WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 108 | 109 || 111 | 112 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 110 ] --

Запорожцям дозволялось створити власну військово-адміністративну організацію — Січ, яка мала певну автономію. Задунайський Кіш мав розміститися у Катирлезі на річці Дунавець.

Проте тут вони зустріли значний опір козаків — некрасівців, з якими нещодавно разом брали участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр.

на боці Туреччини. Некрасівці були донськими козаками-старообрядПрисоединение Крыма к России: Рескрипты, письма, реляции, донесения: В 4 т. — Т. 2:1778 г. / Под. ред. Н. Ф. Дубровина. — СПб., 1885. — С. 700.

9 Письма правителя Екатеринославского наместничества И. Синельникова прави­ телю канцелярии для доклада светлейшему князю Г. А. Потемкину (1783-1788 гг.) // Записки Одесского общества истории и древностей. — 1875. — Т. IX. — С. 261;

Рескрипты и письма императрицы Екатерины II кн. Г. А. Потемкину-Таврическому // Сборник РИО. — Т. 27. — СПб., 1880. — С. 331-333; Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска: [Документы извлечены из

Кубанского войскового архива]: В 4 т.— Т. 3: Войско Верных черноморских казаков:

1787-1798 гг. / Собраны и изданы И. И. Дмитренко. — СПб., 1896. — С. 71.

480 л ена Б ачинська цями, які брали участь у повстанні Кіндрата Булавіна і після його по­ разки на чолі з отаманом Гнатом Некрасовим пішли на Кубань, в 40-70-х роках XVIII ст. через внутрішні суперечки та політику російсь­ кого уряду вони почали переселятися на Дністер і пониззя Дунаю.

У 80-х рр. їхня кількість збільшується, і вони офіційно отримують дозвіл турецького султана на поселення у дунайських гирлах. Разом з ними оселялось й російське, переважно селянське, старообрядницьке насе­ лення, назване липованським або пилипонським. Активна розбудова Січі задунайцями і пов'язаний з цим перерозподіл земель як засобу іс­ нування мали призвести до конфлікту з некрасівцями. Значення мала не лише вигідна земля у дунайському гирлі, плавні, рибні лови. Не ос­ танню роль відігравали і різні релігійні конфесії запорозьких та некрасівських козаків. Доки турецький уряд не звертав уваги на відносини між задунайцями і некрасівцями, стосунки між ними дійшли до крива­ вих розправ. Турецька адміністрація змушена була втрутитися і на­ казала задунайцям перейти в район Сеймен Ісакчинської округи (в 50 верстах вище Гірсова по Сухому Дунаю). Січі з відповідним устроєм в Сейменах не було, тому що задунайці дивились на цю місцевість як на тимчасову.

Політичні події 90-х рр. XVIII ст., а саме російсько-турецька війна 1787-1791 рр., принесли нову хвилю утікачів у Придунайські землі. До­ слідники відзначають протягом 1788-1789 рр. численні втечі солдатів зі складу Катеринославської армії, що розташувалася на березі Дніст­ ра, із частин, розміщених у Запрутській Молдавії, Каушанах, Бендерах, а у 1790 р. із Приморського і Троїцького полків, дислокованих в Аккермані. Не припинялось дезертирство солдатів у Придунайські степи і після закінчення війни. Так, у 1794 р. втекла за Дністер, після повс­ тання, частина солдатів із Костянтинівського і Житомирського полків, Волинської бригади — усього понад 850 осіб10. На допиті одного зі спій­ маних утікачів з’ясувалось, що утікачі, які ховались від виявлення, от­ римували поради від місцевих жителів, щоб «по різних місцях не вештались та російського одягу не носили, а ходили під виглядом мол­ даван, як одягом, так і волосся підрізали»11.

Поділи Речі Посполитої і, як наслідок, розподіл українських земель між Росією і Австрією сприяли появі таких груп населення, як «піддані колишнього Польського королівства», вихідці «цесарські», «австрійсь­ кі», «Римської імперії», «Німеччини».

Частина утікачів, які переходили у Придунайські землі, поповнювала лави задунайських козаків. Вже у 1797 р. російський агент в Галаці П. РенАрхів зовнішньої політики Російської імперії. — Ф. 69, оп. 1, спр. 156. — Арк. 70.

11 Там само. — Спр. 246. — Арк. 250.

