WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 109 | 110 || 112 | 113 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 111 ] --

Слід зауважити, що турецький уряд, прагнучи закріпити за собою південні степи і послабити російські кордони, інколи теж видавав офіцій­ 18 Кочубинский А. А. Граф А. И. Остерман и раздел Турции. — С. 91; ЦДІА України. — Ф. 51, оп. З, спр. 4938. — Арк. 2-3.

19 ЦДІА України. — Ф. 59, оп. 1, спр. 1615. — Арк. 44 зв., 67.

20 Там само. — Спр. 914. — Арк. 20-21.

2 Там само. — Спр. 1045. — Арк. 5 зв.

484 л ен а Б ачинська ні розпорядження щодо проведення політики освоєння Буджака і для залучення на ці території населення із прилеглих країн. Осавул В. Решетов, який побував в Очаківському степу і Придністров’ї, повідомляв у березні 1761 р. у Київську губернську канцелярію про те, що місцевій турецькій адміністрації «доручено про поселення тої землі головне піклування мати». Вихідцям оголошувались «вигоди і полегшення в податях з установленням корисних розпорядків». З цієї причини, по­ відомляв В. Решетов, «більшою частиною селяться там утікачі мало­ російських слобідських полків, з Новоросійської губернії та із Польської України» і «народ зі згаданих сторін сильно туди сходиться, і селища ними дуже збільшились й вони безперестану прибавляються»22.

Незважаючи на численні конвенції та угоди, укладені вже в другій половині XVIII ст. між Росією і Туреччиною щодо повернення утікачів, вони повною мірою не виконувались. Попри протести російських дип­ ломатів, турецька прикордонна влада продовжувала приймати росій­ ських утікачів.

Специфічну політику проводила Туреччина і Кримське ханство що­ до запорозьких козаків. Запорожці отримали згоду урядів цих держав влаштувати Олешківську Січ у пониззі Дніпра, а згодом Задунайську Січ в пониззі Дунаю. Приймаючи козаків на свої землі, Османська імпе­ рія послаблювала позиції Російської імперії на півдні і завдавала удару її міжнародному авторитету як православної країни. Крім того, перша отримувала серйозну військову силу, бойові якості якої були загально­ відомі. З іншого боку, Туреччина не могла не враховувати постійний тиск з боку Росії в питанні переселення запорожців подалі від її кордо­ нів. Проте в умовах віддалених і погано контрольованих територій, зустрічаючи протидію як самих запорожців, так і місцевої турецької ад­ міністрації, зацікавленої в експлуатації, по суті, безправних утікачів, во­ на так і не зуміла домогтися повної реалізації власних розпоряджень.

Як про загальновідомий факт І. Катаржі у 1801 р. писав про те, що «по­ за межами Росії, турецького володіння в округах Хотина, Бендер, Білгорода, Кілії, Ізмаїла, Браїли, Сіл Істрії, Журжі і в князівствах Молдавії, Волощини... знаходиться немала кількість солдатів-утікачів та інших підданих, як казенних, так і поміщицьких... і по цей час дезертирують ще з Росії і навіть деякі із родинами»23.

Зв’язки з Придунайськими землями значною мірою сприяли акти­ візації процесу проникнення українського і російського населення в Бу

–  –  –

джацький степ, але ще більше сприяла цьому процесу і можливість використання багатих природних ресурсів краю.

Чисельний склад українського і російського населення Придунайсь­ ких земель дослідники визначають по-різному. Це питання дуже склад­ не, тому що у другій половині XVIII — на початку XIX ст. спеціальних переписів україно-російського населення територій, що нас цікавлять, не проводилось. Перепис 1772 р., проведений в Молдавії російською адміністрацією, як і перепис 1803 р., не враховував населення Приду­ найських земель, які на той час належали Туреччині. Переписи, як пра­ вило, взагалі не визначали національного складу, і лише інколи можна побачити поряд з прізвищем примітку «рус». В той самий час дані 1810 р. і 1812 р. не можуть служити орієнтиром для визначення чисель­ ності населення в цих районах до початку російсько-турецької війни 1806-1812 рр. За роки війни населення різко зросло через перехід сюди задунайських переселенців. З іншого боку, значна кількість людей, які тут проживали, з приходом російських військ мігрувала за Дунай24.

