WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 49 | 50 || 52 | 53 |   ...   | 78 |

«Annotation Книга описує становлення, розвиток, діяльність та зникнення Українських Січових Стрільців, їх збройні чини. Окремо описується діяльність стрільців в ...»

-- [ Страница 51 ] --

Не всі за нею пішли. Навпаки багато полонених українців вважали за доцільне бути далі вірними громадянами Австрії. Тих старшин УСС, що вирішили станути в ряди нової української армії, вони вважали «державними зрадниками». За це велася тоді завзята ідеологічна боротьба в таборах полонених. Крім страху перед воєнним судом, головним аргументом австрійських льоялістів було твердження, що, виступивши проти Австрії, втратимо всі дотеперішні національно-культурні здобутки в Галичині і Буковині. Так отже навіть у таборах полонених, серед радісного гомону революції, коли візія власної, незалежної держави ставала вже дійсністю, прийшлось Українським Січовим Стрільцям знову звести засадничу боротьбу за правильну лінію української політичної думки. Полонені УСС та їхні однодумці із бувших австрійських вояків і старшин, прислухаючись до далекого золотого гомону над Дніпром, двигнулись тепер до найбільшого в їх воєнній історії маршу, через тисячі верстов, щоб станути на службу визволеній батьківщині, в рядах українського війська. І як вліті 1914 року їх метою був княжий город Львів, звідки вони вирушили в бій за Україну, то тепер після трьох років кривавої війни, восени 1917 року, вони прямували до вимріяного, золотоверхого Києва, щоб віддати всі свої сили на оборону здобутої волі. І з тою самою стрілецькою піснею на устах вони їхали до Києва. З невмирущою піснею про червону калину. Перша частина цього стрілецького бойового маршу про визволення братів українців з московських кайдан, перед трьома роками у Львові мала ще в собі глибоку ударну силу, як безпосередній бойовий клич. Тепер, коли розвалилася царська Росія, а український народ ставав вільним, перед борцями за стрілецьку ідею остало нездійснене ще друге гасло цієї стрілецької пісні: «розвеселити Україну!» Це значить: забезпечити Україні щасливе життя, закріпити її силу, завести лад і порядок, зорганізувати власну сильну армію. Їм ніщо не стояло на перешкоді, щоб вернутись до свойого рідного села, до свойого міста, до своїх близьких і рідних та після кількалітнього полону відпочити заслужено по трудах. Їх не манила приємність повороту до своєї провінції. Бо вони вже від гімназійних років виховані в своїх таємних організаціях, в ідейній школі передвоєнного стрілецького руху та під час кривавого бойового шляху від Карпат до Поділля, виросли ідейно. Вони були твердо переконані, що їхня батьківщина, це не тільки та частина української землі, на території якої вони народились. Вони однаково любили всю ту землю, де жив один український народ.

З великими надіями, з гарячим бажанням якнайскоріше станути після довгої мандрівки на старовинній київській землі, минали бувші полонені УСС та їх однодумці московськоукраїнський кордон. А станувши своїми ногами на українській землі, оповідає учасник, вони цілувалися в почутті безмежної радости, що вперше в своєму житті вступили в пороги [170] обітованої землі, вільної України.

Утворення в Києві Куреня Січових Стрільців

Після кількох тижнів першого революційного захоплення, коли минули святочні дні маніфестацій та промов, коли вільний народ уже достаточно виявив стихійну радість із свойого визволення, настали сірі будні, щоденна праця над розбудовою нового життя. Перед Українською Центральною Радою були поважні труднощі та перешкоди на шляху до організації власної держави.

Зараз, при перших кроках самостійної української політичної праці, показалось, що нова російська демократична влада не співчуває із домаганнями українського народу, що вона не має охоти зрікатись своєї опіки над Україною та веде політику «старшого брата», правда, вже не під кличем «собиранія русских земель», а для збереження «єдиного революційного фронту». Почалась затяжна боротьба між Українською Центральною Радою і російським Тимчасовим Урядом. Побіч української влади урядував в Києві представник Петрограду та пильно слідкував, щоб удержати Україну при спільнім «котьолку». Найбільше боялись нові російські централісти самостійної, української національної армії. Тому забороняли військові з'їзди та розгромили перший український Богданівський полк, який їхав на фронт.

