WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 81 | 82 || 84 | 85 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 83 ] --

На початок серпня 1764 р. слідство за «справою Мировича», де йшлося про найтяжчий вид злочину — спробу державного переворо­ ту й усунення з престолу імператриці Катерини II, було практично завершене. Принаймні, генерал-поручик Ганс Веймарн, призначений М. Паніним головним слідчим, тоді вже подав Катерині II так званий «екстракт» слідчої справи. На підставі останнього було складено текст маніфесту «Про умертвіння принца Іоанна Антоновича». Підписаний 22 Русский архив. — 1871. — № 6-12. — С. 679-681.

23 Там же.

24 Там же.

25 Бильбасов В. А. Указ. соч. — С. 539.

26 Там же.

Д в ір ц е в і Ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II 359 імператрицею й опублікований 17 серпня 1764 р., він був розісланий по всій Російській імперії, включаючи Україну-Гетьманщину, про що йшлося на початку даної публікації. У цьому маніфесті, поряд з викла­ дом офіційного погляду царського уряду на суть і оцінку подій, що ста­ лися, водночас йшла мова про створення так званого Верховного суду над Мировичем. До його складу увійшло 48 вищих сановників імперії, в тому числі 5 духовних та 43 військові і цивільні особи27. Серед них, зок­ рема, були К. Розумовський, М. і П. Паніни, А. Олсуф’єв, Г. Орлов та ін.

Утворивши цей Верховний суд, Катерина II мала на меті заспокоїти громадську думку, насамперед європейських країн, і щодо об'єктивно­ сті розгляду справи, і щодо винесення вироку Мировичу. Водночас у такий спосіб намагалася створити враження начебто своєї непричет­ ності до майбутнього рішення суду. Однак факти свідчать про те, що Катерина II тримала під своїм контролем усю роботу Верховного суду до найменших деталей. За її особистим дорученням, вже повноправ­ ний на той час генерал-прокурор О. Вяземський слідкував не тільки за роботою суду в цілому, але й корегував, у разі потреби, поведінку й ви­ ступи кожного його члена, щодня доповідаючи про свої спостереження імператриці. Особливо велику активність О. Вяземський виявив у пи­ танні щодо застосування до Мировича катування, яке було порушене у суді духовенством, а потім і одним з цивільних членів суду — президе­ нтом Медичної колегії бароном Черкасовим. Останній, зокрема, вик­ лав свою думку навіть у писемній формі, де доводив, що Мировича потрібно піддати катуванню, щоб дізнатися про його спільників. «Нам потрібно, — писав Черкасов, — жорстоким катуванням злочинця вип­ равдати себе не тільки перед тими, хто живе зараз, але й перед насту­ пними після нас поколіннями. Ато є побоювання, шоб не мали п р и ч и н и вважати нас за машин, шо від с то р о н н ь о го натхнення рухаються, а то й за комедіантів» (виділення наше. — О. /7.)28. «Я не хочу, щоб його кату­ вали лише для того, аби примножити його муки за злодійство, — про­ довжував барон Черкасов, — але лише для того, щоб змусити його відкрити своїх спільників, однодумців або підбурювачів, якщо він їх має. Мені не віриться, що Мирович не мав спільників...»29. Знаючи дум­ ку Катерини II відносно цього, О. Вяземський намагався заборонити навіть зачіпати це питання в суді. Коли ж це йому не вдалося, він звер­ нувся за допомогою до імператриці. Остання роздратовано відповіла генерал-прокурору, що вона «вкрай здивована, що суд замість того, щоб займатися тим, що йому доручено, займається дурницями» і що, 27 Там же. — С. 386.

28 Там же. — С. 390, 542.

29 Там же.

ЗБО О л е ксій П у тр о якщо «сентенція (тобто рішення про застосування катування Мировича. — О. П.) буде підписана, то суд вже більше не буде мати потреби й збиратися»30. Водночас Катерина II просила Вяземського передати деяким членам суду «на вухо» її позицію. Внаслідок вчиненого на ньо­ го тиску і особливо після особистої зустрічі з Катериною II, барон Чер­ касов наступного дня вибачився перед членами суду за різкий тон свого попереднього виступу, надто за припущення щодо «стороннього впливу», і більше не наполягав на своїй вимозі піддати Мировича катуванню.

