WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы



Работа в Чехии по безвизу и официально с визой. Номер вайбера +420704758365

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 86 | 87 ||

«ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Випуск 14 Засновано в 1999 р. Книга І Кіровоград — 2010 УДК 37.013-053.5 (082) ББК 74.200я43 Т43 ...»

-- [ Страница 88 ] --

Ключові слова: девіантна поведінка, асоціальна поведінка, правопорушення, профілактика, корекція, профілактичне виховання.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку у російській психолого-педагогічній науці відбуваються складні процеси. З одного боку, процес осмислення і переосмислення, оцінки і переоцінки накопиченого педагогічного досвіду, знань, підходів, методів ведення науково-педагогічного дослідження, з іншого боку, процес розгортання інноваційних педагогічних досліджень, розробки нових підходів, методів добування знань, організації досліджень, створення нових теорій, пошуку нових шляхів, форм і методів розв’язання педагогічних проблем.

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

Педагогічна наука Росії активно вирішує питання, не лише пов’язані з підвищенням рівня ефективності, якості, міцності освіти, але і питання, пов’язані із здатністю вітчизняної освіти вирішувати проблеми виховання, у тому числі, проблему профілактики девіантної поведінки школярів.

У зв’язку із загальною тенденцією росту інтересу до людини, її внутрішнього світу в 90-х роках ХХ, на рубежі XX – XXI століть, на початку ХХІ століття у Російській Федерації змінюється розуміння суті і по новому починає оцінюватися значення антропологічного підходу до досліджень проблеми попередження девіантної поведінки неповнолітніх.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У 90-і роки ХХ — в перше десятиліття XXI століття вчені Росії ґрунтовно досліджують шляхи профілактики девіантної поведінки у школярів (І. Башкатов, Ю. Василькова, Т. Василькова, М. Галагузова, А. Гоголєва, С. Завражин, О. Змановськая, Ю. Клейберг, Р. Овчарова, Г. Яркіна).

У цей же період значно зростає інтерес дослідників до питань попередження і корекції різноманітних відхилень у розвитку дитини в медицині, фізіології, психології і педагогіці, що зумовило посилення антропологічного напряму в дослідженні проблеми (вчені Ю. Антонян, Л. Балабанова, С. Бородін, О. Гонєєв, В. Гульдан, Д. Лихачов, Ф. Кондратьєв, Н. Ліфінцева, О. Личко, В. Сластьонін).

Істотний вклад в розробку проблеми попередження відхилень в соціокультурному розвитку і злочинності неповнолітніх в 90-і роки ХХ століття внесли І. Дубровіна, Г. Кумаріна, М. Вайнер, Н. Ліфінцева, У. Ульєнкова, Н. Царицина, С. Шибаєва.

Досліджується роль різних соціокультурних інститутів в попередженні девіантної поведінки і злочинності дітей і підлітків (І. Дементьєва, Л. Олифіренко, М. Плоткін, О. Приступа, А. Фокіна).

Формування мети статті.

У контексті нашого наукового дослідження проблеми найбільш значущими слід визнати такі завдання:

• проаналізувати поняття «девіантна поведінка», її види та типи організації профілактичної і корегувальної діяльності, спрямованої на виховання психічно здорової особистості;

624 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І

• дослідити ідеї важливості профілактичного виховання учнів усіма засобами основної і додаткової, шкільної і позашкільної освіти, навчання і виховання;

• довести новизну і актуальність російського досвіду проведення своєчасної, грамотної і ефективної профілактично-корегувальної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Поняття девіантна поведінка (від лат. deviatio — відхилення) визначається як поведінка, що відхиляється, тобто як окремі вчинки або система вчинків, що суперечать загальноприйнятим в суспільстві правовим або моральним нормам. Як синонім поняття «девіантна поведінка» у працях російських вчених часто використовується термін «асоціальна поведінка» або «поведінка, що відхиляється від норми».

Російські вчені виділяють чотири варіанти девіантної поведінки [5]:

• перший — відхилення, що не є порушенням загальноприйнятих етичних норм. Це може бути поведінка, що не відповідає вікові при нормальному психічному розвитку;

• другий — порушення загальноприйнятих норм, що не є правопорушеннями. Це, наприклад, жадібність, егоїзм, замкнутість, недовірливість, жорстокість, які, якщо їх не здолати, приведуть до правопорушень;

• третій — правопорушення, тобто поведінка, що порушує правові норми, статті адміністративного або карного законодавства;

• четвертий — поведінка, що відхиляється, значною мірою обумовлена патологічними чинниками, захворюваннями.

