«Київ УДК 347.77:330.341.1](477) ББК 67.9(4Укр)404. Б Б61 Біла книга-2 Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України. / Дем’яненко О.В., Доровських А.В., Кулаков С.А., Лі А., ...»
Комітети мають право поширювати у встановленому порядку інформацію про свою діяльність через свої веб-сторінки на офіційному веб-сайті Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет та через інші засоби масової інформації.» Практика видання Білих книг в Україні є досить поширеною. Видання Біла книга «Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України» підготовлене Комітетом з питань науки і освіти та видане в Парламентському видавництві у встановленому порядку, в контексті виконання рекомендацій парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21 березня 2007 р.), слухань у Комітеті з питань науки і освіти «Інноваційна діяльність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення», (29 листопада 2006 р.), парламентських слухань «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (20 червня 2007 р.) з метою вироблення державної політики регулювання відносин інтелектуальної власності в інноваційній економіці. Її отримали всі народні депутати України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, міністерства і відомства.
2. У підготовці Білої книги «Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України» взяли участь всесвітньо відомі вчені-академіки НАН України, а також провідні фахівці у сфері економіко-правових проблем інтелектуальної власності державних наукових установ України, вона рекомендована до друку Вченою радою Інституту економіки та прогнозування НАН України.
3. Всі документи Верховної Ради України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, правоохоронних і судових органів, наукових і громадських організацій, аналітичні та довідкові матеріали, статистична інформація, що розміщені в Білій книзі «Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України», більшість яких опубліковано вперше, мають офіційний характер і тому, відповідно до пункту «в» частини першої ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», не є об’єктом авторського права, вони не містять відомостей, що належать до державної таємниці або інформації з обмеженим доступом. А право на інформацію всіх громадян України, юридичних осіб і органів державної влади гарантуються Конституцією України, Законом України «Про інформацію» та іншими законодавчими актами.
4. Мотиви автора та її безпрецедентні, з правової точки зору, вимоги заборонити Білу книгу «Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України» є очевидними, оскільки в ній міститься інформація Рахункової палати України, Головного контрольно-ревізійного управління та інших контролюючих органів про серйозні порушення у сфері правової охорони інтелектуальної власності. В даний час ці численні порушення є предметом розгляду правоохоронних органів. Є всі підстави стверджувати, що найближчим часом матеріали перевірки будуть передані до суду, а винні будуть притягнені до відповідальності.
З доповіді на парламентських слуханнях у Верховній Раді України 21 березня 2007 року «Захист прав інтелектуальної власності в Україні:
проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування»
З передмови до «Білої книги»
Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України «Сьогодні проблеми в сфері інтелектуальної власності сприймаються винахідниками, науковцями дуже болісно. І це зрозуміло. Кількість винахідників та раціоналізаторів в Україні з 1991 р. скоротилася більш ніж у 20 разів. Щорічно зростає кількість підприємств і наукових організацій, в яких повністю припинилася винахідницька та раціоналізаторська діяльність. Обсяг продукції, що виробляється підприємствами України на основі об’єктів інтелектуальної власності, не перевищує 3 відсотків.»
РЕКОМЕНДАЦІЇ слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти «Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав»
Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти, які відбулися 3 вересня 2008 p., відзначають, що діяльність державних органів у сфері авторського права і суміжних прав в Україні є вкрай неефективною, перешкоджає формуванню цивілізованого ринку інтелектуальної власності.
Незважаючи на вимоги Цивільного кодексу України та Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами у 2003 р. привести законодавство, зокрема, з питань охорони авторського права і суміжних прав у відповідність до кодексу та законодавства ЄС, виконавчою владою до цього часу до Верховної Ради України відповідних проектів законодавчих актів не внесено.
Відсутність контролю щодо збору, розподілу та виплати авторської винагороди з боку Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (МОН України), своєчасних змін до законодавства призвели до негативних наслідків стосовно збору, розподілу та виплати авторської винагороди, зумовили становлення в Україні ринку об’єктів авторського права та суміжних прав, який значною мірою порушує законодавство, що у свою чергу, гальмує становлення національної індустрії культури в цілому.