Тим часом «справа Мировича» набула досить широкого резонан­ су як в самій Російській імперії, так і за її межами. Думка про необхід­ ність катування Мировича з тим, аби дізнатися про його спільників була поширена серед різних верств суспільства. її, зокрема, активно підтримував визначний духовний діяч і письменник, довголітній мит­ рополит Ростовський і Ярославський (1742-1763), член Синоду, укра­ їнець за походженням Арсеній Мацієвич, який на той час був проголо­ шений особисто Катериною II «небезпечним державним злочинцем».

11767 р., вже перебуваючи на засланні, А. Мацієвич висловлював ду­ мку про те, що В. Мирович не діяв один, а з ним було «багато і великих панів у змові»31.

Владика А. Мацієвич уже з початку 1740-х рр. виділявся серед українського й російського духовенства своїми палкими виступами за старожитні права духовного стану. Відомо, що він був автором підписа­ ної разом з Амвросієм Юшкевичем записки цариці Єлизаветі «О благочинії церковном» (15 квітня 1742 р.), в якій йшлося про відновлення в Роси патріаршого престолу, ліквідованого за часів реформ Петра І32.

1744 року митрополит Ростовський і Ярославський виявився єдиним членом Синоду, що відмовився скласти присягу, оскільки в ній най­ вищим суддею в церковних справах визнавалася світська особа, а саме — російський імператор. Звістка про цей мужній вчинок А. Мацієвича широко розійшлася по всій Росії й Україні і сприяла зростан­ ню його авторитету як одного з духовних провідників православної церкви.

Особливо митрополит Ростовський став популярною особою в країні і, зокрема, в церковних колах, коли оголосив справжню війну по­ літиці російських урядів (спочатку Петра III, а потім і Катерини II), спря­ 30 Там же.

31 БрикнерА. История Екатерины Второй: В 2-х томах. — Т. 1. — М., 1991. — С. 167 (Репринтне відтворення. СПб., 1885).

32 Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Життєписи великих українців. — К., 1999. — С. 393.

Д в Ір ц е в І Ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II 36 1 мованій на утиснення прав духовенства в економічній сфері і, зокрема, на ліквідацію («секуляризацію») церковного й монастирського земле­ володіння.

Слід сказати, що загострення особистих стосунків між А. Малеви­ чем і Катериною II сталося ще напередодні коронації останньої. Рос­ товський митрополит, як один з найавторитетніших членів Синоду, рекомендував, аби процедуру коронації виконав українець Тимофій Щербацький, на той час митрополит Московський. Однак імператриця рішуче відкинула цю пропозицію, насамперед з огляду на українське походження останнього і наполягла на тому, щоб коронацію здійснив росіянин Димитрій Сеченов, архієпископ Новгородський, який, до того ж, брав активну участь у двірцевому перевороті 28 червня 1762 р. Біль­ ше того, Катерина II не запросила митрополита Арсенія на свою коро­ націю взагалі, завдавши йому великої навмисної образи. До цього додалася давня конфліктна ситуація навколо перенесення мощів новоканонізованого святого, митрополита Димитрія Ростовського (Туптала). Нова труна (рака) була виготовлена ще 1758 р., але офіційна процедура перенесення мощів постійно відкладалася з вини світської влади. А тим часом паломництво до Ростова, до нововідкритих мощів святого Димитрія, все збільшувалось — сотні й тисячі людей йшли до монастиря св. Якова, де лежали мощі у звичайній, а не у належ­ ній труні.

Нарешті, нова цариця Катерина II призначила перенесення мощів на 25 травня 1763 р. і виявила бажання особисто приїхати до Ростова, заборонивши при цьому будь-що робити без неї. Особливо імператри­ ця була занепокоєна тим, що незалежний і сміливий в своїх діях митро­ полит Арсеній може самостійно здійснити урочисту процедуру, оскільки давно вже висловлював своє невдоволення й обурення з приводу за­ тягування цієї важливої для православної церкви справи. В одному з листів до статс-секретаря Адама Олсуф’єва Катерина II наприкінці лю­ того 1763 р. писала наступне: «Оскільки я знаю владолюбство і скаже­ ність Ростовського Владики, я вмираю, я боюся, щоб він не поставив труну Димитрія Ростовського без мене...»3 Дійсно, разом з усіма віруючими хвилювався і обурювався з цього приводу і митрополит Ар­ сеній. Особливо його мабуть, бентежила та обставина, що, за виразом І. Огієнка: «атеїстка — німка (тобто Катерина II. — О. П.) брала участь у * 3, чисто православному церковному святі».

