WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 40 | 41 || 43 |

«Володимир Білінський Україна — Русь Історичне дослідження Книга перша Споконвічна земля Київ Видавництво імені Олени Теліги Моєму дідові Петру Білінському, вбитому Москвою на Соловках у ...»

-- [ Страница 42 ] --

Як бачимо, то були не міфічні вигадки істориків. Всі Чорноморські міста–фортеці, закладені Василем Красним, функціону років. Вони обросли селами і портами, а головне — виконували функції, покладені на них українським князем у далеком несли порубіжну службу на кордоні Великого Литовсько–Руського князівства. Тобто гадання професора Ф. Бруна навкол вежі чи то на лівому, чи то на правому березі Дністра було звичайним відволіканням від головного — заснування українсь князем низки міст–фортець на Чорноморському побережжі.

Пропоную визначитися з місцями розташування нових міст у Причорномор’ї, заснованих Василем Острозьким у 1421 ро нові міста закладалися на місцях, придатних для проживання людей. Тобто на місці поселення мала бути питна вода, по пасовиська для худоби та місця для побудови захисних споруд, в першу чергу — фортець. Звичайно, такими місцями були греків, римлян та скіфів, які на той час були зруйновані, чи покинуті, чи ледь животіли.

Сьогодні важко сказати, на якій саме базі були засновані міста–замки: Маяк, Караул, Качебіїв, Чорногрод та. Балабки Але майже всі їхні місця розташування маємо можливість визначити. Отож:

Маяк. Це поселення–фортеця розташовувалося на місці сучасного села Одеської області — Маяки (Біляївський район). Звернімося до радянського видання «Історія міст і сіл УРСР. Одеська область» 1969 року. Ось що вона пише про сучасне українське село Маяки.

«Територія, на якій розташоване село, була заселена ще в давні часи. Тут виявлено залишки поселення доби бронзи (уса II тисячоліття до н. е.). У IV–III столітті до н. е. на цьому місці існували античне поселення та могильник.

Перші писемні згадки про Маяки стосуються початку XV століття. У списку замків, складеному після 1430 року, позначен Каравул, побудований у 1421 році і як сторожовий прикордонний пункт. У XVI столітті цей замок зруйнували турки, перетв на місце складів лісових вантажів, що сплавлялися сюди з верхів’їв Дністра…» [98, с. 337].

Маємо наглядну картину фальсифікації та перекручування фіксованих подій української історії так званими істориками–«одностайниками». Це дуже наглядний приклад українського наукового лакейства: «Чего изволите?»

У переліку міст–фортець князя Свидригайла чітко вказані окремі фортеці — Маяк і Караул. Українські лакеї московської два поселення–фортеці в одне: «Маяк–Каравул». Нехай свідома людина й не шукає зайвий раз ту фортецю «Каравул» на те області та не згадує про свого українського князя, який ту фортецю заснував. Звернімо увагу й на те, що у наведеному жодним словом не згадується Русько–Литовська доба України XIV–XVI століть, немовби її не існувало. Бо наступний наведеного тексту уже розповідає нам, що «пониззя лівобережного Дністра перейшло до Росії». Отаке словоблуддя ф видавали за правду. Тому й не дивно, що сьогоднішній мер Одеси поводиться як завойовник на чужій землі. Він не знає сп він воліє знати московську фальшивку.

І хоча українські професори–«одностайники» чітко встановили 1421 рік як рік заснування фортеці Маяк на місці сучасног жодним словом не згадали про її засновника — українського князя. Чого ще «изволите, господа московские национал–шовинисты?»

Чорногрод. Про це місто–фортецю в історичній науці, як російській, так і українській, згадок майже немає. Певно т В. Михайловський у праці «Еластична спільнота…» свідомо допоміг своїм читачам визначитись із місцем розташування, н В. Михайловський у праці «Еластична спільнота…» свідомо допоміг своїм читачам визначитись із місцем розташування, н володінь князя Вітовта. Там місто Чорногрод розташоване на місці Овідіополя, на його сучасній території.

