WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 25 | 26 || 28 | 29 |   ...   | 32 |

«УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА: ВИТОКИ ТА ШЛЯХИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ МАТЕРІАЛИ ШОСТИХ ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ ЧИТАНЬ 75-РІЧЧЮ ЧЕРКАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО - ...»

-- [ Страница 27 ] --

Саме тут у другій половині XV - на початку XVI ст.

з’являється чимало слобід та хуторів. їх населення вважало себе козаками. Невдовзі козацькі селища зайняли значну частину східного українського кордону - від дніпровського Лівобережжя і до Дністра. С.Герберштейн писав, що в той час коли “велелюдні колись землі, містечка і села середніх областей спустіли... в безлюдні раніше постори українці прибули люди на велику прикрість колишнім їхнім панам”.

Поява козацтва на кордонах пожвавила безлюдні, хоч і багаті природними ресурсами південно-українські степи.

Ціною великих зусиль козаки освоювали навколишні простори

- розорювали цілину, торували шляхи, зводили мости, будували хутори та села. Це стало початком розвитку землеробства в степах. Тут розвивалося також скотарство та промисли: рибальство, мисливство, бортництво, селітроваріння та ін. Козацькі слободи і хутори вирізнялися вищим рівнем добробуту порівняно з убогими селами покрітіачених селян.

Основною діяльністю козаків було землеробство і промисли, однак серед них було чимало й ремісників ковалів, бондарів, кушнірів, лимарів, та ін. Селилися козаки в основному поблизу поодиноких замків, отримуючи від них певний захист від грабіжницьких набігів агресивного Степу.

Тут вникали містечка, де було широко розвинута торгівля продуктами сільського господарства та промислів. Черкаські та канівські козаки, наприклад, возили до Києва мед, віск, шкіри, солод, сало тощо. Помітне місце займала торгівля рибою - свіжою, в’яленою, солоною. (1) Зародження козацького землеволодіння зумовлювалося, насамперед, колонізацією південних степових просторів України. Однак їх освоєння не вимагало необхідності утверджувати якісь правові основи володіння цими угіддями.

Однак з наступом Польщі на українські землі становище різко змінюється. Особливо це стало помітним після Люблінської унії.

Працюючи рік від року на одних і тих же уходах, що простиралися аж до татарських поселень, козаки поступово засновували тут зимівники, пасіки, хутори, починають осідати на уходах. В люстраціях середини XVI ст. неодноразово зазначалося, що козацтво осідало на уходах. Зокрема, в люстрації Канівського замку (1552 р.) йшлося про козаків Сіверського уходу, “которьіе уставичье там живут на мясе, на рьібе, на меду з пасек, з свеметов, и ситять там себе мед яко дома”. (2) Не лише на прикордонні, а й у центральних районах України освоювалися пустуючі землі. Однак, за умов присутності державної влади, нелегко було уникнути сплати податків. На окраїнах же, через віддаленність від центру, навпаки, це стало звичайним явищем. Коззаки розглядали своє господарство як промисел поза межами держави. Тим більше, що захист цих промислів доводилося здійснювати власними силами.

Землі, здобуті шляхом займанщ ини, козацтво намагалося юридично закріпити у приватну власність. Цьому певним чином сприяли також урядові структури Речі Посполитої, де зростала необхідність у збільшення військової сили, а а можливості для збільшення коштів зменшувалися.

Вагомим резервом стали степові простори України. Ці землі поступово передавалися польським магнатам під приводом так званого “заселення” краю. У рішенні сейму від 1590 р.

говорилося: “Простори пустих земель на прикордонні з Білою Церквою не приносять ніякої користі, ні державної, ні приватної, тому необхідно їх перетворити на якусь користь, щоб вони даремно непустували. А тому... ухвалюємо, що ми будемо роздавати ті пустелі у приватну власність особам шляхетського стану”.(3) На початку XVI ст. польські магнати Язловецькі, Струсі, Острозькі, Претвичі та ін. привласнили значну частину козацьких земель на Поділлі, Брацлавщині, Київщині. Частина козаків, не визнаючи права польського панства, почала відходити на пониззя Дніпрових приток - Росі та Тясмина.

Тут значно зростає кількість козацького населення. Район Черкас та Канева стає головним центром українського козацтва в цей час. Назви “черкасець”, “черкашенин”, “черкаси” стали вживатися для всього українського козацтва.

