WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 110 | 111 || 113 | 114 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 112 ] --

Серед останніх переважали уродженці Туреччини та Болгарії. Таким чином, вже наприкінці XIX ст. в Придунайських територіях місцеве українське і російське населення складало переважну більшість уро­ дженців.

Цікавим і в той же час показовим є формування чисельності україн­ ського й російського населення в містах Придунайських земель: Аккермані, Ізмаїлі, Кілії, Рені. Це дає можливість простежити важливий процес переходу сільського населення до міста. Так, на 1808 р. ро­ сійською адміністрацією було складено перепис жителів Аккермана.

Автори перепису поділяли все населення на «корінних» жителів і «сто­ ронніх»3 Категорія «сторонніх» в свою чергу поділяється на «тих, хто давно зайшов», тобто до вступу російських військ у грудні 1806 р. в Аккерман і тих, хто оселився у місті після цієї дати. Слід зазначити, що подібний розподіл досить умовний, оскільки значна кількість осілих у місті після 1806 р. була «тими, хто зайшов давно» в Бессарабію і про­ живав в околицях Аккермана по вісім-десять років. Співвідношення між корінним населенням, «тими, хто зайшов давно», і тими, хто зайшов протягом 1806-1808 pp., відповідно 66 % і 34 %. Останні переходили здебільшого з селищ Аккерманського (39 %) і Кілійського (11 %) повітів, 30 Підраховано автором за даними: Гросул Я. С., Будак И. Г. Очерки истории народно­ го хозяйства Бессарабии. 1812-1861. — Кишинев, 1967. — С. 61; Кабузан В. М.

На­ родонаселение Бессарабской области и Левобережных районов Приднестровья:

конец XVIII — первая половина XIX в. — Кишинев, 1974. — Додатки.

31 Бачинська О. Українське населення Придунайських земель. XVIII—XIX ст. (засе­ лення та економічне освоєння). — Одеса, 2002. — С. 198-200.

32 РДВІА. — Ф. 14209, оп. 165, зв. 31. — Спр. 26, ч. 2.

Д ві о д н іє ї к о л о н із а ц ії 489 т е ч ії Херсонської губернії (4,5 %), північних районів Молдавії (17 %), й з-за Дунаю (2 %); родини, які оселились в місті до 1806 р., прибували з пів­ нічних районів Молдавії, «колишнього Польського королівства» (1 %), Австрійської імперії та Тираспольського повіту (9 %). У національному відношенні родини розподілялись наступним чином: вірмени — 38 %, греки — 21 %, українці — 13,3 %, молдовани — 7,5 %, болгари — 5,8 %, євреї — 5,2 %. В останні 9,2 % входили росіяни-старообрядці (пилипони), цигани, поляки. Дані, наведені В. М. Кабузаном за 1818 р., взагалі не відзначають наявності у місті українського населення: 43 % — ро­ сіян, 18 % — молдован, 9 % — болгар, ЗО % — інших національностей.

Ймовірно, кількість українців була підрахована разом з російським на­ селенням міста, що часто зустрічається в статистиці XIX ст. На нашу думку, наведені дані не можуть свідчити про відсутність взагалі україн­ ців в місті. Наявні матеріали дозволяють встановити чисельність і склад українців на 1819 р. Так, за переписом міста 1819 р. усе населен­ ня Аккермана становило 1085 родин, 2836 чоловіків і 2259 жінок3 3 З них більшість — 52 % — 560 родин і 130 бурлак — українці, 9 % — 95 родин — росіяни. Інше населення складали 16 % — молдовани, 9 % — вірмени, 6 % — греки, 4 % — євреї і 4 % — болгари. В багатьох українських родинах жили неодружені брати господарів шлюбного віку, від 20 до 45 років. Це може свідчити про штучне формування подібних родин. Такі випадки помітив один з місцевих чиновників, зазначаючи, що серед українських родин «в Аккермані часто зустрічались родини, в яких батько був за зовнішнім виглядом молодше своїх дітей або мо­ лодші брати старіші, ніж старші: ясний доказ тому, що ці родини скла­ дались з осіб, пов’язаних між собою не родинними стосунками, а однаковим бажанням приховати своє походження, прийнявши ім’я по­ мерлого члена родини»34. На жаль, за переписом 1819 р. неможливо встановити походження тієї чи іншої родини або особи.

Подібні процеси спостерігаємо і в місті Ізмаїлі. Протягом квітнясерпня 1811 р. на поселення в Ізмаїлі претендувало 562 родини, 1386 чоловіків і 979 жінок35. Більшість з них вважалися «сторонніми» — 95,3 %, і лише 4,7 % при опитуванні показали, що раніше проживали в Ізмаїлі, але з початком військових дій втекли. При цьому 19 % «сторон­ ніх» родин потрапили до Молдавії та Бессарабії з інших територій до початку російсько-турецької війни 1806-1812 рр., у 1770-1805 рр., а 33 Філія Державного архіву Одеської області в місті Ізмаїлі (далі — ФДАОО в м. Ізма­ їл). — Ф. 1, оп. 1. — Спр. 4.

