WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы



Работа в Чехии по безвизу и официально с визой. Номер вайбера +420704758365

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 4 | 5 || 7 | 8 |   ...   | 13 |

«Аннотация Загадкова молода удова Гелена Грем, щойно з’явившись у занедбаному, напіврозваленому старовинному маєтку Вілдфел-Хол, полонила уяву всіх сусідів. Як наважилася самотня жінка ...»

-- [ Страница 6 ] --

А вона безцеремонно забрала її в мене і хутко поставила назад, у темний куток, зображенням до стіни, коло неї поставила іншу картину, як воно й було раніше, а потім обернулася до мене і засміялася.

Але мені було не до жартів. Я недбало обернувся до вікна і задивився на занедбаний сад, поки місіс Грем ще хвилини зо дві розмовляла з Розою; потім я сказав сестрі, що пора вже іти, потиснув руку паничеві, прохолодно вклонився пані й рушив до дверей.

Та місіс Грем подала мені руку й ніжним голосом промовила з чарівною усмішкою:

– Нехай сонце не зайде у гніві вашому, містере Маркгаме. Даруйте мені, що образила вас своєю різкістю.

Коли пані перепрошує, гніватися вже неможливо, тож цього разу ми лишилися добрими друзями, і я сердечно потиснув її долоньку.

Розділ VI Упродовж наступних чотирьох місяців я не переступав поріг дому місіс Грем, а вона не приходила з візитом до нас, та про неї все одно балакали у всіх усюдах, а наше знайомство хоча й повільно, проте розвивалося. Що ж до балачок, то я приділяв їм незначну увагу (маю на увазі плітки, що стосувалися прегарної відлюдниці), і єдиною інформацією, яку я від них отримав, було те, що одного чудового морозного дня вона зважилася узяти свого маленького хлопчика й завітати з візитом до вікарія, та, на жаль, нікого не було вдома, окрім міс Мілворд; однак вона просиділа довго, і, на загальну думку, вони знайшли що сказати одна одній і попрощалися із взаємним бажанням зустрітися знову. Мері любила дітей і ніжних матусь, які могли належним чином оцінити свої скарби.

Часом і я її бачив, причому не лише тоді, коли вона бувала в церкві, а й коли приходила на пагорби зі своїм сином або – в особливо прекрасні дні – неквапливо блукала болотистою місцевістю, що поросла вересом, або відкритими пасовищами, що оточували старий Хол, з книгою у руці, а її син стрибав навколо неї; й коли я помічав її під час своїх самотніх прогулянок або поїздок верхи, то зазвичай намагався наздогнати, бо мені досить-таки подобалось бачити місіс Грем, розмовляти з нею й теревенити з її маленьким компаньйоном, який, щойно розтанула крига його соромливості, виявився дуже доброзичливим, розумним й цікавим малюком; і ми невдовзі стали чудовими друзями – а наскільки це було до вподоби його матері, не візьмуся сказати. Я спершу підозрював, що вона бажала вилити на цю близькість холодну воду, сказати б, загасити запалене полум’я нашої дружби, – але побачивши згодом, що в мене найкращі наміри і що син зазнає чималої втіхи від спілкування зі мною і моїм собакою вона перестала заперечувати і навіть вітала мій прихід усмішкою.

Щодо Артура, то він вигукував своє вітання здалеку і біг назустріч мені. Якщо я був верхи, то він катався на коні, пустивши його легким клусом, або ж їздив на тягловій коняці, – але Артурова мати завжди супроводжувала його і стомлено пленталася поряд, й не стільки для того, щоб гарантувати його обережну поведінку, скільки для того, щоб бачити, що я не прищеплюю ніяких спірних понять його дитячому розуму, бо вона завжди була на варті і ніколи не дозволяла забирати хлопчика з поля її зору. Найдужче до вподоби було їй спостерігати, як він вовтузився і ганяв із Санчо, поки я йшов біля неї, – боюся, не стільки з любові до моєї компанії (хоча я інколи вводив себе в оману цією думкою), скільки від захвату, який вона отримувала, бачачи свого сина таким щасливим і задоволеним тими активними іграми, які так зміцнювали його тендітну будову і якими він так рідко займався через брак товаришів, що підходили б йому за віком: і, можливо, її задоволення посилювалося ще й від того, що я був із нею, а не з ним, тож не міг чимось йому зашкодити, – дуже їй дякую за цю думку.

