WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 |

«УДК 322 З.М. Бурачко, здобувач Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, м. Львів, Україна, 79000 ЛЮДИНА ПОЛІТИЧНА: ОЧЕРКИ ІСТОРІЇ ТА ...»

-- [ Страница 1 ] --

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

УДК 322

З.М. Бурачко, здобувач

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, м. Львів, Україна, 79000

ЛЮДИНА ПОЛІТИЧНА: ОЧЕРКИ ІСТОРІЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЗМІСТ

Розглянуто феномен людини у політиці - «людини політичної», викладено огляд з проблем

людини в період Античності та Середньовіччя у політичній думці. Акцентовано увагу на

проблемах людини політичної у концепціях Н. Макіавеллі та Т. Гоббса. Визначені особливості

людини політичної у баченні вчених ХХ століття. Розглянуто соціально-політичний зміст поняття «людина політична».

Ключові слова: людина політична, типи політичної людини, політична активність.

Свого часу А.Ф. Лосєв сказав, що людина – вічна проблема, яка ніколи не буде розв'язана, все ж зроблено багато спроб з'ясувати суть людини. Окрему увагу приділено політичній людині – продукту та суб'єкту політичних відносин. Починаючи від часів Аристотеля, який вперше звернув увагу на соціально-політичний зміст та суть людини, огляд проблем людини в політиці набував досить суперечливих означень: від акценту на індивідуалізмі – до повного нівелювання індивідом на користь нації, суспільства та держави. В сучасній політиці, що засновується на цінностях лібералізму, людині та її правам відводиться центральне місце, однак суть та зміст поняття «людина політична» до сьогодні не є однозначним. Більшість публікацій, які присвяченій даній темі передовсім стосуються огляду історичних концепцій окремих авторів або ж залишаються у рамках методології біхевіоризму. На нашу думку, зміст поняття людина у політиці становить центральну проблему політичної науки, адже визначає ціннісну спрямованість, соціальну орієнтацію політики як діяльності та межі політики як сфери людського буття.

Саме тому у цій статті ставимо за мету оглянути ключові аспекти розуміння суті людини політичної, визначити її соціально-політичний зміст.

Загалом «політична людина» – поняття політичної антропології, що означає домінанту свідомості і поведінку, яка пов'язана з політикою, яка може розв'язати найбільш значні проблеми людського буття.

Людина усвідомлює мотиви поведінки, постійна робота свідомості та волі, які спрямовані на розкриття його індивідуальних особливостей, на самореалізацію і все те, що утворює його внутрішній світ. Людина має певну свободу волі і відносну незалежність і тому несе відповідальність за свою поведінку.

Вперше людину як політичну істоту визначив Аристотель. Людина згідно з поглядами античного мислителя стає політичною тому, що прагне справедливості, обговорює це з іншими громадянами за допомогою політичних методів та інститутів люди намагаються досягнути справедливості та визначеної в процесі обговорень мети [1]. Мислителі Стародавньої Греції навіть психологію людини оцінювали крізь призму політичної участі: Платон як опис схильностей до справедливого – несправедливого (цей мислитель також зазначав, що політика повинна ґрунтуватись на вивченні людини вже тому, що здорове суспільство не може складатися з людей, яких переслідує страх і невпевненість), Аристотель як співвідношення розумного та нерозумного начала, Демосфен – як можливість відчувати сором.

Політика виступає самодетермінованою сферою та містить «ціль в собі» і, на думку А. Ашкерова, набуває космологічного значення. Вона не просто пронизує собою все життя, а становить зразковий універсум, який є мірою всіх мір, врівноважений порядок, який передбачає поєднання природного і надприродного.

