WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 102 |

«ЛІТЕРАТУРА ФОЛЬКЛОР ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ Випуск 36 Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф.Дунаєвської УДК 801.81:821.161.2 ББК 82.3(4Укр) У збірник уміщено статті, присвячені вивченню ...»

-- [ Страница 16 ] --

Вона виникла у Франції синхронно з фінською. Різновекторність наукових зацікавлень її творців (етнолога Леві-Строса, історика культури М. Фуко, психоаналітика Ж. Лакана, літературознавця Р. Борта) сприяли тому, що вона поширилась на різні сфери гуманітарних досліджень. Культура поставала в студіях структуралістів як сукупність знакових систем. Такими вважалися мова, релігія, міфологія, звичаї, обрядовість. Всі ці системи існують у нашій підсвідомості і здатні на синтез нових структурних систем.

Що стосується безпосередньо фольклору, то він розглядався структуралістами як сукупність елементів міфу, здатних на творення нових сполук. Щоправда, жодного прояву синтезу нових міфів на основі традиційних мотифем у фольклорній творчості так продемонстровано й не було. Відтак більшою мірою цей метод застосовується щодо аналізу літературних творів, де традиція не має такого значення, як у фольклорі.

Жодних вагомих результатів метод К.Леві-Стросса для фольклористики не приніс. Більше того він відволік багатьох її адептів від магістрального завдання фольклористики – пошуку першоджерела, адже за цією теорією процес творення відбувається повсякчас і лише передивається з одних форм в інші.

Ритуально-міфологічна школа, яка плідно проіснувала від початку до середини ХХ ст. зачепила ту частину фольклорної традиції яка мала зв’язок з ритуалом та міфом як його переказом. В її основу ввійшло все те позитивне, що свого часу нагромадила міфологічна школа. Найбільший її здобуток полягав у виявленні в фольклорних сюжетах відображення архаїчних ритуалів, які в пережиткових формах збереглися лише в окремих традиційних культурах, не зачеплених досягненнями сучасної цивілізації (культурно відсталих народів).

В українській фольклористиці більш як півстоліття не існувало усталеного поняття про науковий метод. Прикриваючись гаслом історично-порівняльного методу, нехтувалась як історія, так і справжнє порівняння. Найчастіше все зводилось до того, щоб відшукати подібності в фольклорі т. зв.

«східнослов’янських народів», ігноруючи решту. І це незважаючи на те, що в деяких ділянках напрошувались порівняння зі словацьким чи румунським фольклором, де можна було виявити незмірно більше спільного, ніж з російським чи білоруським. Однак найбільшою хибою цих досліджень була надмірна філологізація фольклору, відрив вербального його складника від акціонального. Фольклор став синонімом поняття «усна народна творчість», незважаючи на те, що паралельно вживались і терміни «музичний фольклор», «ігровий фольклор». Відтак філологічна наука сприймала словесне мистецтво, ігноруючи його синкретичні первні, як усну літературу..

Літературоцентризм, закладений в основу української радянської фольклористики, сприяв тому, щоб вона апробувала на собі всі літературознавчі методи, чим займалася і впродовж 20-ти останніх років.

Вичерпавши весь потенційний арсенал таких досліджень і пройшовши нашвидку шлях, який подолала світова наука, не проминувши й методів, які на заході показали свою не перспективність ще наприкінці 60-х років ХХ ст., українська фольклористика знову на роздоріжжі, знову в пошуках нового інструментарію.

В.Диханов для вивчення календарної обрядовості пропонує метод компонентного аналізу, який дозволяє досліджувати сучасний стан національної обрядової парадигми, але не розкриває ні первинного стану явища, ні специфіки становлення національного варіанту.

О.Івановська вбачає актуальність використання у фольклористиці інтегрального інструментарію з залученням функціонально-контекстного та структурно-семіотичного методів.

Щодо останнього, то маємо великий сумнів, як і більшість європейських фахівців нашої галузі. Метод, спрямовує на виявлення в підсвідомості структурних одиниць на рівні образу, символу, слова. Фольклор, як і будь-яке інше явище культури, у них подається як сукупність знакових систем, таких як мова, міфологія, звичаєвість, релігія. Головна ж ідея Леві-Стросса щодо систем національних міфологій, в яких він вбачав взаємозалежні структури підсвідомості, здатні до творення нових систем, містила одну засадничу помилку. Вона полягала в тому, що не враховувала, що колись ці системи могли мати спільного предка. Тим-то й відтворювали в різних варіантах його початкові геноми. Що ж до решти явищ колективної творчості, в їх числі й оповідних, які розглядалися як структури елементів міфу, здатні творити нові його версії, ця гіпотеза виявилась справедливою наполовину, тобто тільки там, де дійсно мали місце елементи цього міфу. Крім того, більшість архаїчних міфів становить все-таки спільну спадшину як моногенічне явище.

