WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 6 |

«НАРИСИ З ІСТОРІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (До 165-річчя музейної справи в регіоні, нова редакція) З глибокої давнини людина мала прагнення до колекціонування, ...»

-- [ Страница 1 ] --

НАРИСИ З ІСТОРІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ

ОБЛАСТІ

(До 165-річчя музейної справи в регіоні, нова редакція)

З глибокої давнини людина мала прагнення до колекціонування,

оточення себе витворами мистецтва, природними рідкостями тощо. З часів

античності відомі світу так звані "мусейони", "пенакотеки", “гліптотеки”, де

накопичувалось все, що мало відношення до розвитку наукових знань,

пізнання оточуючого світу, духовного збагачення людини, де збирались вчені, художники, скульптори, представники різних ремесел, де відбувалось їхнє спілкування й обмін думками, породжуючи нове знання й креативне мислення, розвиваючи навички, естетичні смаки та етичні норми [82, с. 364, 367, 430].

В наступні століття прагнення до колекціонування різноманітних дорогоцінних реліквій, старовинних речей, творів мистецтва, книг набувало ще більшого значення й поширення. Місцями накопичення старожитностей стають церкви, монастирі, палаці правителів та вельмож, а з часом музеї. Не є винятком у цьому відношенні церкви та монастирі часів запорізького козацтва, що були розташовані в нашому краї. Як зазначав Д.І. Яворницький [98], ще до кінця ХІХ ст. в Покровській та інших церквах на Нікопольщині зберігались цінні церковні та козацькі реліквії (ікони, релігійні книги, козацькі клейноди, портрети відомих діячів козацької доби тощо) [36, c. 72].

Скарбницею "козацького та церковного добра" був і Самарський ПустельноМиколаївський монастир [79, с. 8, 90].

Перші музеї, які виникли в межах України на початку ХІХ ст. в Миколаєві, Феодосії, Харкові, Одесі, Керчі, складалися переважно з археологічних античних реліквій [78]. І це не дивно, адже саме вишукані плоди античної цивілізації являють собою одну із ступенів прогресу світового мистецтва. Появі цих музеїв сприяло декілька чинників, а саме:

розгортання широких археологічних розкопок античних пам'яток Причорномор'я та Криму П.А. Дюбрюксом, І.А. Стемпковським, І.П.

Бларамбергом; формування приватних колекцій нумізматики, творів мистецтва, археологічних знахідок; певна підтримка цієї справи представниками місцевої влади і особливо громадськості [78, с. 239-240]. В подальшому функціонуванні музеїв велику роль відіграла діяльність Одеського товариства історії та старожитностей [6, c. 8-10].

Саме у першій половині ХІХ ст. вітчизняна громадська і наукова думка, яка вперше звернулась до проблем народності, починає своє знайомство з історією провінційного світу. Від пошуку «місцевого колориту», захоплення строкатістю й різноманіттям місцевого історичного життя до вписування, визначення місця місцевої історії в контексті загальноросійської, - такі тенденції намітились в цей час в історичній науці, вони мали свій вплив на розвиток історичних досліджень на місцях [7, с. 49].

Подібні фактори вплинули й на зацікавлення місцевою історією, етнографією та появу музею в нашому краї. Колекціонуванням грецьких, єгипетських античних статуй, зразків ритуального та побутового посуду, монет, пам'яток місцевої старовини захоплювались як дворяни, так і представники інших верств населення Катеринославщини. Цікаві і різноманітні старожитності мав у своїй колекції Андрій Якович Фабр, який протягом 1847-1857 рр. обіймав посаду Катеринославського губернатора.

Будучи членом-засновником Одеського товариства історії та старожитностей, він збирав, вивчав і пропагував історичні пам'ятки, започаткував археологічні дослідження в межах Катеринославської губернії.

Його зібрання, судячи з відомих нам джерел, складалося з античних пам'яток Причорномор'я, Греції, Єгипту, місцевих старожитностей, природних колекцій. В свій час, мешкаючи в Одесі в 1833 р., Фабр відкрив тут дендрологічний музей, зібравши багато зразків дерев та кущів, характерних для рослинного світу Криму, Молдавії та Правобережної України [54]. У 1844 р. передав до Одеського міського музею старожитностей "стародавнього єгипетського ібіса" із своєї колекції [78, с. 246], опікувався кам‘яними статуями південних степів.

