WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 | 2 || 4 |

«-3Національна академія наук України Головна астрономічна обсерваторія Відьмаченко А.П. Мороженко О.В. Порівняльна планетологія. Навчальний посібник Textbook Comparative Planetology ...»

-- [ Страница 3 ] --

– не більше ніж на 50%. На підставі таких оцінок було запропоновано, що кільця Урана складаються з безлічі окремих тіл розміром по 4-6 км.

Найповніше структура і властивості кілець Урана були вивчені за переданими КА «Вояджер-2» і космічним телескопом ім. Хабла зображеннями довкілля планети. Крім того, вдалося виявити ще два нових кільця: розмите широке внутрішнє (1986 U2R на відстані 37 000-39 500 км від центра Урана) і 1986U1R (кільце ) в проміжку між кільцями та на відстані 50 040 км, довівши їх загальну кількість до 11.

Кільця Нептуна. Вперше про кільце навколо Нептуна повідомив У. Лассел у жовтні 1846 р. (через кілька днів після відкриття планети), яке він спостерігав неодноразово, хоча через шість років він прийшов до висновку що це – результат оптичної ілюзії, обумовленої недоліком його нового телескопа.

Перший реальний факт з’явився тільки майже через півтора століття, коли Д.

- 17 Томпсен і М. Валдроп проаналізували проведені американськими астрономами (Guіnan E.F., Harrіs C.C., Maloney F.P.) спостереження 7 квітня 1968 р. явища покриття Нептуном зорі. Їх аналіз засвідчив, що приблизно 30% ослаблення світла зорі поблизу планети носило нерегулярний характер і могло бути зумовлене кільцем. Оскільки ослаблення зорі почалося через 5 хвилин після її виходу з тіні і тривало протягом 2 хвилин, то Валдроп оцінив, що кільце знаходиться на відстані 50 000 км від верхньої границі хмарового шару Нептуна. У зв’язку з цими Томпсен запропонував при спостереженнях явища покриття Нептуном зір 15 червня 1983 р. і 22 липня 1984 р. особливу увагу приділити пошуку кільця. Спостереження в ці та інші роки не лише підтвердили реальність існування кільця, але й показали, що воно не суцільне, а фрагментоване по орбіті. Так Дж. Манфройд з колегами, за спостереженнями покриття зорі SAO 186001 22 липня 1984 р. на двох телескопах, зареєстрували ослаблення світла від зорі лише з одного боку планети.

Б. Сікарді з колегами в 1983-1989 рр. провели 24 спостереження ефекту покриття, але наявність кільця вдалося зареєструвати лише 22 липня 1984 р. на відстані 65 300 300 км і 20 серпня 1985 р. на відстані 63 160 200 км. В 1984 р. радіальна ширина кільця становила 15,1 0,1 км, його протяжність по азимуту більше 100 км, а в 1985 р., відповідно, 15,3 0,2 км і 0,058 0,001 км.

Цікаво, що французький астроном А. Браїк виявив, що при проходженні Нептуна на фоні зорі 22 липня 1984 р. світло тричі перекривалося якимись об’єктами, які були названі дуги (або ж арки) і їх було запропоновано вважати ділянками кільця, яке ще не сформувалося, тому речовина в них розподілена нерівномірно і їх щільність різко падала до кінців дуги. Подальші дослідження, які в першу чергу пов’язані з експериментами на КА «Вояжер-2» і КТХ та з наземними ІЧ спостереженнями на телескопах в Чилі і на Гавайях в потужних смугах поглинання метану, дозволили детально вивчити структуру системи кілець Нептуна. Загалом вона складається з 6 основних кілець, які згідно до їх віддаленості від центра планети назвали Галле, Левер’є, Лассел, Араго, поки що безіменне та Адамс; ці назви пов’язані з іменами астрономів, які були причетними до відкриття Нептуна. Найяскравішим серед них є кільце Левер’є.

Кільця мають фрагментарну структуру, що найхарактерніше проявляється для кільця Адамса, яке в секторі довготи біля 45° поєднує 4 яскраві фрагменти дуги, що були названі Curage, Lіberte, Egalіte та Fratenіte (в перекладі Відвага, Свобода, Рівність, Братерство).