Тож жоден із відомих методів ще не заводив фольклористику в такий глухий кут, як метод структуралістичний. Розщепивши на елементи все, що було можна, нам так і не вдалося знайти зримих слідів синтезу першоелементів і трансформації до прикладу сюжету балади хоча б в історичний переказ чи створення самої балади на оянові мотиву співанкизроніки. Штука заради штуки, – сказав би Франко, – та й тільки. Зате скільки людей позабавлялося!

Дезінтеграція наук, яка дуже активно впроваджувалася упродовж останнього століття призвела до того, що отримані самостійно різногалузеві знання, особливо в гуманітарній сфері, виявили тенденцію їх інтеграції, без якої розв’язання складних наукових проблем було досить проблематичним. В результаті виникли нові синтетичні дисципліни етнолінгвістика, етноісторія та ін.

Інтердисциплінарний метод, який служить головним інструментарієм таких досліджень, дає змогу стереоскопічного бачення багатьох культурологічних явищ, які важко зауважити в площинному вимірі. Першими відчули користь від такого поєднання даних різних наук археологи та ті лінгвісти, які займаються питаннями топоніміки. Поєднання топонімічних та археологічних даних дало змогу помітити наявність кореляційних процесів між гідронімікою та археологічними культурами епохи неоліту. В Україні вперше про це заявив на початку 80 рр. Дмитро Телегін. Потім ця думка знайшла продовження в працях Олексія Стрижака, Григорія Півторака, Юрія Павленка та ін.

Цікаві наробки, без яких важко обійтися в сучасній етнокультурології, продукує на теренах Польщі лабораторія під орудою проф. Єжи Бартмінського.

„Етнолінгвістичний атлас”, над яким вона працює і який окремими частинами друкувався і в Україні, вже виконує свою роль. Він важливий не лише для утвердження нових методів дослідження народної культури, а й дає чудовий фактичний матеріал для планування майбутніх культурологічних досліджень.

За прикладом польських колег та словацьких вчених, які видали загальний атлас народної культури, В Білорусі активно впроваджує метод інтердисциплінарного дослідження археолог Володимир Ісаєнко.

В Україні на основі етнографічного методу упродовж 90-х рр. ХХ ст.

активно впроваджувалась етнофольклористика. Нова галузь передбачала не лише тлумачення сюжетів та обрядів в рамцях ритуалі стичної школи, а й активно впроваджувала їх картографування. Головним осередком впровадження цього напряму став Луцьк. Полісько-Волинський народознавчий центр (з 2005 р. перейменований в Інститут культурної антропології) працює над «Ілюстрованим атласом народної культури Західного Полісся». На відміну від усіх попередніх подібних видань, у нашому основний акцент буде зроблено на усний фольклор, хоч питання локалізації фольклорних явищ і їх закріплення в етноісторичних межах поки що залишається відкритим.

Нова методика унеможливлює спроби зміни національності деяких явищ, що часто практикується білоруськими фольклористами. Картографічне окреслення ареалу побутування дає можливість чітко уявити де знаходиться епіцентр поширення того чи іншого явища чи навіть пісенного тексту, а де неможлива навіть периферія. Зрозуміло, що про зміну мови твору навіть на периферії його поширення йтися не може. Це вже спроба літературного перекладу, яка неможлива під час безпосереднього засвоєння реципієнтом.

Кожен із наведених напрямів та методів передбачає порівняльний підхід.

Однак застосування структурно-семіотичного підходу так і не дало того результату, який закладався. Розщепивши фольклор на атоми, можна синтезувати щось нове, але не можна вивчити жодного з явищ в його «біографічному» ракурсі. Звідки взялися одні й ті ж чи занадто вже подібні для виникнення в процесі самозародження мотиви, вірування, сюжети в різних куточках світу на основі спостереження окремих геномів встановити ще нікому так і не вдалося.

Історично-порівняльний метод вбачав основою міграції сюжетів історичні події, серед яких особливого значення надавалося військовим походам та торгівельним зв’язкам.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Цей метод прийнятний для сюжетів, тобто головно для неказкової народної прози, де дійсно побутує чимало чужого або ж лише адаптованого до місцевих умов матеріалу. Спільність вірувань, обрядів, міфології пояснити фактами впливу на свідомість населення історичних подій буде несерйозно і ненауково. Тут, вочевидь, слід поринати в глибші пласти генетично спільної спадщини.

Першочергово це такі сфери як магія, міфологія, вірування, обряди. Сюди належить і вагома частина сюжетів. По своїй суті це рефлексії давніх міфів.

Загальна хиба всіх, хто вдавався до порівняльного вивчення фольклору – це применшення віку його архаїчних явищ.

