«ВАЛЕОЛОГІЯ Текст лекцій Валеологія. Текст лекцій (для студентів всіх напрямків підготовки)/ Укладач: Павлов С.В. – Рубіжне: ІХТ СНУ ім. В. Даля, 2011 – 115 с. Текст лекцій для студентів ...»
– ознака дозрівання яйцеклітини у фолікулах яєчників. Менструація триває від 3 до 6 днів і відбувається регулярно (у більшості жінок – через 28 днів). У дівчаток–підлітків менструації нерегулярні, перерви бувають до кількох місяців. Це не повинно викликати занепокоєння. Через 2–3 роки цикл стає регулярним. Між 45–50 роками настає менопауза (менструації стають нерегулярними, короткими або тривалими, а потім зовсім зникають).
Характеристика підліткового віку. У підлітковий період в організмі відбуваються зміни, які спричиняють статеву, фізичну і психічну зрілість. Для дівчат– це вік 12–15 років, а для хлопців – 13–17. Але в цілому період становлення організму та особистості триває набагато довше. Хоча біологічна здатність до відтворення формується зі встановленням менструації у дівчат і полюцій у хлопців, справжня статева зрілість у людини настає значно пізніше
– у 18–20 років у дівчат і у 20–24 роки у юнаків. На цей час біологічна здатність до продовження роду доповнюється психологічною і соціальною зрілістю.
У підлітків спостерігається сильний потяг до дорослого життя, прагнення наслідувати дорослих, що особливо виявляється у бажанні оволодіти вмінням дорослих (керувати автомобілем, ходити на полювання, риболовлю, стежити за своїм зовнішнім виглядом, користуватися косметикою, курити).
У зв'язку з інтенсивним біологічним розвитком і прагненням до самостійності у підлітків виникають труднощі у взаєморозумінні з ровесниками. В цьому віці збільшується увага до себе, до своїх недоліків, загострюється реакція на думку навколишніх, поглиблюється почуття власної гідності. Вади тіла часто перебільшуються. Особливості фізичного розвитку можуть стати причиною зниження у підлітків самооцінки і самоповаги, призводити до постійної тривоги і страху. У цей період відбуваються величезні зрушення у всіх сферах життєдіяльності. Збільшення зросту, маси тіла, м'язової сили з радістю сприймається підлітком як явні ознаки дорослості. Водночас функціонування серця, легенів, кровообігу мозку не забезпечують повноцінної роботи організму Звідси швидка, раптова зміна стану і настрою підлітка: то він з азартом береться за важке фізичне чи розумове завдання і може працювати, забуваючи про час і втому, то раптом згасає, почуває млявість, запаморочення, спад сил.
Період переходу дитини у підлітковий вік дуже складний, стресогенний як для неї, так і для батьків. Уникнути перерви у спілкуванні та стресових ситуацій, пов'язаних з підлітковістю, здебільшого неможливо. У підлітків відбувається гормональна перебудова організму, яка створює передумови для подальшого змужніння. У цей час у підлітка виникають непередбачені реакції, дуже часто несподівані не тільки для батьків, учителів, але й для нього самого.
В ньому борються декілька особистостей. Нервовий, запальний і дратівливий підліток може стати відлюдькува–тим, потайним. Один неправильний крок дорослих здатний підштовхнути його до стресу, наслідки якого можуть бути трагічними. Підліток переважно бунтує проти всякої системи жорстких вимог і регламентацій. Скептичне ставлення до норм і авторитетів, як відомо, є специфічною характеристикою підлітковості як стадії становлення особистості.
У психології поширена точка зору, згідно з якою суть підліткового комплексу, чи підліткової кризи, виражається у специфічних реакціях поведінки:
-реакція емансипації – тип поведінки, якою підліток намагається звільнитися з–під впливу дорослих, насамперед батьків і вчителів;
-підвищений інтерес до спілкування з ровесниками, орієнтація на вироблення групових норм і цінностей. У дружбі з ровесниками формуються такі необхідні соціальні якості, як колективізм, самопожертва, відповідальність перед іншими;
-реакція захоплення (хобі): заборона на захоплення сприймається як най–жорсткіше покарання. Заради захоплення підлітки часом і скоюють злочин.
Важливим моментом психофізіологічного розвитку підлітка є його статеве дозрівання. Складність цього етапу особливо виявляється на початкових стадіях. Спостерігаються значні відхилення в діяльності центральної нервової системи, які породжують зниження контрольованості своїх дій і вчинків, а це може призвести до порушень соціальних норм поведінки, а також до порушень норм та правил безпеки праці на виробництві.
36 Дорослим при спілкуванні з підлітками слід обов'язково мати на увазі особливості статевого дозрівання. Часто дорослих бентежить зухвалість, цинічність, лихослів'я, відверта еротичність у висловлюваннях і спілкуванні з особами протилежної статі. Дорослі повинні враховувати високу суб'єктивну значущість для підлітка'об–разу фізичного "Я", розуміти, що підвищена увага до своєї зовнішності в цьому віці – природне, нормальне явище. Почуття своєї непривабливості, зафіксоване у підлітка іронією дорослих, може призвести до стійкого почуття неповноцінності, породжує такі риси особистості, як потайність, відлюдькуватість, егоцентризм, ворожість до навколишніх, невпевненість.
