WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 8 ] --

Залишається лише гадати, до яких витончених аргументів й ора­ торських прийомів або, можливо, промовистого для багатьох брязкоту талярів (що їх у Московії називали єфимками) вдався П. Одинець зі своїми товаришами, щоб підштовхнути путивльських воєвод до такого зухвалого порушення московських бюрократичних порядків. ПоставЗа усталеною в Московській державі практикою члени іноземних посольств при вступі на її територію бралися на повне державне забезпечення..їм давали про­ довольство («корм») та фураж у містах по шляху прямування до столиці, а також при поверненні додому — аж до перетину московського кордону (Рогожин Н. М.

У государевых дел быть указано... — М., 2002. — С. 67).

21 У XVII ст. поняття «діти боярські» означало слуг московського царя, які утворювали другий «чин» служилих людей після царських дворян (Павлов-Сильванський Н. П.

Феодализм в России. — М., 1988. — С. 106).

Д и п л о м а ти ч н о В ій с ь к а З а п о р о з ь к о го 37 м іс ія лений перед доконаним фактом, роздратований Михайло Федорович суворо попередив своїх нерозторопних підданих: «...и вы б вперед так не глупали, без нашего указу таких великих дел делать не дерзали и того своею глупостью нашим делам порухи не чинили» (у закрес­ леному рядку було написано: «А только вперед так учинеш делати, и вам быт от нас в великой опале»)22.

Поки путивльські воєводи І. Борятинський та М. Оладьїн читали прикру для себе царську грамоту, запорозькі посли прямували до Москви. Ця обставина помітно лихоманила владну піраміду Мос­ ковської держави. Для Михайла Федоровича запорозьке посольство було непотрібним головним болем, адже через нього могли погірши­ тися стосунки Московського царства з Кримським ханством. У Москві думали над тим, як, не сказавши прямо Війську Запорозькому кате­ горичне «ні!» у відповідь на його спробу політично зблизитися з царем, водночас не допустити його послів до своєї столиці. Потрібно ж було попередити можливе ускладнення взаємин із Кримом через появу на московській території посланців із Запорожжя.

Отримавши відповідні установки від царя, навколо запорозьких послів метушився московський служилий люд. Так було і 5 (15) лютого.

Того дня П. Одинець зі своїми товаришами й у супроводі приставів і. Черепова та І. Борщова вирушили в дорогу задовго до сходу сонця.

Пояснювалося це не лише їхнім прагненням чимшвидше добратися до Москви. Тим паче у цьому не варто вбачати якісь конспіративні мір­ кування переддосвітніх подорожніх. Причина, що змушувала козаків та їхніх московських супутників не спати, була прозаїчною: у лютому світла пора доби — досить коротка.

Тим часом за дві години до світанку на серпуховській дорозі вони зустрілися з московськими послами до Криму Прокопом Воєйковим і піддячим Семеном Матчином. Вони їхали з Москви разом із крим­ ськими послами та гінцями. І. Борщов пішов дізнатися, що за подо­ рожні під’їжджають до його підопічних — запорожців. В темряві він натрапив на П. Воєйкова. Той їхав попереду своєї посольської валки.

З’ясувавши, що поряд знаходяться запорозькі посли з полоненими татарами, П. Воєйков наказав І. Борщову негайно прибрати полонених від сторонніх очей. Він зажадав відвести їх з дороги убік, щоб, бува, їх не уздріли кримські посли чи гінці. Завдяки пильності московського 22 Грамота царя Олексія Михайловича путивльським воєводам І. Борятинському та М. Оладьїну, після 28.І. (7. II) 1620 // Документи російських архівів з історії Укра­ їни. — Т. 1. — С. 245; 3 повідомлення російських посланців до Криму П. Воєйкова і С. Матчина, 12 (22). I11620 // Там само. — С. 251; 3 повідомлення окольничого князя Г К. Волконського, 10 (20). I11620 // Там само. — С. 250.

П е тр о Сас дипломата запорозькі і кримські посли роз’їхалися у нічній темряві, залишаючись у повному невіданні одні про одних.

Того ж дня під вечір, в лісі, за кілька миль від Серпухова, козаків перестрів окольничий князь Григорій Волконський зі своїми людьми.

