WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«Національна академія державного управління при Президентові Україні Дніпропетровський реґіональний інститут державного управління ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ БІБЛІОТЕЧНОЮ СПРАВОЮ В УКРАЇНІ: ...»

-- [ Страница 1 ] --

ББК 67.401.12+78.3

Любов ГОЛОХА

Національна академія державного управління

при Президентові Україні

Дніпропетровський реґіональний інститут державного управління

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ БІБЛІОТЕЧНОЮ СПРАВОЮ

В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Аналізуються історичні аспекти державного управління бібліотечною

справою в Україні (ІХ ст. – 1991 рр.).

Ключові слова: бібліотека, бібліотечна справа, державне управління,

державне управління бібліотечною справою, історія державного управління.

Для успішного дослідження державного управління бібліотечною справою в Україні важливим є аналіз історичних аспектів його розвитку. У різні історичні епохи залежно від соціально-економічних умов, стану культури й освіти розвивалися певні уявлення про роль бібліотек у суспільстві та про державне управління у цій сфері, що знайшли своє відображення у багатьох наукових дослідженнях.

Аналізу історичних етапів розвитку бібліотечної справи присвячені роботи К. Абрамова [1], В. Васильченка [3], Б. Володіна [4], Г. Горбаченко [6], Л. Дубровіної [8], М. Сенченка [23], О. Талалакіної [25] та ін. Водночас аналізу розвитку системи державного управління бібліотечною справою приділялося недостатньо уваги, що актуалізує дану проблематику.

Метою даної наукової розробки є аналіз історичних аспектів розвитку системи державного управління бібліотечною справою в Україні (ІХ ст. – 1991 рр.).

Перші бібліотеки на території нашої країни з’явилися в період утворення Київської Русі в ІХ – ХІ ст. при монастирях, церковних соборах та школах. На наповнення бібліотек значний вплив мали церква й князі. У цей період з’являються перші ознаки цензури стосовно бібліотечних фондів з боку духовенства – церква виявляла велику турботу про вивчення й розповсюдження богослужбових книг та боролась з читанням апокрифічних («неправдивих», «відлучених») книг [1]. Бібліотека тих часів була складовою частиною системи управління державою та виконувала функції зібрання та збереження документів і скрипторію (виконання ідентичної оригіналові копії).

Дослідниками встановлено, що сукупний обсяг книжкового фонду часів Київської Русі з 988 р. до середини ХІІІ ст. складав 130 – 140 тис. томів. При цьому в обороті перебувало не менше 90 тис. богослужбових книг. У цілому ж на Русі було побудовано та забезпечено книгами близько 10 000 церков, у тому числі близько 300 – 500 церков у монастирях [4].

Держава прагнула до здійснення власної політики щодо бібліотек ще за часів Київської Русі, коли київський князь Ярослав Мудрий у 1037 р. створив першу державну книгозбірню при Софійському соборі. Переписування та переклад іноземних книг були визнані Ярославом Мудрим як важлива державна справа [1;

4; 12, т. 1].

У ХІ – ХІІ ст. бібліотеки при церквах і соборах відкривалися у Чернігові, Полоцьку, Володимирі, Ростові та інших давньоруських містах. У ХІІ ст.

з’являється велика бібліотека при Видубицькому монастирі. Досить великі книжкові зібрання мали чернігівські монастирі – Троїцький Іллінський та Єлецький Успенський. До середини ХІІІ ст. бібліотека, як соціальний інститут, перестає бути архівом та стає самостійним закладом, що виконує певні, тільки йому властиві функції (збереження документів, копіювання (переписування) документів, обслуговування користувачів).

За часів пізнього середньовіччя бібліотека перестає виконувати функцію скрипторію (у зв’язку з появою друкарства), продовжуючи виконувати функцію формування та збереження фондів. У цей період збільшується кількість загальнодоступних бібліотек та з’являються університетські бібліотеки. У ХVІ – ХVІІ ст. бібліотеки створювалися при церковних братствах. Так, 5 тис. томів зберігалося в бібліотеках колегіумів у Львові, Луцьку, Кам’янці, Острозі, Перемишлі. За інструкцією власні бібліотеки мусили мати викладачі колегіуму [11, т. 3].

У XVII ст. з’являються перші «закладівські» бібліотеки, які повинні були обслуговувати державний апарат централізованої держави, що зміцнювалася, та служби цього апарату – прикази» посольський, «царські (аптекарський, пушкарський), створені у XVI – XVII ст. Необхідно зазначити, що бібліотеки приказів були невеликі за обсягом фондів [4].