Послухаємо, що з цього приводу говорить «Історія міст і сіл УРСР. Одеська область»: «На території, де тепер Овідіополь, люди жили з давніх часів. Тут виявлено залишки 6 стародавніх. поселень існували в скіфські часи (IV–III століття до н. е.), два — в сарма Два з них часи (II століття до н. е. — III століття н. е.). На двох останніх знайдено рештки черняхівської культури (III–V століття н. е.).

Виник населений пункт наприкінці XVIII століття. У 1795 році за указом Катерини II його назвали Овідіополем на честь поета Публія Овідія Назона (43 рік до н. е. — 18 рік н. е.), який нібито під час свого заслання перебував у даній місцевості» [98, с. 684].

Отож, у чергове бачимо, як московська фальш про вигаданого Овідія прикривала правду про українського князя Вас нащадка роду Галицьких. Російська більшовицька влада і в цьому випадку не дозволила довести українцям правду про жи X–XVII століттях, перестрибнувши одразу до часів «Тамбовских мужиков» на українських землях.

Надзвичайно цікавий факт: вказавши на виявлені «6 стародавніх поселень» на місці сучасного Овідіополя, українські професори навіть не зробили натяку на фортецю Чорногрод, засновану у 1421 році (XV століття) українським (руським) князем, яка належа стародавніх поселень. Отак писали!

Качебіїв. Дуже цікавим є свідчення про заснування у 1421 році фортеці Качебіїв. Звичайно, читачі розуміють, що мов поселення–фортецю на місці сучасної Одеси. Послухаємо ще раз «Історію міст і сіл УРСР. Одеська область»:

«На території сучасного міста людина жила з найдавніших часів… На території міста знайдено римські монети (II століття століттях тут існували численні поселення, де проживали і племена черняхівської (суто української. —У кінці XIV — на В. Б. культури… ) початку XV століття… владу над Північно–Західним Причорномор’ям захопило велике князівство в цей час на місці Саме Литовське.

сьогоднішньої Одеси виникло поселення Кочибеї (Коцюбіїв, Качикленов, Гаджибей) про нього належить до 1415 року, ко. Перша згадка Кочибей був уже порівняно значним портом, звідки вивозилося зерно. На терені Кочибея був великий замок. Залишки його середини XVIII століття» [98, с. 85–86].

Отож українська культура була домінуючою на теренах сучасної Одеси ще у III–V століттях нашої ери. І то не дивно — с доба української історії нами висвітлена. Повторюватися не будемо. Зазначимо тільки: ніякої російської культури у ті ч сучасної Одеси не зафіксовано, навіть її складових частин: фінської та золотоординської (професор Г. В. Вернадський).

В історичній науці не існує свідчення про виникнення поселення Качибей на території сучасного міста Одеси у 1415 році.

московська побрехенька з багатьох. Хоча, звичайно, ще з далеких античних часів (V–III століття до н. е.) морська використовувалася давніми мореплавцями.

А от факт заснування фортеці та поселення Качебіїв (польське потрактування слова) засвідчено історичними документами.

І, як свідчить російська історія, той, модернізований турками замок, «зберігався до середини XVIII століття», поки за наказом імператриці Катерини II був зруйнований вщент. Катерина II не любила залишати нащадкам старі пам’ятки. Залишала тільки свої.

Перш ніж говорити про фортецю Караул, місце розташування якої свідомо приховали і Польська і Російська імперії, а встановити, за якою логікою князь Василь Красний Острозький закладав попередні три поселення–фортеці на південн володінь. Тим паче, що місця заснування фортець Маяк, Чорногрод і Качебіїв зафіксовані документами давньої історії.

Відомо, що фортеця Чорногрод перекривала доступ до входу в гирло річки Дністер та разом із Білгородом контролювали Дністровськ лиман. На випадок, коли ворожі судна проривалися до Дністра, на його лівому березі була побудована контролювала фортеця Маяк. Вона рух суден по річці Дністер.

Щоби не дати можливість ворожим суднам використовувати сучасну Одеську морську бухту та перекрити можливий доступ ворожих сил зі сходу, була збудована фортеця–поселення Качебіїв.

Якщо глянемо на сучасну карту Української держави, на південно–західну її територію (в районі Дністровського лиману що, в першу чергу, вимагав захисту шлях можливого наступу по Дністровській косі на східно–дністровські землі.

