WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 114 | 115 || 117 | 118 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 116 ] --

«Переяславські статті» як акт, яким встановлювалися особливі права України у складі Московської держави, В. М’якотін водночас заперечу­ вав їх договірний характер. Історик стверджував, що «завершившее переговоры соглашение с формальной стороны не явилось догово­ ром»28. На подібних позиціях перебував і один з перших дослідників української державності О. Терлецький. Учений вважав, що у березні 1654 р. у Москві було укладено лише «точки договору між Україною й Росією»29. Приблизно в той же час А. Яковлів, спираючись на діючі нор­ ми й історичні екскурси в галузь міжнародного права, доводив дого­ вірний характер статей 1654 р. «Складаючи договір з Москвою, — підкреслював він, — як незалежна держава, Україна ставила свої умо­ ви, що їх прийняла друга сторона в договорі — Москва»30.

Стосовно характеру відносин України з Росією, встановлених умо­ вами договору, зазначимо, що ряд дослідників (Д. Бантиш-Каменський, С. Соловйов та ін.) вбачали в «Статтях 1654 р.» лише повернення Московською державою раніше втрачених земель31. У свою чергу М. Дра­ гоманов розцінював «Березневі статті» як змову «з царем тільки про волю козацьку», тобто, умови договору, на його думку, не передбачали захисту державних інтересів України в цілому, а лише її окремого ста­ ну3 Всупереч цьому М. Грушевський (хоча й дотримувався, подібно В. Антоновичу, погляду на договір 1654 р. як «політичну помилку»

28 Мякотин В. А. «Переяславский договор» 1654 года. — С. 19.

29 ТерлецькийО. Історія Української держави. — Т. II. Козацька доба.— Львів, 1924.— С. 291.

30 Яковлів А. Договір гетьмана Богдана Хмельницького з Москвою року 1654. — С. 395.

31 Див.: Пінчук Ю. А. Визвольна війна 1648-1654 рр. і возз’єднання України з Росією в оцінці Костомарова // Укр. іст. журн. — 1971. — № 8. — С. 24.

32 Драгоманов М. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876). — К„ 1992, — С. 35.

БОВ В ал ентина М о тя х Б. Хмельницького) стверджував, що «мартовские резолюции на пети­ ции Хмельницкого и старшины, под именем «статей Богдана Хмель­ ницкого», сыграли весьма важную роль, став основою устройства Украины в течение целого столетия»33. Водночас історик наголошував на тому, що «буква статей 1654 р. далеко розходилася з практичними відносинами, утвореними актом 1654 р.»34. Він підкреслював, що саме розпливчастість більшості формулювань і положень договору призве­ ла до того, що «этими мартовскими статьями устанавливались доволь­ но неопределенные отношения»35. На думку ж А. Яковліва, договір 1654 р. в очах Б. Хмельницького був одним із звичайних оборонних до­ говорів у боротьбі проти Речі Посполитої3 6 В історичних працях, створених протягом другої половини XIX — початку 30-х рр. XX ст., юридичний статус союзу між Україною і Росією, кодифікований договором, кваліфікується як «інкорпорація України Москвою» (І. Розенфельд, Б. Нольде), «реальна унія» (М. Дьяконов, О. Попов), «династична» або «персональна унія» (В. Сергеевич), «васа­ льна залежність від Московської держави» (М. Коркунов, М. Слабченко, В. М’якотін), «протекторат» (А. Яковлів), «військовий союз» (М. Грушевський, В. Липинський), визнання лише «морального авторитету» мос­ ковського царя (Р. Лащенко) тощо. Причому, як доводив А. Яковлів, жодна з цих форм, за винятком інкорпорації, не передбачала знищення державної незалежності України37. Навпаки, після підписання «Берез­ невих статей» уряди іноземних країн продовжували вбачати в Україні «окрему від Москви державу..., а договір 1654 р. уважали тільки за дого­ вір «протекції» в тодішньому розумінні протекції чисто номінальної... »38 На жаль, з середини 30-х рр. традиції у дослідженні українсько-ро­ сійських взаємин уриваються, так і не давши більш-менш вичерпної відповіді на цілу низку порушених науковцями питань. Саме відтоді по­ чинається відрахунок другого відрізку «історіографічного часу», грани­ чна межа якого сягає кінця 80-х рр. Його характерною рисою стає поступове витіснення з творчої лабораторії дослідника історичного джерела та обумовленої його змістом інтерпретації логіки взаємосплетінь історичних подій і явищ. Натомість науковий пошук вганяється у

