WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«ББК 87. 215 Ольга Котовська Львівський національний університет імені Івана Франка ФЕНОМЕН ДВОВІР’Я У СТАНОВЛЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ © Котовська О., 2006 Досліджується ...»

-- [ Страница 1 ] --

ББК 87. 215

Ольга Котовська

Львівський національний університет імені Івана Франка

ФЕНОМЕН ДВОВІР’Я У СТАНОВЛЕННІ

УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ

© Котовська О., 2006

Досліджується феномен двовір’я як поєднання народної, язичницької традиції і

християнської доктрини у Київській Русі. Автор наголошує на тому, що у запропонований

період було закладено основу української філософської культури, сформовано етнічний

архетип та ідею єдності давньоруського суспільства. Такий підхід дає змогу проаналізувати творчий діалог християнської та міфологічної парадигм, визначити специфіку українського світосприйняття.

Ключові слова: двовір’я, парадигмальний діалог, язичництво, християнство, “своє”, “інше”, архе, телос.

The article is dedicated to research of the phenomenon of double belief as combination of folk, heathen tradition and Christian doctrine in Kiev Russ. The author stresses that in the offered period the basis of the Ukrainian philosophical culture was founded, ethnic archetype and idea of unity of ancient Russian society were formed. The approach allows to analyze the creative dialogue of Christian and mythological paradigms, to define the specific of Ukrainian perception of the world.

Key words: double belief (dvovir’ya), dialogue of paradigm, heathendom, Christianity, “native”, “other”, arche, telos.

Державотворчі тенденції формування і розбудови молодої української держави передбачають потребу нового, об’єктивного концептуально-історичного переосмислення процесу духовнокультурної самоідентифікації, визначення особливостей етнічного світосприйняття та головних складників становлення народного архетипу. Відродження української філософської культури та повернення до духовної спадщини Київської Русі дає змогу сучасним українським дослідникам скористатися досвідом попередніх поколінь та визначити перспективи подальших пошуків.

Переживши істотні народні модифікації, двовір’я стало своєрідною відповіддю, етнічним доповненням нової християнської парадигми. Воно встановило початкові засади пізнання і пояснення оточуючої дійсності як у практичному житті, так і у релігійно-філософських розмірковуваннях давньоруських, а пізніше українських мислителів. Уже на первинному, міфологічному етапі етнотворення двоїстість народно-християнського начала заклала основу унікальності аам українського народу, об’єднала народне “ми” та сформувала культурно-світоглядну традицію світосприйняття, забезпечила збереження ідентичності народу.

Мета запропонованого дослідження спрямована на виокремлення передумов українського розуміння світобудови, визначення місця людини як індивіда і як члена соціуму. Реконструкція особливостей етнічного світосприйняття є запорукою збереження й подальшого розвитку, активного діалогу сучасної української філософської думки у колі європейських народів.

Для реалізації аамесуенно завдання спробуємо здійснити аналіз давньоруського періоду двовір’я – етапу поєднання дохристиянських ідей із західною монотеїстичною традицією світосприйняття.

Дослідження українського феномену двовір’я та наголошення на його позитивному значенні у розгортанні процесу націотворення було започатковане у середині ХІХ – початку ХХ століття народознавчими студіями – М. Драгомановим, П. Єфремовим, І. Франком, М. Маркевичем, П. Івановим, В. Милорадовичем, В. Гнатюком; роботою Є. Анічкова із реконструкції язичницького світогляду Київської Русі, історико-філософським аналізом мови і слов’янської міфології О. Потебні та не менш цікавою етно-антропологічною роботою Х. Вовка. У радянський час запропонована проблематика ааме аамесуенною у розвідках Б. Рибакова, М. Поповича та В. Шинкарука; у діаспорних дослідженнях О. Кульчицького, І. Огієнка, О. Маланюка та ін. Із проголошенням незалежності ґрунтовні ремінісценції та переосмислення філософської культури Київської Русі присутні у працях В. Горського, А. Бичко, С. Кримського, Ю. Павленка, Н. Хамітова, Т. Голіченко, Т.

Целіка. Спроби відновлення язичницького світогляду здійснені С. Плачиндою, І. Лозко, В. Войтовичем. Однак зіставлення, виявлення моментів взаємодії двох протилежних за своєю суттю світоглядних парадигм – язичництва і християнства – в українській філософській культурі дотепер не здійснено на належному теоретико-пізнавальному рівні.

