WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 63 | 64 || 66 | 67 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 65 ] --

2ва В ’я че с л а в С тан ісл ав сь ки й мий, адресований С. Яблоновському, лист П. Лазука не передав за призначенням, а приховав. Згодом же це послання було передано лю­ дині київського полковника Ф. Єльцю під час зустрічі у селі Ковалівка, поблизу Немирова. Останній привіз лист до Києва, потім до Батурина, а звідти він потрапив до Москви51.

Після зустрічі Ян III планував кількох посланців відправити на Січ, де вони мали розповісти про хід та результати переговорів, двох чи трьох взяти з собою у Варшаву на сейм, а останніх направити до Ковалівки. Там вони повинні були чекати комісара з сейму — Іскру, котрий мав привезти жалування: гроші та сукно. Крім того, комісар мусив до­ вести до відома запорожців розпорядження польського уряду про їх подальші дії52.

Виявивши свою політичну позицію щодо питання про перехід Запо­ рожжя під владу Речі Посполитої, Ян III доклав зусиль до того, щоб ін­ формацію про переговори з козаками не одержали росіяни. Так, за його розпорядженням запорожці мали говорити, що вони їздили проси­ тися на військову службу, єпископ Й. Шумлянський присягнув, що буде зберігати в таємниці слова, сказані королем козакам, а рішення про до­ пущення П. Лазуки на сейм невдовзі було скасовано. Відмітимо, що спочатку російському резиденту говорили, що аудієнція запорожців у Яна III взагалі не відбулася53.

Однак І. Волков був добре проінформований і вже в кінці грудня заявив сенаторам, що «запорожці не належать королівській величнос­ ті і приймати їх, і жалуванням своїм обнадіювати не можна». При зуст­ річі ж з С. Яблоновським російський резидент запитав, для чого козаки приїхали до Польщі. Однак сенатори відмовилися визнати, що в основі переговорів запорожців з Яном III лежали політичні мотиви, а коронний гетьман відповів, що король ніколи не піде на порушення мирних угод з Москвою і не прийме козаків у підданство. Він підкреслив, що за­ порожці приїхали проситися на військову службу через голод, який розпочався після припинення надходження до Січі різних припасів.

І задоволення їхнього клопотання мирному договору не суперечить.

Також до Яна III була направлена царська грамота з осудженням поль­ ських дій54.

–  –  –

З, 5 і 6 лютого І. Волков на зустрічі з кількома сенаторами Речі Пос­ политої підняв питання про неправомірність прийняття на службу запо­ рожців, що приїхали до короля. Звертає увагу на себе те, що на цей раз він не згадував про їх політичну місію. Резидент вимагав лише того, щоб король наказав відправити козаків з Немирова на Січ55. Така пози­ ція І. Волкова, на нашу думку, може свідчити про те, що продовжувати обвинувачувати польську сторону у політичних зносинах з Запорож­ жям, не маючи на це конкретних доказів, росіяни не могли. Сподіва­ тися ж на здобуття таких свідчень можна було лише у разі виїзду запорожців на Січ. Сенатори ж, у особах С. Яблоновського та М. Матчинського, повністю відкинули як попередні, так і майбутні оскарження, заявивши, що король козаків не приймав, ніяких листів вони до нього не привезли, а виїхавши з Жовкви з наказним гетьманом Грицьком, «не доїжджаючи Немирова, від тих немирівських козаків відстали і поїхали на Запорожжя степом, і нині від тих запорозьких козаків нікого у Немирові немає»56.

Між тим, до резидента знову було відправлене розпорядження з Москви в справі запорозького посольства. В грамоті до І. Волкова від 13 лютого царі наказували дізнатися, зокрема, «про що і через кого, і з чим запорожці відпущені, чи в Польщі затримані»5 7 Збір інформації, здійснений резидентом, однак, нічого не дав. Нев­ довзі він доносив до Москви, що нових козаків з Запорожжя, а також тих, що були, у Жовкві немає58. Вважаємо, що це повідомлення не вар­ то сприймати так, що на Правобережжі чи взагалі на службі у польсь­ ких військах, не було запорожців. Воно говорить лише про відсутність політичних контактів, зокрема, з королем, бо саме при ньому намагав­ ся постійно перебувати резидент.

