WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 56 | 57 || 59 | 60 |   ...   | 75 |

«UKRAINIAN CORPS OF THE SICH RIFLEMEN A MILITARY-HISTORICAL STUDY PUBLISHED BY THE JUBILEE COMMITTEE FOR THE COMMEMORATION OF THE 50TH ANNIVERSARY OF THE SICH RIFLEMEN CHICAGO 19 6 9 ...»

-- [ Страница 58 ] --

Запоріжці стояли на київському напрямку. Ми прохали Головне Командування змінити цей наказ, дати поміж Галицьку Армію та поляків якус)ь іншу частину самих наддніпрянців і з ’ясовували наше важке становище, як галичан з походження. Ми боялися, що важко нам буде стримати стрільців від виступів проти нового „союзника” та що й поляки готові нам робити всякі пакості. Нас тоді не послухали, а наші передбачення здійснилися. Поляки шко­ дили нам, де тільки могли. Так у Славуті зовсім несподівано обез­ зброїли поляки наш відділ жандармерії, а під Звягелем відрізали нам увесь обоз кавалерії, і ми мусіли стосувати проти них заходи обережности. Легко зрозуміти, наскільки терпіли на цьому наші протибольшевицькі операції.

Знаючи далі дуже добре, на основі досвідів з директоріянського періоду, які тягарі спадають на армію разом із захопленням Києва, у балачках з Головним Отаманом пропонували ми йому не спішитися з самим вступом у Київ, а раніше поширити базу на Півдні. Коли ж вирішено таки вступати до Києва, то ми про­ хали Головне Командування вислати туди Січових Стрільців, що прекрасно визнавалися на київському терені та в київських об­ ставинах. Головне Командування, думаючи, що нам залежить тіль­ ки на „честі” ввійти першими в Київ, відкинуло нашу пропозицію. Ця роля, як ми пізніше довідалися, припала Запоріжцям. Яке практичне значення мало знання київського терену й відносин, виявилося найкраще на подіях 30-го серпня 1919 року.

За місяць Січові Стрільці дістали наказ перейти на південний денікінський фронт. Через брак палива, паротягів і вагонів, ми мусіли просуватися похідним порядком по поганих розмоклих шляхах, так що треба було витратити аж три тижні на перехід з району Шепетівка-Полонне до району Жмеринка-Рахни. На денікінському фронті з ’явилися Січові Стрільці аж годі, коли стано­ вище на ньому ставало щораз більше катастрофальним. Тиф лю­ тував. З одного нашого куреня, що мав вісімсот щойно вишко­ лених новобранців, на протязі одного тижня залишилося тіль­ ки двісті душ. Брак бойових припасів та одягу, (саме після ве­ ликих дощів почалися великі морози) не давав змоги починати бойових операцій., Вже тоді, у жовтні, ширилися серед війська поголоски про недалеку галицько-денікінську угоду. Одначе їм ніхто ще не ві­ рив. На нараді командантів частин Наддніпрянської Армії в Н о­ вій Ушиці, що відбулася під проводом Головного Отамана, ствер­ джено щоправда, що становище армії катастрофальне, але нічо­ го іншого не залишається, як далі тримати фронт проти Денікіна й поволі відступати на північ. Тоді рахувалися з недалеким роз­ валом армії і влади Денікіна, у запіллі якого, на основі відомостей Головного Командування, вже вибухали повстання й почався роз­ вал тилових частин. Про старання Галицького Уряду та команду­ вання Галицької Армії дійти до порозуміння з Денікіном Головний Отаман нічого не згадував. Тим часом розмови про переговори Галицької Армії ставали все голосніші. Для вияснення, в чому саме річ і що взагалі далі робити, відбулася в Жмеринці велика спільна нарада всіх командантів більших частин Наддніпрянської Армії, команди Галицької Армії та Ради Міністрів. На згаданій нараді були теж присутні Головний Отаман Симон Петлюра та Диктатор д-р Є. Петрушевич. Звіти командантів бойових одиниць виявили повний брак в армії бойових припасів, одягу, взуття й підків (під час лютих морозів!) та з ’ясовували жахливі наслідки тифу. Загальний огляд стану на фронтах, про що реферував ген.