Довідавшись від запорозьких приставів, з ким він має справу, князь розпорядився, щоб вони повернулися назад до Серпухова. А мо­ тивував свою вимогу тим, що запорозьке посольство прямувало до Москви без царського на те указу. Козакам заборонений в’їзд до сто­ лиці — категорично резюмував князь («запорозским черкасом быть к Москве не велено»). Він наполягав на поверненні козаків до Серпухова ще й тому, щоб не допустити їхньої зустрічі з послами, які йшли з Москви і невдовзі мали з’явитися на цій дорозі. Очевидно, в даному випадку йшлося про кримських послів, які поверталися додому разом із П. Воєйковим та С. Матчиним, і з якими запорожці до світанку того ж дня розминулися.

Тим часом «черкаські пристави» І. Черепов та І. Борщов не по­ спішали ставати у фрунт перед князем, зустрінутим на засніженій лісовій дорозі. Вони мали воєводський наказ супроводити запорозьких послів до Москви і збиралися лише його виконувати. У цій ситуації Г Волконському не залишалося нічого іншого, як послати депешу цареві, нарікаючи на непокірність І. Черепова та І. Борщова. Адже вони знехтували вимогою князя і його підлеглих: «нас, холопей твоих, не послушали, в Серпухов назад с черкасы не воротились»2 3 З наближенням козаків до Москви контроль за ними з боку уря­ дових чиновників не послаблювався. Коли П. Одинець та інші посли Війська Запорозького прибули у село Данилівку Каширського уїзду, царські представники допитали приставів І. Черепова та І. Борщова.

Під час допиту виплив факт проходження однією дорогою по зустріч­ ному руху козацьких послів та посольства до Криму П. Воєйкова і С. Матчина. Через це цар робив запит своїм послам, щоб довідатися, чи, бува, запорожці не контактували з кримськими послами, які їхали з П. Воєйковим і С. Матчиним24.

12 (22) лютого Михайло Федорович надіслав П. Воєйковута С. Мат­ чину ще одну грамоту, пославши її їм навздогін. Даний документ прикметний тим, що подає зріз сфокусованих на Крим московських зовнішньополітичних орієнтацій. Причому, з урахуванням козацького питання, що постало перед царським урядом у зв’язку з появою послів Війська Запорозького на території Московської держави. Михайло Фе­ 23 3 повідомлення окольничого князя Г. К. Волконського 10 (20). I11620. — С. 250.

24 Повідомлення московських посланців до Криму П. Воєйкова і С. Матчина, 12(22).ІІ 1620. — С. 251,252.

Д и п л о м а т и ч н а місія В ій с ь к а З а п о р о з ь к о го 39 дорович інформував своїх послів про те, що, за його повелінням, від запорожців прийнято двох полонених татар і відправлено до Криму з тим, щоб передати їх Ібрагім-бею Сулешову. Цар детально інструк­ тував П. Воейкова і С. Матчина, що їм робити для того, щоб розвіяти можливі підозри та невдоволення кримського хана Джанібек-Гірея че­ рез прихід у Московську державу П. Одинця зі своїми товаришами.

Московські посли мали представити хану офіційну виправдальну версію, пов’язану з цим фактом. Згідно з цією версією пропуск запо­ розьких послів від польсько-московського кордону у бік Москви стався через недогляд путивльських воєвод (вже покараних царем). Що ж до Михайла Федоровича, то він волів, щоб усе було навпаки. Тому із самого початку розпорядився запорозьких послів не слухати, завер­ нути їх з Путивля назад, а полонених татар викупити і прислати до нього (насправді цар у своїй грамоті путивльським воєводам наказував відправити додому запорозьке посольство разом з полоненими).

Невідомо, чи на момент написання цієї грамоти Михайло Федо­ рович справді хотів заборонити в’їзд посольства Війська Запорозького до столиці. Ймовірніше, він вдався до прихованої політичної гри. Однак П. Воейкова та С. Матчина було уповноважено заявити ДжанібекГірею, що цар суворо повівся з «ворами» — запорозькими послами, бо не допустив їх до Москви і вислав із своєї держави. На доказ щирості своїх дружніх почуттів до хана, Михайло Федорович вирішив звільнити двох татар, захоплених козаками. їх мали передати кримській стороні на так званій посольській «розміні»25.

Це був чи не єдиний крок, зроблений царем у напрямку кримської сторони, що належав до сфери не лише дипломатичних запевнень, слів та умовностей, а й реальних практичних дій, які легко перевірялися.

