WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 49 |

«К. В. Кислюк ІCТОРІОСОФІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: від концепту до концепції Монографія Харків, ХДАК УДК [130.2 : 930.85] (477) ББК 87.667.1 (4УКР)+63.3(4УКР)–7 К44 Рекомендовано до ...»

-- [ Страница 12 ] --

Останнім притулком людини залишається особистий екзистенційний час, порівняно з яким історія виглядає лише як розповідь (re-cit), нескінченне цитування, що стверджує свою реальність лише в психологічному моменті повторюваності.

У цих умовах виявилася принципова обмеженість квантифікуючої історії, яка вміла формалізувати лише загальне, типове, серійне, аж ніяк не унікальне й неповторне, причому формалізувати досить однобічно, не враховуючи вже аксіоматичну з часу домінування структуралізму концепцію багатовимірності історичної реальності. Однак, швидко втративши свою популярність, квантифікація залишилася в теоретико-методологічному багажі історичного пізнання, в нього плідний внесок. Кліометричний доробок нині можна відстежувати і в джерельній базі історії, яка поповнилася новими типами джерел, що досі не піддавалися традиційному аналізові, і в нових методах дослідження, за допомогою яких були здобуті обґрунтовані результати при вирішенні багатьох прикладних проблем, особливо в галузі аграрної історії Росії XVII–XX ст. і соціально-економічної й політичної історії США XIX –– початку ХХ ст., і в предметі історичного пізнання, який зазнав суттєвого кількісного розширення через необхідність залучення до кількісного аналізу великих соціальних колективів або категорій історичних явищ, нарешті, в теоретичній царині, яка збагатилася науково бездоганними доказами щодо принципової альтернативності історичного процесу.

Нині квантитативна історія, відмовившись від універсалістських претензій на користь підвищення вимог до внутрішньої методологічної суворості, продовжує існувати у вигляді локальних дослідницьких організацій при певних наукових інституціях — найперше, Міжнародній асоціації «History and Computing», «Асоціації з інформатизації історії»

(50 членів з 7 європейських країн), Асоціації «Історія та комп’ютер», яка об’єднує вчених із Росії, України та інших країн СНД. Провідну роль в останній відіграє діяльність лабораторії «історичної інформатики» ім. І. Д. Ковальченко в МДУ. Останніми десятиліттями дещо змінились акценти у квантифікації. Якщо в 1980–1990-х рр. пріоритет відводився статистичним методам дослідження та створенню великих баз даних, то з середини 1990-х основними напрямами стали використання Internet і мультимедійних освітніх технологій, переведення основного корпусу історичних джерел у цифрові формати. В останньому випадку подекуди лунали претензії на статус «нової мови історичної науки». Проте ці закиди щодо підвищення статусу й значущості квантифікації, навіть у вигляді спеціального методичного засобу, на сьогодні залишаються певними кон’юнктурними моментами або рекламними стратегіями на ринку інтелектуальної праці [1; 390]. На разі більша частина квантитативних досліджень усе ж таки носить характер емпіричного аналізу локальних явищ або технічно-допоміжний характер упорядкування великих електронних банків даних.

І хоча структуралізм продовжує існувати у вигляді «світ-системного аналізу» І. Валлерстайна, який претендує на роль адекватної моделі світу, що зазнає швидкої глобалізації, а марксизм завдяки своєму ідеологічному статусу в Радянському Союзі зміг доживотіти до початку 1990-х рр., можна стверджувати, що історичне пізнання опинилося в ситуації якісного зламу своїх класичних для середини ХІХ –– середини ХХ ст. принципів.

Теоретизуючи із цього приводу з позицій провідного напрямку світової історичної науки ХХ ст. наприкінці 1980-х рр. «Аннали»

офіційно –– у двох редакційних статтях, присвячених 60-річчю журналу, проголосили т. зв. «критичний поворот» (le tournament critique).

