WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы



Работа в Чехии по безвизу и официально с визой. Номер вайбера +420704758365

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 35 |

«УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА: ВИТОКИ ТА ШЛЯХИ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ МАТЕРІАЛИ ШОСТИХ ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ ЧИТАНЬ 75-РІЧЧЮ ЧЕРКАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО - ...»

-- [ Страница 25 ] --

Як видно з рапортів, що надійшли з Сибірської губернської канцелярії, а також з канцелярії головного правління Сибірських і Казанських заводів до колегії закордонних справ відповідно від 22 січня, 6 квітня і 9 червня 1750 р., Іван Мирович в 1723 р. виїхав з Тобольська до Катеринбургу на роботу на місцевих заводах на вимогу генерал-майора Генінга, військового представника царського уряду. Невдовзі він опинився на військовій службі, ставши, зокрема, флігель-ад’ютантом зазначеного генерала, який виявив до Мировича особливу довіру і знав його, очевидно, і раніше. В 1728 р. за поданням свого патрона, на той час вже генерал-лейтенанта, І.М ирович, продовжуючи бути ад’ютантом Генінга, одержав з Головного управління артилерії чин капітана.

В 1730 р. І.Мирович на виклик свого шефа виїхав до Москви, супроводжуючи річковим шляхом вантажі з залізними виробами Катеринбурзьких заводів і більше на місце своєї служби вже не повернувся. Учинив він це на знак протесту проти ігнорування російським урядом його численних письмових прохань щодо реалібітації його родини, яка ще перебувала на засланні, і повернення їй усіх родових маєтностей. Вичерпавши усі можливості свого офіційного становища і зазнавши повного фіаску у справі визволення членів своєї родини, особливо старої матері Пелагеї Захарівни, капітан російської армії Іван Мирович втік за кордон, зокрема, до Криму. На службі у кримського хана він пробув понад 20 років, до самої смерті в 1753 р., приймаючи активну участь в політичних, дипломатичних і, нарешті, військових акціях Туреччини і Криму проти Росії. Зокрема, в 1738 р., під час російсько-турецької війни він у складі татарського загону брав участь у нападі на українські містечка Городище і Власівку Миргородського полку, де перебували російські війська. Будучи освіченою людиною, що володіла сіма іноземними мовами (турецькою, татарською, німецькою, французькою, латинською, польською, волоською), І.Мирович був одним з політичних радників кримського хана, часто супроводжуючи останнього в його дипломатичних місіях.

Про стурбованість російського уряду політичними діями І. Мировича засвідчив секретний указ імператриці Єлизавети Петрівни від 18 серпня 1750 р. на ім’я генерал-прокурора Апраксіна, де йшлося про необхідність схоплення і привезення до Росії Кримського емісара в Берліні Мустафи Аги. Під ім’ям останнього, як стверджувалося в указі, “по всем признакам под сею маскою известной Мирович разумеватся должен”. В указі було навіть викладено спеціальний план операції по викраденню кримського емісара. З усіх учасників цієї операції, яких нараховувалося 100 чол., найбільш довірених російських офіцерів, що повинні були діяти під виглядом гайдамаків, бралася присяга, порушення якої мало каратися смертю. Невідомо, чи мала місце в дійсності запланована царицею операція, однак Мустафа Ага (Мирович), судячи з усього, щасливо дістався до Бахчисараю.

Полювання на І.Мировича припинилося лише в зв’язку з його смертю, про що російські секретні агенти в Бахчисараї негайно повідомили своє начальство. Однак невдовзі увагу російських властей привертає старший брат померлого — Федір Мирович, який з’явився на той час в Криму разом з своїм товаришем і однодумцем Федором Нахимовським. Про цих двох українських патріотів, які в числі небагатьох козацьких старшин до кінця залишилися вірними гетьману І.Мазепі, після його смерті протягом усього свого життя разом з Пилипом Орликом боролися в еміграції за звільнення України, в історичній літературі існують дуже стислі відомості, власне, окремі згадки. Зокрема, про так звану місію Федора Мировича і Нахимовського до Криму і Запорозької Січі писали М.Костомаров у вищезазначеній монографії “Мазепинці”, а також російський історик С.Соловйов у своїй багатотомній “Історії Росії”.

