WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 13 |

«Аннотация Загадкова молода удова Гелена Грем, щойно з’явившись у занедбаному, напіврозваленому старовинному маєтку Вілдфел-Хол, полонила уяву всіх сусідів. Як наважилася самотня жінка ...»

-- [ Страница 10 ] --

– Я й не збиралася натякати на вашу матір. Я знала розсудливих людей, які вміли підтримувати такі бесіди, але я не можу похвалитися цим талантом. Сьогодні я слухала, поки могла, та як терпець урвався, то втекла, щоб побути на самоті. Ненавиджу розмови, у процесі яких не відбувається ніякого обміну ідеями або почуттями, – не даєш нічого гарного і не отримуєш.

– Гаразд, – сказав я, – якщо я коли-небудь набридну вам своєю балакучістю, відразу скажіть мені про це, і я обіцяю не ображатись, бо полюбляю просто тішитися товариством любих мені людей без зайвих балачок.

– Я не зовсім вам вірю; але якщо це так, то ви ідеальний співрозмовник для мене.

– Може, і в усьому іншому я ідеал ваших уподобань?

– Ні, я не це мала на увазі… Який гарний вигляд мають он ті зелені віти, коли сонце світить крізь них! – сказала вона, щоб змінити тему.

Вони справді були прегарні, – час від часу сонячне проміння сягало крізь переплетене галуззя дерев та кущів, і тоді їхня темна зелень ставала ясною й немовби аж просвічувала.

– Я майже шкодую, що я малярка, – зауважила моя співрозмовниця.

– Чому ж? А мені здається, що ви маєте радіти з того, що можете змальовувати на полотні всі пишноти природи.

– Ні, адже замість того, щоб тішитися цими пишнотами, я завжди думаю про те, як можна було б це передати на полотні, що цього ніколи не можна буде досягнути, то все воно радше марнота і прикрість духу.

– Може, вас воно й не задовольняє, зате ви захоплюєте інших своїми роботами.

– Що ж, врешті-решт, я не повинна скаржитися:

небагато є людей, котрі отримують стільки задоволення від своєї важкої праці, як я. О, хтось іде! – з досадою сказала вона.

– Це містер Лоренс і міс Вілсон, – сказав я. – Вони нас не потурбують.

Ревнощів на її обличчя не було; та й чи мав я право шукати їх?

– Що за людина ця міс Вілсон? – запитала вона.

– Вона витонченіша і досконаліша, ніж більшість із представників її класу; а дехто каже, що вона приємна і має вишукані манери.

– Я знайшла її сьогодні холодною і досить зарозумілою.

– Дуже ймовірно, що вона й була такою в ставленні до вас. Упереджена, мабуть, бо, гадаю, розглядає вас, як свою суперницю.

– Мене! Це неможливо, містере Маркгаме! – здивовано і роздратовано сказала вона.

– Втім, я нічого про це не знаю, – сказав я, бо гадав, що її досада була спрямована головним чином проти мене.

Пара була на відстані кількох кроків од нас. Наша альтанка була розташована у затишному куточку, де алея звертала і ставала ширшою. Коли вони підійшли ближче, з виразу обличчя Джейн Вілсон я побачив, що вона звернула увагу Містера Лоренса на нас, і з її холодної, саркастичної посмішки та декотрих слів, які долинули до мене, я чудово зрозумів, що вона казала йому, ніби ми дуже прив’язані одне до одного. Я помітив, що Лоренс почервонів, мов буряк, потім зиркнув на нас крадькома і пішов далі, ніяк не реагуючи на її зауваження.

Виходить, він мав певні плани стосовно місіс Грем і не приховував би їх, якби вони були чесними. Вона, звісно, була невинною, а от він був мерзотником.

Поки я так думав, моя співрозмовниця хутко підвелася і, покликавши сина, сказала, що вони повертаються до товариства. Не було ал, жодних сумнівів у тому, що вона почула або здогадалась про щось із зауважень міс Вілсон, тож було цілком природно, що вона більше не хотіла продовжувати розмову віч-на-віч, тим паче що в той момент мої щоки палали від обурення на мою колишню подругу а вона могла неправильно витлумачити цю ознаку і прийняти її за рум’янець дурнуватого збентеження. Вже вкотре я розлютився на міс Вілсон; що більше я думав про її поведінку, то дужче ненавидів її.