Підтримуючи зв’язки з запорожцями, Варшава насамперед розра­ ховувала на повернення втрачених українських земель в ході майбут­ нього зіткнення з Російською державою. А сприяння Запорозької Січі могло б стати важливою передумовою успіху цих планів. Як говорив І. Волкову Подольський, Ян ill, підтримуючи дружні зв’язки з Кримом, був би радий, «щоб і між козаками городовими і запорожцями чинилися усякі сварки, бо нинішній вічний мир його королівській величності не 55 РДАДА. — Ф.79.0П. 1,спр.237. — Арк. 669 зв.— 671 зв;Ф.79,оп. 1, спр. 238, ч. 1.— Арк. 386-388 зв.

56 Там само. — Ф. 79, оп. 1, спр. 237. — Арк. 672-672 зв; Ф. 79, оп. 1, спр. 238, ч. 1. — Арк. 388 зв. — 389 зв.

57 Там само. — Ф. 79, оп. 1, спр. 236. — Арк. 409.

58 Там само. — Ф. 79, оп. 1, спр. 237. — Арк. 735 зв; Ф. 79, оп. 1, спр. 238, ч. 1. — Арк. 425 зв.

гаг В ’я ч е с л а в С тан ісл ав сь ки й прибутковий і не потрібний», адже багато його міст і земель перебу­ вають під царською владою59.

В напруженій міжнародній атмосфері цього періоду час від часу ви­ никали поголоски про початок воєнних заходів з тієї чи іншої сторони, до яких могли бути залучені українські козаки. Так, в лютому 1690 р.

І. Волков доносив у Москву, що серед поляків ходять чутки про воєнні приготування у Російській державі проти Речі Посполитої. Викликані вони були чи листами резидента в російській столиці Є. Довмонта, чи донесеннями з Литви, «або самі поляки вимишляють, маючи свою дав­ ню злобу»6 Очевидно, російський резидент і сам не був впевнений, що подібних приготувань не ведеться, однак застерігав про небезпеку заворушень серед українських городових та запорозьких козаків, че­ рез таємні підсилки до них від поляків та у разі погодження Польщі з Кримом, у випадку прийняття на сеймі рішення щодо посполитого ру­ шення та домовленості з ханом6 1 Коли ж росіяни дізналися про рішення сейму щодо необхідності по­ стійної готовності до збору посполитого рушення в місячний термін, то направили І. Волкову наказ від 20 березня 1690 р. провідати на сеймі, з якою метою була прийнята ця ухвала. Резидент мусив дізнатися, де повинні були збиратися війська, коли і до яких кордонів вирушати, то­ що. Для нас же найбільш цікавим є те, що увага І. Волкова зверталася на необхідність з’ясувати, чи «не по присланню та обнадіюванню з якої сторони, чи від запорожців той збір в Польщі і в Литві хочуть учини­ ти»62. Отже, росіяни дуже високо оцінювали рівень залежності стабіль­ ності своїх відносин з Польщею від позиції Січі у даний період.

Повернемося до запорозького посольства, яке так і не вирушило на Запорожжя. І. Волкову вдалося дізнатись, що, не ризикуючи зустрітися з гетьманськими підрозділами, які чатували на них, запорозькі послан­ ці вирішили, напевно, на деякий час залишитися на Правобережжі, розмістившись в околицях Немирова. В бездіяльності вони не перебу­ вали. Увійшовши в контакт з немирівськими козаками, вже у березні за­ порожці збиралися, за королівським наказом, провести певні воєнні акції проти татар63. А за даними на квітень 1690 р., дізнавшись про появу під Немировом загону татар чисельністю у 200 осіб, запорож­

–  –  –

ці та правобережні козаки утворили свій підрозділ, що нараховував 300 осіб, та зробили спробу спровокувати татар на бій. Однак татари одразу ж відійшли, але не без втрат. Козакам вдалось захопити 5 поло­ нених, котрі наприкінці місяця були привезені до Варшави. Серед тих, хто супроводжував полонених, було й 40 запорожців на чолі з П. Лазукою. 27 квітня запорожці знову зустрілися з Яном III. Російському рези­ денту не вдалося дізнатися про подробиці цього прийому, можливо, тому, що поляками було вжито ряд заходів для втаємничення візиту ко­ заків. Так, розміщені вони були «за рікою Віслою, на Празі, щоб ніхто про них не знав». За вдало проведену воєнну операцію кожен з козаків отримав сукно «на кафтани». Наступного дня після прийому у короля вони поїхали до Немирова. Нових посланців з Запорожжя, як доносив І. Волков, в цей час у Польщі не було. Звернемо увагу, що резидент по­ відомляв саме про посланців, що не виключає приїзду інших козаків на військову службу64.

