WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 21 | 22 || 24 | 25 |   ...   | 78 |

«Annotation Книга описує становлення, розвиток, діяльність та зникнення Українських Січових Стрільців, їх збройні чини. Окремо описується діяльність стрільців в ...»

-- [ Страница 23 ] --

Зв'язок між стрілецтвом і громадянством та політичним проводом безперервно підтримували перепискою та пресою і літературою. Тисячі листівок і листів відходили в світ з бойового фронту УСС та надходили на фронт з усіх сторін від рідні, знайомих, приятелів та різних організацій. Так утримувався духовий зв'язок УСС із громадянством. Це була духова пожива, що піддержувала морально та кріпила їх сили. Українська і чужа преса, численні книжки і брошури інформували та освідомляли стрілецтво про проблеми біжучої політики, про стан воєнних подій та про всі українські справи. УСС незвичайно живо інтересувались загальними справами та українською визвольною акцією. Широко дискутовано про методи української визвольної політики та формовано стрілецьку ідеологію. Українське Січове Стрілецтво тим відрізнялось від інших військових частин, що воно було військом думаючим, що жило своїм окремим духовим життям, що само поставило собі мету своєї боротьби і власним шляхом хотіло цю мету осягнути. Воно не було бездушним знаряддям свого чи чужого мілітаризму, а твором визвольної думки поневоленого народу, і цю думку воно плекало й розвивало серед воєнних трудів та бойового гамору, і було готове цю думку закріпити жертвою свого життя.

Невідхильна трагедія розшматованої нації

Уже при проголошуванні маніфестів Головної Української Ради та Союзу Визволення України, як також з моментом створення формації УСС, – мусіла станути перед усіма українцями, а перед Українським Січовим Стрілецтвом зокрема – дуже прикра проблема:

проти себе мали станути зі зброєю в руці сини одного народу, брат мусів іти воювати проти брата. Займанницькі держави слали проти себе до боротьби сотки тисяч українців, що мали боротись не за власне існування, а для добра своїх займанців. Проти Українських Січових Стрільців станули на приказ російського царя сотки тисяч рідних братів в салдатських шинелях, що «не за Україну, а за її ката, мали проливати кров добру, не чорну». Вони мали гинути з рук Українських Січових Стрільців і вони також несли Українським Січовим Стрільцям смерть і рани. Цю страшну національну трагедію передбачували УСС і її неухильність ясно собі усвідомляли. Вона зготовлювала їм неодну тяжку і сумну хвилину, під час їх чотирилітньої боротьби на протиросійськім фронті. Повсякчасна свідомість, що по другому боці бойового фронту стоять проти них їхні брати українці, сини тої ж нації, жертви московської тиранії, – не сходила ніколи із уваги Стрілецтва. Літніми вечорами та місячними ночами надслухували стрільці українські пісні, що лунали із ворожого боку річки Стрипи на Поділлі в 1916 р., і такими ж українськими піснями відповідали своїм братам.

УСС Микола Опока, учасник одної стрілецької стежі в Карпатах, якої провідник згинув, так змальовує цю справу:

«Командант стежі вістун Степан – після страшно тяжкого маршу в снігах – підповз під російські позиції, звідки почув українську мову. Він насторожує вуха, непорушливо приляг до снігу, перемінений цілий у слух. Долетіли до нього рідні слова. Він завмер, слухав. Тепер слово вже можна розуміти, вітер сильніше доносить голос. І вістун чує: «…нене рідна, нене старенька, як же ти це зносиш!..»

Степанові вдарила кров до голови, щось стиснуло за серце, підняло груди.

Він не видержав, забувся, вибухнув: «Братіку, та ж я також…» – «Ей, австрієц, плі! «… трах, тарах, тарах, залопотів ліс, а відгомін відбився кілька разів від гострих скель… Недалеко перед розстрільною лежав Степан, над ним спинився його ворог… Вістун прощав ясний світ, крайок синяви неба, тремтливі галузки ялиць. Над ним стояв його брат, тепер ворог, може вбійник, а той шепотів йому [72] «мамо, мене, прощай. «Ворог» схилився й замкнув йому очі».