Капустянський, виглядав дуже песимістично. Конкретних рішень на цій нараді не прийнято. З одного боку стверджено тільки ка­ тастрофальне становище армії, а з другого боку факт, що за таких обставин Українській Армії не залишається нічого іншого, як, заdigitized by ukrbiblioteka.org ціпивши зуби, чекати розвалу денікінського фронту. На запити в справі поголосок про бажання Галицької Армії порозумітися з Денікіном д-р Є. Петрушевич заперечливо врочисто заявив, що в кожнім випадку Галицька Армія не зробить нічого без порозу­ міння з урядом і командуванням Армії Української Народньої Рес­ публіки. Та вже під час самої наради довідався я від сот. І. Цьокана, що Галицьке Командування таки веде переговори з Денікіном. Щобільше, воно мало вже вислати або вишле свою делегацію до денікінського штабу. Головним речником порозуміння є майор ген. штабу Ерлє. Про це все повідомив я Головного Отамана, який зразу же відбув з д-ром Петрушевичем довгу, майже одногодинну, розмову наодинці у вагоні, опісля заспокоїв нас, що не треба нічого боятися. Про що говорили Головний Отаман і Диктатор, не знаю.

За кілька днів наш штаб заалярмовано вісткою, що денікінці, перейшовши район 3-го Галицького Корпусу, ззаду напали на штаб 7-ої Запорізької Дивізії в якомусь селі коло Тульчина. 7-ма диві­ зія була тоді, згідно з наказом Головного Командування, передана в розпорядження Корпусу Січових Стрільців. Після цього ми вже даремно шукали зв’язку з 3-ім Галицьким Корпусом. Нам не за­ лишалося нічого іншого, як на всі чотири сторони повиставляти застави й чекати дальших несподіванок. Того ж або наступного дня ввечері прийшла телеграма за підписом Головного Ота­ мана про перехід Галицької Армії на сторону Денікіна. Не хочу вирішувати, чи й наскільки Галицька Армія була змушена підпи­ сати відомий договір з Денікіном — все ж сам факт переходу на бік ворога без повідомлення братньої Армії, а зокрема тих частин, що стояли в безпосередньому сусідстві, був учинком дуже прик­ рим і жалюгідним.

Сталася нова ситуація. Деніікінці зайняли Жмеринку. Січові Стрільці, як теж інші наддніпрянські частини, що стояли на пів­ день від Жмеринки, були примушені серед морозів, обдерті й босі, з сотнями хворих і ранених відступати швидким маршем через Котюжани, Нову Ушицю, Дунаївці, Ярмолинці в район Проскурів--Старокостянтинів. Від командування Наддніпрянської Армії одер­ жали ми були наказ обеззброювати під час нашого відступу га­ лицькі частини, які ще були в цих районах і мали наказ від свого командування скупчуватися в районах, призначених уже денікінським штабом. Цього наказу ми вже не виконували, бо бачили ос­ танню дію катастрофи й рахувалися тільки з корисністю самого ісиування якихнебудь українських військових частин навіть під чу­ жою владою. Самі ж ми на цей шлях не пішли, Січове Стрілецтво не могло наслідувати Переяславську Угоду*) Розпочиналася найстрашніша сторінка визвольної боротьби Со­ борної України — період духової прірви поміж двома частинами нації. Антагонізм, що існував досі тільки поміж політиками, які групувалися кругом двох урядів, перенісся після денікінської угоди в низи, а в першу чергу в стрілецьку масу. Різке становище уря­ дових кіл Української Народньої Республіки, що самі почали вже після довершеного факту, на мою думку зовсім непотрібно, розду­ вати шкідливе значення переходу Галицької Армії до Денікіна, не могло причинитися до заспокоєння настроїв. Катастрофальне стано­ вище, в якому опинилася територія України, що стала для ворогів українського народу ареною боїв, лише сприяло кличеві: „В усьо­ му винні галичани — зрадники Українського Народу!” У категорію ж „зрадників” попали не тільки члени Галицької Армії, але взагалі всі уродженці Галичини.

