WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 65 | 66 || 68 | 69 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 67 ] --

виконувалися поляками без всякої протидії «і з їх би царської велично­ сті сторони, а саме з Запорожжя, козаків його королівська величність в свою сторону, в службу, перекликати і приймати тому Палію та іншим полковникам, як на прожиття, так і в полки не велів, і про те на порубіжжі проживаючим комендантам і Палію, і іншим полковникам жорстоко заборонив». А тих запорожців, котрі до цього часу перебувають на службі в Немирові та інших місцях, «наказав відпустити в їх царської величності сторону без затримки»90. Ще раз питання щодо запорожців російський резидент порушував під час зустрічі з великим коронним канцлером Є. Денхофом 24 липня 1693 р.9 1 Кожне повідомлення, що стосувалося заворушень серед козацтва, й надалі пробуджувало у поляків старі надії. Восени 1695 р., за донесе­ нням Б. Михайлова, при королівському дворі ходили розмови, що в лівобережних військах «за Січчю почали козаки пити та бунтувати на гетьмана», говорячи, що немає причини воювати з татарами. Щоб за­ добрити козаків, воєвода Б. Шереметєв, нібито, наказав дати їм вина, а для бунтівників розпорядився спорудити дві шибениці92. Чи відбува­ лись такі події — не відомо, але характерною була реакція у Речі Пос­ политій: «...чекають звідти поляки собі втіхи, нібито неодмінно будуть бунти, і в Україну посилають безперервно»93.

87 Там само. — Ф. 79, оп. 1, спр. 242. — Арк. 539, 540.

88 Там само. — Арк. 558 зв.-559 зв.

89 Там само. — Арк. 561-561 зв.

90 Там само. — Арк. 561 зв.-562.

91 Там само. — Арк. 639.

92 Там само. — Ф. 79, оп. 1,1695, спр. 3. — Арк. 316.

93 Там само.

В’я че с л а в С тан ісл ав сь ки й Останні відомі нам спроби Росії вплинути на запорозько-польські взаємини через своїх дипломатичних представників у Речі Посполитій відносяться до 1697 р. У грамоті від 28 травня цього року цар Петро І повідомляв резиденту О. Нікітіну (1696-1700), що, згідно з донесенням І. Мазепи, «запорозькі козаки хочуть йти в польську сторону, для отри­ мання собі якоїсь платні» і що до них на Січ має бути «якась присилка».

Російський представник мав зібрати відомості про зв’язки Запорожжя з Польщею: взаємні візити, заклики козаків польською стороною, причи­ ни схильності запорожців до Варшави тощо94. Звернемо увагу, що цар робив акцент на політичному боці справи.

Навесні до поляків вирушило, принаймні, 2 ватаги запорожців:

піша, яка нараховувала біля 400 осіб, та кінна, чисельністю в 70-80 ко­ заків9 Знаючи про ці факти переходів козаків на польську службу, знаходимо нібито суперечливе свідчення О. Нікітіна. 10 липня від до­ носив: «Запорожців тут нікого немає, а від поляків в Запороги яка поси­ лка чи є і чи не живе хто там їх поляків навмисно, невідомо, і провідує про це посланець безперервно»9 Протиріччя, однак, не буде, коли припустити, що О. Нікітін, так, як і його попередники, що давали анало­ гічні повідомлення, мали на увазі контакти представників Січі з польсь­ кою верхівкою, зокрема, з королем. Очевидно, саме відсутність таких контактів малась на увазі у наведеному донесенні.

Наприкінці травня 1697 р. до Варшави приїхав посланець кримсь­ кого хана — Темір-ага. Через підіслану особу — турка — О. Нікітін на­ магався вивідати мету цього приїзду. Посланець хана розповів, що прибув для переговорів про мир, зорієнтований проти Москви. Причо­ му, зазначав, що турецький султан «для того миру хоче повернути їм полякам Кам’янець і уступити волоську землю, по Дунай, і Задніпров’я все від Києва, з Запорогами». Коли ж О. Нікітін говорив про те, що розізнав, з цісарським облегатом, останній заявив, що присланий від ха­ на татарин — гонець, а не посол, а для укладення миру у нього немає повноважень. Що ж до територіальних питань, то він говорить так, як йому веліли поляки «для приваблювання народу свого, а союзникам ніби на страх»9 7

–  –  –

Загальна спрямованість заявлених кримським посланцем пере­ говорів не викликає сумнівів, враховуючи те, що Польща хотіла повернути собі Лівобережжя з Запорожжям після укладення миру з Ту­ реччиною й Кримом, але розпочати таку акцію могла лише при підтри­ мці татар і турків. Крим же прагнув послабити Москву, а для цього теж потребував підтримки.

