WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 || 25 | 26 |   ...   | 33 |

«Л. О. Крупник ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: ФОРМУВАННЯ ЕТНОСІВ, НАЦІЇ, ДЕРЖАВНОСТІ Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих ...»

-- [ Страница 24 ] --

Початок культурологічної теорії нації було закладено працями німецького філософа-просвітителя XVIII ст. Й. Гердера, який наголошував на своєрідності духовної культури різних народів, зокрема південнослов’янських, поезію яких високо цінував. Цей напрям був розвинений у працях одного з ідеологів австромарксизму К. Реннера, який визначав націю. як «союз осіб, які однаково розмовляють», «культурний союз».

Психологічну теорію нації. обґрунтували французький учений XIX ст. Ж.-Е. Ренан, який твердив, що «нація — це душа, духовний принцип», та О. Бауер, який вважав, що нація. — сукупність людей, спільністю долі згуртованих у спільність характеру».

Представники етнологічної теорії нації зосереджуються тільки на етнічних ознаках: спільності походження, національній самосвідомості тощо.

Історико-економічну теорію нації обґрунтував ідеолог марксизму К. Каутський, який підкреслював велике значення економічного чинника при виникненні нації. Чинниками, що зумовлювали процес формування нації, він вважав також територію, географічне положення та військове становище, транспорт і особливо мову, недооцінюючи при цьому національну самосвідомість. Сучасну націю К. Каутський розглядав як продукт економічної необхідності та різних чинників, що виникли на ґрунті капіталістичного способу виробництва. До кінця 80-х років ХХ ст. в СРСР суспільствознавці послуговувались створеним у 1913 р. на основі напрацювань К. Каутського «єдиноправильним»

визначенням Й. Сталіна. Нація визначалась як «стійка спільність людей, що історично склалася, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, який проявляється у спільності культури».

Беручи до уваги динамічний характер нації, не можна дати її визначення, яке залишалося б правильним раз і назавжди. Спроби виділити якісь її об’єктивні (незалежні від людської волі й свідомості) ознаки — як от: спільна територія, мова, спільні звичаї тощо — неминуче зазнавали невдачі. Можна знайти багато прикладів націй, які не підпадають під ці критерії. Серби й хорвати, англійці й американці, німці й австрійці, більшість народів Центральної й Південної Америки, арабського світу розмовляють однаковими мовами, проте становлять різні нації. З іншого боку, члени англійської нації говорять англійською або уельською мовами, ірландської — англійською або гельською, швейцарської — німецькою, французькою, італійською або романською мовами тощо. Аж до 1948 р., до утворення держави Ізраїль, євреї не мали спільної території проживання. Історія знає приклади, коли той самий народ (етнос) з тими самими етнічними ознаками ввійшов до складу різних націй (наприклад, германський етнос увійшов до складу німецької, австрійської та швейцарської націй).

У відомій сорбонській (1882 р.) лекції французького історика Ернеста Реннана «Що таке нація?» визначено, що найголовнішою особливіcтю нації є духовна природа. «Нація — це душа, духовний принцип. Вона складається з двох частин. Перша — це спільна спадщина багатих спогадів про минуле. Друга — це теперішня згода і бажання жити разом». Визначальним для нації є не набір певних ознак, а суб’єктивне відчуття членів нації своєї приналежності до однієї спільноти. Суттю нації є відчуття самоусвідомлення. Вона може втратити або змінити свої зовнішні ознаки, не втрачаючи при цьому відчуття життєвої унікальності того, що робить її нацією.

Традиційно утвердилося два розуміння нації. Західноєвропейська модель нації базується на критеріях спільної території, правничо-політичної рівності усіх членів національної спільноти, спільної громадської культури й ідеології. Натомість у Східній Європі (на схід від Рейну) та Азії виробилася інша концепція, яка більше відповідала умовам місцевих суспільств, аніж західна модель. Ця східна модель є етнічною, а її найхарактернішою ознакою є наголос на спільності крові (народження) та народній культурі. Роль ядра, яку у західній моделі займає рівність політичних прав, у східній відводиться мові та народним звичаям.

Останнім часом з’явилися нові спроби тлумачення нації, які критично враховують уже існуючі і прагнуть врахувати їх недоліки. Одне з найбільш вдалих визначень нації у пострадянській науковій літературі належить Ф. Горовському, О. Картунову та Ю. Римаренку: Нація — це «етносоціальна (і не завжди кровнородинна) спільність зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільність історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним та духовним цінностям, національній символіці, а також (головним чином на етапі формування) територіально-мовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко втрачаючи своє визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає»

За Е. Смітом, належність до етносу (народу) занурює людину у сферу її інстинктових звичок і нахилів, але не є свідомою дією, свідомим вибором людини. Натомість існування нації спирається на свідому волю її членів.

