WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |

«О. Б. Демків та ін.]; за заг. ред. О. К. Міхеєвої. – Донецьк: вид-во «Ноулідж», 2010. – 464 с. (+ ілюстрації). – С. 227 – 260 О. Б. Демків к.соц.н., доцент кафедра історії і теорії ...»

-- [ Страница 1 ] --

О. Демків. Девіантогенність міського простору: історична вкоріненість та

рецепти подолання // Соціологія міста: навчальний посібник / [Л. В. Малес, В.

В. Середа, М. О. Соболевська, Ю. Г. Сорока, О. Б. Демків та ін.]; за заг. ред. О.

К. Міхеєвої. – Донецьк: вид-во «Ноулідж», 2010. – 464 с. (+ ілюстрації). – С.

227 – 260

О. Б. Демків

к.соц.н., доцент

кафедра історії і теорії соціології

Львівський національний університет імені Івана Франка

План лекції

1. Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенних аспектів організації міського простору

2. Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору

3. Лихий genius loci: його народження і вигнання „Звідки прийдуть варвари? Підіть через занедбані квартали великих міст і ви, навіть зараз, побачите як гуртуються їхні орди! Наша цивілізація породжує деструктивні сили. Не пустелі і лісові хащі, а міські нетрі… виховують варварів, які в сучасному світі можуть стати тим, чим у минулому були гуни і вандали” (Г. Джордж (Henry George), Прогрес і бідність, 1879)

1. ГЕНЕЗА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ ЩОДО ДЕВІАНТОГЕННИХ

АСПЕКТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ „Горе тому, хто зупиняється на будь-якому шляху грішних”, застерігав на початку ІІІ-го століття нашої ери услід за біблійним царем Давидом, один із батьків християнської церкви Тертулліан (Quintus Septimius Florens Tertullianus) у роботі „Про видовища” (De spectaculis, 197). Відповідно до вказаного імперативу, тема девіації аж до початку Нового часу і втрати церквою статусу головного регулятора соціальних відносин була маргінальною у публічному дискурсі, а вигнання, ізоляція та сегрегація були найбільш поширеними соціальними технологіями, спрямованими на врегулювання девіантної поведінки. Центральне для теологічного дискурсу уявлення про гріховність людської природи позиціювало проблематику відхильної поведінки у полі етично-виховного та містично-релігійного, а не управлінськоадміністративного та науково-дослідницького. Докорінні зміни у інтерпретації відхильної поведінки відбуваються коли із становленням капіталізму змінюється економічна основа і соціальна структура суспільств, релігійні інститути і відповідні смислові системи перестають бути безальтернативними „західних” суспільствах починається процес їхньої маргіналізації), (у поширюються ідеї природних прав та конституційної монархії (і, у більш радикальній формі, республіканізму), утверджується ідея керованих соціальних змін, соціальної інженерії та інституціоналізується ідея соціальної солідарності (на фоні загрози з боку „антисистемного” марксизму розвиваються інститути соціального захисту та благодійництва, покликані пом’якшити гострі соціальні суперечності капіталізму), гуманізується система кримінального покарання, починається довготривалий процес реформи права у ході якого поряд із репресивними впроваджуюються відновлювальні принципи.

Світський раціоналізм маргіналізує містично-духовну рамку сприйняття соціального із структуруючою опозицією добро/зло та чеснота/гріх і конструює раціоналістичну рамку розуміння і вдосконалення соціуму. Суттєвими рисами дискурсу з приводу відхильної поведінки, що з’являються, стають публічність (дослідження відхильної поведінки більше не інтерпретується як „негідне” та компрометуюче” дослідника і „непотрібне” суспільству), науковість (відбувається спеціалізація дослідження відхильної поведінки, формуються дисциплінарні предметні поля, наукові школи, методології, теорії та методи), експертизація (утверджуються раціонально-позитивістські смислові рамки сприйняття відхильної поведінки як об’єкту впливу соціальної політики, дослідження якої сприймається як прикладне). Напрацювання О. Конта (Auguste Comte) та Г. Спенсера (Herbert Spencer) у аналізі „соціального здоровя” та „соціальної хвороби” і, найбільшою мірою, роботи Е. Дюркгайма (mile Durkheim) „Норма і патологія” (Rgles relatives la distinction du normal et du pathologique, 1895) та „Самогубство” (Le Suicide, 1897) подолали неписане правило ігнорування проблематики відхильної поведінки у соціогуманітарному дискурсі середини XIX століття.