У липні О. Нікітін, знову зустрівшись з облегатом, дізнався від нього про задуми Любомирських, які, прагнучи спровокувати заворушення у Росії та Лівобережній Україні, направили туди своїх людей, розпускаю­ чи чутки, що у Москві вже розпочався бунт проти царя. Як вважав облегат, є від них послані і в Запорожжі, «коли погрожують козаками, тому що козакам, окрім тих, які живуть під великими государями, іншим бути нізвідки»9 Нам не вдалось знайти інших даних, аби дізнатися більше про це питання, але наводимо це свідчення тут, вважаючи подібний факт за можливий.

Підсумовуючи викладений матеріал, який в більшості вперше вво­ диться до наукового обігу, насамперед зазначимо, що він значно роз­ ширює коло наших поглядів щодо діяльності російської дипломатії з питань взаємин Запорозької Січі з Річчю Посполитою в кінці XVII ст.

Якщо одразу після укладення «Вічного миру» збирання даних про за­ порозько-польські зв'язки та контакти Москви з Варшавою стосовно досліджуваної проблеми мали спорадичний характер, то вже з початку 1688 р., з появою російських резидентів у Речі Посполитій, вони набу­ вають систематичного характеру. П. Возніцин, І. Волков, Б. Михайлов, О. Нікітін постійно намагалися бути в курсі справ як щодо намірів, так і щодо конкретних заходів поляків відносно Запорожжя. А це дозволило Москві робити більш адекватні кроки у відповідь. Одним з напрямів реалізації політики російського уряду в цих питаннях і була діяльність резидентів, що виражали офіційну позицію своєї держави. Факти да­ ють змогу дійти висновку, що резиденти активно вирішували покладені на них завдання, справляючи поважний політичний вплив на польську сторону. Крім того, варто відмітити, що польська верхівка мусила звер­ тати серйозну увагу на постійне спостереження, котре вели резиденти за її діяльністю стосовно запорозького козацтва.

98 Там само. — Ф. 79, оп. 1, спр. 251. — Арк. 566-566 зв; Ф. 79, оп. 1, спр. 252. — Арк. 278-278 зв.

Олексій Сокирко Гетьманшина під царським скіпетром (військове будівництво в Україні другої половини XVII — початку XVIII ст.)* Історики недаремно називають середину XVII — початок XVIII ст.

переломною добою в історії нової Європи — як певної соціокультурної спільноти, й, звичайно ж, як політичної системи, абриси й єство якої, подібно до попередніх часів, продовжували витворюватися у буревіях війн. Втім, військовий чинник цікавий не лише ступенем свого впливу на перебіг політичної історії, зміну балансу сил європейського регіону, але й як концентрований вияв тенденцій розвитку різних площин су­ спільного побуту, їхніми відповідями на «виклики» часу, здатністю до самоперетворення, засвоєння чогось нового.

Від XVI ст. чи не найпотужнішим імпульсом у поступі військової справи був прогрес воєнних технологій — перш за все вогнепальної зброї, котра ставала дедалі досконалішою й завдяки спрощенню тех­ нології виробництва приступнішою ширшому колу користувачів. Інша критична маса змін і новацій накопичувалася, так би мовити, на «ор­ ганізаційному» полюсі військової справи. Причиною її наростання виявилася криза середньовічного станового війська, ядром якого бу­ ли рицарські ополчення й, трохи пізніше, найманських контингентів, котрі більшою чи меншою мірою компенсували недоліки станових формувань1.

Притягальними центрами, що стимулювали й використовували ці новації, стали королівські двори, які прагнули зміцнення своєї влади за рахунок послаблення місцевої аристократії й потребували силової під­ тримки для реалізації власної політики2. Фінансово спроможна центСтаттю підготовлено за фінансового сприяння Канадського Інституту українських студій.

1 Детальніше про сукупність цих явищ, об'єднаних в сучасній історіографи терміном «мілітарна революція», див.: Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і ка­ піталізм, 15-18 ст. / Пер. з фр. — Т. 1. — K., 1995. — С. 328-338; Говард М. Війна в європейській історії. — K., 2000. — С. 25-56; Parker G. The Military Innovation and the Rise of the West, 1500-1800. — Cambridge, 1988. — P. 6-44.