Караул. Отож, фортеця Караул прикривала можливий напрям нападу з Дністровської коси і розташовувалася на початку, чи в кінці коси, в залежності від того, яке завдання мала. Мається на увазі Одеський відрізок коси. Для того, щоб визначити міс фортеці Караул на косі, треба провести спеціальне археологічне дослідження. З часом українська влада мусить це зроби України було не до досліджень.

Балабки. Згадувані Балабки, скоріше за все, були звичайним поселенням усіх прийшлих із Кам’янця людей. «…Привел с с человек». На мою думку, ті 12 тисяч людей український князь Василь Красний привів із собою на постійне поселення.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


У першу чергу на Причорноморські землі прибули чоловіки, завданням яких було до зими звести фортеці та житло для людей і худоби.

Думаю — лісоматеріали для будівництва йшли Дністром суцільним потоком і зупинялися в Маяку та Чорногроді, а звідт Качебієва, Караула та Балабок. Бо селище Балабки, на мою думку, розташовувалося на місці сучасного села Барабой (Бала за іменем місцевої річки — Барабой. Певно, українці (русичі) йменували річку — Балабка, а вже пізніше — турки–окупанти зак ім’я — Барабой. Звичайно, нові московські окупанти не стали повертати річці давнє українське ім’я, а залишили турецьке більше до вподоби. Рідніше!

Поселення Балабки розташовувалося на річці, яка несла з півночі чудову питну воду, а навколишні поля були прида пшениці, ячменю і проса та садіння городини.

Князь Василь Острозький у 1421 році прийшов зі своїми людьми не в дикі, необжиті місця. Він повертався на давні українські землі.

Послухаємо:

«Ще до утворення Київської Русі в Північно–Західному Причорномор’ї жили східнослов’янські племена: між Південним Бугом і Дністром — уличі, а між Нижнім Дністром і гирлами Дунаю — Тиварці» [98, с. 11].

Не забуваймо — в найтяжчі часи панування Золотої Орди на південно–українських землях ті землі повністю ніколи не втр населення. Залишалися люди, які жили у річкових плавнях, скельних печерах, лісах. Були й такі русичі (українці), які вико службу на переправах, на митницях Золотої Орди тощо. Послухаємо: «Проте і в ті дуже тяжкі часи все ж у деяких місцев Західного Причорномор’я зберігалося постійне руське (українське. — В. Б. населення. Про це свідчать письмові джерела. Так, 1347 рок ) датується згадка про руську єпархію в Білгороді; коли наприкінці XIV століття великий князь литовський Вітовт відняв Поділля і просунувся далі до Чорного моря, він користувався підтримкою руського (українського. — В. Б.) населення…» [98, с. 11].

*** Як би дехто не бажав згадувати про віковічну присутність українців на своїх причорноморських землях, та історія тамтешнє перебування з далеких Трипільських часів. А в добу Скіфо–Сарматської держави південні племена майбутньої уже мали від Давньо–Грецької, Римської та Візантійської імперій свої імена: кіммерійці, гети, скіфи, сармати, гелени, ала калліпіди, неври тощо. Ці споріднені племена, як писав великий Геродот, ніколи не покидали свою давню предківську земл непереможні. Уже в ті далекі, античні часи населення Скіфо–Сарматської держави сягало 40 мільйонів осіб. Пізніші наші п Римська та Візантійська імперії, називали наших українських предків скіфами, сарматами та навіть дикими гунами.

Як засвідчив найвизначніший історик того часу, візантійський імператор Костянтин Багрянородний у творі «Про імперією…»: «Цей народ ми називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами» [82, с. 339].

А були й часи, коли українців ділили на уличів, тиверців, дулібів, полян, сіверян, бужан, древлян тощо. Український наро рідних теренів своєї землі. Тому імперські науковці (російські, німецькі, польські) постійно закидали до історичної науки зв аби нав’язати українцям думку, що ми прийшлі люди на своїй землі. Німецькі байкарі та історики нав’язали європейській і «казочку» про «германських готів» на українській землі у II–IV століттях.

