WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 13 |

«Аннотация Загадкова молода удова Гелена Грем, щойно з’явившись у занедбаному, напіврозваленому старовинному маєтку Вілдфел-Хол, полонила уяву всіх сусідів. Як наважилася самотня жінка ...»

-- [ Страница 10 ] --

Щоб не видно було з вікон, я пройшов тихою алеєю, наприкінці якої стояла дерев’яна лава, оточена трояндами і жимолостю. Там я й сів, аби поміркувати над чеснотами і вадами господині Вілдфел-Холу; та не минуло і двох хвилин, як голоси та сміх сповістили мене, що гості теж вирішили провітритись у саду. Я вмостився в кутку альтанки й сподівався залишити її за собою, гарантувавши собі свободу як від чийогось спостереження, так і від вторгнення, – аж тут виявилося, що хтось уже йде алеєю!

Та коли я глянув крізь переплетене галуззя, щоб з’ясувати, ким були ті непрохані гості, моя досада відразу ж ущухла, бо стежкою йшли місіс Грем із Артуром. Чому вони були самі?

Може, гості вже повірили наклепам і відвернулися від них? Я відразу ж пригадав, що на початку вечора місіс Вілсон непомітно підсунула свого стільця до моєї матері й, нахилившись, пошепки викладала якусь конфіденційну інформацію; і з безперервного похитування її голови, гримас її зморшкуватої фізіономії та підморгування її маленьких недобрих очиць я дійшов висновку, що то був якийсь пікантний скандал, а з огляду на передбачливу конфіденційність процесу передачі інформації припустив, що об’єктом наклепів був хтось із гостей.

Підсумувавши погляди та жести моєї матусі, що були виразом жаху та недовіри, я вирішив, що цим об’єктом була місіс Грем. Я не виходив зі свого сховку, поки вона не дійшла до кінця алеї, щоб моя поява не спонукала її до втечі, та, побачивши мене, вона завмерла на місці і, здавалось, хотіла була повернути назад.

– О, ми вас не потурбуємо, містере Маркгаме! – сказала вона. – Ми самі прийшли сюди в пошуках самотності, а не для того, щоб втручатися у ваші роздуми.

– Я не відлюдник, місіс Грем, тож не буду в такий неввічливий спосіб уникати своїх гостей.

– Я подумала, що вам стало недобре, – сказала вона з виразом щирої турботи на обличчі.

– Мені справді було недобре, але це вже минуло. Посидьте тут трохи, відпочиньте і скажіть мені, як вам подобається ця альтанка, – запропонував я і, підхопивши Артура, посадив його на лаву, щоб гарантувати спокій його мамі, яка, визнавши, що це гарне місце для відпочинку, забилась в один куток, а я розмістився в іншому.

– Чому вони полишили вас саму? – запитав я.

– Це я їх полишила, – заперечила вона. – Я стомилася до смерті від пустої балаканини

– ніщо мене так не виснажує, як балачки. Не уявляю, як вони можуть і далі це робити.

Я усміхнувся.

– Чи вони вважають своїм обов’язком ці балачки, – продовжувала вона, – а тому ніколи не зупиняються, щоб подумати, чи і справді знаходять задоволення у таких бесідах?

– Цілком ймовірно, що знаходять, – сказав я. – Їхній обмежений мозок не може утримати ніяких великих ідей, а свідомість переймається тривіальними речами, тож єдина альтернатива таким теревеням – скандал, бо він є головною їхньою втіхою.

– Але ж не для всіх! – вигукнула вона, здивована гіркотою мого зауваження.

– Ні, звичайно; мої сестра і мати до них не належать.

А. Бронте. «Незнайомка з Вілдфел-Холу»

– Я й не збиралася натякати на вашу матір. Я знала розсудливих людей, які вміли підтримувати такі бесіди, але я не можу похвалитися цим талантом. Сьогодні я слухала, поки могла, та як терпець урвався, то втекла, щоб побути на самоті. Ненавиджу розмови, у процесі яких не відбувається ніякого обміну ідеями або почуттями, – не даєш нічого гарного і не отримуєш.

– Гаразд, – сказав я, – якщо я коли-небудь набридну вам своєю балакучістю, відразу скажіть мені про це, і я обіцяю не ображатись, бо полюбляю просто тішитися товариством любих мені людей без зайвих балачок.