Антична модель ідентичності, яка будується на принципі згоди з самим собою, не може бути висловлена по-іншому, лише в політичних термінах. Однак, ми повинні пам'ятати, що політичні відносини в період Античності набувають екзистенційного сенсу. Раціональне життя – універсальна мета всіх людей;

окрема людина повинна мати своєю метою реалізацію власних здібностей на користь суспільства. Спільнота, суспільство не є чимось зовнішнім щодо людини, це необхідна умова реалізації людиною її найкращих якостей. Базовим поняттям є політична людина, а не індивід в ізоляції, людина поза суспільством, чи держава відокремлена від індивіда. І все ж самодостатнім є поліс, а не індивід, хоча Аристотель вважає, що Платон заходить занадто далеко у розумінні людини як частини суспільства, адже держава не єдине ціле, а множинна сукупність. Політична людина перебуває в середовищі інших людей, вона повинна в рамках власної та полісної етики дбати про благо всього суспільства, і таким чином знаходити власну ідентичність, розвивати власне Я. Таким чином політична людина античності – індивід, що підкоряється державі, громаді та намагається підкорити власну природу аби за допомогою розуму самореалізуватися.

А. Ашкеров вважає, що антична людина знаходиться під впливом трьох видів панування:

панування над самим собою, панування над іншими людьми і панування над хаосом. Всі ці відносини влади не існують автономно, і всі вони повинні бути розглянуті як спосіб ідентифікації людської єдності, що протистоїть множинному Іншому [2]. Власне суть політики полягає у єднанні людей, аналіз політики

– аналіз способів такого єднання.

Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 112/2010. Серія: Політологія. — Севастополь, 2010.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 13 Передумовою існування політичної людини Античності є свобода, свобода обирати, свобода діяти, свобода спілкуватися. Саме свобода надає людині здатність діяти – творчо та взаємодії з іншими змінювати умови свого природного та соціального середовища, а не лише працювати. Отже, політична людини – вільна людина, здатна до політичних дій.

У своїй праці «Становище людини» Х. Арендт визначає два види діяльності, що спричинюють людину політичну – дія та мовлення. Дію та мовлення вважали рівночасними та рівноправним, однієї категорії та виду, тому що політична дія – «це знаходження потрібних слів у потрібний момент» [3, с. 36]. Авторка називає поліс найбалакучишим серед усіх політичних утворень, де мовлення перетворилося у спосіб переконання, а не залишилося простим способом відповіді щодо всього зробленого. Мовлення є головним способом життя політичної людини, дає змогу спілкуватися з громадянами, наповнює життя сенсом.

Політична дія, що здійснюється для загального блага є передусім справою етики, що передусім пов'язано з потребою гармонізації з загальним порядком, з космосом, а також гармонізації власне людських відносин. Таким чином влада та владна діяльність є творчими. Творчий підхід до влади передбачає, що правителі (чи то монарх чи народ) повинні «сконструювати» ідеальний для даної спільноти лад, запропонувати ідентичність, яку б прийняли всі, розкрити індивідуальні здібності кожного громадянина. Суб'єкт влади у полісу не виступає тираном, одноосібним «завершувачем» доль, це радше посередник, що створює умови для безперешкодної комунікації громадян та пропонує її знакові системи. Так як античні філософи дихотомію «одиниця – ціле» схильні все ж розглядати на користь цілого творчість політики залишається без автора, належить усій громаді.

Мислителі Середньовіччя схильні розглядати людини радше як істоту обов'язку, політична дія та мовлення вже не мають значення, адже влада зрештою здобула авторство, вона визначає загальне благо, а тому немає потреби в обговоренні. Свобода та дія як творчість стають вже притаманні не мовленню, а дії. Влада та політична організація повинні відповідати досконалому порядку, що дається людині згори, громадянство стає обов'язком.

Н. Макіавеллі аналізуючи політику вважає, що власне людина виступає активним носієм політичної та соціальної дії; людська діяльність, детермінована свободою та волею людини здатна змінювати об'єктивні обставини, змагатися з долею. Політика та влада – є справою людини, а разом з ними і моральні норми, і розуміння добра, користі і справедливості. Зміст доброчесності вже не належить божій волі, а є штучними, а значить піддається змінам. Результатом взаємодії суб'єктивних та об'єктивних факторів у змаганні інтересів осіб є нестійкість усіх політичних явищ: від балансу політичних сил до форми правління. Гармонія людини та політики – відносна, що залежить не від моральних уявлень про справедливість та добро, а від обставин.

