«БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС У СФОРМОВАНОМУ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до курсового проектування для студентів базового напряму “Архітектура”, спеціальності ...»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС
У СФОРМОВАНОМУ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОМУ
СЕРЕДОВИЩІ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до курсового проектування
для студентів базового напряму “Архітектура”,
спеціальності “Архітектура будівель і споруд”,
спеціалізації “Реконструкція
та реставрація архітектурних об’єктів”
Затверджено
на засіданні кафедри
реставрації та реконструкції архітектурних комплексів.
Протокол № 6 від 2.12.2008 р.
Львів – 2009 Багатофункціональний комплекс у сформованому історико-архітектурному середовищі: Методичні вказівки до курсового проектування для студентів базового напряму “Архітектура” спеціальності “Архітектура будівель і споруд”, спеціалізації “Реконструкція та реставрація архітектурних об’єктів” / Укл.: В.М. Петрик, Ю.Р. Дубик, О.В. Рибчинський. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2008. – 24 с.
Укладачі Петрик В.М., канд. арх., доц., Рибчинський О.В., канд. арх., доц., Дубик Ю.Р., доц.
Відповідальний за випуск Бевз М.В., д-р арх., проф.
Рецензенти Лінда С.М., канд. арх., доц., Лукомський Ю.В., канд. арх., доц.
1. ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ ТА ЇЇ МОТИВАЦІЯ Проект багатофункціонального комплексу в історично сформованому середовищі студенти виконують у восьмому навчальному семестрі. Попередньо студенти вивчають методику проектування житлових і громадських будівель, зокрема в наявному цінному архітектурному середовищі. Цей проект є завершальною роботою для присвоєння студентові кваліфікаційного рівня "бакалавр архітектури".
Оскільки сьогодні проектування в історично сформованому урбаністичному середовищі є одним із найпоширеніших і найскладніших видів проектних архітектурних робіт, пов’язаних як із містобудівним аналізом, так і з історикоархітектурними дослідженнями архітектурного середовища, цей проект дає змогу студентам якнайповніше ознайомитись зі специфікою практичної роботи архітектура.
2. ОСНОВНА МЕТА І ЗАВДАННЯ
2.1. Метою курсового проектування на тему “Проект багатофункціонального комплексу у сформованому історичному середовищі” є ознайомлення студентів з особливостями та вимогами щодо проектування багатофункціональних комплексів та значних громадських споруд у сформованому історичному архітектутному середовищі, перевірка набутих ними архітектурних знань і володіння професійними навичками, прийомами і методами розв’язання завдань архітектурного проектування.
2.2. Завдання вивчення дисципліни.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: методи аналізу вихідних даних для проектування; методи і засоби проведення попередніх досліджень ділянки та оточуючої забудови; принципи і методи архітектурного проектування; сучасні типи архітектурних конструкцій для формування комфортного і функціонального архітектурного простору; принципи формування архітектурного образу будівлі з урахуванням архітектурного середовища.
Підготовлений фахівець повинен уміти: проводити аналіз опорного плану та містобудівної ситуації, виконувати архітектурні обстеження, здійснювати оцінювання історико-архітектурної цінності та технічного стану забудови, розв’язувати завдання функціонального зонування, розпланування та розроблення об’ємно-просторової структури та архітектурного образу будівлі, виконувати графічні креслення та макет багатофункціонального комплексу в обсязі, передбаченому завданням курсового проекту.
3. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
3.1. Вступні зауваги Сьогодні в Україні налічують 434 поселення, які мають адміністративний статус міста. Серед них 233 (тобто більше половини) перебувають одночасно у списку історичних населених місць, а ще близько половини з них – це міста Західної України. Крім того, відсоток міст, які водночас мають статус “історичних”, становить для західного регіону 98 %, тоді як для центрального та особливо східного регіону цей показник є нижчим. Тобто західний регіон можна вважати таким, що має давню історично сформовану мережу міст, і таким, де питання архітектурної діяльності в зоні історичної забудови цих міст є особливо актуальними.
Статус “історичного міста” передусім ставить вимогу дотримання приписів спеціальної містобудівної та пам’яткоохоронної документації (історико-архітектурний опорний план, режими охоронних зон, проект регенерації заповідних територій), а також узгодження планів розвитку міста з цими документами. Цей статус також ставить вимоги до спеціального регулювання питань забудови, містобудівельної діяльності у таких містах. При розвитку забудови та інженерної інфраструктури на території історичного ареалу такого міста діє система спеціальних обмежень та регулювальних заходів з метою збереження традиційного характеру середовища.
