WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«Ткаченко А.О., д. філол.н., проф., Інститут філології КНДУ імені Тараса Шевченка кВінтеСенЦія – ХУдоЖніСть Польський теоретик Ріхард Нич у лекції, прочитаній у Львівському національному ...»

-- [ Страница 1 ] --

Художня проза Михайла Старицького. – Черкаси, 2003. 11. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. – К., 1977. 12. Франко І. Наша поезія в 1901

році // Франко І. Зібр. творів: у 50-ти томах., – К.,1982. – Т.33. 13. Филипович П. Пушкін

в українській літературі // Павло Филипович. Літературознавчі студії. Компаративістика.

Статті. Рецензії. – Черкаси, 2008. 14. Левчик Н.В., Мороз Л.З. Михайло Старицький // Історія

української літератури. ХІХ століття: У З кн. Кн. 3. – К., 1997. 15. Цит. за: Шаповалова М.С.

Шекспір в українській літературі. – Львів, 1976. 16. Старицький М. Передмова до перекладу трагедії “Гамлет” В.Шекспіра // Михайло Старицький. Повне зібр. творів: У 8-ми т. – Т.

8. – К., 1965. 17. Рулін П. М.П. Старицький та П.О. Куліш // Життя й революція. – 1926. – №

12. 18. Франко І. Передмова (до видання: Уїльям Шекспір. Гамлет, принц датський). Переклад П.О.Куліша. Львів, 1899 // Франко І. Зібр. творів: у 50-ти томах., – К.,1981. – Т. 32. 19.

Кочур Г. Феномен Лукаша // Григорій Кочур. Література та переклад. – К., 2008. 20. Перепадя А. Григорій Кочур і Микола Лукаш – дві школи в українському перекладі // Григорій Кочур і український переклад. – К., 2003. 21. Зорівчак Р. Українсько-англійські літературні взаємини // В кн.: Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті. В. 5-ти т. – Т. 3. 22. Антонович Д. Триста років українського театру. 1619-1919.

Прага, 1925. 23. Старицький М. К биографии Н.В.Лысенка (Воспоминания) // Михайло Старицький. Повне зібр. творів: У 8-ми т. – Т.8. – К., 1965.

Ткаченко А.О., д. філол.н., проф., Інститут філології КНДУ імені Тараса Шевченка кВінтеСенЦія – ХУдоЖніСть Польський теоретик Ріхард Нич у лекції, прочитаній у Львівському національному університеті ім. І.Франка, серед найважливіших підвалин творчості означує досвід. Американський естет Г.Блум, скептично ставлячись до поширених у ХХ ст. оцінок літературного твору з позаестетичних, позахудожніх позицій (фройдизм, нова критика, марксизм, неомарксизм, мультикультуралізм, фемінізм, постколоніальні студії тощо), співвідносить власні критерії канонічності з естетичною виразністю художнього мислення і слова щодо людського досвіду. Обґрунтовує ці критерії стосовно кожного автора: «Шекспір

– засновник і головний виразник канону, бо створив безмежний діапазон характерів. В інтерпретації Г.Блума, Шекспір – справжній психоаналітик, на відміну від З.Фройда, його жалюгідного суперника і послідовника («Шекспір відкрив психоаналіз, винайшовши і дослідивши душу, а Фройду лишив хіба право назвати і розтлумачити це відкриття»

…). Вітмен – творець картографії душі; Л.Толстой – автор антитези незвичайногозвичайного; центральна постать канону ХХ ст. Ф.Кафка заслужив цей статус, зробивши предметом своєї творчості розкол між свідомістю і внутрішнім світом, «докопавшись»

до пізнання глибинного «я», а не фрагментованої душі… Можна погоджуватися чи ні з цими оцінками, з канонічним рядом Блума, але годі не визнати принципів його «картографування», що зводяться до естетизації духовності, ніяк не обмеженої її релігійним тлумаченням» [4, 42]. Тут процитовано Блума не за ним самим [3], а в супроводі коментарів провідного нашого американіста Т.Денисової, яка водночас і толерує, і трохи дистанціюється від Блума. Далі цитує «пізнього» І.Гассана, колишнього теоретика постмодернізму, який сьогодні пропонує свій варіант розв’язання проблеми духовного простору, необхідного для тяглості літератури і канону, а саме – естетику довіри, тобто того «переддосвіду», не персонального, а накопиченого минулими поколіннями, який неодмінно залучається в духовний світ письменника [4, 43].