2 Элиас H. О процессе цивилизации. Социогенетические и психогенетические иссле­ дования / Пер. с нем. — Т. 2. Изменения в обществе. Проект теории цивилиза­ ции. — М; СПб., 2001. — С. 156-195.

Г е т ь м а н щ и н а під ц а р с ь к и м с к іп е т р а м 293 ральна влада заходилася конструювати нову військову машину з тих уламків, котрі дісталися їй в спадок від попередньої епохи, — служи­ лого нобілітету, що був перетворений нею на слухняних військових чиновників (офіцерів), та найманських ватаг, з якими укладалися одно­ сторонні угоди, що сильно обмежували їхні права й самостійність у ви­ борі служби. В основу організації такої армії3 покладався детальний штат, її внутрішнє життя визначалося статутами, а фінансове й мате­ ріальне утримання, що його повністю перебрала на себе держава, — ретельно обрахованим військовим бюджетом4. Новосформовані війсь­ ка утримувалися в зосередженому стані не тільки у воєнний, як було раніше, але й у мирний час, що ставало запорукою їхньої більшої керо­ ваності й слухняності, чому мали також допомагати постійна муштра, запровадження уніфікованого одягу й символіки5 Вміле використання нових регулярних армій одразу заявило про мілітарне лідерство групи держав (Франції, Швеції, Австрії), котрі захо­ дилися визначати європейську політику, одночасно сигналізувавши їх менш спритним сусідам про необхідність оволодіння секретом такого успіху. Гетьманська держава разом із своїми сусідами по ЦентральноСхідній Європі в свій спосіб відгукувалася на «виклик» ранньомодерної доби. Після прийняття московської протекції в 1654 р. принципово нова ситуація склалася не тільки в геополітичній сфері, але й у військовій.

Зауважимо, що саме побудова воєнного союзу з Росією була для Хмельницького першочерговою задачею й одним з головних стимулів при укладенні Переяславської угоди. Попри це, принципам на яких ба­ зувалося б це співробітництво, а за умов переходу «під руку» царя — й співіснування двох військових систем — української та російської— ані під час переговорів, ані пізніше не було надано спеціальної уваги.

3 Тут і далі термін «армія» вживатиметься в декількох значеннях — традиційному, позначаючи сукупність збройних сил якоїсь держави (переважно в ранньомодерну або модерну добу), що за рівнем своєї організації вийшли на виключно професій­ ний, регулярний ступінь, й дещо осучасненому — стосовно збройних сил «дорегулярного» типу, які правильніше іменувати військом, а не армією. Втім, аби уникнути тавтології, назви «армія» та «військо», попри їх змістову різницю, ми використовуватимемо як синоніми.

4 Koranyi К. 2atnierz naemny a iotnierz zaci^zny II Czasopismo prawno-historyczne. — T. 1. — Poznafi, 1948. — S. 105-108; Parker G. Op. cit. — P. 45-81.

5 Фуко M. Наглядати й карати. Народження в’язниці / Пер. з фр. — K., 1998. — С. 168-222. Про європейські різновиди регулярних армій див.; Field М. Middle-Class Society and the Rise of Military Professionalism. The Dutch Army 1589-1609 // Armed Forces and Society. — 1975. — Vol. 1 № 4, August 1975. — P. 419-442; Lindegren J.

The Swedish «Military State», 1560-1720II Scandinavian Journal of History. — 1985. — № 10. — P. 305-336; Lynn J. The Growth of the French Army during the Seventeenth Century // Armed Forces and Society. — 1980. — Ns 6. — P. 568-586.



Pages:     | 1 |   ...   | 65 | 66 || 68 | 69 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА «ЮНІ САДІВНИКИ» ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Навчальна програма з позашкільної освіти «Юні садівники» спрямована на екологонатуралістичний напрям позашкільної освіти та реалізується в гуртках, творчих об'єднаннях позашкільних навчальних закладів. Програма розрахована на учнів 3—5 класів загальноосвітніх шкіл.Мета програми: • ознайомити дітей з плодовими і ягідними культурами, агротехнікою їх вирощування, з елементарними поняттями сортової різновидності основних плодовоягідних...»

«УДК 616.33-088.42:316.334.55:323.281“1933”(091)(477) ПАНЧЕНКО Петро Пантелеймонович, д-р іст. наук, проф., академік Міжнародної Слов’янської Академії Наук, віце-президент Української академії історичних наук, академік Академії наук вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центру інформаційно-бібліотечних технологій ДНСГБ УААН (м. Київ) ГЕНОЦИДНИЙ ГОЛОДОМОР — ПОРОДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ На основі використання нових джерел, новаторських підходів...»