Щойно тепер показались страшні наслідки панування на Україні царської Росії.

Обезсилена та зруйнована довголітньою московською неволею, Україна не мала своєї провідної верстви. Міста обмосковщено. Не було власного свідомого адміністраційного апарату. Брак потрібного опертя в масах, які продемонстрували стихійно на початку революції свої національні почування, але не освідомлені національно та не виховані політично, не були тою конструктивною силою, потрібною для державного будівництва. З тяжкими зусиллями прийшлось Українській Центральній Раді переборювати усі ці труднощі.

Коли в Росії прийшли до влади большевики, які своїм впливом захопили значні кола вояцтва і повели серед війська завзяту пропаганду проти української влади, вживаючи демагогічних кличів, тоді наступило значне ослаблення авторитету і сили Української Центральної Ради. Серед зукраїнізованих військових частин почала ширитись анархія.

Виконна влада держави та її збройне рам'я – армія, недомагали сильно. Україна мала неборонені кордони. Українська влада не виявила достаточної енергії для створення хоч невеликої, але свідомої і боєздатної армії. Це було велике занедбання УЦРади. Та що найгірше, внутрі краю почались бунти і збройні виступи проти української влади збольшевичених українських військових частин, які гордились навіть іменами українських гетьманів.

Серед цієї загальної ситуації на Україні, полонені старшини і стрільці, що прибули сюди із таборів полонених, застали в листопаді 1917 року в Києві великий гурт галицьких і буковинських українців, які вже від кількох місяців брали активну участь у державному житті України, працюючи в різних урядових установах на технічно-організаційних посадах.

Вони були зорганізовані у «Галицько-Буковинськім Комітеті».

Вже в липні 1917 року зродилась тут ідея створити окрему галицьку військову частину, якої завданням мало б бути: вишколення зразкової бойової формації, охорона Української Центральної Ради, збройна боротьба за відбиття Галичини і Буковини від Австрії та об'єднання з Україною. Однак двомісячні заходи «Галицько-Буковинського Комітету» в справі отримання дозволу на організацію такої військової частини, були без успіху через надто великі ще впливи в Києві російського Тимчасового Уряду.

При кінці жовтня 1917 року відбулось у Києві велике віче галичан, буковинців і закарпатських українців, щоб запротестувати проти дволичної політики Австрії супроти українців, а зокрема проти згадуваного вже вище цісарського акту з листопада 1916 року, що підготовляв передачу Східньої Галичини полякам. Учасники віча прийняли з великим одушевленням резолюцію про негайну потребу зорганізування галицької військової частини для боротьби проти Австрії, за визволення українських земель з-під австро-польського панування.

Щойно в половині листопада 1917 року, після упадку Тимчасового Уряду в Петербурзі, отримано дозвіл на формування галицької військової частини.

13 листопада 1917 року появилася в українській пресі, в Києві та інших містах України відозва «Тимчасової Головної Ради Галицьких, Буковинських і Угорських Українців», яка закликала добровольців ставати в ряди військової формації, якій надано назву «ГалицькоБуковинський Курінь Січових Стрільців». В тій відозві говорилося:

»… Ми галицькі, буковинські і угорські українці, сини єдиного українського народу, в цей важкий час, почуваючи свою відповідальність перед будучими поколіннями, не можемо бути тільки глядачами, а повинні взяти як найдіяльнішу участь в творенні нового ладу на Україні і в закріпленні тих всіх свобод, які виборов собі український народ.

Сповняючи цей наш Святий обов'язок, ми повинні створити таку силу, яка змогла б допомогти українському народові здобути і закріпити те все, що було проголошено в Третім Універсалі. В порозумінні і за згодою Генерального Військового Секретаріяту – Головна Рада Галицьких, Буковинських і Угорських Українців приступає до переводження організації військових частей з галицьких, буковинських і угорських Українців…»

Відозву підписали: Іван Лизанівський, як голова, товариш голови Гр.Лисенко, секретар Федь Черник, члени: Микола Низкоклон, Іван Чмола, Євген Коновалець і Роман Дашкевич.