В епоху Просвітництва встановлюються більш тісні відносини між бібліотекою і державою. Держава починає брати на себе обов’язки щодо фінансової підтримки бібліотек (переважно наукових). У цей період існували такі види загальнодоступних бібліотек, як міські, губернські, повітові, та починають формуватися нові – наукові та академічні бібліотеки, що є результатом продуманої політики держави в галузі науки, освіти та культури.

Державні реформи Петра І у сфері політики, економіки та культури, які були проведені в Росії у першій чверті XVIII ст., мали суттєвий вплив і на розвиток бібліотек в Україні. Наука, освіта та друкарство стали одними з визначальних факторів розвитку суспільства та держави, а бібліотеки – тим соціальним інститутом, який бере участь у процесі реалізації наукової, освітньої та культурної політики держави.

Загалом же, під впливом ідей Просвітництва, з останньої чверті XVIII ст.

ставлення до бібліотек починає змінюватися. З’являються багаті колекціонери та бібліофіли, які на ґрунті старих, але занепалих зібрань створюють нові колекції.

Бібліотека поступово стає закладом, який визначає характер освітньої, наукової та культурної політики держави. Водночас царський уряд, намагаючись задушити паростки «вільнодумства» посилює нагляд за фондами бібліотек. Зокрема, уряд вимагав найсуворішої перевірки та «очищення» бібліотечних фондів від неугодних книг та періодичних видань [1].

У XIX ст. – на початку XX ст. суттєвий вплив на становлення та розвиток бібліотечної справи мали соціально-економічні та політичні процеси, які відбувалися в цей час на території України. Функціонування бібліотек, їх типи і види, фінансування значною мірою пояснювалися раціональними потребами держави, коли бібліотека стала необхідним підґрунтям розвитку діяльності міністерств та відомств, урядових комітетів, органів місцевого самоврядування, судово-адміністративних та воєнізованих установ тощо. Оскільки Україна не мала самостійного державного статусу, а її територія входила до складу як Російської імперії, так і Австро-Угорщини, не було бібліотек при вищих органах влади, а існували бібліотеки губернські та намісницькі, окружних та повітових управлінь, місцевих органів влади [18, с. 3]. Бібліотеки цього типу створювалися за кошти установи або відомства, не мали публічного доступу (або цей доступ значно обмежувався) і були, як правило, платними.

У цей період за призначенням склалися три типи бібліотек: спеціальні, публічні та наукові. Стосовно наукових бібліотек необхідно відзначити, що в цей час поширюється їх спеціалізація за галузями знань та визначається профіль комплектування. Загальнодоступні бібліотеки були націлені, насамперед, на виконання функції обслуговування користувачів і зорієнтовані на широкі верстви населення без яких-небудь обмежень. Рух за створення загальнодоступних бібліотек був обумовлений, насамперед, розвитком місцевого самоврядування та виникненням відносин між інститутом місцевої влади й бібліотекою. Рівень впливу місцевих народних бібліотек на суспільство залежав як від ступеня впливу органів місцевого самоврядування на суспільство в цілому, так і від характеру ставлення держави до цих бібліотек. Зокрема, у Російській імперії у другій половині XIX ст. відповідальність за розвиток земських бібліотек брали на себе місцеві органи самоврядування, земства. Але при цьому, на відміну від країн Європи, розвиток бібліотек цього виду та їх вплив на суспільство істотно стримувалися державою, яка контролювала через поліцію та інші органи нагляду процес комплектування фондів бібліотек – існували списки книг, які рекомендуються для придбання. Ці списки мали насамперед цензурнообмежувальний характер.

У 1833 р. Микола І видає указ про щорічний перегляд каталогів публічних бібліотек з метою вилучення заборонених книг. У зв’язку з цим публічні бібліотеки передаються із відання Міністерства внутрішніх справ у Міністерство народної освіти, яке відало цензурними комітетами. Україна була поділена на навчальні округи. Попечитель округу відав системою освіти і зобов’язаний був доглядати за всіма бібліотеками, які функціонували в системі вищої та народної освіти, за публічними, шкільними й народними бібліотеками. Право дозволу та нагляду за публічними бібліотеками губернського, повітового та сільського рівнів здійснював особисто губернатор.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Нагляд за публічними бібліотеками посилюється у 1865 р. у зв’язку з виданням нового закону про друк. Зокрема, ст. 175 вводила так званий «дозвільний порядок», який вимагав подачу прохання на ім’я міністра внутрішніх справ або губернатора у зв’язку з відкриттям публічних та громадських бібліотек [4].

З 1867 р. нагляд за бібліотеками стало здійснювати Міністерство внутрішніх справ у відання якого із Міністерства освіти перейшли органи цензури. У 1884 р.

