WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 79 | 80 || 82 | 83 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 81 ] --

Однак, як засвідчує ретельний аналіз історичних подій і фактів, це була, на нашу думку, одна з найбільших політичних провокацій XVIII ст., 1 Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Мос­ ковском университете. — Кн. 1. — М., 1861. — С. 183-185.

2 Центральний державний історичний архів України. — Ф. 269, оп. 1, спр. 4150. — Арк. 1-5.

3 50 л е к с ій П у т р о ініціатором і натхненником якої виступила російська імператриця Кате­ рина II. Серед тих, хто спричинився до втягнення у цю провокацію 24-річного онука мазепинця Василя Мировича, окрім російських масонів на чолі з Микитою Паніним, був і тодішній гетьман України Кирило Розумовський. Останній, як відомо, на той час перебував у вкрай скла­ дній ситуації, власне, напередодні свого падіння й остаточної ліквідації гетьманства в Україні. Не виключено, що К. Розумовський, вступивши у змову з Катериною II, намагався у такий спосіб зберегти гетьмансь­ ку владу.

Водночас очевидним є і той факт, що корені цієї провокації сягали ще початку 40-х років XVIII ст., зокрема, часів царювання Єлизавети Петрівни.

Після того, як в ніч з 24 на 25 листопада 1741 р. у Санкт-Петербурзі стався двірцевий переворот, внаслідок якого російський імператорсь­ кий престол посіла 32-річна донька Петра І Єлизавета, перед нею пос­ тала проблема збереження і зміцнення своєї влади. Як відомо, Петро І, скасувавши старий порядок успадкування престолу по прямій чоло­ вічій висхідній лінії, встановив новий, за яким правлячий монарх міг сам визначатися щодо свого спадкоємця. Останнього ж Петро І, вми­ раючи, так і не встиг назвати. У заповіті імператриці Катерини І, де вже поєднувалися старий і новий порядки, все ж перевага щодо успадку­ вання престолу надавалася спадкоємцям чоловічої статі. Таким чином Єлизавета, хоч і була донькою Петра І, по суті, не мала законних прав на престол ні після смерті Петра II (1730 р.), ні після смерті Анни Іоанівни (1740 р.).

Та переможці, як відомо, диктують свої закони і свої правила гри.

І Єлизавета, не маючи достатньо законних прав, поквапилася скорис­ татися правом сильного. Особливу увагу в цьому плані було приділено нейтралізації головного претендента на престол — скинутого малоліт­ нього Івана Антоновича (Брауншвейзького) — правнука царя Івана Олексійовича (брата Петра І. — О. П.), якому Єлизавета невдовзі пе­ ред тим (1740 р.) присягала на вірність як своєму монарху.

За указом від 28 листопада 1741 р. екс-імператор і його родина по­ винні були негайно залишити Росію і виїхати за кордон, до німецького князівства Брауншвейг. Та, коли брауншвейзька родина перебувала вже в дорозі, Єлизавета змінила своє попереднє рішення і наказала не випускати сім'ю за межі Російської імперії. 1744 р. високотитуловані арештанти, за секретним розпорядженням з Петербургу, під посиле­ ним конвоєм були відправлені до м. Холмогори Архангельської губер­ нії, де перебували в ув’язненні багато років. При цьому 4-річний на той час Іван Антонович був відібраний у батьків і утримувався окремо в су­ ворій ізоляції і надзвичайній таємниці. Цариця Єлизавета, яка під час Д в ір ц е в і Ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II 3 51 перевороту 1741 р. дала обітницю не застосовувати в країні смертної кари, свідомо прирекла на повільну і мученицьку смерть малу дитину, яка стала заручницею і невинною жертвою брудної і жорстокої політич­ ної гри.

1756 р. Єлизавета Петрівна, так і не позбувшись постійного страху перед можливим визволенням Івана Антоновича її політичними воро­ гами як в середині країни, так і за її межами, відправляє 16-річного в’яз­ ня з Холмогор до сумнозвісної Шліссельбурзької фортеці, в якій для російської «залізної маски» через 8 років настав кривавий фінал.

А тим часом на російську політичну арену виходила велика княгиня Катерина Олексіївна — дружина спадкоємця імператорського престо­ лу Петра Федоровича. Смілива, рішуча, з міцними нервами й надзви­ чайно амбітна велика княгиня, готуючись до захоплення російського престолу, у таємній переписці з англійським послом в Росії Чарльзом Уільямсом, висловлювала впевненість у тому, що в Петербурзі немає жодного офіцера, який не був би готовий до військового перевороту на її користь. Зазначимо принагідно, що це мало місце ще задовго до зна­ йомства Катерини Олексіївни з гвардійськими офіцерами — братами Орловими, що сталося лише навесні 1759 р. Отже, логічно припустити, що йшлося, мабуть, про гвардійців Ізмайлівського полку і, насамперед, їхнього командира — гетьмана України Кирила Розумовського, який на той час, разом зі старшим братом Олексієм, багаторічним фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни, вже входив до кола найближчих дру­ зів і прихильників великої княгині Катерини Олексіївни.

