WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы



Работа в Чехии по безвизу и официально с визой. Номер вайбера +420704758365

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 |

«Аннотация Загадкова молода удова Гелена Грем, щойно з’явившись у занедбаному, напіврозваленому старовинному маєтку Вілдфел-Хол, полонила уяву всіх сусідів. Як наважилася самотня жінка ...»

-- [ Страница 12 ] --

– Може, колись і дізнаєтеся, та не зараз – у мене страшенно болить голова! – сказала вона, притуляючи долоню до чола. – Я вже хотіла б відпочити – на сьогодні з мене досить страждань! – додала вона майже у нестямі.

– Таж вам не зашкодить ця розповідь, – наполягав я. – Ви знімете тягар з душі, а я вже знатиму, як вас утішати.

Вона пригнічено похитала головою.

– Якби ви все знали, то теж засуджували б мене – може, навіть більше, ніж я заслуговую, – хоча я була такою несправедливою до вас, – додала вона пошепки, ніби міркувала вголос.

– Ви, Гелено? Неможливо!

– Так, і не з доброї волі, бо я не знала сили й глибини вашої прихильності. Я думала – чи принаймні намагалася думати, – що ваше ставлення до мене було так само холодним і братнім, яким ви його й удавали.

– Або як ваше ставлення до мене?

– Або як і моє – таке легке, егоїстичне й поверхове, що…

– Тоді ви справді помилялися щодо мене.

– Я знаю, що помилялась, і навіть підозрювала про це, та гадала, що не буде великої шкоди, якщо дозволятиму вам і далі втішатися даремними надіями; і якби я знала про глибину вашої прихильності, про щедру, безкорисну любов, яку ви, здається, почуваєте до мене…

– Здається, Гелено?

– …то я діяла б інакше.

– Ні, ви не могли б ще менше мене заохочувати або ставитись до мене з більшою суворістю, ніж ви це робили! І якщо ви гадаєте, що з вашого боку було неправильно дарувати мені свою дружбу й відхиляти усі мої намагання стати для вас близькою людиною, то ви помиляєтеся, бо такі милості не лише тішать моє серце, а й очищають і підносять мою душу; і я волів би вашу дружбу, ніж кохання будь-якої іншої жінки на світі!

Вона звела очі до неба, немовби благала допомоги у Всевишнього, а потім сказала:

– Завтра по обіді я гулятиму біля болота, що поросло вересом; приходьте туди, і я все вам розповім; може, тоді ви вважатимете за необхідне припинити наші стосунки – якщо взагалі не відцураєтеся мене, як людини, що не варта вашої любові.

– Я можу впевнено відповісти «ні»: вам немає в чому зізнаватися – ви, напевне, вивіряєте мене, Гелено.

– ні, ні, ні, – настійно повторила вона, – якби ж то було так! Дяка Богу, – додала вона, – у мене на совісті немає ніякого тяжкого злочину, але є таке, що навряд чи ви пробачите його, тож благаю, залиште мене!

– Спочатку дайте відповідь на єдине запитання, – ви кохаєте мене?

– Я не відповідатиму на це!

– Тоді я зроблю висновок, що кохаєте; тож на добраніч.

Вона відвернулася від мене, аби приховати свої почуття, але я взяв її руку і палко поцілував.

– Гілберте, залиште мене! – вигукнула вона з таким болем, що я мусив скоритися.

Та перш ніж зачинити двері, я ще раз озирнувся і побачив, що вона схилилася на стіл, здригаючись у нестримних риданнях.

Якби я описав тобі всі мої запитання і припущення, всі побоювання, надії й бурхливі почуття, що переповнювали мене, то розповіді вистачило б на цілий том.

Та спустившись до половини пагорба, я відчув такий жаль, що подумав: «Чому я так поспішаю додому? Чи знайду я там утіху, супокій і затишок, покинувши там, на пагорбі, горе і сум»?

І я обернувся, щоб ще раз поглянути на старий замок. З того місця, де я стояв, вже тільки димарі видніли, тож я пішов назад. Коли замок стало видно мов на долоні, я трохи постояв, а потім почав підніматися вище. Щось немовби тягло мене до Вілдфел-Холу. Та й справді, хіба не краще було дивитися на цю похмуру старосвітську кам’яницю, над якою сяяв повний місяць, а в одному з покоїв мешкала кохана людина, ніж іти додому, де все було так легко і просто, а близькі мої вірили огидним чуткам, від яких у мене аж кров закипала у жилах, – і я не міг терпляче слухати, як ті чутки переповідають уголос або ж натякають на них.

