WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 19 | 20 || 22 | 23 |   ...   | 25 |

«УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА. Коротка історія культурного, життя українського народа. К У Р С ’, Ч І І Т Л 1 І Г Ш в У і Л ' Л Ї І І С Ь К І М Н А РО Д Н ІМ У Н ІН К ІЧ Л ІТ ІУ П. З малю нками ...»

-- [ Страница 21 ] --

Думку про вшанування Б. Хмельницького перший по­ дав відомий М. Юзефович, що був ззамолоду щирим україн­ цем. Юзефович в цій справі вдався до відомого художника Михайла Мікєшина, автора монументів „Тисячоліття Росії" та цариці Катерини II; той з охотою1 р. 1868 приїхав до Київа і умовився про пам’ятника. Пізніше Мікеїшш довів цареві Олександру II, що „на Україні, під вражінням не­ давнього польського повстання, виникло загальне бажання пристойно вшанувати патріотичну вислугу гетьмана Хмель­ ницького, що прилучив Україну до Росії". Р. 1870-го цар звелів збірати жертви на пам’ятника по всій Росії „тому, *) Див. про неї ширше: Ор. Левицький, Історія будови па­ м’ятника Б. Хмельницькому в Київі, „Літ.-Наук. Вісн.и 1913 р.

існ. б ст. 467—483. Див. ще „Київська Старіша" 18S8 р. кн. 7.

–  –  –

кто возвратилъ русскому народу Кіовскую святышо, кто спасъ, можетъ быть, православіе на берегахъ Днпра и положилъ краеугольный камень ныншнему государственному зданію всея Россіи“.

М. Мікешин виготовив бронзову моделю пам’ятника і привіз її до Київа на розгляд. Богдан був на баськім коні;

„під копитами коня лежав труп ксьоидзя-езуїта, укритий по­ шматованим польським знаменом, тут же валялися шматки порваного ланцюга. Далі, за конем, збита його копитом, сторчма летіла з скелі фігура, польського пана, а ще ниж­ ч е—фігура жнда-рандаря, руки якого заклякли иа проскур­ ках, пасках і награбованих церковних речах“ х)... ІІа чолі и’енесталу — кобзар (кобзарем мала бути жива постать Т.

Шевченка) сиівас іі грає на бандурі, а під ним підписано:

Та не буде луччо, та не буде краще, Як в пас па Вкраїні, Що немас жида, що немае ляха, По буде іі унії,...

Публіка почала протестувати проти такого пам’ятника, але нічого вдіяти було неможливо, бо цар ствердив цього проекта... 1 тільки через те, що не було грошей (зібрали всього коло 10000 рублів), мусіли поставити самого тільки Богдана, залишивши на далі нішіі фігури...

Міксшнн добре заробив коло монумента: за нього цар р. 1872 подарував йому 1000 десятин казенної землі в Катерииославщниі (це тепер „Міксшин— Царедар)“; р. 1873 на вилив пам’ятника було подаровано з наказу царя 1000 1) „Літ.-ІТаук. Віон.а ІІЛЗ р. кіі. 0 ст. 170.

–  –  –

тому порішили запраторити його на Бесарабку, поміж крам­ ниці та шинки... Так з того часу Бесарабка й досі прози­ вається „Площадь Богдана Хмельницкаго"...

Після довгої мороки р. 1881 почали вже й копати на пам’ятника на Софійській площі, але з Петрограду несподі­ вано заборонили роботу... Виявилось, що це київське духо­ венство поскаржилося в Синод; воно писало: „При иснрошеніи Высочайшаго разршенія на сооруженіе иамятника Хмельницкому мстомъ для постановки его предиолагалась Бессарабськая въ Кіов илоіцадь, переименованная тогда же въ площадь Богдана Хмельницкаго. Между тмъ кіевская городская дума въ засданіи 1G іюля 1881 г.

постановила:

иамятникъ этотъ поставить на Софіевскоіі площади, въ ея центр, иротивъ алтарной стны Кісво-Софіевокаго Собора, изнстной иодъ именемъ „нсрушимой стны“. При озиачопномъ положеиіи и высот намятника на площади не только будетъ закрытъ видъ на соборъ со стороны Крещатика и Михайловскаго монастыря, гд проходять массы богомоль­ цеві,, соворшаются церковныя нроцессіи н движется город,ская иубЛика, по еще всякому, направляющемусл съ этой стороиы къ собору будетъ представляться уже по алтарная стна собора, а задняя часті» лошади... Естествепііо, такимъ видомъ смущеігь будегь каждый благочестивыіі христіашшъ, обычно творящій на соб крестное знаменіо въ направленій къ „ІІеруішшой стп“... ІІаходя такую постановку конноіі группы предъ св. алтаромъ ненриличною и оскорбительною для религіознаго чувства иравославныхъ иоклошіііковъ русской святы ни"х), духовенство в особі проосвящ. Іоанна

–  –  –

й благало заборонити ставити пам’ятника на Софійській площі...

