WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 24 | 25 || 27 | 28 |   ...   | 102 |

«ЛІТЕРАТУРА ФОЛЬКЛОР ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ Випуск 36 Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф.Дунаєвської УДК 801.81:821.161.2 ББК 82.3(4Укр) У збірник уміщено статті, присвячені вивченню ...»

-- [ Страница 26 ] --

Одразу зауважимо, що для Рильського фольклорна стихія – це органічний його індивідуальності світ, це природна даність, яку сформували, найперше, матір – Меланія Федорівна Чуприна – романівська селянка, котра життя своєї родини узгоджувала зі звичаями своїх предків; батько, Тадей Розеславович, – відомий український просвітитель, економіст, етнограф і фольклорист, один із чільних діячів хвилі національного відродження другої половини ХІХ століття, який відіграв помітну роль у справі становлення української культури та самоусвідомлення нації, дописувач журналу «Основа», автор статей з етнографії та народного побуту на сторінках польського часопису «Glos» та розвідок: «З правого берега Дніпра» (1861), «Декілька слів про дворян правого берега Дніпра (1861), «Оповідь сучасника про пригоди часів Коліївщини» (1887), «До вивчення українського народного світогляду» (1888, 1890), – людина, про яку І.Франко сказав:

«...високоідеальний чоловік і чесний характер, один з немногих поляків, що цілим своїм життям доказали серйозність своєї любові до рідної України і її народу»; а також родинне оточення, до якого входили діячі Київської громади

– В.Антонович, М.Лисенко, Д. Ревуцький та інші.

Тому зацікавлення фольклором як об’єктом наукового пізнання стало для Максима Тадейовича не лише духовною потребою особистісної самореалізації, а й патріотичним обов’язком українця. Керманичем Інституту народної творчості та мистецтв М.Рильський погоджується стати у воєнні роки, коли категорії «життя» і «смерть» набули конкретного не лише морального, а й фізичного виміру для українства. Лише авторитет та високий професіоналізм М.Т.Рильського уберіг від реструктуризації або й повної ліквідації осередок вітчизняної наукової думки – Максим Тадейович не лише відстояв Інститут, а й змінив концепцію його діяльності: з 1944 року заклад було перейменовано на Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії.

Не лише воєнні лихоліття, а й горезвісні політичні виклики радянських реалій обезкровлювали фольклористичну науку. Посилення рішучих наступальних заходів більшовицького режиму з метою охоплення своїм керівництвом усіх сфер життя народу – матеріального й духовного – не оминуло й фольклору. Партійно-тоталітарна система наполегливо шукала засобів своєї опіки над ним. Вже на початку 30-х років було запущено в хід офіційну директиву про потребу більшовицько-партійного впливу на процес народної творчості. На сьогодні парадоксально звучить формулювання питання першої фольклорної наради при оргкомітеті Спілки радянських письменників 1933-го року – «Про планомірне ідеологічне і художнє керівництво усною народною творчістю». Оскільки предметом фольклористики було проголошено «усну поетичну творчість як галузь словесного мистецтва, як форму словесності низових верств населення», а вивчення літературознавчого аспекту визнавалося пріоритетним, заклики на кшталт: «Треба, щоб в усній творчості пролетарська свідомість підпорядкувала собі стихійний процес», – утверджували керівну силу компартії і у цій царині людського духу. Сторінки різних видань заповнилися численними записами новотворів «усної словесності», в яких звеличувалися і прославлялися радянська дійсність і її вожді. Фактично, така політика спричинила з’яву фальсифікатів, стилізацій під фольклор і примітивних авторських складань.

В офіційних публікаціях і інструкціях рекомендувалося взяти на облік творчо обдарованих осіб, оточити їх увагою і підтримкою, решту ж – усунути ув’язненням чи фізичним знищенням. Трагічний факт нашої історії: народні кобзарі, котрі залишалися вірні цеховим традиціям і не приставали на вимогу фальшувати автентичні думові тексти через так звану «новотворчість»

радянської доби, підмінивши думових героїв вождями революції, були скликані у 1934 році на «нараду» до тодішньої столиці України Харкова, де були схоплені, більша частина розстріляна, а менша – вивезена на заслання до Сибіру.