Застосування діалогічного принципу до історії розгортання світоглядних позицій на теренах сучасної України дає змогу істотно поглибити і виділити морально-етичні цінності, визначити зміни, які відбулись із прилученням Київської Русі до загальносвітового цивілізаційного аамесу самоусвідомлення людини, виявити культурний і соціально-політичний простір філософування творчого індивіда, котрий ідентифікує себе із етно-мовною спільнотою та креативно переосмислює загальносвітові тенденції вирішення поставлених проблем крізь призму власної народної традиції.

Сучасний український дослідник В. Горський наголошує на тому, що “діалогізм” і гуманізація є двома визначальними принципами, які замість однолінійного, монологічного погляду стверджують справді плюралістичне, діалогічне розуміння історії філософії” [3, с. 16]. Йдеться про співіснування та взаємні впливи різних ментальних структур, що виражали різні етапи культурно-історичного процесу.

Міфологема, стверджує Н. Хамітов, виступає націосинтезуючим чинником культури і підґрунтям побудови філософських розмірковувань окремого суб’єкта пізнання як виразника і власних поглядів, і групових уявлень. Кожен член спільноти, який ототожнює власне “я” із конкретним народом, виражає індивідуальні розмірковування через визначену та зрозумілу знакову систему – мову та письмо. Людина поняттєво мислить і розкриває себе “іншому”, стає активним членом комунікації за допомогою слова. Мова несе певний “багаж” традиційного змісту і створює своєрідні межі самовираження окремого суб’єкта. Прерогативи та головні проблеми досліджуваного періоду входження християнської ідеології та адаптація античної язичницької культури на українських землях впливали на розвиток, збагачення, видозміну значення слів. Однак загальна структура мовлення і світосприйняття зберегла особливості архетипу. Цікавим, на наш погляд, є застосування І. Костецьким до національної філософської думки терміна “мовомислення”. ааме тому під час дослідження феномену двовір’я ми звернемось до початкового значення язичництва та християнства, заміщення головних світоглядних позицій та їх взаємодії на рівні латентного діалогу “старої”, народної, і “нової”, християнської, парадигм, вторинної міфологізації останньої.

Поняття “язичництво” і “християнство” та їх змістовна трансформація.

Важливим у цьому дослідженні є термінологічне зіставлювання понять і простеження історичної та світоглядної зміни їх значень.

Термін “язичництво” походить від старослов’янського язЂцЂ, що означає народ, мовно-етнічну спільноту із властивими їй звичаями та віруваннями, є далеко неоднозначним у своєму тлумаченні.

Таке поняття, а отже, і сам означуваний феномен застосовується східною християнською традицією стосовно народних звичаїв та вірувань, які не включені до церковної обрядовості. Російський мислитель С. Аверінцев наголошував на тому, що “...на відміну від близького за значенням сучасного терміна “політеїзм”, що чітко стосується певних релігій, “язичництво” – позначення динамічної тенденції, яка забарвлює різноманітні релігії більшою чи меншою мірою. Язичництво перебуває і всередині теїстичних релігій – не тільки як «пережиток», а й як ідея, … як образ неподоланого минулого…” [1, с. 261]. Це поняття вже у своєму етимологічному значенні містить народний елемент, наявність сформованого етносу із спільною мовою, легендами про походження народу, історичною пам’яттю, віруваннями, які віддзеркалюють народний світогляд. Язичник – це людина, у свідомості якої нове знання, прямуючи до осягнення істини, “не витісняє старого, а нашаровується на нього, додається до старого” [2, с. 612]. Язичницькі уявлення є своєрідною передосновою пошуку істинного розуміння світобудови.

“Поганство” та “варварство” в іншомовних, не східнослов’янських, перекладах використовуються як синоніми язичництва, хоча не є змістовно йому тотожними. У Стародавніх Греції та Римі поняття “варвар” (з грецької мови – не грек, чужинець, дикий, грубий) носило зневажливе значення і стосувалося “інших”, “чужих” народів та племен. Тобто варварство як “не своє”, “інше” заперечувало наявність цілісної етнічної групи і змістовно акцентувало увагу на ворожому протистоянні. Елліни вважали варварів безкультурними, жорстокими руйнівниками, а не носіями чи тим більше фундаторами культурно-світоглядних цінностей. Варвар як “інший” не був громадянином, рівноправним членом громади і не мав права голосу в античних містах-державах. Греки могли “говорити” з ним тільки силою зброї, примусу, а не способом словесного переконання.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Зіставлення “міське” і “сільське” викликало появу початкового значення терміна “поганство” (з латинської мови paganus – селянський, мужицький) і зафіксувало класову градацію у межах самого соціуму, а не етно-культурне протистояння “своє” – “чуже”. Однак поступово в процесі християнізації поганство набуває нового звучання. Такі смислові зміни були пов’язані з тим, що у більшості тогочасних держав християнська світоглядна парадигма спочатку поширювалась у містах як центрах входження всього нового, де “чуже” запозичувалось значно швидше завдяки соціальній та культурній багатоманітності самого населення. Сільська община й надалі сповідувала дохристиянські вірування і обрядовість. Звідси “поганин” починає означати представника простолюду із незмінним, консервативним способом мислення. Із прийняттям християнства на державному рівні це слово набуло антагоністичного звучання у співвідношенні із “християнством”. Новий зміст цього поняття швидко прижився і вже у перших давньоруських письмових пам’ятках XI століття “поганином” називали і язичника-старовіра, і мусульманина, і представника інших релігійних конфесій.

