WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 29 |

«Книга друга напер ед од н і Київ 2011 ББК 66.3() Ф33 Федорчук Я.П. Ф33 Волинянин - К.: Видавництво «Міленіум», 2011 — Кн. 2.: Напередодні. 224 с. Друга книга «Волинянин. Напередодні» – ...»

-- [ Страница 1 ] --

Ярослав Федорчук

Книга друга

напер ед од н і

Київ 2011

ББК 66.3()

Ф33

Федорчук Я.П.

Ф33 Волинянин - К.: Видавництво «Міленіум», 2011 — Кн.

2.: Напередодні. 224 с.

Друга книга «Волинянин. Напередодні» – продовжує правдиву розповідь одного з наших сучасників про свій життєвий

шлях, що тісно переплітався з нашим недалеким минулим.

Здається, сама доля автора випробовує і загартовує його в

протистоянні з несправедливістю та антиукраїнством радянської

влади в останні тридцять років її існування.

Ця книга – це широка панорама тодішніх складних політичних та соціальних протиріч, в яких змушені були жити прості люди і місцеві партійні та радянські працівники. Багато з них сліпо «проводили» в життя лінію партії, тобто Москви, інші,

– не втрачаючи української душі, – зменшували національний гніт, піднімали рівень культури, освіченості, добробуту людей.

Використовуючи, хоч і не такі вже й великі владні можливості, вони підривали самі устої комуністичної системи зсередини.

Автор аналізує пороки та хвороби минулої влади, бачить, що вони не зникли разом з нею, а в багатьох випадках перейшли до нової, ставши на шляху розбудови Української держави.

Для широкого кола читачів.

© Федорчук Я. П., 2011.

ІSBN 966-8547-89Видавництво «Міленіум», 2011.

Головний герой повісті – правда Я тримаю в руках рукопис другої книги Ярослава Федорчука. Перша книжка називалася також «Волинянин»

і присвячена подіям Другої Світової війни. Вона була добре зустрінута читацьким загалом, по ній було поставлено фільм, але я не цитуватиму літературних та кінокритиків. А просто згадаю лист однієї літньої жінки. Вона написала Ярославу Петровичу, що повернулася з Сибіру з обмороженими ногами, що ті ноги їй дуже болять, навіть світ білий немилий, а от «прочитала вашу книжку і захотілося жити».

Чесне слово, на кращу винагороду за письменницьку працю і сподіватися годі.

Та ще кілька слів про самого Ярослава Петровича. Сталося так, що мені, як депутату Верховної Ради України, було доручено працювати на Івано-Франківщині. І зокрема, в Долинському районі.

Отож я чимало поїздив по цих дивовижної краси місцях і при зустрічах з виборцями доводилося чути:

– А як розбудувалася наша Долина, коли тут першим секретарем партії був Ярослав Федорчук!

Жаліючись на беззаконня, знову повторювали – «немає на них Федорчука». І це говорили люди на національно свідомій Франківщині, в самому серці нескореного бандерівського краю. Говорили про комуніста.

І, щоб я не сумнівався, пояснювали:

– Ну, який же він комуніст? Комуністи – хочуть їсти за чужий рахунок, а це був роботяга, – і знову, – скільки він сил віддав нашій Долині! Бо одне діло язиком терти, а інше – плуга перти.

ВоЛИнЯнИн Ярослав Федорчук І мені мимоволі згадувалися слова прекрасного письменника і політика, лідера Української Демократичної партії Івана Багряного, сказані ним в еміграції ще тоді, коли Союз був «нєрушімим». А Іван Багряний говорив про те, що Украна буде вільною, і – парадокс! – цю майбутню Українську державу будуватимуть учорашні комсомольці.

Подібна парадигма була популярною в пору наївних боротьбистів, яких постріляли за ту ефемерну ідею. Але все одно, як і передбачав Іван Багряний, сьогодні незалежну Україну справді будують учорашні комсомольці. І роблять це вони по-різному: деякі з них поробилися прихватизаторами, тож і Україну будують за власним прикладом. А інші, ті, що і тоді не плескали язиками, а сумлінно працювали, зараз теж чесно трудяться, кожен на своєму місці, незважаючи на поважний вік. І через це й Україна теж різна – то злиденноолігархічна, то велика і мудра здобутками інженерів, освітян, митців чи й просто хліборобів. Без сумніву, автор повісті належить до «працьовитої когорти».