За українськими емігрантами в Криму російський уряд організовує тотальний нагляд. Надіслані один за одним агенти ретельно доповідали про свої спостереження.

У грудні 1755 р. кошовий отаман Запорозької Січі Григорій Федоров та комендант Новосіченського ретраншемента секунд-майор Василь Федцов за розпорядженням Київської губернської канцелярії посилають з Запорозької Січі під виглядом купця з товарами в Бахчисарай ще одного таємного агента —козака Канівського куреня Василя Романовського.

Зумівши увійти в довір’я до Федора Мировича, цей спритний агент незабаром подав важливу інформацію. В численних їхніх розмовах Ф. Мирович різко й категорично висловлювався в антиросійському дусі, особливо про політику царизму щодо Запорозької Січі, прямо заявивши, що “нмне уже войско запорожское в конце истребить хотят...”, що “уже військо Запорожское все у мешок обрато, только ж еще чтоб тот мешок завязать россіяне способ не избрали”. Як бачимо, це похмуре пророцтво українського політичного емігранта Ф.Мировича пролунало за 20 років до дійсного знищення Катериною II Запорозької Січі. До речі, в цих словах Ф.Мировича ми можемо вгледіти майже пряме повторення застережень його колишнього патрона, гетьмана-емігранта П.Орлика запорожцям, зроблених в листі від 23 квітня 1734 р. з приводу рішення останніх повернутися під владу Росії.

П.Орлик, зокрема, застерігав запорожців від довіри до Москви, яка за його словами, зрештою “викорінить на вічні часи військове гніздо й саме ім’я Війська Запорозького низового”. Та, мабуть, найбільше занепокоєння російського уряду викликала та обставина, що, як повідомляв той же агент В.Романовський, “Мирович обявил имеют де они желание чтоб войско запорожское низовое от Россійского государства отвратить и привернуть до хана Крьімского и сию речь его господину атаману Кошовому и другим старшим козакам велел обьявить...”. В усякому разі оригінал донесення (“сказки”) В.Романовського, а також лист Ф.Мировича на Запорожжя до військового писаря Дмитра Романовського — рідного брата секретного агента, з Коша негайно був відправлений гетьману К.Розумовському, а той, в свою чергу, вкрай стурбований, на другий день (16 січня 1756 р.), надіслав відповідну інформацію, і зокрема, оригінал “сказки” В,Романовського, безпосередньо до імператриці Єлисавети Петрівни. Нам невідома відповідь цариці гетьману із зазначеного приводу, однак вже сам по собі факт надсилки до Петербургу подібного повідомлення дуже красномовний.

Отже, і в нелегких умовах політичної еміграції XVIII ст.

українські патріоти Іван і Федір Мировичі, власне, продовжували в міру своїх сил і можливостей справу гетьмана І.Мазепи і П.Орлика. Ідеї і справи кращих синів України продовжували жити і діяти далеко за межами рідної землі.

1. Див.: Н.И.Костомаров. Собрание сочинений. —Кн.6, тг.15 —16. —С.-Петербург, 1905. —С.717 —789; Егоже. Руина.

Москва, 1995. - С.737 - 798.

2. ЦДАДА Росії. —Ф.13, оп.1, спр.45, арк.1 —172.

3. Там же, арк.7 —10 зв.

–  –  –

Запорозька Січ як інститут козацького війська, та й сама територія запорожців, так само, як і побут, культура, традиції — все це явища довгоплинного часу, які існували й розвивалися протягом щонайменше трьох століть до створення Нової Січі. У цьому відношенні і запорозьку територію, і її адміністративний центр —Січ —слід вважати результатом певного історичного існування і враховувати це при їхньому вивченні.

Так, звертаючись до визначення запорозької території, стикаємося з поняттям “Вольності”. Не розглянувши суті цього поняття, ми не зможемо окреслити і межі Вольностей.

Самі запорожці ніколи не вживали у документах ніяких інших термінів, коли йшлося про їхню територію, крім слова “Вольності”. Вольності визначалися як “войковиє”, “днєпровіє”, “запорожскіє” —разом із цими прикметниками завжди є поряд тільки іменних “Вольності”, а не “край”, “країна”, “земля” або ще якийсь придатний синонім.

