WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 107 | 108 || 110 | 111 |   ...   | 133 |

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ •• ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНИХ І СОЦІОКУЛЬТУРНИХ вшносин Збірник наукових праць Київ 2003 Затверджено до друку вченою радою Інституту історії України НАН України Р е д а к ц і ...»

-- [ Страница 109 ] --

В 1743 р. К. Кондратович обійняв посаду перекладача в академії, пере­ кладав праці академіків, класичну літературу, писав вірші, оди, епігра­ ми. Його велика пристрасть до літературної творчості викликала подив і нерозуміння з боку академічних чиновників і, зокрема, М. Ломоносова, під началом якого Кондратович працював над укладанням словника російської мови. Він протлумачив близько 100 тис. слів та М. Ломоно­ сов звинуватив свого співробітника в поганому стилі, незнанні російсь­ кої мови, що той боляче переживав. Але варто зазначити, що словник Кондратовича був використаний при виданні академічного словника російської мови (1786-1796). К. Кондратовичу вдалося надрукувати лише одну збірку своїх епіграм, все інше, як він писав, виявилося по­ трібним для цеглин бібліотечних, а не для людей. Доля К. КондратовиТам само. — Арк. 127 зв.

У к р а їн с ь к е о т о ч е н н я ге т ь м а н а 475 ча, його злиденне життя, постійне бідування, почуття відчуженості в російському середовищі призвели до того, що він намагався всіх пере­ конати, що його мова, вроджена «великорусская», була ушкоджена в Києво-Могилянській академії. Так відбувався процес русифікації укра­ їнської інтелектуальної еліти XVIII ст., яка, не маючи можливості реа­ лізувати себе на батьківщині, змушена була шукати чинів і щастя в столицях Російської імперії, часто платячи за це відмовою від рідної мови та культури, поступовою денаціоналізацією.

Такий український інтер’єр групового портрета К. Розумовського в Петербурзі, зокрема, в академії наук. Його патріотизм, вроджений такт, самоіронія, про що писали сучасники, не дозволяли забувати про своє походження. Він, безперечно, підтримував своїх земляків, цінував ви­ сокоосвічених людей, сприяв реалізації їх талантів у Петербурзі. Його політичні погляди формувалися під впливом патріотично налаштова­ ної і освіченої «козацької інтелігенції, знаменитого стану військових канцеляристів», як їх називав М. С. Грушевський, та козацької стар­ шини, яка виступила виразником національних інтересів в намаганні зберегти й розширити політико-адміністративний устрій Лівобережної України в межах Російської імперії. В той же час граф К. Розумовський, один з високопоставлених сановників Російської імперії, поза сум­ нівом, перебував під тиском обставин та великодержавних амбіцій ро­ сійського самодержавства.

Олена Бачинська Дві течи однієї колонізації: українці і росіяни в Придунайських землях (ХУІІІ-ХІХ ст.) Історія колонізації, заселення й економічного освоєння значних просторів України належить до важливих, складних і суперечливих проблем історичного процесу. XVIII— ст. для Придунайських земель XIX є періодом активної колонізації: державної і народної. Обидві, як пра­ вило, проходили паралельно і становили дві сторони одного процесу.

Під час колонізації у Придунайських землях зустрілись інтереси бага­ тьох народів, в тому числі українців і росіян.

Одними з перших значних контингентів українського і російського населення, яке оселилось у пониззі Дністра та Придунайських землях на початку XVIII ст., були запорозькі та некрасівські козаки, протягом наступних десятиліть тут осідають селяни-утікачі, солдати, полонені. їх поява у Придунайських землях пов’язана, перш за все, з внутрішньопо­ літичними подіями на території сусідніх з ними українських, російських та інших територій. Розглянемо причини і шляхи проникнення кожної із зазначених груп у Придунав’я.

Як відомо, після поразки під Полтавою 27 червня (8 липня) 1709 р.