–  –  –

визначену постулатами партійних й урядових постанов формулу дове­ дення наперед визначеного бажаного. Початок цьому процесу було покладено на першій Всесоюзній конференції істориків-марксистів (гру­ день 1928 — січень 1929 рр.), коли внаслідок навішеного на історичну науку тавра «націоналістичної» чи «націонал-шовіністичної» не лише унеможливлювалося вивчення цілого спектру української проблема­ тики, але й відбувалося справжнє вимивання із науково-дослідних структур інтелектуального потенціалу шляхом вимушеного емігрування, арештів, а подеколи й прямого фізичного знищення.

Найбільш болюче це відбилося на стані розробки української історії саме XVII— XVIII ст., оскільки в радянській історичній науці концепцією М. Покровського фактично підмінювалося вироблене попередниками розуміння сутності національно-визвольних змагань українського на­ роду за означеної доби, а отже в подальшому ігнорувався сам факт існування етнічної державності українців. Фактично в історіографії зак­ ладалася офіціозна концепція Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, своєрідними віхами на шляху становлення якої стали постанова урядової комісії від 1937 р. про кон­ курс на кращий шкільний підручник з історії СРСР, якою в оцінку українсько-російських стосунків XVII— XVIII ст. вводився критерій «най­ меншого зла» щодо факту прийняття Україною у 1954 р. російської протекції, постанова ЦК КП(б)У від 1947 р. «Про політичні помилки і не­ задовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР», що заміщувала попередній критерій на формулу «безумовного блага», по­ станова ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і Президії Верховної Ради СРСР «Про 300-річчя возз’єднання України з Росією» та «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією» від 1654 р., а також постанова «Про хід підготовки до святкування 325-річчя возз’єднання України з Ро­ сією» від 1978 р., назви яких красномовно промовляють самі за себе.

Очевидним результатом цього стає той факт, що майже на 50 років тема національного державотворення у XVII— XVIII ст. (безумовно, не без певного винятку) фактично зникає із наукового студіювання на те­ ренах радянської України і перетворюється на прерогативу дослідни­ ків із закордонних українознавчих центрів. Відповідно змінюються і акценти у трактуванні українсько-російських відносин за означеної до­ би. Зауважимо, що як і на попередньому етапі стартовими при цьому залишаються події Національно-визвольної війни. Натомість, на від­ міну від попереднього часу, не з’являється жодного оригінального дос­ лідження з історії договору та переяславських подій 1654 р. Ця тема простежується лише в монографіях й статтях з історії Визвольної війни, яка кваліфікується як селянсько-козацька, колективних бага­ тотомних працях та справжньому обвалі публікацій кон’юнктурного хаВ ал ентина М отях ракгеру, викликаних до життя спочатку у 50-х, а пізніше у 70-х рр. вище згаданими партійними директивами.

За незначним винятком (ми ніякою мірою не маємо наміру примен­ шити наукову значущість зіпертих на ґрунтовну джерельну основу досліджень В. Голобуцького, В. Дядиченка, І. Крип’якевича, М. Петровського, М. Ткача, Ф. Шевченка та інших істориків, які в умовах іде­ ологічного тиску змогли не тільки підняти важливі пласти з історії Національно-визвольної війни українського народу, а й виступити на захист тези про існування в той час на українських теренах націона­ льного державного організму), майже всі вони являють собою кальку із задекларованого «Тезами...» підходу до вирішення проблеми. Виз­ начальною їхньою рисою стає гостра боротьба з тими науковими до­ сягненнями, що були здобуті українськими вченими у вирішенні проблеми на зламі ХІХ-ХХ ст. Причому виважена наукова дискусія замінюється у цей час простим навішуванням на своїх попередників ярликів «буржуазних фальсифікаторів» та «запеклих ворогів україн­ ського народу», що одночасно ставало й своєрідним табу на всю їх творчість.

