WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 80 | 81 || 83 | 84 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 82 ] --

Єдиною сторонньою особою, що могла бути допущена до арештанта, інструкція називала священика, який мав лише прийняти сповідь вми­ раючого. З самого ж священика при цьому бралася підписка про те, що «кого сповідав, про те нікому до кінця життя свого не розповідав би під страхом скарання на смерть»1 Та найбільш вражаючим і вирішаль­ ним положенням, заради якого, власне, й писалася ця інструкція, було наступне: «Якби сталося так, що хтось прийшов би з командою або один, хоча б то був і комендант або інший якийсь офіцер, без іменного власноручного її Імператорської Величності підпису, повеління або без письмового від мене (тобто М. Паніна. — О. П.) наказу, і захотів ареш­ танта у вас взяти, то його (арештанта. — О. П.) нікому не віддавати, і вважати все те за підробку або ворожу руку. Якщо ж ця рука виявиться такою сильною, що нічого не можна вдіяти, то арештанта умертвити, а живого н ік о м у його в р у к и не віллавяти (підкреслення наше. — О. /7.)»11. Впадає в око дивовижний збіг цього пункту інструкції (по суті, плану дій. — О. П.) з тим, що сталося трохи пізніше в реальності. А як­ що узяти до уваги листи М. Паніна за серпень і листопад 1763 р. до наг­ лядачів Власьєва і Чекіна із запевненнями стосовно того, що «ваша комісія для вас незабаром закінчиться... не більш як до перших літніх місяців (1764 р. — О. П.) продовжитися може»12, то всі сумніви щодо ретельної підготовки Катериною II та її прибічниками плану фізичного знищення Івана Антоновича повинні, на нашу думку, відпасти.

Важливою складовою частиною цього плану було знайти виконав­ ця, що за своїми об’єктивними й суб’єктивними даними зміг би стати лише сліпим знаряддям в руках високопоставлених убивць. Незаба­ ром вибір М. Паніна, який, як зазначалося вище, був на той час главою російських масонів, випав на молодого масона Василя Яковича МироТам же. — С. 344.

11 Там же. — С. 343-344.

12 Там же. — С. 346-347.

Д в ір ц е в і Ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II 355 вича, підпоручика Смоленського піхотного полку в Петербурзі, коман­ диром якого був рідний брат М. Паніна Петро Панін.

Відомо, що В. Мирович певний час був навіть ад’ютантом у полков­ ника П. Паніна. Пізніше, вже під час слідства над ним, Катерина II сто­ совно останнього писала Микиті Паніну: «Брат ваш, у якого Мирович був ад’ютантом, говорить про нього, що він брехун і безсоромна люди­ на, і великий боягуз»13. Неодноразове відвідування В. Мировичем Пет­ ра Паніна в його будинку засвідчила в своїх «записках» Катерина Дашкова.

Невідомо, чи належала до масонства сама Катерина II, проте без­ перечним є те, що в перші роки після захоплення російського престолу вона була досить лояльною до діяльності масонів. Історик Г. В. Вернадський стосовно цього зазначав: «Можливо, що Катерина, сама не бе­ ручи участі у масонстві, ставилась до нього лояльно з політичних міркувань, вважаючи, що їй вигідно так ставитись. Так само, зовсім не будучи релігійною, вона офіційно лагодила з релігією, шукаючи собі підтримки у православного духовенства»1 4 В. Мирович неодноразово зустрічався зі своїм земляком гетьманом К. Розумовським, шукаючи підтримки у своїх справах щодо повернен­ ня хоча б частини його родових маєтків. Після того, як Сенат відмовив йому у проханні, Мирович двічі звертався і до Катерини II, але й імпера­ триця, безсумнівно, обізнана з історією родини «зрадників» Мировичів, у своїх резолюціях на чолобитних прохача від 13 квітня і 9 червня 1764 р. дала негативну відповідь15. Отже, В. Мировича позбавили ос­ танньої надії покінчити із злиднями. У нього забрали все, залишивши тільки славне прізвище, за яке він і страждав. Незаміжні три сестри В. Мировича, які мешкали в Москві і були такими ж знедоленими, як і він сам, час від часу в своїх листах благали про яку-небудь матеріальну допомогу, але він не міг їм нічим зарадити, краючись від того ще дужче.

Про все це молодий офіцер розповідав К. Розумовському, який, безперечно, був обізнаний з трагедією родини Мировичів. Як гетьман України, він знав також і про тривалу антиросійську діяльність в емігра­ ції діда Василя Мировича, Федора Івановича Мировича, який багато років виконував дипломатичні і розвідувальні доручення гетьмана Пи­ липа Орлика та його сина Григорія. Молодший брат Федора Іван, якого ще немовлям разом з усією великою родиною Мировичів було заслано до Сибіру, згодом, будучи вже офіцером російської армії, втік за кордон 13 Там же. — С. 325.