– Я не зовсім вам вірю; але якщо це так, то ви ідеальний співрозмовник для мене.

– Може, і в усьому іншому я ідеал ваших уподобань?

– Ні, я не це мала на увазі… Який гарний вигляд мають он ті зелені віти, коли сонце світить крізь них! – сказала вона, щоб змінити тему.

Вони справді були прегарні, – час від часу сонячне проміння сягало крізь переплетене галуззя дерев та кущів, і тоді їхня темна зелень ставала ясною й немовби аж просвічувала.

– Я майже шкодую, що я малярка, – зауважила моя співрозмовниця.

– Чому ж? А мені здається, що ви маєте радіти з того, що можете змальовувати на полотні всі пишноти природи.

– Ні, адже замість того, щоб тішитися цими пишнотами, я завжди думаю про те, як можна було б це передати на полотні, що цього ніколи не можна буде досягнути, то все воно радше марнота і прикрість духу.

– Може, вас воно й не задовольняє, зате ви захоплюєте інших своїми роботами.

– Що ж, врешті-решт, я не повинна скаржитися: небагато є людей, котрі отримують стільки задоволення від своєї важкої праці, як я. О, хтось іде! – з досадою сказала вона.

– Це містер Лоренс і міс Вілсон, – сказав я. – Вони нас не потурбують.

Ревнощів на її обличчя не було; та й чи мав я право шукати їх?

– Що за людина ця міс Вілсон? – запитала вона.

– Вона витонченіша і досконаліша, ніж більшість із представників її класу; а дехто каже, що вона приємна і має вишукані манери.

– Я знайшла її сьогодні холодною і досить зарозумілою.

– Дуже ймовірно, що вона й була такою в ставленні до вас. Упереджена, мабуть, бо, гадаю, розглядає вас, як свою суперницю.

– Мене! Це неможливо, містере Маркгаме! – здивовано і роздратовано сказала вона.

– Втім, я нічого про це не знаю, – сказав я, бо гадав, що її досада була спрямована головним чином проти мене.

Пара була на відстані кількох кроків од нас. Наша альтанка була розташована у затишному куточку, де алея звертала і ставала ширшою. Коли вони підійшли ближче, з виразу обличчя Джейн Вілсон я побачив, що вона звернула увагу Містера Лоренса на нас, і з її холодної, саркастичної посмішки та декотрих слів, які долинули до мене, я чудово зрозумів, що вона казала йому, ніби ми дуже прив’язані одне до одного. Я помітив, що Лоренс почервонів, мов буряк, потім зиркнув на нас крадькома і пішов далі, ніяк не реагуючи на її зауваження.

Виходить, він мав певні плани стосовно місіс Грем і не приховував би їх, якби вони були чесними. Вона, звісно, була невинною, а от він був мерзотником.

Поки я так думав, моя співрозмовниця хутко підвелася і, покликавши сина, сказала, що вони повертаються до товариства. Не було ал, жодних сумнівів у тому, що вона почула або здогадалась про щось із зауважень міс Вілсон, тож було цілком природно, що вона більше не хотіла продовжувати розмову віч-на-віч, тим паче що в той момент мої щоки палали від обурення на мою колишню подругу а вона могла неправильно витлумачити цю ознаку і прий

<

А. Бронте. «Незнайомка з Вілдфел-Холу»

няти її за рум’янець дурнуватого збентеження. Вже вкотре я розлютився на міс Вілсон; що більше я думав про її поведінку, то дужче ненавидів її.

Уже пізно ввечері я приєднався до гостей. Я знайшов місіс Грем уже готовою до від’їзду, – вона саме прощалася з товариством. Я запропонував провести її додому, навіть благав про це. Містер Лоренс стояв поруч із нами, він з кимсь балакав. Він не дивився на нас, однак, почувши моє щире прохання, замовк на півслові, аби почути її відповідь, а потім знову заговорив, й на обличчі у нього відбилася втіха, бо відповідь була негативною.