Не збирається винагорода за репрографічне відтворення творів літератури та образотворчих, фотографічних творів, за право слідування; не сплачуються в належному обсязі авторська винагорода за використання мелодій мобільних телефонів (рінгтонів), відрахування підприємствами, що випускають або імпортують чисті лазерні носії тощо. Не здійснюється виплата винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм державними телерадіокомпаніями, які навіть не сплачують авторську винагороду з комерційних надходжень за розміщення реклами.
Представники творчих спілок України у своєму зверненні до вищого керівництва держави висловили недовіру керівникам Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України (Паладію М. В., Чеботарьову В. П., Дмитришину B. C.), Українського агентства з авторських і суміжних прав (Пашковському Л. Б.).
25 квітня 2008 р. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на вимогу громадськості звернувся до керівництва Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства освіти і науки України з цих питань та про перевірку інформації, оприлюдненої інформаційними агентствами, про те, що новий керівник Українського агентства з авторських і суміжних прав Л. Б. Пашковський дав вказівку перерахувати авторську винагороду, зібрану в Україні для авторів і правовласників у сумі 10,5 млн грн та 290 тис. доларів США на депозитні та поточні рахунки сумнівного Європейського банку розвитку та заощаджень, який згодом став банкрутом, а гроші зникли. За результатами ревізії Головного контрольноревізійного управління України не має гарантії повернення цих коштів авторам. Слід зазначити, що такі дії вже стали «доброю традицією».
Аналогічна ситуація мала місце у 2000 р. коли в Українському агентстві з авторського та суміжних прав зникло понад 400 тис. доларів США авторської винагороди. Це ще раз переконує, що в державі неприховано діють корупційні схеми.
Відповіді Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України свідчать про формально-бюрократичний, поверховий підхід до перевірки зазначених фактів, не дають відповіді на питання щодо винних осіб, притягнення їх до відповідальності та термінів повернення коштів авторам. Ці факти вперто замовчуються й ігноруються керівництвом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, не стали предметом обговорення на колегії Міністерства освіти і науки України. Лише у відповідь на депутатський запит Генеральна прокуратура України повідомила про скасування рішення Шевченківського РУ ГУ МВС України про відмову в порушенні кримінальної справи за цим фактом як незаконного, та направлення матеріалів до прокуратури м. Києва для додаткової перевірки. Справу взято Генеральною прокуратурою України на контроль.
Відсутність контролю за правомірним використанням об’єктів авторського права і суміжних прав спричинила становлення в Україні рекордингового ринку, який значною мірою порушує законодавство у сфері інтелектуальної власності. Не здійснюються перевірки рекордингових компаній (в Україні їх близько 400), зокрема державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, що підпорядковуються Державному департаменту інтелектуальної власності МОН України.
На поліграфічних вкладках компакт-дисків часто розміщується недостовірна інформація щодо майнових прав на твори, виконання та фонограми: рекордингові компанії зазначають себе як особу, якій належать майнові права. Використання компакт-дисків з недостовірною інформацією підприємствами телерадіомовлення, громадського харчування, торгівлі, транспорту тощо, є підставою для сплати неналежної винагороди організаціям колективного управління та, відповідно, рекординговим компаніям.
Не виконується спільний наказ органів центральної виконавчої влади від 21.05.2003 р. № 310/527/193/240/7/1/2-103 вих./271/62/343 щодо Програми скоординованих дій правоохоронних і контролюючих органів у сфері забезпечення захисту прав інтелектуальної власності.
Незважаючи на доручення Кабінету Міністрів України, Міністерством освіти і науки України, Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України не здійснюються належні заходи щодо перевірки діяльності організацій колективного управління. Указані органи фактично проігнорували доручення Кабінету Міністрів України від 23.04.2007 р. № 14668/3/1-07 щодо перевірки правомірності дій, пов’язаних із збиранням та розподілом винагороди і правильності сплати податків з винагороди організаціями колективного управління, засновниками яких є юридичні особи.
