«ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Випуск 14 Засновано в 1999 р. Книга І Кіровоград — 2010 УДК 37.013-053.5 (082) ББК 74.200я43 Т43 ...»
Для того, щоб вилучити нікотин, алкоголь, наркотики, психотропні речовини із життя підростаючого покоління, необхідно дати йому в заміну корисну практичну діяльність, що забезпечить високий позитивний статус у середовищі ровесників, добровільно сприйматиметься, згрупує колектив, надасть свободу спілкування, підвищить настрій, дозволить відволікатися від труднощів життя, виховає незалежність, силу, здатність реалізувати себе.
Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
Зацікавленість мистецтвом, літературою, творчістю, правильно організована позакласна фізкультурно-оздоровча робота, регулярні заняття фізичними вправами відволікають школярів від бездіяльнісного проведення відпочинку сприяють розвитку їхніх морально-вольових якостей, формуванню характеру та переконань.
Порівнюючи результати опитування учнів шкіл та підлітків, які займаються в спортивних секціях, ми можемо однозначно стверджувати: зайнятість підлітка у спортивних секціях викликає зменшення інтересу до вживання шкідливих речовин взагалі та зміни свого ставлення до людей, які їх вживають. Отже, заняття фізичною культурою в позаурочний час є ефективним виховним засобом попередження шкідливих звичок старших підлітків. Але тут постає інша проблема — як спонукати дитину до таких занять, чим його зацікавити.
Виникненню зацікавленості до занять фізичними вправами сприяють емоційне проведення всіх форм фізкультурно-оздоровчих занять, оснащення й естетичне оформлення матеріально-спортивної бази, максимальна активізація діяльності учнів, за рахунок використання у навчальному процесі нетрадиційних форм організації занять: проведення ділових та рольових ігор, вирішення проблемних ситуацій, виконання творчої самостійної роботи. У процесі активної взаємодії відбувається перебудова мотиваційної структури окремих учнів.
Процес формування інтересу до занять фізичними вправами складається з трьох етапів:
1. створення умов для появи пізнавального інтересу, що сприяють виникненню потреби в даних знаннях;
2. формування позитивного ставлення до предмету і до діяльності, надання можливості переживати успіх, радість від продуктивної діяльності;
3. організація діяльності, в умовах якої формується справжній пізнавальний інтерес.
Слід відмітити, що виникнення пізнавального інтересу можливе на певному рівні засвоєння спеціальних знань та професійних умінь. Вищий рівень пізнавальної мотивації характерний для учнів, які володіють доступними для них узагальненими способами розумової роботи. Пізнавальні інтереси, як активатор 516 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І розумової діяльності реалізуються лише тоді, коли вони трансформуються у свідомості людини у конкретну пізнавальну мету діяльності. Подальше розгортання пізнавальної потреби у сфері свідомості призводить до перетворення мети в освітню програму, яка має чіткі параметри діяльності, спрямованої на задоволення пізнавальної потреби. Саме тому в самій структурі освітньої потреби доцільно бачити весь комплекс специфічних культурно-спортивних потреб, які задовольняються в процесі діяльності учнів, залучених до проведення та участі у фізкультурних заходах.
Встановлено, що найпоширенішими засобами стимулювання інтересу до активності учнів у процесі фізичного виховання є різні форми заохочень. Заохочення полягають у позитивній оцінці навчальної діяльності та поведінки учнів і спрямовані на те, щоб викликати в усіх бажання до подальших досягнень, активності та зацікавленості у заняттях фізичною культурою.
Проте, необхідно зазначити, що заохочення позитивно впливає лише тоді, коли воно є адекватним, публічним і своєчасним, та за умови дотримання таких правил:
• заохочувати учнів слід лише за досягнення, які є результатом їхньої власної праці;
• за одне досягнення варто заохочувати не більше одного разу;
• відзначати необхідно діяльність і поведінку, а не розум і здібності;
• заохочення повинно бути диференційованим, залежно від конкретних обставин та індивідуальних особливостей учня;
• заохочення застосовується в таких «дозах», які стимулюють подальшу активність, або підтримують її на належному рівні; надлишок заохочень знижує активність вихованців;
• заохочення повинно бути справедливим та аргументованим.
Система позанавчальних заходів з фізичного виховання учнівської молоді відіграє важливу роль у формуванні інтересу до самостійних занять фізичними вправами. На фізкультурноспортивних заходах доцільно проводити змагання за програмою
Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
шкільної спартакіади, що передбачає найбільш видовищні змагання, які відрізняються високим рівнем спортивної боротьби, простотою і доступністю в оцінці результатів та великим інтересом для учнівської молоді. Найпоширенішими ігровими видами в учнівській спартакіаді є міні-футбол, настільний теніс, волейбол, баскетбол.