Поведінка, що відхиляється, пов’язана з несприятливими умовами соціального розвитку і характеризується як стійкий прояв відхилення від соціальних норм, що має соціально-пасивну, корисливу і агресивну спрямованість:

• відхилення соціально-пасивного типу, що виражаються в прагненні відходу від активного громадського життя, в ухиленні від своїх громадянських обов’язків і боргу, небажанні вирішувати як особисті, так і соціальні проблеми (ухилення від навчання і роботи, бродяжництво,

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

втечі з будинку, занурення у світ штучних ілюзій за допомогою алкоголю, токсичних і наркотичних засобів, суїцид);

• відхилення корисливої спрямованості, що проявляються у вчинках і правопорушеннях, пов’язаних з прагненням отримати майнову вигоду, матеріальну підтримку (крадіжки, розкрадання, спекуляції, шахрайство);

• відхилення агресивної орієнтації, що проявляються в діях, спрямованих проти особи (образи, хуліганства, побої, нанесення тілесних ушкоджень).

Характерологічними і поведінковими відхиленнями дитини [1, 3, 4, 6] є розгальмованість, гіперактивність, рухова розгальмованість, імпульсивність, підвищена емоційна збудливість (афективність), або, навпаки, загальмованість, страхи, асоціальна поведінка, сором’язливість, лякливість, наявність хворобливих страхів (фобій), пасивність, песимізм (смуток, безнадійність, схильність бачити в усьому тільки погане). Особливу групу складають діти з аутичною поведінкою. Проявами девіантної поведінки є також негативізм, жорстокість, деспотизм, агресивність, які виражаються в бійках, руйнівному ставленні до речей, образах, лайці, прагненні мучити слабкого або тварин, безцільна брехня, безцільні крадіжки.

Форми асоціальної поведінки можуть проявлятися в агресивності, деструктивності, зухвалості, мстивості, умисній непокорі, ухиленні від виконання неприємних справ, різних формах крадіжок.

Як види девіантної поведінки розглядають [5] агресивну, делінквентну (дитячу і молодіжну злочинність), проституцію і сексуальні відхилення, залежну (алкоголізм, наркоманію, токсикоманію), суїцидальну поведінку,»чорний гумор», підлітковий вандалізм (граффіті).

Впродовж останнього десятиріччя в Російській Федерації значно зросло число неповнолітніх дівчат з девіантними проявами [4]. Відбувається також стрімке «омолодження» девіантної поведінки: якщо раніше йшлося про підлітків, то сьогодні — про молодших школярів. Ученими встановлено, що девіантна поведінка неповнолітніх здебільшого трансформується в її усталені кримінальні форми і є небезпечною передусім для подальЗбірник наукових праць, випуск 14, книга І шого розвитку самого неповнолітнього, а також для суспільства загалом.

В Росії [1, 2, 5, 6] усвідомлена актуальність проблеми і почала створюватися правова база системи профілактичної (превентивної) роботи, в основу якої був покладений не адміністративно-каральний, а гуманістичний підхід до дітей, виражений у розумінні необхідності своєчасного захисту дітей від несприятливого, деструктивного середовища, надання їм допомоги, забезпеченні прав на освіту, охорону здоров’я, працю і відпочинок.

Проте у дослідженнях російських вчених відмічено, що велика кількість родин не в змозі дати повноцінне виховання свом дітям, тому що не вміє, не хоче або не має з різних причин можливостей для цього. Умовно виділено [5] власне педагогічно неспроможний, педагогічно пасивний і антипедагогічний типи сімей.

Перший тип сімей, педагогічно неспроможні (48 % досліджуваних сімей), характеризується тим, що батьки проявляють певну активність у вихованні дітей, але роблять це невміло. Їх виховні дії на підлітків непослідовні і неґрунтовні.

Другий тип сімей — педагогічно пасивні (34 % сімей), їх педагогічна неспроможність полягає в тому, що батьки не проявляють необхідної соціальної активності.

Третій тип сімей — антипедагогічні (18 % сімей), які своєю поведінкою, ставленням до громадських норм формують негативні погляди і схильності у дітей. У таких сім’ях складається споживча психологія, нешанобливе, а іноді просто зневажливе відношення до громадських норм і цінностей, до людей і їх справ.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Такі показники збільшення кількості родин, які не здатні ефективно виконувати свої виховні функції не може не викликати тривогу у вчених, які досліджують питання шкільної девіантності.

Тому особливо актуальними стають питання пошуку шляхів профілактики і корекції різноманітних девіації, активізації установ основної і додаткової, шкільної і позашкільної освіти, використання різноманітних форм і методів навчання і виховання.

Сподівання суспільства на те, що заклади освіти будуть виконувати важливу функцію профілактики девіантної поведінки, поки що не знайшли практичної реалізації. Школа поступово втрачає свої громадські позиції, знижуються її соціальна роль і референтна значущість в розвитку і формуванні особи дитини,

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

у виховній дії на педагогічно запущених і важковиховуваних підлітків. Більше 40 % учнів з девіантною поведінкою до навчання ставляться байдуже, близько 20 % школярів вчаться у школі з явним небажанням, а понад 15 % учнів відносяться до навчання негативно. Серед причин такого ставлення до учбової діяльності у підлітків з девіантної поведінкою вчені називають їхнє систематичне відставання від темпів засвоєння шкільної програми, пропуски в знаннях, стійку неуспішність (і як причину, і як показник педагогічної занедбаності підлітків) [3, 4].