Коли 25 грудня 1761 р. упокоїлась імператриця Єлизавета Петрів­ на, вона, всупереч загальному очікуванню, так і не наважилася за життя позбавити права престолонаслідування Петра Федоровича на користь малолітнього принца Павла. Тож в Росії з’явився новий імпе­ ратор під іменем Петро III. Знаменно, що у Маніфесті про сходження останнього на престол немає жодного слова ані про дружину Катерину Олексіївну, ані про наступного спадкоємця, тобто принца Павла Пет­ ровича3 Цим офіційним документом імператор Петро III не тільки проігнорував факт існування імператриці в особі Катерини, але й пуб­ лічно, по суті, на весь світ оголосив про свою переконаність у тому, що принц Павло не був його рідним сином. Якщо припустити, що це на­ справді так, то логічно, що імператор Петро Федорович був останнім з династії Романових, яка припинила своє існування з його насильниць­ кою смертю в липні 1762 р.

3 Див.: Полное собрание законов Российской империи (дал1 — ПСЗ). — Т. XV. — СПб., 1830, — С. 875.

3 52 л е к с ій П у тр о Смерть Єлизавети Петрівни остаточно розв’язала руки Катерині Олексіївні щодо здійснення плану захоплення нею російського імпера­ торського престолу. Разом зі своїми прихильниками вона почала готу­ ватись до більш рішучих дій — здійснити двірцевий переворот і в такий, вже традиційний для тогочасної Роси, спосіб скинути Петра III з престолу. При цьому не виключалося фізичне знищення останнього.

Безпосередне оперативне керівництво діями змовників було зосере­ джене в руках Микити Паніна4, частково — його племінниці Катерини Дашкової, на той час близької подруги Катерини Олексіївни5 Під їхнім керівництвом діяли й такі відомі учасники згаданих подій, як брати Орлови, виступаючи, щоправда, здебільшого лише як безстрашні виконавці.

Та чи не найвидатнішу роль у здійсненні двірцевого перевороту на користь Катерини зіграв таки український гетьман К. Розумовський. Са­ ме в розташування його гвардійського полку (Ізмайлівського) з’явилася вночі 28 червня 1762 р. справжня провідниця перевороту — велика княгиня Катерина Олексіївна, де й прийняла від гвардійців першу при­ сягу на вірність. За розпорядженням К. Розумовського, як президента Російської Академії, в друкарні останньої вже заздалегідь було надру­ ковано маніфест про сходження на престол Катерини II. Текст маніфес­ ту склав Григорій Теплов — близька до гетьмана людина. Діючи в глибо­ кій конспірації, К. Розумовський свої рішення й вчинки щодо здійснення змови погоджував, по суті, лише з Катериною6. Остання, своєю чергою, тримала в суворій таємниці стосунки з гетьманом навіть від найближ­ чого оточення, не виключаючи братів Орлових і княгині Дашкової.

Після того, як до повсталого Ізмайлівського гвардійського полку на чолі з К. Розумовським приєдналися два інші гвардійські полки — Семенівський і Преображенський, а потім ще ряд піхотних і артилерійсь­ ких з’єднань, події набрали вже незворотного характеру на користь змовників. Невдовзі загальна кількість війська, що присягнуло на вір­ ність Катерині, становила 14 тис. чоловік7. На чолі цього війська Кате­ рина 29 червня вирушила з Петербурга, де відбулося вже офіційне проголошення її імператрицею, до Петергофа. В офіційній свиті нової імператриці почесне місце займав граф К. Розумовський.

Серед активних учасників двірцевого перевороту було ще декілька українців, зокрема, гвардійські офіцери брати Захар і Михайло ДубянДив.: Русский архив. — 1879. — № 3. — С. 362-369.

5 Див.: Записки княгини Е. Р. Дашковой. — М., 1990 (Репринтне відтворення видання 1859, Лондон). — С. 40-43; 53-59.

6 Див.: Бильбасов В. А. История Екатерины Второй.— Т. 2. — Берлин, 1900. — С. 11.

7 Павленко Н. И. Вокруг трона. — М., 1998. — С. 659.

Д в ір ц е в і ін тр и ги у р я д у К а т е р и н и II 353 ські — сини духівника імператриці Єлизавети Петрівни Федора Дубянського8.