14 Вернадский Г В. Русское масонство в царствование Екатерины II. — СПб., 1999. — С. 40.

15 Див.: Бильбасов В. А. Указ. соч. — С. 354.

35Б О л е ксій П у тр о і перейшов на службу до кримського хана. Ще в 50-х рр. XVIII ст. діяль­ ність українських політичних емігрантів, зокрема, братів Мировичів, настільки дошкуляла російському урядові, що їхньою «справою» зай­ малася безпосередньо й імператриця Єлизавета16. У свою чергу, геть­ ман Розумовський в одному з листів до канцлера Воронцова у 1757 р.

пропонував навіть здійснити терористичний акт проти Ф. Мировича і його побратима Ф. Нахимовського — людей уже похилого віку, які пе­ ребували на той час у Криму і намагалися звідти підбурювати запоро­ зьких козаків проти Росії1 Звичайно ж, К. Розумовський розумів усю безперспективність намагань молодого Мировича повернути маєтки, що колись належали його славному роду, а разом з тим і неможливість допомогти землякові, навіть за усього його бажання. Тим більше, що гетьман сам перебував у надзвичайно скрутному становищі, чекаючи на рішення імператриці щодо його майбутнього і долі України-Гетьманщини в цілому. І чи не цього часу у графа К. Розумовського, масона вже з великим стажем, виник задум навернути в масонство і Василя Мировича? Якщо це так, то тоді про цей намір обов’язково повинен був дізнатися і глава російських масонів Микита Панін, який, до того ж, був і особистим другом К. Розумовського.

Принаймні, відомі слова, що були сказані гетьманом своєму співро­ змовнику, і які, до речі, В. Мирович повторив після свого арешту під час слідства, змушують замислитись щодо можливості, а то й реальності, вищенаведеного припущення. Ось ця промовиста фраза К. Розумов­ ського, звернена до В. Мировича під час їхньої останньої бесіди: «Мер­ твих з труни не повертають, ти — молода людина: сам собі прокладай дорогу. Намагайся сподоблятися іншим, намагайся схопити фортуну за чуба і будеш таким же паном, як і інші»18.

Ті «інші», про яких йшлося, найімовірніше, були учасниками недав­ нього двірцевого перевороту 1762 р. Про цих людей, зокрема, про офіцерів, про їхні щасливі долі і величезні багатства, отримані за один день, багато чув і сам Мирович. А деяких із них, зокрема, відомих усьо­ му Петербургу гультяїв і кулачних бійців братів Орлових, він знав осо­ бисто. Й справді, буквально на очах у Мировича ці люди, які ще зовсім недавно не мали жодної ваги в суспільстві, стали титулованими санов­ никами і багатіями. Отже, було над чим замислитись молодій і амбітній людині, яку, до того ж, з усіх боків обступили злидні. І, як засвідчили по­ дальші події, прийнявши вже обітницю масона, В. Мирович, очевидно, 16 Див.: Путро О. З історії першої української політичної еміграції (за архівними доку­ ментами XVIII ст.) II Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 3-9.

17 Там само. — С. 8-9.

18 Русский архив. — 1863. — № 2. *—С. 478.

Д в Ір ц е в І Ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II 357 зголосився на запропоновану роль головного виконавця у тій страшній і підступній драмі-провокації, натхненницею якої виступала сама імпе­ ратриця Катерина II, а безпосереднім режисером — глава російських масонів і керівник відомства «таємних справ» (з грудня 1763 р. — О. П.) Микита Панін та вузьке коло його однодумців, включаючи й гетьмана України К. Розумовського.

З весни 1764 р. в Петербурзі почали наполегливо поширюватися чутки про великі зміни, що, начебто, мали відбутися незабаром у по­ літичному житті, зокрема, про усунення Катерини II і відновлення на ро­ сійському престолі Івана Антоновича, про покарання ряду царських сановників, які сприяли свого часу скиненню останнього, тощо. Поряд з тим, на вулицях столиці все частіше з’являлись підкидні анонімні листи (так звані, «підметні». — О. П.) з аналогічним змістом. Так, наприклад, в одному з таких листів, знайденому на вулиці 20 червня 1764 р., якраз у день від’їзду імператриці до Ліфляндії, було написано таке: «Як тіль­ ки волею Божою Іоан престол одержить, Мініх, Остерман і Бірон — у відставку»19. В іншому листі йшлося про те, що «вже час іде до бунту...