Про те, що Запорожжя продовжувало розглядатися як місце почат­ ку можливих заворушень, свідчить, зокрема, й факт розповсюдження у Польщі чуток про антиросійський виступ лівобережного гетьмана (бе­ резень 1690 р.), який нібито подався на Запорожжя. Про ці чутки при королівському дворі повідомив І. Волкову цісарський посланець Я. Жировський. Він говорив резиденту, що, за словами поляків, з Білої Церк­ ви надійшла новина, «нібито гетьман Мазепа великим государям їх царській величності зрадив і пішов на Запорожжя». Вислухавши це, ро­ сіянин назвав чутки провокацією з боку Польщі65. На запитання ж лито­ вського канцлера Д. Радзивілла та інших щодо подій в Україні І. Волков відповідав, що І. Мазепа служить вірно, а коли й пішов з військами з Батурина на Запорожжя, то лише для проведення воєнних дій проти кримчан66.

Між тим, резидент продовжував доносити про недружні до Росії прояви політики Речі Посполитої. Так, в червні увагу І. Волкова привер­ нула конституція, що вийшла друком після завершення сейму. В ній не було згадано «Вічного миру». В зв’язку з цим резидент писав, «що ко­ ролівській величності той вічний мир не потрібен, для титулів, для Києва, для Смоленська, для України, жаліючи через те, що нині не в їх польській стороні; і присягу свою, що її королівська величність про зміст тих договорів і за Річ Посполиту присягав, ставить його королів­

–  –  –

ська величність ні в що». Як дізнався росіянин, за намовами Яна Собеського Річ Посполита мала дотримуватися «Вічного миру» лише до тих пір, поки захоче6 7 Дипломатичні заходи Росії, втім, були спрямовані не лише на обви­ нувачення Варшави в тих чи інших кроках, які порушували мирні до­ мовленості. Маємо приклад, коли Москва сама мала намір зайняти захисну позицію. Так, готуючись до відповіді на протести польської сто­ рони про прийом С. Палія на підвладні собі землі, можливо, тому, що сподівались на це найближчим часом, у своїй грамоті від 6 листопада 1691 р. монархи наказували І. Волкову говорити, що фастівський пол­ ковник є вихідцем з Лівобережжя, «в Польщу виходив він з Запорожжя тимчасово», є запорозьким козаком, а Низове Військо знаходиться під зверхністю Москви і, взагалі, «з яких місць він вийшов, в ті місця і назад повернувся». І хоча й перейшов з королівської служби назад самовіль­ но, це мирним угодам не суперечить. На противагу діям С. Палія при­ водився приклад переходу багатьох козаків за закликами поляків на Правобережжя. При цьому згадувалася діяльність С. Друшкевича, Апостоленка, Іскрицького та висловлювалося бажання, щоб король за­ боронив зазивати і приймати городових і запорозьких козаків, а тих, що утримуються силою, наказав відпустити в царські володіння. Вже неза­ баром, у грамоті від 21 листопада до нового резидента — Б. Михайлова (1691-1696) в загальних рисах були повторені ці ж установки68. Як бачимо, росіяни вирішили скористатися тим самим аргументом, який використовували й поляки, твердячи, що тимчасова служба царських підданих у Польщі йде на загальну користь християнству.

Між тим і від Б. Михайлова надходили донесення про антиросійські настрої в Речі Посполитій. Так, за повідомленням резидента, яке на­ дійшло до Москви у квітні 1692 р., при королівському дворі говорили, що «в малоросійських містах всі Московській державі думають розпо­ чати спротив». По відношенню ж до самого росіянина були вжиті захо­ ди, котрі, як правило, свідчать про різке загострення міждержавних стосунків. При ньому було виставлено варту та заборонялись будь-які контакти. Крім того, як вдалось дізнатися Б. Михайлову, поляки розіс­ лали по Україні своїх агентів, «також і в Запороги багато послано, щоб, звичайно, в Україні сумяття вчинити»69. Поляки продовжували шукати спосіб повернути собі Лівобережжя.



Pages:     | 1 |   ...   | 63 | 64 || 66 | 67 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«УДК 821.161. 2.09 Косарєва Г.С. (Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського) КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН ПОЛЬСЬКОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ ЕПОХИ БАРОКО У ПЕРЕКЛАДАХ В. ШЕВЧУКА Стаття присвячена дослідженню специфіки перекладацької майстерності В. Шевчука в царині польськомовної поезії епохи Бароко. Обґрунтовується феномен перекладів Шевчука як однієї з форм художньої рецепції твору Валерій Шевчук – самобутній письменник та науковець сучасності. Він невтомно реалізує себе як прозаїк, драматург,...»