Нація — це така історична, соціально-економічна і культурна спільність людей, яка відчуває себе відмінною від інших, тобто характеризується етнічною самосвідомістю, усвідомленням власної історії, відданістю рідній землі, традиціям тощо.

Націю західна наука визначає як «сукупність людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам’ять, спільну масову, громадську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов’язки для всіх членів».

Важливою і неодмінною ознакою нації необхідно вважати національну самосвідомість.

Національна самосвідомість — це усвідомлення нацією, окремою людиною своєї приналежності до певного етносу, спільності, історичної долі його представників, своєрідності, неповторності характеру, темпераменту, менталітету, психології, культури. Звідси випливає бажання зберегти ці особливості, не піддатися асиміляції, розвивати національну мову, традиції, звичаї, певні релігійні вірування тощо. Звідси й прагнення до національно-культурної та національно-територіальної автономії, економічного, політичного суверенітету, створення громадянського чи національного суспільства, держави.

Національні ідеї є акумулятором національних програм, позицій, гасел, рушієм національного процесу, основою національного руху.

Сутність нації вчені визначають як її здатність до самовідтворення етносу, до збереження соціально-культурної спадщини.

Тому становлення нації в історії людства пов’язують з інтенсивним державотворенням. На думку сучасного українського історика Л. Залізняка, нація є одержавленим народом. Але держава — це не нація. Держава — це дім, а нація — його мешканці.

Держава без нації, як зазначає А. Бєлінський, це формальна держава без життя, але з бюрократичним апаратом. Народ організовується в державу, щоб вільно творити цінності, міцніти як нація.

Питання генезису нації вченими трактується по-різному.

Ряд західних політологів слушно вважають, що нація формуться на етнічній основі і цей процес має три основні стадії: академічну, культурну і політичну.

На першому етапі певна національна група збирає, вивчає і накопичує народні пісні, легенди, прислів’я, досліджує рідну історію, звичаї, вірування, складає словники.

До культурної фази віднесено становлення літературної національної мови, функціонування її в освітніх закладах, науці, технічній літературі, суспільному та політичному житті.

Політичний, третій етап — це період, коли нація, об’єднана спільною мовою, прагне державного самовизначення, незалежності.

За даними ЮНЕСКО в світі налічується біля 4 тис. етносів.

З них 800 досягли стадії нації. Лише 67 націй налічують понад 10 млн осіб. Серед найчисельніших націй: китайці (934 млн осіб), хіндустанці (180,5 млн осіб), американці (172,2 млн осіб).

Дослідники проблеми генезису націй відзначають такі головні шляхи виникнення націй, як інтеграція (поступове зближення і об’єднання усталених етнічних груп), асиміляція (уподібнення, змішання) та консолідація (злиття декількох етнічних груп в єдину спільність). Процеси інтеграції, асиміляції та консолідації, як правило, відбуваються в тісному взаємопоєднанні, доповнюють один одного в житті кожного народу.

Творення більшості європейських націй припадає на ХІХ—ХХ ст. Французька революція 1789 р., що ознаменувала розпад феодального суспільства й народження нової, опертої на народні маси, політичної та соціально-економічної системи, сприяла поширенню національної свідомості.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Дедалі більше європейців сприймали ідею про права особи й про те, що носієм суверенітету є народ, а не його правителі. На зміну системі феодальних станів приходять інші принципи групової тотожності. Простий люд став займати належне місце в житті суспільства, завойовували визнання народна мова, звичаї, традиції, на основі причетності до яких формується новий принцип диференціації — за національною ознакою. Це був тривалий процес, що закінчився порівняно недавно.

Таким чином, творення модерних націй слід розглядати як частину загальнішого процесу — поступового перетворення аграрного, малограмотного і маломобільного суспільства на індустріальне, освічене і мобільне, з широкими політичними правами та економічною свободою для всіх його членів, а не лише для верхівки. Початок цього процесу датують переважно ХVI ст. — з цього часу Західна Європа стала моделлю економічного, культурного і політичного прогресу. У повну силу процес творення модерних європейських нацй розгорнувся у ХІХ—ХХ ст. Тому більш коректним є поділ світу на «ранньомодерні» (ранньоновітні) та власне «модерні» (новітні) часи. Межею між ними є Велика Французька революція 1789 р.

