WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Між дисциплінами: розширення контекстів літературознавчої галузі чи зміна статусу? УДК 82.0:005 МІЖ ДИСЦИПЛІНАМИ: РОЗШИРЕННЯ КОНТЕКСТІВ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ГАЛУЗІ ЧИ ЗМІНА СТАТУСУ? Василь ...»

-- [ Страница 1 ] --

Між дисциплінами: розширення контекстів літературознавчої галузі чи зміна статусу?

УДК 82.0:005

МІЖ ДИСЦИПЛІНАМИ:

РОЗШИРЕННЯ КОНТЕКСТІВ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ГАЛУЗІ

ЧИ ЗМІНА СТАТУСУ?

Василь БУДНИЙ

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська, 1, Львів, Україна 79000

Статтю присвячено інтердисциплінарним процесам, котрі не лише розширюють контекст

літературознавства, а й змінюють його методологічну конфігурацію, впливаючи на пізнавальні, практичні та дидактичні функції академічної дисципліни.

Ключові слова: літературознавство, інтердисциплінарність, мультидисциплінарність, кросдисциплінарність, трансдисциплінарність.

Якщо донедавна літературознавство ретельно стерегло власні кордони, то, починаючи з останніх десятиліть ХХ віку, серед провідних принципів літературного дослідження впевнено посіла чільне місце інтердисциплінарність — співпраця на перетині проблем, спільних із іншими гуманітарними галузями, і залучення методологічного досвіду тих галузей до вивчення літератури. У палких дискусіях, що спалахують з цього приводу, можна почути суперечливі заклики — з одного боку, до повернення до класичної методології 1, а з іншого — до рішучого озброєння новими концепціями і безоглядного розвідування нових територій. Отож, чи здатна інтердисциплінарність як галузь, відповідніша для сучасного вивчення культурного життя, затьмарити академічні гуманітарні дисципліни? Чи вдасться науці про красне письменство уникнути свого кінця? А якщо ні, то яким буде пост-літературознавство?

Таксономія міждисциплінарності. Співпраця між науковими галузями є багатоаспектною і різноспрямованою. Вікіпедія [11], посилаючись на книжку Тані Авґсбурґ з Університету Арізони «Becoming

Interdisciplinary: An Introduction to Interdisciplinary Studies» (2005), подає такі її різновиди:

— власне інтердисциплінарність, яку трактують у вужчому і ширшому значеннях: а) підхід, що має справу з предметом, який виходить за межі дисципліни, проте її мета залишається в рамках дисциплінарного дослідження і полягає в перенесенні методів з однієї дисципліни в іншу, як-от міжмистецьке зіставлення, літературознавче дослідження мистецьких якостей історичних документів та інших нелітературних текстів;

б) підхід, що об’єднує методи різних галузей, модифікуючи їх чи створюючи новий метод для вивчення предмета, який виходить за межі однієї дисципліни. Інтердисциплінарними в такому розумінні можна вважати імагологію, постколоніальні студії;

— мультидисциплінарність — співпраця заснована на одночасному чи почерговому вивченні складної проблеми з перспектив кількох галузей знання без будь-якого взаємного засвоєння, трансформації та узгодження методологічних інструментаріїв цих дисциплін. Скажімо, зі здобуттям новітньої української незалежності під час вивчення «білих» і «кривавих» плям в історії національної культури паралельно працюють історики, літературознавці, мистецтвознавці, культурологи та представники інших царин гуманітарного знання;

— кросдисциплінарність — метод, що виводить дослідника поза межі окремої дисципліни, але без співробітництва (кооперації) чи об’єднання (інтеґрації) з відповідними дисциплінами. Кросдисциплінарність студіює предмет за допомогою методів, запозичених із дисциплін, що не мають безпосереднього відношення до цього предмета, наприклад, соціологічне дослідження читача. У кросдисциплінарних зв’язках долаються межі дисциплін, але ані методи, ані цілі не змінюються, тоді як інтердисциплінарність змішує практики і засади всіх залучених дисциплін;

