WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 |

«Актуальною проблемою літературознавчої науки в усі історичні періоди є дослідження питань гумору, іронії і сатири. Студіювання наукових праць і осмислення естетичних явищ ...»

-- [ Страница 1 ] --

УДК 821.161.2–2.09 Жарко

ЦИПНЯТОВА І. В.

САТИРА У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ ЯКОВА ЖАРКА

Статтю присвячено осмисленню актуальної проблеми сучасного

літературознавства – дослідженню засобів сатири в творчому доробку

маловідомого високоталановитого письменника Я.Жарка – представника

українського літературного процесу ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Автором

докладно проаналізовано байки Якова Васильовича Жарка з позицій

тематики і проблематики, внутрішньої структури змісту, зовнішньої форми окреслення подій дійсності.

Ключові слова: сатира, Яків Жарко, байка, засоби сатири Актуальною проблемою літературознавчої науки в усі історичні періоди є дослідження питань гумору, іронії і сатири. Студіювання наукових праць і осмислення естетичних явищ історико-культурного життя переконує, що характерними ознаками літературного процесу ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. є високий рівень осягнення життєвих реалій, розмаїття естетичних систем, художніх напрямів і течій, представлених широким гроном письменників, у творчій спадщині яких сатиричний струмінь займає одне із вагомих місць. На жаль, доводиться констатувати, що дотепер у літературознавчому науковому просторі залишаються постаті талановитих митців, художня спадщина яких, із певних причин, менше відома широкому літературному загалу, не повною мірою опублікована, митців, які ще чекають на кваліфіковане осмислення й поцінування їх творчого доробку. У цьому контексті значної ваги набуває аналіз феномену сатири Якова Васильовича Жарка. Його мистецька спадщина вражає багатогранністю. Я.Жарко був поетом, прозаїком, байкарем, активним діячем народницького руху кінця ХІХ ст., подвижником української культури на Кубані першої третини ХХ ст.

Будучи однією з граней творчого обдарування митця, сатира, як специфічний модус художньої творчості, привернула увагу письменника ще на початку його літературного шляху і зайняла вагоме місце у його літературному доробку. Сатиричний струмінь, як одна із істотних складових художнього таланту письменника, потужно заявив про себе у низці збірок літератора.

Засоби сатири у структурі художніх творів привертали увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема таких, як А. Щербина, А. Макарян, Г. Почепцов, Т. Буйницька, С. Голубков, С. Походня, Ю. Борев, С. Іваненко, О. Титаренко, Дж. Сазерленд (J. Sutherland), Е. Нокс (E. Knox), Н. Нокс (N. Knox), П. Елкін (P. Elkin), Р. Ескарпі (R. Escarpit) та ін. Окремі питання, пов’язані із осмисленням творчого феномену Я.Жарка представлено у наукових розвідках А.Гуляка, Є.Нахліка, О.Погребенника, П.Хропка, Д.Чижевського, Н.Шумило та ін. Проте ряд питань проблеми залишаються недостатньо дослідженими, що вимагає подальшого аналізу й теоретичного осмислення. Це стосується питань осмислення феномену сатири Я.Жарка. У межах статті розкриємо особливості феномену сатиричної творчості Якова Жарка.

Як відомо, жанр байки завжди з прихильністю сприймався українським читачем, схильнимі до веселого гумору, і до гострого сатиричного слівця.

Ще Г.Сковорода презентував байку як мудре повчання, що виокремлювалося із гострої чи курйозно-жартівливої ситуації. Я. Жарко першу свою збірку байок, яка містила 25 творів, видав у 1899 р.

Попередниками Я.Жарка у жанрі байки в українській літературі були Є.Гребінка, Л.Глібов. Причому, з творчістю останнього пов’язують розквіт цього жанру в ХІХ ст. В ній широко представлені різноманітні аспекти української сміхової культури: від легкого веселого гумору й іронії до їдкої сатири; розгорнута широка панорама виражальних засобів.