Дозволю собі ще один невеликий відступ. Якось Пастернак зауважив, що люди більше схожі на свій час, ніж на власних батьків. Це справді так. Засмикані сталінським божевіллям люди були, на жаль, більше схожі на перелякані, голодні 30-і роки, аніж на своїх волелюбних батьків, які гинули за українську волю. І потім уже інші люди були подібними до іншого часу, ну скажімо, до брежнєвського. Але, на щастя, серед них завжди були (й будуть) ті, які намагалися час змінити. Хоробрі одинаки за такі спроби мордувалися в концтаборах і в тюрмах, а інші поліпшували людям життя, розвивали культуру, освіту, науку, виробництво. Змальований у повісті Олександр Петрович (його прототип - сам автор) отримує і перемоги, й прикрі поразки, але жодного разу він не підлаштовується під час. І тому через історію його життя, через особисті успіхи або невдачі бачиться загальне, всеохоплююче. А ця книжка, по суті, є своєрідною сповіддю і

Книга друга напередодні

письменника, і громадянина. І водночас сповіддю багатьох з нас. Правдивою, не лукавою.

Впевнений – саме ця безкомпромісна правдивість, що домінує в книжці, через роки приверне увагу наших дітей та онуків, бо вони зможуть вивчати ті історичні реалії, які характеризують цілу, не таку вже й далеку, епоху, і робити належні висновки.

Особисто захоплююсь вмінням автора поєднати, здавалося б, сухі факти та глибокі аналітичні роздуми з літературною лаконічністю їх викладу. Поєднати суворість і часто непривабливість минулих реалій з ліризмом, ніжністю та чистими глибокими почуттями.

Отож, і Ярослава Федорчука, як мені здається, читатимуть усі. Особливо ті, хто захоплюється не сюжетними лабіринтами, а надає перевагу жорсткій реальності буття, яка, незалежно від того, про які часові параметри йдеться, щоразу все одно проектується на буття сьогоднішнє, з усіма причинами й наслідками.

Таким чином, йдеться не про «лабіринчастий сюжет», а про сюжетну, життєву лінію, до якої були подібні чимало інших людських доль (і в цьому теж не штучність, а правдивість розповіді). Сюжет книги починається так, як у ті роки й починалося життя багатьох молодих людей: після закінчення інституту молодий інженер їде за призначенням на місце роботи.

Стоїть біля відчиненого вікна вагона і з цікавістю спостерігає за недалекими вже горами. Прямує він у нафтоносне місто, в Долину. В дорозі знайомиться з бригадиром вишкомонтажників, а згодом стикається і з суворою реальністю.

А суть цієї реальності звучить в словах такого собі Константинова:

«Те, що вчили в інституті, забудьте. Мені однаково, чи ти був відмінником, чи ледь здав екзамени. Мені потрібно, щоб ви працювали на робочих місцях і менше думали. Думки заважають працювати» (курсив мій – В.Т.).

Таке ставлення до знань, до інтелекту було характерним не лише на нафтопромислах. «Менше думати» – цей девіз

ВоЛИнЯнИнЯрослав Федорчук

можна було б поставити епіграфом до тогочасних настанов партії. Адже самостійна думка – то вже відгонить крамолою і згодом Олександр Петрович не раз у цьому переконається (хоча б і тоді, коли до нього – вже партійного секретаря – прийшли «гості» з КДБ).

Ця бездумна теза робила з людей біологічних автоматів, роботів, які просто не розуміли, в якому часовому вимірі вони живуть, і що вимагає від них конкретна ситуація. Ось досить рельєфно виписаний епізод загальних зборів у заводському Будинку культури кінця 80-х минулого століття. Тоді вже пробуджувалася до волі Україна, люди нарешті починали себе усвідомлювати людьми, і Симоненкове «ти знаєш, що ти людина?» переходило з літературної категорії в громадянську.