І. Мазепа, разом з кошовим отаманом К. Гордієнком і запорожцями, пе­ рейшов до Молдавії в м. Бендери. Після смерті І. Мазепи значна части­ на його прибічників у 1710-1711 рр. опинилася не лише в Бендерах, але й в нижньодунайських містах Кілія і Рені. Кількість козаків, які пішли з Мазепою, можна вважати, була незначною, попри всі спроби наступ­ ника Мазепи, П. Орлика, збільшити її. Після краху політичних і війсь­ кових планів останнього понад 550 його прибічників повернулись з Бессарабії в українські землі1. Незважаючи на це, з Орликом залиша­ лось чимало козаків. Підтвердженням цього є факт, наведений у жовт­ ні 1734 р. російським послом І. Неплюєвим, який проїжджав через Буджак: «У селі Каушанах, у 4-х годинах за Бендерами, знаходиться Орлик, де він з усією своєю розбійницькою станицею квартиру має, во­ на має 100 або 150 чоловік, а кажуть, що цього літа при ньому тих «не­ робів» до 700 зібрано, але розбіглися»2.

1 Костомаров Н. Мазепа и мазелинцы. — СПб., 1885. — С. 675.

2 Кочубинский А. Граф А. И. Остерман и раздел Турции. Из истории восточного вопроса. Война пяти лет (1735-1739). — Одесса, 1899. — С. 120.

Д ві течІТ о д н іє ї к о л о н із а ц ії 477 Розміщення на початку XVIII ст. Олешківської Січі на території, під­ владній Криму, призвело до того, що виходи козаків на заробітки — «аргатування» в пониззя Дністра і Дунаю стали звичайним явищем, що, безумовно, сприяло детальному знайомству і переходу українців і росіян на територію нижнього Подністров’я і Придунайських степів.

Запорозька сірома продовжувала великими ватагами виходити на про­ мисли у турецькі володіння і під час існування вже Нової Січі. Київський генерал-губернатор, вимагаючи від кошового припинити вихід козаків на аргатування, підкреслював у квітні 1755 р., що «по розкритті води значна кількість запорозьких козаків пішла і водним шляхом попливли в турецькі землі для рибного лову»3.

Дослідники неодноразово звертали увагу на той факт, що на почат­ ку XVIII ст. помітним стає проникнення слов’янського населення в Придунайські землі із сусідніх з ними територій. Йдеться про українських і російських поселенців, які не були пов’язані із козаками. Серед них зу­ стрічалися вихідці з різних прошарків суспільства, кожний з яких мав свої підстави для втеч: солдати, міщани, селяни та інші. В документаль­ них матеріалах їх названо: «піддані російські, які зайшли в володіння Туреччини і Молдавії», «піддані колишнього Польського королівства», вихідці «цесарські», «австрійські», «Римської імперії», «Німеччини», «уродженці Турецьких областей». Такі назви мають суто формальний характер виникнення і вказують на походження переселенців. Всі ці українські і російські вихідці нічим, по суті, не відрізнялись один від од­ ного і навіть від українських козаків, являючи собою, як правило, таких самих селян-утікачів. Специфічну групу складають лише «уродженці Турецьких областей», більшість з яких, були дітьми українських селянутікачів, які декілька десятків років тому зайшли у турецькі володіння.

Появі такої категорії, як «піддані російські, які зайшли в володіння Туреччини і Молдавії» сприяла, зокрема, російсько-турецька війна 1735-1739 рр. Мобілізація і тяжкі умови служби призводили до знач­ них втеч із різних частин армії до Литви, Польщі і Бессарабії. Граф X. А. Мініх змушений був видавати численні накази про боротьбу з де­ зертирством солдатів, яке особливо посилилося у 1738-1739 рр., коли російська армія перебувала на Дністрі. Звідси російські підрозділи зму­ шені були повернути назад, тому що на протилежному боці стояла си­ льна турецька армія, а також поширювалась епідемія чуми. Під час відступу російську армію переслідували татари, внаслідок чого вона втратила полоненими до 10 тис. чоловік4. Буджаки протягом усієї війни

–  –  –

проводили військові дії з регулярними частинами російської армії і за­ порожцями безпосередньо на території Бессарабії, здійснювали набіги на прикордонні українські землі, грабуючи і забираючи в полон місцеве населення. Інколи людський «ясир» вдавалося відбивати. Так, у 1736 р.

донські козаки відбили 7 тис. полонених, взятих з українських земель, але все ж таки частина з них залишилась у буджацьких ногайців5. Захо­ плених запорожців ногайські феодали часто продавали в рабство або примушували працювати у своїх господарствах. У 1722-1723 рр., під час придушення повстання буджацького султана Адиль-Гірея, кримсь­ кий хан Менглі-Гірей захопив понад 1500 запорожців, яких «у Білгородщину на каторги запродали»6.