Уже пізно ввечері я приєднався до гостей. Я знайшов місіс Грем уже готовою до від’їзду, – вона саме прощалася з товариством. Я запропонував провести її додому, навіть благав про це. Містер Лоренс стояв поруч із нами, він з кимсь балакав. Він не дивився на нас, однак, почувши моє щире прохання, замовк на півслові, аби почути її відповідь, а потім знову заговорив, й на обличчі у нього відбилася втіха, бо відповідь була негативною.

Так, це була відмова, рішуча, проте не жорстока. Її неможливо було переконати в тому, що на тих вузьких безлюдних дорогах, якими вони йтимуть з Артуром, існувала якась небезпека. Було ще видно, та й навряд чи зустріла вона б когось по дорозі, а якби й зустріла, то люди у нашім краю спокійні й нездатні зашкодити, у чому вона була повністю переконана. Вона й слухати не хотіла, щоб хтось її супроводжував, хоча і Фергус пропонував їй свої послуги, а наша матуся просила дозволу послати з нею когось із наших наймитів.

Коли вона пішла, гості стали для мене порожнім місцем. Лоренс намагався залучити мене до розмови, але я урвав його і відійшов. Незабаром після цього товариство розійшлося. Коли Лоренс підійшов попрощатися зі мною, я не подав йому руки і вдав, ніби не чую, як він каже добраніч, поки він не повторив цього побажання вдруге, і вже потім, аби звільнитись від нього, я щось пробурмотів у відповідь і сердито кивнув.

– У чому справа, Маркгаме? – прошепотів він. Я люто і зневажливо зиркнув на нього.

– Ти гніваєшся, бо місіс Грем не дозволила тобі провести її додому? – запитав він із легкою усмішкою, яка довела мене майже до нестями.

– А яке твоє діло? – запитав я.

– Та ніякого, – відповів він, – от тільки… – Він глянув на мене й урочисто виголосив: – Тільки дозволь мені сказати тобі, Маркгаме, що, якщо ти маєш які-небудь плани стосовно тієї особи, то вони неодмінно проваляться; і мені сумно дивитись, як ти плекаєш даремні надії і витрачаєш сили, аби…

– Ти, лицеміре! – вигукнув я.

Він зблід і пішов, не сказавши більше ні слова. Я зачепив його за живе і був радий цьому.

Розділ X Коли гості розійшлися, я дізнався, що підлий наклеп уже поширився поміж ними. Роза присягалася, що вона в це не вірила і нізащо не повірила б, матінка стверджувала те ж саме, хоча, боюся, не з такою вже й певністю.

Схоже було, вона весь час про це думала, бо час від часу дратувала мене виразами на кшталт:

«Господи, Господи, хто б міг таке подумати! – Гаразд!

Я завжди вважала, що з нею щось не так. – От бачите, що буває, коли жінки вдають, ніби вони не такі, як усі». А одного разу це прозвучало так: «У мене відразу викликав підозру цей таємничий вигляд – я гадала, що з цього добра не буде; сумна, сумна справа, що й казати!»

– Але ж, мамо, ви сказали, що не вірите у ці байки, – зауважив Фергус.

– Та не вірю, любий мій, але ж диму без полум’я не буває. Певне, є якісь підстави для цих чуток.

– Підстави – це зло і віроломство світу, – сказав я, – а також той факт, що хтось бачив, ніби Лоренс раз чи двічі увечері йшов тією дорогою – і сільські плетухи сказали, що він ходить залицятися до цієї таємничої леді, а люди жадібно вхопились за ці чутки, аби зробити з них бозна-що.

– Добре, але ж, Гілберте, має бути щось у манері її поведінки, що підтримує такі чутки.

– Ви бачили щось таке у її поведінці?

– Ні, звичайно; але ж, ти знаєш, я завжди казала, що в ній було щось досить дивне.

