WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 13 | 14 || 16 | 17 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 15 ] --

Крім, однак, суголосного московським інтересам комплексу соціаль­ них практик українського козацтва в поясі Поле — Волго-Донський реґіон та відносно татар, майже відразу окреслилися й напрями нега­ тивного впливу. При цьому справа не обмежилася хаотичними збит­ ками, шкодами й негараздами локального характеру, не вартими з погляду тривалої перспективи стратегічного занепокоєння, як-от: гра­ бунок купців, розбійництво, пізніше уривкові напади на посольства та порубіжні містечка. Арсенал козацьких заходів включав і такі дії, які засадничо суперечили політичним концепціям Московії, спрямованим на Поле і Волго-Донський реґіон.

Амбівалентність впливу тут козацького чинника була закладена са­ мою природою українського козацтва та козацько-татарських стосунків.

Строкатість останніх, а точніше існування їхньої позаконфронтаційної складової, накладаючись на однозначне ототожнення себе козацтвом з українським світом, на віддаленість для останнього московської цивілізаційної версії, а далі на принципову ворожість стосунків Московії з Польсько-Литовською державою та з південними мусульманськими сусідами, витворювало стійке живильне середовище для виникнення військово-політичних контактів козаків з татарами на антимосковському фунті. А це вже породжувало для Москви небезпеку іншого змісту, ніж господарські, військові та почасти політичні збитки від козацького роз­ бійництва в Полі. За великим рахунком загрозу таїли будь-які спроби політичного зближення козацтва й Криму, оскільки ідея організації антимосковських заходів була завжди під рукою в одних (татар) і цілком впи­ сувалися в систему ціннісних орієнтацій інших (козаків).

Першим відомим на сьогодні тривожним дзвінком для московських властей стало активне співробітництво з кримцями канівського й чер­ каського старости О. Дашковича, і то відразу в надзвичайно широкому, як на тодішній стан козацтва, форматі — втручання у внутрішньокримські справи та локальне об’єднання зусиль задля збройних операцій проти Московії. Один із перших козацьких неформальних поводирів втягнув частину козаків принаймні до двох спільних з татарами походів (на Сіверщину в 1515 р. та на Москву в 1521 р.)3. Проте до останньої чверті XVI ст. подібних практик, наскільки можна судити з уведених до наукового обігу джерел, більше не траплялося. Бракує свідчень і про 3 Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. VII. — К., 1995. — С. 92.

В ік т о р Б р е х у н е н к о БВ випадки політичного зближення козаків з татарами. Без сумніву, свою роль в так довгому затриманні затишшя відіграли активні заходи Москви в 50-80-ті рр. XVI ст., спрямовані на залучення українських козаків до антитатарських дій (одноосібних та спільних з донськими козаками чи московськими підрозділами)4. Але в першу чергу- Москва має завдя­ чувати організаційній слабкості українського козацтва, незавершеності процесу його суб’єктивації в міжнародних відносинах, бракові цілісної тактики соціальної й політичної поведінки, накладанню цих харак­ теристик на відсутність відповідних прокримських інтенцій з боку його неформальних, а потім і формальних старших.

Саме за ініціативою поручника козацького Яна Оришовського козац­ тво мало намір знову втрутитись у внутрішньокримську міжусобицю (як це знову ж таки робив О Дашкович), зав’язавши військово-політичні кон­ такти з одним із тамтешніх угруповань. У 1585 р. (про що стало відомо Москві) Я. Оришовський звернувся до кримського хана з пропозицією, щоб той «з ними, козаки, помирився й давав їм своє жалування», а вони в свою чергу, готові йти куди він (хан) накаже «опріч короля польського»5 Відсутніть у зверненні застережень щодо Московії ясно вказує на те, що, попри її активні політичні й матеріальні зусилля, покладені для спрямо­ вування козацької енергії на південь, повністю убезпечитися від повер­ нення до практик О. Дашковича виявилося завданням непосильним.

Ідея використання на свою користь українських козаків не вигасала й на протилежному, кримському, боці. Окрім нібито позитивної, але не втіленої в реальні справи відповіді козакам у 1585 р., звідси до кінця XVI ст. принаймні одного разу лунав заклик до налагодження союз­ ницьких контактів. Показово, що козаків тоді, як і пізніше в 20-30-х рр.