Через два роки після завершення війни російський уряд оголосив вільне поселення у задніпровських районах «для кращого тих велико­ російських і малоросійських людей із-за кордону виклику», внаслідок чого протягом 1741 р. із Польщі і Задністров’я вийшло 195 родин ко­ лишніх утікачів7 Протягом 40-60-х рр. XVIII ст. процес проникнення українського на­ селення в пониззя Дністра і Придунайські землі тривав, хоча і не нас­ тільки інтенсивно, здебільшого за рахунок утікачів з Росії та Польщі, а також тих, хто виходив «в турецькі кордони» на промисли. Цьому сприяла відносна стабілізація міжнародної ситуації в регіоні. У 60-70-х рр.

зростання чисельності українського і російського населення в Придунайських землях відбувається також за рахунок вихідців з українських територій Росії та Польщі. Значною мірою цьому сприяли російсько-турецька війна 1768-1774 рр., Коліївщина і боротьба проти польських конфедератів.

Майже одночасно спостерігається найбільший вихід козаків у Придунайські землі внаслідок зруйнування Запорозької Січі у 1775 р.

У перші роки після зруйнування Січі запорожці, ймовірно, ще не мали власної організації, були розкидані по рибних промислах Очаківщини, Подністров’я, нижнього Дунаю. Російська імперія вживала до козаків, здебільшого, тактику «приватних запрошень», не порушуючи питання щодо їхнього повернення офіційно перед султаном. Російський уряд обіцяв запорожцям, які погодяться повернутися, не розглядати їх як злочинців, а ставитися як до таких, що вийшли на промисли. Проте реальних наслідків такі пропозиції не мали. Навпаки, колишні запорож­ 5 Гуржій О. І., Чухліб Т. В. Гетьманська Україна. — К., 1999. — С. 178.

6 Скальковский А. Дунайцы // Киевская старина. — 1885. — № 1. — С. 453; Скальковский А. Филипп Орлик и запорожцы II Киевская старина. — 1882. — № 2. — С. 120-123.

7 Эварницкий Д. И. Источники для истории запорожских казаков. — Ч. 2. — Вла­ димир, 1903. — С. 2076.

Д в і т е ч ії о д н іє ї к о л о н із а ц ії ці переходили кордон з Російською імперією і агітували селян, колиш­ ніх козаків, солдатів переходити до них. Агітація подібних «вожаїв»

давала значні результати. Вже у 1778 р. російські розвідники, які побу­ вали в турецьких землях, повідомляючи про місця зосередження заду­ найських запорожців, зазначали, що число останніх «час від часу збільшується, більшою частиною з російської території, з колишнього Запорожжя, що зараз Слов’янська і Херсонська провінції, також і з того боку Дніпра, що тепер під Азовську губернію відійшла». Агітація за­ дунайських емісарів знаходила сприятливе підґрунтя в селянському середовищі, враховуючи цілком природне прагнення селянства до звільнення від кріпацької неволі.

У вересні 1778 р. полковник Репнинський повідомляв про те, що ту­ рецька влада має намір створити на Дністрі Січ, для чого «місце визна­ чене між Бендерами й Аккерманом»8, але до реального заснування Січі як автономної організації справа не дійшла. Тяжкі умови, в яких опинились задунайські запорожці, а також низка заходів російського уряду, спрямованих на виклик козаків у Росію (зокрема, амністія 1779 р„ агітація російських агентів), призвели до того, що окремі групи задунайців почали повертатися в Росію. Дійсно, протягом 1783-1784 рр. до імперії повернулись понад 200 чоловік9. Вплинуло на вихід козаків у Росію і оголошення про створення із колишніх запорожців «Війська вір­ них козаків» (на противагу «невірним турецьким» запорожцям), яке з квітня 1788 р. отримало назву Чорноморського козацького війська.

Події 1783-1785 рр. викликали серйозні зміни у ставленні султанського уряду до задунайських запорожців, оскільки створили реальну можли­ вість виходу козаків із турецьких володінь. Останнє, в умовах під­ готовки нової війни з Росією, для Туреччини було вкрай небажане.