— трансдисциплінарність — термін, що його 1970 року запровадив Жан Піаже, окреслює методологічне підґрунтя застосування інтеґрованих наукових підходів до таких складних проблем, які виходять за межі усталених академічних дисциплін, як-от природне довкілля, енергія, здоров’я, культура. На відміну від мультидисциплінарності, мета якої завжди залишається в рамках дисциплінарного досліду, трансдисциплінарність існує одночасно «між дисциплінами» і «крізь окремі дисципліни»

руйнує між ними кордони для досягнення єдності наших знань про світ, котрий не може повністю поміститися у монодисциплінарному дослідженні. Прикладами трансдисциплінарного підходу є не лише філософські концепції, що пропонують суспільним наукам певний загальний спосіб розуміння світу (як-от марксизм чи феноменологія), а й такі конкретні чи одноаспектні теорії, як, наприклад,

–  –  –

Між дисциплінами: розширення контекстів літературознавчої галузі чи зміна статусу?

семіотика, наратологія, дискурсивний аналіз; рухаючись крізь різні гуманітарні царини, вони їх висвітлюють у якомусь одному перекрої.

Згадані поняття перетинаються і взаємно накладаються, тому їх не раз уживають як синоніми. Скажімо, свій комплексний підхід до концепцій О. Потебні, що є різноаспектними, синтетичними, І. Фізер назвав мультидисциплінарним 2, хоча, якщо зважати на запропоновану вище дефінітивну систему, його радше випадає вважати інтер- чи трансдисциплінарним.

Руйнування класичних парадигм. Захоплення інтердисциплінарністю, а також інтертекстуальним та дискурсивним аналізом, провадять сучасну літературну науку в широкі царини найрізноманітнішої культурологічної проблематики, а саме: красне письменство і політичне та мистецьке життя, література у процесах культурної ідентифікації, мистецтво і популярна культура, літературний і науковий дискурси, постколоніальні, расові та етнічні студії, ґендерне прочитання літератури тощо.

Стрімке розширення літературознавчого предмета особливо інтенсивно відбувається у сферах теорії й компаративістики. Зокрема, компаративістику дедалі частіше розглядають (не раз без прийменника «літературна») як складову частину культуральної компаративістики. Складається враження, що порівняльне літературознавство, відчуваючи вплив міждисциплінарних підходів, поступово змінює свій статус: перетворюється зі складника літературознавства чи окремої наукової дисципліни в метатеорію і плюралістичну методологію, яку застосовують до зіставного вивчення різних сфер культурного життя, серед яких література є важливим, але не винятковим предметом дослідження. Перенесення уваги на сусідні контексти означає, що руйнуються стрункі класичні уявлення про однорідний предмет літературної компаративістики. У «Звіті про професійні стандарти», що його 1993 року підготувала для Американської асоціації порівняльного літературознавства редакційна комісія, яку очолив Чарлз Бернгеймер (цей документ скорочено називають «Звітом Бернгеймера»), відзначено: «…різноманітні напрями контекстуалізації літератури у широких царинах дискурсу, культури, ідеології, раси і ґендеру настільки відмінні від тих давніх моделей літературознавства, які стосувалися авторів, націй, періодів і жанрів, що поняття літератури не може надалі адекватно описувати сучасний об’єкт вивчення» [8, с. 42].

Автори польського підручника «Теорія літератури ХХ століття» (2006) констатують, що література, згідно з сьогоднішніми теоретичними віяннями, є лишень «однією з багатьох (зовсім не найважливішою) символічних практик (дискурсом), підпорядкованих суспільним правилам продукування і контролю» [6, с.