XVII ст., там прагнули використати у змаганнях з Туреччиною. Напри­ кінці лютого 1597 р. козацький старший Бартош Проснідич писав коро­ леві, що хан Кази-Ґірей прислав до козаків «через свого слугу листа, писаного власною рукою, жадаючи аби ми, з’єднавшися з ним, разом турка воювали й обіцяючи нам усілякий жолд»6. Однак і цьому порухові вилитись у конкретні справи не судилося. Результативною виявилася лише третя спроба, датована 1624 р., яка нарешті переросла в укла­ дення козацько-татарського договору та в комплекс заходів з напов­ нення його реальним змістом.

4 Там само. — С. 117-124, 169; Леп’явко С. Українське козацтво в міжнародних відносинах. — С. 46-48; Соловьев С. М. История России с древнейших времен. — Кн. 4. — М., 1960; Флоря Б. Н. Россия и походы запорожцев в Молдавию в 70-х гг.

XVI в. // Карпато-Дунайские земли в средние века. — Кишинев, 1975. — С. 213-224.

5 Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. VII. — С. 169; Соловьев С. М. История России. — Кн. 4. — С. 251.

6 Archiwum Gtowne Akt Dawnych (далі— AGAD). — Extranea IX Polen. — № 59.— Vol. 89.

М о с ко в с ь ка д е р ж а в а В ій с ь к о в и й сою з 1624-1629 рр. — ця найяскравіша до української Національно-визвольної війни середини XVII ст. сторінка позаконфронтаційних військово-політичних контактів українських козаків з тата­ рами — досліджується від середини XIX ст. Історіографічна традиція нараховує на сьогодні нараховує представницьку низку праць7 Однак питання розглядається в них під кутом або ж козацької, або ж польської перспективи. Проблеми ж ставлення до козацько-татарської спілки Москви порушено так і не було. Підступався до цього хібащо О. Новосельський, досліджуючи у своїй блискучій праці з історії московськокримських стосунків першої половини XVI ст. дипломатичні відносини Москви з братами Магмет- і Шагін-Ґіреями8. Висновки й спостереження вченого в ділянці особливостей московської політики стосовно бунтівли­ вих братів уґрунтовані на солідній джерельній базі й вони, безумовно, створюють надійний фундамент для глибокого розуміння проблеми.

З аналогічною переконаністю можна сказати, що козацько-татарський союз 1624-1629 рр. не мав шансів залишити Москву байдужою.

Під впливом досвіду Смути вона тоді була покликана чутливо реагу­ вати на будь-які дії козацтва чи Криму, у котрих проглядалася можли­ вість появи на певному етапі ворожих щодо неї намірів, тим більше спільних. Як добре відомо, татари, а особливо українські козаки, актив­ но долучилися до роздмухування та затягування московської ворохобиці й, автономно одні від одних, граючи на польському боці, по суті, спричинилися до розхитування Московської держави. Українське ко­ зацтво було кревно зацікавлене в перманентному розкупорюванні для себе московського театру прикладання військових зусиль. Цього вима­ гали інтереси зміцнення стану й уникнення репресій з боку Варшави за постійний «непослух» щодо поведінки вдома та на турецько-татар­ ському напрямку. Ідеї П. Сагайдачного9 не полишили голів козацької верхівки разом зі смертю гетьмана й надалі залишались осердям тактики поміркованих, яким, за винятком частини 1625 р., належав провід упродовж чинності спілки з татарами. А відтак потреба вивіль­ нення енергії шляхом участі у легітимних для Варшави військових 7 Найповніший перелік літератури до середини XX ст див. в кн.: Baranowski В. Polska a Tatarszczyzna w latach 1624-1629. — Lodz, 1946. З новітніх розвідок див.: Мицик Ю. А. Михайло Дорошенко II Україна в минулому. — Вип. V. — К; Львів, 1994. — С. 156-171; Брехуненко В. А. Стосунки українського та донського козацтв як чинник кримсько-козацького союзу 1624-1629 рр. // Наукові записки. Збірник праць моло­ дих вчених та аспірантів. — Т. 4. — К., 1999. — С. 116-129.

8 Новосельский А. А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века. — М; Л., 1946. — С. 134.

