WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 49 |

«К. В. Кислюк ІCТОРІОСОФІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: від концепту до концепції Монографія Харків, ХДАК УДК [130.2 : 930.85] (477) ББК 87.667.1 (4УКР)+63.3(4УКР)–7 К44 Рекомендовано до ...»

-- [ Страница 14 ] --

Тримався попри всі здобутки природничих наук, які доводили йому ентропійно-хаотичний характер матеріального світу, попри всі досягнення гуманітарних наук, які вказували на його безпорадність у власній сексуальності, свідомості та мові, попри історичну практику з її війнами, революціями, тоталітарними режимами, яка варваризувала людину, замість того, щоб підносити її в матеріальному і духовному плані. Цей суб’єкт уперто чіплявся за безперервну історію, яка гарантувала –– рано чи пізно все, що досі вислизало від нього, повернеться під його владу [385, с. 15].

«Постсучасна» людина, розототожнена в численних етнополітичних, соціокультурних і релігійних суб’єктивностях, з незрозумілим минулим і невизначеним майбутнім, утім, більше не відчуває подібної потреби.

Адже доступні технологічні засоби просторової глобалізації значно досконаліші й простіші, ніж властиві їй інтелектуальні можливості часової глобалізації в історії. Якщо індивідові споріднена якась «інша історія» («мікроісторія»), то лише тому, що вона залишає свій предмет у такій самій самодостатності, як самодостатнє теперішнє людське життя.

Здійснений нами цілісний огляд розвитку світового історичного пізнання від давнини до сучасності укладається в певну схему. Перша половина цієї схеми: «емпірична історіографія» — «рефлексивна історіографія» античності –– християнська теологія історії, з якою продовжують сполучатися прагматично-рефлексивні історіографічні практики, — новочасна «філософська історія» –– класична філософія історії — близька до запропонованої Г. В. Ф. Геґелем у його «Лекціях із філософії історії». Її друга частина — загальна, всесвітня історія людства — тотальна, всебічна історія різних вимірів людського суспільства — конгломерат наративно-оповідальних мікроісторій, перш за все, культурно-антропологічно зорієнтованих, у ситуації «кінця філософії історії» — суголосна із уявленнями, започаткованими «Критикою історичного розуму» Р. Арона. У такий спосіб ми по можливості продемонстрували всю багатовекторність, варіативність, уривчастість, одним словом, «ризоматичність» логіки загальних тенденцій розвитку філософсько-історичного знання. Питання про його співконфігуративність із українською історіософією залишається відкритим. Принаймні до того моменту, коли буде встановлено її внутрішню «веремійність».

Розділ 2 СТАНОВЛЕННЯ ІСТОРІОСОФІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ 2.1. «Русь», яка закінчилась «Україною». Історіософські парадокси культури Київської Русі Розбудова української історіософії розпочинається в надрах філоссофської культури Київської Русі. Цей факт не викликає сумніву вже з огляду на те, що історіософія, якщо її визначати як проміжне філософсько-історичне формоутворення між історіографією та філософією історії, може формуватися тільки з опертям на відповідну за рівнем теоретичної довершеності конструкцію (у нашому випадку — християнську теологію історії), а ніяк не наскрізно міфологізований язичницький світогляд. Тим-то ґенеза української історіософії тісно пов’язана з рецепцією християнської філософії з «півдня», себто з Візантійської імперії та почасти Болгарського царства. «Промова філософа» у «Повісті минулих літ» красномовно засвідчує знання русичами її основних догматів, у тому числі дотичних до уявлень про історію світу.

