WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 111 | 112 || 114 | 115 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 113 ] --

Віковий склад господарів свідчить, що більшість (77 %) належала до працездатної, активної у соціально-господарському плані групи від 21 до 50 років4 3 Українське населення проживало в усіх придунайських містах — Аккермані, Ізмаїлі, Кілії, Рені. Порівняно з іншими національними гру­ пами тут вони складали найбільшу етнічну групу— 42,5 %. Це станови­ ло 63,5 % від чисельності українського населення в усіх інших містах Бессарабії. Росіян в придунайських містах було 22,8 %, що становило 23,6 % від чисельності російського населення в усіх інших містах Бес­ сарабії4 Такий високий відсоток українців і росіян у містах Придунай­ ських земель пояснюється процесами заселення, що визначило їхнє провідне місце в розбудові, економічному освоєнні міст і формуванні традицій жителів регіону.

41 РДВІА. — Ф. ВВА, оп. 1, спр. 18580. — Арк. 165-165 зв.

42 Халлипа И. Мечети, превращенные в церкви в пределах Бессарабии в 1808гг. // Труды Бессарабской Губернской ученой архивной комиссии. — Т. 1. — Кишинев, 1900. — С. 94-95.

43 Підраховано автором за даними: Первая Всеобщая перепись населения Россий­ ской империи. 1897 г.: Бессарабская губерния. — СПб., 1905.

44 Бачинська О. Українське населення Придунайських земель. — С. 258-260.

Д ві т е ч ії о д н іє ї к о л о н із а ц ії 493 У процесі освоєння території Придунайських земель українці та росіяни вступали в тісні контакти з місцевим і стороннім населенням.

Українське і російське населення передавало свої власні традиції і в той самий час засвоювало звичаї інших народів. Відбувалося це через різні сфери повсякденного життя: мову, освіту, шлюби, матеріальну і духовну культури, побут.

Зупинимося спочатку на характеристиці становлення родинно-сімей­ них стосунків між українським, російським та іншим населенням регіо­ ну, що призводило врешті-решт до значних взаємовпливів. Спільність соціально-економічного стану й єдність релігії мали вирішальне зна­ чення при становленні сімейних стосунків між представниками різних національних груп. Наскільки далеко зайшов процес змішання україн­ ського, російського, молдавського, болгарського та іншого населення, говорять дані про вступ у взаємні шлюби. У цьому відношенні показо­ вим є список утікачів у Задністров’є і на Дунай, які були затримані ро­ сійською військовою адміністрацією у березні 1808 р. Із 14 занесених до цього списку українців і росіян у 12 були родини, і дев’ять із них були одружені з молдавськими та волоськими дівчатами45 Змішані шлюби між утікачами — російськими підданими і мол­ давсько-волоським населенням викликали занепокоєння російських дипломатичних представників. Останні неодноразово зазначали, що «обставина ця вкрай ускладнює справу повернення утікачів до Росії».

В одному зі своїх повідомлень від серпня 1783 р. послу в Константино­ полі Я. І. Булгакову російський генеральний консул в Яссах 1.1. Северін підкреслював, що молдавська і турецька адміністрації чинять серйозні перешкоди у справі повернення тих утікачів, які вступили в шлюб з молдавськими і волоськими жінками46.

На міжнаціональні шлюби серед українського населення опосеред­ ковано вказує той факт, що серед одружених українців у 1897 р. в Ізмаї­ лі було 1359 чоловіків і 1442 жінки, Кілії — 532 чоловіки і 834 жінки.

Ймовірно, що українські дівчата були одружені з чоловіками інших на­ ціональностей, на відміну від росіян, у яких в Ізмаїлі нараховувалось 1283 одружених чоловіка і 1282 жінки, а в Кілії — 413 і 409 відповідно.

Сприяла міжнаціональним контактам і мова. У побуті українське на­ селення розмовляло українською мовою, але російська мова була офіційною для адміністрації, діловодства, церкви. Про це яскраво свід­ чать розповіді священиків сіл зі змішаним населенням. Так, священик колонії Шабо у 1872 р. писав, що між населенням його парафії російсь­ 45 РДВІА. — Ф. 14209, оп. 165, зв. 57. — Спр. 1, ч. 1.

46 Dokumente privind istoria Romaniei. Colectia eudoxiu de Hurmuzaki. — Vol. 1: Raporte conculare Ruse (1770-1796). — Bucure§ti, 1962. — P. 242-243.