Позаяк редколегія часопису занотувала лише бажання «заново роздати карти» — «виходячи з набутого і дотепер отримуваного досвіду спробувати розставити деякі віхи, позначити деякі лінії поведінки для традиційних і новаторських дослідницьких практик в епоху сумнівів» [133, с. 12], ризикнемо зробити конкретний і більш узагальнюючий висновок. На межі 1980–1990-х рр. «анналісти» остаточно відмовилися від «тотальної історії» на користь «мікроісторії».

Остання до цього розроблялася спершу в історичній антропології як домінуючому напрямку «Анналів» на третьому етапі їх історії (Е. Ле Руа Ледюрі, Ж. Дюбі), а з кінця 1970-х рр. –– на початку 1980-х рр.

була підхоплена дослідниками наступного покоління (Ж. Ревелем і В. Лапеті), паралельно — фундована працями й видавничою діяльністю групи італійських істориків на чолі з Дж. Леві, С. Черутті, К. Гінцбург. Кількома роками раніше «критичний поворот» у французькій історичній науці було теоретично підмуровано тритомником П. Рікьора «Час і розповідь», в якому підтримувались ідеї Ґ. Уайта і Л. Стоун щодо репрезентації минулого за правилами наративних практик, а не за логікою реальних подій.

Самі французькі гуманітарії розцінили тріумфальний успіх нових поглядів на історичне пізнання як «герменевтичний реванш» німецької історіографії з її улюбленою індивідуалізуючою методою [101, с.

82]. Остання, у свою чергу, ще десятиліттям раніше зазнавши впливу французької школи «Анналів», впала у найсерйознішу серед європейських країн кризу історичної науки і з початку 1980-х рр. намагалася подолати її саме розвитком людиномірно й мікроісторично орієнтованих «історією повсякденності» й «усною історією», а з 1990-х рр. — «надсучасною» «історичною культурологією».

Але справа не обмежувалася суто формальним зменшенням масштабу предмета історичного дослідження з одночасним збільшенням детальності історичного аналізу. Адепти цього «повороту» наполягають, по-перше, на тому, що такий підхід відкриває ексклюзивну нагоду поєднати загальне й індивідуальне в історії, адже в кожній «мікроісторичній» ситуації «загальне» неповторним чином трансформується у процесі взаємодії її учасників. В історію повертається унікальне, що було втрачене через занадто широкий кут зору «всесвітньої історії» і розглядалося структурною «тотальною» історією не інакше, як вияв загальних суспільних інституцій чи загальних історичних тенденцій.

Необхідність вибору змінюється можливістю примирення двох дотепер конфронтуючих позицій щодо вивчення історії –– індивідуалізуючої та генералізуючої — на основі визнання їх принципової неспіврозмірності. «Аннали», озброєні досвідом трьох поколінь свого розвитку, повертаються, щоправда, із прямо протилежної сторони, до вирішення проблеми, яка свого часу викликала їх до життя.

По-друге, «ми тепер стикаємось із минулим так само безпосередньо, як антропологи стикаються з чужою культурою, в якій вони опиняються, коли виходять з літака, що доправив їх до віддаленої та таємничої частини світу» [437, р. 173]. Насправді, як правило, мікроісторична ситуація свідомо обирається за наявності достатньої кількості репрезентативної інформації. Таким чином, ми ніби відмовляємося від посередництва «історії» –– невиправдано апріорної, дедуктивної за своїм змістом і наскрізно ідеологізованої в метанаративній формі свого вияву й численних наступних інтерпретаціях, але водночас повертаємося до її основи –– першоджерел.

Поколінню істориків 1990-х рр. навіть дослідження з історичної антропології, автори яких намагалися показати окремі події чи видатних персоналій як вираження глобальних структур і об’єктивних чинників історичного розвитку, видаються занадто «сцієнтизованими». Зі свого боку, представники старшої генерації не менш відверто кепкують зі своїх молодших колег: «молоді, новоприбулі роблять революції… зі словами: «“Всі ці старі, які нам за тридцять років усі вуха продзижчали своєю економічною історією а-ля Лабрусс, а-ля Бродель, — годі, набридло рахувати бочки в ліссабонському порту! Настав час рахувати що-небудь інше — книги замість бочок”... Усе це не надто відрізняється від того, що відбувається у світі моди із сукнями, які сьогодні довші, а завтра коротші» [37].