Так, це була відмова, рішуча, проте не жорстока. Її неможливо було переконати в тому, що на тих вузьких безлюдних дорогах, якими вони йтимуть з Артуром, існувала якась небезпека. Було ще видно, та й навряд чи зустріла вона б когось по дорозі, а якби й зустріла, то люди у нашім краю спокійні й нездатні зашкодити, у чому вона була повністю переконана.

Вона й слухати не хотіла, щоб хтось її супроводжував, хоча і Фергус пропонував їй свої послуги, а наша матуся просила дозволу послати з нею когось із наших наймитів.

Коли вона пішла, гості стали для мене порожнім місцем. Лоренс намагався залучити мене до розмови, але я урвав його і відійшов. Незабаром після цього товариство розійшлося.

Коли Лоренс підійшов попрощатися зі мною, я не подав йому руки і вдав, ніби не чую, як він каже добраніч, поки він не повторив цього побажання вдруге, і вже потім, аби звільнитись від нього, я щось пробурмотів у відповідь і сердито кивнув.

– У чому справа, Маркгаме? – прошепотів він. Я люто і зневажливо зиркнув на нього.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


– Ти гніваєшся, бо місіс Грем не дозволила тобі провести її додому? – запитав він із легкою усмішкою, яка довела мене майже до нестями.

– А яке твоє діло? – запитав я.

– Та ніякого, – відповів він, – от тільки… – Він глянув на мене й урочисто виголосив:

– Тільки дозволь мені сказати тобі, Маркгаме, що, якщо ти маєш які-небудь плани стосовно тієї особи, то вони неодмінно проваляться; і мені сумно дивитись, як ти плекаєш даремні надії і витрачаєш сили, аби…

– Ти, лицеміре! – вигукнув я.

Він зблід і пішов, не сказавши більше ні слова. Я зачепив його за живе і був радий цьому.

А. Бронте. «Незнайомка з Вілдфел-Холу»

Розділ X Коли гості розійшлися, я дізнався, що підлий наклеп уже поширився поміж ними. Роза присягалася, що вона в це не вірила і нізащо не повірила б, матінка стверджувала те ж саме, хоча, боюся, не з такою вже й певністю. Схоже було, вона весь час про це думала, бо час від часу дратувала мене виразами на кшталт: «Господи, Господи, хто б міг таке подумати! – Гаразд! Я завжди вважала, що з нею щось не так. – От бачите, що буває, коли жінки вдають, ніби вони не такі, як усі». А одного разу це прозвучало так: «У мене відразу викликав підозру цей таємничий вигляд – я гадала, що з цього добра не буде; сумна, сумна справа, що й казати!»

– Але ж, мамо, ви сказали, що не вірите у ці байки, – зауважив Фергус.

– Та не вірю, любий мій, але ж диму без полум’я не буває. Певне, є якісь підстави для цих чуток.

– Підстави – це зло і віроломство світу, – сказав я, – а також той факт, що хтось бачив, ніби Лоренс раз чи двічі увечері йшов тією дорогою – і сільські плетухи сказали, що він ходить залицятися до цієї таємничої леді, а люди жадібно вхопились за ці чутки, аби зробити з них бозна-що.

– Добре, але ж, Гілберте, має бути щось у манері її поведінки, що підтримує такі чутки.

– Ви бачили щось таке у її поведінці?

– Ні, звичайно; але ж, ти знаєш, я завжди казала, що в ній було щось досить дивне.

Гадаю, це сталося того вечора, коли я зважився знову піти з візитом до Вілдфел-Холу.

Одколи минула та вечірка, я щодня намагався зустрітися із пані Грем під час її прогулянок, та вона виходила гуляти в різний час (і, звичайно ж, робила це навмисне), тож я ночами не спав, вигадуючи привід для наступного візиту. Нарешті я вирішив, що розлука вже стала нестерпною, тож дістав із шафи стару книжку, що могла б зацікавити її, і подався до Вілдфел-Холу, не знаючи, щоправда, як вона мене прийме. Краще було б зустріти її у полі або в саду, – не подобалося мені стукати у двері, бачити похмуру Рейчел, а потім читати подив у очах пані Грем.

Проте вийшло не так, як мені хотілося. Пані Грем у саду не було, там тільки Артур грався з песиком. Я зазирнув через ворота і покликав його. Він попросив мене зайти, але я сказав йому, що не міг цього зробити без дозволу його матері.