Етимологічно “християнство” походить від грецького слова і у буквальному значенні означає “помазаника”, Богом обраний “месія”, якому відкривається істина. Як нова релігія, воно виникло у І столітті після Різдва Христового серед діаспорного єврейського народу Палестини.

Однак, сповідуючи іудаїзм, самі євреї залишились “єдиним нехристиянським народом серед християнського світу” [1, с. 227]. Христос був “чужим” для ортодоксальних євреїв і, хоча проповідував своє вчення на гебрайській мові, ідейно “знімав” етнічну належність. Саме тому християнство оформилось як одна із трьох світових релігій у І–ІІІ століттях поза єврейським народом.

Отже, при зіставленні понять “християнство” і “язичництво” простежується історична зміна критерію поділу на “своє” і “чуже”, а не їх кардинальне протистояння. Полінародне християнство ідейно виходило за межі етнічної спільноти і формувало новий принцип єдності за індивідуальносвітоглядною позицією.

Світоглядний переворот: архе-телос-Теос.

При спробі пізнати і спроектувати власне щоденне життя крізь призму земного прямування до істинного буття християнин відкриває його для себе у Божественному одкровенні і провидінні, в особливому виді спілкування із “Вічним Ти”. Християнство прийняло молитву як особливий духовнословесний спосіб комунікації людини з Богом за допомогою фіксації думки у мові. Отже, прямуючи до незмінного начала молитва втрачала часовий вимір, а дійсний, земний результат набував вторинного характеру. Саме тому людина релігійно-космополітичного складу мислення не потребувала колективного “ми”. Божественне начало стало достатньою підставою самореалізації для окремого індивіда.

Зміна проблематики філософських пошуків, яка відбулась у період античної класики, передувала появі християнського монотеїстичного вчення. Ще Платон і Арістотель зафіксували необхідність визначення вищої цілі усього існуючого та були першими критиками натурфілософської системи світосприйняття. За допомогою логічних розмірковувань вони довели потребу кінцевої мети (підхід до цієї проблеми ідейно присутній у спростуванні вчення Анаксагора у діалозі “Федон” Платона), яку Арістотель у трактаті “Про душу” термінологічно зафіксував у понятті “телос”. Отже, телос () у грецькій мові має значення завершення, цілі та формується як антитеза до вчення античних натурфілософів, які вважали за достатній причинно-наслідковий зв’язок побудови світу.

Поряд з тим телос – це доцільність, яка є іманентною властивістю самих речей і не виходить за межі космосу. Однак античні класики філософської думки, поставивши питання про векторне-цільове прямування Всесвіту, замкнули його у собі самому. Тут передусім варто нагадати про ідею Деміурга в теорії ідей Платона, за яку християнські богослови неодноразово називали учня Сократа першим “християнським язичником”, але яка була скоріше філософським здогадом, аніж належно осмисленою і обґрунтованою позицією мислителя. І лише у християнстві телос набуває значення історичного розгортання, руху до реалізації “іншої”, позаземної ідеї звершення істинного, духовного буття через Божественне начало, Бога.

У політеїстичному світогляді майбутнє є незрозумілим. Людське життя описується в теперішніх часових координатах, де завтра буде повторенням сьогодні. Міфологічний тип свідомості можна визначити поняттям “архе” (з грецької мови – початок, принцип). І у Гомера, найяскравішого давньогрецького легендарного епічного співця, і у Платона та Арістотеля “архе” означає як онтологічну основу, так і початок пізнання, які між собою не розділені. У дохристиянських уявленнях матеріальне існування підпорядковувалось космічному законові і було самодостатнім циклічним процесом. Міфологічне мислення відрізнялося від наступних типів світогляду тим, що у ньому ще не відбулось остаточного відокремлення мислимого предмета від самої речі, внутрішньої суті від зовнішньої форми, суб’єктивного від об’єктивного. Феноменальні об’єкти сприймалися у “архаїчному”, самодостатньому розумінні. Істина була присутньою у природному, реальному світі.