Значне місце в господарстві населення Канівського і Черкаського старосте займало землеробство. У люстрації Канівського замку (1552 р.) писалося, що “земля по полях, над містом, міщанам на пашню здавна була вольна”.(4) В люстрації Черкаського замку (1552 р.) також вказувалося, що “черкасці орють на полі, де хто хоче”. (5) Отже, земельне питання відіграло важливу роль в процесі утворення українського козацтва, цього справді унікального суспільно-політичного соціального організму.

Воно стало тим зерном, яке було посіяне на межі лісостепу і степу, і, яке стихійно зійшовши, на ранній фазі свого вникнення було лише способом життя, а дозрівши, стало тією силою, яка згодом почала реалізовувати бажані державотворчі ідеї.

1. Актьі, относящиеся к истории Юго-Западной России. Т.1, с. 170.

2. Архив ЮЗР. 4.7. т.1, с. 102-103.

3. Volumina legum. Т. 2, S. 318.

4. Архив ЮЗР. 4.7. т.1, с. 97.

5. Архив ЮЗР. 4.7. т. 1,с. 86.

6. Чабан А.Ю. Витоки. (Середнє Подніпров’я з найдавніших часів до середини XVII ст.) -Черкаси, 1994, с. 9.

Р.Є. Делімарський (Київ) Захист Київським магістратом монопольного права на шинкування горілкою (друга половина XVII —60-і рр. XVIII ст.) Джерела свідчать, що козацько-міщанські взаємини в Києві складалися досить непросто. Зійшовшись на території Києво-Подолу, наділені приблизно однаковими привілеями, вони досить таки тривалий час (більше століття, аж до заснування у 1782 р. Київського намісництва, коли всі верстви населення були підведені під загальноросійські закони) не могли з’ясувати стосунки між собою.

Боротьба міщан на чолі з Магістратом за право монопольного шинкування мала, безперечно, головне значення для розвитку міського господарства. Це абсолютно зрозуміло, бо прибутки від шинкування становили приблизно 70 — 80% його бюджету. З іншого боку, козацтво своїм революційим здобутком Хмельниччини вважало, між іншим, і право шинкувати горілкою. Хоча в самому Києві оселилось дуже небагато козаків (кількість козацьких дворів в місті коливалась від 74 у 1723 р., до 28 у 1751 р.), вони протягом більш як сторіччя активно боролися з привілеями міщан щодо їх монопольного права на шинкування. Справа ускладнювалась ще й тим, що об’єктивно київські козаки були поставлені в такі непрості матеріальні умови (в Києві вони не мали ні значних земельних ділянок, не займались торгівлею, ремеслом ані промислами), що шинкування горілкою ставало для них питанням не просто отримання прибутків, а навіть самого існування їх в місті. Архівна спадщина цього питання становить досить значну кількість джерел, на підставах яких і розглянемо суперечки міщан з козаками з приводу шинкування в історичному контексті.

Київські міщани набули собі права продавати горілку у власних шинках ще у польські часи. За нього вони сплачували (згідно привілею короля Сигізмунда І від 8.03.1544 р.) по 2 копи грошей з кожної корчми[1]. За привілеєм короля Сигізмунда II Августа від 10.05.1588 р. кияни вносили в державний скарб 800 кіп грошей[2]. Останнім документом польського періоду був указ короля Яна-Казимира від 12.01.1650 р. про підтвердження давнього права міщан на монопольне шинкування в Києві[3]. За ним Магістрат повинен був сплачувати щорічно до державного скарбу 1200 кіп грошей.

Наведене свідчить, що шинкарство давало великий прибуток, якщо королі так піклувались про нього і встановлювали за право користуватися ним такі високі оплати. Ніхто, окрім міщан, не мав права займатися шинкуванням, а замковий уряд повинен був допомагати Магістрату охороняти цей свій привілей.

над містом, міщанам на пашню здавна була вольна”.(4) В люстрації Черкаського замку (1552 р.) також вказувалося, що “черкасці орють на полі, де хто хоче”. (5) Отже, земельне питання відіграло важливу роль в процесі утворення українського козацтва, цього справді унікального суспільно-політичного соціального організму.

Воно стало тим зерном, яке було посіяне на межі лісостепу і степу, і, яке стихійно зійшовши, на ранній фазі свого вникнення було лише способом життя, а дозрівши, стало тією силою, яка згодом почала реалізовувати бажані державотворчі ідеї.

1. Актьі, относящиеся к истории Юго-Западной России. Т.1, с. 170.