У згаданому уже вище оповіданні «Марія» – змалював Василь Стефаник, як глибокий мислитель, у неперевершеній мистецькій формі ту ж трагедію, що настала між синами одного народу, коли одна його частина йшла добровільно воювати за Україну, щоб зірвати з неї кайдани московської неволі, – а друга була поневолі змушена боротися в рядах царської армії за знищення єдиного вільного огнища української культури та державницької думки.

Коли в стрілецькі руки попадали російські полонені, то першим питанням, що його ставили стрільці полоненим було: з якої губернії? – ожидаючи нетерпеливо бажаної відповіді, що полонений буде з полтавської, херсонської, чернігівської чи іншої української губернії, що вони почують живе слово українця та відомості про Україну, про життя народу, довідаються від живої людини про ту Україну, яку взялись визволяти. Хоч крихітку національної свідомости бажали найти стрільці в полоненого, бо хотіли вірити, що московський царат не вбив ще зовсім живої душі українського народу. Коли ж подибали хоч дещо свідомого українця, російського солдата, що знав про Шевченка, про національну окремішність українців від росіян, читав українські книжки чи часописи і т.п., то це була хвилина великої радости для стрільців. Але це траплялось – на жаль – досить рідко. Як рідних братів приймали їх УСС на своїх кватирах в місці постою та траплялось, що перетримували цих своїх «ворогів» у себе по кілька днів і довше. Були випадки, що після першого познайомлення на фронті стрільців із полоненими українцями, між ними продовжувалась товариська переписка, не раз дуже цікавого громадсько-політичного змісту.

В одній бойовій стрілецькій сутичці в Карпатах, в листопаді 1914 р., попав у полон, здавшись добровільно, молодий російський солдат, робітник з Катеринослава, Дмитро Шабала. Був це свідомий українець, і ми з великим захопленням довший час тоді з ним розмовляли. Був членом української соціяльно-демократичної партії в Катеринославі, читав журнал «Дзвін» та знав Володимира Винниченка й інших діячів. Мав при собі «Кобзаря»

Шевченка, якого купив чи роздобув десь у Львові. Перед його відходом до етапу ми дали йому свою адресу польової пошти для дальшого зв'язку. За пару місяців надійшов від Шабали сердечний лист із табору полонених в Кніттельфельді в Стирії, після чого між нами продовжувалась переписка довший час. Основні уступи одного із захованих ще в оригіналі листів Дмитра Шабали до УСС Степана Ріпецького, писаних на фронт у Карпатах – подаємо [73] як цікавий документ того часу:

«Шановний друже!

Кніттенфельд, 8. декабря.

Звідси, з полону пишу я вам другого листа… В тім листі я вас прохав, щоб ви, коли маються в вас або в ваших товаришів ни потрібні вам книжки, або хоч старі числа часописів переслали нам для читання, за що ми будемо дужи вдячні. А то тут страшенно нудно сидіти склавши руки і чекати на їжу. Та і взагалі се міні найзручніший мент набіратись свідомости, котрої маю не много, і з котрою можи я бувби більш корисний рідному працюючому людові. Крім мене тут читачів знайдеться досить. Раніш я мріяв передплатити газету, і навіть в листі до вас я запитував: скільки буди коштувать передплата на місяць? і прохав також переслати її адресу. Тепер же ни маю за що передплатити, позаяк спершу їжі ми одержували за мало то приходилось докуповувати хліба; таким чином я витратив гроші на котрі мріяв передплатити газету.

Тут є багато українців полонених з російської України свідомих, із них суть вчителі народні і взагалі люди інтелігентних посад. З деякими міні часто приходиця говорити з приводу того, під чією владою нам українцям краще і легше здобути волю і самостійність. Я їм довожу, що краще під Австрією позаяк ми тут позбулись би денаціоналізації, котра так стоїть упорно на нашім шляху до культурного розвитку і призавзято піддержуєця кацапським ярмом. Вониж доводять міні ні на чому ни стоячи твердо, що краще під Росією добитись собі прав, припускають навіть і революційний переворот в Росії, забуваючи зовсім про шибениці і про те, що всякій, хто здумує прилюдно забалакати про волю, той рискує життям, а хоч принаймні загрожує йому заслання, каторга, а найменше так се декілька років вязниці, (я не кажу, що в Росії революція неможлива, вона можлива, але з многими жертвами, і не їхні інтелігентні плечі винесуть ввесь тягар її, а плечі працюючих фізично пролетарів, за допомогою з розумового боку людей інтелігентних, котрі ввесь час працювали над зрганізовавням робітництва).

