WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Вісник. Випуск 37. 2012 УДК 070(801.8) О. Л. БІЛИЧЕНКО ВНЕСОК ФРАНЦУЗЬКИХ ПОСТСТРУКТУРАЛІСТІВ У СОЦІОКОМУНІКАЦІЙНЕ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ Розглядаються проблеми вивчення ...»

-- [ Страница 1 ] --

Вісник. Випуск 37. 2012

УДК 070(801.8) О. Л. БІЛИЧЕНКО

ВНЕСОК ФРАНЦУЗЬКИХ ПОСТСТРУКТУРАЛІСТІВ

У СОЦІОКОМУНІКАЦІЙНЕ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ

ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Розглядаються проблеми вивчення художнього тексту в соціальних комунікаціях. Особливу увагу приділено теоріям Р. Барта

та Ж. Дерріди.

Ключові слова: соціальні комунікації, текст, художня література.

Рассматриваются проблемы изучения художественного текста в социальных коммуникациях. Особое внимание уделяется теориям Р. Барта и Ж. Дерриды.

Ключевые слова: социальные коммуникации, текст, художественная литература.

In the article attention is paid to problems of art the text of social communication. There are discovery of R. Bart and G. Derrida.

Key words: social communication, text, literature fiction.

Специфіка сучасного гуманітарного знання визначається впливом постструктуралістсько-деконструктивістсько-постмодерністського комплексу, який сформувався на основі синтезу загальнотеоретичних і методологічних принципів, понятійного апарату й аналітичного інструментарію, вироблених у постмодерну епоху.

Комунікативістика через специфічне тлумачення поняття «текст» уносить у дослідження художньої літератури нові мотиви, актуалізуючи і змушуючи переглядати традиційні підходи та концепції, оскільки різні науки можуть мати однаковий об’єкт, але різні предмети. Тексти переходять з одного в інший через простір і час.

На особливу увагу заслуговує розуміння тексту художньої літератури французькими постструктуралістами, оскільки вони заклали основи для подальшого вивчення тексту з позицій соціокомунікативістики.

Досліджуючи специфіку художньої літератури початку ХХI ст.

в контексті розвитку системи соціальних комунікацій, слід згадати працю Б. Парамонова «Кінець стилю», де увага зосереджується на розриві сучасної літератури зі старими парадигмами, «стильовими епохами» в розвитку літератури, наголошуючи на еклектичності, плюралістичності, ненормованості, маргінальності й позбавленості стилю сучасної літератури й культури в цілому [6].

Спроби виявити певну структурність, нові домінанти розвитку Б. Парамонов трактує як провінціалізм. У своїх міркуваннях дослідник фактично підтверджує постмодерністську стратегію Ж.

Розділ 2. Соціальні комунікації Дерріди. У дослідженні науковець наводить ознаки нової літератури, зокрема принципову відмінність сучасної літератури від соцреалізму, увагу до особистості й домінування маргінальних явищ, які є сучасними модифікаціями спільних для перехідних епох і кризових періодів типологічних ознак. Зміна концепції людини — основний критерій зсуву культурних епох і окремих літературних циклів, як переконували у своїх працях Л. Я. Гінзбург, Д. С. Лихачов, А. М. Панченко [5, 7, 8].

Слід зазначити, що названа література має цінність для нашого дослідження, але вона все ж стосується тільки окремих питань теорії соціальних комунікацій.

Мета статті — проаналізувати внесок французьких науковців у вивчення тексту художньої літератури, що є основою для досліджень у цій галузі у вітчизняній науковій думці.

Текст як одиниця літературно-художньої комунікації перетворився на спеціальний об’єкт досліджень, що відзначаються структурно-семіотичною спрямованістю. На розвиток цього напряму вплинули «Структуральна антропологія» Леві-Строса, згідно з якою лінгвістичний метод є взірцем для інших гуманітарних наук, й «Елементи семіології» Р. Барта, котрий синтезував у популярній формі ідеї раннього структуралізму, об’єднавши їх на основі лінгвістичної моделі [2].