Вектором подальшої генези дослідження відхильної поведінки стало зміщення дослідницької уваги з ендогенних чинників, що визначають відхильну поведінку на її екзогенні чинники. Поява чи поширення таких політичних та соціокультурних явищ як лібералізація суспільної моралі, утвердження масового споживацького суспільства, сексуальна революція, рух проти дискримінації расових, етнічних та сексуальних меншин, феміністичний та пацифістський рухи, рух за соціальну відповідальність бізнесу, за нову екологічну політику і навіть такі масштабні світові політичні процеси як деколонізація сприяли і низці змін у соціогуманітраних дисциплінах.

Всі з названих явищ дали поштовх до ревізіонізму у різних наукових царинах, проблематизували явища, які раніше не сприймалися „суспільством” чи наукою як проблемні (наприклад, гендерну нерівність) і, врешті, поставили під сумнів розмежування між нормою та відхиленням. У межах соціології девіантної поведінки у останній третині ХХ століття дедалі більше починають переважати конструктивістський та структурний підходи. Девіантність розглядається у контексті соціального конструювання реальності, коли девіація розглядається як результат спів дії девіантна та агентів соціального контролю, а також у контексті таких соціальних структур як сім`я, локальна і субкультурна спільнота, клас і раса, організація та інститут. Схематизацію дискурсу щодо інтерпретації девіантогенних факторів дивися у таблиці 1.

–  –  –

Поряд із глибинними соціальними трансформаціями, пов’язаними із становленням індустріального суспільства та відповідними змінами суспільно-політичного і наукового дискурсу, прискорювалася сама соціальна динаміка. В авангарді цього процесу перебували міста – середовища, які унаочнюють, об’єктивують досягнення людини, її найвищі знання та політичні і технологічні інновації, а також середовища виникнення нових та поглиблення старих соціальних проблем, відповіддю на які все ще залишалася соціальна ексклюзія та позбавлення права легітимного перебування у просторі міста чи створення міських гетто.

Присутній у теологічному дискурсі образ гріховного міста знаходимо у зображенні деградації та загибелі Содому і Гоморри, гріховності і гордині давнього і майбутнього, передапокаліптичного, Вавилону та августинівському розмежуванні між Градом земним і Градом Божим (Aurelius Augustinus, De Civitate Dei, 427), зв'язок між якими слабне та антагонізм посилюється із втратою впливу церкви на політичну владу. Гротескне зображення міста як вмістилища гріха, метафоричного образу гедоністичної тілесності і матеріалізму, започатковане богословським дискурсом, було підхоплене дискурсом літературним (дивися, наприклад, зображення міста у творі Ф. Достоєвського „Злочин і кара”), політичним та науковим.