Знялася велика буча, пішла довга писанина і справа не обійшлась, як водиться, без натяків і на „українофільство" і на сепаратизм. Голова комісії збудування пам’ятника М.

Юзефович прямо писав міністрові: „Долгомъ поставляю пред­ ставить отвтъ мой на доводы, приводимые противъ поста­ новки памятника на Софіевской площади... Въ отзыв іірсосв.

Іоанна нтъ и подобія правды. Видно, что иреосвященныіі былъ введень въ заблужденіе творцами украиіюфильскоіі интриги, враждсбной самому Богдану Хмелыіицкому и не нереносящей намятника ему, какъ историческаго свидтельства о единств и неразрывности Русской земли... Я иервый поднялъ вопросъ объ этомъ памятник, какъ наглядный отвтъ, съ одной стороны иольскимъ притязаніямъ, а съ другой— зарождавшемуся тогда украинскому сепаратизму" І тільки через цю „украинофильску интригу" наказано було поставити пам’ятника все-таки на Софійській площі, а то стояв би Богдан десь на Бесарабці серед рундуків і по­ казував би своєю історичною булавою на якийсь там шинок...

Довго тяглася ця справа з пам’ятником, бо зовсім не було грошей, аби його закінчити; тільки р. 1886 було вида­ но з казни 12000 рублів і пам'ятника так-сяк закінчили,— закінчив (п’єдестал) вже архітектор В. II. ІІіколаєв, бо зза пригоди з міддю з Мікєшиним перестали й знатися. Нарешті, 11 липня 1888 р. пам’ятник був посвячений...

–  –  –

Л ^ а с л і д і ш всіх цих заборон, всіх цих утисків були (3 LA страшні для Вкраїни. Вони зробили то, що ба­ гато вкраїнців одбилися од рідного поля, пристали од рідного життя, забули свою мову, пришили хвостика -в г до своєї фамилії і зробилися „тоже малороссами“... Русифікація чороз школу, через суд та церкву широкою річкою текла до життя українського і каламутила тихе озеро наше. Русифікація зносила нашу культуру, руйнувала паші звичаї, марудила нашу пісню, робила перевертнів навіть з народу. Свідомість українська падала, історія забувалася, притаманні ознаки наші нищились...

Руйнувалася культура іі простого народу, руйнувалося все, що набув він за попередні віки. Школи рідною мовою не стало, пішла школа московська, де дитина не розуміла, чого її навчають. Тому не диво, що у нас па Вкраїні біль­ ше ніж де, вийшовши з школи, стають знову неграмотними.

Бо наука чужою мовою не пускає в людині глибокого коріння 1)...

Кращі сини українські г болем дивились, як руйну­ валася стара наша культура, І вони боронили цю культуру, боронили, як могли, клали на неї всі свої сили, оддавали їй все своє життя...

І з того часу, як заборонили нам рідне слово, з р.

18G3 посунули наші українці знову за кордон,—тенор вже в Австрію, де слово наше було вільним. Львів стає україпПро потребу йаціональної школи дни. В. Р рі нче нко, ІТа безтіросвтномъ путіг. пил. З, К. 1913.

–  –  –

Цар помнякшав, але зараз же на кошт Савича послав на Вкраїну гонця-чиновника, аби він перевірив, чи то ж справді по-вкраїнському не скажу значить не знаю Перекручували душу, перекручували все життя. Не­ порозумінням кінця не було, бо русифікація на кожному кроці спотикалася на наше рідне і часом прибірала трагі­ комічних форм...

Росказують, що як був в Київі цар Микола І, він заїхав до Никольського собору, збудованого р. 1690 Мазе­ пою. В ризниці царське око впало на якийсь старий портрет.

— Чий це портрет? спитав цар настоятеля.

— Зиждителя храма сего, гетьмана Івана Мазепи, Ваше Величество,—одповів той.

— І ви за його молитесь? цікаво питає цар.

— Кожну службу, як за зиждителя, Ваше Величе­ ст в о,-щ и р о одповідає недогадливий батюшка.

— А великим постом ироклинасте Мазону?—здивованпо питає цар.

— Проклинаємо, Ваше Величество... — зрозумівши, боязько одповідає батюшка...

— І молитесь, і проклинаєте, — насмішкувато додає цар і повертає з ризниці...

Звичайно, це може тільки анекдот, проте анекдот дуже виразний...

*) Д. Банш ы ш ъ — Каменскій, ІІсторія Малой Россіи, вид.

4, К. 1903 р. ст. 589.

–  –  –

м аєм о 3 МОСКОВСЬКОГО славний укр. історик, голова У країнської громадянства силу Ц ентральної Ради.

