВЗАЄМОДІЯ ВИКЛАДАЧА ТА УЧНІВ У ВИЩИХ ПРОФЕСІЙНИХ УЧИЛИЩАХ Ярослав Собко Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Львівський науково-практичний центр, вул. Кривоноса, 10, 79008, Львів, Україна Проаналізовано організаційні форми інтегративного навчання у вищих професійних училищах у контексті співпраці...»

«Психологічні перспективи. Випуск 23, 2014 Psychological Prospects. Issue 23, 2014 УДК 316.614.5: 177.61:177.74 І. В. Ясенчук Received October 7, 2013; Revised October 28, 2013; Accepted November 27, 2013. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТI ПРОЯВУ ЛЮБОВІ ТА СИМПАТІЇ ШЛЮБНИХ ПАРТНЕРІВ У статті представлено теоретичний аналіз психології любові та симпатії у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. Обґрунтовано необхідність систематизувати знання з психології любові та симпатії в шлюбному партнерстві. Стисло...»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА дисципліни “СудОВА ПСихОЛОГія” (длябакалаврів) Київ 2007 Підготовлено доцентом кафедри медичної психології та психокорекції Л. О. Федосовою Затверджено на засіданні кафедри медичної психології та психокорекції (протокол № 22 від 16.04.07) Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом Федосова Л. О. Навчальна програма дисципліни “Судова психологія” (для бакалаврів). — К.: МАУП, 2007. — 24 с. Навчальна...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»