Січові Стрільці пробували боротися проти цього. Коли, напри­ клад, під час переходу через Проскурів вони довідалися, що Головний Отаман приготовляє відозву, в якій є дуже гострі вислови про Га­ лицьку Армію, а Диктатора д-ра Є. Петрушевича названо відверто зрадником, то представники Січового Стрілецтва (сотн. Матчак і, мабуть, сотн. Чиж) пішли до Головного Отамана й просили його осуджувати перехід Галицької Армії більше спокійно та об’єктив­ но. І дійсно, Головний Отаман в останню хвилину злагіднив тон згаданої відозви та пропустив усі різкі вислови., Але швидко ми мусіли боронити також себе від обвинувачень у „зраді”. Ці закиди змінилися навіть на активні виступи проти Сі­ чового Стрілецтва. У Старокостянтинові, де зібралися рештки Ар­ мії Української Народньої Республіки, сталася небувала річ: части­ на Бригади Гайдамаків, що була під командою Волоха, напала вно­ чі на 1-ий полк Січових Стрільців, частково його обеззброїла, а команданта, сотн. Андруха, заарештувала. Коли зважити, що 1-ий полк Січових Стрільців був одною з найкращих бойових частин — час­ тиною, до якої всі Січові Стрільці ставилися з великою пошаною та дивилися на неї з гордістю, то стане зрозумілим, що згаданий виД у ж е точний опис перебігу ж м еринської паради, як теж усіх подій, що наступили після неї, а зокрема переговорів дел егац ії Галицької Армії з денікінцями, д ає у с в оїх споминах сотн. Осип Левицький. Цікавим при том у є факт, що денікінці вважали потрібним у договорі з Командуванням Галицької Армії вмістити окрему точку про це, що К орпус Січових Стрільців (у договорі названо його „К орпусом К оновальця” !) не вважається складовою частиною Галицької Армії. — Є. К.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


digitized by ukrbiblioteka.org гіадок, хоч і негайно зліквідований рішучою поставою всього корПУС страшенно пригнобив Січовиків і відібрав їм решту бойово­ У го духа. Несподіваний виступ Волоха проти решти Армії Україн­ ської Народньої Республіки та його проголошення себе прихиль­ ником радянської влади з рівночасним збройним нападом н а...

державну скарбницю в тодішньому осідку уряду, м. Любарі, викли­ кав у всіх велике пригноблення.

Після історичної, мабуть, останньої, офіційної наради командантів усіх окремих частин Армії Української Народньої Республі­ ки в присутності Головного Отамана та прем’єра міністрів І. Мазе­ пи в м. Чорториї, вирішено ліквідувати регулярну війну й перейти на партизанщину. Всі старшини Корпусу Січових Стрільців, гали­ чани і наддніпрянці, одноголосно ухвалили здемобілізувати Кор­ пус і залишити всім вільну руку: або приєднатися до повстанськоі армії, яку складав ген. Омелянович-Павленко, або повертатися до­ дому. Думати над тим, як дістатися додому, не було часу. Несподі­ ваний наскок поляків на Чорторию заскочив Січових Стрільців і деякі частини, що були розташовані в цьому містечку. Поляки роззброїли всіх і перевезли, як інтернованих до Рівного і Луцька.

Січові Стрільці в польському інтернуванні й нові пляни

Ті, що попали до луцьких касарень, були одними з перших во­ яків Наддніпрянської Армії, які зазнали розкошів польських табо­ рів. По кільканадцять стрільців і старшин душилося в одній кімнаті. Хворі на тиф лежали поміж здоровими, що костеніли від хо­ лоду й завмирали з голоду. Подібні, а може й гірші обставини були в рівенському таборі, де поляки скупчили теж велику кіль­ кість старшин і козаків Наддніпрянської Армії. У Луцьку я перей­ няв команду над табором і витратив дуже багато зусиль та енергії, щоб полегшити стан інтернованим. Особливо багато труду кошту­ вала справа одержання від польської влади дозволу на відокремлен­ ня тифозних і призначення для них будинку шпиталю. Для цього призначила польська влада тюрму, куди й перенесено всіх хворих.

За той період інтернування втратила Українська Армія багато ду­ же гарних бойових старшин і стрільців. Годі подавати на цьому місці їх реєстр. Згадаю тільки ген. Василя Тютюнника й гармаша полк. Василева. У той же час перебув полк. Андрій Міельник най­ тяжчий рід синього плямистого тифу.

Ми не знали, як довго буде тривати таке інтернування та що Польща гадає робити з нами далі. Думаючи над засобами, яки­ ми можна добутися на волю, не забували ж при цьому ніколи на­ и шої мети: дальшої організованої активної боротьби. Тому обмірко­ вували ми різні можливості творення нового осередку регулярної Української Армії та добуття нової операційної бази на терені Ук­ раїни. Діставши в Луцьку відомості про квітневу угоду Головного Отамана з маршалом Пілсудським, ми, самозрозуміло, поставилися до неї з самого початку негативно й не вірили в успіх польськоукраїнського походу на Київ. Ясно, що перешкодити українськопольському союзові ми не мали змоги, але не хотіли також брати участи в цьому почині. Тоді то, під час довгих розмов наших стар­ шин (у Луцьку скупчилися майже всі члени Стрілецької Ради), ви­ ринув у нас проект піти на службу до Української Бригади в Чехо-Словаччині.