Нарешті, по-третє, «мікроподія» дозволяє розповісти не тільки про себе, а й про увесь процес реконструкції істориком в усьому міждисциплінарному розмаїтті, тоді як рівень «всесвітньої» чи «глобальної»

історії залишав для «теоретико-методологічної основи дослідження»

кілька сторінок у вступі. Це знову-таки водночас і усвідомлена данина позитивістському минулому історичного пізнання, й остаточний перехід до концепції конструювання історичної реальності замість її об’єктивної реконструкції, зі спроб якої розпочалася в школі Л. фон Ранке наукова стадія цього пізнання. Історик остаточно позбувається ролі ганчірника, який шукає в історії випадкову здобич [369, с. 14], заздалегідь обираючи об’єкт і предмет, джерельну базу дослідження, методи аналізу матеріалу, власне, питання, які він поставить перед своїми джерелами.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Разом з тим, він втрачає право казати «за інших», наче автор історичного роману, який спрямовує дії й долі своїх героїв у довільному зв’язку з відомостями першоджерел, він повинен «разом з іншими» (разом із безпосередніми учасниками чи спостерігачами подій, їхніми нащадками, істориками минулого та сучасності) озвучувати історію в діалогічному багатоманітті її голосів [442, р. 246], про яке свого часу так багато розмірковував літературознавець М. Бахтін, а згодом психоналітик Ж. Лакан.

Останніми роками прихильники «мікроісторії» почали використовути такі конкретні ситуації, аби суттєво відкоригувати здавна відомі й визначені завдяки традиційній методології загальні тенденції.

Наприклад, раніше вважалось, що інтенсивне укладання угод із купівлі-продажу землі в багатьох країнах Західної Європи вказувало на початковий етап розвитку капіталізму. Мікроісторичне дослідження італійських істориків довело, що на той час на земельний ринок продовжують ще помітно впливати особистісні й кревно-родинні зв’язки патріархального, доіндустріального типу [193, с. 171–172].

Мікрооповідання легко протиставляються ліотарівським Великим Ідеологіям. Вони не звертаються до певної телеологічної мети, оповідаючи про реальні події й живих людей, тому завжди авторизовані, тоді як «метаоповідання» переважно безособові, хоча насправді є прихованим голосом політичної або інтелектуальної еліти.

Важливо підкреслити, що «мікроісторії», в принципі, не збираються докупи, не центруються. Їх предмет у кожному окремо взятому випадку частіше за все приваблює фахівця можливістю унаочнити свою культурно-антропологічну унікальність, незводимість до аналогів ані в минулому, ані в майбутньому. Саме ця неповторність осмислюється як норма, а стабільність — як виняток [25, с. 38–45]. Вони демонструють шизофренічну «єдність» т. зв. ризоми (Ж. Дельоз, Ф. Ґваттарі) –– рослини у вигляді множини безладно переплетених паростків, які простягаються у різних напрямах, долаючи всі перешкоди, провалля, пустоти.

У кращому разі, йдеться про синергетичну невизначеність історичного розвитку. Як відомо, ідеї синергетики як теорії самоорганізації складних систем «почали проникати в соціальні науки», за визнанням одного з її фундаторів — І. Пригожина, ще на початку 80-х рр. ХХ ст.

Теоретичним підмурівком цього стало відоме вже І. Пригожину уявлення про історію як про відкриту динамічну систему, а пізнавальну діяльність історика — як тотожну діяльності фізика. Новий поштовх ці ідеї отримали завдяки спробам увести їх до постмодерністської деконструкції культури і соціуму як феноменів, множинних у структурному плані та нелінійних — у функціональному [391]. Таким чином, добігає логічного кінця тенденція до «роздроблення історії».

Мікроісторизм у своєму теоретичному вимірі дозволяє мінімізувати негативні наслідки «проблеми А. Данто», про яку той попереджав у своїй відомій праці «Аналітична філософія історії». Маємо на увазі традиційну для класичних філософів історії претензію концептуалізувати історію in toto, попри визначальну обмеженість їхньої дослідницької позиції, відтак «субстанціалізовувати її», а потім дивуватись евристичній неспроможності запропонованих схем [89]. Ми сказали «мінімізувати» –– у тому розумінні, що історик (не принципово, опікується він макро- чи мікротематикою) приречений на метадискурсивність підходу, своєрідне «передзнання», яке, за підрахунками польського дослідника Е. Топольського, охоплює до 75% його праці.