л ен а Б ачинська ка мова розповсюджується досить мляво і «панує малоросійський еле­ мент»47. Священик С. Бандаков села Плахтіївка зазначав, що діти, які навчаються у церковній школі «малоросійського походження досить швидко вивчають російську мову»48. Сприяла мова створенню спільно­ го підґрунтя культурно-побутових звичаїв і в станицях Дунайського вій­ ська. її знання беззастережно вимагалося від козаків для відбування служби. Військове правління вживало спеціальні заходи для її поши­ рення. Так, наказний отаман генерал-майор С. Т. Василевський за­ просив до найбільш національної станиці Волонтирівка священика з Володимирівської губернії О. Оранського, щоб той відкрив для козацьких дітей школу «на суто російському діалекті»

Перший Всеросійський перепис 1897 р. зафіксував дійсно одне з найкращих положень з освітою в Аккермані й Аккерманському повіті.

З усього населення Аккермана грамотними визначено 30,7 %, в по­ віті — 25 %. Серед українського населення грамотність була дуже низькою: в Аккерманському й Ізмаїльському повітах серед українців вона складала близько 15 %, в той самий час, як у росіян — 25 %, єв­ реїв — 45 %. Ще менший відсоток українців і росіян мав освіту вище початкової50. Вражає те, що серед українського населення, як в сіль­ ській місцевості, так і в містах, зовсім відсутні особи, що володіли крім російської ще й іншою іноземною мовою.

Про те, що мова була одним з важливих шляхів взаємовпливів, свідчить такий факт, що наприкінці XIX ст. у селах зі змішаним україномолдово-російським населенням одна з національних груп, необо­ в’язково менша за чисельністю, поступово засвоювала мову іншої національної групи і втрачала власну. Наприклад, в селах Каїри, Тудорово, Галілешти, Кислиця, Тузли, Гасан-Аспага, Ганкишла молдавське чи російське населення втратило власну мову і засвоїло мову україн­ ську, а у Карагасанах, Фурманці, Дмитрівці, Ескіполосі, навпаки, панува­ ла молдавська мова, в селі Новий Карагач, де також панувала мол­ давська мова, майже усі молдовани вміли розмовляти українською5 1 47 Богословский С. Опыт историко-статистического описания церкви и прихода Шабо Аккерманского уезда // КЕВ. — 1873. — № 3. — С. 396.

48 Бандаков С. Историко-статистическое описание церкви и прихода села Плахтеевка Аккерманского уезда II КЕВ. — 1875. — № 9. — С. 382.

49 Бурьянов А. Историко-статистическое описание церкви и прихода селения Волонтировки // КЕВ. — 1877. — № 13-16. — С. 675.

50 Підраховано автором за даними: Первая Всеобщая перепись населения Российс­ кой империи. 1897 г.: Бессарабская губерния. — СПб., 1905.

51 Бутович В. Н. Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии. — К., 1916. — С. 19-20.

Д ві т е ч ії о д н іє ї к о л о н із а ц ії 495 Свідченням поширення розмовної української і російської мови може бути і те, як населення записувало свої власні імена та прізвища під час переписів. Так, у 1811 р. населення, яке оселялось у місті Ізмаїл, чітко визначало імена з українською вимовою, що зафіксував російськомовний реєстр: Гаврило, Данило, Захар, Карпо, Грицько, Ми­ хайло, Олекса, Прокіп, Кирило, Левко, Василь, Мотря, Параска, Хима, Марфа, Гапка. Прізвища цих жителів також свідчили про їх українське походження: Рибаченко, Колиневич, Шерстиченко, Стряпченко, Різниченко, Тавринко, Милюченко, Коломієць, Дубниченко та ін. В свою чергу росіяни зафіксували власні дані наступним чином — Ізот Семе­ нов, Семеон Самсонов, Іван Іванов син Істомін, Олексій Федоров син Смирнов, Василь Платонов син Аніконов та ін.5 2 Під час колонізації нижнього Подністров’я і Подунав’я тут перехре­ щувалися два колонізаційні потоки: один, що проходив через Дністер на Дунай і захід (він представлений переважною більшістю українсь­ ко-російського населення), і другий, що проходив із-за Дунаю, Прута і Дністра на схід (представлений молдавсько-волоським населенням).

Характерні риси козацьких прізвищ і прізвиськ принесли з собою у Придунайські землі їхні нащадки — козаки Усть-Дунайського Буджацького і Дунайського військ — Дмитро Борщ, Павло Чуприна, Яків Сніжок, Юхим Швачка, Захарій Мотузка, Пилип Пробийголова, Гри­ горій Остроух, Марко Товстоног, Григорій Рябокінь, Григорій Сокіл, Олексій Вітер, Григорій Святий, Гнат Палата. Загальновідомо, що зарахування до Наддніпрянської і Задунайської Січі призводило до зміни прізвищ, чимало з яких були чудернацькі. Пов'язували дунайців з козацьким минулим і запорозькі зачіски, довгі вуса та зовнішній вигляд.