Згадаймо творчий маніфест студента І.Драча зі вступу до поеми «Смерть Шевченка»

(1961): «Художнику – немає скутих норм. / Він – норма сам, він сам в своєму стилі... / У цей столітній і стобальний шторм / Я кидаюсь в буремні гори-хвилі». За всієї анормативності поетики шістдесятників, вона диктувалася потребою розвитку кращих традицій вітчизняної літератури, що, своєю чергою, ставали нормою. Згодом сорокалітній І.Драч у розмові з німецьким україністом П.Кірхнером зізнався: «...його високість Досвід підказує, що традиція – це величезний основний материк творчості, збільшенню якого сприяє новаторство. Те, що нам залишається і залишиться нашим нащадкам, – це традиція. Але не можна продовжувати традицію без новаторства. Традиція без новаторства – це епігонство...” [5, 310].

Не минуло й сорока років, як «його високість Досвід» легалізовано посиланнями на іншомовні джерела. Але тепер хочеться трохи посперечатися і з Драчем, і з Ничем, і з Блумом та Гассаном. По-перше, в корені слова досвід закладено значення відання, знання, а самого цього замало, бо щоразу, в кожнім акті художнього новотворення потрібні прорив до незвіданого, інтуїція, чуття і таке немодне нині поняття, як натхнення.

По-друге, варто розрізняти естетичне і художнє, по-третє, некоректну терміносполуку художнє мислення давно пропоную замінити на художнє бачення чи бодай мисленнячуття. Сорок років ще не минуло, то, може, колись і тут «німець покаже», що так-таки так. От, наприклад, про множинність герменевтичних прочитань «добре заходились» говорити років із десять тому, хоча цьому велосипедові О.Потебні – понад сто років.

Традиція без новаторства – епігонство, – повертаємося до афоризму поета. І додаємо:

а новаторство без традиції – вітрогонство. Неможливе воно без неї взагалі, бо не було б материка, від якого відштовхується. Таж і материк той не застиглий, і нові актуалізації найцікавіші тоді, коли твір несе не просто інформацію, до спільного знаменника якої зводять усе семіологи, а мистецьку «інформацію». Тут головне – не так збагатити досвід, як передати почуття, дух епохи, відчуття простору, часу, світу, людини, народу. Художні канони й деканонізація (первинне значення слова канон – очеретина, а далі – гармата; чи не звідси й вираз «Коли говорять гармати – музи мовчать»?), – усе це вторинне. А що ж первинне? Художність. Якій немає скутих норм.

Їй присвячено ґрунтовну, хоч і трохи застарілу монографію В.Тюпи [11], статті в енциклопедіях та словниках, а вона – плинна, різновимірна, невловна для визначень. Не вдаватимуся тут до їх аналізу, це зроблено в інших моїх статтях. А назагал – «Omnis

determinatio est negatio» (Будь-яке визначення є заперечення). Закономірний парадокс:

що розлогіше, то вразливіше, бо треба обґрунтовувати кожне наступне твердження. Тож і тепер можу повторити своє метафоричне порівняння таїни творчості з жар-птицею (у статті 1993 р.). Обступивши її зусібіч, філософи, психологи, соціологи «(тут можна додати ще й евристику – напрям у кібернетиці, що досліджує природу творчого мислення на помежів’ях психології, теорії “штучного інтелекту”, структурної лінгвістики, теорії інформації), науковці в кращому разі мають по розкішній пір’їні з її хвоста. А далі треба бути одержимим любов’ю, божевільним, Іваном-дурнем, Іваном Франком, Іваном Світличним, іти за тим світлом, скакати на вовкові, здобувати царівну, бути зрадженим і вбитим братами, окропленим живою і мертвою водою, увійти в міф, у казку» [8].