Деякі науковці трактують літературу як символічне знаряддя дії людини для виконання її побутових ролей у суспільному житті. У такому сприйнятті література постає формою символічного впливу, завдяки якій здійснюється процес соціалізації.

Доречно згадати розуміння літератури Робером Ескарпі. Впливовий французький учений визначив сучасний образ досліджень у галузі літератури. Він розглядав книгу одночасно як предмет і знак. Досліджуючи сутність комунікативних відносин «письменник — читач» у таких працях, як «Революція книги» (1965), автор вважав зв’язок між письменником і аудиторією пасивним обміном, лише потенційною комунікацією через писемний характер книги — літературного твору, що відокремлює процес написання від процесу читання [1, с. 127].

Р. Ескарпі переконував, що в літературу входить усе те, що є апаратом її розповсюдження — виробництво книжок, ринок споживання. Таке розуміння літератури було результатом сприйняття книги як основної форми існування літератури в сучасну добу і виявляло багатоманітність та різнорідність аспектів суспільного функціонування літератури.

Деконструктивістська теорія комунікації розроблена Ж. Деррідою. Її сутність полягає у відході від розуміння комунікації як процесу переважно знакового. Згідно з теорією Дерріди, значення Вісник. Випуск 37. 2012 знаку як засобу комунікації полягає не в самому тексті, а в його розумінні і ставленні до знаку учасників комунікації.

Яскравим прикладом дослідження тексту деконструктивістами є праця Ж. Дерріди, який пише, що тексти народжуються, розвиваються, набувають слави і живуть у злиднях, утрачають гідність, помирають дурною смертю, деградують і таке інше [6].

Складно організоване багатосмислове гетерогенне утворення, що виникає в розгортанні й у взаємодії різнорідних семіотичних просторів і структур як практика означення в чистому становленні й здатності генерувати нові смисли, набуває в Дерріди назви тексту.

Тексту Дерріди властиві внутрішня неоднорідність, багатомовність, відкритість, множинність, інтертекстуальність. Він походить з інших текстів, щодо інших текстів. Текст не має меж:

зв’язки елементів, що несуть смисл, у ньому нелінійні.

Філософ відмовляється від інтерпретації тексту як суто лінгвістичного феномену в розумінні усного й писемного мовлення, поширює поняття тексту і на немовні семіотичні об’єкти, на весь світ, що розглядається в категоріях тексту, і таким чином «текстуалізується».

Для Ж. Дерріди не існує чіткого розмежування текстів на літературний і нелітературний. Це зближення дослідницьких уявлень про об’єкт гуманітарного пізнання пояснюється соціокомунікативною природою людської діяльності. Будь-який твір несе в собі для іншої людини повідомлення, яке може сприйматися.

Ця об’єктивна властивість творів, створених людиною і таких, що сприймаються іншою людиною, усвідомлюється й розглядаться в широкому розумінні як «текст».

Реконструкція, за переконанням Дерріди, в основному й спрямована на подолання уявлення про текст як суто лінгвістичний феномен. Дослідник прагнув довести, що базові філософські поняття мають риторичну, літературну основу і будь-яке поняття риторики ґрунтується на певних метафізичних припущеннях.

Тому в межах вузького розуміння тексту як лінгвістичного феномену все має підлягати риторичному аналізу, але водночас з тим слід пам’ятати про деконструктивні питання-сумніви щодо авторитетності цієї риторики та її інструментарію.

Зміна Деррідою поняття «текст» руйнує опозицію «текст — контекст». Відкритість не тільки тексту, але й контексту, вписаного в безмежну кількість інших, ширших контекстів, долає різницю між текстом і контекстом, мовою та метамовою.