графа Захара Чернишова четвертувати, також Олексія Розумовського і Григорія Орлова, і потім не буде внадно іншим переступати поперед­ ніх царів права і закони, а царицю (Катерину II. — О. П.) вислати в свою землю, а царський престол потрібно утвердити за невинним Іоанном Антоновичем»20. Подібні розмови, зокрема, про нещасну долю екс-імператора Івана Антоновича, мали місце навіть серед гвардійців.

Характерно, що Катерина II, яка перед тим досить нервово і навіть хворобливо сприймала подібні речі, особливо пов’язані із зазіханням на її владу, цього разу навдивовижу спокійно відреагувала на появу цих листів, передавши їх М. Паніну і князю О. Вяземському, котрий ви­ конував обов'язки генерал-прокурора, і поїхала до Ліфляндії. До речі, одержавши 9 липня 1764 р. вже у Ризі повідомлення від Паніна через спецкур’єра про події в Шліссельбурзькій фортеці, тобто про спробу Мировича визволити Івана Антоновича, Катерина II зовсім не поспіша­ ла з поверненням і лише через сім днів, 15 липня 1764 р., виїхала до Петербургу.

Серед відправлених перед тим до столиці конкретних розпоря­ джень Катерина II написала приватного листа до М. Паніна, в якому, не приховуючи своєї радості відносно смерті Івана Антоновича, зазнача­ ла: «Провидіння подало мені явну ознаку своєї милості, надавши тако­ го кінця цьому дійству»2 1 19 Бильбасов В. А. Указ. соч. — С. 347.

20 Там же.

21 Там же, — С. 381.

л е к с ій П у тр о 35В П о к и там що, М. Панін одразу ж надіслав кур’єра з повідомленням про те, що сталося в Шліссельбурзькій фортеці, до коменданта Петер­ бурга генерала І. Неплюєва. Як писав останній у своїй «записці», М. Панін повідомляв його про те, що «якийсь малоросіянин на ім’я Ми­ рович, дослужившись до офіцерства і перебуваючи в Шліссельбурзь­ кій фортеці на варті, вчинив злодійське підбурювання, під час якого нещасливо народженого принца було позбавлено життя»22. Далі, як стверджував Неплюєв, М. Панін настійно рекомендував йому вжити необхідних запобіжних заходів, незважаючи на те, що «він, Мирович, і його спільники усі спіймані»23. Генерал Неплюєв, у свою чергу, поради­ вшись з в. о. генерал-прокурора О. Вяземським, який негайно прибув до нього, прийняв рішення не поширювати одержану від Паніна інфор­ мацію, а лише попередити вищий офіцерський склад військового гар­ нізону столиці про те, «щоб кожний у своїй команді потурбувався про порядок і спокій»24. Звичайно, що подібна вказівка військового комен­ данта Петербурга була спрямована на вжиття відповідних заходів у разі можливих хвилювань і заворушень серед населення столиці і сол­ датських мас в зв’язку зі смертю колишнього імператора Росії Івана Ан­ тоновича. Поряд з тим, І. Неплюєв через статс-секретаря імператриці Г Теплова передав лист М. Паніну, в якому вперше порушив питання про необхідність і доцільність піддати катуванню заарештованого Ми­ ровича, аби швидше дізнатися про його спільників. «Не можна сподіва­ тися, — писав І. Неплюєв, — щоб така мала людина таку важливу справу сама вдіяла, а це катування потрібно для того, аби ті спільники не зникли»25. Зрозуміло, що це аж ніяк не входило до розрахунків М. Паніна, і він одразу ж, через того ж Г. Теплова, поквапився відповіс­ ти І. Неплюєву, що, на його думку, «справа вчинена одним лихим фаос V натиком і звичайно немає великої змови», і що він не вважає за потрібне піддавати Мировича катуванню.



Pages:     | 1 |   ...   | 80 | 81 || 83 | 84 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін 4. Соколовский С. В. Корни и крона (мистика и метафизика в конструировании статуса коренных народов) / С. В. Воколовський // Этнографическое обозрение. 2000. № 3. – С. 3-8.5. Соколовский С. В. Коренные народы [Електронний ресурс] / С. В. Соколовский // Режим доступу http://postnauka.ru/faq/10578 6. Котигоренко В. До питання по концептуальні засади етнонаціональної політики України / В. Котигоренко // Політичний...»