У соціології концептуалізації соціальних трансформацій (дивися, зокрема, аналіз переходу від механічної до органічної солідарності у Е. Дюркгайма та від спільноти до суспільства у Ф. Тьонніса (Ferdinand Tnnies), що неминуче супроводжувалися руйнуванням старих солідарностей і створенням нових та послабленням соціальних зв’язків і контролю у перехідний період обґрунтували наявні у суспільному дискурсі побоювання щодо девіантогенної природи міста як такого. Один із класиків соціологічної науки, Г. Зіммель (Georg Simmel), у праці „Великі міста і духовне життя” (Die Grostadt und das Geistesleben, 1903), наголошував на такій характеристиці соціального типу „міщанина” як „привілей недовіри”, маючи на увазі високий „поріг чутливості”, який захищає жителя міста від можливих небезпек динамічного та різноманітного міського соціуму і яке примушує жителя міста вдягати „оболонку байдужості” та уникати емоційного ангажування задля заощадження власних психічних ресурсів, що ускладнює ефективний неформальний моніторинг поведінки та створення солідарності між мешканцями міста. Прискорення урбанізації та зміна співвідношення сільського та міського населення вияскравили центральну проблему: великі потоки мігрантів, які залишали культурно гомогенні села, занурюючись у гетерогенне міське середовище, а саме у середовище занедбаних у сенсі соціальної інфраструктури індустріальних районів. Науковці побоювалися, що „нові міщани”, залишивши позаду нормативні обмеження традиційного середовища локальної сільської спільноти, стануть ізольованими та дезорієнтованими у масовому суспільстві, а відтак стануть некерованими та схильними до девіацій. Такі інтерпретації утверджували переконання у тому, що навіть у стабільні часи міське середовище продукуватиме вищий рівень відхильної поведінки ніж сільське.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Саме міський соціум був центральним об’єктом досліджень чиказької школи соціології – багатогранної та плідної наукової школи, у межах якої, зокрема, було започатковане застосування якісних методів у прикладних соціологічних дослідженнях, здійсненно концептуалізацію поняття «маргінальність» та опрацьовано методику соціального районування міського простору, розробку та верифікацію теорії соціальної дезорганізації. Соціальний контекст формування цієї наукової школи був надзвичайно сприятливим саме для вибору урбаністичної проблематики досліджень. Ще 1860 р.

Чикаго було містечком із населенням 10 тис. осіб. Пожежа 1871 р. знищила його, а вже 1910 р., головно завдяки напливу іммігрантів, населення Чикаго становило близько 2 млн. осіб. Тривало розширення та підвищення якості соціальної інфраструктури і комунального господарства міста, яке, втім, не встигало за темпами зростання кількості мешканців. Виникали певні соціальні проблеми:

високий рівень злочинності, безробіття, величезна кількість бездомних, погані житлові, санітарні умови та умови праці. До цього додавалися проблеми, пов’язані з труднощами взаємодії між мешканцями, які сповідували різні релігії, належали до різних расових та етнічних груп і нерідко приносили з собою у «Новий світ» всю складну історію міжрасових, міжетнічних чи міжрелігійних конфліктів. Такі процеси відбувалися на тлі активного становлення капіталістичних відносин, зародкового стану системи соціального захисту, жорсткої конкуренції між підприємницькими структурами та формування системи цінностей, орієнтованої на індивідуальний успіх. Дослідження просторового розподілу соціальних проблем у міському середовищі призводять до формування трьох взаємопов’язаних моделей просторової організації міста. Це: зональна, секторальна модель та модель множинних ядер.

Перша із цих моделей – зональна – пов’язана із діяльністю представників чиказької школи. Р.

Парк (Robert Ezra Park) та Е.Бьорджес (Ernest Watson Burgess) розробили теорію концентричних зон, вихідні положення якої полягають у тому, що місто є середовищем, подібним до тих, які можна знайти в природі і у їхніх межах важливими є ті ж самі сили, які впливають на екосистему. Коли місто формується і росте, люди та їхня активність концентруються у певних місцях – це процес концентрації. Поступово ці місця стають перенаселеними. Відтак відбувається відтік людей та їхніх активностей із центра міста, розсіювання (англ. – dispersion). Конкуренція за землю й нечисленні ресурси призводить до поділу міського простору на чіткі «екологічні» ніші, «природні зони».

Екологічний підхід, який сформувався у межах Першої чиказької школи соціології, не має анінайменшого відношення до звичного значення терміну «екологія». Інтерпретація екології чиказькою школою стосується в першу чергу міського середовища і артефактів (тобто речей, створених людьми або таких, яким люди надали сенсу) і пов’язана із концепцією «природних районів» міста. Дослідження «природних районів» за Е.Бьорджес (Ernest Watson Burgess) мало полягати у: визначені просторового образу району, його топографії, розміщення місцевої спільноти, фізичної організації не лише ландшафту, а й створених людиною структур (житла, робочих місць, місць відпочинку тощо); вивченні «культурного життя», тобто способу життя, звичаїв, стереотипів.

У межах екологічних зон люди поділяють подібні соціальні характеристики, оскільки є об’єктами тих самих «екологічних» впливів. Населення зон гомогенізується. З часом місто набуває форми низки концентричних кіл. У випадку Чикаго, який ілюструє універсальні для США закономірності організації міського простору, центральна зона є діловим центром міста (англ.