Чимало аматорів історії й знавців старовини було серед освітян. Займався, зокрема, колекціонуванням директор училищ Катеринославської губернії, одночасно директор чоловічої класичної гімназії, Яків Дмитрович Грахов.

Фахівець з хімії, мінералогії, дослідник місцевого краю, з 1854 р. – член Імператорського російського географічного товариства (ІРГТ), він протягом 1846-1855 рр. надрукував багато різних статей з краєзнавчої тематики в "Екатеринославских губернских ведомостях" [2], упорядкував для ІРГТ статистико-географічний опис Катеринославської губернії, у 1849-1854 рр.

проводив метеорологічні спостереження в краї, разом з І.С. Веребрюсовим написав нарис "Историко-статистический обзор Екатеринославской гимназии и училищ за 1793 - 1836 гг." [49, с. 99]. Предметами його збирання були книги, монети, мінерали тощо. Відомо, що в 1852 р. він пожертвував для гімназії книг та монет на загальну суму 250 крб. [49, С.176].

Саме Я.Д. Грахов, при підтримці і сприянні губернатора А.Я. Фабра, став ініціатором створення в Катеринославі першого, так званого Громадського музею Катеринославської губернії. На жаль, відомостей про цей музей дуже мало. Окремі згадки про нього зустрічаються в статтях і спогадах про А.Я.

Фабра, в працях з історії Катеринослава, в приватному листуванні тощо [51, с. 79; 37, с. 31].

Перша інформація про заснування музею була вміщена в газеті "Екатеринославские губернские ведомости", № 12, від 19 березня (за ст.ст.) 1849 р., де повідомлялось, що метою улаштування музею є те, щоб мати сховище різних рідкостей, цінних в історичному та археологічному відношенні, які переважно являють собою природні та штучні витвори Катеринославської губернії, і щоб кожна допитлива людина могла оглянути ці предмети. Засновники музею запрошували всіх "ревнителей благого просвещения" взяти участь у його створенні пожертвуванням древніх монет, медалей, історичних реліквій, супроводжуючи їх коротким описом [17].

Музей передбачалося розмістити у приміщенні Дворянських зборів, тобто в Потьомкінському палаці, де протягом першого свого десятиліття він і знаходився [21]. Завідував музеєм його засновник – Я.Д. Грахов. В наступні роки, за традицією, музеєм повинен був опікуватись саме директор класичної гімназії.

Сучасники, зокрема етнограф і археолог А.В. Терещенко, який відвідав Катеринослав 1852 р., давали високу оцінку музею і його зібранню, зазначаючи, що предмети в ньому були підібрані вельми рідкісні [87, с. 9-10;

25, с. 12].

Хоч точного опису колекції музею не існує, із статей 1852 р. [17-20] та звіту Я.Д. Грахова 1858 р. вимальовується наступний склад цього першого музейного зібрання: нумізматичні речі (татарські, російські та західноєвропейські монети), єгипетські та керченські пам'ятки, старовинний одяг, деякі археологічні знахідки з курганів Катеринославської губернії, колекції гірничих порід та палеонтологічних реліквій, пожертвувані А.Я.

Фабром та Я.Д. Граховим [92; 74].

Серед археологічних речей Громадського музею вирізнялась колекція матеріалів, що надійшла від місцевого дворянина Андрія Михайловича Миклашевського, відомого активною громадською діяльністю (предводитель дворянства, дійсний член Товариства сільського господарства Південної Росії), який на своїх землях проводив археологічні розкопки курганів. Він передав до музею зразки давньої кераміки, 8 одиниць одягу, прикрашеного золотими нашивками, скіфські залізні вудила тощо [18].