Микола Сумцов у своїй праці «К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малороссийскую свадьбу» (К., 1886) писав, що, незважаючи на всю оригінальність весільних звичаїв, у чеському весіллі наявні німецькі елементи, в болгарському і сербському — турецькі, в російському — татарські, в українському — грецькі й римські. Проте пояснити ці впливи можна по-різному: «Під час великого переселення народів слов'яни поширилися у віддалених кутках еллінського світу на європейському материку, в Македонії, Епірі, Елладі... Візантійські письменники VIII, IX і X ст.

скаржаться на слов'янізацію Греції. Так в одній географічній хрестоматії цього часу сказано, що «весь Епір і майже вся Еллада, Пелопонес і Македонія населені нині скіфськими слов'янами». Однак фольклорист не прихильник механістичних запозичень та спонтанної асиміляції. Микола Сумцов висловлює думку, що з чужого могло братися лише те, що нагадувало своє, рідне. Спільність же українського весілля з весіллям класичних народів полягає насамперед у вживанні свічки або факела, води, вивернутого кожуха, в обрядовому вживанні короваю, хлібного зерна, обрядової присутності на весіллі дітей. Помітна схожість ритуалів та атрибутів весілля може бути пояснена спільністю «походження класичних і слов'янських народів із одного спільного арійського кореня, і, як наслідок племенної спорідненості».

Сьогодні чітко виявляється, що критика неспроможності багатьох ідей фольклористики полягала в тому, що вони випереджали можливості наяного в той час інструментарію. Повною мірою це стосується й т.зв. «арійської»

теорії. Однозначно, існують явища фольклору, які з культурою аріїв – традиційних скотарів і хліборобів не мають жодних стосунків. Як до прикладу, шаманізм. Однак скільки водночас у світі існує й такого, чого без їхньою участі просто не відбулося б.

У сумарному вираженні нащадки аріїв найчисленніша популяція на території Євразії. Просуваючись від Причорномор’я до Прикаспію, арійці залишили свій генетичний слід в північному Казахстані південному Уралі, в Середній Азії. Як наслідок цієї інвазії в цілої низки середньоазійських народів арійська складова якщо не домінує, то принаймні складає доволі вагому частку населення. Серед таджиків вона становить 64%, киргизів – 63%, узбеків – 32%, уйгурів – 22%, алтайських народів – 50%. Невелика народність ішкашим в памірських горах – на дві третини арійська за походженням. Однак що далі на схід, то ця щільність носіїв арійського гаплотипу R1a1зменшується. Серед мешканців Індії вона становить вже лише 16%. І хоч домінуєче становище каст, представлених аріями свідчить про можливість домінування культури цього прийшлого колись населення на правах домінуючої еліти, про індійське походження казкових сюжетів, яке вбачав Т.Бенфей, вже можна забути. Свого часу дослідники вказували на неіндійський склад тваринного й рослинного світу відображеного в цих казках, навіть якщо вони увійшли до золотого фонду казкового фонду індусів

– «Панчатантри».

За даними біогенетики, предкова гаплогрупа індусів – така сама, як у східних слов’ян. Вік предка цієї гаплогруппи в Індії – 3650 років, тобто з’явився він на цих територіях і почав новий етап асимілятивних та генетичних процесів, пов’язаних зі зміною вого природного середовища, в першій половині ІІ тис. до н.е. – тобто з епохи бронзи. Ще й до широкого розголосу генетичної теорії одна з теорій припускала розселення аріїв з приазовських степів у двох протилежних напрямках – на північний захід та південний схід, датуючи цю подію на основі археологічних даних тими ж хронологічними рамками. Але противагу їй складала інша лінгвістична т.зв.

«індоіранська», яка вбачала напрям арійської міграції з Індії та Ірану.

Сьогодні, як би не опиралися її представники, які недоліки номенклатурного ряду не знаходили б в біогенетичній доктрині А.Кльосова, генетика – наука точна. Що ж до лінгвістичної компаративістики, яка визначала глотохронологічну концепцію, то вона істотно не постраждала. Збіги в різних мовах «індоєвропейської» сім’ї залишилися ті самі. Єдине, що географію цих явищ слід розвернути в другий бік.

Згідно величезного масиву даних, накопичених лінгвістикою, порівняльного аналізу мов – це такі собі «індоєвропейці», «арії», прибульці з півночі (в Індію та Іран), що знають сніг, холод, їм знайомі береза, ясен, бук, їм знайомі вовки, ведмеді, знайомий кінь.



Pages:     | 1 |   ...   | 14 | 15 || 17 | 18 |   ...   | 102 |
Похожие работы:

«ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА Нацiональної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури ПРАЦІ ЦЕНТРУ ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА Збірник наукових праць Випуск 19 КИЇВ Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК УДК [930.2+069](477)(06) ISSN 2078-0133 Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Рекомендовано до друку Вченою радою Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (протокол № 7 від 21...»