«УДК 373.21 (410) ДОШКІЛЬНА ОСВІТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ: ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Вернигора Тетяна Анатоліївна, аспірант Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди Постановка проблеми. На сьогоднішній день Україна знаходиться на шляху глибоких демократичних реформ, які передбачають пошук оптимальних шляхів реалізації підростаючої людської особистості, максимального прояву її творчого потенціалу, гуманізації навчально-виховного процесу. Цей пошук зумовлює зростання...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ СНИТКО Іван Олексійович УДК 904.5(477.73)-“5/-2” НЕКРОПОЛІ ХОРИ ОЛЬВІЇ VI – III СТ. ДО Н.Е. Історичні науки – 07.00.04 – археологія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Київ 2015 Дисертацією є рукопис Робота виконана у відділі античної археології Інституту археології НАН України. Науковий керівник: член-кореспондент НАН України, доктор архітектури, професор Крижицький Сергій Дмитрович, Інститут...»

«УДК 1(09)(477) «18»+329.12 Сергій Йосипенко МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ ТА ЄВРОПЕЙСЬКА ЛІБЕРАЛЬНА КУЛЬТУРА1 На основі аналізу проблем рецепції та дослідження творчої спадщини Михайла Драгоманова розглянуто можливі шляхи реактуалізації його ідей. Обґрунтовано, що така реактуалізація можлива за умови переосмислення ретроспективних підходів до його спадщини, що склалися у межах прогресистських філософій історії, та поміщення його ідей в контекст європейської ліберальної культури за допомогою методів...»

«СКАРБНИЦЯ МЕТОДИЧНИХ ІДЕЙ 4. Калмикова Л., Харченко Н. Психолінгвістичні й лінгвометодичні підходи до змісту формування мовленнєвих умінь і навичок міркувати // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 6-8.5. Лист Міністерства науки і освіти від 30.05.2013р. №1/9-383 «Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у 2-х класах ЗНЗ у 2013/2014 навчальному році».6. Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Ігрова діяльність учнів на уроках математики // Початкова школа. – 1980. – № 9. –...»

«93 ПИТАННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА Випуск 86 Коментована публікація УДК 821.161.2 Ольга Циганок ОПИСУ ПОХОРОНУ АМВРОСІЯ ДУБНЕВИЧА (інтермедіальний формат тексту) У контексті інтермедіальності аналізується опис похорону Амвросія Дубневича середини XVIII ст., уперше публікується оригінальний текст і віршовий переклад. У поетичному описі урочистої похоронної процесії через візуальні елементи та музичні образи взаємодіють різні види мистецтва. Ефект картини допомагають створити розгорнуті порівняння, а...»

«ВИПУСК 1 ПЕДАГОГІКА ВИПУСК 1 УДК 37. 378 Дем’яненко Н.М., Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова ДО ДЖЕРЕЛ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ДАТИ, ПОДІЇ, АНАЛІТИЧНИЙ КОМЕНТАР (восени 2009 р. Національному педагогічному університету імені М.П.Драгоманова виповнюється 175) Проаналізовано тенденції розвитку вищої педагогічної освіти в Україні першої половини ХІХ ст., визначено ретровитоки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, актуалізовано...»

«Побожій С.І. ПОЕТ ГРИГОРІЙ ПЕТНІКОВ У ПУТИВЛІ На літературно-мистецькій мапі Путивльщини можна знайти чимало імен митців і літераторів, які увійшли до історії російського та українського мистецтва та літератури. У зв’язку з цим мені доводилося писати про художника Петра Левченка, письменника і поета, лауреата Нобелівської премії Івана Буніна, теоретика мистецтва і театрознавця Івана Аксьонова – автора першого дослідження про Пікассо. У колі художників авангардного спрямування перебував і поет...»

«Ярослав П адох ЛЕВ О К ІН Ш ЕВИ Ч — ВИДА ТНИ Й ІС ТО РИ К Д ЕРЖ А В Н О ГО ПРАВА У К РА ЇН И -ГЕТЬМ А Н Щ И Н И X V II—X V III СТ. (1898—1980) I. Із смертю професора Лева Окіншевича, що наступила 7 листопада 1980 року в одному з пригородів столичного Вашінґтону, відійшов із цього світу один із останніх могіканів-українських учених, які утворили й майже чудом пе­ режили незвичайну добу в історії науки свого народу. Добу величезного розвитку української науки, в до болю короткому десятиріччі...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»