Д ві т е ч ії о д н іє ї к о л о н із а ц ії 481 ський повідомив генеральному консулу в Яссах 1.1. Северину про те, що «турецьких запорозьких військ кошовий» приїжджав до нього і під час цієї таємної зустрічі розповів, що задунайських козаків вже є близько 20 тис. і внаслідок розпочатих військових дій проти заколотників Пазванд-оглу, був надісланий один зі старшин ще збирати козаків вниз по Дунаю12.

У 1803-1804 рр., поповнивши свою чисельність за рахунок утікачів з України, задунайці витіснили некрасівців і заклали Кіш у Катирлезі.

Рапорти російської прикордонної адміністрації і донесення російських консулів відзначають появу в цей період у Придунайських землях знач­ них груп задунайських запорожців. Предводитель дворянства Тирас­ польського повіту Туманов 10 квітня 1804 р. повідомляв херсонському військовому губернатору О. Г. Розенбергу про те, що задунайські запо­ рожці, які брали участь у боротьбі турецьких урядових військ з заколот­ никами Пазванд-оглу, одержали дозвіл султанського двору селитися «по ордах татарських» в Аккерманському і Кілійському округах і по бе­ регах нижнього Дунаю13. Ці самі дані повторювались декілька разів у донесеннях інших представників російської адміністрації прикордон­ них районів Дністра. Кіш у Катирлезі проіснував до 1805 р. і був зруйно­ ваний турецьким феодалом Пехлеван-оглу і некрасівцями14.

Нова російсько-турецька війна, що розпочалась у листопаді 1806 р.

за землі поза Дністром, поставила перед військовим керівництвом Ро­ сійської держави нове завдання — залучити задунайців на свій бік.

Створенням Усть-Дунайського війська царська адміністрація передба­ чала взяти під свій контроль місцеве українське населення, одержати додатковий військовий контингент і, спираючись на нього, завдати рішучого удару Задунайській Січі. У військо дозволялося набирати за­ дунайських запорожців, колишніх чорноморських козаків та інші катего­ рії українського і російського населення, які проживали в Бессарабії, Молдавії і Волощині до 1806 р. Заборонялося приймати лише підданих Росії, які перейшли кордон після початку війни. Однак не допустити проникнення у військо українських і російських утікачів з 1806 р. було неможливим. Одеський комендант генерал-майор Кобле з обуренням 12 Там само. — Спр. 245. — Арк. 72-73 зв., 129; Пазванд-оглу — турецький феодал, який очолив заколот проти султана Селіма III і його реформ. Після кількох невдалих військових операцій турецький уряд затвердив Пазванд-оглу в званні паші і визнав правителем Відинського пашалаку (Відин — місто в Болгарії). У боях проти Паз­ ванд-оглу задунайські запорожці діяли в складі турецьких урядових військ і воювали проти нього більше п'яти років.

13 Російський державний військово-історичний архів (далі — РДВІА). — Ф. ВВА, оп. 1, спр. 348. — Арк. 2 -2 зв.

14 Бачинський А. Д. Січ Задунайська. 1775-1828 рр.: Историко-документальний на­ рис. — Одеса, 1994. — С. 34-35.

л ен а Б ачинськв 4В2 писав, що «в цьому війську різного звання людям чиниться набір на службу не вимагаючи про їх стан документів, що дають змогу обрати службу. Це тим, які шукають порятунку від повинностей, а також від ре­ гулярної служби і невиплачених боргів, дуже сприяє». За національ­ ним складом у війську 73 % складали українці, 10,5 % — росіяни, 6 % — поляки, 4,3 % — молдовани і волохи, 2,3 % — болгари, 1,9 % — серби, 2 % — угорці, греки та інші. На середину липня 1807 р. у війську нарахо­ вувалося понад дві тисячі козаків15.

Цікавим є те, що список походження усть-дунайських козаків дає можливість підтвердити наявність в Придунайських землях усіх зазна­ чених вище груп українського і російського населення. Так, з турецьких запорожців 25,5 % усть-дунайців; з колишніх чорноморців — 20,1 %; з російських підданих, що зайшли за Дністер, — 28,8 %; з козаків, які на­ родилися в Туреччині, — 8,2 %; з австрійських підданих — 6,5 %; з під­ даних Польського королівства — 3,8 %; сербів — 2,6-1,9 %; болгар — 2,3%, інших — 2,9 %16.

