WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 || 3 | 4 |   ...   | 19 |

«ІСТОРИКО – ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ Науковий часопис ВИПУСК Київ - 2007 УДК 378 (091) (051) ББК 74.583 я 5 І – 90 Історико-педагогічні студії: Науковий часопис / Гол. ред. Н.М.Дем’яненко. – ...»

-- [ Страница 2 ] --

Використовувані зарубіжні тести, в основному тести Біне-Берта, були слабо адаптовані до місцевих умов і не повністю відповідали тим завданням, для вирішення яких були призначені. Як наслідок, на І Педологічному з’їзді у січні 1928 р. прийнято спеціальну резолюцію, що обмежувала застосування тестів на практиці. Це спонукало до вдосконалення методики тестових випробувань. Так, при визначенні показника розумових здібностей почали повніше враховуватися умови попереднього навчання. Оригінальна методика була розроблена Л.С.Виготським. Він рекомендував проводити тестові виміри двічі.

Спочатку визначалось, як дитина вирішує тести самостійно, а потім – як вона їх виконує за допомогою дорослого. Друге випробування виявляло, наскільки результат залежить від запасу знань і навичок дитини і дійсно визначається її розумовими здібностями. Теоретичну основу подібних випробувань складало уявлення про гнучкість розумових здібностей дитини, їх розвиток під упливом соціальних умов і навчання.

Отже, немає серйозних підстав говорити про великий вплив на педологічну службу ідеї фаталістичної зумовленості розумового розвитку дитини біологічними факторами. Як ми вже зазначали, гоніння проти генетики і педології розпочалося ще в кінці 1920-х рр. і здійснювалося в розрізі ідеї про виключну роль соціальних умов у формуванні людини.

Після Постанови 1936 р. найтяжчі звинувачення впали на генетичний принцип педології та методи його практичного розкриття. Педологам було інкриміновано пропаганду фашистських ідей, дискримінацію дітей пролетарів, які здебільшого мали важку спадковість. За намагання враховувати у виховному процесі статеві відмінності педологію було звинувачено у фрейдизмі. Почалися арешти, виключення з партії, тощо.

Тільки за 6 місяців після публікації зазначеної постанови вийшло понад 100 статей і брошур, які громили „лженауку”. Журнал „Радянська школа” писав, що так звана „українська школа в педагогіці на чолі з Соколянським, Залужним, Поповим та іншими є школою войовничого буржуазного націоналізму, фашистською школою” [7, с. 2].

Прихованою ж причиною розгрому педології була політична:

радянська людина – це новий тип людини, сформований соціалістичним суспільством. Яка тут може бути спадковість? Така людина має бути «чистим аркушем», на якому можна писати все, що завгодно. Остаточно розгром нового напряму в науці (вже як розгром генетики) завершився у 1948 р. Тоді в першу чергу було знищено внесок педологів у розробку методів психологічної діагностики. Тести, якими користувалися і по ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ сьогодні користуються педологи, психологи і лікарі в усьому світі, були кваліфіковані як злочинні засоби дискримінації радянських школярів (і тільки тепер вони знову входять у життя). Це, в свою чергу, призвело до ліквідації у 1936-1937 рр. установ шкільного відбору. Класи формувалися без урахування рівня розвитку дитини. Вчителів усієї України і зараз турбує ця проблема. На такі крайні явища, як емоційна збудливість чи деякі вроджені невропатії дітей, викликані алкоголізмом чи хворобами їхніх батьків, тоді просто перестали звертати увагу. Не менш важкі наслідки мало і звинувачення педологів у фаталізації середовища існування дитини. Тут також чітко проглядали політичні мотиви.

Розгорнуте педологами дослідження соціально-економічного і культурного середовища, в якому зростали й розвивалися діти, було просто небезпечним для влади в умовах розкуркулень, голодоморів та репресій.

Завдання педагога „здійснювати всебічний і гармонійний розвиток радянських учнів” не передбачало врахувань умов життя в сім’ї та суспільстві.