уряд видав «Тимчасові правила» про нагляд за публічними бібліотеками, які передбачали призначення відповідальної особи за діяльність бібліотеки. Без такого призначення бібліотеки не могли працювати. Міністр внутрішніх справ мав право тимчасово закривати бібліотеки. Дещо пізніше таке право отримали й губернатори, які закривали бібліотеки під час робітничих страйків та селянських бунтів. Того ж року Міністерством внутрішніх справ стали видаватися «Алфавітні списки творів друку, які не повинні бути допущені... у публічних бібліотеках та громадських читальнях».

У 1888 р. уряд розпорядився допускати в народні бібліотеки тільки книги, схвалені вченим комітетом Міністерства народної освіти, обов’язком якого був перегляд каталогів народних бібліотек та читалень. У 1890 р. були видані «Правила про безкоштовні народні читальні та порядок нагляду за ними», які передбачали додатковий нагляд з боку чиновників та духовного відомства за діяльністю публічних бібліотек та їх фондом. Міністерство народної освіти почало видавати каталоги книг, дозволених для народних читалень [18, с. 4].

У другій половині XIX ст. – на початку ХХ ст. бібліотечна справа в Україні інтенсивно розвивається. У суспільстві виникає потреба в підвищенні освітнього рівня населення. У зв’язку з цим, поряд з науковими бібліотеками, бібліотеками освітніх закладів, інтенсивніше стали розвиватися загальнодоступні бібліотеки.

Підвищується значення спеціалізації бібліотек та їх співробітництва. Водночас відбулося формування професійної бібліотечної освіти, особливістю якої було те, що бібліотекознавство та бібліотечну справу у вищих школах викладали в межах іншого фаху, спеціалізації [10].

У цей період підвищується значення суспільної ініціативи в процесі розбудови бібліотечної справи. Зокрема, з ініціативи місцевої інтелігенції були засновані публічні бібліотеки в Одесі (1829 р.), Києві (1866 р.) та Харкові (1886 р.). У 1860 – 70-ті pp. виникли перші народні бібліотеки на Херсонщині та Харківщині. Свої бібліотеки мали наукові товариства, архівні комісії, Київська духовна академія та духовні семінарії, музеї.

Скасування заборон на український друк після революції 1905 – 1907 рр.

відкрило шлях до створення книгозбірень при «Громадах» та «Просвітах».

Однією з перших заснувала власну бібліотеку київська «Просвіта». Активно діяли «Просвіти» також у Львові, Одесі, Рівному, Миколаєві, на території Східної Галичини, Наддніпрянщини та Західної Волині. Свої бібліотеки мали українські клуби, Українське наукове товариство у Києві [9; 12].

У цей період публічні бібліотеки створювалися переважно земськими та міськими управами, які виділяли на їх утримання певні субсидії. Управління бібліотекою поручалося раді або комітетові, які, як правило, обиралися на загальних зборах членів бібліотеки. Ради, відповідно з офіційними розпорядженнями, організовували комплектування бібліотек і обслуговування читачів, вирішували господарські та фінансові питання. У всіх сферах своєї діяльності вони були підзвітні земським та міським органам самоврядування.

Суттєвий вплив на бібліотечну справу здійснила Жовтнева революція 1917 р., у результаті якої розпочалася революційна перебудова народної освіти та культурно-просвітницької роботи в країні. У 1917 – 1920 рр. були сформовані засади принципово іншого підходу до організації бібліотечної справи, який був охарактеризований як «соціалістичне бібліотечне будівництво». З цього часу бібліотеки стають одним із найбільш заідеологізованих соціальних інститутів.

Директиви, рішення з’їздів комуністичної партії, спеціальні постанови ВКП(б) і ЦК КПРС та радянського уряду щодо бібліотечної справи періоду радянської влади містять теоретичні та практичні вказівки, які регулюють їх діяльність. Зокрема, головними принципами організації бібліотечної справи визначалися: партійність; народність, масовість та загальнодоступність бібліотек;

усіляка турбота про читачів, створення максимуму зручностей для користування багатствами бібліотек; розвиток громадських засад, ініціативи та самодіяльності населення у бібліотечній справі; єдина планомірна організація бібліотечної справи в країні та державне керівництво нею [2, ч. 1, с. 40].

На території радянської держави була створена широка мережа бібліотек. У країні була розроблена ретельно продумана та добре вибудована концепція розвитку бібліотек, яка багато в чому була скопійована з американської моделі і зводилася до того, що свою бібліотеку повинен мати кожний населений пункт – не тільки великі й малі міста, але й віддалені села [5, с. 109].