539]. Ба більше, віднедавна, як напівіронічно й напівсерйозно з’ясував Дж. Каллер, «теорія в літературознавстві не означає спроб витлумачення сутності літератури, ані методів її дослідження», а стосується лишень тих «праць, які творять нові орієнтири для мислення в інших галузях, аніж ті, до котрих, здавалося б, належать» [9, с. 11]. Хоча розвідки Ж. Дерріди, М. Фуко, Люс Іріґаре, Ж. Лакана, Джудіт Батлер, Л. Алтюсера, Ґаятрі Співак присвячені не безпосередньо літературі, а «всіляким речам під сонцем», як-от мова, мислення, історія, все ж вони живлять літературознавчу думку пропозиціями нових способів вирішення проблем тексту і культури.

Таку різноспрямовану еволюцію багато хто вважає загрозливою для літературознавчої галузі й тому відкидає розширення її меж. Наприклад, під час обговорення проблем інтердисциплінарності на одній із конференцій Асоціації сучасної мови (Modern Language Association) Стенлі Фіш доводив, що міждисциплінарний спосіб дослідження фактично неможливий. За його словами, незважаючи на всі метафори гібридності і відкритості пізнавальних кордонів, жоден дослідник не може перебувати у двох місцях одночасно, бо, звертаючи увагу на якийсь предмет, відволікається від попереднього, адже вивчаючи іншу дисципліну — її інформацію, методи, цілі і цінності, ми припиняємо працю в одній галузі й починаємо працювати в іншій. Неможливо, стверджує С. Фіш, перебувати «між» двома дисциплінами, бо неможливо одночасно рухатися в обох напрямках, не нехтуючи одним з них: «Практики можуть бути взаємопов’язаними, але ви не можете творити взаємопов’язаність» [10, с. 220].


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Однак факт успішної праці у цьому напрямі доводить, що міждисциплінарна взаємодія є процесом незворотнім і взаємно корисним як для літературної компаративістики, так і для культуральних студій.

С. Тотосі де Зепетнек висловив переконання, що принцип «системного та емпіричного дослідження літератури і культури» має на меті покласти край «теперішній відокремленості гуманітарних наук» [13, с.

19]. При тім дослідник зауважив, що ці тенденції не є новими, адже літературна компаративістика віддавна вивчала чимало аспектів, які тепер є предметом культуральних студій, як-от популярна культура та література, кінематограф і література тощо. С. Тотосі запропонував об’єднати аспекти літературної компаративістики і культуральних студій у новому підході, назвавши його компаративні культуральні студії (comparative cultural studies). Щоправда, література у цій програмі не має привілейованого становища.

Це означає, що порівняльне вивчення культури — у тім числі (але не обмежуючись ними) літератури, комунікації, медії, мистецтво тощо — відбувається за допомогою паралельного використання методів і підходів різних гуманітарних дисциплін [14].

Обопільна корисність такої взаємодії полягає, очевидно, в тому, що, з одного боку, завдяки компаративним методикам культуральні студії долають монокультурну обмеженість і переходять до «Я… упевнився, що об’єктивне вивчення наукової спадщини Потебні вимагало мультидисциплінарного підходу… І тому моя праця «Психолінгвістична теорія Олександра Потебні: метакритичне дослідження» написана з перспективи структурального мовознавства, феноменології та сучасних теорій літератури» [4, с. 12].

Між дисциплінами: розширення контекстів літературознавчої галузі чи зміна статусу?

діалогічної моделі, що враховує національні й регіональні відмінності, розмаїття дискурсивних форм і динаміку культурних процесів, а з іншого, отримавши доступ до контексту культури і концепцій сучасної культурології, літературна компаративістика має змогу глибше вивчити механізми взаємодії глобального і локального, центрального та периферійного, універсального і самобутнього, які формують ідентичність національних літератур.

