WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНИХ ДИСКУРСІВ УДК 111.852 Ірина Бондаревська ЕСТЕТИКА ПРОТИ ЕСТЕТИКИ: МІРКУВАННЯ ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ ДИСЦИПЛІНИ Стаття присвячена проблемі історичності ...»

-- [ Страница 1 ] --

Серія: Філософія

МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНИХ

ДИСКУРСІВ

УДК 111.852

Ірина Бондаревська

ЕСТЕТИКА ПРОТИ ЕСТЕТИКИ: МІРКУВАННЯ ПРО МИНУЛЕ І

МАЙБУТНЄ ДИСЦИПЛІНИ

Стаття присвячена проблемі історичності естетики, яка постала внаслідок глибоких

перетворень у мистецтві і культурі протягом останніх десятиліть. Автор прагне

показати, що ця проблема є визначальною для існування естетики як дисципліни і пропонує розв’язувати її, застосовуючи системний підхід.

Одна зі статей Вольфганга Вельша має назву „Естетика за межами естетики”[1]. В ній автор констатує кризовий стан дисципліни і пропонує варіант порятунку за рахунок розширення предмету дослідження – перейти від дослідження мистецтва до дослідження почуттєвості у широкому сенсі. Подана пропозиція видається не достатньо продуктивною (і новою), тому є сенс сформулювати вихідну тезу по-іншому – естетика проти естетики. Таке формулювання теж виводить естетику у міждисциплінарну сферу досліджень, але не за рахунок розширення предмету, а завдяки перегляду статусу та існування самої дисципліни.

Стаття присвячена темі, яка все ще залишається маргінальною у теоретичних дослідженнях, але, як я маю на меті показати, має вирішальне значення для виходу із кризи, спричиненої насамперед карколомними змінами у мистецтві ХХ сторіччя. Мова йде про осмислення естетики як історичного явища, тобто як дисципліни, яка виникає у певний історичний період і яку, відповідно, слід розглядати як складову певної культури. Моя мета – привернути увагу до останнього аспекту, тобто розглянути естетику як складову певного типу культури; а також показати, якою мірою увага до цієї теми впливає на теоретичний і прагматичний потенціал дисципліни. Спочатку я проаналізую епістемологічну матрицю, яка дозволяє тривіалізувати появу естетики як дисципліни в самій дисципліні, потім наведу аргументи на користь переоцінки зазначеної події; і, врешті, доведу продуктивність системного підходу для відкриття нових можливостей для естетики.

Eстетика як дисципліна Почну з тривіального твердження, що естетика як дисципліна виокремлюється у XVIII ст. Тривіальність цього твердження не повинна вводити нас в оману стосовно значення події. Дійсно, чи не в кожному російськомовному та україномовному підручнику з естетики ми знайдемо посилання на Олександра Баумгартен та те теоретичне (дисциплінарне) починання, яке вже трете століття пов’язують з його іменем. Це починання подається, або сприймається як така собі формальна річ. Адже люди мали почуття завжди і мистецтво існувало від початків людської історії, а Баумгартен лише об’єднав під однією назвою – „естетика” – низку одвіку знайомих філософських тем і проблем. Грубі фоліанти з історії естетики свідчать, що це насправді було так, відсуваючи „початок” у глибину віків, що найменше – до грекоримської античності. На тлі такої потужної історичної традиції доробок Баумгартена виглядає як один з етапів розвитку „естетичної думки” і його значення тьмяніє. Не дивно, що про цього мислителя найчастіше згадують як про людину, яка ввела в науковий ужиток термін „естетика” та написала перший трактат за однойменною назвою, але щодо наслідків його починання маємо не дуже розлогі коментарі. Таким чином, факт виокремлення естетики як дисципліни постає малопомітною подією на тлі тривалого історичного розвитку естетичної думки від давнини до сучасності: він ніби-то нічого істотно не змінює в історичному поступі знань і почуттєвих практиках.

Тривіальність знання про подію, на разі, якщо скористатися визначенням одного з

Наукові записки

дослідників [2], визначається тим, що воно не привертає уваги і не спричиняє практичних наслідків; тобто –лише констатується. Саме в формі такої констатації здебільшого подається факт виокремлення естетики як дисципліни.