Кільця Землі ? За останніми даними й навколо Землі на відстані ~ 300 км також знаходиться пиловий пояс з дуже дрібних частинок, який проявляється так званим зодіакальним світінням та які інколи приписують місячному походженню. Справа в тому, що позбавлений атмосфери Місяць безперешкодно бомбардується метеоритами, в результаті чого викидаються фонтани частинок різного розміру. Крупні частинки практично зразу ж

- 18 осідають, а дрібні виносяться в космічний простір і, потрапляючи в сферу тяжіння Землі, скупчуються на її орбіті.

Малі планети (астероїди). При складані нового каталогу положення зір Дж. Піацці 1-го січня 1801 р. помітив, що одна з них змістилася на захід відносно положення попередньої ночі, а вже третьої ночі зрозумів, що це не зірка, а небесне тіло, яке належить Сонячній системі і тому продовжив за ним слідкувати протягом наступних шести тижнів. Оскільки після перерви, яка була зумовлена хворобою, цього об’єкта не було виявлено, то отримані дані були передані Й.

Боде. На той час К. Гаус розробив метод, який дозволяв всього за трьома визначеннями координат в різні ночі вираховувати елементи орбіти руху тіла Сонячної системи, що дозволило йому розрахувати орбіту цього тіла. Виявилося, що вона близька до колової і знаходиться між орбітою Марса і Юпітера на відстані 2,8 а. о. від Сонця. Тому було зроблено висновок, що це скоріше маленька планета, а не комета. Розрахунки показали, що це тіло можна буде спостерігати з осені 1801 р., що й підтвердили спостереження 1 січня 1802 р., коли цей об’єкт було виявлено в передбаченому Гаусом місці.

Дж. Піацці це тіло назвав Церера на честь богині-оберега острова Сицилія.

В той час до спостережень за Церерою підключився німецький аматор астрономії Ольберс і вже 28 березня 1802 р. поруч з нею виявив аналогічний об’єкт приблизно дев’ятої зоряної величини, який було названо Паллада, орбіта якої також розташована між орбітою Марса і Юпітера і дуже близька до орбіти Церери. Ольберс висловив гіпотезу, що ці два тіла є уламками однієї й тієї ж великої планети, яка з якоїсь причини розпалася на частини і розпочав цілеспрямований пошук нових її уламків: 1 вересня 1804 р. він відкрив третю малу планету – Юнону, 29 березня1807 р. – четверту (Весту). Всі чотири щойно відкриті тіла, на відміну від семи на той час відомих великих планет, навіть при телескопічних спостереженнях також були точками, тому їх назвали «астероїди» – «зореподібні» об’єкти.

Потім майже протягом сорока років не було відкрито жодного астероїда і лише в грудні 1845 р. поштовий чиновник з міста Дрезден К. Генке відкрив п’яту малу планету 9,5 зоряної величини, яку назвали Астрая, а 1 червня 1847 р. – шосту, яку Гаус назвав Геба. В той же рік Дж. Хемд відкрив Іріс і Флору, а потім, вже практично щорічно, почали відкривати по кілька астероїдів. До 1891 р. за допомогою візуальних спостережень було відкрито 322 астероїди, орбіти більшості з яких також знаходилися в поясі між орбітами Марса та Юпітера, та який в подальшому отримав назву Головний пояс. В 1866 р. Д. Кірквуд звернув увагу, що астероїди уникають орбіт, на яких період Р їх обертання навколо Сонця був би кратним періоду обертання Юпітера, тому в їх розподілі за значеннями Р існують «провали», які отримали назви люки Кірквуда. В той же час, в миттєвих геліоцентричних відстанях ніяких люків не існує, тому що

- 19 завдяки різним ексцентриситетам і нахилам орбіти астероїди більшість часу проводять в «чужих зонах».

Оскільки кожний з наступних астероїдів завичай був менш яскравим від попереднього, то ставало все важче і важче їх відкривати. Новий подих в цьому напрямку надав М. Вольф, який в 1891 р. впровадив фотографічний метод спостережень. А тому в 1924 р. загальне їх число вже перевершило 1000, а до 1938 р. сягнуло 1500. 1 квітня 1929 р. було започатковано великий огляд неба з метою пошуку транснептунових планет, який здійснювався на вже згадуваному вище спеціально виготовленому 33-см рефракторі Ловелівської обсерваторії з фокусною відстанню 169 см. Оскільки кожна платівка перекривала 162 кв. градуси небесної сфери, а при експозиції в 1h реєструвались зорі до 17,5m, то в 1943 р. число астероїдів сягнуло 3969. Новий етап в досліджені астероїдів пов’язаний з астрономами Дж. Койпером та Дж. Герелсом, які в 1950 р. ініціювали програму фотоелектричних визначень їх блиску.