34 Списки населенных мест Российской империи. Бессарабская область по сведе­ ниям на 1859 год. — СПб., 1861. — С. 105.

35 ФДАОО в м. Ізмаїлі. — Ф. 514, оп. 1. — Спр. 5.

490 л ен а Б ачинська більшість перейшли вже під час неї — 81 %. Вихідці власне з території Молдавії та Подунав’я складали всього 10 %, інші були з різних терито­ рій України, Росії, Білорусії, Туреччини, Австрії. За національною озна­ кою 42 % родин складали українські, 17 % — турецькі, 12 % — некрасівські, 10 % — російські, 7 % — пилипонські, 6,5 % — молдавські, 4 % — болгарські, 1,5 % — вірменські, грецькі та циганські.

Українські жителі становили більшість з тих, хто бажав оселитися в Ізмаїлі — 556 чоловіків і 318 жінок. В основному 85,6 % з них до квітнясерпня 1811 р. «наймитували» в молдавських і бессарабських населе­ них пунктах, в яких опинились з різних територій України, і лише 11,5 % цих людей були «корінними» жителями Молдавії та Бессарабії. Знач­ ний відсоток українського населення складали вихідці з Правобереж­ ної (49,6 %) і Південної (28,5 %) України. Слід зазначити, що третина українців, які перебували на території Молдавії та Бессарабії, були в минулому поміщицькими селянами.

Цікавим фактом є відсутність в документі українського населення з-за Дунаю, при цьому родини некрасівців були, навпаки, виключно з правого берега річки. Поясненням такому факту може бути стабіліза­ ція ситуації в Задунайській Січі, що призводила до міграції укра­ їнського населення з російської території, а не навпаки, і відповідно втрата некрасівцями своїх місць проживання за Дунаєм. Некрасівська громада, що оселилася в Ізмаїлі, повністю складалася з жителів селищ Дунавець, Катирлез, Серікіой, Караорман та інших, що були втрачені ними протягом 1804-1812 рр. на користь задунайських запорожців.

Російське населення Ізмаїла витримало роки тривалих блукань по території Молдавії та Бессарабії. З них більшість (74 %) перейшли протягом російсько-турецької війни, 26 % перейшли у 1770-1805 рр.

Здебільшого це були родини з російських губерній — Ярославської, Орловської, Калузької, Тульської, Курської, Рязанської та інших (62,5 %) і з українських територій — Київської, Подільської, Чернігівської, Хер­ сонської та Катеринославської губерній — 37,5 %. Родини пилипонів становили вихідці з традиційних старообрядницьких слобід: Фузівка, Плоське, Злинка, Куничне, Червоний Яр, Караорман та інші, 66 % в Ізмаїл перейшли протягом 1806-1811 рр.

Протягом 20-х рр. XIX ст. українська і російська громади Ізмаїла продовжували збільшуватися як за рахунок природного приросту, так і за рахунок переселень. Зокрема, новоросійський та бессарабський генерал-губернатор писав військовому губернаторові Бессарабії, що після оголошення амністії всім утікачам, російським підданим, які зна­ ходяться у «володіннях Туреччини», перейшли особи «більшою части­ Д ві течІТ о д н іє ї к о л о н із а ц ії 491 ною — росіяни та малоросіяни, вони є утікачами, які залишили свою батьківщину і ховалися за кордоном»36.

З входженням до складу Молдавського князівства українське насе­ лення розділило долю інших національностей регіону. Разом з іншими вони підлягали новим законам і правилам, разом з іншими почали пе­ реходити кордон з Росією з оголошенням рекрутського набору в кня­ зівстві на початку1860-х рр. Відомо, що протягом листопада 1861 р. — весни 1862 р. з Ізмаїла та навколишніх сіл 3001 особа українців і росіян оселились у Дніпровському і Мелітопольському повітах Таврійської губернії"37 Відомості про населення регіону маємо на липень 1808 р. по м. Кілія38. Жителі поділялись на «тих, хто давно зайшов», і тих, хто при­ був з грудня 1806 p., коли місто було взято російською армією. Співвід­ ношення між ними становило 56 % і 44 % відповідно. Найбільша частина населення, яка перейшла протягом 1806-1808 pp., була з міс­ та Ізмаїла та селища Жебріяни Кілійського повіту— 18,6 % і 14,4 % від­ повідно, причому 79 % з останніх — росіяни-старообрядці. У цілому населення мігрувало з Молдавії, із Кілійського повіту та з-за Дунаю.