Порівняно з байкарською творчістю Л. Глібова, байки Я. Жарка дещо вужчі і своєю проблематикою, і поетикально-стилістичною палітрою. Вони є цікавими сюжетно оригінальними творами (поет майже не повторює своїх попередників, що було традиційним для майстрів цього жанру), віршовані оповідки з обов’язковою заключною мораллю-повчанням. Фабула творів часто нагадує розгорнуту притчу, анекдот, казку. Образи дійових осіб у байках – людей чи звірів або птахів – суто національні, вихоплені зі світу природи, джерел народного побуту, з фольклору. Автор прекрасно володіє мовно-стилістичними та фразеологічними багатствами народного мовлення:

просторіччям, гострослів’ям, викривально-сміховими прийомами.

Соціальний аспект у байках Я. Жарка слабше виражений, переважає морально-етична проблематика: засуджуються пихатість і чваньковитість, неробство і здирство, користолюбство й зажерливість, «короткий розум», порушення особистої і суспільної моралі, невігластво, невміння любити й цінувати своє, рідне. Байкар Я. Жарко закликає людей шанувати одне одного, жити по правді й справедливості, не дерти носа перед слабшим і біднішим, а найбільше перед тим, хто потрапив у біду. Етико-гуманістичний настрій пронизує всю байкарську творчість поета. Докладніше зупинимося на аналізі окремих сатиричних елементів у байках.

Так, у байці «Лев і Ґава» цар звірів могутній Лев бере із собою на «здобич в ліс» Осла – щоб той допомагав йому лякати і ловити звірят. Мудра Ґава дорікає йому: Соромся, Леве, – каже Ґава, – Яка про тебе піде слава, Як ти злигавсь з скотиною дурною?

Кого це ти собі в товариші обрав? [2, 14].

Та добра слава не хвилює Лева – аби він мав користь. Розповідь завершує коротке резюме:

Тоді обідранців стають товаришами дуки, Коли через голоту їм добро пливе у руки… [2, 14].

Як бачимо, авторові засобами сатири – іронією й алегорією – вдалося поєднати соціальний і моральний аспекти.

У байці «Заєць та Дяк» оповідається побутова пригода: під час повені на Дніпрі «на зламаній вербі сіренький зайчик примостивсь, і з переляку весь трусивсь…» Його помітив Дячок, повертаючись у суботу зі служби: «Дяк стрепенувсь, засяли очі – До дичини він був охочий…». Сівши у човен, служитель Божий «Гребе щосили весельцем», та, вхопившись за вербу, втрачає опору й опиняється у воді.

А заєць в човен – плиг з верби, Та й сів у човника собі, – Поводить вухами, з Дяка сміється, До берега у човнику несеться…

Наприкінці твору вводиться пряма мова:

«Бувай здоров, мій любий Дяче, – Сіренький з берега гукнув, – Посидь ще ти там, небораче, – Я вже відсидів!» – та й майнув… А Дяк

Зостався на вербі, та як:

Наполовину у воді Сидить, горює у біді.

І – чіткий моральний висновок автора:

Жадливими не будьте, люди, То і пригоди вам не буде [2, 20].

Проти такої моральної вади, як марнославство, спрямовано байку «Лисичка». Докладно й жваво, з численними фігурами риторичних запитань і окликів розповідається про лиху пригоду «злодійки-Лисички», ЗлодюгиВовчика сестрички, хвіст якої потрапив до капкану. Відчай, страх лісової красуні передано через низку емоційно забарвлених вигуків-запитань: «Що їй робить?», «А без хвоста буть – сором, глум!», «Що ж скажуть родичі?», «Що скаже кум?..», «Що в світі Божому робить?», «Невже отут і пропадати Та смерть на себе дожидати?», «Ні! Тричі ні!..», «Ще жить так хочеться мені!», «Невже я буду вже не та?» тощо.

Та Лисичка все ж виривається з капкану ціною свого розкішного хвоста… З неї, безхвостої, глузують, сміються, та пихата лісова красуня й цю лиху пригоду пробує обернути собі на користь, пояснюючи:

На сміх, на похвал хвіст нам здався, Навіщо він? Щоб теліпався?