Насамкінець зазначимо, що потреби сучасної загальноосвітньої школи зумовлюють поновлення і розвиток педологічних досліджень у зв’язку із упровадженням особистісно-орієнтованих, особистісносоціальних технологій навчання і виховання дітей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Блонський П.П. Педагогічні твори: У 8 т. – М., 1985. - Т.7.

2. Виготський Л.С. Педологія і психотехніка // Психотехніка і психофізіологія праці. – 1931. – № 2-3. – С. 24 – 30.

3. Леонтьєв А.М. Психологія і педагогіка // Радянська педагогіка. – 1937. – №2. – С. 16

– 27.

4. Невський А.А. Чергові питання педології // Педологія. – 1931. – № 4. – С. 45 – 52.

5. Ольшанський Б.Л. Роль і робота шкільного і районного педолога // Педологія. – 1931. – № 2. – С. 34 – 40.

6. Про виховання і освіту. – М., 1976.

7. Тригубенко В. Чи знаємо ми, що таке педологія? // Психолого-педагогічні новини. – 1994. – № 3. – С. 2 – 4.

Світлана Лебідь ІДЕЯ ВИЩОЇ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ В ОБГОВОРЕННІ НАУКОВОПЕДАГОГІЧНОЮ ГРОМАДСЬКІСТЮ др. пол. ХІХ ст.

Друга половина ХІХ ст. в Україні позначилась активним розвитком педагогічної науки та реформуванням освітньої галузі. Дискусійним виявилося питання про вищу жіночу освіту. Першими спробами жінок отримати вищу освіту слід уважати поодинокі випадки перебування їх у якості слухачок в університетах і медико-хірургічній академії. Офіційно ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ питання про допущення жінок до університетського курсу навчання і надання їм права складати іспити на отримання вчених ступенів було порушено Міністерством народної освіти у 1861 р. [5, с. 155].

Прагнення жінок до університетської освіти було сприйнято більшою частиною суспільства з недовірою, але пояснювалося це, передусім, новизною самого явища. Хоча жінка в суспільстві й займала почесне становище, однак коло її діяльності було досить обмеженим. Тому природно, що її прагнення до здобуття освіти, залучення до громадської і державної діяльності викликало в суспільстві недовіру, вважалося порушенням норм суспільного та сімейного життя.

Водночас поряд із консервативно налаштованою громадськістю виявилися й прихильники вищої жіночої освіти. Останні відстоювали необхідність вищої жіночої освіти, виходячи з двох чинників:

філософсько-естетичного і економічного [5, с. 159, 160]. Відповідно виникли дві теорії. Прихильники першої вважали, що інтелектуальний розвиток жінки є слабким, наголошували на необхідності дотримання принципу рівнозначності розумового розвитку жінки і чоловіка. В основі другої теорії – мотивація вищої освіти для жінок з економічних поглядів.

Відміна кріпосного права (1861) зумовила постановку питання про необхідність професійної реалізації жінки. Відповідно, для професійної діяльності необхідною була певна підготовка. Здобуття жінкою вищої освіти забезпечувало їй заробіток, самостійність, становище в суспільстві.

У 1885–1888 рр. відбулося ряд засідань Комісії з питань освіти, очолюваної князем Волковським. Перше пройшло 8 квітня 1887 р. і присвячувалося безпосередньо питанню вищої жіночої освіти. Ставилося за мету розробити Загальне положення (Статут) вищого жіночого навчального закладу. В процесі роботи комісії (1887) висловлювалися принципово різні думки щодо змісту й характеру вищої жіночої освіти [4, с. 1, 2]. Одна з них – необхідність утворення жіночого навчального закладу університетського типу. Прихильники цієї думки (професори Бекетов і Бестужев-Рюмін) наголошували, що головною метою вищої жіночої освіти є підготовка жінки до „розумного виконання” своїх обов’язків у сім’ї, школі та суспільстві. Можливість цілеспрямованого здобуття жінками педагогічної професії не припускалася, оскільки вважалось, що більшість із них вже отримала певну педагогічну підготовку в жіночих гімназіях, інститутах, на педагогічних курсах [4, с. 1, 2]. Інші члени комісії (Георгієвський, Анічков) мету вищої жіночої освіти вбачали у підготовці „досвідчених вчительок” і наполягали на необхідності надання вищому жіночому навчальному закладу статусу інституту, його спрямування на підготовку викладачок для середніх жіночих навчальних закладів.