«О.П. Козоріз, асист., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, ЯВИЩЕ ОМОНІМІЇ У КИТАЙСЬКІЙ ЮРИДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ У статті досліджуються терміни-омоніми юридичної термінології сучасної китайської мови, висвітлено їхні структурно-семантичні та функціональні особливості. Ключові слова: омоніми, омографи, омофони, термін-омонім, словосполучення, юридична термінологія, китайська мова. В статье исследуются термины-омонимы юридической терминологии современного китайского языка, освещены их...»

«Мемуаристика О лександер Д ом бровський СЕМІНАР ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПРИ НТШ У ТРИДЦЯТИХ РОКАХ* Світлій пам’яті історика Теофгля Коструби в тридгщті роковини Його відходу від нас (6 березня 1943—1973). Часи для західньо-української високошкільної молоді, особливо тої, що студіювала гуманістичні дисципліни, точніше: україністику й історію між першою й другою світовою війною, тобто в умовах оку­ пації Західньої України поверсальською Польщею, зовсім не були світлими. Тодішний львівський університет...»

«УДК 477+438 О.М.Коваленко Освітнє та наукове співробітництво України та Польщі (2000–2005 рр.) У статті проаналізовано освітнє і наукове співробітництво України та Польщі протягом 2000–2005 рр. Ефективними є розгортання спільних програм, розробок, досліджень, лекцій, організація експедицій археологічного, історичного, фольклорного або мовно-етнічного спрямування. Перспективними є такі напрямки: розвиток бібліотечної справи, робота польських та українських науковців в архівах та бібліотеках, що...»

«Сухомлинов О.М. Топічність повісті Ярослава Івашкевича „Місяць сходить” // Волинь – Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – Т. 17. – Житомир, 2007. – С. 61 – 70. Доц. к. філол. н. Сухомлинов О.М. (Інститут славістики Польської Академії наук, Варшава) ТОПІЧНІСТЬ ПОВІСТІ ЯРОСЛАВА ІВАШКЕВИЧА „МІСЯЦЬ СХОДИТЬ” Останнім часом в івашкевичезнавстві почали з’являтися застереження щодо можливого перебільшення ролі українського елементу в творчості Ярослава Івашкевича [7;...»

«Серія “Історичне релігієзнавство”. Випуск 7 69 УДК 323.21 : 261.8 (477) Л. Д. Владиченко, кандидат філософських наук, докторантка відділення релігієзнавства Кивського національного університету імені Тараса Шевченка ДОСВІД ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ПРИ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ЯК СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНО-КОНфЕСІЙНИХ ВІДНОСИН Здійснено огляд питань виникнення, структурної організації та діяльності громадських рад при центральних органах виконавчої влади в Україні....»

«Збірник наукових праць. – 2012. – Вип. 32 Collection of scientific works. – 2012. – Issue 32 “ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ” “EFFICACY PUBLIC ADMINISTRATION” УДК 351.861:323:304.2(477) В. Пасічник ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ Розкрито духовний вимір та цивілізаційний аспект української національної ідеї. Обґрунтовано роль української національної ідеї у побудові духовної цивілізації. Визначено риси Української цивілізації, її відмінність від цивілізацій Заходу та...»

«Іван Дзира (м. Київ) Давньоукраїнські літописи в національній історіографії 70–90-их рр. ХІХ ст. У статті розглядаються публікації 1870–1890-их рр., присвячені давньоукраїнським літописам ХІ–ХІІІ ст. Автор аналізує творчий доробок українських науковців і їхні досягнення на ниві вітчизняного літописознавства. Ключові слова: літописи, літописання, літописознавство, історіографія. В статье рассматриваются публикации 1870–1890-ых гг., посвящённые древнеукраинским летописям ХІ–ХІІІ вв. Автор...»

«КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ ГУРБИК ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ УДК 354:338.48.02 ДЕРЖАВНА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА 25.00.02 – механізми державного управління АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління Запоріжжя – 2016 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя. Науковий керівник – доктор наук з державного управління, доцент ПОКАТАЄВ Павло Сергійович,...»

«Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна КАЛАШНІКОВА АЛІНА ОЛЕКСАНДРІВНА УДК [316.74:7]:[316.334.2] РИНОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА: СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук Харків – 2016 Дисертацією є рукопис Роботу виконано в Харківському національному університеті ім. В. Н....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»