Здійснена Деррідою «текстуалізація» реальності веде до руйнації межі між різними мовами культури, насамперед між філософією й літературою. Дерріда відмовляє філософії в статусі «верховної Розділ 2. Соціальні комунікації науки», яка репрезентує буття, розглядає філософський дискурс поза його зацікавленістю іншими, іде шляхом зближення філософії з літературою. Він вважав, що література й мистецтво безпосередньо пов’язані з життям. У літературі його приваблювали багатовимірний спосіб мислення, багатозначність.

Реконструкція не змішує й не протиставляє сувору філософію й літературність, але вводить їх у контекст творчого спілкування, де інтуїція, фантазія, вигадка — необхідні ланцюги аналізу, як і закони формальної логіки.

Виникають нові форми дискурсу, мутантні жанрові утворення — результат «подвійного письма». Деконструктивістська критика — філософська й художня одночасно, про що свідчить більшість праць науковця. Здійснювалася не тільки своєрідна естетизація філософії — указувався один з можливих шляхів оновлення літератури.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Реконструкція, на думку Дерріди, має охоплювати весь культурний інтертекст. Сам філософ звертався до праць Геракліта, Сократа, Платона, Арістотеля, Руссо, Гегеля, Канта, Гуссерля, Хайдеггера, Барта, Фуко, а також творів літературного авангарду — Малларме, Арто, Джойса, Целана й інших. Культурна пам’ять людства, зокрема маргінальні її сфери, виводиться зі стану пасивності, беручи участь у процесі мислення, пізнання, творчості.

Розглядаючи літературу як форму одночасного буття і спілкування людей різних епох, процес читання можна представити діалог у культурі: діалог з героями твору, діалог з автором, діалог з критиками й читачами, синхронний і діахронний.

Художній текст, згідно з Р. Бартом, позасуб’єктна структура, а власник-розпорядник самого тексту — це читач. Текст є автономним явищем культури, засобом входження тексту в культуру — його інтерпретація.

Необхідність надавати нові визначення Р. Барт пояснює загальним епістемологічним зрушенням, яке скасувало попередні уявлення про об’єкт дослідження та роль суб’єкта. Співвідношення твору й тексту — це ключова проблема, яка все більше досліджуться. Від вивчення творів у їх жанровій типології відбувається поворот до глибокого аналізу тексту, передачі усного мовлення письмово й до дослідження сприймання тексту його читачами [2, c. 384].

Р. Барт, котрий працював на межі літератури, лінгвістики, семіотики, глибоко проаналізував писемність як знакову систему та відносини між суб’єктом писемності й мовою. Він зазначає, що в традиціях постмодернізму літературний твір постає більше як «текст», а не «твір». Текст стає відкритим у «безкінечність того, що означає», і сам починає брати участь у створенні нових Вісник. Випуск 37. 2012 смислів, на відміну від «твору», який «моноїстичний», замкнений, цілісний, статичний. Таким чином література виходить на інший рівень культурного, психологічного й соціального побутування.

Вона розглядається як передчуття змін, які відбуваються в інформаційному середовищі.

Таким чином, виникнення нового об’єкта — тексту пояснює Барт зміною методу дослідження. Раніше на позицію спостерігача в наукових дослідженнях не зважали, тобто вважали абсолютною й об’єктивною. Через зміни, що відбулися в усіх наукових дисциплінах позицію спостерігача почали аналізувати. Дослідник впливає на об’єкти свого пізнання, отже зміни, які вносяться ним, повинні бути виявлені. Тому «об’єктивно» описати подію неможливо. Р. Барт аналізує авторитетну роль автора. Науковець доводить, що ймовірне численне та різне прочитання художніх творів.

Так він уводить поняття тексту, що виникає в процесі читання [2, с.415]. Множинність текстів може міститись у будь-якому творі.

Текст існує тільки в дискурсі. Барт зазначає, що текст — це не застигле визначення, а навпаки — те, що виникає в русі, й наводить ознаки тексту.

1. Текст пізнається, усвідомлюється крізь своє ставлення до знаку. Увесь твір функціонує як знак.