Pages:     | 1 |   ...   | 107 | 108 || 110 | 111 |   ...   | 133 |
Похожие работы:

«Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна ВАХУЛА БОГДАН ЯРОСЛАВОВИЧ УДК 007:316.77]:[316.422:004.738.5]:323(477)20 СОЦІАЛЬНІ МЕДІА ЯК МЕХАНІЗМ ПОЛІТИЧНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук Харків – 2016 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка...»

«2014 р., вип. 36 (89) УДК 378.12(477) “18/19”’ Т.С. ТВЕРДОХЛІБ ПРОСВІТНИЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ П. ЛІНИЦЬКОГО У статті визначено основні організаційні форми й особливості педагогічної діяльності П. Ліницького, а також виявлено та схарактеризовано напрями його просвітницької роботи.• Ключові слова: просвітницько-педагогічна діяльність, організаційні форми педагогічної діяльності, педагогічна майстерність викладача, педагогічне товариство. На сучасному етапі розвитку української освіти...»

«РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СОРОЧИНСЬКА ТЕТЯНА АДАМІВНА УДК 378.147:373.3.011.3051(477.81)„1939/1964” На правах рукопису РЕФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ РІВНЕНЩИНИ (1939-1964 рр.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Шугаєва Людмила Михайлівна Рівне-2015 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ВИПУСК 89 ( ЧАСТИНА ІІ ) КИЇВ – 2010 Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 89. Частина ІІ (у двох частинах). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2010. – 174 с. У збірнику вміщені матеріали Сьомої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених...»

«Виговська С.В., Буцик І.М., Ямковий О.Ю. Збірник тестових завдань з дисципліни «Педагогіка» для студентів напряму підготовки 6.010100 – “Соціальна педагогіка” (ОКР «Бакалавр») ЧАСТИНА І. Загальні основи педагогіки. Дидактика Київ 2010 УДК 378.147 (072) ББК 74.59 Укладачі: Виговська С.В. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки НУБіП України; Буцик І.М. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки НУБіП України; Ямковий О.Ю. – аспірант кафедри педагогіки НУБіП України....»

«Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького Том 13 № 4(50) Частина 5, 2011 УДК 338.1 Пунько Б.М., д.е.н., с.н.с., в.о. професора кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності ЛНУВМ та БТ імені С.З. Гжицького НАЦІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ І СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В ГЛОБАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ Сформульовано організаційно-інституційний механізм та схематично інтерпретовано об’єктно-факторний алгоритм вибудовування економічної стратегії українського уряду щодо...»

«Серія «Ідеї та Історії» З асн о ва н а в 2007 р. Випуск 1 А лістер М ак -Г р ат Інтелектуальні витоки європейської Реформації Видання здійснено за сприяння Києво-Святошинського відділення Дитячого фонду України Alister E. McGrath The Intellectual Origins of the European Reformation B la c k w e ll Publishing Алістер Мак-Ґрат Інтелектуальні витоки європейської Реформації Київ Ніка-Центр У Д К 274/278+94( 100)= 03.111 = 161.2 Б Б К 86.376:63.3(0)4(4Укр) М 15 П ереклад з ан глійської Микол«...»

«Збірник наукових праць. – Харків, 2011. – Вип. 13 31 Література: 1. Бондарчук, В.Г. Геологія України [Текст] / В.Г. Бондарчук.К.: АН УРСР, 1959.832 с.2. Буша: Історико-краєзнавчі нариси [Текст] / І.С. Винокур, О.М. Альошкін, Р.В. Забашта та ін. – Хмельницький: Редакційно-видавничий відділ, 1991. – 152 с.3. Гудзевич, А.В. Гайдамацький яр геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення [Текст] / А.В. Гудзевич // Перлини Східного Поділля / За ред. Г.І. Денисика. – Вінниця: ПП «Видавництво...»

«Проблеми підготовки сучасного вчителя № 4 (Ч. 2), 2011 ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УДК 37(477)(09) Оксана Бунчук ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ (1917–1920 рр.) У статті проаналізовано діяльність Товариства шкільної освіти в контексті розвитку педагогічного процесу в Україні (1917–1920 рр.): організація перших Всеукраїнських учительських з’їздів, сприяння відкриттю початкових, середніх і вищих навчальних закладів, проведення роботи по...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО ОСЯДЛА Марія Володимирівна УДК 340.1 СВОБОДА ЯК ЦІННІСТЬ ПРАВА (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київ – 2016 Дисертацією є рукопис. Роботу виконано у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»