Російська імперська історія завжди підтримувала «доважки брехні» своїх імперських колег, додаючи сотні своїх, гидот вони договорилися до абсолютного абсурду: московський уламок Золотої Орди розпочинає виклад своєї історії у дитяч Київських часів IX століття. Яке відношення московські фіно–татарські племена у IX столітті мали до київських полян неможливо.

Польська імперська історична наука, щоби обґрунтувати свої права на Галицьку та Руську (українську) землі взагалі поз Данила Галицького — Дмитра Юрійовича права на існування, видавши його за львівського боярина Дмитра Дядька (Дед потужно брехали, що давало змогу польському королю Казимиру III (1310–1370) писати Константинопольському Патріархо первопрестольному всесвященнейшему Патриарху Константинополя, Вселенскаго Собора, поклон и многое чолобитье Краля Казимира земли Ляхии и… Руси, и от Князей Руси, кои в Христианскую Веру веруют, и от Бояр Руси многое челоб тебя, нашего Архиерея.

Вся земля гибнет без закона, ибо закон исчезает. От века веков Галич славился во всех странах был престолом Митрополитов от века веков. Первый Митрополит нашего благочестия был Нифон, второй Митрополит Митрополит Гавриил, четвертый Митрополит Феодор. Все они были на престоле Галича. Князья Руси были мои сродники оставили Русь… (померли. — В. Б.) и земля осиротела. И после того я, Крал Ляхии приобрел землю Руси (про загарбання Галичи жодного слова. В. Б.. И ныне, Святый Патриарх вселенских Соборов, ищем от тебя нашего Архиерея, да смилуешься и —) благословение… а не будет милости Божьей и благословения вашему сему человеку, не сетуйте на нас после, если при нужда крестить Русов в веру Латинов, так как нет Митрополита в Руси, а земля не может быть без закона» [48, с. 148].

Отак чинила Польща.

Спочатку силою захопила Львів і Галичину, хоча, звернімо увагу, руські (українські) князі на ті часи не перевелися. По король Казимир домігся у Константинополя призначення на митрополичу кафедру вибраної ним особи. Бо в іншому разі «п крестить Русов в веру Латинов». А це означало й Патріарше благословіння польського короля на галицький князівський тільки, що європейська історія не визнає подібні дії звичайним бандитизмом.

З часів польського короля Казимира III на сторінках української історії з’являється невідома князівська родина Ос перший представник невідомого князівського роду — Данило, з незнаних причин посідав родовий стіл князів Галицьки взагалі цілковитий абсурд! У XIV столітті ні польські королі, ні Великі Литовсько–Руські князі не володіли правом над князівський титул. Князем можна було стати за народженням. І тільки!

Ось чому польська імперська історія та російська так пильно і прискіпливо коригували абсолютно всі події, що представників роду Острозьких — вони ж — князі Галицькі. Та як не слідкували, а все ж таки дали маху. У 1417 році на К собор з Великого Литовсько–Руського князівства поїхали Митрополит Григорій Цимблак та князі Свидригайло, Васи Олександр Туровський.



Pages:     | 1 |   ...   | 40 | 41 || 43 |
Похожие работы:

«Тоненчук Людмила Володимирівна – директор Немиринецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Сукач Раїса Андріївна – педагог – організатор Харчун Микола Миколайович – класний керівник 9 класу м. Старокостянтинів 2011 р.Анотація : Автори: Тоненчук Л.В., Сукач Р.А., Харчун М.М. Патріотичне виховання учнів засобами козацької педагогіки. Немиринецька ЗОШ І-ІІІ ст. 2011р. В посібнику подано рекомендації щодо організації національно – патріотичного виховання школярів на козацьких традиціях, відродження історико –...»

«НА!JІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА імені М.С. ГРУШЕВСЬКОГО Олександр БЄЛОВ, Георгій ШАПОВNlОВ УКРАЇНСЬКИЙ ТРИЗУБ ІСТОРІЯ ДООІІДКЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РЕКОНСТРУКТ Киів Запоріяокя Дике Поле УДК 929.6 ББК (4Укр) 63.215 Б 43 Рецензенти: І.Ф. КоВальоВа, д-р іст. наук, професор А.В. Бойко_ д-р іст. наук, професор Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України У монографії...»