Так методами жорстокого політичного терору і грубого ідеологічного диктату зверху українська фольклористика була загнана у прокрустове ложе вивчення більш ілюзорного, ніж реального: народна творчість антирежимного змісту, і зразки дожовтневого фольклору, який намагалися «очистити» від «буржуазно-націоналістичного намулу» та звернути головну увагу на мотиви соціальної, класової боротьби.

В такому дусі були визначені стратегія і практика Інституту народної творчості та мистецтв на час призначення Максима Рильського його директором, який на той час уже побував у жорнах владного режиму, майже рік просидівши у Лук’янівській в’язниці.

Рятуючи життя, учений змушений був визнати сприйняття радянської влади. Одначе, Богом та батьками дане не поступилося набутому, офіційно проголошеному. Попри пафос деклараційних заяв – доповідей на кшталт «Стан і завдання радянської фольклористики в світлі рішень ХХІІ з’їзду КПРС», у яких, до речі, Рильський заперечує віднесення до радянської народнопоетичної творчості штучних кон’юнктурних складань, – тривала сумлінна робота в ім’я збереження культурних надбань української нації та утвердження її окремішності. Тому-то (а також на знак пошани до знищених народних співців і як своєрідний протест проти цього) учений зосереджує свою увагу саме на самобутньому українському ліро-епічному жанрі – думі, яка пронизана духом національновизвольної боротьби.

Паралельно учений здійснює переклади та переспіви сербських епічних пісень. М.Рильський наголошує, що українські думи та історичні пісні «генетично пов'язані з творчістю староруської народності та мають незаперечні риси спорідненості з найдавнішим з тих, що дійшли до нас, билинним епосом – билинами київського та новгородського циклів, – першого, само собою розуміється, особливо. Перекочувавши завдяки історичній долі на далеку північ і зберігши своє життя, знов таки завдяки історичним умовам, до наших днів, билини досі мають ряд особливостей, зокрема пейзажних, що вказують на місце їх первісного зародження [1; 29У праці спростовуюється теорія Володимира Перетца про «аристократичне» походження дум. М.Рильський вказує і на безперечні ознаки спорідненості українського епосу з епосом болгарським та сербським.

Таким чином, продовжуючи традиції вітчизняної компаративістики, основи якої закладалися М.Костомаровим, М.Драгомановим та іншими, науковець утверджує тяглість фольклорної традиції та висловлює переконання щодо автохтонних теренів героїчного, зокрема билинного, епосу. Тези, висловлені Максимом Тадейовичем ще в першій половині XX століття, впродовж багатьох років не піднімалися на скрижалі українською фольклористикою з огляду на великоруського «брата». Лише публікації останніх років актуалізують висновки ученого, підкріпивши їх доказами рефлексій билинного епосу в багатьох жанрах української усної словесності.

М.Т.Рильський був глибоко переконаний, що саме фольклор живить професійне мистецтво. Реалізуючи у своїх наукових та творчих пошуках настанови Панька Куліша, який ще в середині ХІХ століття вказував оптимальний шлях для збереження та популяризації фольклорних надбань через фольклористичні збірки та авторську художню літературу, академік ініціює заснування серійного видання «Українська народна творчість» у 50-ти томах (досі в цій серії вийшло 23 томи, деякі з них – у кількох книгах:

«Історичні пісні», «Загадки», «Ігри та пісні», «Колядки і щедрівки», «Радянська пісня», «Коломийки», «Жартівливі пісні», «Танцювальні пісні», «Інструментальна музика», «Весілля», «Співанки-хроніки», «Рекрутські та солдатські пісні» тощо). По суті, він дав новий імпульс до розвитку методології збереження фольклорних надбань, яка передбачала жанрову класифікацію вибірки текстового матеріалу і публікацію народної лірики у вербальному та нотному вираженні. Така метода комплексної фіксації полемізувала з усталеним радянським визначенням категорії «фольклор», який обмежувався лише словесною площиною.