Тривіалізація зазначеної події, чи, власне, її безсумнівність, забезпечується певними припущеннями, які звичайно залишаються неусвідомленими і постають як самоочевидні. Йдеться про певну епістемологічну матрицю, яка уможливлює сприйняття дисципліни як інституалізованої рефлексії естетичного ставлення людини до світу, яке, звісно, може існувати і в нерефлектованій формі. Тобто, дисципліна ніби виокремлює певний аспект реальності і відтворює його теоретично, подвоюючи саму реальність. Конотації щодо рефлексії як віддзеркалення постають тут цілком виразно, і це означає, що вводиться у дію така епістемологічна настанова, в якій теоретичне пізнання і теоретичну дисципліну мислять як репрезентацію. Це, в свою чергу, означає, що процес і його описання (дослідження), відокремлюються одне від одного; до того ж описання мислиться як додаткова і не-необхідна для існування об’єкта процедура.

Описання процесу здійснюється ніби-то над або поряд з об’єктом, в той час як сам об’єкт – естетичне ставлення, естетичний досвід, мистецтво і т.п. – постає як цілком самодостатній у своєму існуванні. Отже, складається враження, що дисципліна лише репрезентує, фактично – дублює те, що може існувати і без неї, само по собі.

Якщо теорію мислять як репрезентацію, дисципліна має бути із зовні здійснюваним поглядом на об’єкт, з метою його подвоєння через теоретичну модель.

Така епістемологічна настанова є цілком натуралістичною. Дощ іде незалежно від того, чи думає про нього хтось, чи створює метеорологічні прогнози і чи досліджує рух атмосферних фронтів. Очевидно, що естетичне ставлення не є природним явищем;

швидше, це – „естетична точка зору”, яка залежить від суб’єкта і настанов, які він реалізує у своєму спогляданні і осягненні світу. Настанови ж істотно залежать від того, що проголошується і культивується у культурі як належне. Таким чином, акцентування якогось аспекту людського існування і дослідження можливостей його розвитку має програмуючий ефект у сферах діяльності, які підлягають описанню, і створює можливість реагування не стільки на речі, скільки на соціальні програми, які визначають ставлення до речей. Згадаймо, що Кант наголошував на значенні sensus communis як спільного почуття (і почуття спільності) для естетичного судження. Те, що описує естетика – естетичне ставлення, естетичне судження, естетичне сприйняття – не існують незалежно від цілої системи пропозицій і вимог, які втілені, в тому числі, в поняттях та інституціях. Отже, метафора репрезентації в даному разі є хибною тому, що теорія, а разом з нею і дисципліна, як інституалізована теорія, створюють преференції для певного типу ставлення з метою його збереження і відтворення в культурі. Ставлення формується в заданих умовах і тестується на відповідність заданим стандартам, як це видно на прикладі теорії естетичного смаку. Смак не є поняттям, що просто описує реальність; тема смаку апелює до поняття „доброго смаку” (Г.Г. Гадамер), навіть коли про це не говорять прямо. Так само естетика не може бути простим описанням процесів, вона імпліцитно спирається на цінність того, що описується і формує ідеальні моделі процесів, які стають приписами для дійсності.

Відповідно, є підстави стверджувати, що існування або не існування естетики, як у формі поняття так і у формі інституції (дисципліни), визначає реальний процес, або формує мапу в якій ми розвиваємо свої здатності. Процес і його описання взаємно пов’язані і утворюють нерозривне ціле, в середині якого реалізується вказане розрізнення.

Зміна епістемологічної настанови має наслідки і для розуміння взаємозв’язку між розвитком мистецтва та виокремленням естетики. Останню традиційно вважають орієнтованою на мистецтво, а мистецтво вважають естетичним феноменом. Як зазначив Тімоті Бінклі у відомій статті „Проти естетики”: „естетика не завжди про мистецтво, але мистецтво в кінцевому рахунку завжди про естетичне...”[3]. Причому, як доконаний факт тут припускається існування мистецтва від часів зародження людського суспільства, що також є вельми проблемним твердженням; адже питання не в тому, наприклад, що існували зображення, а в тому, що вони значили для суспільства

Серія: Філософія

і окремої людини. Чи можна їм приписати якийсь естетичний сенс? Відповідь на поставлене запитання не є очевидною для мистецтва до модерної доби, так само як вона не є очевидно позитивною для сучасного мистецтва, якщо дослухатися до аргументів того ж Бінклі.

Натуралістична настанова, тобто визнання естетики, естетичного ставлення і мистецтва як самодостатніх, окремо існуючих об’єктів є основним чинником, який забезпечує перетворення появи дисципліни на тривіальний факт. Натомість цей факт заслуговує на уважне ставлення та глибоку теоретичну розробку.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Аргументи від теорії та досвіду Приклади уважного ставлення до факту існування естетики як дисципліни, хоча і не належать до списку провідних тем естетики в минулому і сучасності, проте дають поштовх для перегляду традиційних уявлень.

Почну з оцінки проекту естетики Олександра Баумгартена як теоретичного доробку.