Природні явища були керовані богами, кожен з яких займав визначене місце у пантеоні і уособлював певні стихії. Язичницькі божества впливали на дійсний стан речей, а спілкування з ними було своєрідним способом “одержання безкінечних можливостей і поряд з тим – реалізація їх у світі”.



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА Очеретянко Світлана Іванівна УДК –[37.035.6 (=11)]: (477) “1920/1930” НІМЕЦЬКА НАЦІОНАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ (20-30-ті роки ХХ ст.) 07.00.01 – історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Харків 2003 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у відділі національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Захист відбудеться “13” червня 2003 р. о 15.00 годині на...»

«Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми? Посібник для тренінгу IOM International Organization for Migration Міжнародна організація з міграції (МОМ) ЗМІСТ Що таке МОМ?............................................. ст. Методологічні підказки....................................... ст. План уроку................................................ ст. 9...»

«Юнко М. Пам’ятки історико-культурної спадщини. УДК 338.483.12 Мирослава ЮНКО ПАМ’ЯТКИ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ САМБІРЩИНИ – ОБ’ЄКТИ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРИКАРПАТТЯ Присвячено дослідженню культурної спадщини Самбірського району Львівської області. Зосереджено увагу на культурних пам’ятках краю, які мають туристичну привабливість. Ключові слова: культурна спадщина, пам’ятки культури. Прикарпаття належить до найбагатших в Україні територій на пам’ятки історії та культури, вивчення та...»

«Часопис Національного університету Острозька академія. Серія Право. – 2011. – №2(4) УДК 347.129 М. С. Жук здобувач кафедри цивільно-правових дисциплін (Національний університет Острозька академія) ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ОЦІНОЧНИХ ПОНЯТЬ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ Питання доцільності використання оціночних понять у цивільному праві – надзвичайно актуальна та неоднозначна проблема, яка потребує сьогодні детального дослідження. Необхідною передумовою здійснення такого дослідження є звернення до...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Голова Правлiння Писаренко Михайло Миколайович (посада) (підпис) (прізвище та ініціали керівника) 30.04.2013 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2012 рік 1. Загальні відомості 1.1. Повне найменування емітента Приватне акцiонерне товариство Кролевецький завод...»

«ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УДК 322 З.М. Бурачко, здобувач Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, м. Львів, Україна, 79000 ЛЮДИНА ПОЛІТИЧНА: ОЧЕРКИ ІСТОРІЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЗМІСТ Розглянуто феномен людини у політиці «людини політичної», викладено огляд з проблем людини в період Античності та Середньовіччя у політичній думці. Акцентовано увагу на проблемах людини політичної у концепціях Н. Макіавеллі та Т. Гоббса. Визначені особливості людини...»

«О. Яковина, канд. філол. наук, наук. співроб., Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ТРАДИЦІЯ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У статті розглядаються форми актуалізації української християнської традиції у творчості Тараса Шевченка. Вплив християнства на українську культуру постає у поета основою самоідентифікації народної свідомості. Ключові слова: національна екзистенція, релігійна традиція, особа і спільнота, семантика святості, метаісторичність культури. В статье рассматриваются...»

«Випускна циклова комісія зі спеціальності «Організація обслуговування населення» Методична розробка уроку Предмет: Туристичне краєзнавство Викладач: Кваша Н.В., спеціаліст вищої категорії Тема: Етапи розвитку української національної кухні Мета: ознайомити із особливостями формування української національної кухні, розширити, поповнити знання про традиції, закріпити знання про історичне минуле українського народу; розвивати пам'ять, увагу, аналітичне мислення, професійну майстерність;...»

«ISSN 2078-4260. Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол. 2014. Вип. 8. С. 162–183 Visnyk of the Lviv University. Series Bibliol. Libr. Stud. Inform. Techn. 2014. Is. 8. P. 162–183 УДК 016:908(477)“1959/1990” ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВІТЧИЗНЯНИХ КРАЄЗНАВЧИХ БІБЛІОГРАФІЧНИХ РЕСУРСІВ В ОСТАННЄ РАДЯНСЬКЕ ТРИДЦЯТИРІЧЧЯ (1959–1990 рр.) Ірина МІЛЯСЕВИЧ Рівненський державний гуманітарний університет, вул. Толстого, 3, м. Рівне, 33028, Україна, тел. (0362) 22-41-61, ел....»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ПРОЦИК ВАСИЛЬ МИРОСЛАВОВИЧ УДК 356.13 (477) НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ В 1991–2003 РОКАХ: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Львів – 2012 Дисертацією є рукопис...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»