9 Про сутність тактики П. Сагайдачного див.: Грушевський М. С. Історія УкраїниРуси. — Т. VII. — С. 376-369; Смолій В. А. Петро Сагайдачний: воїн, політик, людина // Вітчизна. — 1990. — № 1. — С. 194.

В ік т о р Б р е х у н е н к о операціях висіла в повітрі постійно, що добре видно, приміром, з наполегливих спроб козаків найнятися до литовського гетьмана Кши­ штофа Радзивілла на шведську війну (1622)1. За тодішнього розкла­ ду сил в реґіоні Москва добре підходила на потрібну козакам роль, а суб’єктність останніх у міжнародних взаєминах, неефективність поль­ ського контролю та засвідчена ще в XVI ст. принципова прийнятність для них спілки з татарами змушували Москву очікувати біди від будьяких проявів козацько-кримського зближення.

Небезпека для московської політики струмувала й з іншого боку, з практики зміцнення зв’язків українських козаків з Військом Донським, з перетворення їх на відчутний складник військово-політичної ситуації в реґіоні1 Як переконливо довів О. Новосельський1 після Смути Мос­ ква у стосунках з Кримом поставила (вимушено чи ні — річ інша) на відмову від відкритого протистояння й перехід до вирішення зовніш­ ньополітичних завдань дипломатичними засобами. У таких умовах вона нагально потребувала припинення наступальних козацьких опе­ рацій, здійснюваних з Дону і руйнівних за своєю дією для її політики.

Однак попри зусилля 1618-1624 рр., досягти сподіваного ефекту вия­ вилося несила. І багато в чому через активну присутність тут українсь­ ких козаків та їхній безумовний провід у запорозько-донських стосунках.

Від часів вигасання московської Смути Дон розглядався українськими козаками як один із важливих факторів протистояння з Варшавою й посідав належне місце в козацьких стратегіях. Ускладнювало ситуацію й те, що досвід Смути засвідчив високу вірогідність утягнення запо­ рожцями донців до орбіти своїх операцій антимосковського спряму­ вання (принаймні, до розбійництва на прикордонні), безпосередньо пов’язаних із запорозько-татарськими планами. Бо ж посмутна відмова Москви від репресивної політики Бориса Ґодунова в донському питанні не подолала принципових розбіжностей, лише дозволила зняти над­ мір напруги. Інтереси Війська Донського засадничо суперечили черго­ вій зовнішньополітичній лінії Москви та незмінному курсу останньої на поступове «заковтування» козацтв Дону, Волги та Яїка.

До всього долучалися й додаткові складнощі в стосунках з Туреч­ чиною мінливою у своїх намірах щодо Польщі та Московії. Ці склад­ нощі були спровоковані очевидними успіхами запорожців в оберненні активності донських козаків на турецько-татарському напрямі на по­ треби свого союзу з татарами. У 1624-1629 рр., за винятком походу

–  –  –

1625 р. під Перекоп, військові заходи, організовувані з Дону, скерову­ валися проти противників Магмет- і Шагін-Ґіреїв — Туреччини чи Джанібек-Ґірея13. Висока частотність ударів з Дону, їхня узгодженість з самостійними діями запорожців в Криму та на морі, по суті, створювали єдиний козацький антиосманський фронт, дошкульність якого побіль­ шувала перська війна. Такий перебіг подій охолоджував московськотурецькі стосунки, аж до появи в Стамбулі спокуси ослабити проблему Шагін-Ґірея (а заодно й донську) через офіційну пітримку його ідеї організувати масштабний похід на Московщину.

Врешті, спільний знаменник під зазначені чинники підводили не­ сприятливі очікування від козацьких союзників Магмет- і Шагін-Ґіреїв, а також Польщі. Калга Шагін-Ґірей, як показав О. Новосельський14, виразно тримався антимосковської орієнтації. В умовах польсько-ту­ рецького замирення 1623 р. ця карта вигідно лягала й для Сигізмунда III.



Pages:     | 1 |   ...   | 13 | 14 || 16 | 17 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого № 6/2011 УДК 330.341.1 СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, СУБ’ЄКТИ О. О. Набатова, кандидат економічних наук Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Проаналізовано і типологізовано сучасні тлумачення поняття «соціальна інновація». Охарактеризовано основні види соціальних інновацій, їх значення на сучасному етапі економічного розвитку. Розкрито особливості та інституційні обмеження...»

«Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг УДК 94 ҐУДЗИКИ ЧАСІВ РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1735-1739 РОКІВ З ФОНДОВОЇ ЗБІРКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА „ХОРТИЦЯ” Шелеметьєва Т.І. старший науковий співробітник відділу фондів і реставрації Національного заповідника „Хортиця” Статтю присвячено характеристики ґудзиків з пам’яток російськотурецької війни 1735—1739 рр., знайдених на острові Хортиця та прилеглій акваторії Дніпра з фондової колекції національного заповідника „Хортиця”. Ключові...»

«УДК 94(477) “1917/1918” Ігор Дацків УТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ І МІСІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Розглянуто процес становлення, діяльність, завдання дипломатичних представництв Української Народної Республіки. Проаналізовано процес створення нормативно-правової бази для впровадження системи консульських представництв. Зазначено, що дипломатичні представництва і місії відіграли важливу роль у налагодженні міжнародних відносин України. Ключові слова: міжнародні відносини,...»

«ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. І.Ф. КУРАСА НАН УКРАЇНИ АСОЦІАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ПОЛІТИЧНИХ НАУК УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПОЛІТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКА ПОЛІТИКИ І ПОЛІТОЛОГИ ПРО НЕЇ Випуск український центр політичного менеджменту КИЇВ УДК 321.01 ББК 66.3(4 Укр)я 43 С 89 Рекомендовано до друку Вченою Радою Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН...»

«Рецензії й огляди 187 предметного, географічного та іменного покажчиків (чим нині можуть похвалитися далеко не всі видання подібного штибу). На жаль, відсутні (без сумніву, через прикрий технологічний недогляд або ж із причин фінансового характеру) згадані у виданні архівні фото, дещо зміщено систему посилань, що утруднює роботу з джерелом тощо. У цілому ж зазначимо, не лише інтелектуали-гуманітарії мають тепер новий інструмент досліджень, а й уся широка світова українська національна спільнота...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА На правах рукопису БУДНИК Олена Богданівна УДК 37.134 : 372.4 : 37.013.78 ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Науковий консультант: ВАСЯНОВИЧ Григорій Петрович, доктор педагогічних наук, професор Житомир...»

«Луцька Г.В. Луцька Г.В. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВНИЧОЇ КОМІСІЇ НТШ У 1892 – 1939 РР. УДК 340.15 Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку юридичної науки в Україні важлива роль відводиться вивченню досвіду наукової роботи вчених-правників, які входили до складу Наукового товариства імені Шевченка (далі – НТШ). При цьому наукову цінність становлять не лише результати їх наукових досліджень з точки зору запозичення позитивного досвіду та подальшої його адаптації...»

«МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ Скриль В.І. (Полтава) У першочерговому завданні виховання підростаючого покоління поряд з родиною, навчальними закладами свою велику роль відіграють музеї. Музейна педагогіка – це не шкільна педагогіка. Вона має свої відмінності і особливості. І випливають вони з самого функціонального призначення музеїв : збирати, зберігати, досліджувати і популяризувати культурні надбання. Володіючи безцінними історичними скарбами, музеї можуть використовувати їх для...»

«УДК (477) Ольга Бардаш ЛИСТУВАННЯ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО З ВІДОМИМИ УКРАЇНСЬКИМИ ДІЯЧАМИ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ У статті вміщене листування М.Коцюбинського з відомими українськими дія чами – Л.Українкою, В.Винниченком, М.Могилянським, О.Куліш. З цих листів дізнає мося про розвиток української культури наприкінці XIX – на початку XX століть. На сучасному етапі відчувається потреба суспільства в об’єктивному відтво ренні подій минулого, у визначенні ролі окремих діячів у суспільно...»

«Педагогічний дискурс, випуск 15, 2013 УДК 371.134:[801.81:398.21](045) О.Ю.БАРТАШУК, кандидат історичних наук (м.Хмельницький) Активізація вивчення етнології в системі підготовки філологів: джерелознавчий аспект У статті на основі аналізу різних підходів до класифікації джерельної бази етнології як історико-гуманітарної дисципліни визначені найоптимальніші джерела її вивчення через призму підготовки українських філологів з акцентуацією на регіональний аспект. Зокрема, одним із найефективніших...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»