[171] Та знаменна відозва, що так близько нагадує маніфести ГУРади та УБУправи в 1914 р., є історичним документом, що покликав до життя формацію Січових Стрільців в Києві.

Почуття відповідальности та національного обов'язку були тими моральними спонуками, що керували її ініціяторами і творцями.

Крім згаданих вище осіб, до перших організаторів Куреня Січових Стрільців належали:

В.Семець, А.Домарадський і Г.Гладкий.

Більшість підписаних під відозвою осіб, як також майже всі пізніші передові старшини і організатори Куреня Січових Стрільців – це були активні члени передвоєнних Січових Стрільців у Львові, або які воювали від 1914 року в рядах Українських Січових Стрільців.

Назва «Куреня Січових Стрільців» та особовий склад його організаторів і старшин вказували, що нова військова формація буде продовженням обох згаданих Стрілецьких формацій. Основана на тій же ідеології, зорганізована на засаді добровільности, та мала ту саму мету: здобуття і закріплення самостійної і соборної української держави. Першим командантом куреня призначив Військовий Секретаріят сот. Олександра Лисенка. Осідком та місцем кватирування куреня була касарня при вул. Пирогівській, ч. 9.

На оголошений поклик численно збиралися добровольці з полонених галицьких, буковинських і закарпатських українців, які втікали з різних російських таборів полонених та з великими перешкодами продиралися до Києва. Перші явилися добровольці з табору в Дарниці. Впродовж місяця було вже в курені коло 200 стрільців. Найбільша кількість свідомих добровольців прибула під проводом О.Думіна з Катеринославщини і Кривого Рогу

– разом 263-ох. Вони прибули в половині січня 1918 р. та утворили другу сотню під командою І.Чмоли.

Організаційна, вишкільна і виховна праця

Початки організаційної праці при організації київських Січових Стрільців не були легкі. Спізнене на кілька місяців формування куреня почалось серед крайно несприятливих відносин, повного розвалу суспільно-державного життя, загальної анархії та безладдя, хаосу революційних настроїв, які дуже утруднювали усяку творчу державно-громадську працю.

Новостворена формація вимагала основної перебудови на здорових засадах та мусіла відмежуватись від розкладових впливів і кличів.



Pages:     | 1 |   ...   | 49 | 50 || 52 | 53 |   ...   | 78 |
Похожие работы:

«СУЧАСНІСТЬ Л И П Е Н Ь С Е Р П Е Н Ь 1984 Ч. 7-8 (279-280) 0. Зуєвський: К А С С І О П Е Я (V) Ю. Шевельов: С Л О В О П Р О Л А В Р Е А Т І В 1983 Р О К У 1. Фізер: Н А Г О Р О Д А Ф О Т А Е М М І А Н Д І Є В С Ь К І Й Я. Р озумний: Л Е О Н І Д К И С Е Л Ь О В Ф Е Н О М Е Н П О Е Т И Ч Н И Й ЧИ П С И Х О Л О Г ІЧ Н И Й ? Т. Геврик: П Р О Є К Т У В А Н Н Я І Р Е К О Н С Т Р У К Ц І Я К И Є В А В 1930 Р О К А Х ТА Ї Х Н І Н А С Л І Д К И В. Витвицький: П Р О П О Д І Ї Г О Л О С Н І І ТИХІ М. П р...»

«УДК 111; 165.0 Євгеній Бразуль-Брушковський Національний університет “Львівська політехніка” ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПІВ КОНСТРУКТИВІСТСЬКИХ ОНТОЛОГІЙ. ПАМ’ЯТІ НЕЛСОНА ҐУДМЕНА (1906–1998 рр.) © Бразуль-Брушковський Є., 2009 Досліджено формування принципів конструктивістських онтологій на засадах плюралізму як методології, аналізуючи у зв’язку із цим погляди Р. Карнапа, В. Куайна та Н. Ґудмена. Продемонстровано, що онтологічні твердження в конструктивізмі виникають не як метафізичні засновки, а як...»