Гадаю, це сталося того вечора, коли я зважився знову піти з візитом до Вілдфел-Холу. Одколи минула та вечірка, я щодня намагався зустрітися із пані Грем під час її прогулянок, та вона виходила гуляти в різний час (і, звичайно ж, робила це навмисне), тож я ночами не спав, вигадуючи привід для наступного візиту. Нарешті я вирішив, що розлука вже стала нестерпною, тож дістав із шафи стару книжку, що могла б зацікавити її, і подався до Вілдфел-Холу, не знаючи, щоправда, як вона мене прийме. Краще було б зустріти її у полі або в саду, – не подобалося мені стукати у двері, бачити похмуру Рейчел, а потім читати подив у очах пані Грем.

Проте вийшло не так, як мені хотілося. Пані Грем у саду не було, там тільки Артур грався з песиком. Я зазирнув через ворота і покликав його. Він попросив мене зайти, але я сказав йому, що не міг цього зробити без дозволу його матері.

– Я піду й попрошу її, – сказала дитина.

– Ні, Артуре, ти не повинен цього робити; але якщо вона вільна, то попроси її прийти сюди на хвильку.

Скажи, що я хочу поговорити з нею.

Він побіг виконати моє прохання і швидко повернувся зі своєю матір’ю.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Якою ж гарною була вона зі своїми темними пасмами кіс, які розвівав літній вітерець, із легким рум’янцем на щоках і обличчям, яке сяяло від усмішки. Любий Артуре, я в такому боргу перед тобою за всі ті зустрічі! Завдяки цій дитині я відразу позбувся ніяковості й страху. У любовних справах немає кращого посередника, ніж веселе, простодушне дитя – воно перекидає місток через непривітну безодню традицій, розтоплює кригу холодної стриманості й усуває всі формальності та погорду.

– Ну, містере Маркгам, у чому справа? – запитала молода матуся, вітаючи мене приємною усмішкою.

– Я хочу, аби ви поглянули на цю книгу і, якщо ваша ласка, взяли її і на дозвіллі прочитали. Я не вибачаюсь, що викликав вас із дому такого прегарного вечора, хоч це було заради не такої вже й важливої справи. – Скажіть, щоб він зайшов, мамо! – попросив Артур.

– Чи не бажаєте зайти? – запропонувала вона.

– Та звісно, бо хотілося б побачити, як ви порядкуєте в саду.

– І як зацвіли квіти, що їх передала ваша сестра, – додала вона, відчиняючи ворота.

Ми гуляли садом, розмовляли про квіти, дерева і про багато інших речей. Вечір був добрий, привітний, і такою ж була моя супутниця. Ніжність і любов зростали у моєму серці, та я не зважувався висловити їх, аж поки ми не зупинилися перед кущем прегарних руж, які подарувала їй моя сестра. Пані Грем зірвала напіврозкритого пуп’янка і попросила передати його Розі.

– А мені не можна залишити його собі? – запитав я.

– Ні; але ось вам інша ружа.

Замість того, аби спокійно взяти квітку, я затримав її руку в своїй і глянув їй у вічі. Вона дозволила мені потримати її якусь мить, і я помітив, як радісно спалахнули її очі, а щоки зашарілися, та наступної миті хмара страждання затьмарила їй чоло, щоки й вуста зблідли, наче мармур, – здавалося, вона переживає якийсь внутрішній конфлікт, бо, висмикнувши руку, відступила на крок від мене.

– А зараз, містере Маркгаме, – сказала вона з якимось відчайдушним спокоєм, – я мушу сказати вам відверто, що я з цим не миритимусь. Мені до вподоби ваша компанія, бо я тут сама, а бесіди з вами подобаються мені більше, ніж бесіди з будь-ким іншим; але якщо ви не можете бачити в мені подругу, що ставиться до вас, як мати або сестра, то я буду змушена попросити вас зараз піти і надалі дати мені спокій.

– Я буду вашим другом, або братом, або ким захочете, та дозвольте мені бачити вас і далі; але скажіть, чому я не можу бути ким-небудь більше?

Вона збентежено мовчала.

– Чи не є це результатом якоїсь необдуманої обітниці?

– Схоже на те, – відповіла вона. – Колись я, можливо, розповім вам про це, але зараз вам краще полишити мене; і ніколи, Гілберте, не ставте мене перед необхідністю повторювати те, що я вам щойно сказала! – гаряче додала вона, подаючи мені руку.

О, як солодко і мелодійно прозвучало моє ім’я в її устах!