З відкриттям кожного нового астероїда ставало все важче підшукати вільні імена давньоримських богинь, а тому вже 45-тий астероїд отримав звичайне жіноче ім’я – Євгенія. В подальшому їм стали надавати географічні назви, чоловічі імена, прізвища першовідкривачів, відомих політиків, знаменитих вчених а потім і назви океанських пароплавів, прізвища добрих знайомих, улюблених собак, кулінарних блюд тощо. Деякі ще стоять в черзі на отримання назви і мають лише порядковий номер у загальному каталозі.

Справа в тому, що зараз, до понад 560 000 їх кількості, щорічно добавляється по кілька сотень, а загальну їх кількість оцінюють у мільйони.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Нині астероїдами прийнято вважати тіла, розмір яких не менше 30 м, тіла з меншим розміром називають метеороїдами. Нагадаємо що число астероїдів розміром більше 200 км сягає 30, від 80 км до 200 км – вже тисячі. Відразу ж після відкриття астероїду надається попереднє позначення, що містить рік відкриття (наприклад 1937 DA), а після надійного визначення його орбіти рішенням МАС спочатку надається постійний порядковий, а пізніше – ім’я, перед яким зберігається його порядковий номер (наприклад, 1 Церера, 2 Паллада, 3 Юнона, 4 Веста).

В 1904 р. було відкрито астероїд 588 Ахілл, який рухався практично по орбіті Юпітера. Зараз зареєстровано понад 5250 таких астероїдів. Вони знаходяться в так званих точках Лагранжа, відповідно, на 60° попереду (група Греки) і на 60° позаду (група Троянці) по орбіті Юпітера. На середину 2012 р.

у точках Лагранжа знайдено по кілька астероїдів ще й у Нептуна, Землі та Марса, які також називають Троянці.

Тривалий час не виникало сумніву, що орбіти астероїдів відносяться лише до Головного поясу. Край цьому було покладено 14 червня 1873 р., коли Дж. Уотсон відкрив астероїд 132 Аерта, орбіта якого знаходиться між орбітою

- 20 Землі і Марса. Ще через 25 років (13 серпня 1898 р.) Г. Вітт помітив астероїд 433 Ерос, який дуже швидко рухався по зоряному небу. Це було приписано надзвичайній близькості його до Земл, тому він відкрив список астероїдів, які наближаються до Землі (АНЗ), або перетинають її орбіту. Його орбіта не була схожа ні на одну з тоді відомих: невелика за розміром і сильно витягнута, яка своєю афелійною точкою сягала за Головний пояс астероїдів, а в перигелії практично доходила до орбіти Землі.

В 1932 р. Дельпорт на обсерваторії в місті Укклє (Бельгія) відкрив ще один астероїд з орбітою подібного типу – Амур, а через кілька місяців – астероїд Аполлон, орбіта якого проникала не тільки в середину орбіти Землі, а навіть і Венери. 26 червня 1949 р. на обсерваторії Маунт Паламар (США) був відкритий дуже цікавий астероїд Ікар, орбіта якого виявилася нахиленою під кутом 23° до площини орбіти Землі, має ексцентриситет 0,83 і період обертання навколо Сонця 409 земних діб. В 1976 р. було відомо вже понад 40 таких астероїдів і з кожним роком їх кількість зростала.

В залежності від відстані в афелії ці астероїди діляться на такі групи:

– група Амура (від назви одного з її представників – Амура) з відстанню в перигелії від 1,07 до 1,3 а. о.;

– група Аполлона (назва від її представника Аполлона) астероїди якої можуть перетинати орбіту Землі, оскільки орбіти її представників знаходяться між орбітою Венери та Юпітера;

– група Атона; в афелії їх орбіти 0,983-0,999 а. о., а в перигелії вони можуть проникати в середину орбіти Меркурія.