Вже із 40-х рр. починається відхід у небуття концепції міждержав­ ного характеру відносин України з Росією, що закріплювався «Пе­ реяславськими статтями». Натомість все чільніше місце посідає концепція, згідно з якою договором 1654 р. регламентувалися саме відносини між «двома народами-братами», яка остаточно утвер­ джується в історіографії в 50-х рр. І хоча М. Петровський у своїх пра­ цях все-таки продовжував вбачати в утвореному договором союзі двох країн лише приєднання України до Росії на правах «феодальної васальної залежності», а сам цей факт сприймав через призму теорії «найменшого зла» для козацької держави39, а М. Подорожний тракту­ вав Переяславський акт як «входження України до складу Російської монархії»40, з кінця 40-х рр. в історичних працях набуває поширення концепція «возз’єднання в єдиній державі двох братніх народів», яка досить швидко нівелює будь-які можливості полеміки з цього приво­ ду. В акті «возз’єднання» України з Росією дослідники починають вбачати «торжество історичної справедливості», не тільки «могутній поштовх для її політичного, економічного та культурного розвитку», а й створення «сприятливих умов» для розвитку української народно­ 39 Петровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648-1654) II Нариси з історії України. — Вип. IV. — К., 1940; Його ж. Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр.

Приєднання України до Росії. — К„ 1948.

40 Подорожний А. Визвольна війна українського народу (1648-1654). — К., 1940. — С. 76.

У к р а їн с ь к о -р о с ій с ь к і від носини 511 сті41. Більше того, в кінці 70-х — середині 80-х рр. введення у науковий обіг терміну «возз’єднання» було оцінено українською радянською іс­ торіографією як «велике досягнення ряду праць другої половини 40-х — першої третини 50-х рр.»42, а історичне його значення «для дальшої долі українського народу полягало передусім у тому, що Україна, ставши складовою частиною Російської держави, була вря­ тована від поневолення її шляхетською Польщею і загарбання султа­ нською Туреччиною»43.

Відповідно змінювалося і трактування сутності тогочасних українсько-російських відносин. Так, якщо у ґрунтовній монографії Ф. Шев­ ченка, що побачила світ у 1959 р., економічні і політичні зв’язки України з Росією все ще розглядалися з огляду на їхнє значення для долі української державності44, то у спеціальній розвідці О. Касименка, яка вийшла друком у середині 60-х рр., державотворчий аспект уже відсутній повністю45.

Зміна поглядів на характер українсько-російських відносин у дру­ гій половині XVII— XVIII ст. торкнулася не лише політичної, а й інших сфер тогочасного суспільного та культурно-духовного життя України.

Для ілюстрації наведемо одну характерну цитату щодо перспектив економічного і культурного розвитку українського народу у складі Ро­ сійської імперії. І хоча взято її не з наукової праці, а з виступу україн­ ського партійного лідера з нагоди відзначення 325-ї річниці козацької ради в Переяславі, зміст її якнайповніше віддзеркалює тогочасний іс­ торіографічний стан навколо важливої наукової проблеми. «Еконо­ мічні зв’язки з Росією, — наголошувалося у виступі, — втягнення українських земель до всеросійського ринку сприяли розвитку вироб­ ничих сил України. Возз’єднання з Росією відкрило українському на­ родові шлях до справжнього відродження, сприяло його прилученню до висот російської культури і суспільної думки... Приклад України, що відстояла своє національне існування, возз’єднавшись з Російсь­ кою державою, відкрив перспективи для спасіння інших народів, над 41 Сергіенко Г Я. Великий історичний акт. — К., 1978. — С. 20-21, 22; Стецюк К.

Визвольна війна українського народу і возз'єднання України з Росією. — К., 1953. — С. 22; та ін.



Pages:     | 1 |   ...   | 114 | 115 || 117 | 118 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«ІСТОРІЯ ОСВІТИ І ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ УДК 378.4 О.М. Кін, доцент Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди вул. Артема, 29, м. Харків, Україна, 60001 ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ІДЕЙ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ Встановлено та проаналізовано передумови становлення та розвитку студентського самоврядування в Україні. Розглянуто роль університетів, які діяли на принципах колегіальності, характерні риси студентства, як соціальної групи в контексті...»

«УДК 316.343. 32+281.9 (091) (477.83/86) “11/14” Андрій ПЕТРИК БОЯРИ ТА ЦЕРКВА ГАЛИЧИНИ Й ВОЛИНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЛІТОПИСНИХ ТА АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Стосунки боярства з представниками церковного прошарку Галичини та Волині в сучасній історіографії досі не знайшли належного висвітлення, переважно через бідність та фрагментарність джерельної бази. Інакше стоїть справа з боярством та церквою Північної Русі, яким присвячено ряд праць російських істориків1, що насвіт люють відносини між церквою і...»