Якийсь дідько раптом прошепотів мені на вухо: «А ну ж бо це правда»? Та я вигукнув: «Ні, це брехня! Не хочу я слухати тебе, не хочу припускати такого»!

Ось уже видно й відблиски полум’я з коминка, що топиться у вітальні. Я підійшов до огорожі й зупинився, гадаючи про те, що вона зараз робить, і бажаючи сказати їй бодай одне слово чи хоч побачити віддаля, перш ніж піду.

Отак постояв я трохи, а потім переліз огорожу, щоб зазирнути у вікно і побачити, чи заспокоїлася вже вона, – отже я спромігся б на слово втіхи і зміг би сказати їй те, що мав сказати раніше, замість того, щоб поглиблювати її страждання своєю безглуздою нестримністю.

Але тієї миті хтось відчинив двері, і голос – її голос – промовив:

– Давай вийдемо. Я хочу побачити місяць і подихати вечірнім повітрям: воно буде мені на користь – якщо мені взагалі що-небудь допоможе.

Отже, вона й Рейчел збиралися погуляти в саду.

Звичайно, краще було б іти звідціля, та я стояв у тіні високого гостролиста, який надійно приховував мене, та не перешкоджав бачити, як надвір вийшла місіс Грем, а за нею молодий чоловік, стрункий і досить високий. В мене аж голова запаморочилася. З голосу я впізнав, що то був містер Лоренс!

– Ти не повинна так хвилюватися, Гелено, – сказав він. – Надалі я буду обережнішим… Решти слів я не почув, бо він ішов майже поряд із нею. Моє серце розривалось від ненависті, та я напружено прислухався до її відповіді.

– Але я маю покинути це місце, Фредеріку, – сказала вона, – я ніколи не зможу бути тут щасливою… хоч як по правді, я ніде вже не буду щасливою! – додала вона з безрадісним сміхом.

– А де ти зможеш знайти краще місце? – відповів він. – Воно самотнє і так близько від мене.

– Якби ж то вони дали мені спокій!

– Хоч куди ти поїдеш, Гелено, скрізь будуть ті ж самі прикрощі. Я не можу втратити тебе: я муситиму їхати з тобою; і скрізь будуть дурні, які пхають свого носа до чужих справ.

Отак вони повільно пройшли повз мене алеєю, і хоч я більше нічого не чув з їхньої розмови, та бачив, як він поклав руку їй на талію, а вона обняла його за плечі,

– а потім увіччю мені потемніло, а голова пішла обертом: хитаючись, я пішов звідтіля, переліз через огорожу, а потім упав долілиць на землю і лежав там, не тямлячи себе від гніву і відчаю, – не знаю, скільки я там пробув, либонь, довгенько-таки, бо, трохи заспокоївшись від гіркого плачу і поглянувши на місяць, що сяяв так спокійно і безтурботно, підвівся і пішов додому.

Двері були вже замкнені. Всі полягали спати. Не спала тільки матуся – вона відчинила мені й зустріла цілою зливою запитань і докорів.

– О Гілберте, де ж ти був? Заходь і сідай вечеряти.

У мене все готове, хоча ти цього й не заслуговуєш, бо так налякав мене, пішовши із дому сьогодні увечері.

Пан Мілворд був дуже… О Боже, та що це з моїм хлопчиком – він, здається, занедужав! Що сталося, Гілберте?

– Нічого, нічого… дайте мені свічку.

– Хіба ти не вечерятимеш?

– Ні, я хочу лягти у ліжко, – сказав я, беручи свічку і запалюючи її від тієї, яку вона тримала в руці.

– О Гілберте, ти тремтиш! – вигукнула моя схвильована матуся. – Який ти блідий! Скажи мені, що з тобою? Що-небудь сталося?

– Це пусте, – вигукнув я, тупнувши ногою з досади, що свічка не запалювалася. Потім погамував роздратування і докинув: – Я йшов дуже швидко, от і все. На добраніч, – і рушив до спальні, проігнорувавши материне:

– Йшов дуже швидко? А де ти був?