Масовий рух селян у Придунайські землі за «козацькою волею» ви­ кликав тривогу уряду. 20 липня 1807 р. Олександр І в рескрипті на ім’я і. І. Міхельсона наказав припинити подальше формування війська і вжити всіх заходів щодо повернення утікачів до Росії. Для його ліквіда­ ції на Дунай прибула спеціальна каральна експедиція на чолі з началь­ ником Херсонської рухомої міліції генерал-лейтенантом І. О. Нікорицею. Вона повинна була заарештувати всіх утікачів та повернути їх до Росії, а колишніх задунайських запорожців і чорноморців відправити на Кубань. Частина з них перейшла за Дунай до запорожців, частина ли­ шилася в Бессарабії і вже у 1828 р. сформувала у Придунайських зем­ лях Дунайське козацьке військо, в якому 34 % складали українці та 15,5 % — росіяни1 7 Після закінчення війни задунайські запорожці отримали поповнен­ ня з України і в 1812 р. вирушили на некрасівські поселення. Вони ово­ лоділи Катирлезом, але Січ там не поновили, а пішли далі і зайняли головний центр некрасівців — селище Великий Дунавець на Георгіїв­ ському гирлі, де і заклали Січ. З 1814 по 1828 рр. саме тут існувала так звана Дунавецька Січ. За період свого існування Січ поповнювалась, здебільшого, утікачами з України та Росії (колишні козаки, кріпаки, де­ зертири російської армії та інші) і відіграла значну роль у процесі залу­ чення українського і російського елементу у Придунайські землі.

15 Козацтво на Півдні України. — Одеса, 2000. — С. 131.

16 Там само, — С. 131-132.

17 Бачинська О. Дунайське козацьке військо. 182&-1868 рр. — Одеса, 1998. — С. 37.

Д ві т е ч ії о д н іє ї к о л о н із а ц ії Оселенню українського і російського населення у Придунайських землях сприяла політика самої Туреччини. В ній, на нашу думку, можна визначити два основних напрями. Кожен з них переслідував мету закріплення турецької влади в Придунайських землях. Перший на­ прям здійснювався офіційними установами й урядом Туреччини. Він характеризується подальшим прагненням залишити ногайців в регіоні.

Другий — опосередковано — втілювала місцева турецька адміністра­ ція і феодали. Він характеризується намаганням залучити і затримати усіма можливими засобами (пільги, полон, переховування, продаж то­ що) дешеву робочу силу в краї і відповідно у своїх власних господарст­ вах. Через це досить часто місцева турецька адміністрація крізь пальці дивилась на оселення утікачів на підвладній їй території. Таким чином, вона підсвідомо проводила політику заселення й освоєння регіону. По­ стачальником людських ресурсів, які безпосередньо освоювали землі, було українське, російське та інше населення сусідніх з Придунайськими землями територій. Так, у 1734 р. згаданий вже російський посол у Константинополі І. Неплюєв повідомляв Генеральній військовій канце­ лярії про те, що турецькі купці «козаків з собою в Турецьку державу ви­ возять і залишають»18. Подібні ж дані мала російська адміністрація і в 1748 р. Київський генерал-губернатор на підставі повідомлень, отри­ маних від російських дипломатів у Константинополі, попереджав кошо­ вого М. Кондратьєва про те, що «і в теперішні недалекі часи працівників в Аккермані і в Кілії багато, яких безперестану продають»19.

Російська влада намагалась повернути своїх підданих, але хансь­ кий уряд і особливо буджацький серакієр всіляко саботували виконан­ ня угод про взаємну передачу утікачів і полонених. У квітні 1742 р.

російський посол у Константинополі Вешняков в меморії султанському уряду зазначав, що хоча кримський хан і запевняв, що всі полонені по­ вернені, проте агент посольства В. Пушкарьов «сам багато сотень в усіх містечках... бачив»20. Про ці обставини повідомляв Вешняков і київському генерал-губернаторові у травні 1743 р. В донесенні про від­ правку із турецьких кордонів полонених він писав про «великі складно­ щі в тому краї від Аккермана до кордонів полонених виручати, бо там татари надто мало султанських наказів слухають»21.



Pages:     | 1 |   ...   | 108 | 109 || 111 | 112 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Науковий журнал. № 2/2014 названия, первый компонент которых является буквенным сокращением (аббревиатурой), а второй – названием города; названия, связанные с машинами, аппаратами (призваны показать энергию, силу); которые происходят от астрономических явлений; которые происходят от названий спонсоров. Анализ показал, что названия клубов польской и украинской Премьер-лиг отличаются своей мотивацией. Половина названий клубов польского Экстракласса – это лексемы, происходящие от названий стран,...»