Слід зазначити, що далеко не всі, хто перейшов дністровський кор­ дон і вийшли в Придунав’я і Добруджу, осіли тут назавжди. Багато хто виходив лише на заробітки і чумакування. Значним був відсоток і утіка­ чів, які, перейшовши російсько-турецький кордон, незабаром повер­ тались до Росії для того, щоб скористатися пільгами закордонних вихідців і таким чином позбутися поміщицького гноблення і одержати земельну ділянку. Наявність у ногайських кишлах Буджака полонених також не може бути достатньою підставою для врахування їх як осілого населення, оскільки кочовий спосіб життя буджаків не створював спри­ ятливих умов для виникнення постійних поселень.

Наведені дані не можуть служити джерелом для визначення чисе­ льності українського населення районів, які нас цікавлять, у будь-яких абсолютних цифрах. За підрахунками А. Скальковського, в середині XVIII ст. у Бессарабії перебувало близько 10 тис. українців. А. Бачинський визначив українсько-російське населення в кількості 20 тис. осіб в Придунайських землях на межі XVIII— ст. В. Кабузан вважає ці дані XIX перебільшеними, тому що за матеріалами 1818 р. на цій території вра­ ховано лише 24 тис. українців і росіян25.

24 Дмитриев П. Г. Народонаселение Молдавии: по материалам переписей 1772-1773, 1774 и 1803 гг. — Кишинев, 1973. — 156 с; Котенко И. А., Мохов Н. А., Советов П. В.

О тенденции роста народонаселения Молдавии в эпоху феодализма // Ученые за­ писки Института истории, языка и литературы Молдавского филиала АН СССР. — Т. 6 (серия историческая). — Кишинев, 1957. — С. 53-60.

25 Бачинский А. Д. Основные этапы крестьянско-казацкой колонизации Буджакской степи и низовья Дуная в XVIII — начале XIX вв. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы, 1964 г. — Кишинев, 1966. — С. 327; Кабузан В. М. Чисельність і лени Б ачинська 4ЕЗБ Після приєднання у 1812 р. до Російської імперії Придунайських зе­ мель, більшість території яких займали Аккерманський та Ізмаїльський повіти, процес колонізації продовжувався. Українці і росіяни, що про­ живали в сільській місцевості Аккерманського й Ізмаїльського повітів у першій половині XIX ст., походили, здебільшого, з місцевого населен­ ня, яке проживало тут уже в XVIII — на початку XIX ст. Протягом 1812-1820 рр. до казенних палат різних губерній від селян у великій кількості надходили прохання про виїзд на територію Придунав’я.

У червні 1812 р. Державна Рада розглядала подання про переселення селян слободи Липець Харківської губернії в Аккерманський повіт, із них 236 селян перейшли в с. Гура-Роша26. Селяни с. Михайлівський Колодязь Курської губернії отримали дозвіл оселитися на березі озера Китай, в урочищі, де до цього часу вже жили українці27. Однак у більшо­ сті випадків міністерство фінансів відмовляло селянам, мотивуючи це нерозмежованістю земель та відсутністю дозволу влади, і до середини 20-х років XIX ст. приток селян, санкціонований владою, мав випадко­ вий характер.

Селянські хвилювання в Росії 20-30-х рр. XIX ст. прискорили ви­ рішення питання про переселення частини селян з українських і російсь­ ких губерній до Придунав’я. У 1823 р. в урядових колах обговорювався проект намісника Бессарабської області графа М. С. Воронцова про заселення території селянами з внутрішніх губерній. У лютому 1824 р.

він був затверджений як положення Комітету міністрів «Про влашту­ вання в Бессарабській області 20 тис. казенних селян з внутрішніх гу­ берній»28 За цим положенням передбачалось оселити по п’ять тисяч селян з Чернігівської, Полтавської, Орловської, Курської губерній, зго­ дом, через велике прагнення, було дозволено переселення селянства з Харківської, Таврійської, Тамбовської, Рязанської, Тульської, Калузь­ кої губерній.

Оселяли їх переважно в Аккерманському, Ізмаїльському і Бендерському повітах. Поміщики не бажали відпускати своїх селян у нові райони, тому переселення проводилось переважно з казенних земель.

З 1826 р. до другої половини 30-х рр. прибув основний контингент пе­

–  –  –

реселенців і освоївся на нових місцях. Проте подальше влаштування селян було призупинено через оселення «задунайських переселен­ ців» та Дунайського козацького війська і продовжено через декілька ро­ ків. На 50-ті рр. XIX ст., згідно з положенням, перейшло усього 10 тис.

селян. Тяжкі умови переселення, невелике фінансування (23 руб. 50 коп.

асигнаціями на родину), недбала організація переселення, а також не­ звичні кліматичні умови та господарська система сповільнювали ос­ воєння території переселенцями.