Щодо формування єгипетської колекції музею (мумія жінки з дитиною, статуетки богів, ритуальні амулети, намисто, посуд) існують відомості нібито ці памятки були привезені Фабром з Єгипту [33, арк. 71-74]. Однак Грахов повідомляв, що єгипетські старожитності у кількості 106 одиниць були придбані для музею за 80 карбованців, не зазначаючи у кого саме [20]. Фабр, судячи з відомих нам архівних джерел, ніколи у Єгипті не був, але, як вже зазначалось, окремі єгипетські старожитності мав у своєму зібранні. Тому ймовірно припустити, що саме від нього, а, можливо, від якогось інкогніто, при безпосередньому сприянні Фабра, музей збагатився старожитностями Стародавнього Єгипту [5, с. 191-196], які й сьогодні зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї, складаючи його "золотий фонд".

Особисто А.Я. Фабру належить ініціатива щодо збирання й охорони “кам'яних баб” – унікальних пам'яток давніх культур, свідків далекого минулого даного регіону [54; 38]. В своїй праці “О пам’ятниках некоторых народов варварских, издревле обитавших в нынешнем Новороссийском крае»


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


[90] він приділив значну увагу дослідженню кам‘яної пластики півдня та помістив ряд малюнків кам‘яних статуй. Відомі факти про те, що Фабру доповідали про знайдені кам‘яні статуї й зверталися з проханням попіклуватися про їх охорону й збереження [5, с. 189-191].

Керченські пам’ятки – зразки античної грецької цивілізації, ймовірно, потрапили в музей в 1856 р. під час Кримської війни, коли в Катеринослав були евакуйовані експонати одного з найстаріших музеїв півдня країни – Керченського археологічного музею [4]. Кілька тюків з античними предметами перевезли в Катеринослав і розмістили в спеціальному приміщенні, де їх повинен був прийняти й упорядкувати відомий нумізмат, археолог П.С. Савельєв, який тоді перебував у Катеринославі у своїх наукових справах. На той час в Керченському музеї зберігались археологічні матеріали із зібрання П.А. Дюбрюкса, з розкопок кургану Куль-Оба, різні античні пам'ятки, придбані у мешканців Феодосії та інших міст Криму за кошти, виділені місцевою владою [3]. Значна частина цих речей, здебільшого дрібних, була запакована і евакуйована з Керчі. Інші експонати музею, які вивезти було неможливо з-за їх габаритів (мармурові леви, надмогильні плити, статуї тощо), окупанти знищили або пограбували. Але й з евакуйованими в Катеринослав музейними предметами сталося нещастя.

Квартал міста, де вони зберігалися, протягом 20 хвилин охопила пожежа.

Вдалося врятувати лише решту речей, які й залишились в місцевому музеї, розташованому в ті дні в приміщенні класичної гімназії, тому що Потьомкінський палац був перетворений на шпиталь для поранених [49, с.

175].

Заснований як громадський, музей в Катеринославі існував виключно на пожертви мешканців міста. Протягом 1849-1858 рр. на обладнання вітрин, придбання старовини було зібрано 270 крб., а фактично витрачено 283 крб.

(13 крб. пожертвував особисто директор музею) [92]. Місцева влада не брала ніякої участі у фінансуванні музею, хоч і потрібно було на його утримання не так вже й багато коштів. Зокрема, Грахов вважав, що вистачило б 600 крб. на рік асигнувань з казни, з яких 150 крб. складала б заробітна плата постійному консерватору-зберігачу й упоряднику музею. Оскільки влада коштів не виділяла, Грахов запропонував передати музей міській класичній чоловічій гімназії. Його пропозиція й була з часом здійснена, бо до початку ХХ ст.

музей зберігався саме в гімназії, де також існували нумізматичний і природно-історичний кабінети з цінними колекціями монет, медалей (біля 600 одиниць), археологічних речей, мінералогічних, зоологічних матеріалів та гербаріїв [49, с. 176]. Подібні кабінети-музеї в другій половині ХІХ - ХХ ст. функціонували також в інших освітніх закладах губернії, але здебільшого в них містилися природні колекції. Наочним засобам навчання надавалось велике значення. Про це свідчить і той факт, що в багатьох губерніях створювались так звані педагогічні музеї, в яких експонувалися різноманітні наочні посібники, приладдя, колекції природних матеріалів та історичних джерел, картографічні та ілюстративні матеріали, необхідні в педагогічній та просвітницькій діяльності. У Катеринославській губернії питання про створення такого музею ставилося у 1880-і та на початку 1900-х рр.