Продовжуючи ще певний час купатися в промінях своєї гучної сла­ ви улюбленця імператриці, К. Розумовський під час коронації в москов­ ському Кремлі підносив на золотій подушці корону для Катерини II.

А коли в Грановитій палаті з нагоди цієї події відбувся бал, то честь від­ крити його полонезом було надано двом танцюючим парам — по­ дружжю Розумовських і австрійському послу графу Мерсі д’Аржанто з графинею А. К. Воронцовою9 Та вже тоді, під час коронації, коли Ка­ терина II щедро роздавала нагороди своєму оточенню і особливо учасникам двірцевого перевороту, К. Розумовському довелося проков­ тнути першу гірку пігулку — його недоброзичливці брати Орлови були удостоєні графського титулу Російської імперії, а Григорій Орлов, окрім того, одержав одну з найвищих офіційних посад при царському дво­ рі — генерал-ад’ютанта імператриці.

Щоправда, таку ж посаду одержав і сам К. Розумовський, ставши при цьому ще й сенатором з пожиттєвим грошовим окладом в 5 тис.

рублів на рік, що на той час становило величезну суму.

Цілий рік він ще залишався при царському дворі, користуючись ціл­ ковитою прихильністю Катерини II. І лише у червні 1763 р., остаточно зіпсувавши стосунки з Григорієм Орловим, гетьман виїхав до України.

Та тривале перебування при царському дворі на перших ролях не мог­ ло не позначитися на його політичних амбіціях, що знайшло свій прояв, зокрема, у спробі К. Розумовського встановити спадкоємне гетьманст­ во. У свою чергу, ця обставина стала лише вдалим приводом до оста­ точного вже на той час рішення Катерини II ліквідувати гетьманство в Україні взагалі.

Поряд з твердим наміром ліквідувати гетьманство в Україні, Кате­ рина II переймалася ще однією надзвичайно важливою для неї про блемою, а саме остаточним знешкодженням багаторічного в’язня, ексмператора Росії Івана Антоновича. Знищення останнього, після вбив­ ства Петра III, було однією з головних ланок плану Катерини II щодо зміцнення свого становища на російському троні. Вона чітко усвідом­ лювала, що поки Іван Антонович живий, він постійно становитиме для неї загрозу.

І от, ледь посівши імператорський трон, Катерина II почала при­ діляти посилену увагу в’язневі N9 1 Російської імперії. Після відвідання Івана Антоновича особисто у серпні 1762 р. в Шліссельбурзькій форте­ ці й оголошення його божевільним імператриця наказала повністю 8 Осьмнадцатьій век. — Кн. 3. — М., 1869. — С. 344, 374.

9 Бильбасов В. А. Указ. соч. — С. 170-171.

л е к с ій П у тр о поновити особовий склад охорони екс-імператора. Безпосередніми охоронцями і наглядачами, які мешкали в одному приміщенні з в’яз­ нем, було призначено капітана Власьева і поручика Чекіна — офіцерів, які, за донесеннями попереднього наглядача, поручика Овцина, пос­ тійно знущались над арештантом. Так звану «секретну комісію», що відала «справою» колишнього імператора, очолив один з найближчих сподвижників Катерини II Микита Панін. Останній, звичайно ж за пого­ дженням з Катериною II, одразу склав нову секретну інструкцію, ви­ ключно для безпосередніх наглядачів Івана Антоновича. Вражають жорстокість і цинізм, що містяться в цій інструкції. Так, в разі хвороби в’язня, категорично заборонялося звертатись за допомогою до лікаря.



Pages:     | 1 |   ...   | 79 | 80 || 82 | 83 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Annotation Головний твір видатного українського мислителя, ідеолога українського націоналізму. В творі автор визначає причини занепаду української державницької думки та окреслює шляхи досягнення національного ідеалу. Передмова до третього видання Замість передмови Частина перша. Українське провансальство Розділ I. Примітивний інтелектуалізм Розділ II. “Науковий” квієтизм Розділ III. Хуторянський “універсалізм” Розділ IV Матеріялізм (лібералізм, демократизм, пацифізм, партикуляризм,....»

«ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ СТАРОСИНЯВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХМЕЛЬНИЦЬКА ДЕРЖАВНА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМ. М. ОСТРОВСЬКОГО ПОДІЛЛЯ І ПІВДЕННО-СХІДНА ВОЛИНЬ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРО ДУ СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ Матеріали Всеукраїнської...»

«1 УДК 619:637.1+614.31 (477.41) „18-19” МОЛОЧНА СПРАВА І ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА МОЛОКА НА КИЇВЩИНІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. Стегней М.М. – кандидат вет. наук, доцент (НАУ) Подано стислі відомості про розвиток молочної справи на Київщині. Зазначено, що молочна справа і контроль за якістю молока і молочних продуктів були одним із питань ветеринарно-санітарної діяльності на Київщині у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Особливу увагу акцентовано на утриманні і доїнні корів, контролі за...»