Свято перенесення мощів св. Димитрія відбулося таки у призначе­ ний Катериною II для цього день, тобто у неділю 25 травня 1763 р. До

33 Там само. — С. 435.34 Там само. эвг л е к с ій П у тр о

Ростова прибула імператриця, а також значна кількість священослужителів на чолі з тодішнім головою Синоду, митрополитом Новго­ родським Димитрієм Сєченовим. Та урочистості відбулися вже без митрополита Ростовського, який невдовзі перед тим за вироком суду Синоду був позбавлений сану і засланий на північ Росії, до одного з найвіддаленіших монастирів в Карели.

За що ж так жорстоко і з такою блискавичною швидкістю було пока­ рано Арсенія Мацієвича? В чому і перед ким була його провина і чи була вона взагалі? В історичній літературі3 найбільш поширеним поя­ сненням арешту і заслання Арсенія є, насамперед, факт проголошен­ ня у лютому 1763 р. під час церковної служби в Ростові, за дорученням митрополита, анафеми, тобто прокляття, на адресу тих «хто чинить насилля і кривдить в них маєтки...». Багатьма це було сприйнято як різка критика світської влади і, насамперед, імператриці Катерини II, за офіційну політику секуляризації церковного й монастирського майна, що саме тоді розпочалася. Так, такий факт в Ростові мав місце — прок­ ляття дійсно було виголошено у першу неділю Великого посту 1763 р., у так звану «неділю православ’я», що цього дня усі російські правосла­ вні архієреї традиційно, починаючи ще з XV ст., виголошували прок­ ляття на тих, хто грабував церковні і монастирські маєтки. Того ж 1763 р. аналогічні прокляття було виголошено в усіх єпархіях Росії і України, але нікого з церковнослужителів за це не було покарано.

Отже, митрополит Ростовський не вчинив нічого протизаконного, а, навпаки, діяв за існуючим церковним статутом. Проте, оскільки вже на той час він зажив репутації особистого ворога імператриці, то, як за­ значав Іван Огієнко, «цю справу «пришили» митрополиту Арсенію, бо шукали проти нього обвинувачення, чого конче хотіла цариця Ка­ терина»36.

А невдовзі по тому А. Мацієвич, протестуючи проти впровадження так званої «Особливої комісії», що розпочала діяти ще у листопаді 1762 р. з метою підготовки секуляризації церковних земель, подав до Синоду два листи, в яких, по суті, піддав різкій критиці тогочасну офіційну політику царського уряду щодо православної церкви3 7 Чого варті, наприклад, лише деякі положення з цих послань: «...Ніхто не повинен відбирати церковних маєтків і вживати їх на інші цілі.

А відібране треба неодмінно повернути. Але тепер не тільки не ду­ 35 Див., зокрема: Д-р Іларіон Огієнко. Українська церква. — Т. 2. — Прага, 1942. — С. 118-119; Брикнер А. Указ. соч. — С. 162-164; Києво-Могилянська Академія в іменах. XVII—XVIII ст. Енциклопедичне видання. — К., 2001. — С. 358.

36 Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Назв, праця. — С. 451.

37 Там само. — С. 452-457.

Д в ір ц е в І ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II ЗБЗ мають вертати, але хотять і останнє забрати, що ми вже й бачили за минулої влади. Перший почав відбирати церковні маєтки цар Юліан Відступник. А в нас від часів князя Володимира не тільки за царювання православних князів, але й за часу татарської держави церковні маєт­ ки були вільні...»38. Члени Синоду, серед яких переважали українці, хо­ ча й поділяли подібні міркування, однак під тиском Новгородського митрополита, голови Синоду Димитрія Сеченова дали згоду на пере­ силку листів А. Мацієвича до цариці. Більше того, зусиллями того ж Д. Сеченова, думки, висловлені в зазначених листах митрополи­ том Ростовським, були кваліфіковані як образа «царської величності».



Pages:     | 1 |   ...   | 81 | 82 || 84 | 85 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Львівський державний університет внутрішніх справ В’ЯЧЕСЛАВ БЛІХАР ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ ЯК ЕКСПЛІКАЦІЯ ДИХОТОМІЇ ВЛАДИ ТА СУСПІЛЬСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ Монографія Львів ~1~ УДК 141.7 ББК 87 Б69 Рекомендовано до друку Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 7 від 27 лютого 2013 р.) Рецензенти: Пасько Ярослав Ігорович, професор кафедри соціології управління Донецького державного університету управління, доктор філософських наук, професор;...»

«МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ Скриль В.І. (Полтава) У першочерговому завданні виховання підростаючого покоління поряд з родиною, навчальними закладами свою велику роль відіграють музеї. Музейна педагогіка – це не шкільна педагогіка. Вона має свої відмінності і особливості. І випливають вони з самого функціонального призначення музеїв : збирати, зберігати, досліджувати і популяризувати культурні надбання. Володіючи безцінними історичними скарбами, музеї можуть використовувати їх для...»

«УДК 371.13 Інна Червінська ББК 74.58 ЕТНОВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ГІРСЬКОЇ ШКОЛИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ У статті розкриваються особливості виховання школярів в умовах етнічного середовища Карпатського регіону. Автор аналізує проблеми та перспективи розвитку гірської школи. Ключові слова: гірська школа, етнос, гірське середовище, виховний процес, етнічний, формування, розвиток особистості. Постановка проблеми. Всебічний розвиток особистості неможливий без відродження духовної культури та...»

«1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Кафедра документознавства і музейної справи ЗАТВЕРДЖЕНО Проректор з науково-педагогічної і навчальної роботи та рекрутації, проф. Гаврилюк С. В._ _20 р.МЕТОДОЛОГІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РОБОЧА ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра спеціальності 8.02010301 музейна справа та охорона пам’яток історії та культури Луцьк – 2015 Програма навчальної дисципліни...»

«ISSN: 2076-8184. Інформаційні технології і засоби навчання, 2015, Том 48, №4. УДК 37.091.31:004.9:316.77](091) Пінчук Ольга Павлівна кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу технологій відкритого навчального середовища Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, м. Київ, Україна opinchuk100@gmail.com ІСТОРИКО-АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ПЕРСПЕКТИВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У НАВЧАННІ Анотація. У статті подано...»

«УДК 616–053.9:613.98(091) ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ГЕРОНТОЛОГІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ Котвіцька А.А., Пастухова О.А. Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна Резюме. У статті висвітлено основні історичні етапи становлення та розвитку геронтології та геріатрії як окремих галузей науки. Відображена хронологічна послідовність визначних подій. Встановлені основні видатні діячі на кожному етапі розвитку. Ключові слова: історія, геріатрія, геронтологія. Вступ. Старість та старіння як...»

«121 Г.С. Сатановська ВПЛИВ ПРЕЦІОЗНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ТВОРЧІСТЬ М.-М. ДЕ ЛАФАЄТ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «ПРИНЦЕСА КЛЕВСЬКА») Роману Марі-Мадлен де Лафаєт (1634 – 1693) «Принцеса Клевська» (1678 р.) у французькому літературознавстві привертається велика увага, його визнано першим в історії літератури психологічним романом. Твір було опубліковано анонімно 1678 року (під ім’ям М.-М. де Лафаєт його було вперше надруковано лише 1780 року). Після публікації твір викликав чимало дискусій. Центральним...»

«2010. 17. Мигаль С.П. Дизайн середовища: проблеми та перспективи / С.П. Мигаль // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка” “Архітектура”. – 2012. – № 728. – С. 197–202. 18. Дида І.А. Екологічні аспекти методики архітектурних досліджень // КНУБА, ДНДІ теорії та історії архітектури та містобудування. Містобудування та територіальне планування. – 2007.Випуск № 28. – С. 68–78. 19. Черкес Б.С. Архітектура сучасності: остання третина ХХ. УДК 72.01 (477) К.В. Присяжний**, Т.Є. Казанцева*, О.Г....»

«Наукове життя сом “Сорокін живий! ”. Після кількох вступних фраз Тірік’ян показав на нього і за питав у аудиторії: “Хто був на тих зборах у Ґлайд Меморіал 1969 року?”. У при міщенні перебувало десь близько п’ятдесяти людей, але руку підняв лише один зі слухачів, який сидів поруч зі мною, і це був Дж.Джонсон. За два дні до конференції Едвардові Тірік’яну виповнилося вісімдесят років. На його грудях значок із написом “Сорокін живий!” Я зустрівся із Тірік’яном увечері того ж дня, і ми довго...»

«Наукові записки. Серія “Психологія і педагогіка” УДК 371.2.034 Дяков І.В., Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти м.Хмельницький, Україна ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ СОФІЇ РУСОВОЇ У статті висвітлюються окремі погляди Софії Русової на проблеми морального виховання на основі аналізу творчої спадщини педагога. Ключові слова: мораль, моральність, моральне виховання, моральна поведінка, моральний досвід, родинне виховання, соціальне виховання. Дьяков...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»