централістів, як були вони в XVII та XVIII віках. Згадаймо таких письменників як Каченовськин, Катков, Суворин, Грингмут, Мещерський, або в наші часи фанатичний Струвс,

–  –  –

що закликав своє громадянство „энергично и безъ всякихъ поблажекъ вступить въ идейную борьбу съ украинствомъ“...

І російське громадянство ввесь час було ворожим до наших національних поривань, а в кращому разі— було байдужим...

Наведу тут листа „кающогося" великоросса, що ви­ разно вилічує гріхі свого громадянства. „Мы, великороссы— пише він —вс, за исключеніемъ разв немногихъ, нужно правду сказать, или совершенно индифферентио относились, или, что еще хужо, старались и стараємся всми силами противодйствовать самостоятелыюму ихъ (українців), на націоналыюй почв построенному, развитію. Вдь мьт, великороссы, только и ограничиваемся ровно.ничего не стоющими восклицаніями по адресу „хохловъ“-украинцовъ объ ихъ кра, гд „среди садовъ деревья гнутся долу*4, объ ихъ пвучести и „удивитольномъ“, своеобразномъ ихъ характер, а между тмъ не видимъ, что этотъ нашъ братскій народъ, которомі/ мы многимъ обязаны, весь стонетъ отъ своей приниженности, главнымъ виіювникомъ которой являємся въ иослднемъ счет мьт, великороссы“...

„Вдь не т а й н а,- пише він далі— что въ своє время не сочувствовалъ этому даже такоіі человкъ, какъ Блинскій— этотъ идолъ современной ему великорусской Ііашей молодежи*. Вдь онъ одобрялъ даже арестъ Ш евченка и называлъ его, Кулиша и другихъ „ему подобныхъ“ чуть ли не дураками, негодяями, проникнутыми „молкимъ хохлацкимъ патріотизмомъ“...

„Кто—питає автор—сочувственно откликнулся изъ нашихъ ио украинскому вопросу? Кто иривтствовалъ добрыя начинанія украинцевъ?—ІІикто... Все наше общество апа­ тично молчало и молчитъ или косо, нодоврчиво погляды

<

digitized by ukrbiblioteka.org — 239 —

ваетъ на поднимающее голову „хохломанство-краинофильство“, какъ не стсняются и до сихъ поръ обозначать культурное движеніе украинцевъ“ 1)...

Так писав в 1905 р. „кающийся“ великорос, правдиво вбачаючи в байдужости до нас і наших справ гріх свого, братського нам громадянства2).

Я йще мушу зазначити, що російський уряд рідко коли сам, з своєї ініціативи вів на нас погроми. Завше пе­ ред новими заборонами зпимали бучу добровольці, що гала­ сували про сепаратизм і тикали на нас пальцями. Уряд обома ушима прислухався до їхнього галасу і охоче тиснув нас зо всієї сили...

–  –  –

орган культури, традиції. В мові— наша стара й нова куль­ тура, ознака нашого національного визнання.

М о в а- це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традицї. В такому разі мова— це найясніший вираз нашої психики, це найперша сторожа нашого психичного я...

І поки живе мова—житиме й народ, яко національність.

ЬІе стане мови—не стане й національносте вона геть роспорушиться поміж дужчим народом...

От чому мова завжди має таку велику вагу в націо­ нальному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

Тому й вороги наші завжди так старанно пильнували, аби заборонити насамперед нашу мову, аби звести та зни­ щити її дощенту. Бо німого, мовляв, попхаєш, куди забажаєш...

Напади на нашу мову почалися дуже давно,—ще май­ же з самого приєднання України до Москви. Богобоязлива Москва, що готова була муки приймати за „єдиную букву азъ“, завше скоса поглядала і на нас і на нашу мову. Дум­ ка така була: раз инша мова, то й инший народ, а коли инший народ, то инша й віра... А коли инша віра, до тож єрстицька віра, бо право вірує сама тільки Москва та мо­ сковський народ...



Pages:     | 1 |   ...   | 19 | 20 || 22 | 23 |   ...   | 25 |
Похожие работы:

«Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. 2012. Випуск 18 Петровська Л.Є. (Київ, Україна) Лінгвокраїнознавчий компонент змісту підручників з хорватської мови для студентів-іноземців У статті простежуються особливості представлення країнознавчої інформації у сучасних підручниках з хорватської мови для початківців, які ґрунтуються на переважаючих сьогодні комунікативних методиках викладання мови. Будучи спрямованими на вироблення у студентів активних комунікативних навичок,...»

«ПИТАННЯ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УДК 340.15:342.4(477) В. Гончаренко, академік НАПрН України, доктор юридичних наук, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Бікамералізм у контексті конституційної реформи в Україні Указом Президента України «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї» від 21 лютого 2011 р. перед цією інституцією поставлено завдання підготовки змін до Конституції Украни, покликаних удосконалити конституційне регулювання...»

«КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА ЛАБОРАТОРІЯ ОСВІТОЛОГІЇ ОСВІТНЯ ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРОФЕСОРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ УНІВЕРСИТЕТУ (ДОСЛІДНИЦЬКИЙ МОДУЛЬ) Київ – 2016 УДК 378.046.4:378.126 ББК 74.580 О-72 Затверджено Вченою радою Київського університету імені Бориса Грінченка протокол № 1 від 24 січня 2016 р. Розробники: Сисоєва Світлана Олександрівна, завідувач науково-дослідної лабораторії освітології Київського університету імені Бориса Грінченка,...»

«СУЧАСНІСТЬ Ж ОВТЕНЬ 1985 Ч. 10 (294) О. Бердник: ТЕРНОВИЙ ВІНЕЦЬ УК РА ЇН И Г. Костюк: БОРИС ТЕНЕТА (1903-1935) Я. Гайвас: УКРАЇН СЬКО -Н ІМ ЕЦЬКІ СТОСУНКИ П ІД ЧАС ДРУ ГО Ї СВІТОВОЇ ВІЙНИ М. Прокоп: УКРАЇНСЬКІ САМ ОСТІЙНИЦЬКІ ПОЛІТИЧНІ СИЛИ В Д РУ ГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ В. Сокіл: «НІХТО НЕ ЗАБУТИ Й, НІЩО НЕ ЗАБУТО!» НОВІ ВИДАННЯ «СУЧАСНОСТИ» «ФОРУМ» Суспільно-політичний журнал Квартальник. 240 стор. Рік видання четвертий Річна передплата 25 ам. дол. Редактор: Володимир Малінкович Видає:...»

«290 Україна–Європа–Світ УДК 94 (477) Валентин Терещенко ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ РУХ 20–30-Х РР. ХХ СТ. В СУЧАСНІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ У статті проаналізовано основні тенденції розвитку сучасної вітчизняної історіографії західноукраїнської кооперації 20–30-х рр. ХХ ст. Ключові слова: історіографія, кооперація, “Маслосоюз”, “Центробанк”, “Просвіта”. К ооперативний рух на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду викликає постійний інтерес сучасних українських дослідників. Така...»

«№10, 2012 Теорія і практика будівництва УДК 666.97.052.3 Клименко М.О., Чичур А.І., Сахно С.В., Шаляпіна Т.С. 1 РОЗВИТОК КОНСТРУКЦІЙ АВТОБЕТОНОЗМІШУВАЧІВ АНОТАЦІЯ. Здійснено аналіз конструкцій змішувачів, в їх історичному розвитку. Розглянуті основні тенденції розвитку машин для транспортування та перемішування бетонних сумішей. Ключові слова: конструкція автобетонозмішувача, об’єм барабана, ефективність перемішування. АННОТАЦИЯ. Выполнен анализ конструкций смесителей, в их историческом...»

«Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 42, 2012 УДК 373.21(09) Ольга Канарова ВИХОВАННЯ У ДУХОВНИХ ШКОЛАХ НАПРИКІНЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ Надання системі освіти державно-національної спрямованості, більш ширшої демократизації на сьогодні потребує від педагогічної науки вирішення питань щодо духовно-морального розвитку дітей та учнівської молоді, висвітлення кращих ідей минулого у вирішенні цієї важливої проблеми. Ці та інші проблеми, що виникають перед педагогічною наукою...»

«Міністерство освіти і науки України Національний університет «Львівська політехніка» СМІЛЕВСЬКИЙ МАКСИМ ЛЕОНІДОВИЧ УДК 342.951:34.03(477) АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Львів – 2014 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового...»

«НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. ГОГОЛЯ УДК 811.161.2’37’28 УКРАЇНСЬКА ІСТОРИЧНА ТА ДІАЛЕКТНА ЛЕКСИКА ІЗ ЗНАЧЕННЯМ “БІДУВАТИ” Бобро М. П. Стаття присвячена аналізові історичної та діалектної лексики із загальним значенням “жити бідно”. Розглянуто особливості мовної репрезентації поняття “бідувати” в українській національний мовній картині світу. Визначено структуру лексико-семантичної підгрупи “бідувати” в українській мові ХVІ – ХІХ ст. та сучасній діалектній лексиці. Простежено етимологію окремих...»

«УДК 349.3:364.444:341.232.7 І. М. Зогий МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ На даний момент існує низка міжнародно-правових актів, що регулюють відносини щодо надання медичної допомоги. Певні питання охорони здоров'я вже отримали конвенційне закріплення, у деяких випадках доволі деталізоване (боротьба з особливо небезпечними хворобами, контроль над наркотичними речовинами тощо). Разом з тим є проблеми, які отримали певні нормативні основи, сформульовані в...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»