Небажання станичників позбутися цих звичок дуже непокоїло війсь­ кову адміністрацію. Це занепокоєння спричинило появу спеціальних наказів про зобов'язання підстригати волосся за «русским простона­ родным обычаем в кружок, усы и бороды не ниже рта» і про заборону «палити люльки на вулицях»53.

Згаданий вже реестр жителів Ізмаїла та навколишніх селищ за­ лишив для нас цікавий етнографічний матеріал про зовнішній вигляд українських жителів. Так, Тарас Яковенко мав «обличчя чисте, волосся чорнувате, очі сірі, ніс кирпатий, ріст середній»; Максим Завірюха — «біле обличчя, чорне волосся, бороду голив, сірі очі, ніс довгастий, ріст великий»; Семен Сіренко був «обличчям смуглий, волоссям темнорусявий, бороду голив, мав карі очі, довгастий ніс і середній ріст»; Іван 52 ФДАОО в м. Ізмаїлі. — Ф. 514, оп. 1. — Спр. 4.

53 ЦДІА України. — Ф. 245, оп. 1, спр. 1. — Арк. 8-9; Спр. 15. — Арк. 4-5; Спр. 17. — Арк. 50-51; Оп. 2, спр. 10. — Арк. 362-365.

49Б л ен а Б ачинська Пластун був «обличчям старообраз», волоссям чорнуватий, мав «сірі очі, ніс довгастий, ріст не малий». Російське населення виглядало так:

Федір Іванов син Ісаєв «обличчям кругловатий, волоссям світлорусявий, мав сірі очі, широкий ніс і посередній ріст»; Омелян Васильєв син Яншинов «обличчям смуглий, рябуватий, волоссям темнорусявий, мав карі очі, посередній ніс і немалий ріст»; Михайло Алексєєв син Кропин — «обличчям білявий, волоссям темнорусявий, очі сірі, довгас­ тий ніс і невеликий ріст»54. Цікаву характеристику українського населен­ ня залишив один з англійських мандрівників — Е. Д. Кларк. Подо­ рожуючи різними країнами Європи, він відзначив, що українці «цілком відрізнялися від жителів решти Росії. їхні риси обличчя схожі з зовніш­ ністю поляків, або козаків. Вони (українці — О. Б.) є більш благородні, виглядають міцніше і краще... Вони охайніші, більш працьовиті, більш чесні, більш щедрі, гостинні, більш набожні і звісно менш забобонні»5 5 Зберігали своєрідні традиції українських і російських жителів і різні сфери матеріальної культури. Вони залишились в деяких українських і російських селах південного та південно-західного регіонів Одеської області навіть до нашого часу.

Таким чином, українці і росіяни складали дві течії в процесах коло­ нізації Придунайських земель і були одними з провідних груп населен­ ня регіону.

54 ФДАОО в м. Ізмаїлі. — Ф. 514, оп. 1. — Спр. 4.

55 Clarke Е. D. Travels in various countries of Europe, Asia and Africa. — London, MDCCCXI. — P. 46-47.

Історіографія, д ж е р е л о з н а в с т в а та спеціальні історичні дисципліни Валентина Матях Українсько-російські відносини в історіографічних концепціях другої половини XIX — початку XXI ст.

Стрімкий ривок вітчизняної історичної науки на якісно новий рівень рельєфно виокреслив тенденцію, яка не може не викликати певного занепокоєння. Йдеться про помітне відставання історіографії від прак­ тики дослідження реалій українського історичного процесу як на етапах більш віддалених, так і за часів, впритул наближених до сьогодення.

Разом з тим, за твердженням сучасних науковців, «наукове прочитан­ ня історії України... полягає насамперед у переоцінці історіографічних здобутків, запереченні тих, які не витримали перевірки часом або ж бу­ ли мертвонародженими, та водночас підтвердженні та реабілітації тих, які довели своє право на існування»1.



Pages:     | 1 |   ...   | 111 | 112 || 114 | 115 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«І І ІСТОРІЯ •• •• УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XIX СТОЛІТТЯ КНИГА ДРУГА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ’» Г у їрьох книгах Книга друга 40-ві — бО-іі роки ХІХ ст. За редакцією М. Т. Яценка Затверджено Міністерством освіти України Як навчальний посібник для студентів філологічних спещальностей вищих навчальних заклйдів київ «ЛИБІДЬ» ББК 83.34УКРІЯ73 1-90 Розповсюдження та тиражування без оф іц^ого дозволу вцдавницгва« заборонено Автори: М. Т. Яценко (керішвік), М. П. Бовдар, (X І. Гончщ»; Ю. Оі Івакін,...»

«306 Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 17/2008 Наталя ЛИЦУР МАТЕРІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У МІЖВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ (1921–1939) У контексті дослідження історії Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. важливою проблемою залишається питання матеріального становища української міської інтелігенції. Саме в цей час інтелектуальна еліта стала провідною ланкою суспільства, яка відігравала важливу роль в усіх сферах життя краю. Вона виступала провідником...»