– business district), вона оточена другою зоною, зоною транзиту у якій зосереджені території промислового виробництва та житлові будинки з низьким рівнем житлових умов у яких проживають низькокваліфіковані представники робітничого класу (ця зона позначається терміном – city slums або евфемізмом – inner city). У третій зоні переважає приватна забудова. Тут проживають представники робітничого класу з вищим рівнем кваліфікації та прибутків. У четвертій зоні, де житлові умови є ще кращими переважають представники середнього класу. У п’ятій, зоні передмістя, мешкають люди, які щодня подорожують транспортом у центр міста до місця праці. Тут рівнем житлових умов та соціальний статус мешканців найвищі.

Секторальна модель організації міського простору була запропонована у 1939 році економістом Г. Гойтом (H. Hoyt). Згідно з нею, певні частини міста є більш привабливими для здійснення певних видів діяльності в силу екологічних та географічних чинників. У процесі поширення площі міста ці види діяльності так само поширюються. Поширення відбувається у формі віяла. Таким чином формуються сектори міста. Секторальна теорія не стільки суперечить теорії концентричних кіл, скільки збагачує її.

Третя модель територіальної організації міського простору запропонована у 1945 році географами К. Гаррісом (C. Harris) та Е. Ульманом (E. Ullman). Згідно з цією моделлю у місті в процесі розвитку формується більше ніж один центр. Так навколо вищих навчальних закладів, навчальних корпусів, студентських гуртожитків, адміністративних будівель формується ареал проживання мешканців міста зі специфічним рівнем освіти, сферами зайнятості, стилем життя.

Подібні ареали формуються навколо торгових центрів, об’єктів промислового виробництва, чи об’єктів рекреаційного характеру. Відбувається спеціалізація окремих частин міста. Усі три моделі можуть бути апліковані у дослідженні девіантогенних аспектів організації міського простору.

Наявність чи відсутність стійких паттернів розподілу показників злочинності та інших соціальних проблем, насиченість та характер соціальної інфраструктури і, врешті, символічний образ частин міста у сприйнятті мешканців дозволяють виявити присутність девіантогенних чинників у конкретних частинах міського простору.

ТЕОРЕТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ДЕВІАНТОГЕННИХ АСПЕКТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ 2.

МІСЬКОГО ПРОСТОРУ



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |
 
Похожие работы:

«на початку ХХ ст. Це був період, коли театр і драматургія переживали складний процес пошуків, модернізації. У складних історичних умовах Леся Українка створила такі художні цінності, які закономірно вивели український театр і драматургію початку ХХ ст. на новий, європейський шлях розвитку.1. Яценко М. Проблема свободи особистості в ранніх драматичних творах Лесі Укранки. // Радянське літературознавство, 1983. №3. – С.58. 2. Кулінська Л. У світі ідей та образів. Особливості поетики Лесі...»

«ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА 9 клас календарно-тематичне планування шкільного курсу видання друге, доповнене СМП “Астон” Тернопіль 2001 Основи правознавства. 9 клас. Календарно-тематичне планування шкільного курсу Тернопіль: Астон, 2001. – 52 с. Календарно-тематичне планування курсу “Основи правознавства” у 9 класі укладене на основі чинної програми для середньої загальноосвітньої школи (Основи правознавства. 9-й клас. Програма для середньої загальноосвітньої школи. К.: Перун, 1998) за редакцією...»

«ІНОЗЕМНА ФІЛОЛОГІЯ INOZEMNA PHILOLOGIA 2013. Вип. 125. С. 217–228 2013. Issue 125. P. 217– ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО УДК 821.162.1-92.09:141.72“19” НАЛКОВСЬКА ЧИ КАДЕН? ПОШУКИ ГЕНЕАЛОГІЇ МІЖВОЄННОЇ ЖІНОЧОЇ ПРОЗИ Йоанна Краєвська Познанський університет імені Адама Міцкевича, вул. Фредра, 10, Познань, Польща, 61-701; e-mail: jkrajewska@wp.pl Предмет наукового дослідження – аналіз жіночого дискурсу польської літератури періоду міжвоєнного двадцятиліття. На основі критичної рецепції феміністичного...»