«Валентина Тумаш Cело Новосілля над річкою Веселухою Пам’яті моїх батьків, Миколи Зіновійовича та Надії Савівни Ляховців, присвячую. Забудеш інколи в турботах Рідне село, зелений гай, І десь зникають у пустотах Полин, латаття та розмай. І раптом – друзі і дитинство, Таке далеке і близьке, Мої рідненькі батько й мати Все оживати розпочне. А потім спогадів потоки Далеко в юність понесуть, І пам’ять буде святкувати, Що їй належне віддають. Зміст Мала батьківщино, ти в кожного є. Зміст Посвята 2...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Кафедра загальної та соціальної психології ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ РОБОЧА ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра напряму 6.020301 – «Філософія» Луцьк – 20 УДК 159.9:2(073) ББК 88.49р30 Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 2 від 16 жовтня) Рецензенти: Іванашко О. Є. – кандидат...»

«Міністерство освіти і науки України ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ ПРОЦІВ ОЛЕГ РОМАНОВИЧ УДК 35: 639.1(477) «18/19» АКТУАЛЬНІСТЬ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління Івано-Франківськ 2014 Дисертацією є рукопис....»

«УДК 821 (477)(092) Кононенко М. РАННЯ ЛІРИКА МУСІЯ КОНОНЕНКА ЯК ПОШУК ІНДИВІДУАЛЬНОГО ТВОРЧОГО ШЛЯХУ ПИСЬМЕННИКА Онищенко Т.В., аспірант Київський національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова Душа не прагне супокою, Їй любо, де життя кипить, Де радість змішана з журбою, Де тяжко жить і любо жить ! М.Кононенко Мусій Степанович Кононенко (найуживаніший псевдонім – Школиченко, 1864-1922) —це ім'я поета і прозаїка, драматурга і перекладача, публіциста і фольклориста, літературознавця...»

«Нові надходження у бібліотеки Хмельницької міської ЦБС у травні 2012 р. Абдуллаев Ч. А. 1. Дронго безжалостен, или Окончательный диагноз / Ч. А. Абдуллаев. М. : Эксмо, 2012. 320 с. (Маэстро детектива Чингиз Абдуллаев) Экземпляры: всего:1 10(1) Абдуллаев Ч. А. 2. Дронго волнуется, или Обьект власти / Ч. А. Абдуллаев. М. : Эксмо, 2011. 352 с. (Маэстро детектива Чингиз Абдуллаев) Экземпляры: всего:1 10(1) Абдуллаев Ч. А. 3. Одноразовое использование / Ч. А. Абдуллаев. М. : Эксмо, 2012. 320 с....»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ГУМАНІТАРНИХ НАУК: Історія та сучасність КИЇВ УДК 378.4(477-25)КНУ.093.5:101](09) ББК 74.58(4Укр-2К) К Рекомендовано до друку вченою радою філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, протокол № 9 від 25.06.2014 р. Упорядники: Губерський Л. В., д. філос. н., проф., академік НАН України; Приятельчук А. О., к. філос. н., проф.; Колотило В. В., к. філос. н.,...»

«Ю. В.  Мєр’ємова (Донецьк) УДК 81’373.2:82-343:811 (111+161.1+161.2) КласифіКація онімів англійсьКих, російсьКих та УКраїнсьКих літератУрних КазоК У зв’язКУ з об’єКтом іменУвання Реферат.В статті розглядаються оніми літературних казок, які представляють особливу систему власних назв. В роботі представлена класифікація онімів у зв’язку з об’єктом іменування в англійських, російських та українських авторських казках. Запропоновано порівняльний аналіз кількісних даних онімів різних розрядів в...»

«Репетько О.О., аспірант кафедри економічної теорії та історії економіки НАДУ Методологічні підходи до розмежування форм і методів фінансового контролю в теорії та практиці державного управління На основі аналізу наукових підходів, які представлені нині у вітчизняній фаховій літературі, у статті розмежовуються основні форми і методи державного фінансового контролю. У цьому зв’язку запропоновано авторське бачення співвідношення цих понять, аргументована доцільність врахування відповідних положень...»

«ISSN 2078 6999. Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2012. Випуск 15. С. 63–69 Visnyk of the Lviv University. Series Philosophical science. Issue 15. P. 63–69 УДК 1(091): 167.2 ПРАГМАТИКО-СЕМАНТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОНЯТТЯ ІСТИНИ В СУЧАСНІЙ АНАЛІТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ Андрій Синиця Львівський державний університет фізичної культури, вул. Костюшка, 11, м. Львів, 79000, Україна, e-mail: andriy-synytsya@yandex.ru Розглянуто головні прагматичні підходи в інтерпретації поняття істини,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»