Але партійний бонз, такий собі Посторонко (ну майже знакове прізвище, як у Володьки Лободи з Гончаревого «Собору»!), так і не може відірватися від раніше написаного. Та парадокс в іншому. Парадокс у тому, що, якби навіть цей горе-керівник області і не читав з паперу, то все одно не міг би відірватися від написаного - від того, що йому вклали (вписали) в голову ще вищі начальники. І цей «посторонній» у новому часі чоловік настільки запрограмований і закостенілий, що вже наперед приречений на несприйняття людьми. І тому, коли Ярослав Федорчук розповідає, як під час виступу Посторонка в залі наростав шум, невдоволення, звучали обурливі вигуки, то ми асоціативно відчули, як той шум і те невдоволення виплескувались назовні, далеко за стіни й інших Будинків культури.

І поширилися вони по всій імперії, яка доживала свої останні червоні дні.

Тож марно було сподіватися, що і такі «посторонки», й ще вищі партійні вожді та вождики здатні запропонувати щось нове, власне. Адже вони, як мислячі люди, вже перестали існувати. Вони вже знищили самі себе, бо щиро прислухалися до поради не того, а дуже високопоставленого Константинова «менше думати». І в цьому безжальний вирок 6 Книга друга напередодні не лише конкретним персоналіям, а й усій системі, з якою Олександр Петрович ніколи, по суті, так і не був згоден.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Він, з великим ризиком для себе, доводив хибність «наукових» догм системи в Академії суспільних наук. Де і як міг підривав підвалини політичного, економічного і навіть суспільного централізму. Відстоював українську мову, культуру, правдиву історію свого народу.

Він не сприймав цієї системи і тоді, коли, як побратиму та однодумцю, тиснув руку електрозварнику, що виготовив хрест з бурильних труб і потім встановив його на крутому схилі гори, де загинуло сімнадцять вояків УПА.

І не згоджувався з тією сатанинською системою, коли приходив в уніатський Гошівський монастир, милувався величною церквою і заворожено дивився, як під деревами молилися прочани.

Опирався і по-своєму протестував та ламав цю систему й потім, коли з ризиком для себе боронив порядних людей перед полковниками КДБ та заперечував реанімацію сталінщини. Я б навіть сказав більше. Коли замість пустодзвінних балачок Олександр Петрович облаштовував якийсь дитячий садочок або відстоював будівництво на Франківщині великого заводу, то це теж був своєрідний опір системі.

Та головне, за що і літературного героя, і автора повісті постійно пантрували кадебісти (і в московській Академії, і в Долині, і у Франківську) – так це за його українську позицію.

За любов до України, за відчуття причетності до свого роду й народу. І тому він і працював, і жив «не втрачаючи української душі» – ці слова доктора історичних наук, професора Володимира Сергійчука про Ярослава Федорчука вичерпно характеризують його письменницьке і життєве кредо.

Весь сюжет повісті побудований на життєписі її головного героя. Навколо нього гуртуються інші персоналії, так чи інакше його стосуються всі викладені тут події та розвиваються життєві колізії. Отож, і партійні секретарі (той же

ВоЛИнЯнИнЯрослав Федорчук

Віктор Федорович Добрик, уявлення про якого після прочитання рукопису у мене зовсім змінилося), і вже рухівці або й просто майже випадкові персонажі розглядаються нами крізь призму головного героя повісті. І ось тут я раптом ловлю себе на думці, що отой головний герой - навіть не Олександр Петрович! Головний герой цієї повісті - сама правда.

І цією правдою повість і світла, і, я б сказав навіть так, — художньо красива. Прочитай, шановний читачу, цю сповідь і сам збагатишся тією правдою та її чистотою.

–  –  –

олександр стояв біля відкритого вікна вагона і з цікавістю спостерігав за недалекими вже горами. Позаду залишилися Стрий, Моршин, Болехів. Поїзд наближався до, як тоді говорили, нафтової Долини. Біля села Гошів, коли завиднівся на горі знаменитий монастир, багато пасажирів почали хреститися, а декілька жінок, впавши на коліна, щиро молилися.