Що таке являла собою Українська Бригада, хто був її командантом, який старшинський склад, що за настрої панували там — було нам невідомо. Ми лише чули, що в Чехо-Словаччині існують якісь українські військові частини, що, певно, мають більші зав* дання, ніж сидіти спокійно на чужині в таборі. Не знаючи далі зов­ сім відносин, які тоді панували за кордоном поміж представниками уряду Західньо-Української Народньої Республіки й уряду Україн­ ської Народньої Республіки, думали ми, що особисті послуги стар­ шин Січових Стрільців радо прийме і Бригада, і політичні чинни­ ки.

Наші ж думки були прості: „Українську Бригаду в Чехо-Сло­ ваччині треба поповнити всіма українськими вояками, що перебу­ вають за кордоном — галицькими й наддніпрянськими та створити велику військову одиницю (бодай одну дивізію). Цю частину тре­ ба було б, у випадку польсько-українського походу на Київ, пере­ вести г. Україну не через Польщу, а через Румунію, найкраще в район Одеси. Якщо поляки втримались би в Україні, тоді треба було б мати якусь свою військову силу, зорганізовану й озброєну не безпосередньо поляками, у противагу польській силі. Коли ж большевики розбили б поляків, то пляновано з ’єднати тоді цю вій­ ськову частину з повстанськими частинами ген. Омеляновича-Павленка, поповнити її ще іншими українськими частинами й таким робом створити в районі Одеси нову Українську Армію й базу для війни проти москалів.

Головному Отаманові не подали ми нашого пляну повністю. Ми переслали йому тільки з Луцька заяву, що хочемо взятись за спра­ ву перевезення Української Бригади з Чехо-Словаччини на Украї­ ну. Він викликав мене й моїх товаришів із Стрілецької Ради до Варшави. Ми з ’ясували йому, що при допомозі Української Бри­ digitized by ukrbiblioteka.org гади бажаємо створити новий зав’язок Січового Стрілецтва для активної боротьби проти большевиків.

Опісля нам дійсно вдалося вибратися за кордон, де з весною 1920 року зібралася переважна частина членів Стрілецької Ради:

полк. Андрій Мельник, підполк. ген. штабу Ю. Отмарштайн, полк.

Р. Дашкевич, сотн. В. Кучабський, пок. сотн. І. Андрух, сотн. Я- Чиж і сотн. В. Чорній. Члени Стрілецької Ради, що залишилися в Поль­ щі, ген. (тоді ще полковник) М. Безручко й полк. Р. Сушко, зо ­ бов’язалися не творити для спільного походу з поляками ніякої Сі­ чово- Стрілецької частини. Вони персонально поступили на службу 6-ої Січової Дивізії.

Всі інтерновані в Луцьку старшини й стрільці колишнього кор­ пусу Січових Стрільців то частинно повернулись до Галичини, то перейшли до новосформованої в Бересті 6-ої Січової Дивізії, а по­ части різними шляхами пробралися за кордон, передусім до Чехо-Словаччини.

Центр Січових Стрільців на чужині



Pages:     | 1 |   ...   | 56 | 57 || 59 | 60 |   ...   | 75 |
Похожие работы:

«Рекреаційна географія і туризм Наукові записки. №2. 2010. УДК 338.242 Віталіна КУРИЛЯК, Ірина БІЛЕЦЬКА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАМКОВОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Стаття присвячена дослідженням перспектив розвитку замкового туризму на Тернопільщині, яка володіє значним туристичним потенціалом, серед якого особливо важливими є об’єкти фортифікаційного зодчества. Розглянуті питання покращання економічної ситуації в області завдяки розвитку туристичної галузі. Ключові слова: замковий туризм, функції...»

«Права людини у фокусі новітньої історії «ПРАВА ЛЮДИНИ» ХАРКІВ · 2013 ББК 67.9(4УКР) П Художник-оформлювач Борис Захаров Це видання надруковане за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін) Дана публікація не є вираженням поглядів Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє». Автори несуть повну відповідальність за зміст цього видання This publication is no expression of the opinion of Foundation “Remembrance, Responsibility and Future”. The author or authors...»