Стійке словосполучення “права і вольності Войска Залорожского”, що зустрічається у багатьох документах! 1], наводить на думку про пов’язаність “вольностей” з означенням території. У листі гетьмана Пилипа Орлика від 23 квітня 1734 р. ці поняття дуже близькі й наче злиті воєдино.

Наводимо уривки з цього листа, щоб показати, що гетьман розумів “права” як право самоврядування українського народу, і “право на вольності” — як право на своє волевиявлення і на свою територію: “...Права і вольности войсковиє ни в чомь никогда вь вЬчниє часи нє будут зь сторони их московской нарушенни и зламанни, але всЬ люде войсковнй и посполитий в таких власне волоностяхь будут жити, вь яких перед тимь зоставали за дній житіа славной памяти нєбожчика гєтмана Богдана Хмєлницкого...”[2] Тут слід зауважити, що для гетьмана Орлика Військо Запорозьке виступає уособленням всього українського козацтва — “городового і низового”, і саме про вольності і права українського козацтва вцілому і піклується він у даному випадку. Відтак, те, що вірно для цілого, вірно й для частини його, тобто, вислів “права і вольності” щодо українського козацтва вцілому можна віднести й до запорозького козацтва, зокрема.

Далі у листі міститься детальне тлумачення, які саме “права і вольності войсковиє от Москви дламаніє и отнятиє” запорожцям слід повернути собі:

1) ліквідувати насильницьке насадження гетьмана Москвою;

2) вимагати виводу московських військ з території України;

3) не допускати вихідців не з козацького середовища до урядів Гетьманщини;

4) не дозволяти ніяких примусових робіт запорожців на царя;

5) відібрати маєтності на гетьманських землях, що були роздані царським вельможам, повернути їх під “регимент гетьманский”;

6) для жителів Гетьманщини —гетьманський суд: “Жєби Москав вь права нашЬ не мЬшалася... до судовь своихь людей нашихь нє потягала...”[3] Наведені приклади свідчать, що гетьман Орлик під “вольностями” розумів певні громадянські права українців, і права ці поширювалися на володіння певною територією.

Він прямо каже, які саме вольності мали б запорожці вимагати від царського уряду: “...єжи, на остатковь, Войско Запорожско городовоє и низовоє по-прєжнєму при правах и волностях своихь ни в чемь никогда нє нарушених будєт зоставати и до рєимєнту гєтманского... належати”[4].

Узагальнюючи наведені приклади вживання терміну “вольності” гетьманом Орликом, слід відзначити такі відтінки його значення:

—“вольності” —це територія, яка підвладна гетьманському урядові, цілісність якої не може порушуватися як відданням оркемих міст під владу російських генералів, так і розподілом маєтностей серед царських вельмож і генералів;

—це територія, де гетьман має повну владу, тому російські війська не можуть на ній знаходитися;

—жителі цієї території —піддані гетьмана —користуються певними громадянськими правами і свободами.

Слід відзначити, що мало який документ, сучасний наведеному листові гетьмана Орлика, трактує права і вольності так широко і вичерпно. Відчувається уміння досвіченого політика, автора “Конституції”, диференціювати відтінки і значення ємких понять.



Pages:     | 1 |   ...   | 23 | 24 || 26 | 27 |   ...   | 35 |
Похожие работы:

«29. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. — К. : Інститут історії України НАН України, Національний аграрний університет, 1999–2005 рр.30. Соціально-економічні проблеми реформ в агропромисловому комплексі України. — К. : НАН України, Ін-т історії України, Нац. аграрний ун-т, 1998. — 200 с.31. Становлення і розвиток аграрної освіти та науки в Україні. — К. : НАУ, 2004. — 141 с.32. Сургай Г. І. Сільське господарство України: уроки минулого і сучасний курс /...»

«АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ Кафедра теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв На правах рукопису УДК 72.01:725.95 МАКУХІН Микита Олегович АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ І ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОСТОВИХ СПОРУД 18.00.01 – теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури Науковий керівник д. т. н., проф. М.І. Яковлєв Київ – 2015 ЗМІСТ Вступ.. 4 Розділ 1. БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНІ МОСТОВІ...»