– Що це за храм? – запитав юнак у вже немолодого чоловіка, котрий стояв поруч з ним біля вікна.

Той пильно подивився на Олександра і, не відповівши на запитання, в свою чергу запитав:

– Видно, ви не тутешній. Куди їдете? Часом не в Долину? Там я вже бачив молодих інженерів. Цього року їх багато прислали на роботу. Мені здається, що і ви інженер. – Помовчавши, додав: – Я запримітив вас ще на Львівському вокзалі.

Кремезної статури, з великими натрудженими руками та тихою манерою розмови, чоловік викликав довіру. Тим більше, що його спостережливості можна було позаздрити.

Олександр не полюбляв людей, які уникали відповіді. Та цього разу в душі не було незадоволення. Він розповів незнайом

<

ВоЛИнЯнИнЯрослав Федорчук

цю, що, дійсно, їде на роботу в Долинську контору буріння нафтових та газових свердловин. Має направлення з інституту.

– От і добре, – наче зрадів незнайомець. – Я працюю бригадиром вишкомонтажників, правда, в Болехівській конторі глибокого буріння. Будуємо бурові. А звати мене Василь Дмитрович Рабуцький. Думаю, будемо зустрічатись. А щодо монастиря, колись ще переговоримо.

Так Олександр познайомився з першим нафтовиком Долини, кваліфікованим спеціалістом, доброю, великої душі людиною.

Нові знайомі вже разом вийшли з вокзалу на курну гравійну дорогу, що тягнулася в бік шосе Івано-Франківськ, ще тоді Станіслав, – Львів. Серпнева спека, клуби пилюки, що здіймали великогабаритні вантажні машини, та пішоходи, які не знали куди подітися від каміння, котре летіло з-під коліс цих машин – перші, далеко не кращі враження молодого спеціаліста.

– Це вам не Львів, – наче відгадав враження Олександра бригадир. – Побачите ще не таке. Видобуток нафти

– важка робота. Та найбільше допікає не спека і курява, а багнюка, дощі і холод. Так що готуйтеся до всього.

Олександр і без бригадира добре знав ті важкі умови, в яких працюють нафтовики. Але йому не хотілось підтакувати.

Натомість запитав:

– А що, можна по-іншому? Скрізь однаково і в Башкирії, і в Грозному.

– Можливо і однаково, але можна і по-іншому, – бригадир, очевидно, знав більше, ніж говорив.

Пізніше він розкаже Олександру про порядок і культуру на нафтопромислах Ріпного за часів Польщі, про високу заробітну платню працюючих, зокрема і робітників. Правда, мовить бригадир з глибокою образою в голосі, працювали спеціалістами тільки поляки та німці. Українці були лише на підсобних малооплачуваних роботах. Підсобником працював

Книга друга напередодні

і він сам. А вже, пройшовши відповідне навчання за радянської влади, став високопрофесійним монтажником. Та заробляє не більше, ніж підсобник за колишньої Польщі, коли працював на іноземних панів. – Що ж змінилося? – і після довгої паузи додасть, – лише одне: мій син навчається в інституті. За Польщі цього не було б. За навчання потрібно було платити великі гроші. А все інше... Та ви знаєте і самі.

Рабуцький довів Олександра до приміщення контори буріння і почав прощатися.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 29 |
 
Похожие работы:

«Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки Проект фінансується ЄС, співфінансується та виконується ПРООН РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЕКОНОМІЧНИХ ТА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ РЕФОРМ 200 Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки є проектом, що фінансується ЄС, співфінансується та виконується ПРООН. В своїй роботі Центр керується принципами вільної та демократичної ринкової економіки. Центр поєднує досвід штатних співробітників з досвідом провідних національних та міжнародних експертів та аналітичних центрів....»

«_Педагогічні науки_ Література 1. Джуринский А. Н. История педагогики : [учебн. пособ. для студентов педвузов] / А. Н. Джуринский.– М. : ВЛАДОС, 1999. – 432 с.2. Заболотна О.А. Соціалізація учнівської молоді в загальноосвітніх та альтернативних закладах середньої освіти в США: дис..канд. пед. наук: 13.00.01 /Заболотна Оксана Адольфівна.– Умань, 2005.– 192 с 3. Куджаспирова Г.М. Педагогический словарь / Куджаспирова Г. М., Куджаспиров А. Ю. – М. : Academa, 2000. 174с. 4. Кукушкин В.С....»