Він не до шмиги овсі нам, Панам! [2, 1] Сила цієї байки-казки, її мораль вагоміша, ніж могла б виснуватись з даного сюжету. Вона звучить серйозно і поважно, як справжній дороговказ у житті:

Якщо попавсь у шкоді ти, То краще вже признайсь, Не вивертайсь – І чесним шляхом йти До кращої мети хапайсь! [2, 1] Як бачимо, психологічні ситуації в них складніші, ніж звичайно властиві жанру байки. Давалася взнаки складна епоха кінця ХІХ століття, загальний розвиток літературного процесу, в якому поглиблювався психологічний аналіз і розширювалися (зокрема і прийомами всебічної емфатичності мовлення) естетично-виражальні можливості слова. Зокрема у вищерозглянутій байці «Лисичка», крім риторичних фігур запитань і окликів зустрічаємо пряму мову, прислів’я, ідіоматичні вирази: «Чи не в бувальцях де була?»; «Щоб сорому, як ти, набралась»; «на трьох по світу шкандибала»;

«прикусила, бідненька, й язик» та ін.

У коротких байках «Овсій та Кінь», «Воли та Вісь» в карбованій «моралі» засуджується користолюбство, полаковане вдаваною увагою до ближнього, а насправді смертельно шкідливе для інших людей, і ледарство, що заличковується криком про свою тяжку роботу, тоді як роблять її інші:


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Буває скрізь по світу так:

Хто робить, той мовчить.

Другий – ледар – Про себе ж голосно кричить [2, 1; 2].

У байці «Рябко» Я.Жарко змальовує події гумористично. Біжучи греблею зі шматком м’яса в зубах, герой бачить у воді своє відображення («певно, наробивши шкоду, Рябий поганий пес біжить І м’ясо у зубах держить»), не втримавшись, і, бажаючи відняти здобич, гавкає і все втрачає:

Шматок із рота в воду впав… Зоставсь Рябко ні з чим, На посміх ворогам своїм [2, 4].

Байка нагадує відомий твір І. Крилова «Ворона і сир»: зажерливість залишає людину ні з чим, але це не частий приклад запозичення Я. Жарком традиційно-сюжетної байкарської ситуації.

Те, як людина заноситься, пишається собою понад міру, та, не маючи для цього підстав, врешті-решт ганебно втрачає свій гонор і залишається тим, чим є, але осміяною і зневаженою, розкривається в алегоричних образах байки «Осел у шкурі Лева», «З великого вже розуму, чи здуру», Осел натягнув на себе лев’ячу шкуру, і бажаючи похизуватись, «почвалав» в табун ослів, де Пишається між ними, дметься, З ослячих довгих вух сміється,

А далі гордо проказав:

«Куди ж до мене вам Рівнятися, ослам!» [2, 5].

Та досить було невеликої пригоди – «дмухнув вітрець та й звіяв шкуру»

– отут оказія і сталась: всі пізнали Осла. «Братія» глузує з пихатого хвалька:

брикають, кусають Осла, «той пхне, той плюне, той сіпне, а той на спину аж стрибне», – аж поки Осел не тікає світ за очі від приниження й сорому.

Мораль байки висловлена просто й чітко:

Будь кожний тим, чи був ти й є, Це розуміння суть моє, Не совай ніс, куди не треба, Не дмись, не лізь з землі до неба, Як ти Грицько – Грицьком і будь… Цієї байки не забудь [2, 5].

У моральному резюме письменника звучить мудра порада: людина не має брати на себе функції, яких вона не в силах опанувати – крім ганьби, це нічого їй не принесе.

Глибоко народною є мова байки: в ній вживаються синонімічні ряди дієслів (підбіжить, брикне, пхне, плюне, сіпне, ухватиться зубами), іменників (глум, крик, свист, гук), що мають знижувально-гумористичний відтінок;

ідіоматичні вирази («Яке цабе чвалало поміж нами», «Боки із вухами спасати», «Покинув гемонську і шкуру, Що почепив на себе здуру» та ін.).

Тут сміхова традиція іде ще від І. Котляревського.

У байці «Кобила і Стецько» висміюється нехлюйство, ледача натура «героя»-хазяїна, через які він нищить і свою худобу, і самого себе. З іронією автор запитує в кінці байки:

Чи знайдуться, скажіть, між нами Стецьки з розумними такими головами? [2, 6] Зразок байки-приповідки бачимо в мініатюрі Я. Жарка «Драбина», зокрема в її суто народній мудрості – моралі:

Од віку так було й бува:

Чи писар там, чи голова, – Як той щабель, вгорі сидить, З погордою на всіх глядить, Що й на козі до нього не під’їдеш… Аж гульк – а він в єдину мить Униз летить… [2, 7] Поетичні засоби, характерні для живої народної мови, творче використання традицій бурлеску віднайшли своє застосування в стилістиці таких байок Я. Жарка, як «Черепаха та Орел», «Вовк та Журавель», «Жолуді та гарбузи», «Явтух» та ін. Не берись робити чужу, невластиву тобі справу – думка, в якій відлунює повчання Сковороди про «сродну працю», яка, єдина, дає людині задоволення, приносить відчуття гармонії, щастя… Заклики уникнути лиха, добре обдумавши справу, а потім уже беручись за неї, завершуються простими і мудрими висновками:

Так, здається, й поміж нами Частенько бува – Після лиха розуміє Дещо голова… [2, 7].