Можливості суто емпіричного рівня історичного пізнання, власної літописної традиції були на той час обмеженими вузькою купкою «книжників» і письменних русичів, що жодним чином не могло задовольнити ідеологічні потреби нової держави, геополітичні амбіції якої навряд чи поступалися розмірам її території від Чорного до Білого морів. Так само були обмеженими теоретико-методологічні засади самого літописання. Хоча, зрештою, мав рацію М. Ю. Брайчевський, який постійно підкреслював, що «у Київській Русі вся оповідна література була історичною… Белетристики з вигаданими сюжетами і персонажами на той час просто не існувало, і давньоруський читач відмовився б сприймати повість, присвячену нереальним людям» [33, с. 456]. Незважаючи на те, що до написання літописів залучалася пристойна документальна база — грецькі житія святих, візантійські хроніки, серед яких перше місце посідав компілятивний руський «Хронограф» творів Георгія Амартола та Іоанна Малали, тексти різноманітних угод, церковні записи, — вони були щедро розбавлені усними переказами — від свідчень безпосередніх очевидців (наприклад, 90-річного воєводи Яна Вишатича, про що згадує сам Нестор) до народних легенд (наприклад, про славний подвиг Кожум’яки в «Повісті минулих літ» під 993 роком).

Чи не єдиним критичним прийомом літописання було зіставлення різних повідомлень щодо однієї і тієї ж події, наприклад, щодо назви міста Києва — чи то від імені князя, чи то простого перевізника, адже головним своїм завданням давньоруські хронікери слідом за своїми античними та візантійськими колегами вважали «хронографу же нужна єсть писати всє и вся бывшаа» [54, с. 114].. Іноді самі літописці відверто визнавали брак достеменних відомостей і своїх можливостей писати історію: «Но сий Кий княжаше в роду своем, и приходившю ему къ цесарю — не свьмы, но токмо о сьмъ вьмы, якоже сказають: яко велику честь приялъ есть от цесаря, которого не вьмъ и при котором приходи цесари» [270, с. 68]..

Відтак виникала потреба у більш спекулятивному баченні історії, яке мало б певним чином оминути вищезгадані обмеження. Звідси бере свої витоки історіософія як правдоподібна загальна схема історії.

Звичайно, на той момент ще не можна говорити про відокремлення теоретичного рівня історичного пізнання від емпіричного, адже це стане здобутком ХVІІІ ст., а лише про їх співіснування — у формі підпорядкування викладу фактичного матеріалу певному колу теоретичних міркувань. Ця синтетична єдність позначалася на повсякденних виявах давньоруської історичної свідомості, у свою чергу, здійснюючи певну рефлексивну роботу над цими виявами, які після того ставали частиною її ідейного змісту.

Однак від початку не слід скидати із шахівниці багатовекторність та різноякісність тих сприйнятих концепцій, що прислужилися як засновок для ґенези української історіософії. Поряд із ранньою християнською теологією та історіографією історії Августина й Євсевія, візантійська історіографія, як ми вже знаємо, застосовувала власну, дуже специфічну практику історіописання, яку ми визначили як «відносний провіденціалізм». До класичних поглядів на всемогутність Божественного Провидіння вона остаточно повернулася порівняно пізно — наприкінці ХІ — кінці ХІІ ст. Позаяк структура «Хроніки»

Іоанна Малали, яка поряд з історичним твором Георгія Амартола слугувала головним джерелом історичних відомостей, відповідає саме канону християнської історіографії — всесвітній історії «від створення світу». Там знаходимо нечасті посилання на чи не найпоширенішу в літературі Київської Русі концепцію «Божого гніву» — (кн. 8, 202; кн.

17, III:416–419) у сенсі першопричини різноманітних природних лих і падінь великих міст і держав, тоді як універсальна надприродна детермінанта рефлексивної історіографії — Фортуна — постає як «мудрый Фортоунъ, римськый хронографь» (кн. 1, ІІІ)! Щонайменше рівноцінним виглядає безпосереднє звертання київських книжників до біблійного старозаповітного історизму, найповніше втіленого в пророчих книгах. Останнім часом сучасні дослідники, вважаючи, однак, своїм попередником Д. Чижевського, віднаходять все нові й нові паралелі між застосовуваними в давньоруській літературі історіософськими конструкціями та метафоричними зворотами біблійних текстів: легенда про козарську данину — «от дыма мечь» походить від «мечів обосічних», потрібних, «щоб чинити між племенами помсту, між народами кари, щоб їхніх царів пов’язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами, щоб між ними чинити суд написаний!» (Пс. 149:7–9);

розповідь про відвідини княгинею Ольгою Константинополя нагадує відвідини «савською царицею» Соломона в Єрусалимі (2 Хр. 9:1) й прозоро натякає на благословення новій державі від володаря царгородського престолу, який бачився главою усіх християнських народів тогочасного світу [305, с. 24, 27].