Мушу також час від часу повторювати: якщо перед нами справді художній твір, то вирізнені ще Платоном компоненти як і що зливаються: як + що = якщо (форма + зміст = формозміст). Ця знахідка, підказана лише нашою мовою, допомагає підкреслити умовність суто дослідницького поділу на форму і зміст. Усі компоненти формозмісту в найрізноманітніших видозмінах визначають художні особливості твору. Найзагальнішу модель цієї єдності можна уявити у вигляді концентричних сфер: у центрі – художня ідея, тема, проблематика та інші змістові прояви художньої форми; проміжна сфера – літературна генерика; найширша – композиція (в тому числі композиція сюжету, предметна деталізація) та художня мова – теж у всіх її сферах – формальні проявники художнього змісту.

Саме тут і займається «субстанції незримої вогонь» – в усіх сферах і складниках майстерності, техне (це також не цілковитий синонім художності, а все ж один із ключових її вимірів) – від загального цілого і до окремого звуку. А також в усіх функціональних, структурних, семантичних зв’язках у межах цілого. Отут шукаймо й критерії художності. Інакше говоритимемо про неї або загалом, або лише з погляду змісту, опускаючи чи не найголовніше в цьому аспекті – форму.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Бо ж зміст, «оголений» у найзагальнішому вигляді силогістично вилущеної «ідеї», тисячоліттями повертає на кола свої, на ключові проблеми буття людини і світу: добро і зло, правда і кривда, любов і ненависть, народження і смерть, батьки і діти, красиве і потворне, спокуса і спокута... Незрідка для письменника твір саме так і починається – з ейдосу, з ідеї ex ante. Своєрідним виявом цього можна вважати й ледь не машинальне записування підсвідомих емоційних вивержень, про що писав І.Франко у трактаті «Із секретів поетичної творчості», не відкидаючи й наступного холодного обмірковування на стадії шліфування форми. Франкові положення аж ніяк не застаріли то їх ігнорували зліва, тепер справа, а вони – у центрі, там горнило переплавляння і світовідчуття, і сновидінь, і «змислів» у «вогонь в одежі слова». А для читача спочатку постає зовнішня форма, за якою шукаємо квінтесенцію змісту.

Словники та енциклопедії термінів постмодернізму взагалі не мають такої позиції – художність. Англійське artistry, французьке art – також не зовсім те. Тут усе-таки більше техніки, майстерності (у «Парадоксі про актора» Дідро стверджував, що найбільшої майстерності актор досягає тоді, коли найменше переймається тим, що він грає). Тим-то сучасні англо- та франкомовні критики більше намагаються з’ясувати специфіку літератури, літературності саме в тому аспекті, що в ній спільного, а що відмінного з іншими видами комунікації.

Ц.Тодоров виводить специфіку літератури з нелогічності порівнянь. Ілюструє рядком із Бодлера« море чування, наче груди Амелії». І пояснює: але ж ми нічого не знаємо про груди Амелії, тож ніколи не дізнаємося, яке воно, море чування. Оце, і все, що може запропонувати «чистий розум». Далі Тодоров розмірковує, яку функцію має література

– продуктивну чи репродуктивну, з’ясовує, «чи не існує такої форми письма, де присутня презентація, а не репрезентація» [10; 65, 69]. Але ж ні те, ні те не головне для неї, натомість відтісняється нібито на периферію найважливіше, про що казав ще Лев Толстой – заражати почуттями. Бо це мистецтво. Чому танець, музику не вимірюють презенто-репрезентаціями, продукто-репродуктивною функціями, світоглядом та іншими розумуваннями збоку? Бо там є об’єктивні фахові критерії, дарма що оцінювачі можуть бути суб’єктивні.

А.Компаньйон, розмірковуючи на двадцятьох сторінках, що таке література, доходить висновку: «Література – це література, те, що авторитети (професори, видавці) включають у літературу». Відчувши, що це – аж надто переконливо, оправдується посиланням на авторитет: «І все-таки не кажімо, що даремно тупцювалися на місці: адже, як нагадував Монтень, задоволення від полювання – не у здобичі» [6, 53-54]. Певна річ, задоволення – у самому процесі полювання, але відповіді на поставлене питання – немає.