– Не буду, – відповів я. – Але зараз ви пробачаєте мені?

– За умови, що таке ніколи не повториться.

– І я можу час від часу бачити вас?

– Якщо тільки не зловживатимете цим привілеєм.

– Я не даю порожніх обіцянок; втім, ви й самі в цьому переконаєтеся.

– Якщо спробуєте зловживати, нашій близькості настане кінець, от і все.

– А ви будете завжди називати мене Гілбертом? Це звучить по-сестринському і буде мені нагадуванням про нашу угоду.

Вона всміхнулася і знову запропонувала мені піти.

Я вирішив, що краще буде послухатися її, тож вона знову ввійшла до будинку, а я почав спускатися з пагорба. Я вже йшов через поле, аж почув тупіт кінських копит. Роззирнувшись наокіл, я побачив вершника, що їхав шляхом поміж живоплотами. Хоча вже сутеніло, я впізнав його з першого погляду: то був містер Лоренс на своєму сірому поні. Я просто-таки перелетів через поле, перестрибнув кам’яну огорожу і помчав до нього. Побачивши мене, він потягнув свого коня за вудила і, здавалося, мав намір повернути назад, але, подумавши, вочевидь вирішив, що краще таки їхати туди, куди зібрався, – але в мене було інше на думці.

Схопивши його коня за вуздечку, я вигукнув:

– Зараз, Лоренсе, ти мені розкриєш цю таємницю!

Ану кажи, куди це ти вирядився!

– Покинь вуздечку, – спокійно сказав він, – ти роздереш рота моєму поні.

– Іди ти зі своїм поні!..

– Чому ти такий грубий і брутальний, Маркгаме?

Мені страшенно соромно за тебе.

– Відповідай на мої запитання – перш ніж ти зрушиш із цього місця, я дізнаюсь, що ти ховаєш під цією віроломною двоєдушністю!

– Я не відповідатиму ні на які запитання, поки не відпустиш вуздечки, – навіть якщо до ранку триматимешся за неї.

Я покинув вуздечку.

– Ну? – сказав я.

– Запитай мене іншим разом, коли ти зможеш говорити, як личить джентльменові! – відповів він і спробував був обминути мене, але я знову схопився за вуздечку.

– Ну, містере Маркгаме, це вже занадто! – сказав він. – Я що, не можу побалакати зі своїм орендарем про бізнес без того, аби на мене не нападали сусіди?!

– Не про бізнес ідеться! Зараз я тобі скажу, що думаю про твою поведінку.

– Краще відклади свою думку до зручнішої нагоди, – урвав він мене, – ось іде вікарій.

І справді, до нас підходив містер Мілворд – певне, він повертався з якогось віддаленого закутка своєї парафії. Я облишив вуздечку, і Лоренс рушив з місця.

– Що, сваримося, Маркгаме? – вигукнув вікарій. – І підозрюю, через цю молоду вдову? – додав він, докірливо хитаючи головою. – Але дозвольте мені сказати вам, юначе, – тут він наблизив своє обличчя до мого з поважним, конфіденційним виглядом, – вона цього не варта!

– МІСТЕРЕ МІЛВОРД! – обурено крикнув я.

Почувши це, преподобний роззирнувся довкруги, приголомшений і здивований такою нечуваною зухвалістю, а потім втупився в мене поглядом, який відверто казав: «Що, отак до мене!» Але я був надто розгніваний, щоб вибачатися чи сказати йому ще хоч слово – я обернувся і сягнистими кроками почав спускатися у діл, покинувши його на шляху.



Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 13 |
Похожие работы:

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В.ЛАЗАРЯНА СІСТУК ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ УДК 622.271.33:629.3.072.4 ПІДВИЩЕННЯ ПОКАЗНИКІВ МАНЕВРЕНОСТІ КАР’ЄРНИХ САМОСКИДІВ З ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНОЮ ТРАНСМІСІЄЮ Спеціальність 05.22.12 – промисловий транспорт Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Дніпропетровськ – 2014 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Державному вищому навчальному...»