Відповідно зазнав суттєвих змін і соціальний статус історії. Поза всяким сумнівом, визначати загальну тенденцію щодо соціальної ролі історії –– справа заздалегідь невдячна через помітні її коливання в різних країнах, у різний проміжок часу в різних соціально-економічних та політичних обставинах. Скажімо, у Скандинавських країнах у 1960–1980-х рр., як і у Франції, в період всебічної суспільної модернізації («Славетного тридцятиліття»), спостерігалися помітний розвиток історичної науки в її інституційних проявах й одночасно — зростання ступеня її впливу на суспільну свідомість.

Тоді ж історична наука Німеччини, яка почала рецепіювати незвичні для «німецького історизму» з його «індивідуалізуючою методою» передові «анналівські» ідеї міждисциплінарної «соціально-історичної науки», впала в кризовий стан у своїх теоретико-методологічних підвалинах і суспільному статусі.

Американські дослідники до сьогодні бідкаються через критичний стан історичного знання в порівнянні з початком 1970-х років.

Тогочасна політична й соціальна кон’юнктура (200-річчя американської демократії) викликала підвищений соціальний попит на «славетне історичне минуле» цілої країни та на генеалогічне коріння багатьох родин. У свою чергу, це призвело до розширення історичної освіти, як наслідок –– до перевиробництва історичних кадрів, коли, приміром, на одну викладацьку вакансію надходило до 100 заяв [338, с. 43]. Тоді вихід було знайдено в суттєвому скороченні числа докторантів з історії з одночасним розширенням спеціалізацій і сфери використання професійних знань –– у законодавчих, виконавчих, місцевих органах влади, громадських організаціях, приватних фірмах, корпораціях тощо.

Відтоді кон’юнктура змінилася, розпочався посилений наступ інших, більш прагматично орієнтованих суспільних дисциплін: економіки, політології, соціології. Унаслідок цього соціальний престиж історії та історика знов-таки помітно впав.

Проте слід визнати, що в цілому соціальний статус історичного знання останні півсторіччя поступово знижувався. З XVIII ст. до середини ХХ ст. історія серед інших гуманітарних дисциплін відігравала в суспільній свідомості провідну роль як рушій поступу (спочатку під виглядом просвітництва, потім –– під приводом модернізації). У третій чверті ХХ ст. заняття історією набули рис соціального ескейпізму, спроб сховатись «десь і тоді» від невизначеності «тут і тепер», до того ж сповнених релігійним фундаменталізмом, націоналізмом, расизмом, соціальною й ґендерною дискримінацією.

Тенденція до «відродження наративу», поміж іншим, якраз виглядає відчайдушним засобом підвищення соціальної привабливості історичного пізнання. Почасти популяризаційними потребами пояснюється й еволюція «історичної антропології» та «історії ментальностей».



Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 || 13 | 14 |   ...   | 49 |
Похожие работы:

«БОЛЬШЕ ЗНАТЬ ЛУЧШЕ ЛЕЧИТЬ Донецкая областная научная медицинская библиотека продолжает обзор литературы в помощь врачу общей практики – семейной медицины. Литература, сведения о которой приведены в настоящем обзоре, хранится в фонде ДОНМБ.Время работы библиотеки : ежедневно с 9 00 до 18 00, без перерыва, выходной – суббота, воскресенье с 10 00 до 18 00 Библиотека находится по адресу : г. Донецк, бульвар Пушкина, № 26. Электронный адрес и сайт библиотеки: med_library_don@mail.ru и...»

«РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ УДК 94(477) У М. Моісеєнко, студентка першого курсу обліково-фінансового факультету ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ»; науковий керівник – к. і. н., доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ДВНЗ «УАБС НБУ» О. О. Туляков ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ У статті досліджуються та аналізуються історичні аспекти виникнення й розвитку співпраці між Україною та Європейським Союзом, висвітлюються основні проблеми...»