Виникненню мистецької критики та естетики у XVIII ст. присвячено окремий розділ класичної праці Ернста Кассірера „Філософія Просвітництва”. Хоча в книзі не йдеться про значення дисциплінарного статусу естетики, очевидним є намагання подивитися на доробок Баумгартена в контексті ширшому за історію ідей; зокрема – інтерпретувати появу естетики не лише як заявку на нову теоретичну дисципліну, але й як претензію на нову антропологію [4]. Започаткування нового дослідницького проекту потягнуло за собою і зміни в ставленні до людини та її існування: було акцентовано значення і роль почуттєвих чинників у людському житті. „Досконалість почуттєвого пізнання”, а саме так Баумгартен визначає предмет естетики, передбачала не лише епістемологічний, але й прагматичний вимір, пов’язаний із досконалістю людського існування загалом. Ця інтенція першого проекту естетики відзначається і в працях останніх років [5].

Очевидно, аспект реальності, який у задумі має виокремити і дослідити естетика, торкається істотних людських сподівань – відчуттям вивершеності існування і задоволеності ним. Таке смислове навантаження події провокує низку питань: 1) про історичну зміну очікувань стосовно людського життя; 2) про функціональну роль естетики в системі цих очікувань. В будь-якому разі, думка спрямовується на урахування зміни ширших історичних контекстів, в середині яких виникає запит на естетику і реалізується її функція.

Неодноразово про значення виокремлення естетики як дисципліни висловлювався Мартін Гайдеггер. Для нього це була дійсно рубіжна подія, яка відокремила нездоланною межею сучасність і античну Грецію, європейську і японську культури. Намагаючись визначити, що таке естетика, він пише: „це найменування і те, що ним іменується, походить з європейської думки, європейської філософії. Естетичне має бути докорінно чужим східноазійському мисленню”[6]. Філософ недвозначно вказує на зв’язок естетики з модерною культурою, а також на зв’язок естетики зі ставленням до мистецької діяльності в модерній добі. Тільки в цей час, наголошує він, мистецтво неодмінно пов’язують з естетикою, ставлення до мистецтва мислять як переживання, а мистецький твір, відповідно, вважають вираженням людського життя [7]. Це те, чого не було і не могло бути у Давній Греції [8]. І хоча Гайдеггер не локалізує появу естетики винятково у модерній добі, він недвозначно вказує на її зв’язок з цією культурою і з певною культурною інтенцією щодо мистецтва. Зв’язок мистецтва та естетики, в цьому контексті, тлумачиться як одна з основоположних рис Нового часу, і це стає аргументом на користь думки, що мистецтво поєднане з естетикою зазнає істотних змін у способі існування мистецьких творів та їх рецепції.

Такі міркування спонукають до дослідження зв’язку естетики з модерною культурою, точніше – до розкриття тієї ролі, яку естетика виконує у культурі вказаної доби. Мова йде про специфіку мистецтва як прояву естетичного ставлення взагалі і про естетику як специфічний прояв модерної європейської культури. По суті, потрібно дослідити, яким чином існування специфічного дискурсу (естетика) впливає на потоки почуттів; тобто – генерує, фіксує і відтворює їх у часі і просторі культури.

Наукові записки

Намагання довести, що немає потреби визначати мистецтво через естетику і поняття естетичного, яскраво представлено в американській естетиці другої пол.

ХХ ст., прикладом чого можна вважати згадану працю Тімоті Бінклі. З одного боку, доводять, що оцінка мистецьких творів не потребує специфічного почуттєвого досвіду і здійснюється за формальними ознаками. З іншого – позбавляють мистецький твір власної сутності і обґрунтовують суто інституційний спосіб визначення того, що належить кваліфікувати як мистецький твір. Почуттєві реакції в останньому разі можливі, але вони є похідними від розташування твору у „мистецькому світі”, представленому сіткою відповідних інституцій. Тому первинним слід вважати контекст, а почуття лише формуються в середині цих контекстів. Власне намагання відірвати мистецтво від естетики стали серйозним сигналом для перегляду предмету і методів естетики. А передумовою розриву стали практики сучасного мистецтва, які, в цьому може переконатися кожен, справді часто не розраховані на переживання, і зокрема – прекрасного і піднесеного.