Загалом П. Воєйковта С. Матчин мали розіграти перед Джанібек-Гіреєм невелике дипломатичне дійство на тему дружби між царем та ханом за режисурою самого Михайла Федоровича («А ваших, брата нашего лю­ дей, велели у них окупить и, пожаловав нашим жалованьем и дав им лошяди, велели их отдати на розмене вашему карачею Ибрагем-паше кня­ зю. И вам бы, брату нашему, Джан-бек Гирею царю, наша царская друж­ ба и любовь была ведома и приятна»). З наведеного сюжету, між іншим, впадає в очі, що козаки вдалися до ефективного у тогочасній дипломатії ходу, посиливши свої посольські аргументи представленням полоне­ них противників. Та ще й нібито захоплених на царській службі!

25 У XVII ст. посольська «розміна» являла собою зустріч російських та кримських дипломатів, що відбувалася у м. Валуйках на Білгородщині, зазвичай навесні або влітку. Під час посольської розміни сторони обмінювалися посланниками, тобто постійними представниками своїх держав (Новохатко О. В. Записные книги Мос­ ковского стола Разрядного приказа XVII века. — М., 2001. — С. 212).

П е т р о Сас Загалом з інструктивної грамоти Михайла Федоровича своїм пос­ лам до Криму однозначно випливає, що московський цар публічно відхрещувався і від запорозького посольства, і від власної причетності до вчиненого козаками нападу на татарські улуси та Перекоп. При­ чому, він лояльно запевняв хана, що не дозволить собі і в майбутньому спрямовувати козаків проти Криму. Насамкінець, щоб отримати з факту появи на московській території послів Війська Запорозького щонайбільшу вигоду в інтересах своєї зовнішньої політики, Михайло Федорович доручив П. Воєйкову і С. Матчину доповісти ханові, що, мовляв, як за нападом козаків на кримські улуси восени 1619 р., так і за присиланням цареві двох захоплених там у полон татар стоять урядові кола Речі Посполитої. Адже, на думку царя, так вони хочуть посварити його з ханом: «...хотят нас, великого государя, с вами, братом нашим, тем ссорить и дружбе нашей и любви помешку учинить»26.

У лютому Михайло Федорович за аналогічною схемою написав свою «покаянну» грамоту ханові Джанібек-Гірею у зв’язку з появою на московських теренах запорозьких послів. Причому, у ній він зробив два прикметних уточнюючих акценти: по-перше, заявив про видворення послів Війська Запорозького «ис по Москвы» як про доконаний факт;

по-друге, удав, що викуп полонених татар обійшовся його казні в добру копієчку — однак, мовляв, чого не зробиш заради добрих почуттів до хана («А ваших, брата нашого людей, дву человек для вашие, брата нашего, любви велели у них викупить немалою ценою и, пожало­ вав их нашим царским жалованьем, отпустити велели к вам, брату нашему»)2 7 Перший прийом у Посольському приказі: дипломатичний цере­ моніал та декларації намірів А що ж запорозькі посли? Яка доля насправді спіткала цих «во­ ров» — як висловився про них Михайло Федорович, охоплений почут­ тям політичної дружби і любові до Джанібек-Гірея? Справи їхні були не такими вже й кепськими, як про це доповідали ханові з офіційної Моск­ ви. П. Одинець із членами запорозької посольської делегації щасливо добралися до столиці Московської держави. Причому, зустріли там досить шанобливе ставлення до себе з боку царської влади.

26 3 грамоти царя Михайла Федоровича послам до Криму П. Воєйкову і С. Матчину.

12(22).І11620 //Документи російських архівів з історіїУкраїни.— Т. 1. — С. 252,253.

27 3 грамоти царя Михайла Федоровича кримському ханові Джанібек-Гірею з виправ­ даннями щодо посланого до царя Військом Запорозьким посольства, лютий 1620 // Там само. — С. 254, 255.



Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Науковий вісник, 2003, вип. 13.3 3. Бойчук І.І., Гайдукевич М.І., Парпан В.І., Петрова Л.М., Третяк П.Р. Історія осмолодської пущі// Праці НТШ. – Львів: Наук. Тов. ім. Шевченка, 1998. – 146 с.4. Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка,1977. – с 35.5. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. – К.: Наук. думка, 1978. – 254 с.6. Молотков П.И., Мамонтов Н.И. и др. Естественное возобновление лесов. – Ужгород: Карпаты, 1971. – 122 с. 7. Пацура І.М. Поширення популяцій сосни...»