18,6 % складали утікачі із Ізмаїла, облога якого тривала з грудня 1806 р. по вересень 1809 р. За національною ознакою в місті Кілія про­ живало молдован — 74,4 % від загальної кількості, пилипонів — 18,5 %, греків — 2 %, сербів — 3,2 %, болгар — 1,2 %, українців — 0,3 %, ци­ ган — 0,3 %. За даними румунського дослідника О. Арборе, в Кілії на 1808 р. знаходилось усього 478 родин. З них молдавських — 393, ро­ сійських — 58 і єврейських — 273 Проте є всі підстави вважати, що кількість молдавського населення значно перебільшена за рахунок приписки до нього росіян і українців. Аналіз прізвищ молдавських ро­ дин показує, що близько 24 % із них є українського і російського поход­ ження. Слід враховувати те, що на 1806-1807 рр. припадає створення Усть-Дунайського Буджацького козацького війська, центрами форму­ вання якого були Кілія та Галац. Вже на травень 1807 р. в місті знаходи­ лось 700 усть-дунайців40. Після ліквідації війська козаки почали тікати за Дунай або розбіглися по навколишніх селищах Бессарабії. Цілком 36 НА РМ. — Ф. 6, ОП. 2. — Спр. 988.

37 Переселение славян из Турции и Молдавии в Таврическую губернию в 1861 г. // Журнал министерства государственных имуществ. — 1862. — Кн. II. — Ч. 79, февр. — С. 315— 319.

38 РДВІА. — Ф. 14209, оп. 165,зв. 31. — Спр. 27, ч. 4.

39 АгЬоге А. Іпйгтаи.іІ еіподгаЛсе бі тісЗгі іе рориіайипе іп ВаэагаЫа висІісЗ зі ОоЬгодеа іп уеасигіїе XVIII ^ XIX, си Бресіаіа ргіуіге Іа соїопіііе ЬШдагеэй сііп асевіе гедіипі // Апаїеіе ОоЬгодеі. — Т. X. — Висигеві, 1929. — Р. 50 40 Козацтво на півдні України. — Одеса, 2000. — С. 120-138.

492 л ен а Б ачинська ймовірно, ці процеси стали однією з причин відсутності в Кілії українсь­ кого населення.

Вже на 1817 р. Кілія являла собою місто з населенням 3500 осіб.

Серед них молдован— 42 %, українців — 36 %, пилипонів — 13 %, бол­ гар — 2,4 %, циган — 1,9 %, євреїв — 1,7 %, греків — 1,6 %, некрасівців — 1,4 %41. Порівнюючи ці дані з 1808 р., можна констатувати, що протягом 1808-1816 рр. молдавське населення збільшувалось лише внаслідок природного приросту. Російська громада поповнилася за ра­ хунок наступних міграцій з-за Дунаю й округи та зросла приблизно на 20 %. Кількість «задунайських колоністів», тобто болгар і сербів, майже не змінилася. Більше ніж удвічі зросла грецька діаспора в Кілії. В цей час зафіксовано українське населення та декілька родин євреїв. Сто­ совно українців є всі підстави вважати, що значна їх громада вже існувала раніше 1817 р. Так, відомо, що купецьке і міщанське «малоро­ сійські товариства» Кілії протягом 1808-1813 рр. просили перетворити мечеть у форштадті Кілія на Покровську церкву, що і було зроблено.

Мечеть була відбудована і стала соборною церквою Кілії'42.

Всеросійський перепис 1897 р. враховував населення в містах При­ дунайських земель за мовною ознакою. Україномовних жителів в міс­ тах нараховувалось від 37 % (в Ізмаїлі) — 53,7 % (в Аккермані) від усіх жителів, росіян — 20,2 % (в Аккермані) — 35 % (в Ізмаїлі). Більшість (83,3 %) складали уродженці Аккерманського й Ізмаїльського повітів.



Pages:     | 1 |   ...   | 110 | 111 || 113 | 114 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«176 с. 15.Постмодернизм. Энциклопедия. – Минск: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. – 1040с. 16.Поэтика: словарь актуальных терминов и понятий / [гл. науч. ред. Н.Д. Тамарченко]. – М.: Изд-во Кулагиной; Intrada, 2008. – 358с. 17.Проблемы современного сравнительного литературоведения. / Под ред. Н.А.Вишневской и А.Д.Михайлова. – М.:ИМЛИ РАН, 2004. – 96с. 18.Словарь-указатель сюжетов и мотивов русской литературы: Экспериментальное издание. / Отв. ред. Е. К. Ромодановская. – Новосибирск, 2003. –...»