Враховуючи фізіологічні особливості організму, коли кісткова система не зовсім сформована, м'язовий апарат ще слабкий, треба добирати фізичне навантаження з тривалими і частими перервами для відпочинку. Для росту і розвитку підлітків потрібне повноцінне харчування – з достатнім вмістом білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Фізична і розумова праця, заняття спортом сприяють розвиткові підлітка, вихованню здорової, сильної, витривалої і водночас чесної й духовно багатої людини.
2.6 Репродуктивне здоров'я
Онтогенез (індивідуальний розвиток) – розвиток організму з моменту його зародження до природної смерті.
В онтогенезі розрізняють такі періоди:
передзародковий – відбувається розвиток статевих клітин і запліднення яйцеклітини; ембріональний (зародковий) охоплює перетворення зиготи (запліднене яйце) на зародок та розвиток зародка і плоду до моменту народження плоду; постембріональний (післязародковий) – період розвитку організму, що починається після його народження і закінчується статевим дозріванням і припиненням росту; період розвитку дорослого, вже повністю сформованого організму до його старіння і смерті.
Запліднення – початковий етап індивідуального розвитку організму.
Під час запліднення відбувається злиття чоловічої і жіночої статевих клітин.
Сперматозоони потрапляють до піхви жіночих статевих органів за статевого акту. Самостійно рухаючись, вони пересуваються до шийки матки і приблизно через ЗО хв досягають порожнини матки, а через 1,5–2 год потрапляють до маткових труб, де зустрічаються з яйцеклітиною. Сперматозоони зберігають здатність до запліднення протягом 2–4 діб, а яйцеклітини – протягом 12–14 год. Як правило, до яйцеклітини проникає лише один сперматозоон, точніше, тільки його голівка. Внаслідок зміни проникності оболонки яйцеклітини після запліднення інші сперматозоони теж здатні проникнути до неї. Ядра обох статевих клітин (сперматозоона і яйцеклітини) зливаються в одне й утворюють запліднене яйце, або зиготу. Діставши від кожної статевої клітини по 23 хромосоми, зигота містить у собі 46 хромосом, тобто повний їхній набір, характерний для соматичних (сукупність усіх клітин організму) клітин людини. Одну половину хромосом запліднене яйце дістало від батьківського, а другу – від материнського організму. Таким чином, запліднене яйце (зигота) містить інформацію про спадкові ознаки обох батьків.
Утворення зародка. Запліднена в матковій трубі яйцеклітина (запліднене яйце) пересовується по матковій трубі і водночас ділиться й перетворюється на багатоклітинний зародок, який через чотири–п'ять днів потрапляє до порожнини матки. Протягом двох днів зародок залишається в матці вільним, а потім занурюється в її слизову оболонку й прикріплюється до неї (імплантація зародка). З частини клітин ембріона формуються зародкові оболонки.
Зовнішня оболонка має ворсинки, що проростають у кровоносні судини слизової оболонки матки. Через ворсинки зародок живиться й дихає.
Внутрішня оболонка утворює навколо ембріона міхур, порожнина якого заповнена плодною водою, що захищає зародок від механічних пошкоджень і проникнення шкідливих речовин. Зовнішня і середня оболонки беруть участь в утворенні плаценти, а середня – ще й в утворенні пупкового канатика (пуповина). Із третього місяця вагітності організм матері зв'язаний з плодом пуповиною через плаценту.
Розвиток зародка і плоду. У перших два місяці внутріутробного розвитку організм називається зародком, або ембріоном, а з дев'ятого тижня до моменту народження – плодом. Потрапивши у матку, зародок починає швидко розвиватися. Наприкінці першого місяця внутрішньоутробного розвитку голова зародка становить приблизно третину його довжини, з'являються контури очей. На сьомому тижні розрізняються пальці. Через два місяці ембріон, довжина якого становить близько 3 см, стає схожим на людину. До кінця третього місяця розвитку формується більшість органів і вже можна визначити стать майбутньої дитини. Скорочення серця прослуховується в чотири–п'ять місяців. У п'ять місяців плід важить близько 0,5 кг, а при народженні – в середньому 3–3,5 кг.
Плацента, або дитяче місце – орган, що зв'язує зародок з організмом матері під час внутрішньоутробного розвитку. В утворенні плаценти беруть участь слизова оболонка матки й зародкові оболонки. Наприкінці другого місяця внутрішньоутробного розвитку ворсинки зовнішньої зародкової оболонки розростаються і розгладжуються, занурюючись у слизову оболонку матки, густо пронизану кровоносними судинами. Плацента має вигляд диска, міцно прикріпленого до слизової оболонки матки. З цього часу починається плодовий період внутрішньоутробного розвитку. За допомогою плаценти плід отримує поживні речовини та кисень і звільняється від вуглекислого газу та непотрібних продуктів обміну, плацента захищає від негативної дії ряду чинників (плацентарний бар'єр). Кров матері не змішується з кров'ю плоду, а тільки обмінюється поживними речовинами і киснем через стінки капілярів у плаценті. З четвертого місяця вагітності плацента, виконуючи роль залози внутрішньої секреції, починає виділяти гормони, які сприяють нормальному перебігу вагітності.
