WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 102 |

«ЛІТЕРАТУРА ФОЛЬКЛОР ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ Випуск 36 Присвячений дослідженню творчої спадщини Л.Ф.Дунаєвської УДК 801.81:821.161.2 ББК 82.3(4Укр) У збірник уміщено статті, присвячені вивченню ...»

-- [ Страница 10 ] --

У цій праці Д.Чижевський, зупиняючись на характеристиці образної системи Г.Квітки-Основ’яненка, підкреслюючи її розмаїття, піднесеність, позитивність, наголошував, що неповторність системи образів митця значною мірою зумовлена широтою розповіді й «бажанням подавати етнографічні і побутові подробиці» ( 5,346) і саме це стає опорою при вибудові образів. Неповторності й «широті стилю» сприяє увага до «народних сцен і звичаїв: ярмарок, Великдень, розговіни, весілля, сватання, «гробки», похорон, чари і т. п.» (5, 346) Та й задовго до Д. Чижевського у рецензії на першу книжку «Малороссийских повестей О.Бодянський ще в 1834 році відзначав, що в цьому оповіданні його вражають « майстерний нарис сільського ярмарку», «простота, природність оповіді, повнота, в цілому правильне співвідношення між частинами, живі яскраві, свіжі картини, веселий гумористичний тон, влучні, дотепні натяки…. вдало схоплені з народу звороти й вирази» ( 2, 453) Не випадково у Квітки одразу знайшлися не лише вдячні поціновувачі серед читачів, а й наступники, серед яких, звичайно ж, були і епігони, але й ті, які розуміли чіткість різниці між описово-етнографічним форматом твору та нагальною потребою домінанти національного в мистецтві слова.

Принаймні в перші десятиліття ХІХ століття саме Г.Квітка-Основ’яненко посприяв формуванню і становленню стратегічного естетичного напряму розвитку української літератури.

Список використаних джерел:

1. Возняк М. Григорій Квітка-Основ’яненко. Життя і творчість. - К., 1946; 2.

Квітка-Основ’яненко Г. Зібрання творів: у 7 т. – Т.3. – К., 1981; 3. Костомаров М.

Малорусская литература // Костомаров М. Слов’янська міфологія. –К., 1994; 4.

Сумцов Н. Г.Ф.Квитка как этнограф // Киевская старина. - 1894.- № 8; 5. Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль, 1994.

Ярослав Гарасим, д.філол.н., проф.

IВАН ФРАНКО: «З ВЕРШИН І НИЗИН» УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ «Немає між нами чоловіка, який би світлим умом, блискучим талантом і жаром любові до високих ідеалів та безмірною працею зумів блудних, брудних і незрівноважених притягнути до того місця, де він сам стоїть». Ця – майже столітньої давності – атестація Франкового генія, що вийшла з-під пера неперевершеного автора українських мистецьких шедеврів Івана Труша, аж ніяк не вкрилася корозією семантики, а набрала ще більшої ваги.

Франкова інтелектуально-духовна спадщина й донині своїм невичерпним магнетизмом утримує свідоме українство довкола етногенетичного ядра нації. З огляду на це, смислове поле тематичного блоку «Іван Франко і наша суспільність» завжди потребуватиме рефлекторного наповнення найновішим зрізом національних «вершин і низин» української духовності, яка останні двадцять літ уперто, кажучи словами Ліни Костенко, «тримає лінію оборони»

на справедливо здобутому державотворчому плацдармі.

Процес національної розбудови в умовах, коли ефір постмодерної моди на космополітичний глобалізм вивітрюється набагато швидше, ніж гадали її найпалкіші прихильники, доцільно аналізувати на підставі категорій давнього і нового, щедро апробованих творчою концептуалізацією художнього світу самого Івана Франка. Семантичну сутність «давнього» закономірно становить історичний тезаурус суспільно-політичної реалізації поступових ідей на шляху до державотворення, а поняттєву орбіту «нового» окреслює сучасний етап національного розвою в геополітичних та геокультурних вимірах початку третього тисячоліття. Уважне прочитання Франкових текстів показує, що культурно-історичні фактори минулого мають здатність до своєрідної реінкарнації, бо вони глибоко закорінені у підсвідомий ѓрунт етнічної ментальності й кілька століть утверджувались агресивною соціальною поведінкою географічних сусідів. Тож націобуттєве «нове» при пильнішому його розгляді дуже нагадуватиме віддалене, призабуте «давнє».