Прикладом для педагогічної громадськості губернії вважався музей Пестолоцці в Цюріху, створений народними вчителями Швейцарії [86]. Але відсутність приміщення, коштів, а головне організаційного центру, не дало можливості створити губернський земський педагогічний музей.

Деякі рідкісні археологічні, історичні та природні матеріали зберігались також в місцевих урядових та земських установах, накопичувались в приватних колекціях мешканців краю.

Наступним етапом в історії музейної справи в регіоні було створення і відкриття в губернському центрі першого приватного музею, який належав почесному громадянину Катеринослава Олександру Миколайовичу Полю (1832-1890 рр.

) [80]. На відзначення у 1887 р. 100-річного ювілею від дня заснування міста Катеринослава місцева влада запропонувала відомому громадському діячу, підприємцю, знавцю історії і колекціонеру, виставити для загального огляду його зібрання старожитностей, що складалося на той час майже з 5000 одиниць різноманітних предметів [44]. Зацікавлений у популяризації історичних знань, збиранні і зберіганні пам'яток місцевого минулого, у розповсюдженні освіти і культури в регіоні, О.М. Поль погодився на цю пропозицію і розгорнув свою колекцію у чотирьох кімнатах міської управи в центрі Катеринослава. Протягом всього свого життя Поль збирав і вивчав археологічні пам'ятки, проводячи розкопки курганів, поховань, поселень на території Криворіжжя, в різних містах на Катеринославщині та у навколишніх губерніях [97]. В його зібранні було більше 500 предметів кам'яної доби (знаряддя праці, зброя, посуд, культові речі, прикраси, кістки тварин); біля 100 пам'яток доби бронзи, серед яких Наталіївська антропоморфна стела ІII тис. до н.е.; майже 700 одиниць античних старожитностей з Ольвії, Пантикапеї, Херсонеса та інших грецьких міст-колоній Північного Причорномор'я: вишукані статуетки античних богів та грецької знаті, зразки керамічного і скляного посуду, золоті прикраси (обручки, персні, сережки з зображенням богині Ніки, купідонів, виноградної лози, оздоблені емаллю та камінням; підвіски, нашивки до одягу, гудзики, медальйони та намисто), прикраси з бурштину, яшми, сердоліку, коралів тощо. Перлиною полівської колекції були скіфські речі (до 400 од.), добуті в курганах сіл Обухівка, Звонецьке, Любомирівка, Наталіївка Катеринославського та Верхньодніпровського повітів, придбані у археологів під час розкопок І.Є. Забєліним царського Чортомлицького кургану на Нікопольщині в 1860-ті рр. Серед скіфських реліквій було чимало золотих, срібних та електрових прикрас. Доба Київської Русі була представлена в зібранні Поля численними срібними речами, зброєю, бронзовими хрестами, різними побутовими предметами, 4 половецькими кам'яними бабами.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |   ...   | 6 |
Похожие работы:

«О. Демків. Девіантогенність міського простору: історична вкоріненість та рецепти подолання // Соціологія міста: навчальний посібник / [Л. В. Малес, В. В. Середа, М. О. Соболевська, Ю. Г. Сорока, О. Б. Демків та ін.]; за заг. ред. О. К. Міхеєвої. – Донецьк: вид-во «Ноулідж», 2010. – 464 с. (+ ілюстрації). – С. 227 – 260 О. Б. Демків к.соц.н., доцент кафедра історії і теорії соціології Львівський національний університет імені Івана Франка План лекції 1. Генеза соціологічного дискурсу щодо...»

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРИГУБ Олександр Петрович УДК 94(477) «1920-1939»:281.96 РОСІЙСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ У 20 – 30-х рр. ХХ ст.: ІНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗКОЛ ТА МІЖКОНФЕСІЙНІ ВІДНОСИНИ 07.00.01 – історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Донецьк – 2010 Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий...»

«ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДІАЛОГ» Тренінги з європейської інтеграції та впровадження європейських проектів посібник. РУМОАСіА вродження ВАТОКЕСО ЗМІСТ стор. Підготовка та проведення тренінгу Ярина Боренько.З Тренінги з основ знань про європейську інтеграцію для дорослих Ярина Боренько, Христина Чушак.7 I. ІСТОРІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ II. ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ III. РОЗШИРЕННЯ ЄС / КОПЕНГАГЕНСЬКІ КРИТЕРІЇ IV. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР ПРОЕКТУ V. П'ЯТЬ ПРИКЛАДІВ...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗАТВЕРДЖУЮ Ректор С.В. Іванов (підпис) «_» _ 2014 р. С.І. БЕРЕГОВИЙ УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТА СВІТОВОМУ ВИМІРІ Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам. Підпис автора_ “” 2014 р. Реєстраційний номер електронного навчальнометодичного посібника у НМВ 39.04 – 02.07.20 Київ НУХТ 20 УДК 008 (477) Рецензент: О.Є. Пилипенко, д-р...»

«based on a positive model of the university. – National Bureau of Economic Research, 2012. – Working Paper 18626. – 45 р. – [Електронний ресурс] / Available at NBER – Режим доступу: http://www.nber.org/papers/w18626. 7. Lerner Josh, Schoar Antoinette, and Wang Jialan. Secrets of the Academy: The Drivers of University Endowment Success // Journal of Economic Perspectives. – 2008. – V.22, N3. – P.207–222. 8. Чаплигіна О.В., Шиян А.А., Горобчук Т.Т., Грабовецький Б.Є. Розвиток орендних відносин...»

«ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА Очеретянко Світлана Іванівна УДК –[37.035.6 (=11)]: (477) “1920/1930” НІМЕЦЬКА НАЦІОНАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ (20-30-ті роки ХХ ст.) 07.00.01 – історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Харків 2003 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у відділі національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Захист відбудеться “13” червня 2003 р. о 15.00 годині на...»

«Національна академія наук України Інститут історії України Литовська Метрика в коМпЛексі пізньосередньовічних джереЛ з історії України: пробЛеМи вивчення та пУбЛікації МатерІали крУглого столУ 21 березня 2012 р. київ київ Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту історії України НАН України Протокол № 7 від 26 червня 2012 р. редколегія збірника Г. Боряк. (відповідальний редактор) А. Блануца, Д. Ващук, І. Ворончук, Л. Жеребцова (відповідальний секретар), П. Кулаковський. Литовська Метрика в...»

«17. Ігнатуша О. М. Інституційний розкол православної церкви в Україні: ґенеза і характер (ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.) / О. М. Ігнатуша. – Запоріжжя : Поліграф, 2004. – 440 с.18. Катюшко В. Адвентизм на Хмельниччині / В. Катюшко // Релігія і Церква в Подільському регіоні: історія та сучасність. – Хмельницький : Вид-во Хмельн. ін-ту регіон. управління та права, 2002. – С. 155-158.19. Клибанов А. И. История религиозного сектантства в России (60-е годы ХІХ в. – 1917 г.) / А. И. Клибанов. – М. :...»

«Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК історичного факультету № Харків – 2005 УДК 930. ББК 6 Редакційна колегія: канд.іст.наук, доц. М.З. Бердута (відп. редактор) канд.іст.наук, доц. О.І. Тумаков (відп. секретар) докт.іст.наук,проф. С.Б. Сорочан канд.іст.наук, проф. С.І. Посохов канд.іст.наук, доц. В.М. Духопельніков канд.іст.наук, проф. С.М. Куделко канд.іст.наук, доц. В.І. Бутенко канд.іст.наук, доц. Л.Ю. Посохова ст....»

«ДВНЗ «ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ «ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ» ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ІННОВАЦІЙ КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ ТА ПОЛІТОЛОГІЇ Веред І.С., Кушнір Ю.В. СОЦІОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ Навчальний посібник Донецьк, 2013 УДК 316 Соціологія девіантної поведінки. Навчальний посібник / уклад. І. С. Веред та Ю. В. Кушнір. – Донецьк: КІЦ, 2013. – 192 с. Навчальний посібник підготовлено на основі узагальнення курсу з нормативної навчальної...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»