Матуся йшла слідком аж до дверей моєї кімнати, засипаючи мене порадами, що стосувалися здоров’я, та я вблагав її дати мені спокій і зрадів, коли двері за нею зачинилися. Проте я не вклався спати, а почав нервово ходити туди-сюди кімнатою, знявши черевики, щоб мати не почула. Але дошки рипіли, а вона була пильною. За чверть години вона вже знову була під дверима.

– Гілберте, чому ти не в ліжку – ти ж сказав, що хочеш лягти?

– А нехай йому! Вже лягаю.

– Але чому ти це робиш так довго? Ти про щось думаєш, правда ж?

– Ради Бога, дайте мені спокій і спіть собі.

– Чи не ота місіс Грем так тебе непокоїть?

– Ні, ні, кажу ж вам – це – пусте.

– Молюсь Богу, щоб це була не вона! – зітхнувши, пробурмотіла матуся й пішла собі, а я впав на ліжко, лютий на неї за те, що вона позбавила мене останньої втіхи.

Ще ніколи я не переживав такої довгої безсонної ночі. Проте над ранок сум’яття моїх думок почало переростати у якісь гарячкові марення, і врешті я заснув.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Та гірким було моє пробудження – я розплющив очі й утямив, що життя порожнє чи навіть гірше, ніж порожнє, бо переповнене мукою і стражданнями, я згадав, що мене ввели в оману, позбавили надії, моє кохання розтоптали, а моя подруга виявилася не янголом, а справжнісіньким дияволом. Краще б я й не засинав!

Був похмурий ранок, у вікно барабанив дощ. Попри кепську погоду я одягнувся і вийшов із дому – не для того, щоб заглянути на ферму, а щоб трохи остудити голову і на сніданок прийти з незворушним обличчям.

Якщо я намокну, то це буде причиною, що пояснюватиме відсутність апетиту, якщо застуджуся, то цим можна буде пояснити похмурий настрій і пригніченість, які ще довго будуть відбиватися у мене на обличчі.

Розділ XIII

– Мій любий Гілберте, мені хочеться, щоб ти був люб’язнішим, – сказала за кілька днів моя матуся. – Ти кажеш, що з тобою все гаразд і не сталося нічого, що могло б засмутити тебе, і все ж я ніколи не бачила людини, яка б змінилася так, як ти за ці останні кілька днів. У тебе ні для кого немає доброго слова – ні для друзів, ані для незнайомців, ні для рівних, ні для нижчих від тебе. Мені хотілося б, аби ти трохи стримував це.

– Стримував? Що?

– Ну, свій дивний настрій. Ти не уявляєш, як це тебе псує. Я впевнена, що кращої вдачі, ніж та, що у тебе від природи, не існує, якби ти тільки чесно поводився:

тож тут у тебе немає ніяких виправдань.

Поки вона висловлювала свій протест, я узяв книгу і, поклавши її перед собою, вдав, ніби читаю, – і виправдати себе я не міг, і помилки свої не хотів визнавати, та й узагалі нічого не хотілося мені казати. Проте матуся почала умовляти мене, а тоді погладила по голові; я вже почав був ставати слухняним хлопчиком, аж усе зіпсував мій брат.

Він вигукнув:

– Не торкайтеся його, мамо! Він вкусить! Це справжній тигр у людській подобі. Я вже махнув на нього рукою – фактично, зрікся його та й годі. Днями він мало не проламав мені черепа, бо, щоб розважити його, я наспівував гарненьку мирну любовну пісеньку.

– О Гілберте! як ти міг? – вигукнула мати.

– Я звелів тобі припинити ґвалт, ти ж знаєш, Фергусе, – сказав я.

– Так, але коли я запевнив тебе, що мені зовсім не важко співати і перейшов до наступної строфи, гадаючи, що вона, можливо, сподобається тобі більше, ти ухопив мене за плече і так ударив об стіну, що я гадав, ніби одкусив собі язика, а довкруж усе заляпане моїм мозком; і коли я приклав руку до голови і побачив, що череп цілий, то подумав, що це просто диво. Ох, бідолахо ти! – зітхнувши, додав він. – Твоє серце розбите, а голова…

– Ану замовкни! – вигукнув я з такою люттю, що моя мати, перелякавшись за Фергуса, вхопила мене за руку і почала благати, щоб я не чіпав його, а він тим часом неквапливо вийшов із кімнати, тримаючи руки в кишенях та зухвало наспівуючи: «Чи ж винен я, що жінка та гарненька».