Та часом вона отримувала невеличку втіху від розмови зі мною; і одного яскравого лютневого ранку, під час двадцятихвилинної прогулянки уздовж болотистої місцевості, що поросла вересом, вона облишила свою звичну суворість та стриманість й так промовисто бесідувала зі мною, виказувала таку глибину міркувань й знання предмету розмови, думки її так разюче збігались із моїми власними ідеями, та й виглядала вона такою гожою, що я пішов додому зачарований; і по дорозі почав ловити себе на думці, що було б, мабуть, краще збувати свої дні з такою жінкою, ніж із Елізою Мілворд; а подумавши про це, зашарівся (фігурально) від власної непостійності.

Увійшовши до вітальні, я побачив Елізу з Розою.

Несподіванка ця не була такою приємною, як мала бути. Ми довго й невимушено розмовляли, але я знайшов її радше легковажною і навіть трохи прісною, надто ж у порівнянні із більш зрілою і серйознішою місіс Грем. Оце вам і постійність!

«Втім, – думалося мені, – я не повинен одружуватись із Елізою, оскільки моя мати заперечує проти цього, і я не повинен вводити дівчину в оману думкою, що мав намір це зробити. Тож якщо цей настрій триватиме й надалі, мені буде не так важко звільнити мою любов від легкого, проте безжального впливу Елізи; і хоча місіс Грем, можливо, викличе стільки ж заперечень, мені можуть дозволити, як дозволяють лікарям, лікувати більше зло меншим, бо я не закохаюся у молоду вдову, як і вона у мене – це точно, – але якщо я знаходжу невеличку втіху в її товаристві, то мені, звісно ж, можуть дозволити шукати його; і якщо особистість її буде достатньо яскравою, аби затьмарити Елізин чар, тим краще, але навряд чи зможу я думати про це».

І відтоді не було такої днини, аби я не опинявся біля Вілдфелу приблизно о тій годині, коли моя нова знайома зазвичай залишала свою оселю; але так мінявся час її виходу з дому і місця її прогулянок, так ненадовго виходила вона прогулятися, що я вже схилявся до думки, що вона докладала стільки ж зусиль, щоб уникати моєї компанії, скільки докладав я, аби знайти її;

та це була надто прикра гіпотеза, щоб міркувати над нею хоча б хвилину після того, як я відмовився від такої думки.

Проте одного спокійного ясного березневого дня, коли я наглядав пополудні за накочуванням луки і відновленням огорожі, в долині з’явилася місіс Грем, – в руці у неї був альбом, і вона відразу ж узялася до свого улюбленого малярства, у той час як Артур будував греблі в мілкій кам’янистій річці. Я облишив і луку, й огорожу і швидко попрямував до них, та мене випередив Санчо, – зачувши свого молодого друга, він налетів на нього з такою радістю, що Артур упав у річку;

на щастя, він упав на каміння, а не у воду, тож потім лише посміявся з цього нещасливого випадку.

Місіс Грем вивчала голі зимові дерева і енергійними делікатними штрихами замальовувала до альбому їхні віти. Вона говорила небагато, але я стояв і спостерігав за рухом її олівця: це було справжнє задоволення – наглядати, як вправно орудують ним ті прегарні жваві пальчики. Але незабаром вони почали тремтіти і робити хибні штрихи, а місіс Грем засміялася і, відклавши олівця набік, сказала, що моя увага не йде на користь її ескізові.

– Тоді, – сказав я, – поки ви закінчите, я побуду з Артуром.

– Я хотів би проїхати верхи, містере Маркгаме, якщо мама мені дозволить, – повідомила дитина.

– Верхи на чому, мій хлопчику?

– На тій коняці, – відповів він, показуючи на поле, де тягла коток велика чорна кобила.

– О ні, Артуре, це надто далеко, – заперечила його мати.

Але я обіцяв доправити його цілим і неушкодженим після прогулянки лукою, й коли вона поглянула на його нетерпляче обличчя, то лише всміхнулася і дозволила йому піти. Це вперше вона дозволила мені повести його так далеко.