«UA9800342 Міністерство охорони здоров'я України Український науково-дослідний інститут онкології та радіології Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології Асоціація радіологів України ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА, ПРОМЕНЕВА ТЕРАПІЯ ЗБІРКА НАУКОВИХ РОБІТ АСОЦІАЦІЇ РАДІОЛОГІВ УКРАЇНИ (ВИПУСК 1) 29-17 Київ 1997 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Проф. Я. С. БАБІЙ (відп. редактор) к.м.н. В.Т. ДЬОМІН (секретар) д.м.н. І.М. ДИКАН Проф. А.П. ЛАЗАР Проф. АЛ. ПОЗМОГОВ Проф. В.А. СИЗОВ Проф. M.I. СПУЗЯК Проф....»

«Книга 2 Колір ПРО Львів 2012 УДК [39+94+719+902] (082) ЗМІСТ Фортеця : збірник заповідника “Тустань”. – Л. : Колір ПРО, 2012. – Кн. 2. – 640 с. Дослідження Тустані Науковий збірник містить нові матеріали досліджень наскельної Василь Рожко фортеці Тустань та її околиць (археологія, історія, архітектура, пам’яткоохоронна діяльність). Другу частину складають статті, присвячені Теоретичні засади графічної питанням освоєння Карпат у доісторичну добу та в середньовіччі реконструкції дерев’яної...»

«Львівський національний університет імені Івана Франка НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Львівське обласне відділення Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна–Світ») Серія «Дрібненька бібліотека», ч. 18 Богдан ЯКИМОВИЧ РОМАН ШУХЕВИЧ – СТРАТЕГ І ТАКТИК ПОВСТАНСЬКОЇ ВІЙНИ До 100-річчя від дня народження Головного Командира УПА Львів 2007 УДК [94+355.425.4](477.8)“19”(092)Р.Шухевич Я-45 ББК ТЗ(4УКР31)624.1–8 Р.Шухевич Ц35(4УКР31)629–8 Р.Шухевич Редакційна колегія: Богдан ЯКИМОВИЧ...»

«Міністерство освіти і науки України Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського Методичні рекомендації по організації навчання аспірантів Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського з відривом та без відриву від виробництва всіх спеціальностей Сімферополь 2013г. Методичні рекомендації по організації навчання аспірантів / Укладач – Тихопой О.В., к.психол.н., зав. відділом аспірантури та докторантури Таврійського національного університету імені В.І....»

«УДК 373.5 : 053.6 : 33 Добір навчального матеріалу з підручників природничого і суспільствознавчого циклів для формування економічних знань учнів старшої школи Ю. О. Карась, аспірантка, Інститут педагогіки НАПН України jul.karas@yandex.ru Постановка проблеми. Забезпечення майбутнього держави за ринкових умов висуває нові вимоги з підготовки молодого покоління до економічних взаємовідносин, що уможливлюється за вивчення старшокласниками відповідної теорії і практики. На сучасному етапі розвитку...»

«ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА Кафедра психології ЗАТВЕРДЖУЮ Філософський факультет Декан проф.В. П. Мельник “_” _2007р. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА Предмет ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ Спеціальність 6. 040 100 – Психологія Напрям підготовки 0401 – Психологія Кваліфікація Бакалавр психології Форма навчання денна Витяг з навчального плану Години № Форма З них семесетру звітності Всього Лекції Практичні/ Самостійна Семінарські робота Іспит Розглянуто на засіданні Рекомендовано кафедри...»

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО «СОФІЯ-ОРАНТА» ВІДДІЛ ПРЕСИ, ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ ПОСОЛЬСТВА США В УКРАЇНІ АМЕРИКАНСЬКІ РАДИ З МІЖНАРОДНОЇ ОСВІТИ ACTR/ACC FLS ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ ІНФОРМАЦІЙНО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР «ДИТЯЧИЙ ФОРУМ» НАУКОВІ І ОСВІТЯНСЬКІ МЕТОДОЛОГІЇ ТА ПРАКТИКИ Випуск Київ – 200 ББК 72+ Н Наукові і освітянські методології та практики. Київ: ЦГО НАН України....»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ВИПУСК ( ЧАСТИНА І ) КИЇВ – Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 101. Частина І (у двох частинах). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2011. – 204 с. У збірнику розглянуто актуальні питання розвитку сучасних міжнародних відносин та міжнародного права. Розраховано на викладачів,...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»