– Та не буду бруднити я об нього руки! – сказав я матері. – Просто не хочу мати з ним ніяких справ.

І раптом пригадав, що у мене була справа до Роберта Вілсона з приводу придбання одного поля, що межувало з моєю фермою – справа, яку я відкладав з дня на день, бо мене цікавило інше, та ще й не хотів зустрічатися з Джейн Вілсон та її матір’ю, бо хоч зараз і вірив їхнім пліткам про місіс Грем, та любити їх від того не став; не хотілося мені бачити й Елізу Мілворд.

Проте сьогодні я вирішив зайнятися своїм ділом. Хоча я й не знаходив у цьому ніякої втіхи, та все ж таки воно не таке нудне, як неробство, – принаймні більш прибуткове. Хоч життя не обіцяло ніякої втіхи у моєму ремеслі, та не було нічого привабливого і поза його межами, тож надалі я впряжусь і гаруватиму, мов коняка, – працюватиму принаймні, а не лежатиму, мов колода, нарікаючи на свою долю.

Прийнявши таке рішення, із якоюсь похмурою покорою, якщо можна вжити такий термін, я попрямував до ферми Райкот, майже не сподіваючись застати о цій порі її власника, та гадаючи, що дізнаюся, де його можна знайти.

Він таки був відсутній, але його чекали з хвилини на хвилину, тож мене запросили до вітальні. Пані Вілсон поралася на кухні, але у вітальні – я жахнувся, увійшовши туди, – сиділи міс Вілсон і Еліза Мілворд Я вирішив бути холодним і ввічливим. Еліза, здавалося, теж прийняла таке рішення. Одколи минула та вечірка, ми більше не бачилися, та на її обличчі не видно було урази на мене – вона була спокійна і чемна. В її вигляді та манерах була навіть легкість і бадьорість, але в очах читалася лють, яка свідчила, що мені немає прощення, бо хоч вона й не сподівалася завоювати мене, та страшенно ненавиділа свою суперницю. Міс Вілсон була дуже привітна і ввічлива, й хоча я сам не був охочий до балачок, ці дві панни торохтіли, мов сороки. Еліза скористалася першою ж зручною паузою, аби запитати, чи я, бува, не бачив останнім часом місіс Грем, – поспиталася вона мовби поміж іншим, та скоса зиркнула на мене при цьому, вдаючи, ніби пускає мені бісики, бо насправді той погляд аж кипів од люті.

– Останнім часом не бачив, – відповів я недбало і відчув, як зашарівся, хоч щомога намагався бути незворушним.

– Як, ви вже стомилися від неї? А я гадала, що таке шляхетне створіння здатне було прихилити вас до себе хоча б на один рік!

– Я волів би не говорити про неї.

– Ах! Тоді ви нарешті переконались у своїй помилці

– ви зрештою виявили, що ваше божество не таке вже незаплямоване…

– Я не хочу, щоб ви про неї говорили, міс Елізо.

– О, прошу вибачення! Бачу, стріли Купідона були надто гострими для вас: рани ще не загоїлися і спливають кров’ю на саму тільки згадки про кохану.

– Напевне, – втрутилася міс Вілсон, – містер Маркгам відчуває, що те ім’я не гідне згадки в присутності порядних жінок. Мене дивує, Елізо, що тобі спало на думку завести бесіду про цю нещасну особу – ти мала б знати, що розмова про неї буде прикра для будького з нас.

Хіба можна було таке терпіти? Я підвівся і хотів був надіти капелюха та й піти собі звідціля, але подумав



Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 |
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до розрахунково-графічних завдань 4-6 з дисципліни «Опір матеріалів» (для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання) Затверждено на засіданні кафедри технічної механіки Протокол № 6 від 23листопада 2004 р. Краматорськ 2004 PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com УДК 539.3/6 Методичні вказівки до розрахунково-графічних завдань 4-6 з дисципліни «Опір матеріалів» (для...»