Людина політична у Н. Макіавеллі здатна реагувати на зміни зовнішнього середовища, зміну політичних інтересів, розподілу сил. Політичне середовище багато у чому є визначальним для людини, однак, він стверджує, що половина долі людини знаходиться в її руках.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Політична людина здатна створити собі місце в суспільстві, зрозуміти вимоги середовища. Н. Макіавеллі стверджує, що політика знаходиться поза мораллю, а моральні характеристики, що приписуються її людьми є наслідком конкретних умов та конкретної діяльності. Людина політична є поза мораллю, це людина відчужена від моралі, але це субстанція людини політичної. В конкретній політичній ситуації політична людина буде наділятися морально-етичним змістом [4].

Політична людина у Т. Гоббса здатна керуватися своїм здоровим глуздом та законом. Людина, що діє у політичному бутті твердо переконана, що не лише вона, а й політичні інститути мають перед нею зобов'язання. Раціональність політичних дій виходить на перший план, головним рушієм політичних дій стають права та свобода людини. Ці два моменти роблять теорію Т. Гоббса схожою на Аристотеля, однак є суттєва відмінність. Власне політичному буттю передує сфера, в якій відбувається укладання суспільного договору. Це сфера, в якій дія ототожнюється мовленню, саме тут відбувається обговорення можливих способів політичної організації, творяться політичні інститути. Однак, після їх утворення, саме політичні інститути стають творцями нормативно-правових норм, вони та особи, які їх представляють задають дискурс щодо ідентичності та загального блага спільноти, однак вони виступають не посередниками між громадянами, а власне творцями політики. Політична людина стає громадянином, що активно виконує покладені на нього зобов'язання та контролює діяльність політичних інститутів щодо реалізації власних прав людини. Свобода особи, що в полісі виявляється у мовленні, у ліберальному суспільстві виявляється у мовленні лише частково, решта – у мисленні [5].

Ж.-Ж. Руссо пропонує дещо інше бачення людини політичної; він як і попередні дослідники стверджує, що людина володіє свободою, це те, що належить їй від природи. Однак, якщо інші мислителі впевнені, що людина отримує свободу, ставши політичною, то Ж.-Ж. Руссо вважає, що ставши політичною, людина втрачає собою свободу. Свобода найбільшою мірою притаманна людині у природному стані: вона вільна, перебуває у гармонії з собою та природою, самодостатня, відносини з іншими людьми не є відносинами нерівності, немає виробника і споживача, господаря і раба. Та ця “іділія” первинного Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 112/2010. Серія: Політологія. — Севастополь, 2010.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ суспільства закінчилася з появою власності; людина, яка вперше сказала: “Це моє!” і переконала інших у цьому – стала засновником політичного стану життя суспільства, порушує природну цілісність та гармонійність людського життя. Людина втрачає свою самодостатність, прагнучи її повернути перетворюється у людину політичну: стає одинокою і сильною, спілкуючись зі собі подібними людина стає злою. Політична людина – особа, яка змушена жити в суспільстві, взаємозалежна від інших, вона позбувається свободи, природні властивості людини залежать від політичної організації, перетворюється на функціонера великого механізму. Це породжує відчуження людини від самої себе, коли індивідуальність особи протиставляється суспільному місцю індивіда. Таким чином, політичне поле – жахливий стан ворожнечі. Політична людина покладається у своїх діях не на інстинкти, а на голос свідомості, відносини між людьми пронизані справедливістю, вчинки набувають моральних характеристик [6].