2. Текст символічний, тобто твір, усвідомлений, сприйнятий та прийнятий в усій повноті своєї символічної природи — це і є текст. Барт порівнює текст з мовою — у тексті, так само як і в мові, є структура, але відсутні об’єднуючий центр, закритість.

3. Тексту властива множинність. У ньому здійснюється множинність сенсу, викликана просторовою багатолінійністю означуваних, із яких він створений, що повертає до етимології слова «текст».

4. Текст не варто розглядати як кількісну категорію. Марна будь-яка спроба реального розмежування твору й тексту. Недоцільно стверджувати: «твір — це класика, текст — авангард».

Відмінність у тому, що твір є матеріальним фрагментом, який займає певну частину книжкового простору, а Текст — поле методологічних змагань. Твір може вміститися на долоні, текст набуває відтворення в мові, існує тільки в дискурсі.

5. Текст не обмежується понятійною площиною «благонадійної» літератури, не підлягає долученню до жанрової ієрархії, навіть до звичайної класифікації.

6. Текст пізнається, осягається через своє відношення до знаку.

Замкнений твір зводиться до певного означуваного. Твір у цілому функціонує як знак і закономірно, що він є однією з основних категорій цивілізації знаку, і навпаки — у Тексті означуване екстраполюється в безмежність майбутнього.

Розділ 2. Соціальні комунікації

7. Текстові притаманна багатозначність, тобто має не просто кілька значень, але те, що в ньому здійснюється властива йому множинність сенсу, яка є такою, що не підлягає усуненню, а не такою, що є тільки припущенням. У Тексті немає мирного співіснування сенсів, значень — Текст перетинає їх, рухається крізь них, відтак він не підпорядковується навіть плюралістичному тлумаченню, у ньому відбувається вибух, розщеплення всіх сенсів. Множинність Тексту зумовлюється не двозначністю складових його змісту, а, так би мовити, просторовою багатолінійністю означуваних, із яких він зітканий.

8. Текст потребує, щоб ми усунули або хоча б скоротили дистанцію між письмом і текстом, не намагались екстраполювати сильнішу персону читача на твір, а об’єднували читача й письмо в спільну знакову діяльність. Текст — це такий соціальний простір, у якому не сховається жодна мова й жодний суб’єкт, який промовляє, не буде суддею, господарем, політиком, сповідником, дешифрувальником, і теорія Тексту невпинно зливається з практикою письма.

Поняття тексту Р. Барта набагато складніше за поняття твору.

Стосовно характеристики тексту говориться про гру, виконання, процес, невичерпність, множинність, інтертекстуальність, символічність, а також про задоволення.

Бартівський Текст, зазначають науковці, це відновлений у правах інтертекст, один з його різновидів. Він виникає в результаті трансформації, що реконструює або перетворює попередні категорії як поле методологічних операцій і існує тільки в дискурсі.

Барт наполягає на можливості створення читачем на основі «гено-тексту» нового семіотичного утворення, нового культурного простору.

Він наводить кілька відмінностей твору й тексту, серед яких основними є такі:

• твір замкнений — текст відкритий у безмежність;

• твір «малосимволічний» — текст цілком символічний;

• твір «моноїстичний» — текст характеризується смисловою множинністю;



Pages:   || 2 |
 
Похожие работы:

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра загальної і соціальної педагогіки Л.О. Ковальчук ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ Ме то д и чні в к а з і в к и до вивчення навчального курсу д л я с ту д е н ті в х і м і ч н о г о ф а к у л ь т е ту (доповнення до посібника “Основи педагогічної майстерності ” відповідно до вимог КМСОНП) Львів 201 Л.О.Ковальчук ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ Хімічний факультет І. МОДУЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ...»