Достоту і та естетика, яку викладають у наших навчальних закладах, як свідчить мій викладацький досвід, сприймається як екзотична оповідка про те, що відбувається в іншій країні і з іншими людьми. І можна поспівчувати такому баченню світу, можна прийняти його як цілком ймовірний, але все це дуже далеко від актуальних мистецьких і почуттєвих практик. Студенти вважають, що все ці розмови застаріли і що пояснення того, що відбувається, наприклад, у мистецтві зараз, потрібно шукати в іншому місці, адже викладач, озброєний вірою у ніби відкриту сутність людини і мистецтва, перед лицем реального живого досвіду, може тільки розводити руками і констатувати: щось у світі не так – мистецтво занепадає і студенти стали гіршими. І студенти і викладачі в цій ситуації праві. Сучасне мистецтво не претендує на розвиток здатностей як їх розуміли у XVIII ст., і тому не вкладається в традиційні освітні і культурні проекти. Для класичної естетики сучасне мистецтво це нонсенс і занепад, з іншого боку це – реальність, яка вийшла з-під контролю, і не збирається зважати на сутності.



Pages:   || 2 |
 
Похожие работы:

«ЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ Рік заснування 19 Випуск 621Філософія Збірник наукових праць Чернівці Чернівецький національний університет Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук. праць. Вип. 621-622. Філософія Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Випуск 621-622. Філософія. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. – 243 с. Naukoviy Visnyk Chernivetskoho Universitetu: Zbirnyk Nauk. Prats. Vypusk 621-622. Filosofia. – Chernivtsi: Chernivtsi National...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Бережанський Микола Директор Миколайович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 29.04.201 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні відомості 1. Повне найменування емітента Приватне акцiонерне товариство Страхова компанiя Полiс-Центр 2....»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС У СФОРМОВАНОМУ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до курсового проектування для студентів базового напряму “Архітектура”, спеціальності “Архітектура будівель і споруд”, спеціалізації “Реконструкція та реставрація архітектурних об’єктів” Затверджено на засіданні кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів. Протокол № 6 від 2.12.2008 р. Львів –...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА КОПІЙКА ВАЛЕРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ УДК:327.39 ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМІРИ РОЗШИРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Спеціальність 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук Київ – 2004 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету...»

«Наталія Дубинка Іван Крип’яКевич яК дослІдниК І популяризатор ІсторІї ГалицьКо-волинсьКоГо КнязІвства: оГляд бІблІоГрафІчних джерел та довІдКових матерІалІв про архІвну спадщину У статті розглядаються праці І. Крип’якевича, присвячені княжій добі, а також вказано найважливіші бібліографічні посібники з цього питання. Проведено певний аналіз архівної спадщини І. Крип’якевича з проблем історії та культури західноукраїнського регіону. Ключові слова: І.Крип’якевич, Галицько-Волинське князівство,...»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА дисципліни “ПРАВОЗНАВСТВО” (для бакалаврів) Київ ДП «Видавничий дім «Персонал» Підготовлено доцентом кафедри історії та теорії держави і права С. Д. Владиченко та викладачем кафедри історії та теорії держави і права Н. П. Христинченко Затверджено на засіданні кафедри історії та теорії держави і права (протокол № 11 від 19.06.08) Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом Владиченко С. Д., Христинченко Н....»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Володимир РИЧКА «ВСЯ КОРОЛІВСЬКА РАТЬ» (Влада Київської Русі) Київ Ричка В. М. «Вся королівська рать» (Влада Київської Русі): — К.: Ін-т історії України НАН України, 2009. — 180 с. Праця присвячена осягненню феномену влади Київської Русі. У книзі здійснено спробу антропологічного аналізу соціокультурної природи влади, умов її складання та засобів реалізації. Досліджуються питання становлення та...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА АНОСОВ ІВАН ПАВЛОВИЧ УДК 37. 011 АНТРОПОЛОГІЗМ ЯК ЧИННИК ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ (ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ) 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Київ – 2004 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України. доктор...»

«Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2012, №1006 ПРОБЛЕМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ УДК 94(477-074) «1941/1943» :069(477.54) «1943/1953» І. Є. Склокіна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ ПРО НАЦИСТСЬКУ ОКУПАЦІЮ В РАДЯНСЬКИХ МУЗЕЯХ (приклад Харківського державного історичного музею, 1943-1953 рр.) Стаття присвячена особливостям представлення періоду нацистської окупації у радянських музеях в роки сталінізму (1943-1953 рр.). На...»

«конгресу петлюрівців в Україні. – К., 1996. 20. Сідак В. Національні спецслужби в період Української революції 1917–1921 (невідомі сторінки історії). – К., 1998. – 320 с. 21. Ковальчук М. Невідома війна 1919 року. Українсько-білогвардійське збройне протистояння. – К., 2006. – 590 с.22. Волков С.В. Энциклопедия Гражданской войны. Белое движение. – М., 2002. – 671 с. 23. Савченко В.А. Двенадцать войн за Украину. – Харьков, 2005. – 415 с. 24. Bruski J. Rada Republiki – parlament Ukrainskiej...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»