Незважаючи на те, що політична людина суперечить природній людині, суспільство не володіє можливостями повернення назад до природного стану. На думку Ж.-Ж. Руссо можливим виходом є вдосконалення політичної організації. Суть такого вдосконалення – розширення сфери громадянської свободи, яку людина отримує в наслідок укладання суспільного договору, що можливе за ефективних законів та поваги до них.

У сучасних ліберальних уявленнях про людину політичну найважливішою її ознакою вважається раціональність в узгодженості інтересів. Раціональність стала здобутком ліберального світогляду, який вважає, що політика покликана зберегти людині життя та давати можливість здійснювати власні бажання.

На думку К. Майноуг, раціональний настрій – це настрій обачливості та поміркованості, тобто здатність побачити й оцінити повсякденні пастки та кінцевий порятунок. Осердям раціональної поведінки є ідея гнучкості або поступливості. Усвідомлюючи крах власного світу, раціональна людини ніколи не повернеться до стіни (подібно до трагічного героя), якщо існує щонайменша імовірність компромісу із силою, яка її перемогла. Таке розуміння раціональності призводить до заперечення соціального інституту присяги. Неможливо раціонально давати обіцянку, що накладає обов'язки, які перевершують межу досяжного [7, с. 165-198]. Багато сучасних політиків укладаючи політичні угоди розуміють, що світ змінюється щомиті, а тому не можна належно передбачити політичну ситуацію та наслідки її розгортання.

Як висновок, різного роду обітниці накладають обмеження на довершено раціональну людину.

Такі твердження знову нас приводять до думки, що політична людина – особа, що чітко розуміє користь, намагається раціонально її обмежити при потребі та узгодити з користю інших осіб. Разом з тим, досвід існування сучасних суспільств дає підстави говорити, що однієї раціональності мало.

Політична людини сучасного світу повинна бути толерантною: визнавати потреби інших осіб, іти на поступки, співіснувати в умовах взаємовиключних інтересів.

Х. Арендт досліджуючи особливості становища людини, умов її існування також багато уваги приділяє політичним обставинам. Серед видів діяльності людини (праці, роботи, дії) особливий акцент автор робить на дії; це активність між людьми без посередництва речей чи причин відповідає множинності людських обставин і тому фактові, що люди, а не Людина населять світ. Здійснюється ця множина дій за посередництвом влади. Влада за словами Х. Арендт, «актуалізується лише там, де слова і справи збігаються, де слова не порожні, справи не брутальні, де слова не використовуються, щоб приховувати наміри, а виявляти дійсність, і справи служать не засобом для насильства, а засобом для встановлення стосунків та творення нової дійсності» [3, с. 153]. Наявність людей та їхні дії, праця, робота – єдиний матеріальний чинник влади. Влада – не насильство, їх протиставляє авторка, насильство німе, влада



Pages:   || 2 | 3 |
Похожие работы:

«Юнко М. Пам’ятки історико-культурної спадщини. УДК 338.483.12 Мирослава ЮНКО ПАМ’ЯТКИ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ САМБІРЩИНИ – ОБ’ЄКТИ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРИКАРПАТТЯ Присвячено дослідженню культурної спадщини Самбірського району Львівської області. Зосереджено увагу на культурних пам’ятках краю, які мають туристичну привабливість. Ключові слова: культурна спадщина, пам’ятки культури. Прикарпаття належить до найбагатших в Україні територій на пам’ятки історії та культури, вивчення та...»

«Державний архів Сумської області Центр досліджень визвольного руху Суми 100-літтю з дня народження Степана Бандери та 80-літтю ОУН присвячується Державний архів Сумської області Центр досліджень визвольного руху ОУН-УПА НА СУмщиНі т. ББК 63.3 (4Укр-4Сум) ОУДК 94 (477.52) Державний архів Сумської області Центр досліджень визвольного руху Автор-упорядник: Іванущенко Г.М. Схвалено науково-методичною радою Держархіву Сумської області Рецензенти: Сергійчук В.І., доктор історичних наук, професор...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»