Утім, на наш погляд, слід обережно висловлюватися про двоїстість джерел історіософської думки Київської Русі. Твердження про те, що «загальну філософську концепцію історії» у Давній Русі було сформовано на основі безпосередньо старозаповітного історизму [34, с. 669], виглядає занадто категоричним. По-перше, маємо вважати релігійний символізм «природною» рисою середньовічного теоцентричного світогляду. По-друге, трактування історичних уявлень Старого Заповіту було далеко не автентичним, а значною мірою «виправленим» новозаповітним християнством.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Проте, на наш погляд, сприйняті з візантійського «Півдня» релігійно-філософські ідеї складали міцний, але не єдиний теоретико-методологічний підмурівок для української історіософії. Добре відомо, що її ґенеза відбувалася в культурі, яка з ХІ до початку ХІІІ ст. була просякнута двовірством. Зі свого боку ми намагатимемося довести, що збережена в надрах язичництва міфологічна свідомість та етногенетична пам’ять від самого початку справили на появу й становлення української історіософії суттєвий вплив. З огляду на помітність цього впливу, * Примітка. Уривки з «Хроніки» Іоанна Малали аналізуються за виданням:

Истрин, В. М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе [Текст] / В. М. Истрин // Сборник отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук. — Петроград, 1915. — Т. 91. — № 2. — С. 19—20; Истрин, В. М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе [Текст] / В. М. Истрин // Записки Императорской Академии наук. — Сер. 8. Историко-филологическое отделение. — СПб., 1897. — Т.1. — № 3. — С. 6.

так само як і на неоднозначність рецепції християнської теології історії з «Півдня», виникнення української історіософії в києворуській культурі пропонуємо розглядати крізь призму концептуальних парадоксів.

Перший парадокс полягав у тому, що українська історіософська версія християнської теології історії виявилася настільки догматичнішою за візантійську в додержанні її наріжних принципів, що заслуговує на визначення «абсолютний провіденціалізм». Це пояснюється, на наш погляд, відсутністю системних ремінісценцій античної загальнокультурної спадщини, хоча окремі, найвизначніші її перлини були відомі на Русі. Існує й інше пояснення цього парадоксу.

Обережно назвемо його партикуляризмом. Адже і список давньоруських авторів, і корпус відомих текстів, і соціальна однорідність у сенсі приналежності їхньої абсолютної більшості до духовного стану значно (у рази!) вужчі за візантійський, що істотно спрощувало послідовність й уніфікованість змісту власної новоствореної історіософії.

Визначальним теоретичним уявленням про історію вважався «Промыселъ», як його найчастіше називали давньоруські книжники (або безпосередньо Бог). На їхню думку, він постійно справляє на людство закономірний вплив, що, зрештою, певною мірою гарантує настання Царства Божого на землі. Ця закономірність суттєво відрізнялася від притаманних язичницькому світоглядові давніх слов’ян уявлень про Долю як впливову, однак ірраціональну силу: «Долі вони не знають і взагалі не визнають, що вона стосовно людей має якусь силу, і коли їм ось-ось загрожує смерть, захоплені хворобою чи втрапивши в небезпечне становище на війні, то вони дають обіцянку, якщо врятуються, одразу принести Богу жертву за свою душу; й уникнувши смерті, вони офірують те, що обіцяли, і вважають, що порятунок ними надбано ціною цієї жертви» (Прокопій Кесарійський. Готська війна, кн. III, 13) [357, с. 104]. Ці вірування цілком зрозумілі, виходячи з добре відомих релігієзнавцям особливостей язичницького світогляду.