О. Гонєєв, Н. Ліфінцева, В. Сластьонін, Н. Ялпаева виділяють такі шляхи профілактики в коректувально-педагогічній роботі з девіантними підлітками як [5]:

• нормалізація і збагачення стосунків з навколишнім світом, передусім з педагогами і дитячим колективом;

• компенсація пропусків і недоліків у духовному світі, активізація діяльності у тій області, яку школяр любить, в якій може досягти позитивних результатів;

• відновлення позитивних якостей, які отримали незначну деформацію (девіацію);

• постійна стимуляція позитивних якостей, що не втратили соціальної значущості;

• інтенсифікація позитивного розвитку особистості, формування провідних позитивних якостей;

• засвоєння і накопичення соціально цінного життєвого досвіду, збагачення практичної діяльності в різних сферах життя;

• накопичення навичок моральної поведінки, здорових звичок і потреб на основі такої організації діяльності учнів, яка задовольняє їхні інтереси;

• виправлення як подолання негативного, тобто ліквідація пропусків у формуванні позитивних якостей, усунення негативних якостей і шкідливих звичок.

Соціально-педагогічна профілактика девіацій соціального здоров’я школяра визначається [6] як цілеспрямований, тривалий, спеціально організований процес професійно-педагогічної взаємодії фахівців з школярами, орієнтований на превенцію соціальних девіацій і такий, що забезпечує позитивну динаміку переходу на соціально-прийнятний рівень соціального здоров’я школяра.

628 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І Ю. Клейберг [5], досліджуючи систему соціальної профілактики в Росії і основні напрями її вдосконалення, називає такі її складові як:

1. Попередження і профілактика окремих форм соціальної патології (злочинності, пияцтва, наркотизму, суїцидальної поведінки та ін.).

2. Психолого-педагогічна підтримка соціально дезадаптованих підлітків.

3. Попередження порушень процесу соціалізації неповнолітніх в сім’ях групи ризику.

4. Попередження педагогічної занедбаності дітей і підлітків в школі.

5. Соціально-психологічна і педагогічна превенція процесу криміналізації неформальних підліткових груп.

Р. Овчарова [4], аналізуючи шляхи ранньої профілактики і корекції поведінки дітей, відмічає, що для профілактики занедбаності дітей потрібні постійна робота учителя щодо зняття напруги, розуміння, довіра, аналіз конфліктних ситуацій, позитивний вплив авторитету педагога на стосунки дитини з однолітками, керівництво рольовою взаємодією дітей у грі, рольовий діалог, позитивне стимулювання, авансування успіху, його створення, наочні опори у навчанні, управління, що коментується, випереджальне консультування, емоційне погладжування, очікування завтрашньої радості, особистісна перспектива дитини.

Психолого-педагогічні особливості корекції девіацій розкрито у працях С. Бадмаєва, О. Карабанової, О. Лідерса, А. Співаковської. Вчені визначають корекцію як особливо організований психологічний вплив. Він здійснюється стосовно осіб «групи ризику» і спрямований на перебудову або реконструкцію тих негативних психологічних новоутворень, які визначаються як психологічні фактори ризику, на створення гармонійних стосунків дитини із середовищем.

Російські вчені продовжують глибоко аналізувати психологічні особливості корекції поведінки девіантних підлітків. О. Фокіною [10, с. 18] встановлено, що у девіантних школярів формуться особлива, парадоксальна позиція у сприйманні соціуму і самих себе. Наприклад, в картині себе у асоціального підлітка частина якостей витісняється або викривлюється, інші набувають великого значення, причому вибір таких характеристик має

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

підтримувати «власний міф», фантазійне уявлення про себе як про унікальну особистість. Така картина себе виправдовує і фаворитизує девіантну поведінку. Тим складнішою є корегувальна робота із девіантами, яка залежить від масштабності і глибини девіантності, передбачає урахування негативного ставлення підлітків-девіантів та їх оточення до будь-яких змін і втручань з боку педагогів та психологів. Адже сім’я і компанія девіантного школяра у багатьох випадках є провідниками асоціальних цінностей і «охоронцями культурної деривації».

Серед принципів організації психологічної допомоги асоціальним підліткам:

Орієнтація на характеристики нормального онтогенезу і зону найближчого розвитку.

Поступове і послідовне розширення можливостей включення підлітка в соціально прийнятні способи діяльності.

Опора на сильні сторони у розвитку девіантних підлітків (творчий потенціал, стресостійкість, наполегливість, цінність дружби і дотримання групових норм). Успіху психологічної роботи сприяють потреба у знаннях, позитивному авторитеті, позитивних емоціях.