«УДК 330.101 Д.Г. Хохич, канд. екон. наук, старш. викладач кафедри політекономії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ АНОТАЦІЯ. Розглянуто виникнення, сутність та еволюцію поглядів на предмет політичної економії. Обґрунтовано зв’язок та відмінності політичної економії з економічною теорією (економікс). Наведено сучасні виклики та перспективи розвитку політичної економії як науки. КЛЮЧОВІ СЛОВА: політична...»

«УДК 930(477,54):929Лавровський]:327(100) «09». Марина Домановська М. О. ЛАВРОВСЬКИЙ (1825–1899) ПРО РУСЬКО-ВІЗАНТІЙСЬКІ УГОДИ Х ст. У статті здійснено спробу історіографічного аналізу праці професора Харківського університету М. О. Лавровського «О византийском элементе в языке договоров русских с греками» (1853), що передбачає оцінку внеску науковця в дослідження русько-візантійських угод Х ст. Візантиністика як комплексна наукова дисципліна почала своє становлення з середини ХІХ ст. На...»

«I ні « ('|г Вахман — одна з тих, хто і.шоч.і і кували жанр радіоп’єси. Місці' дії першої з них — ‘Торгівля і ними центр Відня,“міста мрій, міі та спін”. Молодий дрібний службовець Лауренц переживає у і мах, які бачить у дивній крамничці, свої згнічені страхи й 0.1жапнн. Ьажаючи придбати один II них, ній дізнається, що має 1.шлатити в незвичайний спосіб. ІІикади” — це філософськомузична інтерпретація Платано­ вої притчі про долю тих, хто перес тав “їсти, пити й кохати, щоб безперестанку...»

«Державна наукова установа Книжкова палата України імені Івана Федорова Електронний ресурс Історія видавництв України. Державні видавництва України. 1917—2007 рр. Київ • 2009 Основною джерельною базою дослідження Розроблення електронного ресурсу Історія видавництв України. Державні видавництва України 1917—2007 рр. є каталог видавництв Книжкової палати України, який ведеться з 1919 року й уміщує близько 750 000 карток про випуск видань видавництвами та видавничими організаціями усіх форм...»

«Випуск 215. Том 227 УДК 930.1(477)«1919/1924»(045) Романцова Н. І. ЕМІГРАНТСЬКИЙ ПЕРІОД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ М. ГРУШЕВСЬКОГО (1919-1924 рр.): ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ У статті розглядаються питання щодо висвітлення українськими істориками науково-організаційної діяльності М. Грушевського в часи його перебування в еміграції. З’ясовано різні підходи вчених щодо причин від’їзду за кордон. Проаналізовано історіографічні оцінки щодо утворення Українського соціологічного інституту, наукової,...»

«    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО   ХАМУЛА ПАВЛО ІВАНОВИЧ   УДК 34.023   ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ   12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук   Харків – 2016     Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Національного юридичного університету імені Ярослава...»

«УДК 81'42 811.111 ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ МІЖ ТЕКСТОВИМИ СВІТАМИ КАЗКОВИХ ТВОРІВ Єфименко Вікторія Антонівна, канд. філол. наук Київський національний університет імені Тараса Шевченка У статті порівнюються текстові світи класичної казки та сучасної поеми з казковим сюжетом, простежуються інтертекстуальні зв'язки та модифікації, яких зазнав класичний варіант щодо тематичного фокусу, стилістичного забарвлення та інших аспектів текстових світів. Ключові слова: інтертекстуальність, текстовий...»

«Наукові записки УДК 261. 8 О. І. Лупій, здобувач кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету ім. І. Франка МІСІЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИХ СВЯЩЕНИКІВ НА ВОЛИНІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД У статті розглядається місійна діяльність греко-католицького духовенства на території Західної Волині. Також висвітлюються його стосунки з представниками інших конфесій – римо-католиками та православними, а також з світською владою Другої Речі Посполитої. Аналізується вплив місіонерів на суспільну...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА УДК 371.214.(94) Бондарчук Олена Анатоліївна РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В АВСТРАЛІЇ 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Житомир – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лавриченко Наталія...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»