«34 Отже, медіатексти українських дисидентів несли альтернативні знання, зокрема з історії, літератури, мистецтва, філософії, релігії. Дисидентська комунікація як відображення інакомислення в тоталітарному суспільстві отримала вплив на масову аудиторії під час переходу з приватно-публічної до публічної сфери. Проте за тридцять років існування дисидентського руху в СРСР було збагачено інформаційну мережу та закріплено зв’язки з міжнародними інформаційними агентствами, пресою, різноманітними...»

«МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЮРИДИЧНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КИЇВСЬКА МІСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЮЗУ ЮРИСТІВ УКРАЇНИ ІНФОРМАЦЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ “ЕКОНОМІКА. ФІНАНСИ. ПРАВО” СТАН ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ Тези доповідей VІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції, у рамках відзначення Всеукраїнського тижня права, присвяченого річниці проголошення Загальної декларації прав людини та Дню...»

«. УДК 94(477.51) Петро Пиріг СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СТАРОДУБА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТОЛІТТЯ У пропонованій статті порушено проблему соціально-економічного розвитку Стародуба у другій половині XVII століття. На основі використання широкого кола джерел, насамперед архівних, автор відтворює картину ремісничого виробництва, розвиток промислів, торгівлі у цьому найбільшому в північній Чернігово-Сіверщині місті, історичне минуле якого є до сьогодні малодослідженим. Ключові слова: Стародуб,...»

«ПАНОРАМА ПОЛІТОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ: Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету Випуск 10, 2013 УДК 321.64 Соловей А. М., Штерн В. Ю. ПОЛІТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ ХАННИ АРЕНДТ У статті аналізується концепція тоталітаризму у творчості видатного політичного філософа Х. Арендт, розкривається розуміння вченим витоків тоталітаризму, його основних рис, властивостей, механізм здійснення політичної влади тоталітарним режимом. Ключові слова: тоталітаризм, насилля, терор, маси,...»

«УДК 336.71:001.895:504.06 ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВА БАНКІВСЬКИХ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ Єгоричева С.Б. Визначена сутність екологічних банківських інновацій та проаналізовано їх використання при реалізації різних видів банківських інноваційних стратегій. Постановка проблеми. Інноваційна діяльність комерційних банків має різну змістовну наповненість на певних історичних етапах розвитку світового банківництва, оскільки знаходиться під впливом різноманітних факторів зовнішнього середовища. Здійснюючи...»

«Василь ГОРБАЧУК Василь Горвачук БАРВИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НБ ПНУС Видавничий дім “KM ACADEMIA” Київ — 1997 M bf)-/& SlW ББК ^ тй У К Р Г67 Видання здійснене на кошти подружжя Любові та Івана Заковоротних (США) Горбачук В. Т. Г67 Барви української мови.— К. : Видавничий дім “KM ACADEMIA”, 1997.272 с, (Сер. Були, є і будемо вовіки!) ISBN 966-518-065-7 Історія української мови, переслідуваної і викорінюваної віками, її роль у формуванні національної свідомості — цій темі присвятив автор свою...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний авіаційний університет О.В. Оніщенко СІМЕЙНЕ ПРАВО Навчальний посібник Київ 2009 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний авіаційний університет О.В. Оніщенко СІМЕЙНЕ ПРАВО Навчальний посібник Київ Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ-друк» УДК 347.61/.64(075.8) ББК Х404.5я7 Рецензенти: В.О. Заросило – канд. юрид. наук, доц. (Академія управління МВС України); Г.Г. Забарний – канд. юрид. наук, доц. (Національний...»

«Міністерство культури України Київський національний університет культури і мистецтв Наукова бібліотека Серія «Видатні постаті КНУКіМ» Випуск 2 Гусак Раїса Дмитрівна Біобібліографічний покажчик До 70-річчя від дня народження Київ – 2015 Видавничий центр КНУКіМ ГУСАК РАЇСА ДМИТРІВНА Біобібліографічний покажчик УДК 012Гусак+016:[929Гусак+78.071(477)(092) ББК 91.9:85.315я1 Г 960 Серія «Видатні постаті КНУКіМ». Вип. 2. Заснована у 2012 році Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Київського...»

«УДК 008:24:34:241.38:340.13:39 Радзієвський Віталій Олександрович, кандидат культурології, доцент Київського національного університету культури і мистецтв МОЛОДІЖНІ СУБКУЛЬТУРИ: ДО ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ У статті висвітлено питання молодіжної субкультури у культурно-історичному аспекті. Автор торкається проблеми вивчення і класифікації сучасної молодіжної субкультури, а в її складі – кримінальної субкультури молоді і субкультури молодіжної бідності. Ключові слова: культура, субкультура,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»