Як приклад наведемо Франкову характеристику основ української суспільності з далекого 1897 року, у якій віддзеркалено наше апатичне сьогодення: «живемо немов під обухом, а сей обух, то не стільки зверхній, посторонній тиск, скільки почуття власної безсильності, власного розладу».

Щоправда, причини такої національної атрофії криються і в зовнішніх обставинах незгасної активності шаленого шовіністичного антициклону з Півночі, і в черговому загостренні внутрішніх недуг українського етнічного організму. Невтішним наслідком стало те, що у власній «державотворчій зрілості» ми опинилися на рівні середини позаминулого століття, коли, за влучним висловом Івана Франка, «фактична побіда залишається за елементом, якому тяжко й ім’я придумати, за якоюсь різномастою купою людей, у яких спільною підставою акції являється хіба спільна ненависть до свого рідного, спільна невіра в органічний зріст народу і його свідомості, погоня за особистою кар’єрою і спільна дволичність та безхарактерність».

«У нас прийнято весь сей напрям, – пише він далі, – усю в 1850-х роках верховодну течію галицько-руського життя називати москвофільством». І Франкова заслуга насамперед у тім, що від самих початків своєї літературної та політичної діяльності і до схилу віку він не припиняв особистої боротьби з «тою різномастою купою» і досяг феноменальних результатів: якщо на початку 70-х років ХІХ століття майже вся культурна комунікація в Галичині провадилась або «польщизною», або «язичієм», то вже на світанку ХХ століття завдяки невтомній праці Франка «для домашнього огнища»

національна самосвідомість галицької молоді не лише вимірюється кількісними показниками україномовних книжок і періодичних видань, а й поширюється на найвищі щаблі публічного утвердження національної символіки, про що свідчить вивішування синьо-жовтих прапорів університетським студентством у період сецесії. З погляду І. Франка москвофільство, «як і усяка підлість, всяка продажність і деморалізація, – це міжнародне явище, гідне загального осуду і боротьби з ним». Крім того, не варто плекати ліберально-інтернаціоналістських ілюзій, ніби шовіністичний синдром притаманний лише московським урядовим чиновникам, а російський народ, мовляв, до цього не причетний.

Розвінчуючи цей «малоросійський міф», Іван Франко переконливо доводить, що вже на початку ХХ століття (1905 р.) «українська суспільність мала нагоду переконатися: справа українського слова, українського розвою чужа для великоруської суспільності; та суспільність також засліплена своїм державним становищем, у справах державних думає так само, як її бюрократія, чи, іншими словами, російська бюрократія невідрадна дочка російської суспільності, і, видержавши остру боротьбу з отсею всесильною бюрократією, українській суспільності прийдеться видержувати хронічну, довгу, але не менш важку боротьбу з російською суспільністю та крок за кроком відвойовувати собі у неї право на самостійний розвій» («Сухий пень»). Обстоювання самостійності за наших днів ускладнилося надзвичайно, бо на бік російської бюрократії та суспільності стали: помперському амбітний лідер московського православ’я зі всією церковною клікою; теперішня васальна українська влада, яка віддано відбуває лаврські богослужіння, що провадяться недержавною мовою, та новітні псевдоісторики, які під фальшивими вивісками громадянського суспільства проштовхують ідеї офіційної двомовності та узаконення в Україні політичної нації.