«ГРиГОРІй СТАРиКОВ. пОсТАТь Д.І. бАГАЛІЯ в укРАЇНськІЙ ІсТОРІОГРАфІЇ Григорій Стариков ПОСТАТЬ Д.І. БАГАЛІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ У листопаді 2007 р. минуло 150 років з дня народження та 75 років з дня смерті видатного українського історика Дмитра Івановича Багалія (1857–1932). Ще під час життя його постать зазнала неоднозначних і часом протилежних характеристик. Так, у царській Росії влада звинувачувала його в українофільстві,1 а діячі українського національного руху (як-от Є.Х....»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ: НАУКОВІ ПОШУКИ І ЗНАХІДКИ МІЖВІДОМЧИЙ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗАСНОВАНИЙ 1991 р. Випуск 20 Київ – 2011 Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — Вип. 20: Міжвідомчий збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора Віднянського Степана Васильовича / В.о. відп. редактора А.Ю. Мартинов. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. — 392 с. Затверджено до друку Вченою радою...»

«УДК 339.187.6 Н.І. Подольчак Національний університет “Львівська політехніка” ОГЛЯД ВІТЧИЗНЯНОГО ТА СВІТОВОГО РИНКІВ ЛІЗИНГУ © Подольчак Н.І., 2008 Розглянуто історичний аспект розвитку лізингової діяльності у світі, визначено основні передумови та економічні причини виникнення лізингових операцій у США та європейських країнах. Виконано порівняльний аналіз сучасних ринків лізингових послуг США, Німеччини, Японії, України за такими ознаками: основні умови договору фінансового лізингу та...»

«Наукові записки з української історії УДК 930.1. «1920/1950»:37.011.3.-051 «1920/1930» Олена Кір’янова (Переяслав-Хмельницький) НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА І ВЧИТЕЛЬСЬКА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ ЗРУШЕННЯХ 20-30-Х РР. ХХ СТ.: СУЧАСНИЙ СТАН І НАПРЯМКИ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У статті проаналізовано сучасний стан та напрямки історіографічних досліджень, присвячених науково-педагогічній і вчительській iнтелiгенцiї, їхній ролі та місцю в культурноосвітніх процесах в УРСР...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2014, вип. XXXVIII УДК 94:070.447.(437) І. В. Філіпчук ПИТАННЯ ОПОЗИЦІЇ: ДИСКУСІЯ В ЧЕХОСЛОВАЦЬКІЙ ПРЕСІ ПЕРІОДУ “ПРАЗЬКОЇ ВЕСНИ” У статті розглядається роль чехословацької преси у розвитку демократичних тенденцій періоду “Празької весни”. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з березня по липень 1968р., що відповідає найбільш активній фазі розвитку процесу демократизації в Чехословаччині періоду “Празької...»

«УДК 657.372.5 Корягін М.В., д.е.н., професор Львівська комерційна академія МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ НЕАДЕКВАТНОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Розглянуто основні особливості бухгалтерської та ринкової оцінки вартості підприємства. Запропоновано використання показника рівня неадекватності діючої системи бухгалтерського обліку. Ключові слова: неадекватність бухгалтерської оцінки вартості, оцінка вартості, бухгалтерська оцінка, управління вартістю. Koriagin M. METHOD OF DETERMINING THE...»

«ЧАСТИНА І ДРУКОВАНІ ПРАЦІ ТЕОФІЛЯ КОМАРИНЦЯ ОКРЕМІ ВИДАННЯ 1. Поэзия Т. Г. Шевченко 1837–1847 гг. и народное творчество: Автореф. дис.. канд. филол. наук / АН УССР. Ин-т лит. им. Т. Шевченко. – Киев, 1954. – 16 с.2. Шевченко і народна творчість. – К.: Держ. вид-во худож. л-ри, 1963. – 229, [2] с. З м і с т : Вступ. – С. 3–17; Розділ І: Фольклор у романтичних баладах Шевченка. – С. 18–40; Розділ ІІ: Соціально-побутові поеми Шевченка і фольклор. – С. 41–82; Розділ ІІІ: Народнопоетичні джерела...»

«138 АРХІВНА УКРАїНІКА віталій тЕлЬвАк крАківсЬкА дОбА життя тА діялЬНОсті стЕПАНА тОмАшівсЬкОГО у світлі дОкумЕНтів Архіву яґЕллОНсЬкОГО уНівЕрситЕту До актуальних завдань сучасної української археографії належить пошук матеріалів, котрі стосуються життя та діяльності представників вітчизняної культурної еліти, в архівних та бібліотечних колекціях інших країн світу. Як свідчить наявна література, надзвичайно багато у цій сфері дослідниками вже зроблено. Зокрема, опубліковано численні розвідки...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»