Недосконалим і непрозорим є порядок видачі контрольних марок, що дозволяє певною мірою «легалізувати» піратство. Зацікавлені творці не мають змоги отримати інформацію про видачу марок підприємцям, що публікують (тиражують і продають) їхні твори та виконання.
При видачі марок для опублікування аудіовізуальних творів не вимагаються договори з авторами цих творів та з виробниками фонограм і відеограм.
Це надає змогу видавати марки неналежним особам. Як наслідок, встановлена законом винагорода творцям не виплачується.
Незважаючи на розпорядження Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України від 01.03.2005 р. № 24 щодо реорганізації ДП Українське агентство з авторських і суміжних прав у громадську організацію, за три з половиною роки не здійснено реальних кроків стосовно такої реорганізації. Замість цього Департаментом на облік прийнято три нові організації колективного управління із схожими назвами, що може бути підставою, враховуючи неодноразове зникнення коштів творців з рахунків ДП УАСП, для рейдерського захоплення цього підприємства.
Зазначені приклади свідчать про відсутність належних дій та їх координацію з боку правоохоронних і контролюючих органів (Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Антимонопольного комітету України, Державної митної служби України тощо) у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Це призводить до суттєвого зростання рівня правопорушень, контрафакції та піратства.
Проблеми діяльності організацій колективного управління майновими правами творців Як відзначалося на парламентських слуханнях «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21 березня 2007 р.), недосконалість законодавства, неналежний контроль за його виконанням призводить до суттєвих недоліків у діяльності організацій колективного управління правами авторів, виконавців, виробників фонограм, що включає, зокрема, збір винагороди без належної звітності користувачів, розподіл та виплату винагороди неналежним особам, запровадження низьких договірних ставок виплати винагороди.
Так, до одного й того ж платника зборів можуть звертатися декілька організацій, пропонуючи меншу договірну ставку виплати винагороди.
Не укладаються належні договори між організаціями колективного управління згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», а в разі укладання таких договорів, відсутнє належне виконання їх умов. Деякими організаціями довільно визначаються ставки винагороди, що сплачуються користувачами об’єктів авторського права і суміжних прав без витребування звітності.
Низку організацій колективного управління створено не суб’єктами авторського права і суміжних прав, як вимагає законодавство, а ліцензіатами.
Відповідно до Рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16 квітня 2008 р. в Україні не створено ефективної системи збору та виплати винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм, що негативно впливає на розвиток ринку авторського права та суміжних прав. Унаслідок недосконалого законодавства та відсутності належного державного контролю мають місце серйозні порушення у діяльності організацій колективного управління, уповноважених охороняти авторські і суміжні права.
За даними Рахункової палати України, в державі щороку збирається лише близько 30 млн грн винагороди, що за оцінками експертів складає тільки 3 % потенційної суми надходжень. Тривалий час до Верховної Ради України не вносяться в цьому напрямку необхідні проекти законодавчих актів.
Рівень збору винагороди за використання творів, виконань, фонограм, відеограм організаціями колективного управління в країні є показником тіньового використання об’єктів авторського права і суміжних прав.
В Україні у 2007 р. організаціями колективного управління було зібрано лише близько 3,4 млн євро винагороди. У той же час країни, які в один період з Україною прийняли оновлене законодавство з авторського права, тільки у сфері музики збирають: Польща — 67 млн євро (населення 38,1 млн), Угорщина — 38 (населення 10,1 млн), Чехія — 27 (населення 10,3 млн), Словаччина — 24 (населення 5,4 млн), Литва — 3,7 (населення 3,4 млн), Латвія — 2,5 млн євро (населення 2,3 млн).
Таким чином, в Україні збирається винагороди менше, ніж у Литві з населенням 3,4 млн.
За оцінкою фахівців, в Україні збори сплачують лише 7 % користувачів. Зокрема телерадіокомпанії та кабельні оператори, відмовляються визнавати механізм колективного управління правами та виконувати покладені на них чинним законодавством зобов’язання щодо сплати винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Відмова мотивується наявністю на українському ринку різних організацій колективного управління, які збирають винагороди для одних і тих же суб’єктів авторського права і суміжних прав.
«