WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 78 |

«Annotation Книга описує становлення, розвиток, діяльність та зникнення Українських Січових Стрільців, їх збройні чини. Окремо описується діяльність стрільців в ...»

-- [ Страница 16 ] --

Таке розуміння нашої співпраці з Австрією в світовій війні поділяв увесь український самостійницький табір, а зокрема Українське Січове Стрілецтво, що в тім дусі продовжало традицію передвоєнного стрілецького руху та з вибухом війни виступило як нова, політичновійськова формація. Та довголітній льоялізм українського політичного проводу та широких кіл старшої української інтелігенції в відношенні до Австрії – залишив свої глибокі сліди на психіці українського громадянства під час війни. Воно змішувало часто інтереси австрійської монархії з інтересами українськими. Більшість австрійських українців думала, що Осередні Держави мають спеціяльні симпатії до України та особливу охоту помогти політичним змаганням українців. Тому так легко можна було заспокоїти домагання українців усякими фальшивими обіцянками віденської влади. Ці внутрішні суперечності політичної думки спричинювали деякі кризи внутрі українського громадянства, але рівночасно формували й закріплювали українську незалежну державницьку ідеологію.

І ще один, дуже важливий, момент треба підкреслити в цім історичнім зриві нашого народу. Це була та стихійна єдність усього свідомого й організованого українства, усіх політичних партій і організацій, без огляду на їх програми, світоглядові і релігійні різниці та державну приналежність. Протягом одного тільки дня, після короткої наради зорганізовано в тому переломовому для українського народу моменті, єдиний керуючий український політичний центр, єдину національну репрезентацію. Не було ніяких групових амбіцій, ані боротьби за першенство. Усі стали рівні перед небезпекою заглади нації.

Прийнято засаду паритету. Взаємна терпимість, льояльність та глибоке патріотичне зрозуміння спільного національного ідеалу – були тою силою, що об'єднала всіх. Усі знали, що нарід, котрий хоче жити та перемогти у тій тяжкій хвилі, мусить мати одну думку й волю.

Особа голови та двох заступників голови Головної Української Ради, досвідченого народовецького провідника та авторитетного національно-демократичного політика, – д-ра Костя Левицького; далі – сеньйора радикального руху та вірного друга М.Драгоманова, – Михайла Павлика, і вкінці – особа соціялістичного робітничого лідера та завзятого ворога московського царату, – Миколи Ганкевича, – були символом-синтезою модерної української думки та маніфестацією єдности нації. Така єдність думки створилась і в Союзі Визволення України, що об'єднав усі політичні напрямки українців з Росії та дуже близько співпрацював із Головною Українською Радою аж до часу повного злиття і утворення єдиного політичного представництва всіх українських земель, у місяці травні 1915 року.

Могутній клич єдности пролунав по українській землі. Увесь об'єднаний народ станув під бойовим мазепинським прапором для боротьби з Москвою. Була це незабутня, радісна хвилина у тій грізній добі.

Похід російського царату на ліквідацію «мазепинського гнізда»

А по другім боці воєнного фронту, у царській Росії за наказом самодержця-імператора змобілізовані маси вояцтва наступали цілими дивізіями, корпусами й арміями на захід. Між ними були ті найкращі гвардійські, козацькі, кавалерійські полки із уродженців українських земель, що на наказ царя-гнобителя йшли проливати кров не за Україну, а за її ката. Йшли поневолі здійснювати імперіялістичні мрії Росії – завоювання нових земель для ненаситних царів, а зокрема на загарбання мазепинського гнізда – Галичини. Без усякої надії, без мети, без проводу, станули маси українського народу в Росії, безрадні та обдурені – перед невідомим майбутнім, без свойого слова, без власного імени. Добре заходилась Росія, щоб убити стару козацьку силу, щоб із гордих оборонців української волі вчинити рабське знаряддя та підставу своєї сили і величі.

В плянах царя і петербурзької влади українці перестали взагалі існувати як окрема нація. Приступлено до остаточної ліквідації існуючих ще осередків української національної думки. Уже в першій половині серпня російська влада закрила в Києві щоденник «Раду», журнали-місячники «Літературно-Науковий Вістник» і «Українську Хату» та тижневик «Село». Редактора «Української Хати» Павла Богацького вислано на Сибір.