Французька модель нації послужила прикладом наслідування для нових національних рухів, що ширилися на початку ХІХ ст. в усій Європі — німецького, італійського, польського та ін. Тоді італійський революціонер Мадзіні сформулював свій славнозвісний принцип: «кожній нації — своя держава». Боротьба за національні права водночас стала боротьбою за соціальне визволення, демократію і справедливість. Вона надихала цілі покоління національних патріотів на героїзм і самопожертву.

2. ФЕНОМЕН НАЦІОНАЛІЗМУ

Націоналізм (від лат. natio — народ) — ідеологія і політика, які проголошують націю однією з найвищих цінностей, стверджуючи, що вона має бути вільною, окремим політичним цілим (автономією, суверенною державою). Найсильніший поштовх для його розвитку дала Французька революція, а остаточно сформували його соціально-політичні зміни в Європі ХІХ ст.

Національні ідеї, що розповсюдилися серед широких мас населення Європи і вилилися в націоналізм, виражали інтереси тих соціальних верств, які були пов’язані з виробництвом товарів та потребували захисту власного виробництва від іноземної конкуренції. Поширення націоналістичних ідей супроводжувало створення держав з ліберально-демократичними буржуазними політичними режимами та витворення умов для розвитку вільного підприємництва.

Націоналізм був тісно пов’язаний із модернізацією європейського суспільства. Зароджений як ідеологія промислової буржуазії, націоналізм в своїх прогресивних поглядах залишався ідеологією і психологією продукуючих верств суспільства. При цьому тих продукуючих верств, що пов’язані з приватною власністю.

З ХІХ ст. націоналізм обійшов усі континенти земної кулі, розвинувшись у два протилежні варіанти. Один з них — державний, або громадянський, націоналізм — спирався на підтримку панівної верхівки сформованих держав. Другий — народний, або етнічний, націоналізм — живився вимогами спільнот, що жили в тих державах і протестували проти їхньої політики. Саме тому іноді протиставляється процес «творення держави» і «творення нації». Найголовніша різниця полягає в джерелах ідей та діях.

Будь-яка ідеологія за своєю природою є явищем суперечливим.

В житті людини, суспільства вона може відігравати як конструктивну, так і деструктивну роль. Отже, поряд з позитивними функціями ідеології, такими як формування світоглядних засад і ціннісних орієнтацій, кожна ідеологія потенційно містить і такі негативні явища як фанатизм, агресивність тощо. Ще один важливий поділ полягає між культурним націоналізмом, що обмежуться пропагандою або збереженням культури національної спільноти, і націоналізмом, що вимагає права на самовизначення задля побудови національної держави.

Державний націоналізм є започаткований «згори», серед політичної еліти, що намагається поширити свої вартості на суспільство загалом.

Одна із загальних рис державного націоналізму полягає в ототожненні таких уявлень, як громадянство і національність. Державний націоналізм визнає, що уряди визначають національність, проте остерігаються думки, що нації можуть створити державу. Більшість європейських держав намагаються зміцнити національну єдність своїх підданих церемоніями, символічним мистецтвом, інтерпретацією історії, а над усе — освітою та плеканням спільної культури. Жодна держава ХІХ ст., плануючи запровадити загальну початкову освіту, не могла уникнути вирішального вибору мови чи мов, якими навчатимуть дітей. Лише Османська імперія, що завжди надавала меншинам автономію, ніколи не намагалась накинути єдину загальнодержавну культуру.

Австро-Угорська імперія відмовилась від такого задуму у 1867 р., приголомшена зустрічними потоками народного націоналізму.

Народний націоналізм зароджується на рівні простолюду, на дні, прагнучи спершу здобути масову підтримку, а вже потім змінити або повалити наявний державний устрій тодішніх династичних держав та багатонаціональних імперій. Твердо спираючись на доктрину Жан-Жака Руссо про суверенітет народу, прихильники цього націоналізму вважали, що не штучні кордони наявних держав, а загальна воля мають визначати національну або етнічну спільноту. Народний націоналізм витворив бачення, за яким «кров»

нації була нерозривно пов’язана з «ґрунтом» національної території. Звичайно, більшість проповідників народного націоналізму усвідомлювали, що існування цілковито зрілої нації, яка усвідомлює однорідність своєї національної культури є скоріше мрією, ніж реальністю. Тому за допомогою сили держави здійснювалась консолідація культури і свідомості громадян. Зокрема, у 1861 р. на вступній сесії парламенту об’єднаної Італії було зауважено: «Тепер, коли ми створили Італію, треба створити італійців».