Сидячи на здоровецькій коняці, яка помалу пройшла у кінець поля, а потім завернула назад, Артур аж сяяв од тихого, радісного задоволення і захвату. Накочування незабаром скінчили, та коли я повернув хороброго вершника його матері, вона виглядала вельми невдоволеною тим, що я так довго його тримав.

Вже давно пора йти додому, сказала вона і хотіла була побажати мені доброго вечора, але я не збирався її полишати, а провів аж на пагорб. Вона полагіднішала, і я почувався дуже щасливим, та коли в полі зору з’явився похмурий старий маєток, вона зупинилася, ніби очікуючи, що далі я не піду і повинен уже попрощатися, – та вже пора було й додому, бо ясний холодний вечір швидко згасав, сонце вже сіло, а в блідому сірому небі сяяв повний місяць; проте мене тримало біля неї якесь невиразне співчуття – важко було уявити, що вона самотою попрямує до незатишного похмурого будинку. Я поглянув на нього. Слабке червоне світло цідилося з нижніх вікон одного крила, але інші вікна були темні й чимало з них чорніли проваллями, тому були без рам і шибок.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


– Чи не знаходите ви це місце надто вже самотнім, аби в ньому жити? – помовчавши, запитав я.

– Іноді знаходжу, – відказала вона. – Зимовими вечорами, коли Артур у ліжку, а я сиджу самотою, слухаючи, як у зруйнованих старих покоях виє холодний вітер, ніякі книги чи інші справи не можуть прогнати гнітючих думок; але, звісно ж, піддаватися їм не можна. Якщо Рейчел задоволена таким життям, то чому не повинна бути задоволеною я? Я страшенно вдячна, що мені надали цей притулок.

Останню фразу вона промовила тихо, немовби говорила радше до себе. Потім побажала мені доброго вечора і пішла.

Я й собі подався додому, аж побачив містера Лоренса, що верхи на гарному сірому поні піднімався нерівною вузькою дорогою, яка перетинала вершину пагорба. Я трохи збочив зі свого шляху, щоб погомоніти з ним, бо ми давненько вже не бачилися.

– То ви з місіс Грем щойно розмовляли? – поцікавився він після того, як ми привіталися.

– Так.

– Гм! Я так і думав, – він замислено дивився на гриву свого коня, наче був нею невдоволений абощо.

– Ну! І що з того?

– О нічого! – відповів він. – Я лише думав, що вона вам не подобається, – тихо додав він, скрививши свою класичні вуста у трохи саркастичній посмішці.

– Припустімо, що й не подобалася, та хіба людина не може змінити свою думку?

– Так, звичайно, – сказав він у відповідь, розплутуючи ковтун у гриві свого поні. Потім пильно глянув на мене своїми світло-карими очима й додав: – Отже, ви змінили свою думку?

– Не скажу, що повністю змінив. Мабуть, дотримуюся тієї ж думки, що й раніше, хіба що трохи ліпшої.

– О! – він роззирнувся довкола у пошуках чого-небудь іншого, про що можна було поговорити, і, зиркнувши на місяць, зробив якесь зауваження щодо краси вечора, на що я не відповів, оскільки воно не стосувалося теми.

– Лоренсе, – спокійно запитав я, зазираючи йому в очі, – ви що, закохані у місіс Грем?

Замість того, щоб страшенно образитися, він спочатку здригнувся від несподіванки, а потім захихотів, ніби це сміливе запитання його дуже насмішило.

– Я закоханий у неї! – повторив він. – Що змусило вас навіть уявити таке?

– Бо виявляєте неабиякий інтерес до розвитку мого знайомства з цією пані, тож я подумав, що ви, можливо, ревнуєте.

Він знову засміявся.

– Ревную? О ні! Але я гадав, що ви збираєтеся одружитись із Елізою Мілворд.

– Ви неправильно думали – я не збираюся одружуватися з нею!

– Тоді, гадаю, краще було б дати їй спокій.

– А ви збираєтеся одружуватись із Джейн Вілсон?

Він почервонів і знову почав скубати гриву, аж відповів:

– Ні… гадаю, ні.

– Тоді краще дайте їй спокій.