Із вибухом світової війни викреслено в Росії взагалі існування української справи та українського імени. Коли в міністра закордонних справ Сазонова явилось делегація петербурзьких українців з проханням заступитись за український рух, то він відповів: «Що ви хочете? Тепер то й випав найбільш зручний мент для того, щоб раз назавжди покінчити з [54] вашим українством!»

Коли царська армія зайняла Галичину, здобула твердиню Перемишль, станула під Краковом та продиралась уже через Карпати на мадярську низину, тоді російський націоналізм у своєму тріюмфі приступив до виконання свойого ганебного пляну – ліквідації українського П'ємонту. Одним декретом графа О.Бобрінського, царського губернатора у Львові, знищено всі довголітні національні надбання галицьких українців. Розв'язано всі українські організації і школи, заборонено всю українську пресу, українську Католицьку Церкву піддано суворим переслідуванням, виарештувано сотки провідних громадян з митрополитом Андреєм Шептицьким на чолі та заслано в глибину Росії. Так виглядало «визволення» галицьких українців, яке обіцяв головнокомандуючий, великий князь, Микола Миколаєвич у своїм маніфесті, заявляючи: «Вам, народи Австрії і Угорщини – Росія несе свободу і здійснення ваших національних мрій. Вона бажає, щоб у майбутньому кожний з вас мав можливість розвитку та збереження цінної спадщини, своєї мови і релігії…» Замість цієї гарної обіцянки, запанувала брутальна система насильної русифікації. Орди російських [55] бюрократів, чорносотенців та попів – почали своє «визвольне» діло.

Один із провідних людей Росії, Меншиков – так писав тоді в газеті «Новоє Время»:

«Мені здається, що тепер не час розмовляти із зрадниками. Русска армія і русска влада добре зроблять, коли виметуть це сміття із терену Галичини і Росії.

Влада прекрасно вчинить, коли основно продезинфікує мазепинські нори і сховища, щоб галицька зараза не поширювалась на корінну Малоросію. Велика і мала конспірація мазепинців, велика і мала шайка злодіїв, – вони всі повинні бути [56] переловлені і усунені із русского суспільства».

Цьому патріотові акомпаніювали російські прогресисти і ліберали: Струве, Маклаков, Алексінскій і інші.

Українське громадянство в Росії і війна Та все ж таки українська вільна думка, хоч загнана в підпілля, проявлялася в різній формі. Її носіями були ті українські громадські діячі, відомі добре зі своєї довголітньої громадської праці по обох боках воєнного фронту, які в невеликих гуртах, чи в підпільних організаціях плекали українську ідею, обмірковували сучасне положення українського народу і висловлювали свою думку про відношення українців до обох держав, що воюють на українських землях. І там, серед воєнної психози російського націоналізму, творилась власна українська політична думка, що була виразником українських інтересів в тій війні та творила публічну опінію політично свідомої частини українців в Росії.

І вона не могла бути інакша, як тільки та, що виросла із цілої традиції українського відродження, що виросла з ідейних основ першої політичної партії Наддніпрянщини – Революційної Української Партії, що її визнавали широкі кола тодішньої української молоді.

І тому переважна більшість свідомих та активних українців у Росії, та все молодше покоління, в хвилі вибуху війни, – це були або державні сепаратисти, або «пораженці», які вважали розгром Росії за передумову волі України. Для прикладу та ясности образу, – наведемо голоси найкращих представників російських українців про їхнє становище до української справи напередодні і під час першої світової війни.

Один з найвизначніших українських громадсько-політичних діячів та активний учасник і ініціятор усіх важніших проявів українського культурного, наукового та політичного життя в Росії – Євген Чикаленко, висловив на початку війни 1914 року такий погляд про положення українського народу та його відношення до Росії:

«На нашу думку, Росія почала війну з Австрією, щоб захопити Галичину і здійснити своє історичне завдання «обєдінєніє под скиптром русскаво царя всєх вєтвєй русскаво народа». Про цю місію Росії разу-раз говорили головно всі російські націоналісти; їм ходило особливо про Галичину, вона була їм більмом в оці, бо в чужій державі вони не могли заборонити українського слова. Вони бачили, що Галичина є П'ємонтом України, де розвивається українська література, наука, яка підтримує надії і сподівання російських українців на ліпшу будучність.