У своїх споминах співробітник Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії пан М.Гордійчук на сторінках журналу «Народна творчість та етнографія», засновником і головним редактором якого до останніх днів життя був сам Рильський, наголошує на особливій увазі Максима Тадейовича до індивідуальних конотацій респондента і виконавця твору. В усій палітрі фольклорний твір можна було зафіксувати завдяки використанню новітнього на той час устаткування, тому Рильський обладнав експедиційну машину портативною електростанцією і звукозаписуючою апаратурою, наголошуючи, що «навіть найдосконаліший нотний запис не може замінити натуральне звучання пісні, відтворити її живу, не темперовану, інтонаційну природу». Отож, ми можемо зробити висновок, що учений сприймав фольклорний текст як сукупність не лише лінгвістичних, а й екстралінгвістичних, тобто прагматичних, соціокультурних, психологічних факторів.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Рильським закладено підвалини фіксації та публікації фольклорного репертуару майстрів-оповідачів, наприклад «Пісні Явдохи Зуїхи», започатковано серії «Українські народні пісні в записах письменників»

(зокрема Лесі Українки, І.Франка, братів Радченків – понад 20 збірок) та «Українські народні пісні у записах діячів культури» (М.Лисенка, братів Бодянських, С. Тобілевич, М.Павлика Г.Верьовки та ін.). Не обійшов своєю увагою учений-теоретик і регіональну палітру народнопоетичної творчості, яка своєю мозаїчністю складає цілісність фольклору України («Пісні Поділля», «Пісні Карпат», «Пісні Пряшівського краю» та ін.).

У праці «Питання етнографії» за 1954 рік Рильський ратує за створення етнографічних музеїв та атласів народної культури України, піклується про підготовку фахівців-фольклористів.

Інший вектор популяризації народнопоетичної творчості – художній текст.

Саме тут найпотужніше виявив свою творчу сутність Рильськийфольклорист, чиї поетичні рядки пронизані отією генетично закладеною народною архітектонікою, яка «як шабля золота, немов вода цілюща».

Справжню народність літератури й мистецтва М. Рильський вбачав не в сліпому наслідуванні фольклорних зразків, не в стилізації й механічному перенесенні художником у власний твір барв та відтінків з народної палітри, не в декоруванні чи орнаментації їх народнопоетичною образністю, а в активному переплавленні і освоєнні митцем народних джерел.

Прикладами такого синтезу для поета були твори Т.Шевченка, Остапа Вишні, О.Довженка, Ю.Яновського і П.Тичини.

У численних статтях останніх років життя Рильський постійно так чи інакше торкався теми фольклорно-літературних взаємин, то наводячи промовисті факти цього єднання, то закликаючи митців вивчати народне розуміння краси й користуватися ним, то застерігаючи їх від поверхового нагромадження народнопоетичних елементів чи байдужості до народних художніх цінностей. Для М. Рильського – великого поета – всі ці питання були частиною його єства митця і постійно вирішувалися ним самим практично, в процесі художньої творчості: відгомони народної поезії звучали в образній

–  –  –

Анотація У статті йдеться про необхідність виокремлення аналізу концепту смерті в українській літературі в самостійну проблему для дослідження науковцями.

Ключові слова: смерть, Буття, екзистенціал, концепт, свідомість Summary The article deals with the need to highlight the analysis of the concept of death in Ukrainian literature to a separate problem for research.

Keywords: death, Being, ekzistentsial, concept, consciousness Як відзначив Юнг, ми вкладаємо сенс у все, із чим зустрічаємося у світі, але як вкласти сенс у те, що є таїною [4; 325]? Мова йде про смерть як універсальну культурологічну ціннісну категорію. І передусім про розгляд концепту смерті в українській літературі 20 ст.