Вони мене доводять до обурения: бояться й думками розлучитись з тією нацією, котра ни хочи вважати нас нацією, а наш національний рух сміє взивати затією «кучки мазепинців». Та не тільки так на нас дивляться ріжні московські ліберали, а й робітництво їхнє, чи краще сказати московські с. демократичні робочі партії не припускають нам права на самостійність і національно-територіяльну автономію (через що в останні часи загострились відносини наших і їхніх робочих організацій).

Нидавно знайшов тут лікаря українця з Галичини і маю маленьку надію діставати в його українські газети… маю надію познайомитись ще тут з Галичанськими Українцями.

З пошаною – Дмитро».

Українські Січові Стрільці шукали таких Шабалів та бажали, щоб їх було більше, бо в них бачили майбутнє України. Але, на жаль, подібних йому було небагато. І це також журило і непокоїло Стрільців.

А з другого боку були аналогічні факти по російській стороні фронту, де свідомі національно вояки і старшини, українці, також дуже болюче переживали цю трагедію взаємного вбивання синів одного народу. Вони ощаджували становища на фронті обсаджені УСС-ами, спрямовуючи вогонь своїх артилерійських батерій на інші відтинки фронту, як це робив старшина російської артилерії Щербаківський.

З великою повагою та достоїнством говорить про цю трагедію українського народу в своїх спогадах, б. поручник російської армії, українець, Іван Кожушко, що командував двома ротами 450 Зміївського піхотного полку в боях за Лисоню проти Легіону УСС в перших днях вересня 1916 р. Одночасно він розуміє національно-визвольну ролю УСС, та з великою пошаною ставиться до їх бойових чинів. На основі найдених на фронті документів йому було відомо, що УСС «б'ються з москалями за волю України». Свій обширний та цікавий спогад [74] він закінчує окликом: «Українським Січовим Стрільцям – слава!»

Коли Українські Січові Стрільці виступили в імені і в інтересі українського народу до збройної боротьби проти російського царату, щоб розбити цю зненавиджену всіми свідомими українцями тюрму та здобути нашому народові волю, – то ні їх ідей, ні їх збройної боротьби, ні мети цієї боротьби не обезцінює факт, що в мундурах армії російської імперії по другому боці фронту були примушені боротись українці.

Це сумне та трагічне явище взаємного братовбивства прибрало пізніше впродовж наших визвольних змагань – на превеликий жаль – ще більш драматичні форми, коли українській армії довелось в 1919 р. боротись з тими, із українців сформованими полками і дивізіями, які збаламучені комуністами, добровільно станули по стороні московських загарбників до збройної боротьби проти Української Народної Республіки.

Цю трагедію переживали всі нації, що були поділені між двом, а і більше державами й боролись за своє визволення, та на превеликий жаль мабуть будуть ще і в майбутньому її переживати.



Pages:     | 1 |   ...   | 21 | 22 || 24 | 25 |   ...   | 78 |
Похожие работы:

«242 8. Сиротинина О.Б. Лекции по синтаксису русского язика / О.Б.Сиротинина. М.: Высш шк., 1980. – 141 с.9. Слинько І.І. Історичний синтаксис української мови / І.І. Слинько – К.: Вища шк., 1973. – 215 с.10. Шведова Н.Ю. Детерминирующий объект и детерминирующие обстоятельства как самостоятельные распространители предложения / Н.Ю.Шведова // Вопросы языкознания. 1964. № 6. С. 77-93.11. Цивільний кодекс України: офіц. текст: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2007 р. –...»

«ІСТОРІЯ •• УКРАЇНСЬКОЇ XIX століття КНИГА г чи А /, ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XIXС ЛТТЯ ТОІ у трьох книгах К нига третя 70— 90-ті роки XIX ст. З а редакцією М. Т. Яценка Затверджено Міністерством освіти У країни як навчальний посібник д л я студентів ф ілологічних спеціальностей вищ их навчальних закладів КИШ « Л И Б ІД Ь * Б Б К 83.34УКРІЯ73 1-90 Розаовсю дження та тираж ування Сез офіційного дозволу видавництва заборонено Автори: М. П. Бондар, Т. І. Гундорова, Н. В. Левчик, Л. О....»