Всі ми були певні, що побіда Росії принесе нам ще більший гніт, а розгром її послужить до нашого визволення… А.В.Ніковський і я рішуче стали на так звану «пораженчеську» позицію. Захоплення Львова російським військом зробило на нас гнітюче враження».

А коли на весну 1915 року війська Центральних Держав викинули москалів із цілої майже Галичини і великої частини Полісся і Волині – Є. Чикаленко так пише: «В Києві українці трохи підбадьорились, сподіваючись, що на весну в Київ прийдуть німці і [57] висловлювались за те, що українцям не треба нікуди втікати».

Другий визначний громадсько-політичний діяч, член Товариства Українських Поступовців, відомий український історик, Дмитро Дорошенко, – так оповідає про настрої російських українців на початку війни:

«Настрій серед київських українців був дуже пригнічений. Усі сподівались як найгіршого лиха від цієї війни, якщо вона йтиме успішно для москалів. Одчай і розпач брали людей, коли думалось, що оті кайдани на українське життя куються українськими руками, поливаються українською кров'ю. А тут звідусіль надходять чутки, що мобілізація на Україні пройшла дуже успішно і з великим «підйомом».

Одна з головних причин війни для Росії було бажання захопити Галичину і знищити осередок українського національного руху. Коли дійшла до нас вістка про yпадок Львова, то це вразило всіх нас мов удар грома. Багато людей плакало, а небіжчик Михайло Ткаченко зачинився в своїй кімнаті і три дні не виходив з неї, не пив, не їв од тяжкого смутку. Невимовний жаль і співчуття до наших галицьких [58] земляків обхопило нас».

Видатний український письменник та революціонер, Володимир Винниченко, що в підпіллі прожив всю війну в Росії, так представляє положення та почування українського народу в тій війні:

«Ми почували себе чужими, ворожими цій проклятій «тюрмі народів».

Всякий хоч трошки свідомий, хоч трошки чулий на біль українець був за тих часів запеклим мрійником, фантастом, жагучим творцем таких намріяних комбінацій, які кінець кінцем увільняли нас з тюрми. Тут є корінь сепаратизму. Ми всі хотіли сепаруватись від насильства, від самодержавної руки, від ганебної смерти в петлі всеросійської шибениці.



Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 78 |
Похожие работы:

«Національна академія наук України Інститут української мови Лексикографічний бюлетень Випуск 14 Київ 2006 УДК 61.2.81‘373‘374 ББК Л 43 Лексикографічний бюлетень: Збірник наукових праць Заснований у 1951 р. Відновлений у 2004 р. випуском 10 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Відповідальний редактор В. Німчук, д. філол. н., професор, чл.-кор. НАН України Заступник відповідального редактора О. Демська-Кульчицька, к. філол. н. Відповідальний секретар О. Тищенко, к. філол. н. А. Бурячок, д. філол. н., професор К....»

«2014 КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ Дяченко С. Чернянка Мордвинова. Имения Херсонского края / С. Дяченко // Вгору. – 25.10.2007. Одеська державна картинна галерея. Каталог. – К.: Мистецтво, 1964. – 174 с. Дяченко В. Творча Мекка художника Миколи Скадовського / В. Дяченко// Константи: альманах соціальних досліджень. – 2007. – № 1. – С. 117-120. Імена в історії. Брати Скадовські. Січень 2011 р. (відео) // Фонди Херсонської обласної державної телерадіокомпанії «Скіфія». Центральный...»

«Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9 УДК 581.9:712 Пров. наук. співроб. Ю.О. Клименко, канд. біол. наук – НБС НАН України ПОЛЕМІЧНІ ПИТАННЯ ГЕОБОТАНІЧНОГО ПАРКОЗНАВСТВА На підставі літературних відомостей та проведених власних досліджень стверджено, що сформувався новий науково-практичний напрямок – геоботанічне паркознавство. З'ясовано, що найперспективнішими є дослідження дендроценозів за методикою домінантної школи, що відновлення корінного насадження у парках не може бути...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ імені Г. С. СКОВОРОДИ БЕЛЯ Володимир Валерійович УДК 17.023.36 ТРАДИЦІЯ І МОДЕРНІЗАЦІЯ КИТАЙСЬКОГО СОЦІУМУ В УМОВАХ ҐЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Київ – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі філософії Київського національного лінґвістичного університету МОН України Науковий керівник: доктор...»