«80 Наукові записки. Серія “Історичні науки” Володимир Борщевич ДИНаміка чИсельНОсті вОлИНськОгО ПравОславНОгО ДУхОвеНства в ПеріОД ДрУгОї світОвОї віЙНИ У статті простежено вплив військово-політичних та внутрішньо-станових чинників на зміну чисельного складу православного духовенства Волині протягом 1939 – 1945 рр., окреслено причини, напрями і масштаби переміщень священиків краю, особливу увагу звернуто на долю чернецтва. Ключові слова: православне духовенство, чернецтво, Волинь, війна. В...»

«620 Наукові записки. Серія “Культурологія” УДК 930.1 Лисяк-Рудницький Тетяна Ємець ЄВРОПеЙСЬКИЙ ЗА фОРМОЮ тА НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗА ЗМІСтОМ НАУКОВИЙ ДОРОБОК ІВАНА ЛИСЯКА-РУДНИЦЬКОГО Завдяки навчанню та роботі за кордоном, відомий укранський вчений та патріот Іван Лисяк-Рудницький уникнув догматизму радянської науки. Тому в умовах подолання постколоніального світогляду, його дослідження залишаються актуальними для сучасної української гуманітаристики. Ключові слова: наукова традиція, ідентичність,...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2008. Вип. 44. Ч. 1. С. 134—140 Ser. Philol. 2008. Is. 44. Pt. 1. P. 134—140 УДК 82.0:82’42 СИСТЕМА КООРДИНАТ: ТИПОЛОГІЯ МІЖТЕКСТОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА МАРКЕРИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ Мар’яна ШАПОВАЛ Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 64, Київ, Україна 01033 Стаття присвячена проблемі читання літературного тексту крізь призму ітертекстуальності. Вбачаючи у такому підході питому міждисциплінарність, авторка...»

«ВИЯВ ЕТНІЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В НАРОДНОМУ ЗОДЧЕСТВІ УКРАЇНИ Рудик Д.Є., студентка магістратури кафедри «Інтер’єр та обладнання» Харківська державна академія дизайну і мистецтв Анотація. В статті розкривається поняття так званого «етностилю», розглядаються деякі особливості української народної архітектури, наводиться її типологічний аналіз. Ключові слова: архітектура, типологія, стиль. Анотация. Рудык Д.Е. Выявление этнических тенденций в народном зодчестве Украины. В статье раскрывается понятие так...»

«Юрій Легун, Олександр Петренко МАТЕРІАЛИ РЕВІЗІЙНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1795 1796 рр. У ФОНДАХ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Київський національний університет імені Тараса Шевченка Державний архів Вінницької області Юрій Легун, Олександр Петренко Матеріали ревізійного перепису населення 1795 -1796 рр. у фондах Державного архіву Вінницької області Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Протокол № 96 від 27 грудня...»

«124. Dobrinescu V. F. Basarabia in anii cebui de doilea razboi mondial (1939–1947) / Dobrinescu V. F. — Lasi : Іnstitutul European, 1995. — 374 p.125. Hryciuk G. Prasa ukrainska i ukrainskojezycna w Galigji Wschodniej w latach 1939–1944 / G. Hryciuk // Dzieje Najnowsze. — Rocznik XXVII. — Warszawa, 1995. — S. 47–66.126. Moraru А. Istoria romanilor: Basarabia si Transnistria 1812–1993 / Moraru А. — Chisinau : Aiva, 1995. — 558 p.127. Oldenburg M. Ideologie und militдrisches Kalkьl. Die...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Саламаха Ігор Павлович УДК 94(477.83/.86):719“18/19” Охорона пам’яток історії та культури Східної Галичини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: організаційні засади, законодавство, фінансування Спеціальність 07.00.01 – історія України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Львів – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі давньої історії України...»

«Підводні дослідження: Археологія. Історія. Дайвінг УДК 94 ҐУДЗИКИ ЧАСІВ РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1735-1739 РОКІВ З ФОНДОВОЇ ЗБІРКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА „ХОРТИЦЯ” Шелеметьєва Т.І. старший науковий співробітник відділу фондів і реставрації Національного заповідника „Хортиця” Статтю присвячено характеристики ґудзиків з пам’яток російськотурецької війни 1735—1739 рр., знайдених на острові Хортиця та прилеглій акваторії Дніпра з фондової колекції національного заповідника „Хортиця”. Ключові...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»