У байці «Явтух» висміюється невігластво; від легковажного кепкування з ближнього свого застерігає байка «Верша та Болото». Гостро й сьогодні звучить засудження всіляких знахарів, псевдолікарів, що рятують від усіх хвороб, нічого не вміючи: так, Жаба-лікарка («крива на ногу», «сліпа на око») З болота вилізши та сівши на купині, Задерла голову високо Та й ну гукать: «Я баба, Я знахарка! Однині Мені відомі всякі ліки – До мене йдуть і хворі, і каліки!

Я й від пристріту замовляю, І кров, і зуби замовляю, І від бешихи шепочу, Та й других бабувать навчу!

Та звірі, врешті роздивившися каліцтво жаби, радять лікарці:

Врачу, зцілися сам, А потім ліків дай вже нам [2, 13].

Патріотична любов до батьківщини, «до рідного, свого» підноситься у байці «Кулик», що завершується думкою-афоризмом:

Чужим, Куличе, не хвались, Бо вернешся колись У рідне, у своє, Де тільки рай і щастя є [2, 16].

Криловські й лафонтенівські теми, оброблювані в свій час українськими байкарями Є. Гребінкою та Л. Глібовим, продовжує розробляти Я. Жарко у творах «Лисиця й виноград», «Вовк і пастухи» (не суди про те, чого не можеш зрозуміти, не лай іншого за негідні вчинки, які робиш і сам).

Покарання невинного разом з винними через якусь зовнішню, випадкову обставину засуджується у байці «Журавлі та Чорногуз». Тут суддя – сват оповідача-наратора «Голопупенко Кіндрат» постає недалеким, байдужим до істини, байдужим до долі тих, хто випадком «потрапив у сильце». Суд його скорий і неправий:

Заріжу, Ти з ними знавсь Та разом і в сильце попавсь! [2, 20] Широку палітру народних порівнянь, епітетів, метафоричних виразів використовує байкар у широкій сюжетно поезії-казці «Горобці»: молодий горобчик, погнавшись за Орлом, втратив сили і загинув:

Забило дух йому, у очах потемніло, Зомліли крильця… Тіло полетіло Униз, мов камінь, і – кінець Знайшов завзятий Горобець… [2, 24].

Резюме байки, чітко-афористичне, запам’ятовується, як народна приказка: Хвальків, дітки, ви бережіться, – Не з кожним мірятись беріться [2, 24].

Байки Я. Жарка сюжетно найчастіше становлять побутову сценку – коротку чи розгорнуту. Дія в ній розгортається стрімко, динамічно, зримо.

Характеристика дійової особи чи осіб подається в національному українському дусі, з використанням українських фразеологізмів, сталих ідіоматичних виразів, інших мовно-стилістичних засобів: епітетів, метафор.



Pages:   || 2 |
Похожие работы:

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. С. 309–331.ВІДНОСИНИ УSer. Hist. 2010. Is. 45. P. 309–331. НАЦІОНАЛЬНІ ЛЬВОВІ В 1950–1970-х РОКАХ УДК 323.1 (477.83–25) : 314.82–058.232.6 “1950/1970” НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ У ЛЬВОВІ В 1950–1970-х РОКАХ ОЧИМА МІГРАНТІВ ІЗ СІЛ Галина БОДНАР Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра новітньої історії України вул. Університетська 1, Львів 79000, Україна У статті подається характеристика пересічними приїжджими зі...»