Досить цікавими визначилися погляди на жіночу освіту видатного вченого-педагога М.І.Пирогова. Він наголошував на тому, що виховання дитини має здійснюватися разом чоловіком і жінкою. При цьому вважав, що жінка повинна не лише усвідомлювати мету виховання дітей, але й ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ самостійно приймати рішення [1, с. 25, 26]. Висловлюючись про жіночу емансипацію, роль жінки у суспільстві, педагог зазначав, що у її вихованні полягає виховання всього людства. Вчений заперечував твердженням про нездатність жінки до вищої розумової діяльності, зазначав, що вона більше, ніж чоловік, обдарована у певних сферах діяльності, зокрема в управлінні громадськими закладами.

Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


М.І.Пирогов був переконаний, що жінка має зайняти гідне місце в суспільстві [1, с. 47]. У праці „Питання життя” він не погоджується із твердженнями, що жінка підвладна чоловікові, підкреслював необхідність високої оцінки природного призначення жінки як матері, виховательки, дружини. М.І.Пирогов не мав сумнівів, що при належному навчанні й вихованні жінка здатна оволодіти знаннями, культурними надбаннями суспільства на такому ж рівні, як і чоловік. Водночас, за будь-яких умов, вона має залишатися жіночною, не забувати про жіночу природу. Головне призначення жінки в громадському житті М.І.Пирогов убачав у виховній діяльності жінки-матері. Саме тому небезпідставно вважав її „будівничим громадського життя” [1, с. 48].

Не менш цікавими є думки щодо вищої жіночої освіти відомого педагога, психолога, психіатра, громадського діяча І.О.Сікорського. На його думку, правильно організовані жіночі середні школи дали вже чималий контингент жінок, які прагнули навчатися далі, отримувати спеціальні знання. І.О.Сікорський, констатуючи стан вищої жіночої освіти в другій половині ХІХ ст., відмічав, що неоднозначне суспільне ставлення до цієї проблеми вмотивоване думкою про негативний вплив вищої школи і діяльності жінки в галузі розумової праці на сімейне життя, оскільки вона буде відірвана від родини, й, таким чином, не повною мірою виконуватиме обов’язки дружини й матері. Заняття наукою може негативно вплинути й на моральність жінки [2, с. 104, 105].

У цей період озвучувалися й окремі абсурдні твердження про неповноцінність жінки, її нездатність до вищої розумової діяльності у зв’язку з ніби-то відмінною від чоловіка, значно спрощеною будовою головного мозку. Для підсилення доказовості висловлюваного використовувалися посилання на загальновідомі факти здійснення наукових відкриттів і нових винаходів переважно чоловіками [2, с. 104, 105].

Невідкладність вирішення „жіночого питання” вмотивовувала у 1914 р. проведення з’їзду з питань освіти жінок. Було розглянуто проблему відкриття вищих жіночих навчальних закладів, організації системи вищої жіночої освіти, спільного навчання чоловіків і жінок [3, с. 50]. На з’їзді виступили відомі педагоги, громадські діячі: В.В.Успенський, Л.К.Щетинська, С.В.Пантелеєва, П.Б.Струве та ін. Зокрема, П.Б.Струве зазначав, що в питаннях вищої освіти він підтримує ідею рівності, наголошував на рівному праві жінки й чоловіка у здобутті вищої освіти [3, с. 76]. Підсумком роботи з’їзду стала резолюція, де відмічалось, що наслідком спільної освіти чоловіків та жінок буде однакове „ставлення їх ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ до науки і життя; спільна освіта чоловіків та жінок не порушує моралі, а з точки зору педагогіки таке навчання у вищій школі є навіть необхідним”.

Остаточним рішенням, підтриманим більшістю голосів, стало визнання „ненормальності, невиправданості ніякими теоретичними чи практичними доказами” окремого навчання чоловіків і жінок, надання жінкам права вступу до університетів на однакових із чоловіками умовах [3, с. 220].