Вікові збурення Землі та інших внутрішніх планет можуть зумовити зміну елементів орбіти астероїдів, тому вони можуть переходити з групи з великою афелійною відстанню в групу з меншою, наприклад, з групи Амура в групу Аполлона. Яскравим прикладом цього може слугувати згадуваний вище астероїд 1566 Ікар, який завдяки сильно витягнутій орбіті в афелії знаходиться за орбітою Марса, а в перигелії перетинає орбіту Меркурія і наближається до Сонця на меншу 28 млн. км відстань. Розрахунки прогнозували не лише значне наближення його до Землі у 1969 р., але й не виключали його падіння в Індійський океан, ефект від чого був би рівнозначний одночасному вибуху 1000 водневих бомб. На щастя, тоді він пройшов на відстані 6,36 млн. км від Землі. В 1992 р. астероїд 4179 Тутатіс пролетів мимо Землі на відстані 2,5 млн.

км, 9 грудня 1994 р. астероїд 1994 ХМ діаметром близько 10 м – на відстані ~ 100 000 км, 2009 DD45 2.03.2009 діаметром близько 35 м пройшов за 72 000 км, MD 28.06.2011 діаметром 5-20 м за 20 000 км, 2011 2005 YU55 8.11.2011 діаметром 400 м за 324 600 км, 2012 BX34 27.01.2012 діаметром 10 м за 60 000 км тощо. Для активізації пошуку таких астероїдів в грудні 1995 р.

були розпочаті на Гавайях спостереження за програмою «NEAR-EARTH ASTEROІD TRAІKІNG» (NEAT) які виконувалися в автоматичному режимі.

- 21 Кожні 6 ночей покривалось біля 10% небесної сфери, що дозволило відкривати тисячі астероїдів і комет. Зважаючи на загрозу зіткнення астероїдів із Землею, у 1998 р. конгрес США доручив НАСА розпочати пошук, облік і відстеження у навколоземному просторі всіх астероїдів діаметром не менше 1 км, а пізніше – не менше 140 м. Станом на травень 2012 р. зареєстровано близько 8800 об’єктів, які можуть наближатися до Сонця на відстань ближче від 1,3 а. о. і мають розмір від 1 м до 32 км (1036 Ганімед). Близько 1000 з них були класифіковані як потенційно небезпечні, оскільки відстань від них до нашої планети могла бути меншою 0,05 а. о. Найзагрозливішим на травень 2012 р.

вважається астероїд Апофіс (діаметр якого 320 м, маса 50 млн. тон), який 13 квітня 2029 р. може перетнути орбіту Місяця і наближатиметься до Землі зі швидкістю понад 12 км/с та який може пролетіти на відстані 30-33 тис. км від Землі. Було підраховано, що якщо він опиниться на відстані від Землі в 30 404,5 км, то він може потрапити у так звану гравітаційну пастку – смужку простору приблизно в 1 км шириною, у якій сила тяжіння Землі може розвернути політ Апофіса в небезпечному напрямку так, що під час наступного прольоту через 7 років – 13 квітня 2036 р. – Земля опиниться буквально на його шляху. Серед цих майже 9000 астероїдів до групи Амура відносять 3339, Аполлона – 4826 і Атона – 704.



Pages:     | 1 | 2 || 4 |
Похожие работы:

«ВІСНИК ЖДТУ. 2014. № 2 (68) ISSN 1728-4236 УДК 339.037(477) Ю.Б. Шпильова, к.е.н., с.н.с. ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», м. Київ І.М. Царук, к.е.н., доц. Житомирський державний технологічний університет РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Розглянуто основні питання функціонування роздрібної торгівлі в Україні, окреслено її місце та роль у формуванні головної продуктивної сили суспільства через забезпечення населення...»

«островодужное обрамление Евразийской плиты позволяет предполагать ее дальнейшее разрастание и соединение с Австралийской плитой в процессе заполнения осадками задуговых бассейнов и формирования окраинных миогеосинклиналей. Низкая и вероятно затухающая современная сейсмическая и геодинамическая активность Арктической зоны спрединга позволяет прогнозировать его постепенное отмирание и сочленение Евразийской плиты с Северо-Американской плитой с последующим замыканием Карибского бассейна по...»

«Управління розвитком складних систем (16 – 2013) ISSN 2219-5300 УДК005.8:316.422 Т.О. Ярошенко, Н.П. Ярошенко Аспіранти кафедри управління проектами Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ КОНЦЕНТРИЧНА МОДЕЛЬ РУХОМОГО КОНТЕКСТУ ПРОЕКТІВ ТА ПРОГРАМ РОЗВИТКУ Розглянуто концентричну модель рухомого контексту (оточення) проектів на основі відтворення підприємницької енергії в розвитку організацій. Ключові слова: концентрична модель, підприємницька енергія, контекст,...»