«Грицина С.В., магістрант, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка еВолЮЦія оСоБиСтіСного В СередньоВіЧниХ текСтаХ Статтю присвячено дослідженню особистісного в середньовічних творах XI і XVI ст. і встановленню меж між каноном епохи та авторським “я” (на матеріалі текстів “Повчання дітям” Володимира Мономаха та “Духовний заповіт” Василя Загоровського). Дослідження показали, що рівень вияву особистісного в XI ст. та в XVI ст. відрізняється, що зумовлено різним соціальним статусом авторів,...»

«Дванадцять, або виховання жінки в умовах, не придатних до життя Ірен Роздобудько Ірен Роздобудько авторка численних романів, які з часом неодмінно конкуруватимуть у популярності з книгами Паоло Коельо. Схожий езотерично-побутовий ракурс має і твір Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя. Втомлена життям і славою, публікаціями в гламурних журналах героїня вирішує кардинально змінити своє життя й улаштовується на роботу до психіатричної клініки. Але замість спокійного...»

«Конституція – основа розвитку національного законодавства VІІІ міжвузівська науково-практична студентська конференція Класифікація юридичних наук як базисна доктринальна передумова удосконалення теорії держави і права УДК 340.11 Автор: Кравцова О., студентка гр. 4512 спеціальності «Правознавство» Науковий керівник: Коросташова Т., здобувач кафедри цивільного і кримінального права та процесу юридичного факультету Чорноморського державного університету ім. Петра Могили; Тунтула О., старший...»

«УДК 711 О.І. Ремешило-Рибчинська Національний університет “Львівська політехніка”, кафедра дизайну та основ архітектури НЕОБХІДНІ ПЕРЕДУМОВИ “КОНЦЕСІЇ” ПІД ЧАС РЕВАЛОРИЗАЦІЇ АРХІТЕКТУРНИХ АНСАМБЛІВ © Ремешило-Рибчинська О.І., 2012 Сучасним тенденціям передачі пам’яток містобудування в концесію може протистояти вироблення державних програм ревалоризації архітектурних ансамблів в історичному ландшафті, щоб сприяти веденню громадського контролю за дотриманням концесіонерами взятих зобов’язань....»

«Коляда Наталя кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини ДИТЯЧИЙ РУХ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА (КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АНАЛІЗ) У статті здійснено категорійно-понятійний аналіз дитячого руху як соціально-педагогічної системи. Здійснивши огляд різних підходів до трактування даного соціально-педагогічного феномену автор визначає дитячий рух як форму самоорганізації дитячої...»

«Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2012, вип. XXXIII 9. Кентій А. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. – К.: Інститут істориї України НАНУ, 1999. – 220 с.10. Патер І.Г. Боротьба комуністичного режиму з українським визвольним рухом (40-і – 50-і роки ХХст.) / І.Г.Патер // Вісник Львівської комерційної академії. Серія гуманітарні науки. Вип. 9. – С. 81-95.11. Науменко К. Є. Кінець другої світової війни / К.Є.Науменко // Історія України. – Львів:...»

«Активно побутують у регіоні серед дітей та дорослих різних вікових груп коляди (церковні ), виконують у залежності від місцевості 7, 8 січня. Колядки національно-патріотичного змісту виконують у сімейному колі. На Бережанщині активно побутують архаїчні пісні про Маланку (виконують ввечері 13 січня) та щедрівки. Розгляд цих пісень заслуговує на окреме дослідження. ЛІТЕРАТУРА 1. Віятик О. Гиновичі. Історико-краєзнавчий нарис. Тернопіль: Джура, 2002. 152с. 2. Гаївки / Зібрав Володимир Гнатюк....»

«УДК 811.112.2373.237 АНТРОПОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НІМЕЦЬКОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ ЛІСІВНИЦТВА Вікторія Синьо Ужгородський національний університет, вул. Університетська, 14, Ужгород, 89000, Україна e-mail: vika.syno@gmx.de Проаналізовано антрополінгвістичні чинники формування німецької терміно системи лісівництва. Розрізняють три етапи становлення певної галузі знань: донауковий, протонауковий і власне науковий. Лексичні одиниці, які забезпечують потреби фахової комунікації донаукового...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»