«69 Випуск 20 Ірина Рибачок АгРАРНе ВИРОБНИцТВО В МІСТАх ПІВДеННО-СхІДНОї ВОЛИНІ НАПРИКІНцІ XVI – ПеРШІй ПОЛОВИНІ XVII СТ. У статті проаналізовано рівень аграризації міст Південно-Східної Волині наприкінці XVI – першій половині XVII ст., подано відомості про землекористування міщан та функціонування приміського фільваркового господарства. Ключові слова: міста,аграрне виробництво, волока, землекористування, фільварок, ПівденноСхідна Волинь. Ирина Рыбачок. Аграрное производство в городах...»

«2012. – № 1 107 8. Костовська К.М. Місце правозастосовної техніки в юридичній техніці // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – Вип. 11. – С. 37-39.9. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М., 2002.10. Чухвичев Д.В. Логика, стиль и язык закона // Право и политика. – 2005. – № 2.– С. 140-151.11. Дзейко Ж.О. Поняття юридичних конструкцій як засобів юридичної техніки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 1 (75). – С. 5-17. Надійшла до редакції 28.02.2012 В.Т. Окіпнюк кандидат...»

«Серія: ІСТОРІЯ... Історія церкви та релігії УДК 94 (477) «1950/1960»: 281.9 О.М. Галамай СТАВЛЕННЯ ДЕРЖАВИ ДО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ НА РІВНЕНЩИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1950-х – 1960-х рр. Стаття присвячена аналізу релігійного життя у Рівненській області у ІІ половині 1950-х – 1960-х рр. У ній досліджуються політика органів влади щодо церкви, методи проведення атеїзації населення та опір цим діям. Історія державно-церковних взаємин дозволяє більш глибоко проаналізувати історичний процес, показати...»

«CY 'fA CH IC TL ЛИСТОПАД 1974 (167) В. МОРОЗ: ГОСТИНЕЦЬ Ю. ТАРНАВСЬКИЙ: ОСЬ, як · я ВИДУ)J(УЮ. Е. РАЙ Сі ЗДОГАД ПРИ ЧИТАННІ ПЛАТОНА ЗВЕРНЕННЯ РАУ МОРОЗ ДО МІЖНАРОДНОГО ПЕН-КЛЮБУ М. СОСНОВСЬКИЙ: УКРАІНСЬКА ЕТНІЧНА ГРУПА В КАНАДІ О..[ІРІJЦАК: ЗАПІЗНЕНА ЛОБОВА АТАКА АНТИНАУКИ SU(::ASNIST' NOVEMB1974 ER ·-MONCHE N 2, KARLSPLAТZ 8/ПІ НОВІ ВИДАННЯ СУЧАСНОСТИ З СЕРІЇ: СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА БІБЛІОТЕКА МИКОЛА СКРИПНИК СТАТТІ А ПРОМОВИ 3 НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯ УnорАдкував Іван Кошелівець. Мюнхен, стор....»

«Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого № 4, 2010 ПОЛИТИЧЕСКИЙ ТЕРРОРИЗМ КАК ИНДИКАТОР ДЕФОРМИРОВАННОГО ПРАВОСОЗНАНИЯ Калиновский Ю. Ю., Кальницкий Е. А. Рассматривается политический терроризм как индикатор деформации правосознания, акцентируется внимание на особенностях способа мышления и мотивационных механизмах носителей такого типа мировосприятия. Доказывается, что деформация правосознания возникает на основе не только индивидуальных психологических установок,...»

«Випуск 16. 149 Куренчук Л. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОгІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІСЦЕВИХ ОРгАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У статті викладено результати емпіричного дослідження ділового спілкування працівників місцевих органів виконавчої влади. Особливості ділового спілкування розглядаються у єдності особистісних і соціально­психологічних чинників. Ключові слова: професійна діяльність, ділове спілкування, стаж роботи, комунікативна взаємодія. В статье отображены результаты...»

«Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.3 оріями – еколого-технологічною, економічною і соціально-духовною. Вони співвідносяться між собою як, відповідно, елементарна, висока і гіпервисока теорії виробничих систем. Література 1. Економічна теорія: концепція підготовки студентів з економічної теорії в економічному вузі/ За ред. проф. Башнянина Г.І. – К.: ІСДО, 1995. – 87 с.2. Башнянин Г.И. Экономическое измерение: политико-экономические проблемы обшей теории. – К.: Лыбидь, 1991. – 83 с. 3....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»