«Річний звіт про діяльність Херсонської обласної організації Комітету виборців України. 2005 р. Статус Херсонської обласної організації Комітету виборців України Херсонська обласна організація Комітету виборців України є відділенням всеукраїнської громадської організації Комітету виборців України. За своїм статусом наша організація залишається позапартійною, громадською, діяльність якої направлена на захист громадянських прав людини.Місія організації: Місією нашої організації є найширше...»

«Д.В. Гладун: ОТРИМАННЯ ЦІЛЬОВИХ БІЛКОВИХ ФРАКЦІЙ З МОРСЬКИХ ГІДРОБІОНТІВ. УКРАЇНСЬКИЙ АНТАРКТИЧНИЙ БІОЛОГІЧНІ ЖУРНАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ УАЖ, № 13, 133-139 (2014) УДК 577.151.644 ОТРИМАННЯ ЦІЛЬОВИХ БІЛКОВИХ ФРАКЦІЙ З МОРСЬКИХ ГІДРОБІОНТІВ АНТАРКТИЧНОГО РЕГІОНУ Д.В. Гладун, Т.Б. Вовк, Н.Г. Ракша, О.М. Савчук, Л.І. Остапченко НДЦ Інститут біології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, пр. Глушкова, 2, м. Київ, 03022, Україна, gladunk91@gmail.com Антарктичний регіон...»

«СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РУБАН АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ УДК 621.385.6 ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ВЗАЄМОДІЇ ПРОСТОРОВИХ ГАРМОНІК ЧЕРЕНКОВСЬКОГО ТА ДИФРАКЦІЙНОГО ВИПРОМІНЮВАНЬ В ЕЛЕКТРОДИНАМІЧНИХ СИСТЕМАХ ПРИСТРОЇВ КРАЙ ВИСОКИХ ЧАСТОТ Спеціальність 01.04.01 фізика приладів, елементів і систем АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук СУМИ 1999 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі фізичної електроніки Сумського державного університету, Міністерство...»

«НАУКОВІ ПРАЦІ ІНСТИТУТУ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР І ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ, випуск 22 АГРОХІМІЯ ТА ГРУНТОЗНАВСТВО УДК: 581.11:631.82:633.15 БИКІН А.В., доктор с.-г. наук, професор, член-кор. НААН України ТАРАСЕНКО О.В., аспірант Національний університет біоресурсів і природокористування України e-mail: tarasenkoaleksey@ukr.net ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОСЛИН КУКУРУДЗИ ЗА ВНЕСЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ І ПРЯМОЇ СІВБИ Досліджено вплив мінеральних добрив на вологозабезпечення рослин кукурудзи за прямої сівби і...»

«Міністерство освіти і науки України Вінницький національний технічний університет Інститут менеджменту Нікіфорова Лілія Олександрівна опорний конспект лекцій з дисципліни «ЕКОНОМІКИА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА» ВНТУ 2014 Лекція складена к.е.н., доц. кафедри ЕПВМ Нікіфоровою Л.О. 1 Лекція №1 Поняття підприємства, його класифікація 1. Поняття підприємства, ознаки підприємства. Підприємницькі структури.2. Класифікація підприємств за різними ознаками. 3. Засновницькі документи та їх підготовка. 1....»

«Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского  Серия «Юридические науки». Том 19 (58), № 2. 2006 г. С. 195­195.  УДК 35.073.526:338.47(477)  Чеховська М. М., Воронін С. А.  ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ  НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ  Цілеспрямованість  у  вивченні  аспектів  впливу  підприємств  та  об’єктів  промисловості і транспорту на навколишнє природне середовище, удосконалення та  розширення  економічного  механізму  природокористування ...»

«Підводячи риску, можна зробити такі висновки: Творчість людська – невичерпна тема, яка приваблює своїми глибинами як письменників, так і дослідників – літераторів, психологів та філософів. Проведене дослідження спиралося на методологію науки психологія творчості, з якої виділилися ключові поняття для аналізу: художнє мислення, натхнення, уява, та інтуїція. Завдяки дослідженню психологічних механізмів творчості, що втілені у творі В. Винниченка Раб краси, можна зробити висновок, що в образі...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»