У чому актуальність та важливість виокремлення концепту смерті в окремий аспект вивчення української літератури 20 ст.? Передусім варто нагадати, що література – це єдиний симбіотичний вид творчості, що балансує між наукою і власне мистецтвом. Моріс Бланшо описав ідею переживання смерті в тексті, яка значною мірою пояснює вічний порив Автора до Танатосу. Те, що література (як і взагалі мистецтво) надихається смертю, очевидно. Письменники створювали не лише окремі твори, цілком та повністю звернені до Танатосу, але й цілі жанри (елегія, епітафія, трагедія, заповіт та ін.), але навіть цілі напрямки – наприклад, середньовічне мистецтво macabre. В.Янкелевич вбачає завороженість смертю в бароко, Ф.Хуземан виокремлює типові риси сучасної драми, виходячи із її намагання зрозуміти і відчути смерть. Розуміння смерті окремою нацією – тема вкрай важлива для розуміння самої нації. Хоча смерть завжди відкривається індивідуму, і він завжди максимально суб‘єктивний, тим не менше, сама особистість глибока пов‘язана з історією та духом власного народу. А прогрес тих чи інших культур, на думку дослідників, напряму пов‘язаний із ставленням до смерті.

Аналізуючи простір смерті в українській літературі, слід пам‘ятати про його надзвичайний трагізм для українців. Як тут не згадати рядки

М.Рильського:

Уночі налетіли вони – І заплакали дочки й сини, Чорний вихор у чорному світі – Що батьки їх, батьки їх убиті.

За словами А.Ахматової «…все, що відбувалось після 1917р., було часом, коли хотілося "сховатись у смерть" [1; 27]. Тому і екзистенціали людського буття, що їх аналізує українська література 1-ої пол.20ст., це передусім ті, що супроводжують смерть – Страх, Одинокість, Тривога,

Відчай. Згадаймо «Скорбну мати» Павла Тичини:

Мовчать далекі села. А квітка лебедіє:

В могилах поле мріє. О, згляньсь хоч Ти, Маріє!

Або сонет, написаний М.Зеровим на смерть його єдиного сина Костянтина, що помер у листопаді 1934 р. в Києві, мавши 10 років віку.

Смерть сина збіглася з «…терористично-голодовим» (Ю.Лавріненко) погромом України, з кінцем короткої декади українського відродження і з початком репресій проти Зерова – в сонеті відчувається цей індивідуальний і загальноісторичний вузол долі:

Стою німий і жити вже безсилий: Немилосердно ранньої могили.

Вся думка з білим і смутним горбом Тут вже смерть трактується у дусі хайдегерівської концепції екзистенціального розуміння смерті. М.Хайдегер вказує на відсутність вибору у людини перед обличчям смерті «постійно і посутньо», а не лише тоді, коли настає час помирати. Хайдегер вважав, що існує два фундаментальні модуси існування у світі: 1) стан забутості буття та 2) стан усвідомлення буття. Зазвичай індивіди перебувають у першому модусі, у забутості буття.

Хайдегер називає його «неаутентичним». У ньому ми не визнаємо себе творцем власного життя. І лише смерть, на думку Хайдегера, є умовою, яка дозволяє індивіду існувати «аутентичним життям». Звідси і пояснення Хайдегера терміну «екзистенціал», що означає, на думку філософа, реальності, які існують у Dasein. екзистенціали характеризують буття Dasein.



Pages:     | 1 |   ...   | 24 | 25 || 27 | 28 |   ...   | 102 |
Похожие работы:

«ББК 67.401.12+78.3 Любов ГОЛОХА Національна академія державного управління при Президентові Україні Дніпропетровський реґіональний інститут державного управління ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ БІБЛІОТЕЧНОЮ СПРАВОЮ В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ Аналізуються історичні аспекти державного управління бібліотечною справою в Україні (ІХ ст. – 1991 рр.). Ключові слова: бібліотека, бібліотечна справа, державне управління, державне управління бібліотечною справою, історія державного управління. Для успішного...»

«SWorld – 17-28 June 2014 http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/june-2014 MODERN PROBLEMS AND WAYS OF THEIR SOLUTION IN SCIENCE, TRANSPORT, PRODUCTION AND EDUCATION‘ 2014 Юридичні і політичні науки – Теорія та історія держави і права УДК 340.12 Марущак Н.В. ПИТАННЯ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ У ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ДЕМОКРАТІВ КІНЦЯ XІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ Чернігівський національний технологічний університет, Чернігів, Шевченко 95 UDC...»