– Я піду й попрошу її, – сказала дитина.

– Ні, Артуре, ти не повинен цього робити; але якщо вона вільна, то попроси її прийти сюди на хвильку. Скажи, що я хочу поговорити з нею.

Він побіг виконати моє прохання і швидко повернувся зі своєю матір’ю. Якою ж гарною була вона зі своїми темними пасмами кіс, які розвівав літній вітерець, із легким рум’янцем на щоках і обличчям, яке сяяло від усмішки. Любий Артуре, я в такому боргу перед тобою за всі ті зустрічі! Завдяки цій дитині я відразу позбувся ніяковості й страху. У любовних справах немає кращого посередника, ніж веселе, простодушне дитя – воно перекидає місток через непривітну безодню традицій, розтоплює кригу холодної стриманості й усуває всі формальності та погорду.

– Ну, містере Маркгам, у чому справа? – запитала молода матуся, вітаючи мене примною усмішкою.

– Я хочу, аби ви поглянули на цю книгу і, якщо ваша ласка, взяли її і на дозвіллі прочитали. Я не вибачаюсь, що викликав вас із дому такого прегарного вечора, хоч це було заради не такої вже й важливої справи. – Скажіть, щоб він зайшов, мамо! – попросив Артур.

– Чи не бажаєте зайти? – запропонувала вона.

– Та звісно, бо хотілося б побачити, як ви порядкуєте в саду.

А. Бронте. «Незнайомка з Вілдфел-Холу»

– І як зацвіли квіти, що їх передала ваша сестра, – додала вона, відчиняючи ворота.

Ми гуляли садом, розмовляли про квіти, дерева і про багато інших речей. Вечір був добрий, привітний, і такою ж була моя супутниця. Ніжність і любов зростали у моєму серці, та я не зважувався висловити їх, аж поки ми не зупинилися перед кущем прегарних руж, які подарувала їй моя сестра. Пані Грем зірвала напіврозкритого пуп’янка і попросила передати його Розі.

– А мені не можна залишити його собі? – запитав я.

– Ні; але ось вам інша ружа.

Замість того, аби спокійно взяти квітку, я затримав її руку в своїй і глянув їй у вічі. Вона дозволила мені потримати її якусь мить, і я помітив, як радісно спалахнули її очі, а щоки зашарілися, та наступної миті хмара страждання затьмарила їй чоло, щоки й вуста зблідли, наче мармур, – здавалося, вона переживає якийсь внутрішній конфлікт, бо, висмикнувши руку, відступила на крок від мене.

– А зараз, містере Маркгаме, – сказала вона з якимось відчайдушним спокоєм, – я мушу сказати вам відверто, що я з цим не миритимусь. Мені до вподоби ваша компанія, бо я тут сама, а бесіди з вами подобаються мені більше, ніж бесіди з будь-ким іншим; але якщо ви не можете бачити в мені подругу, що ставиться до вас, як мати або сестра, то я буду змушена попросити вас зараз піти і надалі дати мені спокій.

– Я буду вашим другом, або братом, або ким захочете, та дозвольте мені бачити вас і далі; але скажіть, чому я не можу бути ким-небудь більше?

Вона збентежено мовчала.

– Чи не є це результатом якоїсь необдуманої обітниці?

– Схоже на те, – відповіла вона. – Колись я, можливо, розповім вам про це, але зараз вам краще полишити мене; і ніколи, Гілберте, не ставте мене перед необхідністю повторювати те, що я вам щойно сказала! – гаряче додала вона, подаючи мені руку.

О, як солодко і мелодійно прозвучало моє ім’я в її устах!

– Не буду, – відповів я. – Але зараз ви пробачаєте мені?



Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 13 |
Похожие работы:

«ПЛАН проведення відомчих науково-практичних та навчально-методичних конференцій (семінарів) у 2012 році у вищих навчальних закладах та наукових установах МНС Місяць Перелік конференцій (семінарів) Місце проведення проведення та протягом якого часу Національний університет цивільного захисту України Всеукраїнська науково-технічна конференція курсантів та студентів Запобігберезень, НУЦЗУ, м. Харків-23, вул. Чернишевського, 94 ти, врятувати, допомогти 2 дні Всеукраїнська науково-практична...»