«ПАНОРАМА ПОЛІТОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ: Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету Випуск 9, 2012 УДК 323 Гон М. М. ЕТНІЧНИЙ РАКУРС ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ (Рец.: Савойська С. Наукове кредо Володимира Панібудьласки у новітніх парадигмах історично-політичного простору : Монографія / Світлана Савойська. – К. : Просвіта, 2012. – 384 с.) Гон М. М. Этнический ракурс политических процессов в Украине Рецензия на монографию: Савойская С. «Научное кредо Владимира Панибудьласки в...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОЦЕДУРНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Аналітична доповідь Київ – 2012 При повному або частковому відтворенні матеріалів цієї публікації посилання на видання обов’язкове Процедурні та правові аспекти формування депутатських об’єднань Верховної Ради України. – К.: НІСД, 2012. – 37 с. Автор: Токар О.В. – старший консультант сектору суспільно-політичного проектування відділу політичних стратегій НІСД...»

«Валентин КАВУННИК (Київ) РИЗЬКИЙ ПРЕЛІМІНАРНИЙ ДОГОВІР ВІД 12 ЖОВТНЯ 1920 РОКУ В ДОКУМЕНТАХ СЕРГІЯ ШЕЛУХИНА Причини підписання Ризького миру продовжують досліджуватися в історичній літературі. Для прикладу необхідно назвати англомовну монографію професора університету в Торонто Єжи Божецького “Ризький мир і створення міжвоєнної Європи”1, перекладену польською мовою2 і презентовану наприкінці 2012 р., та збірник статей “Забутий мир. Ризький договір. Інтерпретації та контроверсії 90 років...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СОРОЧИНСЬКА ТЕТЯНА АДАМІВНА УДК 378.147:373.3.011.3051(477.81)„1939/1964” РЕФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ РІВНЕНЩИНИ (19391964 рр.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Рівне – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Рівненському державному...»

«ЗА РУБЕЖЕМ 15. Swiss Conference of Cantonal Ministers of Education (EDK). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.edk.ch/dyn/11553.php. – Загол. з екрана. – Мова англ. УДК 6(07) А. І. ТЕРЕЩУК ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ СТАРШОКЛАСНИКІВ Розглядаються питання зарубіжного досвіду профільної підготовки старшокласників. Звертається увага на історичні передумови профільного навчання у розвинених країнах світу. Коротко охарактеризовано найбільш усталені моделі та системи...»

«ISSN 2409-6806 НАУКОВІ ЗАПИСКИ НАцІОНАльНОгО УНІВерСИтетУ «ОСтрОЗьКА АКАдемІя» Серія «Історичні науки» Збірник наукових праць ВИПУСК 24 Острог Видавництво Національного університету «Острозька академія» УДК 94(082) ББК 63 Н 34 Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету «Острозька академія» Протокол № 7 від 26 лютого 2015 р. Збірник входить до переліку фахових видань з історичних наук (постанова ВАК України від 10.03.2010 № 1-05/2) та включений до міжнародної наукометричної...»

«УДК 371.13 Інна Червінська ББК 74.58 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕТНОВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ГІРСЬКОЇ ШКОЛИ Розкрито особливості виховання школярів в умовах етнічного середовища Карпатського регіону, здійснено аналіз основних проблем і перспектив розвитку гірської школи. Ключові слова: гірська школа, етнос, гірське середовище, виховний процес, етнічний, формування, розвиток особистості. Постановка проблеми. Всебічний розвиток особистості неможливий без відродження духовної культури та...»

«С. 156–167. 12. Панарин А. С. Политология: учеб. / А. С. Панарин. – М.: Проспект, 1997 – 408 с.13. Панарин А. С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М., 2002. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. eurasia.com.rv/eo/4-5 html. 14. Панарин А. С. Реванш истории: российская стратегическая инициатива в ХХІ веке// / Олександр Панарин. – М.: Русский міръ: Моск. учеб., 2005 – 432 с. 15. Резников К. Украинцы и русские: идеологи противостояния / Кирилл Резников. – М., 1996. – № 4. – С....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»