«Питання історії держави і права Вісник № 1 [72] В. Єрмолаєв, член-кореспондент НАПрН УДК 340.15:321.1(477) України, доктор юридичних наук, професор Національного університет у «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» Богдан Хмельницький про проблеми і перспективи українського державотворення (до 365-річчя Національної революції 1648 р.) Стаття присвячена вивченню і осмисленню проблем та перспектив укранського державотворення в ході Національно-визвольної війни 1648–1654 рр. унаслідок...»

«Факультет міжнародних відносин Кафедра країнознавства та міжнародного туризму На правах рукопису ЛУКАЧ НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА УДК 327:343.431(100) КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ГЛОБАЛЬНІЙ ПРОБЛЕМІ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук Науковий керівник – кандидат політичних наук, доцент Краєвська Оксана Анатоліївна Львів 2016 ПЛАН ВСТУП..3...»

«ДО ІСТОРІЇ БІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ УДК 929:304.44:004 Ольга Сергіївна ГЕЙДА, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології України Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка (Чернігів). БІОБІБЛІОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК ВИДАТНИХ ДІЯЧІВ ЧЕРНІГІВЩИНИ ДМИТРА ПАНАСОВИЧА БОЧКОВА: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СУЧАСНОГО ВИКОРИСТАННЯ Стаття присвячена дослідженню історії створення та методиці укладення Дмитром Панасовичем Бочковим (1887–1982 рр.)...»

«УДК 332.3 УТОЧНЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ЗЕМЕЛЬ НЕСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В.М. Будзяк, доктор економічних наук* Розкрито зміст існуючих методичних підходів щодо визначення вартості земель несільськогосподарського призначення. Встановлено особливості формування вартості земель. Запропоновано напрями удосконалення економічної оцінки земель несільськогосподарського призначення. Вартість земель, землі несільськогосподарського призначення, рентний дохід....»

«Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2014, № 2 (36) УДК 159.91–053.6:373]:005.591.1 Д. С. Воропаєв, О. О. Єжова Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ЗАХОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ У статті висвітлено питання, присвячені оптимізації та корекції психофізіологічного стану організму. Зазначено, що кожен із компонентів пси фізіологічного стану організму впливає на його рівень,...»

«ЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІОГРАФІЯ ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО В.В.бездРАбкО* РОЗВИТОК НАУКИ ПРО ДОКУМЕНТ У ХІХ ст.: ВІЗІЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ У статті розглянуто умови еволюції науки про документ у ХІХ ст., її організаційний розвиток. Відзначено роль університетів, спеціалізованих навчальних закладів, зокрема, Школи хартій, поціновано роль архівів як науково-дослідних центрів вивчення документів. Висвітлено основні здобутки археографії, джерелознавства, інших спеціальних історичних дисциплін на теренах студіювання...»

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія філол. 2008. Вип. 44. Ч. 1. С. 170—177 Ser. Philol. 2008. Is. 44. Pt. 1. P. 170—177 УДК 821.11/.13“18”-1/-3.09:39(620) ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ІМІДЖ РОМАНТИЗОВАНОГО ЄГИПТУ: НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, ФРАНЦУЗЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ТА ПРОЗИ ХІХ СТОЛІТТЯ Ірина АРЕНДАРЕНКО Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, вул. М. Грушевського, 4, Київ, Україна 01001 У цьому імагологічному дослідженні зафіксовані й частково проілюстровані першорядні...»

«Міністерство освіти і науки України Житомирський державний університет імені Івана Франка ЗАТВЕРДЖУЮ Голова приймальної комісії Житомирського державного університету імені Івана Франка _ проф. Саух П. Ю. 15 лютого 2016 року ПРОГРАМА ТВОРЧОГО КОНКУРСУ СТУПЕНЯ БАКАЛАВРА СПЕЦІАЛЬНОСТІ 061 ЖУРНАЛІСТИКА Житомир – 2016 ТВОРЧИЙ КОНКУРС ІЗ ЖУРНАЛІСТИКИ Творчий конкурс на спеціальність «Журналістика» Житомирського державного університету імені Івана Франка – професійно зорієнтоване випробовування...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»