«Це вона не дає мені спокою», – міг би сказати він, та не сказав нічого, а тільки напустив на своє обличчя дурнуватого виразу й знову спробував змінити тему розмови. Цього разу я дозволив йому це зробити, бо з нього і так вже було досить – ще одне слово на цю тему було б немов та остання соломинка, що ламає верблюдові спину.

До чаю я запізнився, але моя добра матінка тримала чайник і булочки на гарячій плиті й хоч трохи насварилася на мене, та все ж таки із готовністю прийняла мої виправдання, а коли я поскаржився на перестояний чай, то вилляла його і звеліла Розі закип’ятити ще один чайник і наново запарити чай. Все це супроводжувалося розлогими коментарями Рози.

– Якби я отак запізнилася, то мені взагалі не дали б чаю; якби це був Фергус, то йому довелося б пити те, що є, і дякувати, бо для нього й таке було б завеликою честю, – а для тебе слова «занадто» не існує. Так воно завжди: якщо на столі стоїть щось смачненьке, мама завжди моргає і киває мені, щоб я не дуже налягала на нього, а якщо не звертаю уваги, то вона шепоче:

«Не їж цього так багато, Розо, нехай буде Гілбертові на вечерю». А я, виходить, ніщо. У вітальні це виглядає наступним чином: «Ну ж бо, Розо, прибери свої речі, незабаром хлопці прийдуть, то нехай кімната буде гарною і охайною; та підкинь дровець у коминок – Гілберт полюбляє палахке полум’я». На кухні: «Зліпи великий пиріг, Розо, бо хлопці прийдуть голодними; і не клади стільки перцю, певна, їм це буде не до смаку», або: «Розо, не кидай так багато спецій у пудинг, Гілбертові подобається проста їжа», або: «Не забудь покласти багато смородини в кекс, Фергусові таке подобається». Якщо ж я скажу: «Гаразд, мамо, але мені таке не подобається», то у відповідь почую, що маю дбати не лише про себе. «Знаєш, Розо, у всіх справах, що стосуються хатнього господарства, ми повинні пам’ятати ось про що: по-перше, треба сумлінно виконувати свої обов’язки, по-друге, годити чоловікам, – а жінкам усе згодиться».

– І це дуже гарна думка, – зауважила моя мати. – Гілберт теж так думає, я упевнена.

– Дуже зручна думка, принаймні для нас, – сказав я, – але якщо ви взялися вивчати, що приносить мені втіху, мамо, то мусите дбати і про власний комфорт і зручність, що ж до Рози, то не сумніваюся, що вона подбає про себе; і хоч яку жертву вона принесе задля мене, та відразу ж докладе всіх зусиль, аби довести це до мого відома. Але через вас я міг би опуститися до потурання своїм слабостям і не дбав би про бажання близьких мені людей, бо звик би, що про мене постійно піклуються, а всі мої бажання виконуються наввипередки, і не знав би, що ж було для мене зроблено.

Якби Роза не розповідала мені про це вряди-годи, то я сприймав би всю вашу доброту, як належне, і ніколи б не знав, як завинив перед вами.

– Ох, Гілберте, ти й не дізнаєшся про це, поки не одружишся. От як візьмеш заміж таке нікчемне зухвале дівча, як ото Еліза Мілворд, що дбатиме тільки про свій зиск та втіху, або таку вперту молодицю, як пані Грем, котра не усвідомлює, в чому її головний обов’язок, і пхає носа в те, що стосується її найменше, – от тоді ти побачиш різницю.



Pages:     | 1 |   ...   | 4 | 5 || 7 | 8 |   ...   | 13 |
Похожие работы:

«Затверджено на засіданні кафедри фізичної реабілітації, протокол № 7 від 05 лютого 2014 р. Затверджено на засіданні Вченої ради Інституту здоров’я, спорту і туризму, протокол № 5 від 05 лютого 2014 Укладачі: проф. Ляхова І.М. доц. Баришок Т.В. доц. Статьєв С.І ЗМІСТ ПРОГРАМИ І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА..4 ІІ. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ..5 ІІІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ..16 IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ.18 ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Мета фахового випробування для вступу на здобуття освітньокваліфікаційного рівня...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ МЕХАНІКО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра розробки родовищ корисних копалин КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “МЕХАНІКА ГІРСЬКИХ ПОРІД” для студентів напряму підготовки 6.050301 «Гірництво» денної та заочної форм навчання РЕКОМЕНДОВАНО ДО ДРУКУ методичною комісією за напрямом підготовки 6.050301 «Гірництво» Протокол №5 від 06.04.2011р. РІВНЕ – 2011 Конспект лекцій з дисципліни...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗАТВЕРДЖУЮ В.о. ректора НУХТ _проф. Українець А.І. «_» _ 2014 р. ПРОГРАМА ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ студентів V курсу спеціальностей 7.05050313, 8.05050313 «Обладнання переробних і харчових виробництв» денної та заочної форм навчання СХВАЛЕНО СХВАЛЕНО Вченою радою факультету інженерної механіки Вченою радою НУХТ та пакувальної техніки Протокол № 3 Протокол № 5 від « 12 » листопада 2014 р. від « 5 » грудня 2014 р....»

«УДК 378.075.8 UDC 378.075.8 ТЕСТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК ТА ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ В НТУ Бахтіярова Х.Ш., кандидат педагогічних наук, Національний транспортний університет, Київ, Україна TEST TECHNOLOGY TRAINING: EMERGENCE, DEVELOPMENT AND EXPERIENCE IN NTU Bakhtiarova H.SH., Candidateof Pedagogical Sciences, National Transport University, Kyiv, Ukraine ТЕСТОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ОБУЧЕНИЯ: СТАНОВЛЕНИЕ, РАЗВИТИЕ И ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ В НТУ Бахтиярова Х.Ш., кандидат педагогических наук,...»

«ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У Д ЗЕРКАЛІ ЗМІ: За повідомленнями друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення 23 липня 2010 р., п‘ятниця ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ Володимир Литвин: «Слід виробити працюючий, ефективний механізм розробки та експертизи законопроектів» Народна Слід визнати, що недосконалість законодавства (його подеколи декларативний характер, непідкріпленість закону реальним механізмом впровадження) набули системного характеру. Це добре...»

«Правове регулювання економіки. 2012. № 11—12 УДК 346.5 А. А. Величко, аспірантка кафедри правового регулювання економіки ДВНЗ «КНЕУ імені. Вадима Гетьмана», старший викладач кафедри цивільного і господарського права Чернігівського державного інституту економіки і управління ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РАДІАЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ЗЕМЛЯХ У статті розглянуто правовий механізм здійснення господарської діяльності в зоні відчуження з урахуванням діючого...»

«Загальна інформація Навчальний заклад бере свій початок у 1918 році з аграрного факультету Таврійського університету, на базі якого в 1922 р. був створений Кримський інститут спеціальних культур. Першим ректором Кримського інституту сільськогосподарських галузей став професор С. В. Країнський. Основним напрямом і спеціалізацією підготовки фахівців і розвитку наукових досліджень були галузі сільського господарства, що є специфічними для Кримського і Кавказького узбережжя Чорного моря:...»

«УДК 339.92 Смірнова О. М., к.е.н., доцент, завідувач науково-дослідного відділу вивчення міжнародного досвіду та європейської інтеграції Науково-дослідного інституту фінансового права, Національний університет ДПС України, м. Ірпінь Оподаткування доходів транснаціональних корпорацій у країнах Європейського Союзу: історичний екскурс та сучасний стан Smirnova O. М., Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Head of department of Research of International Experience and European...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ Івахнюк Юрій Петрович ЗМІНИ МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУ ГЕНІТАЛЬНОГО ТРАКТУ У ЖІНОК НА ФОНІ ПРИЙОМУ КОМБІНОВАНИХ ОРАЛЬНИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ Магістерська робота на здобуття магістра медичних наук на правах рукопису 14.01.01. – акушерство і гінекологія УДК 618.1-002:612.017.1:615.256.5:613.888(043.3) Науковий керівник доктор медичних наук, професор Бойко Володимир Іванович Суми 2011 ЗМІСТ...»

«Міністерство освіти і науки України Вінницький національний технічний університет Г. С. Ратушняк, В. В. Джеджула, К. В. Анохіна ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ Вінниця ВНТУ УДК 728.1 ББК 31.38 Р25 Р е ц е н з е н т и: Е. С. Малкін, доктор технічних наук, професор О. М Зайцев, доктор технічних наук, професор С. Й. Ткаченко, доктор технічних наук, професор Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»