Врахування можливостей ресоціалізації девіантного підлітка — система соціальних і психологічних заходів, спрямованих на те, щоб втримати підлітка від подальших правопорушень.

Врахування егоцентричних компонентів девіантності, що передбачає розвиток «стереоскопічного психологічного бачення», корекцію образу себе та інших. Цьому сприяє розвиток рефлексії, навичок володіння собою, зменшення гостроти внутрішніх проблем, зміни мотивації.

Висновки дослідження.

1. В Російській Федерації у післярадянський період наявна велика потреба і зацікавленість у дослідженнях, присвячених проблемам психологічних особливостей девіантних школярів, шляхів профілактики і корекції асоціальної поведінки.

2. Вчені продовжують пропонувати нові, більш сучасні визначення девіантної поведінки, аналізувати види та значення організації профілактичної і корегувальної діяльності.

3. Результати наукових розвідок російських вчених переконливо доводять важливість і необхідність профілактичного вихоЗбірник наукових праць, випуск 14, книга І

–  –  –

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді « ( )» / В статье рассматриваются особенности профилактики девиантного поведения школьников в Российской Федерации в постсоветских период.

Ключевые слова: девиантное поведение, асоциальное поведение, правонарушения, профилактика, коррекция, профилактическое воспитание.

The article focuses on the peculiarities of the measures to prevent deviational behaviour of pupils in Russian Federation in the post-Soviet period.

Keywords: deviational behaviour, asocial behavior, offense, prevention, correction, preventive education.

УДК 378.091.33: 613.9 О. В. Язловецька, м. Кіровоград

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ВУЗУ

Дослідження присвячене актуальним проблемам формування здорового способу життя студентської молоді в теорії і практиці освіти. Визначено педагогічні умови ефективного формування здорового способу життя студентів в освітньому процесі вузу.

Ключові слова: здоров’я, збереження здоров’я, здоровий спосіб життя, фізичний розвиток, фізичне виховання, студентська молодь.

Постановка проблеми. Особливістю сучасної соціально-економічної та соціокультурної ситуації в Україні є зміна якіЗбірник наукових праць, випуск 14, книга І сних вимог до фахівця будь-якого профілю, що забезпечують його успішну та кваліфіковану професійну діяльність, соціальну захищеність і плідну життєдіяльність у цілому.

До таких вимог належать, зокрема, особистісне творче ставлення до самовизначення в соціальному житті, наявність високої загальної працездатності, що базується на здоров’ї і належному фізичному розвитку.

Проблеми, що стосуються формування здорового способу життя студентської молоді, не відірвані від економічних і політичних явищ, в яких яскраво відображаються протиріччя нашого суспільства. Забезпечити майбутнє фахівця, у тому числі і за рахунок ціннісного ставлення до здоров’я і оволодіння ним основами здорового способу життя стосовно до вимог професійної діяльності — одне з найважливіших завдань педагогічної науки.

Для задоволення сучасних вимог до фахівця необхідний новий підхід до проблем виховання особистості нової формації, здорової, мобільної, конкурентоспроможної, морально зрілої, готової до активної життєдіяльності в умовах сучасних соціокультурних реалій, які складаються ще в процесі навчання.

Тут, як і в культурі в цілому, розгортається процес засвоєння особистістю нових цінностей, вироблення на цій основі установок, ціннісних орієнтацій, соціальних потреб, які і визначають той чи інший спосіб життя, в тому числі і особливості діяльності у трудовій сфері.

У системі загальнолюдських культурних цінностей базисною є здоров’я, тому що воно визначає можливість засвоєння людиною всіх інших цінностей, є запорукою життєстійкості і прогресу суспільства. У ряді наукових робіт встановлюється прямий взамозв’язок між здоров’ям і щасливим повноцінним життям, при цьому здоров’я розглядається як найважливіша цінність [3, 5 ].

У зв’язку з цим формування здорового способу життя в освітньому процесі вузу, свідомого ставлення студентів до власного здоров’я, фізичного та психічного стану істотно актуалізується на всіх вікових етапах розвитку особистості і виступає як соціально-значуще завдання.

Студентство, як самостійна соціальна група, завжди було об’єктом особливої уваги. За твердженнями дослідників (В. К. Бальсевича, С. Блейєра, М. Я. Віленського, О. Д. Дубогай, О. П. Мінцера, І.В. Муравова та ін.), останнім часом спостеріга

<

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

ється стійке погіршення стану здоров’я студентської молоді, що є неминучим наслідком ігнорування нею вимог здорового способу життя, як у режимі навчального дня так і в позанавчальний час [1, 2, 4]. Це пов’язано не тільки зі змінами, що відбулися в економіці, екології, умовах праці та побуту українського населення, але й з недооцінкою в суспільстві оздоровчої та виховної функцій фізичної культури.