Учнівська спартакіада, як різновид відпочинку і рекреації, у якій переважає рухова активність є тією цінністю, яка, на нашу думку, сприяє здоровому способу життя. Відродження національної культури останніми роками привели до популяризації засобів, методів і форм фізкультурно-спортивних заходів, які є органічною складовою загальнонаціональної культури.
Пріоритетним завданням сфери фізичної культури й спорту є виховання національних традицій позитивного ставлення до оздоровчої рухової активності як важливого компонента здорового способу життя і соціалізації особистості, відпочинку й розваг.
Нові реалії та перспективи потребують поступової зміни менталітету населення, сформованого передусім поколіннями. Кожен громадянин має усвідомити необхідність докладання максимальних особистих зусиль у використанні доступних засобів фізичної культури для підвищення своєї фізичної підготовленості, функціональних можливостей систем організму, профілактики захворювань, зміцнення здоров’я, організації активного дозвілля, сприяння успішної соціалізації на всіх етапах життєдіяльності. На часі — перетворення особистості з пасивного спостерігача та очікувача кращих умов на активного учасника спортивного руху [4].
Фізичне виховання та загальнодоступний спорт мають посісти особливе місце в кожній українській родині та стати обов’язковим атрибутом відпочинку на засадах здорового способу життя.
Останнім часом, провідні українські діячі культури і спорту все частіше розглядають ідею започаткування всеукраїнського культурно-спортивного фестивалю з використанням народних видів спорту, національних рухливих ігор тощо. Проведення подібної акції на загальнодержавному рівні сприятиме не лише відродженню багатовікових українських культурних традицій, а й надає змогу засобам спорту і культури формувати здоровий спосіб життя, відтворювати потенціал українського народу, запобігати 518 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І шкідливим звичкам. І, нарешті, офіційна державна підтримка широкого кола аматорів, сприятиме підвищенню ефективності роботи з відродження традицій української культури і спорту.
Дана робота не розкриває всіх аспектів проблеми. Їхнє глибоке висвітлення вимагає подальшого дослідження ефективних шляхів організації фізкультурно-спортивної діяльності з попередження девіантної поведінки у молодіжному середовищі.
Література:
1...
/ /.. —.. «’ В статье определяется значение физкультурно-спортивной деятельности в предупреждении вредных привычек школьников старшего подросткового возраста и предоставляются методические рекомендации по решению проблемы.
Ключевые слова: физкультурно-спортивная деятельность, профилактика, вредные привычки, старшие подростки, морально-волевые качества.
The article defines the meaning of physical training and sport activities in preventing bad habits of school children of elder juvenile age and gives methodological recommendations as for the solving of the problem.
Key words: physical training and sport activities, prevention, bad habits, school children of elder juvenile age, moral and volitional quality.
Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді УДК 371. 124 Н. В. Уйсімбаєва, м. Кіровоград МОТИВАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ В статті обґрунтовується значення мотивації діяльності під час організації науково-дослідної діяльності студентів, визначаються основні мотиви діяльності.
Ключові слова: науково-дослідна діяльність студентів, мотивація, мотиваційна сфера, навчальна та професійна мотивація, пізнавальна активність, інтерес, спрямованість, творча самореалізація.
На сучасному етапі розвитку суспільства перед освітою постають важливі завдання, спрямовані на розвиток творчої, мобільно-інформованої особистості, здатної до самонавчання й саморозвитку. Тому постійне ефективне стимулювання інтелектуального розвитку особистості, потреби в цілеспрямованій самостійності, формування відповідних психологічних якостей, є невід’ємною складовою сучасного навчально-виховного процесу вишів.
Відповідно до поставлених завдань досить актуальною є концепції підготовки майбутніх спеціалістів яку, пропонує В. І. Лозова — концепція активізації пізнавальної та науково-пошукової діяльності студентів, ознакою якої є позаурочна, позааудиторна система праці над собою, яка характерна для вузів та коледжів США й Великобританії [4].
Особистість людини формується в процесі її діяльності.
Основним видом діяльності для студентів є навчання. Навчання у вищому навчальному закладі має свої особливості основою яких є оволодіння методикою наукового пізнання, ознайомлення з передовим науковим досвідом, формування дослідницьких вмінь. Саме тому науково-дослідну діяльність студентів можна розглядати як один з дієвих факторів розвитку їх особистості.
Участь у науково-дослідницькій діяльності має свої специфічні особливості, які зводяться до індивідуальної діяльності студентів. Таким чином, виконується умова сучасного педагогічного процесу — індивідуалізація навчання.