Історична забудова більшості міст втрачена більш ніж на 50 %, тому проблема впровадження нової забудови в наявну є актуальною для інвесторів та архітекторів, оскільки існує низка важливих обмежень при проектуванні, яка істотно впливає на проектні архітектурні вирішення.
3.2. Послідовність виконання проекту
Курсовий проект виконують у такій послідовності:
1) передпроектний аналіз,
2) розроблення архітектурно-планувального вирішення,
3) графічне оформлення проекту, виготовлення макета та виконання пояснювальної записки.
3.3. Передпроектний аналіз Території в історичних містах, де збережені цінне історично сформоване архітектурне середовище та розпланувальна структура, становлять історичний ареал населеного місця. Межі історичного ареалу визначає історикоархітектурний опорний план міста (поселення).
Пріоритетним напрямком архітектурної діяльності в межах історичних ареалів є збереження традиційного характеру середовища, містоформуючої ролі архітектурної спадщини. При цьому основним видом містобудівної діяльності є комплексна реконструкція урбаністичного середовища, що передбачає можливість нового будівництва в межах історичних кварталів забудови з урахуванням планувальних та просторових обмежень. Перед опрацюванням проекту необхідно провести історико-містобудівний та історико-архітектурний аналіз ділянки та забудови кварталу, чи найближчого оточення ділянки.
Рис. 1. Передпроектний аналіз ділянки на вул. Наливайка у Львові (Н. Вовк)
Ретельне і фахове проведення історико-архітектурного (містобудівного) аналізу забезпечує якість прийнятих проектних рішень, які не суперечитимуть вимогам збереження традиційного характеру середовища та провідної композиційної ролі в ньому пам’яток культурної спадщини чи цінної забудови.
Передпроектний аналіз проводять у межах прилеглих вулиць та кварталу забудови і виконують у кілька послідовних етапів, які потім відображаються в пояснювальній записці та графічних кресленнях, а саме:
1. Вступна частина, де представлено мету проекту та функціональне призначення проектованої споруди чи комплексу.
2. Характеристика місця розташування об’єкта проектування в межах населеного пункту, району, кварталу, навколишньої забудови.
3. Характеристика наявної містобудівної документації.
4. Опорний план – аналіз сучасного стану території і споруд.
Характеристика наявної забудови (капітальність, функція) та 4.1.
використання території; площа і межі території, охопленої аналізом.
4.2. Характеристика інженерно-транспортної інфраструктури, інформація про інженерно-будівельні та екологічні умови району будівництва.
5. Історико-архітектурний опорний план – характеристика об’єктів культурної спадщини, зон охорони пам’яток.
5.1. Історична парцеляція (формування ділянок, втрачена забудова).
5.2. Стильові характеристики прилеглої забудови.
5.3. Пам’ятки архітектури, цінна, фонова, дисгармонійна забудова.
5.4. Межі режимних охоронних зон об’єктів культурної спадщини.
6. Техніко-економічні характеристики об’єкта проектування, пропозиції щодо розміщення об’єкта проектування.
Опрацьовані матеріали попередніх досліджень дають змогу виокремити такі аспекти:
Планувальні обмеження – охоронні зони, режими регулювання забудови з обмеженням висотності та вимогами до архітектурно-просторової організації комплексу.
Гранично допустима висота і поверховість будинку (споруди).
Пам’яткоохоронні вимоги щодо використання підземного простору (можливість виявлення решток будівель чи археологічних пам’яток, наявність пам’яток археології на ділянці тощо).
Відомості про історико-культурну та архітектурну цінність об’єктів.
Вимоги щодо впорядження території.
Відомості щодо меж (територій пам’яток, зон охорони пам’яток, охоронних зон, зон регулювання забудови та ін.).
Оцінка впливу об’єкта проектування на збереження традиційного характеру середовища.
До матеріалів історико-архітектурного аналізу додають історикоархітектурну довідку з іконографічними та картографічними історичними матеріалами. У довідці розглядають етапи забудови ділянки, зміни розпланування та композиційного просторового укладу кварталу та вуличного простору. Варто відзначити важливі історичні події чи осіб, що пов’язані з місцем проектування, історичні назви вулиць. Довідка повинна ґрунтуватись на наукових джерелах, що подаються в бібліографії.