Пітер Баррі, прагнучи унаочнити різницю між структуралізмом і ліберальним гуманізмом, вдається до аналогії місткі структури «(альба, куртуазне кохання, сама поезія як культурна практика)» – курча, а окремий вірш – яйце. «Для структуралізму найважливішим є визначення природи курчат, тоді як для ліберального гуманізму головне – докладний аналіз яєць» [2, 52]. Таж першим був окремий вірш, а не поезія взагалі. Та й без аналогій першим було яйце. Бо воно – ядро, згусток енергії, де єднаються чоловіча й жіноча первини, воно – сонце, земля, ядро, яйцеклітина, зернина; воно є в гадюки і в курки, і в усієї парадигми живого, а вона – лише розмаїття форм. Ще латиняни знали, що починати треба ab ovo, а тоді вже – куртуазні курчата як один із виявів яйця. Так і зі Словом, яке було спочатку.

Так і з художністю, яка є в основі мистецтва слова. За всіх часів її намагається поглинути позалітературна прагматика. Витлумачують на свій лад, вимагають бути «коліщатком і гвинтиком» того чи того нібито універсальнішого механізму, а не виходять із неї самої. Чи не це дало підстави І.Фізеру, ретельному дослідникові психолінгвістичної теорії літератури О.Потебні, стверджувати, що література – онтично імпотентна і семантично вагітна [12]. Виходить, вона нібито не має власного онтичного ядра («яйця»), а все ж носить у своєму лоні ту чи ту інтерпретаційну семантику. А суть учення О.Потебні

– якраз у слові як онтичному зерні. Тим часом постструктуралізм устами Ю.Крістевої оголошує вже неконкретним і саме поняття слова, натомість універсалізуючи текст, що з нього ж таки, слова, виростає. Розпливаються в речовині тексту, ніби не помічаючи його першовитоку. А виступаючи проти логоцентризму, вбачають у логосі лиш античне раціо, тоді як там, у ядрі, в центрі – й емоціо, почуття, серед яких найцентровіше – любов. Тобто, підмінили суть логоцентризму раціоцентризмом, а потім його осуджують.

Натомість наші науковці, опановуючи теоретичний досвід Заходу, часто-густо вдаються лише до реферування, або підсумовують отак« З огляду на те, що в різні історичні періоди в центрі дослідження були різні аспекти та підходи до літератури, її завдань, функцій, намагаємося показати, що література залежить від теоретичної позиції її дослідників, історичної епохи, традиції, періоду» (1). Справді, десь і залежить. Але ж є в неї питомі властивості, як і в музики, архітектури, малярства, кіно. Попри все, вона – мистецтво. Це її есенція. А квінтесенція – художність.

То що ж таке художність? Навряд чи вдасться будь-коли дати її універсальне визначення. Однак мушу запропонувати й свою логізовану версію, не відкидаючи на узбіччя того, що пройшло перевірку часом. Попри історичну плинність уявлень про критерії художності, рухома в часі згармонізована єдність формозмісту лишається однією з найтривкіших підвалин, що вирізняють мистецькі здобутки на тлі минущих фактів літпроцесу. Так виявляються духовно-ідейний прорив автора і його стилістична майстерність, закоріненість у традицію і здатність її розвивати, схоплюючи й передаючи ментальність народу, нації. Не варто відмовлятися й від таких критеріїв художності у сфері змісту, як правда почуття, щирість, спонтанність, вибуховість (еруптивність). Саме це викликає й читацьке спів-чуття, катарсис.

Нині ті, що постають проти центрації та есенціалізму, намагаються звести до романтичного кітчу й поняття народності. Виходять із некоректної опозиції модернізм/народництво, маючи на увазі під останнім патріархальність, залюбленість у фетиш народу тощо.



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«Часопис Національного університету Острозька академія. Серія Право. – 2014. – №1(9) УДК 343.13 В.О. Попелюшко доктор юридичних наук, професор кафедра правосуддя та кримінально-правових дисциплін, (Національний університет “Острозька академія”) СЛІДЧИЙ СУДДЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 1. Слідчий суддя як суб’єкт досудового розслідування: історія і сучасність Слідчий суддя у кримінальному процесі – французький винахід. Його прообраз було започатковано у Франкському королівстві епохи Карла...»

«ГУМАНІТАРНІ НАУКИ ДОКУМЕНТАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ Голова секції: Рогожа М.М., д. філос. наук, проф. Секретар секції: Клімчук О.В., асистент 04.04.2012, 1330, ауд. 8.604, 8.607 1. Артюх О.В., НАУ, Київ Інформаційні позиції України: втрати та перспективи Науковий керівник – Ількова О.Г., ст. викладач 2. Бажан Т.П., НАУ, Київ Наукові видання як вид документно-інформаційного забезпечення науководослідницької діяльності студентів НАУ Науковий керівник – Литвинська С.В., к....»

«Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2012, №1006 ПРОБЛЕМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ УДК 94(477-074) «1941/1943» :069(477.54) «1943/1953» І. Є. Склокіна Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ ПРО НАЦИСТСЬКУ ОКУПАЦІЮ В РАДЯНСЬКИХ МУЗЕЯХ (приклад Харківського державного історичного музею, 1943-1953 рр.) Стаття присвячена особливостям представлення періоду нацистської окупації у радянських музеях в роки сталінізму (1943-1953 рр.). На...»

«Технічні науки  УДК: 687.016: 687.256: 687.12 А.В. СЕЛЕЗНЬОВА Хмельницький національний університет АНАЛІЗ ЗМІНЮВАННЯ СТИЛЬОВИХ РІШЕНЬ ФОРМИ ЖІНОЧОГО КОРСЕТА Досліджено  змінювання  стильових  характеристик  форми  жіночого  корсета  в  історичному  аспекті.  На  основі  аналізу  геометричних  символів  силуетів  виділені  три  базові  форми  корсета.  Виконано  прогнозування  розвитку  кривих  зміни  базових  форм  жіночого  корсета.  Підтверджено  правомірність  використання ...»

«О. Яковина, канд. філол. наук, наук. співроб., Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ТРАДИЦІЯ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У статті розглядаються форми актуалізації української християнської традиції у творчості Тараса Шевченка. Вплив християнства на українську культуру постає у поета основою самоідентифікації народної свідомості. Ключові слова: національна екзистенція, релігійна традиція, особа і спільнота, семантика святості, метаісторичність культури. В статье рассматриваются...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2010. Вип. 43. С. 31-40 Ser. Philol. 2010. Is. 43. P. 31-40 УДК 001-057.4(477)“19”(092)Г.Нудьга:801.81 ГРИГОРІЙ НУДЬГА І ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ДУМ (проблема дефініції жанру) Микола ДМИТРЕНКО відділ фольклористики, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнології імені Максима Рильського НАН України, вул. М. Грушевського, 4/409,01008, Київ, Україна, тел.: (+38044) 278 34 54 З’ясовано жанрову специфіку українських народних дум,...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Бережанський Микола Директор Миколайович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 29.04.201 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік I. Загальні відомості 1. Повне найменування емітента Приватне акцiонерне товариство Страхова компанiя Полiс-Центр 2....»

«Дискусія: «Вступ до історії» Наталі Яковенко * Войцех Вжосек (Познань, Польша) hanDbcher або grunDrisse **. Вступ про Вступ. Серед багатьох цікавих і вартих обговорення сюжетів праці я розгляну три методологічного характеру, далі висловлю своє незадоволення у зв’язку з відсутністю в дослідженні проф. Яковенко деяких напрямків мислення про історію і насамкінець зроблю низку зауважень про складність дискусій на тему історичної істини. Назва книжки української дослідниці, знаної з багатьох праць,...»

«ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА УДК 261.5 (477.51) Данило Рига НОВГОРОД СІВЕРСЬКА ЄПАРХІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ЦЕРКОВНО РЕЛІГІЙНОМУ ТА ОСВІТНЬОМУ ЖИТТІ ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVІІІ ст. У статті йдеться про господарську та культурно просвітницьку діяльність Новгород Сіверської єпархії (1785 1797). Ключові слова: Новгород Сіверська єпархія, монастирі, православна церква. Новгород Сіверський завжди відігравав важливу роль у суспільно політич ному житті Північного Лівобережжя [1, С.18]. Він мав свою...»

«Історія професійної освіти УДК 37.013.73(09) Галина Антонюк ЯН АМОС КОМЕНСЬКИЙ І РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ В XVII ст. Актуальність теми дослідження визначається практикою сучасних інтеграційних процесів, входженням нашої держави у загальноєвропейський контекст по лінії економіки, освіти, науки, культури. Європейський вибір нашої держави зумовлений її історичним поступом, політичними та соціальними чинниками. Україна впродовж усієї історії активно налагоджувала контакти із зовнішнім...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»