Українські переселенці з різних губерній разом з іншими улаштову­ вались на місцях колишніх татарських, ногайських поселень чи на но­ вих ділянках або підселялись до вже існуючих населених пунктів.

Поряд з легальним офіційним переселенням поповнення державних селян йшло через тих, хто з’являвся без виклику, тобто селян-утікачів або інших незадоволених своїм становищем елементів. Більшість з них прибувала з сусідніх Херсонської та Подільської губерній. Згодом утікачі прибували також з Полтавської, Таврійської, Катеринославсь­ кої, Чернігівської губерній, переходили Дністер, Дунай або Прут. Вони примикали до інших переселенців під чужими прізвищами, засновува­ ли разом з ними нові села та хутори, будували землянки, заводили гос­ подарство. Політика російського уряду щодо утікачів була суперечли­ вою. З одного боку, місцева влада зобов’язана була їх видавати і виси­ лати на колишні місця проживання, карати тих, хто їх прикривав; з іншого, якщо вони мали господарства і родини, тобто «міцно осіли», їх чіпати заборонялось. За 20 років (1835-1854) з Бессарабії вислали 48 тис. осіб, серед них лише з Придунайських земель 6 тис. українців2 9 Переслідування утікачів призводило до переходу їх за Дунай або ін­ ший кордон і негативно впливало на міжнародну політику Росії на Бал­ канах. Вочевидь тому протягом першої половини — середини XIX ст.

уряд видав значну кількість наказів різних рівнів, у яких частина утікачів легалізувалась на місцях проживання. Утікачі з Молдавії та Галичини не видавались зовсім, а розселювались у містах і казенних селах.

Внаслідок різних шляхів й заходів заселення національний склад населення Придунайських земель став полінаціональним. Провідними групами населення тут були молдовани, українці, болгари. Так, на те­ риторії Аккерманського та Ізмаїльського повітів у 1819 р. серед сільсь­ ких жителів налічувалося: 17,5 % — українців, 34,2 % — молдован, 21,1 % — болгар та гагаузів, 9,1 % — росіян, некрасівців, старообряд­ ців, а вже у 1827 р.: 19,4 % — українців, 33,5 % — молдован, 22,7 % — болгар та гагаузів, 9,4 % — росіян. У 1897 р. національний склад зали­ 29 Исторические сведения о Южной Бессарабии // Кишиневские епархиальные ведо­ мости (дал1 — КЕВ). — 1878. — № 4. — С. 165-170.

488 л ен а Б ачинська шався майже таким самим: 20,8 % — українці, 30,5 % — молдовани, 18,2 % — болгари та гагаузи, 8,6 % — росіяни30. Аналізуючи наведені дані, можна говорити про те, що протягом XIX ст. кількість українсько­ го, російського, болгарського населення повільно, але зростала, а вага молдавського відповідно зменшувалась, проте всі ці національні групи залишалися основними. В той самий час дані показують, що територія цих повітів заселялась декількома національностями одночасно, і се­ ред них провідну роль відігравали українці. Таким чином, протягом XIX ст. в Придунайських землях проживала четверта частина українсь­ кого населення усієї Бессарабії — 25-26 %, за компактним розселен­ ням тут вони становили одну з провідних груп — 17-20,8 %3 1 За даними на 1897 р. в Аккерманському і Ізмаїльському повітах ви­ хідці з українських земель складали 75,1 % від усіх уродженців Євро­ пейської Росії і усього 5,5 % від усіх жителів повіту. 89,7 % жителів вважали себе вже місцевими уродженцями, 6 % — уродженцями інших повітів Бессарабії, 2,8 % — інших губерній та 1,5 % — інших держав.



Pages:     | 1 |   ...   | 109 | 110 || 112 | 113 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«210 Науковий вісник Чернівецького університету: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. 2013. Вип. 676 – 677 ініціативою у Верховній Раді України16. Даною привілегією користується кожен депутат по-різному. У М. Бурбака з 13 законопроектів, що були подані ним як суб'єктом права законодавчої ініціативи, лише один став чинним актом № 612-VII від 03.06.2013 про відзначення 800-річчя заснування села Онут Заставнівського району Чернівецької області17. Також були зафіксовані 2 поправки, до...»