Вплив науково-дослідної діяльності на якість підготовки фахівців, їх творчого потенціалу визначено в працях багатьох 520 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І науковців (В.І. Андрєєв, В. П. Бабак, В. К. Буряк, А. М. Водовоз, А. В. Іодко, О.І. Клепіков, О. М. Микитюк, В. Ф. Овчинников, П.І. Підкасистий, М. У. Піскунов, В. М. Шейко, І.Г. Штокман). Разом з тим, згідно до проведених спостережень, вплив на формування особистості майбутнього фахівця науково-дослідної діяльності не завжди має очікуваний результат. На нашу думку однією з причин є неналежна мотивація цієї діяльності.
Метою статті є обґрунтування необхідності мотивації науково-дослідної діяльності студентів.
В психологічному словнику діяльність визначається як активна взаємодія людини з довкіллям, у ході якої людина виступає як суб’єкт, що цілеспрямовано впливає на об’єкт і задовольняє у такий спосіб свої потреби [8, с. 95].
О. М. Леонтьєв пропонує розглядати діяльність як одиницю життя, опосередкованого психічним відображенням, реальна функція якого полягає у тому, що воно орієнтує суб’єкта в предметному світі, не реакція і не сукупність реакцій, а система, що має будову, свої внутрішні переходи та перетворення, свій розвиток [3, с. 65].
З урахуванням означеного діяльність людини поділяється на два типи: репродуктивну та продуктивну.
Репродуктивна діяльність, на думку А. М. Новікова, є зліпком, копією з діяльності іншої людини або копією своєї власної діяльності, засвоєної в попередньому досвіді [5, с. 19].
Продуктивна діяльність спрямована на отримання об’єктивно нового або суб’єктивно нового результату. Оскільки науково-дослідна діяльність за визначенням завжди спрямована на об’єктивно новий результат то її слід віднести до продуктивної діяльності.
Поняття діяльності нерозривно пов’язано з поняттям мотиву. Оскільки саме мотиви зумовлюють визначення мети як суб’єктивного образу бажаного результату, очікуваної діяльності, дії [7, с. 165].
«Мотивація — це активізований стан індивіда, який визначає наскільки інтенсивно і з якою спрямованістю він діє в ситуації, що склалася» [9, с.30].
Тобто мотивація розуміється зазвичай або як імпульс, що виникає усередині організму, або як тяжіння, котре, випливає з якось зовнішнього стосовно індивіда об’єкта [6, с. 18].
Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
Мотивація один із найважливіших факторів, котрий забезпечує успіх у будь-якій діяльності. Мотиваційна сфера, як стрижень особистості, її стимулююча сторона, як рушійна сила поведінки людини, має провідне значення при особистісно-орієнтованому вихованні [3].
Ставлення студента до науково-дослідної діяльності, його пізнавальна активність залежить насамперед від змісту мотивації цієї діяльності, від взаємозв’язку суспільного й особистісного, від структури і динаміки ціннісних орієнтацій студентів. Якщо студент добре усвідомлює, яку професію він обрав та вважає її значущою для суспільства, такою, що відповідає його особистісним схильностям, здібностям та потребам, то це, безумовно, впливає на успішність його навчання, бажання до професійної самореалізації, саморозвитку. Таким чином, діяльність розпочинається з мотиву, який є і сенсом самої діяльності, він визначає її цілі та пріоритети.
Одним з мотивів науково-дослідної діяльності є інтерес. Ми поділяємо думку В. Б. Бондарєвського, що дослідна діяльність студентів сприяє поступовому зростанню зацікавленості студента. «Від цікавості до зацікавленості, від зацікавленості до стійкої пізнавальної активності, від них до пробудження наукової допитливості і все більш стійкого спрямування особистості на глибоке вивчення різних дисциплін» [1, с. 43].
Інтерес, це специфічна форма спрямованості особистості на об’єкт, який має для неї певну значимість. Цей інтерес має свій прояв у емоційному переживанні студентів, привабливості та значимості визначеної сфери діяльності, а також у його активному сприйнятті об’єктів пов’язаних із науково-дослідною діяльністю.
Для дослідницької роботи, перш за все, необхідно зацікавити студента роботою, допомогти вибрати проблему, над якою він буде працювати на протязі всього навчання, мати кінцевий результат. При плануванні тематики їх спрямовують не до реферативного написання робіт, а до максимального наукового дослідження.
Важливе місце в стимулюванні інтересу до наукового пошуку має індивідуальна робота наукових керівників зі студентами.
«