Багато дослідників констатують не тільки окремі моменти неблагополучного стану здоров’я студентської молоді, а й виділяють цілий комплекс негативних соціальних і педагогічних чинників:

• відсутність цілеспрямованої пропаганди і просвіти в галузі валеології та екології особистості у вищих навчальних закладах;

• недоліки методик у галузі навчання та виховання здорового способу життя студентів ВНЗ;

• недостатня увага до формування потреб, мотивації та установок на здоровий спосіб життя молоді в навчальних закладах взагалі і у ВНЗ зокрема (психологічний аспект) та ін.

• в освітніх закладах слабо здійснюється серйозний систематичний контроль за станом фізичного і психічного розвитку і здоров’я студентів, за організацією та змістом освітнього процесу з точки зору його впливу на здоров’я;

• відсутність цілеспрямованої підготовки викладачів до здоров’язберігаючих технологій педагогічного процесу в цілому та ін.

У сучасному суспільстві проблеми формування потреби студентів вузу в здоровому способі життя займають ключові позиції, тому що студенти — основний резерв і значна частина трудових ресурсів народного господарства, а стан здоров’я студентів сьогодні — це громадське здоров’я, здоров’я нації через 10, 20, 30 років.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивчення літератури дозволило встановити, що в останні десятиліття працями вітчизняних вчених висвітлено багато найважливіших аспектів проблеми формування здорового способу життя студентської молоді в системі професійної підготовки. Теоретичні основи формуванЗбірник наукових праць, випуск 14, книга І ня здорового способу життя студентів сформульовано у роботах М. О. Агаджаняна, Б. А. Ашмаріна, В. К. Бальсевича, М. Я. Віленського, Д. А. Ізуткіна та інших вчених. По-різному трактуючи підходи до вирішення цієї проблеми і основні поняття — «здоров’я» і «здоровий спосіб життя», дослідники в цілому єдині в розумінні необхідності формування ЗСЖ студентів як фактора підвищення ефективності їх професійної підготовки. Основний шлях практичного розв’язання цієї проблеми розглядається з позицій раціонального використання засобів фізичної культури як основного інструменту фізичного, психічного та морального оздоровлення студентів у сукупності з усією системою їх професійної підготовки.

Однак, незважаючи на чітке формулювання завдань у ряді директивних і узагальнюючих документів, педагогічні умови, структура та зміст формування ЗСЖ студенів розкрито недостатньо.

На сьогоднішній день є цілий ряд робіт, спрямованих на допомогу педагогам у формуванні здорового способу життя студентської молоді. У той же час практично недослідженою залишається проблема формування здорового способу життя студентів саме стосовно їх подальшої професійної діяльності і відповідно сучасним соціально-економічним та соціокультурним умовам в нашій країні.

Здійснення комплексного, науково та методологічно обґрунтованого підходу до вирішення зазначеної проблеми, на нашу думку, дозволить значно підвищити ефективність процесу формування здорового способу життя і є досить перспективним.

Постановка завдання. Проведений аналіз літератури, а також вивчення ставлення студентів до здоров’я та здорового способу життя виявило протиріччя між бажанням студентів зберігати здоров’я в процесі навчання в тому числі, як засобу їх подальшої конкурентноздатності і недостатньо розробленими педагогічними умовами формування здорового способу життя в освітньому процесі вузу.

Це загальне протиріччя виявляється в більш часткових, таких як:

1. між потребою студентів бути здоровим і розширювати свої знання про стан свого здоров’я і відсутністю в їх найближчому оточенні компетентних джерел інформації даного характеру;

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

2. між необхідністю стимулювати процес розвитку ціннісного ставлення молоді до здоров’я і недостатній розробленості теоретико-методологічних підходів до його практичної організації;

3. між необхідністю формування у молоді цілісного уявлення про своє здоров’я, способи його збереження та фактичної роз’єднаністю знань про здоров’я людини на предметному та методичному рівнях;

4. між необхідністю об’єднання педагогічних і валеологічних наукових основ змісту здоров’язберігаючого освітнього процесу і відсутністю єдиних методологічних підстав, а саме конкретного педагогічного забезпечення формування здорового способу життя студентів в освітньому процесі вузу.

Враховуючи сукупність вищезазначених суперечностей сформульовано завдання даного дослідження, що складається у виявленні педагогічних умов, що забезпечують ефективне формування здорового способу життя студентів в освітньому процесі вузу.

Виклад основного матеріалу. Однією з вищих цінностей життєдіяльності людини є здоров’я. Історичний аналіз проблеми виховання здорового молодого покоління показав, що дане питання є актуальним протягом всього становлення і розвитку педагогічної науки. Видатні вітчизняні та зарубіжні педагоги, філософи, вчені (Я. А. Коменський, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, П. Ф. Лесгафт, Є.М. Водовозова, В. М. Бехтерєв, С. Т. Шацький, В. О. Сухомлинський та ін) висловлювали ідеї про необхідність виховання гармонійної здорової особистості, ними були виділені умови, засоби збереження і зміцнення здоров’я.