Таким чином, обґрунтування представниками науково-педагогічної громадськості другої половини ХІХ ст. (М.І.Пирогов, І.О.Сікорський, П.Б.Струве та ін.) необхідності вищої жіночої освіти стало основою для порушення питання про утворення вищих жіночих навчальних закладів, першим з яких стали Київські вищі жіночі курси (1878).

ЛІТЕРАТУРА

1. Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения Н.И.Пирогова: В 2 т. – СПб, 1887. – Т. 2.

2. Сикорский И.А. Сборник научно-литературных статей по вопросам общественной психологи, воспитания и нервно-психической гигиены: В 5-ти кн. – К., 1900. - Кн.V.

Новейшая медицина и врачи.

3. Труды 1-го Всероссийского Съезда по Образованию женщин, организованного

Российской Лигой Равноправия женщин в С.- Петербурге. – СПб., 1914. - Т. І:

Секция высшего образования.

4. Шохоль К.Р. К вопросу о развитии высшего женского образования в России // Журнал Министерства Народного Просвещения. - 1913. - Март. - С. 1 - 36.

5. Шохоль К.Р. К вопросу о развитии высшего женского образования в России // Журнал Министерства Народного Просвещения. - 1912. - Август. - С. 153 - 199.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ СТУДІЇ

РЕТРОСПЕКТИВА ОСВІТНЬОВИХОВНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ

–  –  –

АКТУАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ ПІДГОТОВКИ

ВЧИТЕЛЯ В УКРАЇНІ (У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНЬОМОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ)

Система освіти – це особлива сфера суспільної практики. У ній, з одного боку, відбувається відтворення накопичених у минулому знань і досвіду, а з іншого, - закладається і визначається майбутнє життєдіяльності окремої людини та всього суспільства. Сьогодні в Україні відбувається перехід до гуманітарної парадигми освіти, що проявляється в гуманізації та “педагогізації” суспільства, зростанні його педагогічної свідомості.

Поняття “парадигма” як інструмент наукознавства вживається нами для визначення теоретичної культурно-історичної моделі практичного конкретно-методичного зразка загальнопедагогічної підготовки вчителя.

Дослідники (Х.Г.Тхагапсоєв, В.А.Болотов, Є.І.Ісаєв, В.І.Слободчиков, Н.А.Шайденко та ін.), обґрунтовуючи завершення епохи індустріалізації і початок переходу до нової історичної фази культурноцивілізаційного розвитку, наголошують на необхідності нової парадигми всієї педагогічної діяльності, завдяки якій відбудеться поворот від абсолютизації цінностей раціональних наукових знань (“знання центризму”) до усвідомлення, засвоєння і реалізації в освітній практиці гуманітарних і культурних цінностей (“культуроцентризму”). У новій цивілізації центральна роль належить педагогу.

У зв’язку з цим доцільно нагадати про три відомі в науці наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. парадигмальні напрями педагогічного розвитку.

Ліберально-раціоналістичний, що з’явився у 80-і рр. ХХ ст., віддає перевагу науковій раціональності перед культурою, трактуючи індивідуальність як вільну особистість, здатну до самовизначення.



Pages:     | 1 || 3 | 4 |   ...   | 19 |
Похожие работы:

«Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Центр болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова Історичний факультет Болгарська академія наук Інститут історичних досліджень БАН VII ДРИНОВСЬКІ ЧИТАННЯ ПРОГРАМА МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ   До 175-річчя від дня народження Марина Дринова 15–16 жовтня 2013 р.                         Харків – 2013       Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Центр болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова...»

«УДК 37.0: 929 Алчевська О.Г. Олексієнко, Донбаський державний технічний університет ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ Х.Д. АЛЧЕВСЬКОЇ Олексієнко О.Г. Історіографічний аналіз дослідження педагогічної спадщини Х.Д. Алчевської. Використання історіографічного підходу у дослідженні педагогічної спадщини Х.Д. Алчевської дає можливість здійснити більш детальний та об’єктивний аналіз її доробку. Представлена періодизація процесу дослідження педагогічної діяльності Х.Д....»