«Випуск 176. Том 188 УДК 577.4 Лебідь С. Г. РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНИХ ЦІННОСТЕЙ В КУЛЬТУРІ У статті розглядається сутність поняття екологічної культури. Зроблено огляд екологічних цінностей в структурі екологічної культури різних історичних періодів. Акцентується увага на ціннісному підґрунті екологічної культури. Ключові слова: екологічна культура, екологічні цінності. В статье рассматривается сущность понятия экологической культуры. Автор проводит обзор экологических ценностей в структуре экологической...»

«Львівський державний університет внутрішніх справ Т. С. КОХАНЮК СИСТЕМНЕ ТЛУМАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ Монографія Львів Коханюк Т. С. СИСТЕМНЕ ТЛУМАЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ УДК 343.214(477) ББК 67.9(4Укр)408 К75 Рекомендовано до друку Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 28 від 11 листопада 2014 р.) Р е ц е н з е н т и: О. О. Кваша, доктор юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та...»

«ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА Кафедра романської філології та перекладу На правах рукопису ШАПАРЄВА Наталія Олегівна УДК: 821.133.1–3 Селін 09 ХУДОЖНЯ КОНЦЕПЦІЯ СВІТУ У ТРИЛОГІЇ ЛУЇ-ФЕРДІНАНА СЕЛІНА «ІЗ ЗАМКУ В ЗАМОК», «ПІВНІЧ», «РІГОДОН» 10.01.04 – література зарубіжних країн Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Науковий керівник доктор філологічних наук, доцент С. К. Криворучко Харків – 2015 ЗМІСТ ВСТУП.. 4 РОЗДІЛ І. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ...»

«Розділ I. В И Т О К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї К У Л Ь Т У Р И К У Л Ь Т У РА К И ЇВ С Ь К О Ї РУСІ Р о зд іл II. (IX — середина XIV ст.) У К РА ЇН С Ь К А К У Л ЬТУ РА Р о зд іл I II. В П Е Р ІО Д П ІЗ Н Ь О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я (друга половина XIV — середина X V II ст.) У К Р А ЇН С Ь К Е Б А Р О К О Д О Б И Р о зд іл I V. К О ЗА Ц Ь К О -Г Е Т Ь М А Н С Ь К О Ї Д Е Р Ж А В И (середина XV II —X V III ст.) ЕП ОХ А П РО С В ІТ Н И Ц Т В А В У К РА ЇН І Р о зд іл V. (кінець X V III — перша...»

«Annotation Остання частина своєрідної трилогії, яку разом із «Подвійним Леоном» складають дві попередні книги Іздрика — «Острів Крк» та «Воццек». Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої. Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось...»

«2014 КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ мотивами, а суто економічними причинами. В останнє десятиліття Україну покидає багато освіченої та перспективної молоді, яка на відміну від першої та другої хвилі еміграції не переймається національною ідентичністю, а є самостійно створеними, завдяки глобалізації, космополітами, без упередженості відносно національності та патріотизму. При цьому вони зберігають дух етнічності та самобутності. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Садохин А. П. Этнология:...»

«ISSN 2075-1451. Історична пам’ять. Науковий збірник. Полтава, 2011 Історія релігії і церкви УДК 2-79(477) Р.А. Сітарчук ПІОНЕР ПРОПОВІДНИЦТВА ШТУНДИЗМУ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У статті йдеться про одного з перших місіонерів нової релігійної течії в українських землях – штундизму, яка формувалася починаючи з 30-их років XIX століття. Розглядаються життєвий шлях та основи світогляду О. Марцинкевича. Ключові слова: секта, духовне християнство, штундизм. Кожне нове віровчення, релігійна течія мають...»

«331 WSCHODNI ROCZNIK HUMANISTYCZNY TOM X 2014 Олена Борисівна Айвазян (Хмельницький національний університет) Історія бібліотек Подільської губернії у працях дослідників та краєзнавців Одним з важливих завдань історичної науки є відтворення історії вітчизняних бібліотек, визначення їх національної специфіки, особливостей регіонального розвитку. Проблемі історії створення бібліотек на Поділлі в досліджуваний період присвячено чимало праць різного масштабу. Метою даної статті є аналіз досліджень...»

«ПОЛИТИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ И ИНСТИТУТЫ 127 УДК 329.273 В.С. Наконечний Київський національний університет імені Тараса Шевченка СЕПАРАТИЗМ: ПОНЯТТЯ ТА ПІДХОДИ ДО ТЛУМАЧЕННЯ Розглядається поняття про виникнення, розвиток та здолання різних форм сепаратизму. Історія політичного розвитку цивілізації – це перманентний процес зникнення старих та утворення нових держав, як основної форми політичного співіснування етносів. Причини розпаду здавалося б непорушних імперій криються у низці факторів...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»