Найважливішим чинником збереження і зміцнення здоров’я дослідники вважають здоровий спосіб життя (М. М. Амосов, Д. А. Ізуткін, В. В. Колбанов, Ю. П. Лисицин, Г. І. Царегородцев та ін), який визначають як діяльність, активність людей, спрямовані на збереження та поліпшення здоров’я, як умови і передумови здійснення і розвитку інших сторін і аспектів способу життя.

Здоровий спосіб життя значно впливає не тільки на підвищення фізичної підготовленості, поліпшення здоров’я, а й на успішну соціалізацію, професійну самореалізацію особистості. До того ж люди, залучені до здорового способу життя, не тільки активні 636 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І в суспільстві, але й надають позитивний вплив на формування аналогічних соціальних якостей у свого найближчого оточення.

Приймаючи положення про те, що здоровий спосіб життя варто розглядати як біосоціальну категорію, що інтегрує уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризується його трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуальної і суспільної поведінки, яка відображає рівень суспільного процесу в цілому, ми вважаємо за необхідне розглядати здоров’я як інтегративне поняття, яке включає в себе фізичне, психічне, соціальне та духовне здоров’я, що в свою чергу обумовлює виокремлення провідних напрямків формування здорового способу життя, дозволяє визначити їх зміст, основні форми, методи і засоби його формування.

Здоровий спосіб життя є складовим компонентом базової культури особистості. Формування здорового способу життя є процесом, що передбачає втілення в особистості ідеї пріоритету цінності здоров’я у світоглядній системі цінностей людини, розуміння особистістю здоров’я як стану повного благополуччя, цілісного розуміння здоров’я як феномена, що невід’ємно поєднує його чотири складові — фізичну, психічну, соціальну й духовну [3, с. 9].

Процес формування ЗСЖ студентів є цілісною, стійкою системою уявлень про себе як суб’єкта валеологічної діяльності, сформованої в процесі професійної освіти і містить мотиваційно-ціннісні установки до ведення здорового способу життя, гармонізації особистості студента із собою, суспільством і природою. Основними складовими ЗСЖ є: культура навчальної праці з елементами її наукової організації; організація режиму харчування, сну, перебування на свіжому повітрі, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, організація індивідуального доцільного режиму рухової активності; змістовне дозвілля, що має розвиваючий вплив на особистість; подолання згубних звичок (алкоголь, куріння, токсикоманія та ін.), культура сексуальної поведінки;

культура міжособистісного спілкування і поведінки в колективі;

культура самоуправління і самоорганізації. Усі вищезазначені елементи ЗСЖ проектуються на особистість студента, його життєві, плани, цілі, запити, поведінку.

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

Освітній процес, що забезпечує впорядковане формування здорового способу життя спільно з розвитком інших якостей людини, сукупність яких у вирішальній мірі і визначає її психічну і фізичну дієздатність, надає індивідуальному розвитку риси цілеспрямованого процесу і є основним у залученні особи до здорового способу життя.

Головні завдання такого підходу в організації освітнього процесу полягають у тому, щоб:

• зробити досягненням кожної людини базові знання загального та науково-практичного характеру, накопичені у сфері здорового способу життя;

• забезпечити раціональне формування індивідуальних умінь і навичок у сфері здорового способу життя, довести їх до необхідного ступеня досконалості.

Вивчення стану проблеми в сучасних наукових дослідженнях дозволило нам визначити педагогічні умови ефективного формування здорового способу життя студентів в освітньому процесі вузу, а саме:

• формування ціннісного ставлення студентів до здоров’я, усвідомлення необхідності і значущості здорового способу життя як пріоритетної мети життєдіяльності;

• створення гуманістично спрямованого освітнього середовища, заснованого на принципах суб’єкт-суб’єктної взаємодії,

• здійснення психолого-педагогічної, фізкультурно-оздоровчої підготовки студентів, спрямованої на здобуття валеологічних знань, оволодіння необхідними уміннями, навичками оцінювати емоційний стан і прогнозувати стан свого здоров’я, навичок саморегуляції;

• врахування диференціації та індивідуалізації змісту, форм і методів формування здорового способу життя студентів;

• формування мотиваційного компонента освітнього процесу з орієнтацією особистості на реалізацію своїх досягнень у різних сферах людської діяльності (навчальної, професійної, побутової). При цьому беруться до уваги не тільки виробничі перспективи такої реаліЗбірник наукових праць, випуск 14, книга І зації, а й врахування її рекреативних та реабілітаційних перспектив та можливостей;

• систематична оцінка функціонального стану організму студентів як можливість визначати об’єктивні зміни в стані їх здоров’я і здійснювати зворотний зв’язок за допомогою комплексної діагностики;

• впровадження в освітній процес фізичного виховання різноманітних оздоровчих методик на основі особистісно-орієнтованого підходу до кожного студента.