«Соцький Ю. Ф. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. С. 39-45. УДК 343.18 ВОЛОСНИЙ СУД У СИСТЕМІ СУДОВИХ УСТАНОВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХIХ СТ.: СТРУКТУРА ТА СУДОВІ ПРАКТИКИ Соцький Ю. Ф. Кам’янець-Подільский факультет Міжрегіональної фінансово-юридичної академії, м. Кам’янець-Подільський, Україна. У статті досліджується питання правової природи інституту волосних судів у загальнодержавній...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА Інститут філософської освіти і науки Інститут педагогіки та психології ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «АКАДЕМІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ І ПРАКТИКИ» До 180-річчя Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова До 10-річчя Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова ГУМАНІТАРНИЙ КОРПУС Випуск 4 Збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології,...»

«УДК 821.133.1-3412-16Матінка Гуска Г. Є. Нікітіна© м. Дніпропетровськ ЛІТЕРАТУРНА ІСТОРІЯ І СЕМАНТИКА ОБРАЗУ МАТІНКИ ГУСКИ: ДО ПИТАННЯ ҐЕНЕЗИ ФРАНЦУЗЬКОЇ КАЗКОВОСТІ Досліджується ґенеза і трансформація семантики образу Матінки Гуски та виявлення його виняткової ролі у становленні французького казкового канону. Ключові слова: Матінка Гуска, Королева-Гусячі-Лапки, Берта-Велика-Нога, казка, казковість, еукатастрофічність, мономіф, французький казковий канон. Исследуется генезис и трансформация...»

«УДК792.8.071.2”19” Ольховська О.С. ОПТИМІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ АКТОРІВ ДРАМАТИЧНОГО І БАЛЕТНОГО ТЕАТРУ ЗА ДОПОМОГОЮ СЦЕНІЧНОГО ЖЕСТУ В статье рассматривается структура сценического жеста, синтезирующего элементы внутренней и внешней техники артиста. Автор доказывает ключевое значение сценического жеста в процес се наиболее точного прочтения сценического образа артистом драматического и балетного театра. Ключевые слова: театрально-хореографическое образование, драматический театр,...»

«Міністерство освіти і науки України Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка ЛЕВАНДОВСЬКА Людмила Миколаївна УДК 94:[061.2:316.7(477.83/.86)]“1867/1939”(043.3) УКРАЇНСЬКІ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІ ТОВАРИСТВА ПЕРЕМИШЛЯ ЯК ЧИННИК ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ ГАЛИЧИНИ (1867–1939 РР.) 07.00.01 – історія України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Кам’янець-Подільський – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі історії...»

«]]]]]]]]]]]]]]]]]]]] Д. С. Гордієнко листи В. Бузескула до М. Бережкова останній час в українській історичній науці інтерес істориків помітно змістився з опису політичних та соціально-економічних подій минулого до вивчення процесів «внутрішньої» історії свідомості та мислення, як і загалом приватного життя людей, що, власне, притаманно і сучасній світовій історіографії [див.: 1, с. 4–5]. Таким чином, спостерігається процес посилення зацікавлення біографістикою, одне з перших місць в якій...»

«УДК. 9(4) 2. Майя Лутай, Житомирський державний університет ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ СЕРЕД ПОЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРЩИНИ У ДОКУМЕНТАХ І СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ У статті на основі архівних джерел і спогадів очевидців висвітлено трагічні сторінки голодомору серед польського населення Житомирщини. Голодомор 1932-1933 років – це одна з найжахливіших сторінок у багатовіковій історії українського народу. Понад 60 років ця трагічна тема замовчувалася радянською історіографією. Першими, хто розпочав...»

«olvidados y otros relatos / Traducido por J. Borysiuk. – K.: Dnipro, 1972. – 330 p. 20. Nida E., Taber R. The theory and practice of translation. – Leiden.: E.J.Brill, for United Bible Societies, – 1982. – 218 p. 21. Routledge encyclopedia of translation studies / Ed. by Mona Baker; Ass. by Kirsten Malmkjaer.London; New York: Routledge, 2001. – 654 p. 22. Wikipedia, Enciclopedia Libre. [Електронний документ]. Режим доступу: http:// es.wikipedia.org/wiki/ Roberto_Arlt. Фоменко О.С. к.філол.н.,...»

«Міжнародний університет бізнесу і права БІЗНЕСНАВІГАТОР Науково-виробничий журнал №27 м. Херсон БІЗНЕС№ 27 НАВІГАТОР Науково виробничий журнал Засновник і видавець: Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний університет бізнесу і права. Україна.73039. м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Дивізії 37-А тел.факс (0552) 33-53-40, 33-53-38 e-mail: mubip@mubip.org.ua, sovet@mubip.org.ua. web: www.mubip.org.ua Свідоцтво Міністерства юстиції України про державну реєстрацію друкованого засобу масової...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»