«Тема 5.2. Глобальна комп’ютерна мережа Internet Теоретичні відомості та методичні поради до вивчення теми Вивчаючи цю тему, варто передусім зупинитися на таких питаннях. План Основні поняття. Електронна пошта. Пошук інформації. Створення Web-сторінок і робота з ними. Література.1. Гуржій А.Н., Зарецька І.Т., Колодяжний Б.Г. Інформатика (підручник), 10-11 кл., Факт, Навчальна книга, 2002, 2004, 2006.2. Я.М. Глинський Інформатика. Інформаційні технології книжка 2., Алгоритмізація і програмування...»

«АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М.Д. СТРАЖЕСКА ЛИСЕНКО Наталія Володимирівна УДК: [616.72-002.77: 616.8-009.865]-07-08 ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ВИЯВІВ, СТАНУ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ТА ПОКАЗНИКІВ ФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ, АСОЦІЙОВАНИЙ ІЗ СИНДРОМОМ РЕЙНО 14.01.12 – Ревматологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ 2002 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Харківському національному університеті ім....»

«Лекція № 5 Елементна база пневмопривода Пневморозподільники Як і пристрої керування гідроприводом, керівні елементи в пневмосистемах можна поділити на спрямовувальні пневмоапарати (пневморозподільники, зворотні клапани і т. п.) і регулювальні гідроапарати. На відміну від гідравлічної, у пневматичної спрямовувальної апаратури необхідно більш ретельно ущільнювати зазори як в нерухомих, так і в рухомих з'єднаннях. Прикладом такої конструкції є пневморозподільник В76клапанного типу, наведений на...»

«Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” УДК 621.532.3.004.17:681.142:622.691.24:536.12 ПРИТУЛА НАЗАР МИРОСЛАВОВИЧ МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ЧИСЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЖИМІВ РОБОТИ ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ 01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук ЛЬВІВ–2009 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної статистики Львівського...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЧЕРНЕГА ВІКТОРІЯ ВАЛЕНТИНІВНА УДК 658.012 ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Київ – 2006 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства...»

«№1 Збірник наукових Серія: Економічні науки праць ВНАУ 2011 УДК 330 ІНВЕСТИЦІЇ В ЗЕРНОПРОДУКТОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС ЯК ПРИЧИНА ТА НАСЛІДОК ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ Н.В. Яремчук, асистент Вінницький національний аграрний університет Розкрито сутність та досліджено значення інвестиційної діяльності у процесі повноцінного становлення економіки країни та зернопродуктового комплексу зокрема. Ключові слова: інвестиції, інвестиційна привабливість, інвестиційний клімат. Постановка проблеми. В умовах формування...»

«„Світ медицини та біології”, номер 3 2012 рік Реферати ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ МЛАДШЕГО IMMUNOLOGICAL FEATURES OF CHILDREN AT ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА С МИОПИЕЙ PRIMARY SCHOOL AGE WITH MYOPIA Шмалей С.В., Редька И.В. Shmalyey S.V., Redka I.V. В статье проанализировано состояние лимфоцитарного, In the article the state of lymphocytic, humoral and гуморального и фагоцитарного звена иммунной системы детей phagocytic the immune system of children of primary school младшего школьного возраста с...»

«Національна академія державного управління при Президентові України Управління забезпечення міжнародних зв’язків 1 березня 2013 року випуск 3 (16) Інформаційний вісник napa.international@ukr.net Шановні колеги! У цьому номері пропонуємо до вашої уваги інформацію про ІV теоретико-методологічний семінар за міжнародною участю та Перший міжнародний конкурс молодих науковців та студентів-учасників магістерських програм на тему «Архетипіка і державне управління: інституційні форми, механізми та...»

«УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ Секції з механіки № П.І.Б. Звідки 1. Авдюшина Елена Донецкий национальный университет, Донецк, Украина 2. Авраменко Ольга Олександрівна Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України, Київ, Україна 3. Адамчук Михайло Інститут проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України, Київ, Україна 4. Айрапетян Вардан Жоресович Гаварский государственный университет, Армения 5. Александров Игорь Московский авиационный институт (государственный технический университет), Москва, Россия...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»