«О. М. Ворожейкіна Народні звичаї та обряди Книга сКачана с сайта http://e-kniga. in.ua Харків «Видавнича група “Основа”» УДК 373.3/5 ББК 74.2 В75 Серія «Позакласна робота» Заснована 2007 року Ворожейкіна О. М. Народні звичаї та обряди. — Х. : Вид. група «Основа», В75 2010. — 223, [1] с. — (Серія «Позакласна робота»). ISBN 978-611-00-0343-8. Добірка допоможе ознайомити дітей із духовною культурою нашого народу. У книзі ви знайдете цікаву інформацію про те, звідки походить те чи інше свято нашого...»

«Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. 2011. Випуск 14. Микитенко О.О. (Київ, Україна) Програма зі слов’янського фольклору П.Г. Богатирьова та невідомий лист його до М.Т. Рильського У статті представлено невідомі матеріали з приватного архіву В.С.Бобкової, які відносяться до історії Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т. Рильського середини ХХ ст., а саме лист П.Г. Богатирьова до М.Т. Рильського із його «Програмою з слов’янського фольклору». Зроблено...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО ХАМУЛА ПАВЛО ІВАНОВИЧ УДК 34.023 ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Харків – 2016 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого,...»

«УДК 371.13 Інна Червінська ББК 74.58 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕТНОВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ГІРСЬКОЇ ШКОЛИ Розкрито особливості виховання школярів в умовах етнічного середовища Карпатського регіону, здійснено аналіз основних проблем і перспектив розвитку гірської школи. Ключові слова: гірська школа, етнос, гірське середовище, виховний процес, етнічний, формування, розвиток особистості. Постановка проблеми. Всебічний розвиток особистості неможливий без відродження духовної культури та...»

«2014 р., вип. 36 (89) УДК 371.4 (470+571)“19+20” О.В. КВАС РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ Е. РАЄРСОНА В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ КАНАДИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. У статті розглянуто реалізацію ідей Е. Раєрсона щодо доступності й обов’язковості шкільної освіти, її моніторингу, всебічного розвитку розумових, фізичних здібностей особистості та культуровідповідності навчання національним інтересам країни. Встановлено, що визнаний теоретик і практик педагогічної думки, політик та громадський діяч Е....»

«ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Муляр Володимир Ілліч УДК 159.923.5 ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В СИСТЕМІ «ІНДИВІД СУСПІЛЬСТВО» (філософсько культурологічний аналіз) 09.00.03 соціальна філософія та філософія історії АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук Дніпропетровськ 1999 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Житомирському інженерно технологічному інституті. Науковий консультант: доктор філософських наук, професор АНДРУЩЕНКО Віктор...»

«РЕГЛАМЕНТ РОБОТИ КОНФЕРЕНЦІЇ 11 жовтня 2012 р. м. Київ, вул. Пугачова, 12/2 Приміщення Національної академії державного управління при Президентові України (НАДУ). Актова зала, 3-й поверх. 09.00 – 10.00 Реєстрація учасників конференції 10.00 – 10.30 Урочисте відкриття конференції 10.30 – 11.50 Пленарне засідання 11.50 – 12.20 Перерва 12.20 – 13.30 Продовження пленарного засідання 13.30 – 15.00 Перерва 15.00 – 16.30 Робота секцій 16.30 – 17.00 Підбиття підсумків роботи секцій 12 жовтня 2012 р....»

«Шендюх Петро Терористична діяльність національно-визвольного руху у Східній Галичині в міжвоєнний період: теорія та практика Міжвоєнний період це час боротьби низки держав за незалежність та права на міжнародній арені. Це доба, яка вимагала дії та жертовності, завдяки яким можна було досягнути поставленої мети. Українська нація, яка в цей час була найбільшою бездержавною нацією, не могла стояти осторонь державотворчих процесів. Тому після поразки Української революції відновила бойові дії проти...»

«Серія: ІСТОРІЯ... Історія церкви та релігії УДК 94 (477) «1950/1960»: 281.9 О.М. Галамай СТАВЛЕННЯ ДЕРЖАВИ ДО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ НА РІВНЕНЩИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1950-х – 1960-х рр. Стаття присвячена аналізу релігійного життя у Рівненській області у ІІ половині 1950-х – 1960-х рр. У ній досліджуються політика органів влади щодо церкви, методи проведення атеїзації населення та опір цим діям. Історія державно-церковних взаємин дозволяє більш глибоко проаналізувати історичний процес, показати...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»