2. Архив ЮЗР. 4.7. т.1, с.102-103.

3. Volumina legum. Т. 2, S. 318.

4. Архив ЮЗР. 4.7. т.1, с. 97.

5. Архив ЮЗР. 4.7. т. 1, с. 86.

6. Чабан А.Ю. Витоки. (Середнє Подніпров’я з найдавніших часів до середини XVII ст.) -Черкаси, 1994, с. 9.

Р.Є. Делімарський (Київ) Захист Київським магістратом монопольного права на шинкування горілкою (друга половина XVII —60-і рр. XVIII ст.) Джерела свідчать, що козацько-міщанські взаємини в Києві складалися досить непросто. Зійшовшись на території Києво-Подолу, наділені приблизно однаковими привілеями, вони досить таки тривалий час (більше століття, аж до заснування у 1782 р. Київського намісництва, коли всі верстви населення були підведені під загальноросійські закони) не могли з’ясувати стосунки між собою.

Боротьба міщан на чолі з Магістратом за право монопольного шинкування мала, безперечно, головне значення для розвитку міського господарства. Це абсолютно зрозуміло, бо прибутки від шинкування становили приблизно 70 — 80% його бюджету. З іншого боку, козацтво своїм революційим здобутком Хмельниччини вважало, між іншим, і право шинкувати горілкою. Хоча в самому Києві оселилось дуже небагато козаків (кількість козацьких дворів в місті коливалась від 74 у 1723 р., до 28 у 1751 р.), вони протягом більш як сторіччя активно боролися з привілеями міщан щодо їх монопольного права на шинкування. Справа ускладнювалась ще й тим, що об’єктивно київські козаки були поставлені в такі непрості матеріальні умови (в Києві вони не мали ні значних земельних ділянок, не займались торгівлею, ремеслом ані промислами), що шинкування горілкою ставало для них питанням не просто отримання прибутків, а навіть самого існування їх в місті. Архівна спадщина цього питання становить досить значну кількість джерел, на підставах яких і розглянемо суперечки міщан з козаками з приводу шинкування в історичному контексті.

Київські міщани набули собі права продавати горілку у власних шинках ще у польські часи. За нього вони сплачували (згідно привілею короля Сигізмунда І від 8.03.1544 р.) по 2 копи грошей з кожної корчми[1]. За привілеєм короля Сигізмунда II Августа від 10.05.1588 р. кияни вносили в державний скарб 800 кіп грошей[2]. Останнім документом польського періоду був указ короля Яна-Казимира від 12.01.1650 р. про підтвердження давнього права міщан на монопольне шинкування в Києві[3]. За ним Магістрат повинен був сплачувати щорічно до державного скарбу 1200 кіп грошей.

Наведене свідчить, що шинкарство давало великий прибуток, якщо королі так піклувались про нього і встановлювали за право користуватися ним такі високі оплати. Ніхто, окрім міщан, не мав права займатися шинкуванням, а замковий уряд повинен був допомагати Магістрату охороняти цей свій привілей.

Приєднання до Московської держави не викликало змін у становищі шинкарського промислу в Києві. Цар Олексій Михайлович затвердив міські привілеї, в тому числі і право на монопольне шинкування. Щорічні внески до казни встановлювались в розмірі 600 крб. Але історичні події на Україні після повстання Б.Хмельницького розвивалися так, що на перший план виступало козацтво, яке також вважало себе вправі займатись будь-де шинкуванням.

Першою згадкою, що ми маємо в розпорядженні, про право козаків шинкувати горілкою на Україні був універсал гетьмана Б.Хмельницького від 8.09.1656 р.[4] На нього часто посилалось козацтво, відстоюючи своє право шинкувати горілкою в Києві.Стверджуючи лист київського полковника на порожній плац в місті, що був наданий городовому отаману Петру Бутримовичу, гетьман писав: “при том пляцу...



Pages:     | 1 |   ...   | 25 | 26 || 28 | 29 |   ...   | 32 |
Похожие работы:

«Економіка. Управління. Інновації. Випуск № 2 (12), 2014 УДК 640.4(075.8) Галасюк К. А. аспірант, Одеський національний економічний університет СУЧАСНИЙ СТАН ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ У статті проаналізовано стан та перспективи розвитку готельних підприємств Одеського регіону. Виявлено місце Одеської області серед інших адміністративнотериторіальних одиниць України. Проведено дослідження розміщених туристів, у тому числі іноземців. Наведено показники житлового фонду...»