«NATO, EUROPE AND PROBLEMS OF REGIONAL SECURITY IN THE GLOBAL WORLD NATO AUTUMN ACADEMY IN DONETSK 24-26 October 200 Reading materials Bulletin of Research and Informational Centre of International Security and Euro-Atlantic Cooperation №3/200 Вісник науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці Донецького національного університету Випуск 3, 2006 Donetsk-2006 ББК 63.3 (4 Укр): 66.4(4) НАТО УДК 94(477): 327 : 061.1 НАТО НАТО, Європа та проблеми регіональної...»

«Черговий, 17-й випуск інформаційного бюлетеня „Краєзнавча робота в бібліотеках України” містить підсумки моніторингу, проведеного Державною історичною бібліотекою України в 2006 році серед регіональних бібліотек. Мета авторів – визначити завдання краєзнавчої бібліотечної діяльності в сучасних умовах та ті її основні напрями, що потребують термінової методичної підтримки. Головний редактор Виноградова О.Б., канд. іст. наук Підготували: Кисельова В.П. Михайлова О.В. Редактор Кудласевич Т.С....»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра історії та українознавства ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: ТИПОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ ( для студентів І курсу денної форми навчання усіх спеціальностей) КРИВИЙ РІГ 2010 Укладачі: Білецька В.С., Горбенко Л.Л., Дояр Л.В., Івасик О.О., Кадол О. М., Ленська В.В., Парнак, С.М. Стецкевич В.В., Чорнодід Л.В. Відповідальний за випуск: Чорнодід Л. В. Рецензент: Стрюк М.І. У даному виданні наведені типові завдання для...»

«Формується вип. 20 «Збірника наукових Шановні колеги! Усіх бажаючих просимо до 1 лютого 2012 р. надіслати заявку на участь у конфепраць ПДАТУ», який є фаховим для с.-г. наук. ренції, квитанцію про сплату оргвнеску До 1 лютого 2011 р. приймаємо ел. і папероЗапрошуємо Вас та усіх зацікавлених наукогрн.), ел. і паперовий варіанти тези доповий варіанти статтей (підписані авторами) обвців Вашої установи взяти участь у роботі відей обсягом 1-2 с. (МS Word, Times New сягом 5-8 с. (МS Word, Times New...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. ДРАГОМАНОВА Онищук Людмила Анатоліївна УДК 371.113: 331.101.4 ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ І-ІІ СТУПЕНІВ 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук Київ – 2006 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України Науковий консультант: доктор...»

«НАУКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ВИДАНЬ, ПРЕДСТАВЛЕНИХ В ЕКСПОЗИЦІЇ “Лідерство, управлінська еліта в сучасних умовах державотворення” Видання систематизовані, класифіковані та внесені в бази даних електронного каталогу “Книжковий фонд”, “Періодичні видання”, “Автореферати дисертацій, захищених у Національній академії та її регіональних інститутах”. Бази даних електронного каталогу інформаційно-пошукової системи відділу САБ “ІРБІС” виставлені на зовнішньому порталі Національної академії в...»

«УДК 378 – 043.86(477) О.О. Котлярова, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ. Котлярова О.О. Розвиток педагогічної освіти в Україні та світі на сучасному етапі В статті розглянуто основні напрямки розвитку педагогічної освіти в Україні та інших країнах світу, виділено загальні риси та відмінності. Аналізуються підходи до визначення поняття,,освіта” й,,вища освіта”. Крім цього було виокремлено освітні моделі,...»

«ФІЛОСОФІЯ СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС ФІЛОСОФІЇ ТЕМА 1. Світоглядні ознаки філософського знання. Походження філософії, її предмет, проблематика, структура, функції та співвідношення з іншими формами світогляду. Основні поняття та категорії теми: світогляд, світосприйняття, картина світу, міф, міфологія, синкретизм, філософія, самовизначення, релігія, наука, об’єкт вивчення, предмет вивчення, структура, проблемне поле, онтологія, гносеологія, аксіологія, логіка,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»