Рис. 2. Історико-архітектурний аналіз ділянки на вул. Наливайка у Львові, суміщений з опорним планом (Н. Вовк)
3.4. Архітектурно-планувальне вирішення 3.4.1. Концепція проекту повинна спиратися на глибокий аналіз стану проектованої ділянки, вибір стилістики проектованої нової архітектури в історичній забудові: доповнення, наслідування, акцент, контраст тощо. У межах історичної забудови основним принципом перетворення урбаністичного середовища є містобудівна реконструкція – формування нової забудови на засадах спадкоємності історичного середовища, збереження історично сформованої розпланувальної системи.
Світовий досвід дає різні приклади введення нової архітектури в історичну забудову. Стосовно окремих об’єктів досі точаться дискусії, інші не викликають особливих зауважень. Однак проблема співіснування нової та історичної архітектури завжди буде актуальною.
Під час проектування таких об’єктів в Україні необхідно спиратись на кращі зразки сучасної архітектури, але в межах чинного законодавства та будівельних норм. Водночас новітні тенденції у світовій архітектурі не завжди відповідають вітчизняним вимогам до проектування в історичному середовищі.
Тому взоруватись на такі рішення треба з великою обережністю.
Рис. 4. Приклади нової забудови в історичних містах Польщі:
1 – Гданськ; 2 – Вроцлав; 3 – Перемишль (агресивна форма в зоні сприйняття панорами історичного міста) 3.4.2. Об’єкти проектування розподіляють за видами (відповідно до видів громадських будівель і споруд):
А. Будинки культурно-видовищних закладів, закладів дозвілля.
А.1. Бібліотеки.
А.2. Музеї та виставки.
А.3. Будинки дозвілля (клуби, центри культури і дозвілля тощо).
А.4. Видовищні будинки (театри, концертні зали, кінотеатри тощо).
Б. Будинки для науково-дослідних установ, проектних і громадських організацій та управління.
Б.1. Будинки для науково-дослідних інститутів, проектних та конструкторських організацій.
Б.2. Будинки інформаційних центрів.
Б.3. Будинки для органів управління.
Б.4. Будинки для громадських організацій.
Б.5. Будинки для кредитування, страхування та комерційного призначення.
Банки і банківські сховища.
Б.6. Будинки для архівів.
В. Будинки готельних підприємств (готелі).
Г. Будинки для підприємств торгівлі та громадського харчування Багатофункціональні будинки та комплекси, до яких входять приміщення різного призначення – визначаються згідно із завданням на проектування (можуть містити поєднання видів А, Б, В, Г та інші функції).
Після визначення функції об’єкта проектування необхідно розробити його функціональну схему, перелік (склад) приміщень та допустимі площі та об’єми (як комплексу, так і вимог щодо розташування на ділянці). Середній об’єм будівель комплексу визначається в межах 5 000 куб. м.
3.4.3. Основні вимоги до проектування громадських комплексів (згідно із Державними будівельними нормами і правилами).
Містобудівні вимоги:
ділянка для розміщення громадського будинку або комплексу будинків та споруд повинна відповідати вимогам забезпечення їхньої оптимальної орієнтації і нормативної інсоляції приміщень будинків, влаштування зручних підходів, під’їздів і автостоянок, організації благоустрою з належним рівнем озеленення;
за компактного розміщення громадських будинків у комплексах і центрах обслуговування, а також розміщення їх у блокованих, кооперованих та багатофункціональних будинках або в умовах реконструкції допускається скорочення нормованої площі ділянки на 25 %;
в’їзди і виїзди з підземних і підземно-надземних гаражів і автостоянок повинні бути віддалені від вікон житлових будинків і приміщень громадського призначення з тривалим перебуванням людей, а також ділянок навчальних та лікувальних закладів;
огорожа сходів, сходових майданчиків і пандусів на ділянці забудови, а також матеріали шляхового покриття повинні бути безпечними для пересування пішоходів, зокрема і мало-мобільних груп населення з урахуванням руху візочків для дітей та інвалідів. Зовнішні сходи (або їхні частини) і майданчики заввишки від рівня тротуару більше від 0,45 м при входах до будинку повинні мати огорожу;
при плануванні ділянки та розміщенні на ній будинку або комплексу необхідно забезпечити можливість проїзду пожежних машин до будинків. Наскрізні проїзди в будинках необхідно приймати завширшки (у просвіті) не менше ніж 3,5 м, заввишки не менше ніж 4,25 м (якщо планується проїзд пожежних машин до внутрішнього подвір’я з габаритами не менше ніж 1818 м);
«