«Буряк В. Г., Стрельчук Є. М., Борисевич Є. Г., Бобровнича Н. С. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ ОДЕСА – 2009 УДК 656.811:331.101.2 ББК 65.9(2) 3 С 8 Рекомендовано до друку вченою радою Одеської національної академії зв‘язку ім. О.С.Попова, як наукова монографія, протокол № 7 від 15.01.2009р.Рецензенти: д.е.н. професор Державного університету інформаційнотелекомунікаційних технологій, професор кафедри управління підприємствами зв‘язку Лозова Т.І. к.е.н....»

«Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Міністерство промислової політики України Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут Механіко-машинобудівний інститут НТУУ КПІ Наукова рада з проблеми “Механіка твердого деформівного тіла” при Відділені механіки НАН України Спілка інженерів-механіків НТУУ КПІ ВАТ Український науково-дослідний інститут авіаційної технології Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості...»

«14. Буржуазия развитых капиталистических стран: Реферативный сб. / АН СССР. Институт научной информации по общественных науках – М., 1977. – Ч. 1: Структура, социальный облик, организации / К.Ю.Львунина и др. (подгот.); Ю.А.Борко и др. (отв. ред.). – 270 с.15. Copeman G.H. The Chief executive and business growth. A comparative study in the United States, Britain and Germany / G.H. Copeman. – London, New York: Leviathan House, 1971. – 36 p.16. Селеньи И. Построение капитализма без капиталистов....»

«Ігор КОЗЬЯКОВ проректор з наукової роботи Національної академії прокуратури України доктор юридичних наук, доцент, державний радник юстиції 3 класу, заслужений юрист України УДК 343.13 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням, с. 60–71 ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КЕРІВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ДОСУДОВИМ РОЗСЛІДУВАННЯМ У статті зроблено нарис теоретичних основ криміналістичного забезпечення процесуального керівництва прокурором досудовим...»

«Дата проведення Заходи Місце проведення 20-22 листопада Ювілейна виставка наукових досягнень НАН України Павільйон «Наука» НАН України м. Київ, проспект ак. Глушка, 1, пав№23 Відділення математики НАН України Інститут математики 23-30 червня Боголюбівські читання DIF-2013. Диференціальні рівняння, теорія функцій та їх застосування. м. Севастополь Міжнародна математична конференція з нагоди 75-річчя з дня народження академіка А. М. Самойленка 19-23 серпня Міжнародна конференція м. Київ...»

«УДК 669.017 М.В. Гутник РОЗВИТОК МЕТАЛОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ У ХХ ст.: ПЕРСОНАЛІЇ Розглядається наукова діяльність корифеїв металознавства в Україні у ХХ ст. Наводяться відомості про впровадження результатів наукових пошуків учених-металознавців. Висвітлюються нові напрямки металознавчої науки, що були започатковані у ХХ ст. Ключові слова: металознавство, металообробка, І.А.Фещенко-Чопівський, Фізико-механічний інститут ім. Г.В.Карпенка НАН України, Інститут проблем матеріалознавства ім. I.М...»

«УДК 658 + 37.03 + 159.9 Й.С. Ситник Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра менеджменту персоналу та адміністрування РОЗВИТОК НАУКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ ЯК ПЕРЕДУМОВА ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ © Ситник Й.С., 2013 Проаналізовано кількість науково-дослідних організацій України за секторами діяльності та науки, динаміку чисельності наукових кадрів – докторів, кандидатів наук, рівень їх зайнятості в економіці та промисловості, темп середньорічного приросту...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ К. Н. Ткачук, В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, О. І. Полукаров, В. С. Коз’яков, Л. О. Мітюк, Ю. О. Полукаров, Т. Є. Луц ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ За редакцією К. Н. Ткачука Підручник Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти Київ «Основа» УДК 331.45(075.8) ББК 65.247я73 О 7 Рецензенти: декан автомеханічного факультету НТУ, д р техн. наук, завідувач кафедри екології та безпеки життєдіяльності В. П....»

«УДК 658.8 Т.В. Лебідь Інститут підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті “Львівська політехніка” МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА © Лебідь Т.В., 2008 Досліджено роль маркетингових нематеріальних активів у формуванні конкурентних переваг та збільшенні ринкової вартості підприємства. Розглянуто види нематеріальних активів відповідно до стандартів бухгалтерської і фінансової звітності та їх класифікацію за різними...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»