«РОБОЧА ПРОГРАМА курсу “Cучасні напрямки зарубіжної психологогії” Курс є продовженням і розвитком курсу “Історія психології”. Мета курсу : дата уявлення студентом про різнобарвність напрямків та платформ сучасної психологічної науки.Вивчивши курс, студенти повинні знати : Основні напрямки сучасної психології Засновників цих напрямків та їх засадові ідеї Тенденції та особливості розвитку різних напрямків сучасної психології Вміти : Аналізувати тексти творів відомих психологів Визначити...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ МОВНИХ КАФЕДР В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ ДОСЛІДНИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Збірник матеріалів міжкафедральної науково-методичної конференції 18 лютого 2014 р. КНЕУ КИЇВ 2014 Рецензенти: Г.Л. Лисенко, канд. філол. наук, доц. (Національний технічний університет України «КПІ», м. Київ) Л.Д. Малевич, канд. філол. наук, доц. (Національний університет...»

«МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО ДО 10–РІЧЧЯ КАФЕДРИ СТАРОВИННОЇ МУЗИКИ ШЕВЧУК О. Ю. КРІЗЬ МИНУЛЕ ДО МАЙБУТТЯ Створення 2000 року в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського кафедри старовинної музики (КСМ) стало подією, резонанс якої постійно відчувається у музичному житті не лише Києва, а й України. Різноманітні творчі й наукові проекти, здійснені кафедрою протягом десятиліття, були частково відображені в буклеті КСМ1, на прес-конференції (2002), у періодичних виданнях НМАУ («Культура....»

«Л.П.Царик, П.Л. Царик, І.М. Вітенко Профільний рівень Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Київ «Генеза» pidruchnyk.com.ua Шановні старшокласники! Радою ЮНЕСКО на 166 сесії у 2003 р. проголошено десятиліття освіти для сталого розвитку, впродовж якого потрібно докорінно змінити роль освіти, зокрема й екологічної, у повсякденному житті людей. Основним пріоритетом сталого розвитку є турбота про людей і їхні права на здорове...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія мист-во. 2011. Вип. 10. С. 224–252 Ser. Art Studies. 2011. № 10. Р. 224–252 УДК 930.251:398.8:061.27(436) ІЗ ДОСВІДУ ДОКУМЕНТУВАННЯ ФОЛЬКЛОРНИХ МАТЕРІАЛІВ В АВСТРІЙСЬКОМУ НАРОДНОПІСЕННОМУ ТОВАРИСТВІ (STERREICHISCHES VOLKSLIEDWERK) Андрій ВОВЧАК Кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси, Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна, тел.: (+38032) 239 47 20, e-mail:...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА Васьков Юрій Вадимович УДК 796.011.3.057.874 ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ 13.00.02 – теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров’я) Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Київ – 2013 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова,...»

«Ю. Некрутенко (2003). Передмова до українського перекладу МНЗН Некрутенко Ю. Передмова до українського перекладу // Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури. Видання четверте. — Київ, 2003. — С. IX–ХXV. (файл отримано від автора 1 квітня 2009, відформатовано 6.04.2009 та 12.02.2011. Zag) Передмова до українського перекладу Кодекс (лат. codex — колода, книга із вощених дощечок, скріплених ремінцями, у якій стародавні робили записи) — це систематизований звід законів або правил у певній галузі...»

«Управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Миколи Островського «Сучасне бачення методичної діяльності: характеристика сучасного методиста» Методичні рекомендації Хмельницький ББК 78.34 (4УКР – 4ХМЕ) С 91 Сучасне бачення методичної діяльності: характерристика сучасного методиста: метод. реком. / Упр. культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. ОУНБ ім. М.Островського. –...»

«Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «Проблемы педагогики средней и высшей школы». Том 26 (65). 2013 г. №2. С. 27-35. УДК 378.141.123 ЗАРУБІЖНІ ДЖЕРЕЛА ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ Юр’єва К.А. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди E-mail: yuryeva.ka@mail.ru Виконано огляд різноманітних матеріалів зарубіжної етнографії, антропології, етнопсихології та інших наук і наукових напрямів, що містять...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»