«о ло д и м и р Т д ло б уц ькуй Київ «Вища школа» ББК 63.3 (4Укр) Г61 Р еком ендован о Міністерством освіти України для використання в навчаль­ ном у процесі Р е ц е н з е н т и : доктори іст. наук М. Ю. Б райчевський (Ака­ дем ія наук України), /. К. Р ибалка (Харківський ун-т) Редакція літератури з історії, права, економіки Редактор П, М, Г воздец ьки й „ 0503020002—04 2Ї7—94БЗ-27-21-93 ISB N 5-11-003970-4 © Володимир Голобуцький, 1 ВІД АВТОРА (1 9 0 3 -1 9 9 3 ) У середині 30-х років я...»

«Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского  Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 26­36.  УДК 340. 15 343. 811  Григ ор’єв О.М.  ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ ТА  ЗАКОНОДАВСТВА УКРАІНИ ( ДО 1917 Р.)  Стаття присвячена історіографії питання формування та розвитку тюремної систе­  ми і пенітенціарного законодавства в Украінї у дожовтневий 1917 р. період.  Ключові слова: ...»

«Львівський національний університет імені Івана Франка НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Львівське обласне відділення Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна–Світ») Серія «Дрібненька бібліотека», ч. 18 Богдан ЯКИМОВИЧ РОМАН ШУХЕВИЧ – СТРАТЕГ І ТАКТИК ПОВСТАНСЬКОЇ ВІЙНИ До 100-річчя від дня народження Головного Командира УПА Львів 2007 УДК [94+355.425.4](477.8)“19”(092)Р.Шухевич Я-45 ББК ТЗ(4УКР31)624.1–8 Р.Шухевич Ц35(4УКР31)629–8 Р.Шухевич Редакційна колегія: Богдан ЯКИМОВИЧ...»

«Права людини у фокусі новітньої історії «ПРАВА ЛЮДИНИ» ХАРКІВ · 2013 ББК 67.9(4УКР) П Художник-оформлювач Борис Захаров Це видання надруковане за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін) Дана публікація не є вираженням поглядів Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє». Автори несуть повну відповідальність за зміст цього видання This publication is no expression of the opinion of Foundation “Remembrance, Responsibility and Future”. The author or authors...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Директор Ануфрiєв А. С. (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 30.04.20 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні відомості 1. Повне найменування емітента Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю Лiзингова компанiя Унiверсальна 2....»

«ISSN 20786425. Вісник Львівського університету. Серія геологічна. 2012. Випуск 26. С. 43–58  Visnyk of the Lviv University. Series Geology. 2012. Issue 26. Р. 43–58   УДК 551.71/.72:552./ ГЕОТЕКТОНІЧНА ПРИРОДА ЗЕЛЕНОКАМ’ЯНИХ ПОЯСІВ НИЖНЬОГО ДОКЕМБРІЮ А. Сіворонов © Львівський національний університет імені Івана Франка, геологічний факультет, кафедра загальної та регіональної геології, вулиця Грушевського, 4, 79005, Львів, Україна, e-mail: zaggeol@franko.lviv.ua Для розуміння історії...»

«ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У Д ЗЕРКАЛІ ЗМІ: За повідомленнями друкованих та інтернет-ЗМІ, телебачення і радіомовлення 25 лютого 2009 р., середа ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ «Вже почалось, мабуть, майбутнє.» Юліана Шевчук, Голос України В.Литвин, даруючи ліцею написані та видані ним підручники з історії України, зауважив, що сьогодні в нашій державі відбувається щось схоже, як у 2004 році. Тому, за його словами, щоб вистояти і ствердитися, треба «забезпечити єднання...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2007. Вип. 41. С. 16-26 Ser. Philologi. 2007. № 41. P. 16-26 УДК 821.161.218.09 П.Куліш: 39(477)(092) ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ У СПІЛКУВАННІ З УКРАЇНСЬКИМИ ФОЛЬКЛОРИСТАМИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ–СЕРЕДИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ Жанна ЯНКОВСЬКА Національний університет “Острозька академія”, кафедра культурології та філософії, вул. Семінарська, 2, Острог, Україна, е-mаіl: malva_sit@mail.ru Описано стосунки П. Куліша із українськими фольклористами ХІХ століття (у тому...»

«МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ з дисципліни “ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ” (для бакалаврів, спеціалістів) Київ ДП «Видавничий дім «Персонал» Підготовлено доцентом кафедри політології М. А. Остапенко Затверджено на засіданні кафедри політології (протокол № 1 від 07.09.07) Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом Остапенко М. А. Методичні рекомендації щодо забезпечення...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»