Плід отримує кисень від організму матері шляхом дифузії. Кров матері через капіляри плаценти безпосередньо підходить до капілярів плоду.
Завдяки різниці концентрації кисню в крові матері, де вона вища, і крові плоду, в якій вона нижча, кисень надходить до кровоносної системи плоду.
Вуглекислий газ виділяється зворотним шляхом, оскільки в капілярах плоду його концентрація вища.
Критичні періоди розвитку зародка людини. В ембріональному розвитку людини виділяють такі основні критичні періоди: імплантації (шоста–сьома доба після зачаття), плацентації (кінець другого тижня вагітності) і пологи. Критичні періоди пов'язані з різкою зміною діяльності всіх систем організму матері (змінюється характер кровообігу, газообміну, живлення тощо). Крім того, є критичні періоди розвитку окремих органів на різних етапах життя ембріона людини. Знати про ці періоди ембріогенезу важливо для охорони материнського організму від шкідливих чинників, особливо на ранніх етапах вагітності.
Народження дитини. Стан жінки в період розвитку зародка в матці називається вагітністю. її тривалість у жінки становить 270–280 днів (9 місяців). Початок пологів пов'язаний з виділенням гормону гіпофіза, що діє на м'язи матки, які починають скорочуватися, виштовхуючи плід до шийки матки і далі у піхву. З першим криком новонародженої дитини починається її легеневе дихання, і відтоді кров починає збагачуватися киснем атмосферного повітря. Після припинення пульсації судин пуповини цей орган перерізають і відділяють дитину від матері. Через 10–15 хв після народження дитини матка знову скорочується, при цьому від її слизової оболонки відокремлюється і виштовхується назовні плацента і плодові оболонки із залишками пуповини.
Через деякий час матка зменшується за розмірами і її слизова оболонка відновлюється.
Здебільшого жінка за одну вагітність народжує одну дитину. Але є випадки народження водночас двох, трьох і більше дітей (близнят). Вони можуть бути одно–яйцевими та різнояйцевими. Якщо під час овуляції виходить відразу кілька готових до запліднення яйцеклітин, то у разі їхнього запліднення утворюється кілька зародків, із яких розвиваються різнояйцеві близнята (однієї або різних статей, подібні одне до одного не більше, ніж звичайні брати і сестри), з різними генотипами (сукупністю спадкових факторів організму – генів). Однояйцеві близнята розвиваються з однієї зиготи (заплідненого яйця), яка поділяється на два (іноді більше) фрагменти на певних етапах розвитку зародка. Вони обов'язково однієї статі й дуже схожі між собою, мають один генотип.
Гігієна вагітної жінки. Під час вагітності в материнському організмі формується організм дитини, розвиток якої повністю залежить від здоров'я матері. Щоб народити здорову дитину, мати сама повинна бути здоровою.
У період вагітності вона мусить берегти себе від інфекційних захворювань, які особливо в перших три місяці розвитку зародка і плоду негативно впливають на формування органів і систем організму майбутньої дитини.
Величезне значення у цей період має правильне харчування жінки. їжа має бути калорійною й легкозасвоюваною, вона не повинна спричиняти бродіння й утворення газів у кишечнику, які затруднюють дихання й кровообіг плоду. Із раціону слід вилучити шоколад, цитрусові (крім лимонів), гостру їжу. Такі продукти з часом можуть призвести у дитини до діатезу, тобто підвищеної чутливості до певної їжі. Шкідливе також переїдання і надмірне вживання рідини, внаслідок чого надмірно збільшується маса плоду й ускладнюються пологи.
Особливо згубно на організм майбутньої дитини діють наркотики, алкоголь, тютюн. Вагітній жінці протипоказані фізичні перевантаження, швидка хода, різкі рухи. Життя її має бути спокійним і розміреним.
Необхідні щоденні прогулянки на свіжому повітрі, легкі гімнастичні вправи.
Важливо дбати про чистоту тіла, щодня обтиратися теплою водою чи приймати теплий душ (не гарячий). Забороняється також приймати ванну.
Нічний сон вагітної жінки має бути спокійним. Бажано відпочивати також і вдень. Одяг вагітної жінки має бути вільним, не обмежувати рухів, не утруднювати кровообіг. Шкідливо носити взуття на високому підборі. У холодну пору необхідно уникати застуди. У перші місяці вагітності слід обмежити спілкування з іншими людьми, щоб зменшити захворювання на різні вірусні хвороби, зокрема грип. Для зміцнення здоров'я вагітної жінки надзвичайно велике значення має дбайливе ставлення до неї чоловіка та інших членів сім'ї.
«