Відсутність усталеного пантеону, так само як і культу їхнього вшанування, призводили до того, що давні слов’яни мали справу переважно з представниками нижчого пандемоніуму, які втілювали для них сили природи. Подібно до того, як одні й ті ж природні явища справляють на життя людей суперечливий, іноді протилежний вплив, ставлення переважної більшості представників цього пантеону уявлялося таким самим ситуативним. Не дивно, що, так би мовити, «зворотна реакція»

була теж суперечливою й коливалася в досить широких межах –– від обрядів ушанування до застосування магічних засобів спротиву.

Нагадаємо, що у Візантії було якраз навпаки — тривалий час концепція «Божого Промислу», сформульована ще на світанку християнської теології історії (Аврелієм Августином), постійно коригувалася конструкціями «примхливої Долі». Однак саме поняття «Промислу» та вчення про його участь у земних справах візантійським історикам було відоме.

Плин конкретних історичних подій і учинків людей у літературі Київської Русі найчастіше розглядався в категоріях «Божого гніву».

«Поучення про кари Божі», приписуване Феодосієві Печерському й вставлене в «Повість», роз’яснює, що «коли ж котрий-небудь народ впаде у гріх, то карає [його] Бог смертю, або голодом, або наводячи поганих, або посухою, або гусінню, або іншими карами. А якщо ми вчинимо покаяння, то в ньому Бог нам [і] велить пребувати». Серед усіх можливих покарань завжди вирізнялося нашестя іноплемінників, яке протиставлялося «диявольській звабі» братовбивчих чвар. «Послання Никифора…» додає, що такі поневіряння мають спричинити не тільки внутрішнє просвітлення, але стануть найважливішою запорукою наведення зовнішнього ладу, подібно до того, як це зробив Мойсей, покаравши тих, хто вклонявся золотому теляті [375, с. 290]. Адже, як підкреслює у своїх притчах Кирило Туровський, покарання безпосередньо людської душі відбудеться тільки після загального воскресіння в процесі Страшного суду. У цілому вбачання в Господеві грізного судії типове й для тогочасної західноєвропейської культури. Воно близьке до старозаповітного розуміння Єдиного Бога, який, за даними здійсненого нами фрагментарного контент-аналізу старозаповітних книг Біблії, не менш як удвічі частіше виявляє свій «гнів», аніж демонструє «милість»!

Так само вчення про «Божі кари», очевидно, сягає подій книги Виходу. Однак конкретний перелік десяти єгипетських кар не збігається з переліком Феодосія Печерського. Нашестя поганих теж згадується кілька разів у Старому Заповіті (Суд 3; 3 Цар 8; 4 Цар 13; Ездр 5) як прояв Божого гніву, але в декількох різних історичних контекстах. Ми знайшли й згадку про диявольську звабу (1 Пар 21:21), проте не сполучену із братовбивством і поза вченням про «Божі кари».



Pages:     | 1 |   ...   | 12 | 13 || 15 | 16 |   ...   | 49 |
Похожие работы:

«ISSN 2227-5525. Мова і суспільство. 2012. Випуск 3. С. 68–75  Language and society. 2012. Issue 3. Р. 68–75   ІСТОРІЯ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ. ІСТОРИЧНА СОЦІОЛІНГВІСТИКА УДК 811.222.1’272(091) ФОРМУВАННЯ СТАТУСУ ПЕРСЬКОЇ МОВИ В РІЗНИХ ДЕРЖАВНИХ УТВОРЕННЯХ: ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ Марта Стельмах   Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000, Україна stelmarta121@yahoo.com   Відзначено, що перська мова (фарсі) як офіційна в Ірані є рідною лише для половини...»

«Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) №1. Часть №2. С.344-348. УДК 81’373.612 Українська ментальність в мовній свідомості Ліни Костенко Буц Н.В. Кримьский науково-методичний центр управління освітою НАПН України, м. Сімферополь, Україна У статті зроблено спробу нового концептуально-аналітичного підходу до філософії творчості письменниці, який простежено на матеріалі творчого доробку. Аналізуються...»