«„Світ медицини та біології”, номер 3 2012 рік зависимости от первичной локализации плоскоклеточной the primary localization of squamous cell carcinoma of карциномы гортани и стадии процесса. Проведено сравнение larynx and the stage of process are showed. A comparison of эффективности различных методов лечения, включая the efficiency of different methods of treatments, including нетрадиционные режимы фракционирования доз при non-traditional modes of fractionation of the dose during дистанционной...»

«НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ IНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МАШИНОБУДУВАННЯ IМ. А.М. ПIДГОРНОГО ГАХОВ Андрій Володимирович УДК 519.6 МЕТОД ДИСКРЕТНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА КОМП’ЮТЕРНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ДИФРАКЦІЇ АКУСТИЧНИХ ХВИЛЬ НА ТРИВИМІРНИХ ПЛОСКОПАРАЛЕЛЬНИХ СТРУКТУРАХ 01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук Харків – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Харківському...»

«УДК 342:352 В.П. ЧУРСІН КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ В СИСТЕМІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Проаналізовано поняття, особливості та основні види конституційно-правових санкцій у системі відповідальності у сфері місцевого самоврядування. Також розглянуто проблематику та визначено необхідність вирішення наявного комплексу проблем, пов’язаного з механізмом реалізації санкцій як міра відповідальності. In this article were discussed definitions, specialties and main kinds of...»

«УДК 811.111'39 + 811.111'42 КУЛЬТУРОНІМИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ: ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ (на матеріалі англомовного художнього роману Надіма Аслама Мапи загублених закоханих) Боса Аліна Вікторівна, асп. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова У статті систематизуються і доповнюються основні підходи та принципи класифікації культуронімів (на матеріалі англомовного роману Надіма Аслама Мапи загублених закоханих). Ключові слова: культуроніми, реалії, алюзивні культуроніми,...»

«ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ 93 УДК 514.182.7:519.651 В.М Малкіна, професор, д-р техн. наук, Д.О. Сосновських Таврійський державний агротехнологічний університет, пр. Б. Хмельницького 18, м. Мелітополь, Україна, 72312 E-mail: malkinavm@mail.ru УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФІЛЮ КУЛАЧКА ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ МЕТОДОМ ДОДАТКОВИХ РІВНЯНЬ У СИСТЕМІ ОСНОВНИХ ТОТОЖНОСТЕЙ ЗГУЩЕННЯ Запропоновано спосіб оптимізації профілю кулачка газорозподільного механізму двигуна внутрішнього згоряння на основі методу...»

«Електротехніка і електромеханіка Всеукраїнська науково-технічна конференція молодих учених та студентів з міжнародною участю УДК 621. 659.6 Аналіз можливостей застосування сучасних суднових систем автоматизації на судні «Дельта» Автор: І.С. Шилін, магістр, Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв, Україна Науковий керівник: В.М. Овсянников, к.т.н., доц., Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв, Україна Ефективність...»

«  Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ» М.М. ТАБАЧЕНКО О.Б. ВЛАДИКО О.Є. ХОМЕНКО Д.В. МАЛЬЦЕВ ФІЗИКО-ХІМІЧНА ГЕОТЕХНОЛОГІЯ Навчальний посібник Дніпропетровськ НГУ УДК 622.277 ББК 33.24 Ф5 Рекомендовано до друку редакційною радою Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» як навчальний посібник для студентів напряму підготовки 6.050301 Гірництво (протокол № 5 від 15 травня 2012)...»

«УДК 378.011.3-051:796 Ю. В. Драгнєв, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Драгнєв Ю. В. Застосування інформаційних технологій у процесі професійного становлення майбутнього вчителя фізичної культури У статті розглядається думки вчених з приводу застосування інформаційних технологій в освіті. Приділяється увага розгляду професійного становлення майбутнього вчителя...»

«УДК 349.442 Білецька Г.М., науковий співробітник, Науково-дослідний інститут фінансового права Національного університету ДПС України Шкуренко Н. Г., науковий співробітник, Науково-дослідний інститут фінансового права Національного університету ДПС України ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА У статті здійснено аналіз механізмів правового регулювання щодо аспектів фінансування та реалізації доступного, соціального житла. Розглянуто основні фактори, що впливають на розвиток...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»