«МЕДІЄВІСТИКА ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ НАУКИ І КУЛЬТУРИ КИЇВ, 2008 ВИПУСК 7 Київський національний університет імені Тараса Шевченка Історичний факультет Інститут української археографії та джерелознавства ім М.С. Грушевського НАН України Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник ПРО С Е М ІН А Р ІЙ М едієвістика. Історія Ц еркви, науки і культури Випуск 7 Ао ювілею професора Василія Іринарховича Ульяновського Київ 2008 Сьомий випуск Просемінарію присвячений 50-літтю від дня наро­...»

«Релігієзнавство 79 тому слугували живою і міцною силою між Росією та Західною Русю. Важливість дослідження праці Федора Тітова також полягає в тому, що все його дослідження базувалося на архівних джерелах і є відображенням як політичного так і релігійного становища церкви на Українських землях. Аналізуючи праці Ф. Тітова можна зробити висновок про стан православної церкви в Українських землях, яка посідала помітне місце в політичному, культурному й соціальноекономічному житті українського...»

«УКРАЇНА НА ШЛЯXУ ДО ЕВРОПЕЙСЬКОГО CОЮЗУ VADEMECUM ВАРШАВА 2006 © Управління Комітету Європейської Інтеграції Алея Уяздовська, 9, 00-918 Варшава © Urzd Komitetu Integracji Europejskiej Al. Ujazdowskie 9 00-918 Warszawa Публікація фінансується із засобів проекту “Україна на шляху до ЄС”, реалізованого у рамках промоційної програми для держав у період трансформації Міністерства закордонних справ. Редакція: Ян Хофмокл, Катажина Смик, Агнєшка Амброзяк, Олександер Марковіч Проект обкладинки: Ханна...»

«ББК 63.3 (4 Укр) Надія ТЕМІРОВА, доктор історичних наук, професор кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНИХ ДОКУМЕНТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ: ДОСВІД УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ Історичне дослідження починається з джерела. Тому перед дослідником минувшини завжди стоїть проблема виявлення джерел. Зрозуміло, основний масив документів до історії українського народу зберігається в архівосховищах України. Водночас...»

«Національний університет «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» НАУКОВА БІБЛІОТЕКА Серія «ВЧЕНІ НаУКМА» Юрій Миколайович Бажал Біобібліографічний покажчик Київ 2011 УДК 012: 330.1 Б 16 Редакційна колегія серії : В. П. Моренець (голова) В. Є. Панченко, Л. І. Кострова, Т. О. Ярошенко, Л. Є. Мечова (секретар) Бажал Юрій Миколайович : біобібліогр. покажч. / [уклад. Т.О. Патрушева ; авт. вступ. ст. Ю. М. Бажал ] ; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», Наук. б-ка. – К. : НБ НаУКМА, 2011. – 64 с. – (Сер....»

«МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв Інститут менеджменту Кафедра документознавства та управління соціальними комунікаціями Міжнародна науково-практична конференція ДОКУМЕНТ, МОВА, СОЦІУМ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПРОГРАМА 11–12 квітня 2013 року КИЇВ – 2013 ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ голова, ректор НАКККіМ, доктор філософії, професор, ЧЕРНЕЦЬ Василь заслужений працівник освіти України співголова, з...»

«Збірник наукових праць. Частина 2, 2009 УДК 17.035.3:37.018 Ольга Бутенко, аспірант, викладач кафедри теорії і методик дошкільної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини РОДИНА ТА ЇЇ РОЛЬ У ВИХОВАННІ ШАНОБЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО МАТЕРІ У статті висвітлюється роль родини у вихованні в дітей шанобливого ставлення до батьків, зокрема до матері. Ключові слова: родинне виховання, шанобливе ставлення до матері. В статье освещается роль семьи в воспитании у детей...»

«У межах НТК «Драматургія» при кафедрі германської філології та зарубіжної літератури навчально-наукового інституту іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка як структурний підрозділ університету діє науково-дослідна лабораторія „BRECHTZENTRUM”, метою якої є популяризація німецькомовної драми, переклад німецьких драматичних творів і коментарі до них, дослідження питань розвитку сучасної німецької драми, проведення наукових конференцій з проблем історії...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»