Pages:     | 1 |   ...   | 22 | 23 || 25 | 26 |   ...   | 33 |
Похожие работы:

«ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія іст. 2010. Вип. 45. СТУДІЇ В НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА АНТРОПОЛОГІЧНІ С. 413–436. Ser. Hist. 2010. Is. 45. P. 413–436. УДК 061.22.05 : 572 (477.83–25) НТШ “189/193” АНТРОПОЛОГІЧНІ СТУДІЇ В НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (кінець XIX – 30-ті роки XX століття) Михайло ГЛУШКО Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра етнології вул. Університетська 1, Львів 79000, Україна Наприкінці XIX – у 30-х роках XX ст....»

«ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК За загальною редакцією І.В.Венедіктової та Т.Є. Кагановської Харків УДК 3 ББК 67я7 В 29 Рекомендовано до друку Вченою радою юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (протокол № 9 від 16. 03. 2007 року) Рецензенти: завідувач кафедри правосуддя Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор Руденко Микола Васильович; завідувач кафедри теорії та історії держави і права...»

«РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ. АНОТАЦІЇ Віктор Довбня ТЕОРЕТИЧНИЙ “ПОРТРЕТ” УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ [Рецензія на книгу Шевченка В. І. “Дружба з мудрістю або ключові проблеми української філософії (Теоретико методологічний коментар до курсу філософії у ВНЗ)”. – К.: Поліграфічний центр “Фоліант”, 2007. – IV, 244 с. – Наклад 300 прим.] Вітчизняне філософське співтовариство вперше отримало багатопланове дослідження української філософії, автором якого є викоосвічений фахівець, принципова й неординарна особистість...»

«Читанка з філософії У 6 КНИГАХ КНИГА 6 ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ КИЇВ ФІРМА «ДОВІРА» ББК 87.3 Ч-69 У шостому томі «Читанки з історії філософії» подані твори західних філософів XX ст. з питань логіки й формалізації наукового пізнання; відношення логіки і предметного світу; «феноменальності» саморозкриття свідомості і людського буття; скінченності й минущості людського існування; сутності людини і цілісності людської духовності; єдності природи, людини і Бога в еволюції Всесвіту. Ці та інші...»

«Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка МАТЕРІАЛИ ЗВІТНИХ НАУКОВИХ КОНФЕРЕНЦІЙ КАФЕДРИ ЗАГАЛЬНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ Випуск 11 Виходить з 2002 року Львів ЛНУ імені Івана Франка ББК – Ч 30е (4Укр-4Льв-2Л) л33я431 М 33 Рекомендовано до друку кафедрою загальної та соціальної педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 1 від 29.08. 2012 року) Відповідальний за випуск Дмитро Герцюк Матеріали звітних наукових...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Науково-дослідний інститут українознавства Відділ української етнології Фігурний Ю.С. Український гетьман Пилип Орлик Київ 2008 УДК 908 (478) ББК 63,5 (4 УКР) Ф 65 Схвалено до друку вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Рецензенти: Висовень О. І. – кандидат історичних наук, доцент ПереяславХмельницького державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. Власюк І. М. – кандидат історичних наук, доцент Житомирського...»

«Національна Академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НІКІТЕНКО Надія Миколаївна УДК 930.85(100)“653/ 654” РУСЬ-УКРАЇНА І ВІЗАНТІЯ У МОНУМЕНТАЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ: ІСТОРИКО-СОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕТНОКОНФЕСІЙНИЙ АСПЕКТИ 07. 00. 02 – Всесвітня історія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Київ – 2002 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у відділі історії та теорії археографії та споріднених...»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЗЯНЬКО Віталій Володимирович УДК 330.8:334.012.3 РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ТРАНЗИТИВНІЙ ЕКОНОМІЦІ Спеціальність: 08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Київ – 2007 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі економічної теорії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Науковий доктор економічних наук,...»

«М.Г. Тур Риторика в предметному полі практичної філософії // Практична філософія. №4. – 2008. – С.153-161. Анотація. У статті досліджується місце і роль риторики в предметному полі філософії, точки дотику й розбіжності в тривалій еволюції історії їх стосунків. На тлі аналізу методологічних засад практичної філософії Арістотеля окреслюються передумови становлення класичної риторики; актуалізується питання взаємопроникнення та метаморфоз риторики й філософії (зокрема герменевтики), політики й...»

«Одесознавство Любіть не себе в Одесі, любiть Одесу в собі! Одеса Рекомендовано Вченою радою Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, протокол №3 від 20 квітня 2010 року Автор ідеї та керівник проекту: Крук В. І. Координатор проекту: Савельєва Н.В., начальник управління освіти і науки Одеської міської ради. Авторський колектив: Бондаренко Н.І., Вовк Л.В., ГорбатюкА.І., Закіпна Г.В., Красножон А.В., Мельниченко Л.О., Розенберг Р.М., Суворова Н.А., Тарасенко О.А., Яворська О.Л....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»