«ХVІI Могилянські читання Регламент конференції Доповіді – 15 хв. (пленарне засідання – 20 хв.) Виступи в обговореннях – до 5 хв. Пленарне засідання 6 грудня, 1000–1300 Корпус № 25 (лекторій Заповідника) На конференції працюють секції: I. Історичні, історіографічні та джерелознавчі дослідження 6 грудня, 1400–1800 Корпус № 25 (лекторій Заповідника) 7 грудня, 1000–1400 ІІ. Археологічні дослідження 6 грудня, 1400–1800 Корпус № 19 (Українське товариство охорони пам’яток історії та культури) 7...»

«УДК 808.3 (091) 541. РОЗВИТОК КОНФІКСАЛЬНИХ ІМЕННИКІВ З КІНЦЕВИМ J(А) В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (СТРУКТУРИ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ) Храмова І.В. Серед афіксальних дериватів, що функціонують в сучасній українській мові, увагу привертають утворення з конфіксами під-.-j(a), над-.-j(a), перед-.-j(a), за-.-j(a), основним значенням яких є вказівка на простір. Конфіксальні структури, об’єднані постпозитивним елементом -j(a)(-ьjе, -ijе), протягом свого історичного існування зазнали фонетичних змін....»

«О. Яковина, канд. філол. наук, наук. співроб., Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ТРАДИЦІЯ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У статті розглядаються форми актуалізації української християнської традиції у творчості Тараса Шевченка. Вплив християнства на українську культуру постає у поета основою самоідентифікації народної свідомості. Ключові слова: національна екзистенція, релігійна традиція, особа і спільнота, семантика святості, метаісторичність культури. В статье рассматриваются...»

««ДОНЕЦЬКИЙ МЕМОРІАЛ» У 2007-2009 РОКАХ Опис діяльності громадської правозахисної організації «Донецький Меморіал» протягом 2007-2009 років, включаючи інформацію про джерела фінансування організації та структуру її витрат. «ДОНЕЦЬКИЙ МЕМОРІАЛ» У 2007-2009 РОКАХ Звіт про діяльність організації © «Донецький меморіал», “Донецький Меморіал” – громадська правозахисна історикопросвітницька організація. Виникла в Донецьку в 1989 році, перереєстрована у 1995 році, реєстраційне свідоцтво Серия А00 №...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2008. Вип. 44. Ч. 2. С. 37—46 Ser. Philol. 2008. Is. 44. Pt. 2. P. 37—46 УДК 821.161.2“19”-3Б.-І.Антонич.07:159.946.4 ПРОБЛЕМА СПРИЙНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ БОГДАНА-ІГОРЯ АНТОНИЧА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО РЕЦЕПТИВНОГО ДОСВІДУ ХХ СТОЛІТТЯ Олександр КИРИЛЬЧУК Рівненський державний гуманітарний університет, вул. С. Бандери, 12, Рівне, Україна 33028 У статті вперше досліджено творчість Б.-І.Антонича з позиції історії читацького сприйняття. Структура...»

«Інститут педагогіки АПН України ПОБІРЧЕНКО Наталія Семенівна УДК 371.302:371.04. ПЕДАГОГІЧНА Й НАУКОВО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАД У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО РУХУ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ (друга половина ХІХ початок ХХ століття) 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Київ 200 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України. Науковий консультант: доктор педагогічних наук,...»

«сергій сєряков (Харків, Україна) черговий КроК у спростуванні «чорної леґенди» про єзуїтів [Рец. на: Wkad jezuitw do nauki i kultury w Rzeczypospolitej Obojga Narodw i pod zaborami/pod red naukow I. Stasiewicz-Jasiukowej. — Krakw; Warszawa: WAM, 2004. — 756 s.] Кінець ХХ—початок ХХІ ст. характеризується помітним проґресом щодо вивчення різних аспектів історії «Товариства Ісуса» на теренах Речі посполитої. На зміну розрізненим статтям і монографіям маємо колективні наукові синтези, покликані...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»