У процесі дослідження виявлено зовнішні та внутрішні причини, що підсилюють мотивацію студентів до здорового способу життя і визначають ступінь залучення до нього.

До основних зовнішніх причин ми відносимо: 1) якість організації освітнього процесу вузу з питань збереження та підтримання здоров’я учнівської молоді, формування в неї ціннісного ставлення і досвіду здорового способу життя; 2) ефективність змістовного та організаційно-діяльнісного компонентів здорового способу життя у навчальній практиці; 3) підвищення рівня підготовки викладацького складу з питань формування здорового способу життя та професійної майстерності.

До основних внутрішніх причин можна віднести наступні:

ставлення до стану здоров’я; рівень відповідних знань; заняття фізичною культурою і спортом; здійснення оздоровчих процедур; прагнення до самовдосконалення; відновлення працездатності, зняття стресу і втоми; успішна соціалізація та професійне становлення.

Програмно-методичне забезпечення формування здорового способу життя студентської молоді в освітньому процесі вузу залежить, перш за все, від таких факторів, як: 1) матеріальне забезпечення освітнього процесу; 2) контингент, який бере участь в освітньому процесі; 3) реалізація конкретних умов програми (огляд змісту навчального матеріалу з різних аспектів здорового способу життя, використання різних форм організації навчальної діяльності, вибір адекватних змісту і формам навчання методів, облік індивідуальних особливостей студентів в організації навчальних занять). Ці фактори можуть варіювати в різних регіонах з урахуванням умов, проте самі принципи побудови освітнього процесу, його установки залишаються практично постійними.

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді

Такими є:

• з освітніх позицій — навчання студентів принципам здорового способу життя, методичним особливостям та практичним навичкам організації самостійних занять рекреаційної та оздоровчої спрямованості, розвиток активності і самостійності при виконанні програм самовиховання і самовдосконалення;

• з мотиваційно-настановних і поведінкових позицій — організація педагогічного процесу з орієнтацією на зміну особистісних прагнень з індивідуального вдосконалення на соціально більш важливі — вміння використовувати потенціал здорового способу життя для успішного оволодіння професійно значущими здібностями:

прикладними вміннями та навичками, підвищеною стійкістю організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, розумовою та фізичною активністю, що і визначає в подальшому досягнення майстерності у свой професії і кар’єрне зростання фахівця.

При реалізації програми формування ЗСЖ студентів важливо приділити увагу таким питанням: 1) задоволенню потреби студента в освітніх компонентах формування здорового способу життя; 2) забезпечення можливості підвищення потенціалу занять на тлі формування переконаності в їх практичній, професійній цінності; 3) забезпечення таких методичних умов проведення занять, при яких студент може отримати максимальний ефект без негативних наслідків у вигляді післяробочої втоми сильного ступеня, що перешкоджає самореалізації в інших видах життєдіяльності.

Висновки. Аналіз науково-методичної літератури і узагальнення передового практичного досліду дозволив констатувати:

для сучасних вищих навчальних закладів особливе соціальне, педагогічне і психологічне значення має проблема формування у студентської молоді культури збереження власного здоров’я та ведення здорового способу життя у процесі професійної підготовки під час навчання.

Здоровий спосіб життя є частиною життєдіяльності суб’єкта, що представляє собою певні знання про здоров’я й методи його реалізації на практиці, а також дозволяє зміцнювати і вдоЗбірник наукових праць, випуск 14, книга І сконалювати можливості організму, що забезпечують успішне виконання соціальних та професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій.

А формування здорового способу життя студентів в освітньому просторі вищого навчального закладу є визначальною основою всебічного та гармонійного розвитку особистості, її способу життя та життєвої позиції.

Аналіз цієї проблематики є актуальним і невідкладним завданням сучасної педагогічної думки і освітньої практики, тому що здоров’я належить до першочергових, непересічних цінностей людини. Збереження здоров’я, дотримання здорового способу життя вважається найбільш вагомою нормою загальної культури людини цивілізованого суспільства.

Вирішення розглянутих завдань потребує розробки і реалізації нової стратегії фізичного виховання студентів — оптимізації фізичних тренувань; вільного вибору форм фізкультурно-спортивної діяльності відповідно до особистої схильності кожного студента; відповідність змісту фізичної підготовки індивідуальному стану студентів та ін.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з пошуком оптимальних шляхів рішення проблем формування ЗСЖ студентської молоді та можливостей його збереження у дорослому віці.

Література:

1...

–  –  –

Research is devoted to the actual problems of forming of the students’ healthy way of life in theory and practice of education. Pedagogic conditions of effective forming of the students’ healthy way of life in the process of education are determined.