Тож четверте століття поспіль ми намагаємося здихатися нав’язливого московського «братерства», що веде «в безодню темноти і застою», і повернутися у цивілізаційне лоно демократичних європейських держав, з якими за середньовіччя були рівноправними партнерами, а подекуди й випереджали їх культурною продукцією, адже, як переконує нас Іван Франко, починаючи з кінця Х віку, від часу заведення християнства і протягом майже 250 літ «руське письменство витворило літературу, безмірно багатшу, різноріднішу та більше національну, ніж її в ту пору мала яка-небудь інша європейська нація». Глибоке усвідомлення впливу українських поступових надбань на форматування європейського культурно-освітнього простору безпосередньо залежить від ѓрунтовності нашого історичного знання та тривкості етноментальної пам’яті. «...Нам усім, і письменним, і неписьменним, – апелює І. Франко до свого покоління, – годиться знати нашу бувальщину, знать те, що думали, як боролися і як дивилися на світ наші прадіди. Годиться нам знати й те, що ми не вчорашні, що наше слово було колись у честі й повазі і служило до виявлювання високих думок, мудрих законів і щирого, глибокого чуття».


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


На жаль, монголо-татарська доба й дальший перебіг європейської історії відтіснили українців на маргінес бездержавності – з епізодичним піднесенням за Хмельниччини й Виговщини та економічно-культурнми розквітом за Мазепи. Та це були радше приємні винятки з нашої трагічної минувшини...

Розуміння цієї історіософської дискретності І. Франко демонструє наприкінці

ХІХ століття – через риторично-умовну модальність поетичного тексту:

Якби само великеє страждання Якби могучість, щастя і свобода Могло тебе, Вкраїно, відкупити, – Відмірялись по мірі крови й сліз, Було б твоє велике панування, Пролитих з серця і з очей народа, – Нікому б ти не мусила вступити. То хто б з тобою суперництво зніс?

1902 року на сторінках «Літературно-наукового вісника», виступаючи як критик творчості Михайла Старицького, Іван Франко сформулював передумови сходження до висот національного ба навіть всеслов’янського поступу: «...коли б українці здавна були працювали для себе, для своєї національності, не оглядаючися на абстрактний общерусизм, то не тільки піддвигнули б були Україну високо, але й загальноруська й загальнослов’янська сила була б у сумі багатша та більша».

Ця теза концентровано передає методологічну сутність Франкового світоглядного універсуму – лише послідовна праця для рідної нації стає рушієм загальноцивілізаційного поступу. Під «картаючим сарказмом»

поспадали «пишні вінці» з бундючних діячів ліберального напрямку, «...які своє забуття про рідний народ та його інтереси силкувались ефективно прикривати плащем всесвітнього лібералізму». А правдивих українців, які потішали себе тим, що, «допомагаючи здобути реформи в ліберальнім дусі, вони тим самим розширять рамки також для розвою української нації», зі щирим роздратуванням уважав самоошуканцями.

Засобом згуртування на шляху до трансформації «величезної етнічної маси» в «суцільний культурний організм, здібний до самостійного політичного життя» та «відпорний на асиміляційну роботу інших націй» є ідея національної єдності, здатна піднести інстинкт духовної величі в період ослаблення та кволості етноцентричних рефлексів. Однак гіркий особистий досвід ідейно-політичних баталій усталив у Франковій свідомості тверде переконання – треба прискіпливо добирати партнерів для потенційного об’єднання. Тому навіть за крайнього національного розпачу, коли довкола переважає «почуття безсильності і безнадійності, почуття якогось невилазного загрузання в болоті, зневіра в свої сили і в можність тривкого порозуміння з найближчими людьми», він застерігає від гарячкового шукання «союзників, помічників, протекторів та меценатів» не там, де «лежить натуральне джерело сили та відродження». На цьому спіткнулося не одне покоління діячів українського національно-визвольного руху, коли «зневір’я у власні сили і в силу рідного народа» розхитувало найкращі характери, породжувало «фантастичні бажання – дійти до чогось при допомозі власне тих, котрих ясно витончена і не раз із цинізмом висказувана мета, щоб ми не дійшли ні до чого путнього і були й надалі гноєм, на котрім би міг виростати і пишатися перед світом їх пишноцвіт».

І все ж потребу злиття спільних зусиль задля осягнення вищої мети Франко не лише відчував, а й усіляко пропагував – як своїм досконало відточеним публіцистичним хистом, так і потугою художнього таланту. На це вказував і фундатор сучасного франкознавства професор Іван Денисюк, аналізуючи прозову і поетичну творчість письменника: «ворогування... родів та їх примирення у фіналі – це той осуд національного розбрату, та ж ідея національної єдності, що є і в «Захарі Беркуті», й у гімні «Не пора, не пора».