Між літературозавством, історіографією та юриспруденцією. Наприкінці ХХ ст. панівні позиції посіли концепції дискурсивного підходу, які лягли в підвалини сучасної міждисциплінарності. Полягають вони у сміливому порівнянні різних царин інтелектуальної діяльності (які для класичної науки видавалися цілковито протилежними і взагалі незіставними) на основі їхньої текстуальної природи та риторичності. Вивчення інтертекстуальних взаємин і міждисциплінарних взаємовідповідностей здатне виконувати важливу гуманітарну місію відновлення в сучасному вкрай диференційованому і надмірно спеціалізованому світі відчуття цілісності буття, адже зв’язки людини з природою та соціумом не поділені на галузі — цей поділ влаштували ми, люди, для зручнішого пізнання природи і себе.

Згідно з американським ученим-медієвістом Гейденом Вайтом, автором знаної праці «Метаісторія:

Історична уява в Європі ХІХ століття» [15], наше уявлення про минувшину залежить од наративних структур, й тому історіографічний текст має риторичну природу. У книжці «Тропіки дискурсу» («Tropics of discourse», Baltimore, 1978) Г. Вайт виділив метафору, метонімію, синекдоху та іронію як основні риторичні тропи — фігури уяви, завдяки яким ми розуміємо власний досвід. Отож, за І. Вайтом, існують наративні способи викладу будь-якого предмета: чи то фікції, як у літературі, чи то факту в гуманітарних науках. Ніщо в цьому світі не є доступним для людини без нарації (розповіді), яка з маси безформного й асемантичного матеріалу відбирає, оцінює та упорядковує «факти» в певну фабульну послідовність історіографічного тексту, створюючи семантику хронології, логіки та ідеології. Минувшина не доступна нам безпосередньо, а лишень через посередництво різноманітних і переважно суперечливих документів.

Тому й історія, мовляв, є не об’єктивною подією, а результатом узаємодії наративів — історіографічних розповідей, які не віддзеркалюють факти, а лише інтерпретують їх, надаючи їм сенс.

Попередниками Г. Вайта були Джамбаттіста Віко, італійський мислитель кінця ХVIІ — першої половини ХVIІІ ст., та Фрідріх Ніцше, котрий уважав, що факти — це інтерпретації інтерпретацій.

Критично ставився до есенціалізму (тобто уявлень про об’єктивну сутність фактуальних нарацій) І. Франко, стверджуючи про «традиціоналістичність» історіографії та відносність наших знань про дійсність: «Кожде людське оповідання про факт людського життя, а особливо про подію доконану більшою масою людей, містить, крім фактичної основи, домішку фантазії, і ніяке людське оповідання, хоч би найточніше і найтверезіше, не може передати ані одного т. зв. історичного факту у всій повноті його звичайно незліченних деталей та невловимих для ніяких спостережень різнородних обставинах»

[5, с. 4].

Звісно, це аж ніяк не означає, що історична дійсність існує лише в уяві, немов мистецька дійсність; і Ніцше, і Франко, і Вайт мали на увазі, що реальність доступна нам лише через традиційні наративи, звичні тропи людської уяви. Так мистецька фікція і науковий факт виявляються зближеними на підставі текстуальної природи обох цих відмінних явищ.



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«1996 2006 10 РОКІВ ПРАЦІ Мальтійська Служба Допомоги м. Івано-Франківськ Мальтійський орден............................. 3 Мальтійська Служба Допомоги в Україні............ 4 Клуб молодих інвалідів „Романтики”............... 5 Проблеми Клуб „Романтики” Регулярні зустрічі Волонтери Освіта Духовність Культура Рекреація, відпочинок, міжнародні табори Спорт Особисті контакти Нові члени Успішне закінчення проекту Акції і семінари Діти-сироти....»

«Рекомендовані теми для обговорення на засіданні Громадської ради при облдержадміністрації Комісія з охорони здоров’я материнства і дитинства та гендерної політики: Тема 1. Тренінг з питань репродуктивного здоров'я і планування сім'ї за Програмою USAID «Здоров’я жінок України». Структура тренінгу: три заняття -3 год. (1,5 год., перерва на каву, 1,5 год); Цільова аудиторія: акушерки, молодший медперсонал, лікарі сімейної медицини. Тема 2. Періодично проводити прес-конференції з актуальних питань...»

«Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. Вип. 20.12 УДК 378:504:316 Доц. І.П. Магазинщикова, канд. екон. наук – НЛТУ України, м. Львів ЕКОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИПУСКНИКА ЯК МЕТА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ЛІСОТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ На основі використання компетентнісного підходу в освіті, потенціалу соціологічної теорії та аналізу результатів емпіричних соціологічних досліджень запропоновано модель процесу екологізації вищої лісотехнічної освіти, концептуальні підходи до визначення її мети та можливих засобів...»

«Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2 4. ЕКОНОМІКА, ПЛАНУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗІ УДК 339.138:364.442.6+368 Проф. С.В. Скибінський, канд. екон. наук; асист. Н.Р. Балук; доц. Л.М. Бук, канд. екон. наук – Львівська КА КЛАСИФІКАЦІЯ ЧИННИКІВ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ СПОЖИВАЧІВ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ Здійснено класифікацію чинників впливу на поведінку споживачів страхових послуг. Розглянуто сутність впливу соціально-культурних, особистих, мотиваційнопсихологічних та ситуативних чинників на...»

«УДК 796.06 (477) СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ Циганок О.В., викладач, Сатін Д.Є., студент Запорізький національний університет Проведений багатофакторний аналіз літературних джерел з питань формування нормативно-правової бази та організації і ліцензування в галузі фізична культура та спорт в Україні. Подальший розвиток підприємництва у сфері оздоровчої фізичної культури та спорту для всіх, зумовлений якісними змінами, що відбуваються на ринку спортивнооздоровчі послуги...»

«РАЗДЕЛ III «СОЦИОЛОГИЯ. СОЦИАЛЬНАЯ ФИЛОСОФИЯ» Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 23 (62). 2010. № 2. С. 119-129. УДК 316.7 СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРИ ПОСТМОДЕРНА Буяшенко В.В. У статті аналізується специфіка соціальної допомоги в контексті культури постмодерну. З’ясовується яким чином принципи постмодерну втілилися в теоретичному розумінні соціальної допомоги та її практичному...»

«УДК 355.48 (477) Я.Я. Романовський Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету “Львівська політехніка” ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ ОСОБИСТОСТІ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ © Романовський Я.Я., 2008 Розглядається патріотизм як результат рефлексії особистості до своєї нації, особливостей її ментальності, усвідомлення своєї культури, які визначають національний ідеал. The article the considers national consciousness as a result of reflection of personality to the...»

«Національний лісотехнічний університет України Література 1. Заїка В.К. Ріст сосни звичайної в умовах радіаційного опромінення// Наук. вісник: Лісівницькі дослідження в Україні (VI-і Погребняківські читання). – Львів: УкрДЛТУ. – 2000, вип. 10.4. – С. 25-30.2. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. К.: Урожай, 1987. С. 166-172.3. www.kmu.gov.ua Допустимі рівні вмісту 137Cs та 90Sr в деревній продукції лісового господарства (станом на 12.12.2006 р.). 4....»

«ЗАКОН УКРАЇНИ Про видавничу справу ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141 N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238 N 2707IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429 N 2855-IV ( 2855-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N...»

«Участь у наукових конференціях та круглих столах у 2013 р. Участь у наукових конференціях, які проходили за кордоном № Назва конференції, круглого Теми доповідей Доповідачі столу Наукова конференція «Фьюнералії Надгробні плити Успенського собору КиєвоБалакін С. А. 1. Ледницкие» (м. Гнєзно, Польща). Печерської лаври. Проблеми вивчення та збереження Івакіна І. Ю. музейної колекції. Міжнародна науково-методична Досвід польової та лабораторної консервації меча Онопрієнко Н. О. 2. конференція з...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»