Key words: health, maintaining health, healthy lifestyles, physical development, physical education, young students.

642 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І

–  –  –

Підписано до друку 23.09.2010 р. Формат 60х84 1/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 37,66.

Зам. № 1044. Наклад 300 пр.

Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс-ЛТД».

Свідоцтво про реєстрацію серія ДК № 195 від 21.09.2000.

25006, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29 тел./факс (0522) 22-79-30, 32-17-05 e-mail: marketing@imex.kr.ua



Pages:     | 1 |   ...   | 86 | 87 ||
 
Похожие работы:

«ПОЛТАВСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДОВІДНИК ПЕРШОКУРСНИКА Полтава 2013 Укладачі: Гавриленко Н.І., викладач вищої категорії Полтавського технікуму харчових технологій НУХТ, Єчкалова Т.Є., викладач вищої категорії Полтавського технікуму харчових технологій НУХТ Довідник першокурсника – це збірник інформації про навчальний заклад, його структуру, про форми навчальної діяльності, основні вимоги до студентів та їх права, рекомендації, які...»

«Скворцова С.О. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ СЮЖЕТНИХ ЗАДАЧ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Навчально-методичний посібник для студентів за спеціальністю 6.010100 «Початкове навчання» Частина ІІ Методика формування в молодших школярів умінь розв’язувати задачі певних видів Одеса «Фенікс» ББК 74.2 С 427 УДК 373.3:51 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності „Початкове навчання” (лист №1.4/18 – Г 1821 від 23 жовтня 2007...»

«М. І. Бурда, Т. В. Колесник, Ю. І. Мальований, Н. А. Тарасенкова МАТЕМАТИКА Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рівень стандарту Рекомендовано Міністерством освіти і науки України S C B M A Підручник — переможець Всеукраїнського конкурсу підручників Міністерства освіти і науки України в 2010 р. Київ «Зодіак-ЕКО» ББК 22.151я721 Б91 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 3 березня 2010 р. № 177) Видано за рахунок...»

«Психологія особистості. 2013. № 1(4) 15. ГудУ. Дезорганизация семи / У.Гуд // Семья как объект философского и социологического исследования. – М. 1972. – С.63.16. Гаврилова Н.В. Нарушение функций семьи как объект социологического исследования / Н.В. Гаврилова // Семья как объект философского и социологического исследования. – М., 1977. – С.34.17. Антонов А.И. Семья и время / А.И. Антонов // Вестник Московского гос. унта. Сер. 18. – 1997. – № 2. – С. 3-4. 18. Архангельский В.Н. К вопросу о...»

«ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УДК 373.5.016:91 Н. В. МУНІЧ ВИВЧЕННЯ ЛАНДШАФТОЗНАВЧИХ ПОНЯТЬ У КУРСІ ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ Проаналізовано етимологію поняття «ландшафт», шляхи визначення понять, наукові пошуки місця ландшафтознавчих понять в географічній науці. З’ясовано зміст поняття як психологопедагогічної категорії, що сприяє пізнанню об’єктів і явищ об’єктивної дійсності. Розглядаються теоретико-методологічні аспекти формування ландшафтознавчих понять у процесі...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДРАГОМАНОВА МОРЕВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ УДК 372.833 ФОРМУВАННЯ КОНСТРУКТИВНИХ УМІНЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ 13.00.02 Теорія і методика трудового навчання АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ-2006 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано в Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник:...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка кафедра загальної та соціальної педагогіки НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО КУРСУ “ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ” (для студентів IІ курсу фізичного факультету та факультету електроніки) на 2011/12 н.р. Львів, 2011 ВИТЯГ З НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ Усього годин Кількість годин, відведених на: Форма звітності Семестр лекції практичносамостійну семінарські роботу заняття 18 18 36 залік Лекційні заняття: вівторок...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА Ніколайчук Наталія Михайлівна УДК 378.011.3-051 : 331.101.3 ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Тернопіль – 2013 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Тернопільському національному...»

«_Педагогічні науки_3. Фалинська З.З. Організаційно-педагогічні умови проведення неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів / З.З. Фалинська // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Серія: Педагогіка та психологія.– Чернівці: Рута, 2006. – Вип. 296. – С. 36-44.4. Яремчук С.В. Психолого-педагогічні аспекти професійної підготовки вчителя / С.В. Яремчук // Вісник ХДУ. Серія: Психологія. – Харків, 1998. – Вип. 419. – С. 186-191. Резюме В статье рассмотрена проблема формирования...»

«Онищук С.В., кандидат наук з державного управління, доцент Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ Морально-психологічний та соціально-економічний аспекти адаптації працівників після звільнення У науковій статті досліджуються морально-психологічний та соціально-економічний аспекти адаптації працівників після звільнення. Наводяться власні визначення понять “психологічна адаптація”, “соціальна адаптація”. Наводяться основні рекомендації, які б...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»