Проникливість Франкового історико-суспільного осмислення політичної дійсності засвідчує й той факт, що він умів практично безпомилково викривати цинічні підступи домашнього й привезеного українофобства.

«Цікава річ, – зізнається автор «Мойсея», – що скільки разів у нас починається дискусія про якусь єдність, унію, об’єдинення, консолідацію, – за кождим разом, мов від подуву пустого вітру, серед суспільності вибухає полум’я обоюдної ненависти, підозрінь та розладу».

Насправді ж під отим ефемерним «подувом пустого вітру» проглядається цілком видима личина галицьких москвофілів, які плекали глуху ненависть до всього, «в чім чути було парістки національної української свідомості та інстинктивного демократизму». Руйнівний ефект москвофільського руху підсилювала і та моральна індиферентність, що, на думку І.Франка, належить до «характеристичних рис нашого галицького рутенства і яка полягає у тім, що:

«втихомолку» один уважає другого «падлецом», злодієм, фальшівником, але се не перешкоджає йому прилюдно хвалити того самого «падлеца» і приватно, в своїй хаті любезно стискати йому руку». Ця гірка, але вкрай правдива оцінка однаковою мірою стосується як до «давнього», так і до «нового» обличчя нашої суспільно-національної реальності, яка катастрофічно деградувала до стану, що його політично радикалізований І.

Франко 1884 року атрибутував відважно та безапеляційно:

Жиди тут панують, жидівськая тьма Йде звідси аж в Раду держави.

Такі обставини вимагають від кожного нового покоління невтомно працювати над виробленням продуманої, послідовної стратегії, щоб подолати хронічну національну кризу. Своє розуміння першочергових завдань, які стоять перед національними проводирями, І. Франко оприлюднив у розгорнутому зверненні до української молоді, де перелічено майже всі передумови побудови міцної європейської держави, а саме:

«власні школи і вироблена освітня традиція»; «перейняте освітніми і народолюбними думками духовенство»; «популярне і високе письменство, яке могло би бодай на першій гарячій порі заспокоювати всі духові потреби»;

«преса, яка могла б ясно держати і систематично боронити стяг національності та приложеної до місцевих потреб, свобідної культурної праці»; «сильна фаланга вповні свідомих і на висоті сучасної освіти стоячих репрезентантів у законодатних тілах»; «міцна опора в масах народу та інтелігенції навіть для тих немногих репрезентантів, що забажають вповні відповісти своїй національній і культурній задачі». Без цього суспільнополітичного капіталу «наша Україна готова знов опинитися в ролі ковадла, на якому різні чужі молоти вибиватимуть свої мелодії, або в ролі крілика, на якому прихильники вівісекції будуть доконувати своїх експериментів».



Pages:     | 1 |   ...   | 8 | 9 || 11 | 12 |   ...   | 102 |
Похожие работы:

«Регулярна інформація за 2013 рік ПРИВАТНЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ Назва: АЛЬЯНС ЄДРПОУ:Рік: Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Голова Правління Воронянська Марина Вікторівна (прізвище та ініціали керівника) (посада) (підпис) 25.04.2014 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів за 2013 рік...»

«Критика Київ 2008 РЕЦЕНЗІЇ Хоч важкий, та свій Kappeler Andreas, Der schwierige Weg zur Nation. Beitrge zur neueren Geschichte der Ukraine. Wien – Kln – Weimar: Blau, 2003. 216 S. Збірники статтей, невеликих досліджень одного автора, об’єднаних спільною тематикою, мають незаперечне значення для наукових студій. Часто такі книжки резюмують попередній досвід, порушують нові питання, уточнюють тлумачення. До найзначніших збірників з україністики без сумніву належить книжка Андреаса Каппелера...»

«Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ www.law.chnu.edu.ua ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ Напрям підготовки Сертифікати (вступні випробування) 1. Українська мова та література Правознавство 2. Історія України (профільний) 3. Іноземна мова або Математика Магістерські програми за напрямами підготовки магістрів 8.03040101 – Правознавство Як потрапити до факультету Від автовокзалу: Від тролейбусної зупинки «Автовокзал» необхідно проїхати на тролейбусі № 3 (маршрутне...»

«УДК 94(477.83) Гелей С. Д. БАБУХІВ – СЕЛО НЕСКОРЕНИХ У цьому дослідженні висвітлено боротьбу ОУН і УПА на західноукраїнських землях за державну незалежність в 40-х – на початку 50-х років ХХ століття, критично осмислено роль і місце повстанців села Бабухів у загальноукраїнському рухові опору тоталітарним режимам, розкрито їх безмежний патріотизм та героїзм, безстрашну і самовіддану підтримку повстанців односельчанами. На значному джерельному матеріалі показано масові репресії та депортації...»

«УДК 28 (477) А. Р. Кобетяк, аспірант (Житомирський державний університет імені Івана Франка) kobetiak@meta.ua ІСЛАМ В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СПІВІСНУВАННЯ У статті розглянуто сучасний стан розвитку ісламу на території України. Зокрема, проаналізовано вже сформовану модель християно-ісламських відносин у країні загалом та на Кримському півострові зокрема. Проаналізовано, що ставлення органів влади до православних та мусульман значно відрізняється, що загострює можливість релігійного протистояння....»

«УДК 801.82:811.161.2 Лариса Павленко, кандидат філологічних наук, професор Лексика «Актів та документів Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої пол. ХІV ст.» У статті проаналізовано особливості лексико-семантичних груп «Актів та документів Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої пол. ХІV ст.» – унікальної пам’ятки староукраїнської мови Ключові слова: діахронія, пам’ятки староукраїнської мови, діловий стиль, лексико-семантичні групи. The vocabulary of the “Statements and documents of...»

«ISSN 2075-146X. Витоки педагогічної майстерності. 2013. Випуск 12 УДК 374:796“712”  ОЛЕКСІЙ ПОПОВИЧ  Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка    ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ  СУЧАСНИХ ДИТЯЧО­ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКІЛ  У  статті  аналізуються  особливості  діяльності  сучасних  вітчизняних  дитячоюнацьких  спортивних  шкіл,  підкреслюється  їхня  важлива  роль  у  системі  позашкільної  освіти.  Коротко  подана  історія  ДЮСШ  як  суто  вітчизняного ...»

«РЕГЛАМЕНТ КОНФЕРЕНЦІЇ 25 травня Реєстрація учасників: 930–1000 Місце реєстрації та проведення пленарного засідання: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корпус № 25 Початок: 1000 год. Пленарне засідання: 1000–1300 год. Доповіді: до 20 хв. Перерва: 1300–1400 год. Секційні засідання: 1400–1800 год.Місце проведення секційних засідань: корпус № 25 (секція “Історичні, джерелознавчі та методологічні студії давньої та середньовічної Церкви”), корпус № 8 (секція “Церква новітнього часу: джерела, історія,...»

«T a sk F or ce E du ca ti on And Youth Enhanced Graz Process Working Table 1, Stability Pact for South Eastern Europe БАГАТОРАКУРСНІСТЬ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ: ПОСІБНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ Доктор Роберт Страдлінґ Multiperspectivity in History Teaching: a Guide for Teachers, by Dr Robert Stradling Ukrainian version Фото на обкладинці: комічна мапа Європи, на якій країни зображено у вигляді різноманітних персонажів. Авторське право належить Mansell/Timepix Стор. 63: Штурм Зимового палацу, жовтень 1917;...»

«Бюлетень ВАК України, № 3, 2008 Форма 23 ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У ДИСЕРТАЦІЇ, І СПИСКУ ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ В АВТОРЕФЕРАТІ Характерис Приклад оформлення тика джерела Книги: 1. Василій Великий. Гомілії / Василій Великий ; [пер. з давньогрец. Л. Один автор Звонська). — Львів : Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики IV—V ст. ; № 14). 2. Коренівський Д. Г. Дестабілізуючий ефект параметричного...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»