«Т.М. Чумаченко МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ Навчальний посібник Дніпропетровськ УДК 339.13 Ч ББК 65.290-2:65.2 Рекомендовано як навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за освітньо-професійною програмою магістра за спеціальністю „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”. Рецензенти: А.Е.Воронкова, д.е.н., професор (завідуюча кафедрою менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Східноукраїнського національного університету ім.В.Даля,); Ю.Є.Петруня,...»

«МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ» МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНСЬКІ МЕТАБІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСІБНИКИ (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) Науково-допоміжний бібліографічний покажчик третього ступеня Київ 2012 УДК 016:011 (477) ББК 91я1 У 45 Українські метабібліографічні посібники (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.) : наук.-допом. бібліогр. покажч. третього ступеня / М-во...»

«УДК 378:168.52 М.О. Сова, доцент, д-р пед. наук Севастопольський національний технічний університет вул. Університетська,33, м. Севастополь, Україна, 99053 ІНТЕГРАЦІЙНІ МОДЕЛІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ У роботі на засадах системного підходу розробляються інтеграційні моделі понятійнопізнавальна, системно-аналітична, дифузна, цілісно-концептуальна, на основі яких створюється поліструктурна інтегративно-дидактична система культурологічного навчання. В епоху постіндустріальної цивілізації...»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ з дисципліни “ПОЛІТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ” (дляспеціалістів,магістрів) Київ ДП «Видавничий дім «Персонал» Підготовлено кандидатом політичних наук, доцентом кафедри політології Т.М.Ляшенко Затверджено на засіданні кафедри політології (протокол № 8 від 24.04.08) СхваленоВченоюрадоюМіжрегіональноїАкадеміїуправлінняперсоналом Ляшенко Т.В. Методичні рекомендації щодо...»

«ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2011. Вип. 6. С. 48– 60 Visnyk of the Lviv University. Series Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn. 2011. Is. 6. P. 48– 60 УДК 76.034.046.3(477.83-25) І.Филипович “ПОТРІБНІ МІДЕРИТИ”1 – АНАЛІЗ ВИБРАНИХ ПРИКЛАДІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ГРАФІКИ ХVІІІ ст. У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ ДОВГОГО ТРИВАННЯ Томаш НІКЛЯС Університет ім. Миколая Коперніка в Торуні, вул. Міцкевича, 121, м. Торунь, 87-100, Польща, тел. (056) 611-37-61 На тлі огляду...»

«Серія 15. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт) ВИСНОВКИ. Отже гуманізація та демократизація фізичного виховання з використанням біогуманітарної підготовки студентів своєю сутністю зв’язана з формуванням активної життєвої позиції студентів, зі створенням загальнолюдських цінностей. Це вказує на те, що потрібен новий підхід до праці з молоддю, необхідно вивчати й враховувати мотивації, сучасні інтереси та зацікавленість студентів до занять фізичними вправами,...»

«директор НВК №12 Лагодюк В. Ю. матеріали до педагогічної ради 29.08. Народна мудрість Упродовж 2013–2014 навчального року адміністрацією школи на виконання законів Конституції України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», інших нормативно-правових документів, реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 24 «Про державний стандарт базової і повної середньої освіти», постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 «Про затвердження Державного...»

«УДК 37.013.77 С.А. Мукомел, А.П. Стромило ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗМІ НА ФОРМУВАННЯ АГРЕСИВНОСТІ ТА НАСИЛЬСТВА ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ПЕРІОДІВ Анотація. У статті розкритий вплив засобів мосової інформації на формування агресивності та насильства на психіку дітей різних вікових періодів. Аннотация. В статье роскрито влияние способов масовой информации на формирование агресивности и насилия на психику детей разных возразних категорий. Annotation. This arficle is revealeв the influence of the mass madia...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»