У період недовготривалої української державності 1917 – 1921 рр. були здійснені спроби запровадження незалежної державної політики у сфері бібліотечної справи, що виявлялося у виділенні значних державних асигнувань на розвиток бібліотек, створенні спеціальних органів управління, підготовці законопроектів про обов’язковий примірник та Національну бібліотеку України, заснуванні державної системи підготовки бібліотечних працівників [14, с. 23].



Pages:   || 2 | 3 |
 
Похожие работы:

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Методичні Матеріали щодо забезпечення саМостійної роботи студентів здисципліни “звичаєве право” (длямагістрів) Київ ДП «Видавничий дім «Персонал» Підготовлено професором кафедри історії та теорії держави і права В. М. Івановим Затверджено на засіданні кафедри історії та теорії держави і права (протокол № 7 від 04.02.08) Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом івановв.М. Методичні матеріали щодо забезпечення самостійної...»

«Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2012, №1006 ПРОБЛЕМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ УДК 94(477-074) «1941/1943» :069(477.54) «1943/1953» І. Є. Склокіна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ ПРО НАЦИСТСЬКУ ОКУПАЦІЮ В РАДЯНСЬКИХ МУЗЕЯХ (приклад Харківського державного історичного музею, 1943-1953 рр.) Стаття присвячена особливостям представлення періоду нацистської окупації у радянських музеях в роки сталінізму (1943-1953 рр.). На...»

«ФИЛОСОФСКИЕ ПРОБЛЕМЫ КУЛЬТУРЫ УДК 1(091) І.М. Ломачинська, канд. філос. наук, доцент Київський національний університет імені Тараса Шевченка вул. Володимирська, 64, м. Київ, 01033 ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН РЕЛІГІЙНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ Аналізується ідеологічне підґрунтя взаємовідносин релігійного та політичного лідерства в історії розвитку християнської церкви, досліджується специфіка сакрального та світського компонентів у владних відносинах. В...»

«Моїм батькам: матері Марії Аксентіївні, батькові Віктору Івановичу, який загинув на фронті, та вітчиму Федору Володимировичу Автор В.В. СТЕЦКЕВИЧ ВОЄННО-МОБІЛІЗАЦІЙНА КАМПАНІЯ В УКРАЇНІ У ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ (червень 1941 р. липень 1942 р.): ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ Монографія Кривий Ріг Видавничий центр КТУ ББК 63.3(2)722 УДК 9(с)27 С-79 Рецензенти: О.Є. Лисенко, д-р іст. наук, проф. зав. відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії НАН України (м. Київ); О.В....»

«А.В. Грубінко ІСТОРIЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБIЖНИХ КРАЇН Навчальний посібник ТЕРНОПІЛЬ НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН УДК 930.85(075.8) ББК 67.3 я73 Г 90 Рекомендовано до друку Вченою радою Тернопільського національного економічного університету (протокол № 5 від 02.07.2010 р.) Рецензенти: Бисага Ю.М. — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, завідувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету; Мартинов А.Ю. — доктор...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА ДМИТРАСЕВИЧ Назар Орестович УДК 342.5+341(477) ”1917/1922” ВНУТРІШНІЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТИ ЛЕГІТИМАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ В 1917 – 1922 РР. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київ – 2011 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Київського університету права...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОСОФІЯ (ХІХ–ХХ століття) АНТОЛОГІЯ У ДВОХ ЧАСТИНАХ Частина 2 Суми Сумський державний університет УДК 1(091) (477) ББК 87.3 (4 Укр) У 45 Рецензенти: В. М. Вандишев – доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії Сумського державного університету; С. Л. Йосипенко – доктор філософських наук, завідувач відділу історії філософії України Інституту філософії імені...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. директор Польовик Юрiй Васильович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 29.04.2014 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні відомості 1. Повне найменування емітента публiчне акцiонерне товариство Конотопагропостач 2....»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА БАДЬОРА Сергій Миколайович УДК 376.58(477.8)(091):343.811 ПРОБЛЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИХОВАНЦІВ РЕЖИМНИХ УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ (ІІ ПОЛОВИНА ХХ ст.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ – 2009 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені...»

«РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ. АНОТАЦІЇ БОГДАШИНА О.М. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ, МЕТОДИКИ, ІСТОРІЇ: НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК. 3 Е ВИД., ДОП. ТА ПЕРЕРОБЛ. ХАРКІВ: ВИДАВНИЦТВО САГА, 2008. 214 С. Досягнення української історичної науки у царині вивчення минувшини українського народу та української держави достатньо широко представлені у монографіях, наукових часописах, збірках тощо. Усталені уявлення про перебіг історичних подій української історії оприлюднені на сторінках численних...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»