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців КУЗЬМОВИЧ ВАЛЕНТИНА МИКЛОЛАЇВНА ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ОСНОВ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Схвалено на засіданні методичної комісії гуманітарних та суспільних дисциплін Кривий Ріг, 2012р. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ОСНОВ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ Вивчення філософії студентами...»

«22.05.2014, м. Київ •1025-річчя історії освіти в Україні: традиції, сучасність та перспективи The article highlights the first stage of the experiment on the transition of primary education in the three-year course of study in Ukrainian SSR in 1963–1966. The author presents the reasons, describes the progress and results of the foluthor lowing experimental research. Key words: experimental research, primary education, three-year course, school, junior students, the Ukrainian SSR. УДК 378:373.2...»

«УДК 373.091.12.011.3-051(510) Н. М. Котельнікова, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка ФІЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ МИСЛИТЕЛІВ СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ ЩОДО СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ ТА СТАТУСУ ВЧИТЕЛЯ Котельнікова Н. М. Філософсько-педагогічні ідеї мислителів Стародавнього Китаю щодо соціальної ролі та статусу вчителя За багатовікову історію Китаю – однієї з найдавніших цивілізацій світу, шанування вчителя стало не лише стійкою соціальною традицією, а й отримало теоретичне обґрунтування...»

«Теорія і практика викладання української Theory and Practice of Teaching Ukrainian мови як іноземної. 2009. Вип. 4. С. 149–156 as a Foreign Language. 2009. No 4. P. 149– УДК: 811.161.2’243’373.21:821.161.2-341’’18/19’’І.Франко ТОПОНІМИ В ОПОВІДАННЯХ ІВАНА ФРАНКА ТА НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ Галина Бойко Національний університет „Львівська політехніка” Досліджено загальні ознаки ономастичного простору та особливості вживання власних назв творів Івана Франка. Топонімічний...»

«ІСТОРІЯ ОСВІТИ І ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ УДК 378.013 Г.В. Мірошниченко, канд. пед. наук Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» просп. Перемоги 37, м. Київ, Україна, 03055 E-mail: veranya@voliacable.com АКТУАЛІЗАЦІЯ НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ М.Х. БУНГЕ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ Розглянуто і проаналізовано становлення й розвиток відповідних напрямів діяльності М.Х. Бунге, вплив яких спостерігається і на сучасному етапі модернізації освіти, розроблено...»

«УДК 378 Наталія Гузій, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогічної творчості Національного педагогічного університет імені М. П. Драгоманова ЗДОБУТКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ 20-Х РР. ХХ СТ. У СТАНОВЛЕННІ ДИДАСКАЛОГІЇ ЯК ГАЛУЗІ НАУКОВИХ ЗНАНЬ ПРО ВЧИТЕЛЯ ТА ЙОГО ПРОФЕСІЙНУ ПРАЦЮ У статті проаналізовано досягнення вітчизняної педагогічної думки періоду 20-х рр. ХХ століття у становленні дидаскалогії як наукового напряму знань професіографічного характеру про вчительську...»

«Анотовані бібліографічні списки документів історичної тематики та суміжних дисциплін Випуск 10 – 2014 р. Краєзнавство 1. Дністрянська Н. І. Дуже малі міські поселення Львівської області : суспільно-географічний потенціал та перспективи розвитку : моногр. / Н. І. Дністрянська, М. С. Дністрянський ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. – 196 с. У монографії концептуально окреслено контури категорії дуже малих міських...»

«УДК 371.671(075.3) Рівнева диференціація складових предметної компетентності з історії в підручниках для старшокласників І. І. Смагін, доктор педагогічних наук, Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти e-mail: igsmagin@gmail.com Постановка проблеми. Навчання історії в сучасній профільній школі за відповідними рівнями диференціації (стандарт, академічний, профільний) потребує такої самої диференціації в програмах і підручниках. Досі відсутні чіткі критерії для формування...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»