«МІЙ КИІВ П Як починався Київ? Шановний друже! Ти живеш у славетному місті,історія якого овіяна легендами і бере свій початок із глибокої давнини. На думку окремих істориків, стародавні племена готів називали його Дніпровим містом, грецькі мандрівники величали Самбатом, араби ж знали його як Куябу, а наші предки слов'яни називали його просто і шанобливо Києвом. Слава про Київ з ранніх часів ширилась по всьому світу. Невипадково давній літопис сповіщає, що він -. вся честь і слава, і величність і...»

«15 Збірник наукових праць ІСТОРИЧНА ОСВІТА ТА НАУКА В УКРАЇНІ УДК 37.012+930.85 Володимир Кравець ПРОБЛЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У статті проаналізовано проблеми стану й модернізації вищої освіти в Україні в сучасних умовах, закцентовано увагу на розвитку історичної освіти у контексті викликів ХХІ ст. Ключові слова: Україна, вища освіта, історична освіта, модернізація, глобалізаційні процеси. Г лобалізаційні виклики, які постають перед світовою цивілізацією у...»

«КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ На правах рукопису ПОЛОВИНКІНА Руслана Юріївна УДК 347.6 : 347.65/68 (477) 19” (043) СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК РАДЯНСЬКОГО СПАДКОВОГО ПРАВА В УКРАЇНІ 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Науковий керівник: Бостан Сергій Костянтинович, доктор юридичних наук, професор Запоріжжя – 2015 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ.4...»

«ISSN 2307-7778 Періодичне видання НАУКОВІ ЗАПИСКИ Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Cерія: ІСТОРІЯ Випуск 1 Частина 1 ТЕРНОПІЛЬ 2 Наукові записки: Серія “Історія” УДК 93 ББК 63 Н 34 Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. – Вип. 1. – Ч. 1. – 236 с. Друкується згідно з рішенням Вченої ради...»

«ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ МОСКАЛЮК ЮЛІЯ ДМИТРІВНА УДК 343.132.5 ДОМАШНІЙ АРЕШТ І ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ В СИСТЕМІ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Ірпінь – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі кримінального...»

«Наталя Хобзей Ксеня Сімович Тетяна Ястремська Ганна Дидик-Меуш Лексикон ЛЬВІВСЬКИЙ; псіаж ш і на т т ихш ЄІ^ТОЛО/V НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ім. І.КРИП’ЯКЕВИЧА Наталя Хобзей, Ксеня Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дидик-Меуш Лексикон львівський поважно і на жарт Л ь в ів 2 0 0 9 Фіксація особливостей мовлення Львова XX століття мета цієї праці. Джерелами стали насамперед власні спостереження авторок за словниковим фондом мовців рідного міста, а також художня та...»

«УДК 477+438 О.М.Коваленко Освітнє та наукове співробітництво України та Польщі (2000–2005 рр.) У статті проаналізовано освітнє і наукове співробітництво України та Польщі протягом 2000–2005 рр. Ефективними є розгортання спільних програм, розробок, досліджень, лекцій, організація експедицій археологічного, історичного, фольклорного або мовно-етнічного спрямування. Перспективними є такі напрямки: розвиток бібліотечної справи, робота польських та українських науковців в архівах та бібліотеках, що...»

«УДК 342.4 (438) К.О. Закоморна, канд. юрид. наук, доцент Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків РОЛЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО ТРИБУНАЛУ У ЗМІНАХ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВОПОРЯДКУ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА Обґрунтована центральна роль Конституційного Трибуналу в процесі становлення основ конституціоналізму в Республіки Польща. Розглянуто головні етапи його генезису, виявлено ключові принципи діяльності Конституційного Трибуналу, що характеризують еволюцію його правового...»

«УДК 94 (477.83) “16/18” Микола ГАЛІВ КОРЧМАРСТВО В СЕЛІ ЛІТИНЯ НА ДРОГОБИЧЧИНІ (XVI – XVIIІ СТ.) Починаючи з другої половини ХІХ ст., коли в Галичині набув поширення зініційований громадськістю та Греко-католицькою церквою абстинентський рух, у суспільній свідомості почав формуватися різко негативний образ корчми та корчмарів. І у пресових публікаціях, і в “книжечках для люду”, і у публічних виступах громадських діячів та політиків корчми та їх власники характеризувалися як одна з першорядних...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»