«О. М. ТРЕГУБЕНКО МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” О. М. ТРЕГУБЕНКО МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ Навчальний посібник Луганськ ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка” УДК [911 : 37] (076) ББК 74. 262.6 р 3 Т66 Рецензенти: Побірченко Н. С. – доктор педагогічних наук, професор, членкореспондент НАПН України, завідувач кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки, ректор...»

«УДК 316.752:39 Семенченко Ф.Г. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІННОСТЕЙ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ В статті досліджуються проблеми формування системи цінностей в контексті розвитку культурних традицій. Система цінностей аналізується як предметне втілення людської діяльності і суспільних відносин. Ключові слова: система цінностей, культурна традиція, суспільні відносини, людська діяльність. В статье исследуются проблемы формирования системы ценностей в контексте развития культурных традиций....»

«самонавчання в умовах європейської системи освіти виступає як усвідомлена творча діяльність з оволодіння необхідних знань, навичок і умінь та формування якостей, що забезпечують саморозвиток творчої особистості та підготовки фахівця. Література 1.Алексюк А.М. Експеріментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі // Проблеми вищої школи: Науково-методичний збірник. – К., 1994.Вип.79. – С.3-6.2.Баранова Л.П., Савченко Л.М. Організація самостійної роботи студентів в...»

«6. Ковалевский А. Ф. Путешествие богомольца в Козельщину для поклонения новопрославленной чудотворной иконе и в Киев / Ковалевский А. Ф. — М. : Б/и, 1884. — 47 с.7. Крижанівський О. П. Історія Церкви та релігійної думки в Україні : у 3 кн. / О. П. Крижанівський, С. М. Плохій. — Кн. 3. Кінець ХVI — середина ХІХ ст. — К. : Либідь, 1994. — 334 с.8. Мартынов В. И. Пение, игра и молитва в русской богослужебной певческой системе / Мартынов В. И. — М. : Филология, 1997. — 219 с. 9. Vikman N. The...»

«ДІАЛЕКТИ В СИНХРОНІ Ї ТА ДІАХРОНІ Ї ДІАХРОНІЇ ДІАЛЕКТИ В СИНХРОНІЇ ТА ДІАХРОНІЇ: текст як джерело СИНХРОНІЇ лінгвістичних студій II НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут української мови ДІАЛЕКТИ В СИНХРОНІЇ ТА ДІАХРОНІЇ: текст як джерело лінгвістичних студій Київ 2015 ЗМІСТ Жулинський М.Г. Народна мова – дух народу.. 6 Онищенко О.С. Діалектологія – важлива галузь славістики. 8 Аркушин Г.Л. Із досвіду видання західнополіських текстів. 10 Бігусяк М.В. Тексти як джерело дослідження...»

«Теорія та історія культури (філософські й культурологічні виміри) 161 УДК 398.91:316.77 Т. А. ЗіноВ’єВА ПобУТУвАННЯ ФоЛЬКЛоРНоЇ ПАРеМІЇ в ІНФоРМАцІЙНоМУ СУСПІЛЬСТвІ розглядаються проблеми побутування фольклорної паремії в інформаційному суспільстві (зокрема в рекламі), детермінованості художньої трансформації прислів’їв та приказок не лише соціокультурними змінами, але й їхньою іманентною здатністю до легітимації. Ключові слова: паремія, прислів’я, приказка, зміна, інформаційне суспільство,...»

«192 Наукові записки. Серія “Історичні науки” Алла Атаманенко ВИВЧЕННЯ ХРИСТИЯНІЗАЦІЇ РУСІ ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО ТОВАРИСТВА Стаття розкриває роль Українського історичного товариства у вивченні історії релігії на українських землях. Авторка проаналізувала публікації, присвячені християнізації Руси на сторінках журналу “Український історик” та встановила значення УІТ та його членів в організації й проведенні наукових конференцій та конгресів, зокрема з нагоди 1000-ліття...»

«УДК 72.014 Асистент Павлова А. В., кафедра архітектурного проектування Національного університету «Львівська політехніка» Семантика архітектурного ордеру Анотація. У статті проаналізовано художні принципи становлення і розвитку ордерної системи в архітектурі. Смислове значення ордеру змінювалося в різні історичні епохи від античності до сьогодення, в тому числі, відбувалося його різне трактування як конструктивного та декоративного елементу. Ключові слова: архітектурний ордер, синтаксис, символ...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»