«Збірник наукових праць 343 КУПЧИНСЬКИЙ О. ВИБРАНІ СТАТТІ ТА МАТЕРІАЛИ. – Т. 3: ВІДОМІ ТА МАЛОВІДОМІ ПОСТАТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКИ Й КУЛЬТУРИ / РЕД. КОЛ.: О. ВИННИЧЕНКО, Л. ВОЙТОВИЧ, І. ГИРИЧ, М. КРИКУН, Л. РУДНИЦЬКИЙ, Л. ТИМОШЕНКО, Я. ФЕДОРУК, С. ХОРОБ. НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА. – ЛЬВІВ, 2011. – 665 С. – (УКРАЇНОЗНАВЧА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА НТШ. – ЧИСЛО 31) І сторія України знає чимало прикладів видатних особистостей. Кожне покоління, кожна нація пишаються такими людьми. Саме завдяки їм,...»

«36 У.М. Федорів Львівський національний університет імені Івана Франка ЛІТЕРАТУРНИЙ КАНОН: ФЕНОМЕН КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ ЧИ ІНСТРУМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ДОМІНАЦІЇ В останні десятиліття з‘являється багато розвідок стосовно проблеми канону, його функціональних властивостей, проблеми канонізації та деканонізації тощо. До того ж інтерес несподівано виявили люди з різними, часто несумісними, поглядами на життя і творчість. Цією проблемою зацікавилися як літературознавці, філософи, педагоги, що наполягають на...»

«Галина СВАРНИК (Львів) ЛИСТУВАННЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО: ВИДАВНИЧІ ПОЗИТИВИ ТА НЕГАТИВИ Для науковогодослідження життя, діяльності та творчості кожної видатної постаті історичні джерела відіграють визначальну роль. Ім’я Михайла Грушевського назавжди вписане в історію Наукового товариства імені Шевченка, Львівськогоуніверситету Львова, Галичини, всієї України. Зі Львовом і Галичиною пов’язано понад 30 років його життя й один із найпродуктивніших періодів творчості та ефективної організаційної...»

«. В. Жуйкова (Луцьк) УДК: 811'111'37 ПОНЯТТЯ СИМВОЛ МЕТАФОРИ В КОГНІТИВНОМУ АСПЕКТІ Постановка проблеми та коротка історія питання. Одне з важливих питань теорії метафори, яке не можна вважати на сьогодні розв’язаним, полягає у визначенні статусу тих елементів подібності, які забезпечують перенесення найменування та утворення нового — образного — значення лексеми. Питання про ознаки подібності двох явищ дійсності, названих одним мовним знаком, часто переноситься на сферу лексичного значення:...»

«Міністерство освіти і науки України ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ ФЕЛЬ ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА УДК 821.133.1 – 92 Дютур.09 ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПОЕТИКА МАЛОЇ ПРОЗИ ЖАНА ДЮТУРА 10.01.04 – література зарубіжних країн АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Миколаїв – 2015 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі української філології, теорії та історії літератури Чорноморського державного університету імені Петра Могили Міністерства...»

«222 РЕЦЕПЦІЯ УДК 82.094 Дмитро Дроздовський ШЕКСПІРІВСЬКІ ШУКАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕМІГРАЦІЙНІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ІМПРОВІЗАЦІЯ, СПІВТВОРЧІСТЬ, АБСУРДНІСТЬ Окреслено рецептивні стратегії Ігоря Костецького щодо творчості Вільяма Шекспіра. Розглянуто центральні (філософські, феноменологічні, структурні, семіотичні) концепти, через які відбувалося входження шекспірівського дискурсу в українську еміграційну культуру. Сприйняття шекспірівського простору досліджено на матеріалі критичних статей І. Костецького....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»