«УДК 35 Грицяк І. А., доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри європейської інтеграції національної академії державного управління при Президентові України ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ Проблеми державного устрою постійно привертають увагу дослідників. Особливу актуальність вони набули останнім часом, про що свідчать як численні висловлювання різного роду діячів, так і спроби наукових викладів з цих питань. Трансформація усталених форм...»

«Презентация нового издания Национальной научной медицинской библиотеки Украины – биобиблиографического словаря серии «Медицинская биографистика»: «Медицина в Украине. Вып. 2. Вторая половина ХІХ – начало ХХ столетия. Буквы Л-С»Presentation of the publication by the National Scientific Library of Ukraine: «Medicine in Ukraine. Issue 2. Second half of the 19-thearly 20-the century. L-S», the biobibliographical dictionary in the series «Medical Biographies» Презентація нового видання Національної...»

«Донецька обласна державна адміністрація Донецький обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій Державне казначейство України. Історія і сучасність Навчально-методичний посібник Рекомендовано науково-методичною радою Донецького обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних...»

«УДК 82.091 СМУШАК Т. В. ФАКТУАЛЬНІСТЬ І ФІКЦІОНАЛЬНІСТЬ У СВІТЛІ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ ТА ІРЕН НЕМИРОВСЬКИ (НА МАТЕРІАЛІ АВТОБІОГРАФІЧНОЇ ПОВІСТІ «БЕЗ КОРІННЯ» ТА АВТОБІОГРАФІЧНОГО РОМАНУ «ВИНО САМОТНОСТІ») Стаття присвячена компаративному типологічному дослідженню автобіографічної повісті Н. Королевої «Без коріння» й автобіографічного роману І. Немировськи «Вино самотності». Увагу зосереджено на художніх структурах автобіографічних текстів, їх сюжетних лініях, зокрема, на...»

«Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю.СОЦІАЛЬНІ ЦИКЛИ: історико-соціологічний підхід ТД «Золота миля» Харків УДК 316.244 Серія «Відкрита дослідницька ББК 60.5 концепція», Випуск А Рецензенти: Сохань Л. В., доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України. Пірен М. І., доктор соціологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки. Віднянський С. В., доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України....»

«УДК 81'255.2 МИХАЙЛО МОСКАЛЕНКО В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКОЇ ПОЕЗІЇ Бець Наталія Олександрівна, асп. Київський національний університет імені Тараса Шевченка Стаття присвячена огляду перекладів французьких поетичних творів, здійснених Михайлом Москаленком, а також висвітленню його ролі в історії українського перекладу французької поезії. Ключові слова: поетичний переклад, українське перекладацтво, перекладацький доробок Михайла Москаленка, французька поезія. Український...»

«Відділ економічної історії Участь співробітників у конференціях, з’їздах тощо Назва Співорганізатори Дата Кількість Приклади результатів проведення учасників 1. Міжнародна науково-практична Міністерство освіти і науки УкраїБіла С.О. Доповідь „Інституційні трансфорконференція “ Економічна організани; Київський національний еко7-8 лютого маційні перетворення та удоскоція та економічна освіта: взаємономічний університет ім. Вадима 2007 р. Супрун Н.А налення стратегій розвитку екообумовленість...»

«Видавництво Сергiя Пантюка Київ, 2014 УДК 329.17 (477) ББК 66.1 + 66.5 (4УКР) З - 14 Загребельний, Ігор З 14 Націоналізм versus модерн: життя і творчість Дмитра Донцова в оптиці консервативної революції: монографія / І. Загребельний. – К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2014.– 192 с ISBN 978-617-564-021-0 Книга висвітлює життя і творчість видатного українського мислителя Дмитра Донцова, акцентуючи увагу на консервативно-революційних і традиціоналістичних моментах його творчості. Автор не лише...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»